Такий позивний мав 28-річний снайпер з Харківщини Олег Чепеленко. Загинув 7.08.2015., підірвавши з собою ворога. До війни був учителем інформатики в сільській школі. Єдиний син у сім’ї.
Йому зозуля мало накувала:
Лиш 28. Чи скупа була?
У 98-ій воювали
І друзі, й він. В Донбасі. Край села
Бій довго йшов, та силоньки не рівні…
Упав його й останній побратим…
Земля стогнала… Вирване коріння
Ридало соком. Чорно-сірий дим…
Олег лежав, оглушений ударом,
Не чув, як ворог підійшов впритул…
Коли ж розкрились очі, все згадалось.
Точніш, піймалась думка на льоту:
В полон? О, ні! Та чаша – не для нього.
Він снайпер. Отже, гідність збереже…
Устав повільно на слабкі ще ноги…
Ведуть, де міни… Сепари… Невже?!..
Схопивши одного із них за плечі,
Він на розтяжку разом з ним упав…
Душа злетіла в вись, де шлях лелечий…
І з сепарів ніхто вже не ступав…
Немає «Хакера» у 92-ій…
Чекає школа й… матінка його…
Він українцем був і справжнім другом,
Не осоромив прізвища свого…
Чому ж, зозуле, ти була скупою,
Коли йому пророкувала вік?
А може, ти була іще й сліпою –
Не бачила, який це чоловік?
Він красень був, а став іще й Героєм,
Таких, як він, у світі пошукать.
А може, лиходії долі кроять?
О, як же важко до смертей звикать!
12.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Читаю Ганнусю з слізьми на очах.
Такі вірші залишаються в душах людських назавше.
Спасибі Ганнусю за вірш.Прекрасний вірш.
Та Дай Боже щоб швидше кінчилася війна.
Щоб тема війни у віршах була лише з спогадів.
Марійко, це наше сьогодення! Це наші діти!
Герої мають жити у віках:
у пам'яті, портретах і віршах,
бо ми без них, як і вони без нас
не приведуть до тями наш Донбас. Дякую.
