Ми сидимо в осіннім парку
На нас спустилась темнота
І новий день почнеться зранку
А все колись піде у небуття...
Потанцювали трохи, щиро посміялись
Від сірої буденності втекли...
Як малі діти митями ми грались
Безпосередність у повітрі ми знайшли
"Проблеми є - вирішувати треба,
Не можна вирішить - тоді не переймайсь"
Гаразд, все відпускатиму у небо
А з вірою в майбутнє ти збирайсь:)
Зустрінемось напевно ми нераз
Та чи згадаєш ти казкові миті ці?
І в небуття підуть тіні образ
В дорогу світлу ми будемо йти....
Гарно... 
