Рунами пише
Простір,мов дихає.
Вчили : «Так ліпше…»
Й зрікаюсь лиха я!
В тенетах долі
Рухи - керована
Десь моя воля.
Кимось змальовано
«Щастя на заздрість»-
Копія. Дивні!
Бо сум і радість –
Подружжя: вірні,
Вічно закохані,
Ходять у парі!
Думи сполохані
Летять за хмари.
Дуби кремезні
Захід гойдають.
Лихо не щезло -
Руни палають!
Вечір плащ з попелу
Здійме й укриє
Грішних закоханих.
Пристрасть й Надія -
Бентежні зорі!
Ніч зачарована.
Мить й все зруйновано:
Виють вдовиці -
Йдуть дорікати,
Сироти прагнуть
Біди шукати,
Помсти просити -
Вже на порозі
Пекла! Простити
Вони не в змозі…
В обіймах лиха
Спливе майбутнє
Щімке кохання.
Схочеться – бути!
Бач – он, по попелу
Хтось йде уперто,
Прагнучі жити
Тільки, не вмерти!
Любити так,
Щоб шарівся простір
Й писав натхненно
Рунами просто!