Я тобою жила...
Я тобою хворіла..
Я з думками про тебе
зранку і ввечері була..
Минула вже...
Минула та пора..
Я вже не та,я вже не та..
Я краще буду вже одна,
я краще оберу самотність..
А ти живи, щастя шукай..
Ти тільки знай..ти тільки знай...
В минуле ти не повертай..
Нема куди іти назад..
Мене нема для тебе..
Я вже сама, я вже сама..
Мені так досить добре..
І я живу, живу, радію..
Не думай,що без тебе я
лиш тлію..
Душа болить..ще зранена вона..
Та я жива ..жива ..
Чуєш?
Жива!
Я більш тобою не хворію..
Хіба що лиш моя душа...
Та час лікує..він лікує..
І я живу та сміло йду в життя..
В життя без тебе..
Де буду одна..
Де буду вільна завжди я..
Прощай.. Прощай .
Не згадуй мене більше...
Я йду у майбуття...
Тебе колись забуду..
І знай, що все життя тебе любити буду..
: Зворушливо!. Пішов, нехай іде,та зірка то не Ваша... Настане час ще підпливе між зір та зірка ясна... Й настане,той час кращий,що поеднає долі, придасть коханню волі...Успіхів Вам!
на жаль) знаєте, якщо люди йдуть, то вони просто не наші люди. і сама доля про це нам говорить! нема про шо жаліти! можливо було б у сто крат гірше, як би він залишився) принаймні це я зрозуміла з часом.