Можливо,
хтось і помічав,
Крім мене,
диво у природі:
Не ві́трило,
завмер і час,
Хоч диктор вказував погоді,
Якій їй бути,
що робить,
Де скаженіти,
де спочити.
За цим проґавив він ту мить,
Яку не можна
пояснити:
Чомусь затихло все село,
Земля рожевою зробилась...
Хоч все це
ввечері було,
Здалося —
ранок...
Засвітилась
Пір`їна в курки.
Неба скло
Все потьмяніло.
Світло Боже
Мов тануло,
немов текло.
Було це, мабуть,
дуже схоже
На подив чи передчуття,
Відомим вченим невідоме.
Земля і небо... —
їх буття
Від слів людських відчуло втому.
Передчуття не пояснить —
Воно від Бога,
від ніколи
І нівідкіль: хвилина,
мить —
І все рожевіє навколо.