На чорній, свіжозораній ріллі,
Козак лежить - сорочка вся в крові...
З останніх сил, він землю обійняв,
Ту що з дитинства в серці зберігав...
Плекав надію, вірив та любив,
Ще б посміхався, жив, кохав, ростив...
Прийшла навала чорна, зла біда...
Заплакала Вкраїна, позвала...
Хоробрим соколом він став в нерівний стрій.
Пішов за Україну в перший бій,
За ниву, сонце, рідних та чужих,
За батька з матір'ю, за діточок малих...
Попав у пекло, снайперів розстріл,
Спіткнувшись впав,
вже встать не було сил...
На свіжозораній, скривавленій ріллі
Лежить Герой, навік завмер у сні...
Червень 2019