Усе, усе закінчується рано чи пізно:
І закон, і територія, і вся ця мить.
І як усе тут, там мине, лагідно чи грізно,
Буде віяти тихенько або ж прогримить?
Виник із нічого, розвинувся ‒ і зникне весь цей світ ‒
Уся ця незнана винятковість.
Зародилася, розквітла ‒ і висохне, неначе цвіт,
Уся ця незвична загадковість.
Усі ці звуки оніміють рано чи пізно.
Всі струни зникнуть, ніби й не було,
Не лунатимуть так монотонно чи так різно.
І скільки часу щастя пробуло?
Майже всі мінливі спогади забудуться.
І тільки обрані не зітруться з пам’яті ніколи.
Усі події доленосні відбудуться,
Ніжитимуть душу чи колотимуть, ніби уколи.
Усі часточки розпадуться рано чи пізно
Як в безмежному Всесвіті, так і тут, на Землі,
Не будуть торкатись шовковисто чи залізно,
Не з'єднаються у новій протяжній імлі.
26.04.2017
