Як грають скрипки – божевільні –
Так сяє місяць в небесах.
Всі почуття мої невільні –
Як темний птах лишає страх.
Холодна річка протікає
Серед насторчених лісів,
Де все бринить - і не зникає –
П’ятитисячолітній спів.
Поміж цим пагорбом і небом
Нема нічого – тільки ніч.
Не оминути – і не треба –
Примар, що сунуть зусібіч.
А ніч подовжується в часі –
Хто зна, який сьогодні вік?
Мені, як кожному невдасі,
Не віднайти потрібний лік.
...Вже ранок йде, а темінь тане
І блякнуть стомлені зірки.
А всі примари – то тумани
В долині тихої ріки.
