ЛІКВІДАТОРАМ-ГЕРОЯМ
(пісня)
Тридцять років назад- золотились стежки,
Тридцять років назад - ждала рідная мати...
Тридцять років пройшло -пригадали думки:
Чому щастя, чому? -не стоїть біля хати...
Посріблились у роси моложавії коси,
Відгукнулось кохання, милі серцю признання,
Дух, душа -не старіє, тільки серденько мліє:
Швидко плине порою-життя наше рікою.
Зорі світять у душу, та ніщо не міняють,
Місяць ходить ночами, та в обійми гортає.
Так далеко- далеко відійшли диво-очі,
Затуманились в далі, сняться в снах опівночі.
Якби можна було повернуть все спочатку,
Цілувать кожний пальчик, обіймать без оглядки
Щиру душу, що гріє.Глибина не міліє
Почуттів бо ми кров'ю, поріднились з любов'ю.
Марнотратство й тривоги - не пройшли стороною,
Не зійдеться ніколи -лиш гора із горою,
А лісам і гайочкам - мир, любов, прохолода:
Де родивсь -наймиліша і земля і природа.
Дух, душа -не старіє, тільки серденько мліє...
Вже коротке, до болю, життя наше з тобою...
12.07.2016р.
