(Пишу й не віриться, що це уже про нас.
Присвячую викладачам та своїм однокурсникам Кременчуцького педучилища 1970 року випуску).
Вже півстоліття, а ніби ж вчора
Ми журавлями знялися ввись,
А вже сьогодні всі сивочолі,
І вік поважний – не як колись.
Вже півстоліття, а це немало…
Шепоче пам’ять: «Не забувай!»
Ми ж як годиться, «марку тримали»,
Й на рік мудрішим кожен ставав.
Вже півстоліття, як храм науки
Тоді жив іншим – своїм життям…
Гризуть науку вже тут онуки –
Пора настала для їх звитяг.
Вже півстоліття Дніпро-Славутич
Колише інші уже пісні,
Але не зміг він і нас забути,
Отож приходить частенько в сні.
Вже півстоліття, а ніби ж вчора
Без нас і стіни, й викладачі,
Від віку мудрі і сивочолі,
До душ дитячих дали ключі.
Вже півстоліття… Води немало
Відніс у море старий Дніпро…
Час і події нас не зламали,
Тримає пам’ять і їх добро.
11.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарні добрі спогади...я теж закінчувала педучилище. Враження і знання залишилися найкращі, глибші, ніж в університеті...бережіть ключі дитячих душ!
