Пора зриватись у політ,
Туди де дощ, зірками крапа.
Крізь ту плеяду в інший світ,
Сьогодні нам не треба мапа.
Ми над маківками планет,
Досита душу нагодуєм.
В пустелі Всесвіту намет
Поставим, там і заночуєм.
І будем бачить дивні сни,
Нас колисатимуть планети.
Своїм звучанням голосним,
Їм будуть грати в такт комети.
І ми влаштуємо пік-нік
Посеред тисячі галактик,
Традицію на кожен рік
Скажи, не проти влаштувати?
Шляхом Чумацьким пройдемось,
Вже як вертатимем додому.
Назустріч може йтиме хтось,
Та є лиш ми у світі тому.
Це наше місце, назавжди,
Самій дійти сюди не вдасться.
Тут вперше був зі мною Ти,
Тут вперше Я відчула щастя.
