Все дощ ішов... Рясний, холодний, сонний.
Нестерпно боляче спадали краплі суму.
Самотній сонях мокнув на осонні.
Мені здавалося - усе погрузло в думах.
А нивам снилися хліба ряснющі,
погідне сонце яре не спадало низько.
От тільки серце калатало дужче,
бо зустріч бажана була від мене близько.
В дощі - дороги схрещені з літами
забовваніли в споришах на видноколі...
А подих твій, принесений вітрами,
нагадує - любов не втратимо ніколи.
Упала крапля дощова остання
і радість серце засвітила полум'яне,
і рай бажаний, і в дощі чекання,
і щастя... Ось воно, близьке й жадане.
11.02.2020 р.
Хвилююча чудова дощова поезія. У нас на Харківщині сьогодні вперше за декілька місяців була злива. У мене теж сьогодні поезія дощу. Заходьте. З повагою, Марина.