Ранок... Різдво... І мені вже не спиться,
Слухаю як на зелену травицю,
Там за вікном, ледь-ледь крапає дощ,
Згадую як ж то раніше велось...
Було колись, все подвір’я біліло,
Зорі нічні, ще сховатись не сміли
Й місяць, у сяйві, доріжку стелив,
Вітер, в завзятті, до танцю просив
Ніжні, пухнасті, веселі сніжинки,
Стежкою з церви вертавсь до хатинки
Тато, проскурки в хустинці трима,
А під ногами скрипіла зима...
