Я чую, як тече по серцю хвиля.
Я бачу: хмари повняться дощем.
Радію я: Господь дарує крила.
Пташкам дарує… А людині – щем.
Вже не вгадаєш, де, коли і звідки
За горизонт веселка поведе.
Але піду до кожного у свідки,
Хто стежку там коханню прокладе!
Хвилі течуть
Фарбами слів,
Знайдуть вони
Гідний мотив.
Світло – це ми,
Ми ж і пітьма!
Інших пояснень
У мене нема!
І світло так, аж мружиться миттєвість!
Я сам злітаю світлом до гори!
І муху чує справжня надчуттєвість…
Та я про це ні з ким не говорив!
Течуть хмарини, хвилі б’ють у скелі,
Молитву жайвір сонцю витворя.
Я розумію: зайві паралелі,
Бо кращого немає вівтаря.
30.01.2021
