Цей Невпокій
Як жаль мені усіх підступних,
Як нікчем - гидких, ницих і прегордих.
Що ось великі - а малі,
Що не визнають слів оцих.
Що дай їм кліптик влади:
Здіймуть стріли вогняні,
Вмиють в крові ріки,
І не постидаються в брехні.
За нею хвостиком і підуть,
Ох жаль, що в тирсовий пустир,
Що ще, їм дух потішить...
А що як потім, забере в них мир?
................................................
Життя всього - життя цілого
