А я весну, по-справжньому чекав, -
Зима скінчиться і усе минеться.
Щоранку у туманах я шукав
Квітки, якими вишня обернеться.
Шукав любов, яку несуть птахи
В свої новозбудовані гніздечка,
І сили ті, що їх ведуть сюди,
За сотні миль, до рідного містечка.
І неба чистого довершену блакить,
Крізь сірі хмари мріяв роздивитись.
Чекав годинами, аби, хоча б на мить,
Вночі у зорях знову загубитись.
І я тепла чекав, і сонячних промінь!
Обіймів вітру, що ледь пахне морем,
І листя клену, що дарує тінь
Не гірше ніж величні сині гори.
