Не принижений битими надіями,
Та сам собою зненавиджений.
Поруч з нелюбов'ю погубленими
Все одно сам собою засуджений..
Не любов'ю, не ненавистю спраглий
Чистої правди, ковток без видиху.
Не життям, не смертю прикований
Не духом зла - жаху, ангелом подиху!
В'ю блискавками зотлілого смертного
Утіхи часу і болі - не знесеної присутності
Що втирає терням - кості мозку смиренного
Жалій! Жалій, в зшабатованості, байдужості...
