Що кажеш, Боже?
Треба всіх прощати?
Пробач, але не чую я тебе,
бо в моїх вухах лунає
не заклик до прощення,
а постріли і вибухи, сирени.
І плач наляканих дітей,
і шурхіт крил тих янголів,
що передчасно у небо відлітають.
Гіркі стогнання тих,
хто втратив рідних, дім, надію.
Посмертні крики закатованих
за те, що вони просто жили в Україні.
Твої напуття можна прочитати,
та у моїх очах всі літери
складаються у слово лиш одне.
І слово це не «Бог».
Не «милосердя». Не «всепрощення».
А слово це: «Війна!»,
страшне, жахливе слово.
Страшніше і жахливіше від нього
лиш ті картини, що змальовує війна.
Так нині склалося:
не можу я прощати москалів.
Простила би людину,
що вибачення щирі принесла;
простила би звіринку,
бо вона дика, хижа і не зна,
що я усім завжди добра бажала.
Але московія — суцільне зло.
І проти мене «брат» мій согрішив
не раз, не двічі, не 70 і сім, (1)
а тисячі разів!
І це я не рахую всі ті гріхи,
що загубились у сторіччях.
Тому я чесно визнаю:
попри усі твої повчання
це зло простити
я ніяк не можу.
Та втім прощати їх
не маю і бажання.
Що кажеш, Боже?!
Чи вірно я усе розчула?
Я можу не прощати тих,
хто з наміром гріха вчинив,
хто визнавати помилки не хоче,
хто відмовляється пробачення просити,
хто не жалкує, каятись не поспіша?
Вони усі твоїми стануть ворогами,
ти сам прощати їх не будеш,
тому і покараєш за гріхи їх також сам? (2)
Це правда?!
Отже, так тому і бути!
Я щиро дякую тобі, мій Боже,
за мудрість, чуйність до людських сердець.
За те, що камінь зняв з душі моєї,
бо хочу бути я достойною твого прощення
та знаю: нещирість ти побачиш у мені,
якщо скажу, що москалів усіх прощаю.
Але прощення те було би тільки на словах.
P.s.
А що ж до того,
щоб відпустить образу -
гірку, пекучу,
ту, що розриває серце на шматки.
Я відпущу...
Хай попелом образа ця
розвіється разом із москалями,
що в дім припхалися до мене,
аби посіяти ненависть, біль і смуток.
Я "без надії сподіваюсь",
що так воно і буде!
31.03.2022 р.
(в редакції від 03.04.2022 р.)
______________
(1) Матфія 18:21-22
(2) Проповідь "Що таке прощення" (на сайті
https://www.jw.org/uk)
Скоріш за все, немає сенсу звертатися до Бога через посередництво вигаданих людьми релігій. А за одним із правил: Істина не передається у письмовому вигляді, усно та будь-яким іншим способом. Доступ до Істини відкривається через щире прагнення до усвідомлення Всесвіту. Істина, це нове, що народжується у власній свідомості після аналізу доступної інформації і Навколишнього.
Стосовно ж релігій.
Усі представники різних релігій з якими я спілкувався впевнені, що пропаговане ними вчення про Бога досконалого неперевершенного бездоганного і т.д.
До речі, у певних релігійних вченнях місцями є правильні твердження, наприклад, що за вчинками потрібно визначати суть, а не за словами і обіцянками.
Суть вчинків доброго Бога.
Абсолютне Добро Любов створює Всесвіт, ніколи не бреше, не вбиває. Вчинки доброго Бога настільки неперевершенно добрі, що неможливо навіть уявити щось добріше.
На межі між Добром і злом можлива присутність перспективного поки нестабільного Добра.
Суть вчинків злого бога.
Бреше, криваві масові вбивства беззахисних і навіть дітей, називає себе добрим, любов'ю і т.д., паразитує на створенному Добром, потребує рабів, "любить" рабів за те, що є над ким знущатися і т.д.
Уважніше проаналізуйте суть релігії із якої наведені посилання. Забагато підступних, неадекватних убивств дітей, людей, людства, насилання хвороб, стихійних лих і т.д.
Дякую за спробу направити мене у такій складній справі, як релігієзнавство.
Та розумієте, я шукала не істину (інакше б опублікувала вірша у іншому розділі), я шукала розради та виправдання власній неможливості простити тим, хто вчиняє нам таке зло.
Як мені видається, такі виправдання треба багатьом українцям.
Я вказала посилання на проповідь, аби кожен міг її прочитати та визначитися, чи приймає, хоч на деякий час, таку трактовку прощення, або продовжує картати себе за неможливість простити оцим катам.
Якось так.
Пробач Господи,але таке простити неможливо 
"Я щиро дякую тобі, мій Боже,
