Слова пророчі сповістили: "Потім-
бідою мірять думки глибину!"
І далі прилетіло...перші - постріл,
скорбота, жах від "розпочав війну"...
Відтоді кожна мить - безжальне пекло,
а кожен божий день - то біль і бій!
Зерно пророцтва є - під сердцем теплим
від люті заховала! Спомин мій
зі снів: "Все буде добре! Правда - наша!
Ми - вільні! В Україні живемо!"-
слова пророчі! Що ж мені так страшно?
Як відсіч дам тим, хто вдяга ярмо
людині? Світе, бач: ярмо -людині
напнути прагне руzzкооркський кат!
Нескорені ми й гідні - дивні? Гине
за це дитя безвинне! Чи не свят
янгелик, що шука матусі груди?
Чумацький шлях стікає молоком -
то лютий краде...й березня не буде-
пророцтво і прокляття збито в ком,
застрягло в горлі й дихать неможливо...
В нескорених бува тремтіння рук,
коли слова - чи то підступна злива,
чи прощення й позбавлення від мук!
Мара Рута
