Життя, кохання, біль і… ця війна…
Пройти крізь все доводиться людині…
Але ж у чім її тоді вина,
Що доля так її нагородила?
(Світлої пам'яті героя АТО Ігоря Нешка та його дружини Юліни Журавель. 13 липня якраз 10 років із дня їх щасливого весілля).
Вона і він, мов долі два крила,
Закохані у музику і пісню,
Чому ж їх доля рано відцвіла,
Запитую у Господа я слізно.
Красуня – милувались нею всі…
Він – легінь, гарний, гордість для родини.
Здавалось, щастя вже було в руці…
Як мріялось обом і про дитину!
Та розвалила плани всім війна:
Він миттю опинився у Донбасі.
Новинами звідтіль жила вона.
Здавалось, все життя ще у запасі.
Але їх доля зрадила обох…
А мо’, ослабли у польоті крила?
Чи ангела його покликав Бог,
І смерть ворота в небеса відкрила…
Тоді липневий ранок зустрічав
Гаряче сонце, що пливло в безсмертя.
То догоряла воїна свіча,
А кров з лиця роса не встигла стерти…
Коханого стрічала вона в снах…
Живим завжди приходив він до неї…
Пробігла й третя рокова весна.
Донбас кипів у битві із руснею…
І знов біда постукала в вікно
Автомобіля в котрім жінка мчала…
Чи то кохання спрацював гіпноз –
Душа бійця тепер її стрічала…
Іще хвилює нам війна серця.
Земля страждання п’є ще особливі…
Усе в руках Небесного Отця,
Тож віриться, що там вони щасливі…
11.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
