на її руці засинали бджоли...
з губ її ковтали пташки вологу...
сонце - в ластовинні ...і що до того,
що не зустрічала її ніколи?
чом мені болить що тепер нема її?
он - бджола вола наче навіжена,
І тремтять птахи, дивлячись на мене
й сонечко з обличча сльоза змиває
янголе, навіщо душі страждання?
янголе, пробач ! стогнуть мрії кволі,
але ще триває мій шлях до волі!
ще й на зустріч є хибні сподівання
у годину після... війни...кохання
Мара Рута
14.07.2022