Як тримав ти небо на своїх плечах?
Зігрівав стожари у своїх долонях?
Воїне славетний , по твоїх очах
Я все зрозумію ! Сивину на скронях
Молодих світанків пестимуть вітри...
Ти привчав їх дати сподівання крилам!
Всі потворні блазні їдуть під три чорти,
Бо святе кохання лють їх не згантьбила!
Геть, лукаві зайди! С чим зрівняти вас?
Знов вчимось всміхатись :" може із землею?"
Сяє Сонцем віра в перемоги час
Й зцілюється доля мрією цією...
