У місті, де Ти засинаєш,
Лишились мої сліди,
Витерті шини роверів,
Перегорнуті сторінки книг,
Здертий лак на старих меблях.
У місті, де Ти прокидаєшся біля іншого,
Досі дерева пам'ятають нас,
Досі вахтери пам'ятають нас,
Килими в коридорах пам'ятають нас,
Досі стільці та ліжка пам'ятають нас.
Може, коли Ти знову розповідатимеш
Натхенно, як завжди, задерикувато,
Йому чи їм про свою життєву помилку,
Про нікчему й переслідувача,
Котрий зрештою Тобі дав спокій -
У той самий момент відбуватиму
Своє щоденне Тобі поклоніння.
