| Сторінки (19/1881): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 | » |
В зорі
І чого я повен?
Волок-день зачах.
Красний молитовник—
Печія в руках.
Хто піч проглядає
І серце моє?
От, в дворі немає —
Тільки десь Ти є.
Гай, та сила добра ж!
Тільки в двері вліз —
На червлений образ
Крапотіння сліз…
І чого ж я повен?
Волок-бір зачах.
Риба-молитовник
В пекучих руках.
2003
Я в Тебе вдома
де небо здобулось гірській емалі
з неізреченно світлою печаллю
й по всій оздобленій на перламутрі скрині
возносить ангелам для пропечатки
жовті мальви! —
із вузликами і стебе́льними шнурками:
уважно жить: вдячно й сердечно,
вічно й нині...
о Боже всесвятий у благостині
як мало це їхнє купається в загалі
і вічно й далі...
і вічні далі!
і — лики всіяні! —
мов небо віднайшло скарб у рабині...
і — вдовж по берегу і краєм моря
біг драгиней...
це Кіммерія
пізнаю настроєну для слуху річ:
вічно і нині.
Чого це злегка «тронуті»:
живучи ребрами ж в святині?
князь Ігор з півдня утікав
бо видно — що Марію упрохав,
раз вже прибіг до Пирогощі, що на площі...
буває ж з нехудожніми оказія така...
17.01.2006
*
Боже, постав лише
пожити в чистоті,
у серці чистоті відповідаю.
І серцем між нечистих знемагаю –
постав мене в свої ліси святі!..
Подай душі
сердечний передзвін:
людину я чи звіра привітаю –
Твого посланця –
і по тому взнаю,
що серцем чистий він –
Святого Духа більш не проганяє...
А більше я і не прохаю.
1999
* * *
Але ж який у нас Бог!
Вік живу — і не втомивсь дивуватись...
Господи й Боже, що в небі єси,
Світло незмінне, незлячне, непогамовне,
вірносте радісна, море краси!!
випукла чесносте повна!!
слізко дитяча,
шербетна основа буття,
серце нестримно гаряче!
Облаки ревнощів і передчувань,
Крутість сутужних і вигуки зрячих!
бурі страждань!!..
Сонце із моря.
Скрутні панахиди навчань.
Сокіл за небом високим.
Істинна добрість.
Ще й никнучий жаль.
Схід над будівлями.
Усіх рятуюче Око.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2018
Ба! — губи встигли пошерхнуть...
Це крючками тягнули мов рибу
мулом — на берег першого сорокап’яти-
річчя.
...Златодзвінкість під небом
На якорях. Оливне заріччя;
Перли срібні ковтать
йдіть у церкву...
Комусь вигулькнуть
прямо з вод неглибоких паго́ни,
І повіють у берега сорокадвох —
гризоти, гризоти
Я — вже зябра любові...
на шклі мої губи червоні —
вслід світильникам, — щезають в Ім’я Бога
за горизонтом...
Низ шкла — йєс! зеєр гут-і-ком, ком!
Душе, дай Зорю з серця
напитися і не балакать...
Світ негоден став піском, віє піском,
Спрагнув Бог — Бог Любові! Що ж?
Кров’ю лляти!
Й негоден: не вмер, не став світу простим.
Не в уяві, й не месник:
Або світ — або Дух Святий.
Щоб уявою в очі людськії не ме́сти.
19.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782958
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2018
Простота Христова
До вищих можна
дотикнутись тільки серцем
не говоріть при вищих в духові
мовчіть
і їхнє благо й світло перейде все
на вас
більше учиться цьому
не учіть.
Ця справа вас переінакшить і зцілить
до Бога прийде дотикнутись після того
бо буде чим вмістить повноту Бога
за одну мить.
Отож – збагніть:
раз Дух Святий сказав дерзати –
дерзайте в богомисленні,
не оглядайтесь!!
а як мовчати – то мовчіть.
Спостерігайте: от не в свій час
заговорили –
і справді вище нижчим затемнили...
Відтак
з трудом затискую
найодкровеннішого вірша
і це – найважливіше
1999
Жити серцем
Суд серцю!
Лиски слід у очеретах...
Рожев цвіт на яблунях...
все і в усе
Упевнені, що любов’ю живете?
Господи, а що світ трясе?
Господи, змалюсь, останнім
найменшим
та я люблю Тебе і твоє – серцем
то я не влажу ні в яке ессе!
Роби, Боже:
чи Ти не бачиш
що в усьому світі
правління – « з привітом»
бо в голові усе...
Були б всередині слізки
в Людині –
моє розуміли б «приватні»
дуб-дерево
ще й трухно-вата
Підірвати до щастя –
мерзле це?
Диявол-холод затуляє –
стати в Сонце-Христа Лице...
В ХІХ-м віці остання жінка
якась жінка знала
що є це –
жити серцем...
17.03.2008
Світ поділився: за Христа –
й проти Христа
В перстах Христа
послушне я перо.
І світу цьому я не до вподоби.
Холодний яр, а я ношу добро:
тож або холод,
або – Огнем – його угроблю…
Два рази Син
водив мій дух в Світло Отця.
Діткалась Тройця –
світ Її не вартий!..
Даремне серце, що –
без Божого Лиця,
Даремне все без Духа –
бита карта…
Намарний всяк без Богородиці –
Вона
одна вершин Цариця, і не буде (!)
більш іншої: Авви-Отця одна
предвибрана з усіх;
змій – є і буде людям…
В перстах Христа
послушне я перо.
І світу цей огонь не до вподоби:
бо я несу Христа Огонь-добро.
Тож або світ мене –
або Жона, що в Сонці, світ сподобить…
15.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018
«Якби ви знали, яка Моя
Любов,
ви би плакали
безнастанно.» В Меджугор’ї* Божа Матір
1
Я єсть дерзальник буть щасливим —
Й молодіти...
Не сирість світу —
А храм над світом
Бог втягне!
Відмолодити!
2
Я ж Баха не достойний, люди,
Якщо
мене на сто літ не забудуть.
Мов Боже молоко — усій закислості!
Я Божа стислість!
Хоч безмір покропляю
Їй в фарватері:
І не вгодив святій і Божій Матері —
Коли, сказавши «Ігор», — не здригатимуть-
ся.
Бо не вгодив і Богу, значить,
Мов би до слів
без слів надривно плачуть
Коли приходить вечоровая мелодія
Мене розчленувати мов колодія
Славив любов, а совість я будив? — мов Нату? —
Тому мене — не проклинатимуть!
Не загребуть до спільної могили
Вапном не напоять
мов Моцартові жили…
Якщо серце моє —
не розпинати
13.09.2012
* - Меджугор’є справедливо називають місцем, де Небо дозволяє торкнутися себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2018
Поема
Діві-Матері присвячується
1
Вони чують славу
Пречистої.
Як Літургію служать.
Встають о п’ятій —
вже чисті.
Чують, веселі. Не тужать.
Ця їхніх сердець
незумисність...
Палає... Край неба —
палає!
Єдина йде слава, —
йде Чиста!
На заході —
витікає.
Години лиш — дзявкають.
Дужі ми!
Хвилини нітяться. — Сходи!
Як Літургію служать:
Вони перед Богом
ходять.
2
Ця інкрустація у скриньці ночі...
лиш проблиск —
оживає все
і точить
п’янке вино:
любов
Ба, може всі на царськім
торжестві?
Лиш висі
доторкаються пророчі!
А може не відкрились очі...
єсть небо і земля нові!
І бідним, як відкинутим,
є хід,
хід серцем — Бог, Любов.
Сонце! не згубить:
палаючим вином —
торкаю губи:
вночі глухі багаті —
і лихі...
Та ви не сердіться —
Бог дав вам серце!!
3
Істина світиться...
але не хочуть відкриватись квіти очей
нею народжені
а незабутньо пахнуть
Кому несеш Красу, кому??
Краса будить любов!
Ніби нікого:
Є чисте серце — світ у нім уму!
а теє світло — впустить
світло Бога!!
4
І близько-близько
краю ночі
сердечні гранули охоче
жага любові, що вгорі,
сипле!
і встав — почув, і Божу
силу вздрів!
це слави, Боже, вівтарі
Сердечні сили
мов з морів!
почути раковину ранку
підняти дах
хисткий — у ганку
від зір — забрати якорі
і злине зранку
хто як хоче
на яблуневую молочність
схід,
що скипів,
що й заярівсь...
5
І бачу:
всі — залізнії пельмені:
мчать оглашеннії!
зібрати оглашенних.
Калі-юга.
Серцем —
поки не пізно,
покиньте всі залізо!!
Заліза ж час...
Вселенський не почує чоловік!
Усі ж — залізнії пельмені:
сороки вік.
Всі зважуються —
на залізному безмені...
Невже умні гебреї —
з ними??
пташа оперене біжить —
крильми махає —
чути Бога
вічно жить...
04, 05. 05. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782703
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 17.03.2018
Молодий Моцарт
Все розступається перед небом
ти артист — ти нечист
хапай духа, бегеба
мабуть це фал парашута торкає —
і тебе піднімає!
перед небом —
усе відступає!..
все ошелешується перед небом —
й все озеленюється
під небом
Все розлітається — як перед небом:
як у людині є Небо!
вітер туман розвіває
вся затула із хмар розвівається —
сонце святе просяває!
небесне — Псалми
он читає —
вчинок і треба
Як людина, яка перед Богом,—
урочисто Вам заявляю:
Ваш син — композитор геніальний
у нім промацуються й геніталії
але огнем він
великі думки до серця вкладає:
закінчену думку серцям осяває...
а в інших — маленькі шматки, тож і —
вниз —
у чуття опадають...
Небо з ним — і
майбуття проробляє! —
пройде він далі!!
Так Моцарт пройшов
зрілим Небом! Небо —
в зрілого Моцарта!
Як Дух Небес — у пасхалії...
12.02.2011
* * *
Дозвольте
вічності дзвеніть
святій живій —
що у мені...
Може на руки —
як маля.
Може то в серці—
ангеля!
11.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2018
Поема
1
Я їм сухарі — і я та́кож
Їх сам готував для собаки.
А як загостривсь
в мені — слух!
А в серці прогу́ркує слово
яке полиша дару мови;
одне з двох —
затримає дух
2
Яка зла суть літератури! —
відволікає від Христової культури
чистоти розуму,
що в серці;
як і культура без Христа —
ба! не спасеться.
Бо смисл — це Слово;
форма — сяє...
Зміст й рідна форма —
і йде сяйво!
Що — ледь позбувшись того, що
відволікає —
простягни Духу
з серця руку — Бог заквітчає,
Христос розва́жує,
та світ цей утікає!
Чого тепер на світі не буває!!
Чого таки нема?
А Христа-Спаса.
«Хто раз побачить землю зором о́рлим
той змі́ниться:
очистить орле горло
і засумує.
Все за тим,
чого нема,
чи мало є.
Природо, ти сама
сумуєш так. О вічна чистота!
О радосте єдина для земного!
О вічна чистота гармоній того,
Чого і не торкнутись людям так!
О вічная Любов і чистота!»
3
Осуєтились в своїх мізкуваннях,
Затьмарилося нерозумне серце...
Перемінили вічну Славу Бога
на дру́зки!
і — сліпі!
не бачать
на зрячих —
сердяться!
Не мають вдячності
більш ні до кого:
невдячне серце в них —
підземний вже політ!
Серця́ відкусують в мені —
зате Христову змогу.
Таким вже слава,
та не від людей,
від Бога.
4
Незримий Бог —
в незримім і кружляє;
півнеба запалив —
півнеба запалає!
Святая Сила!
Свят Господь!
Бог — Дух!
й чиясь душа святая...
А чи ухопить — тим слова
ковтає
надія! Надія! — круговерть
і Кров! —
і дайте раю!
Вонміть! — се Бог! —
Він
мертвих дужо оживляє!!
Безпам’ять — пам’яті
де рот — хвоста шукає
Узріть! — що безконечне
є Начало:
Кличе і те,
чого нема!
неначе б воно існувало!!
Нахабні! й наглії мерці...
Нагально:
Слава є одна — лиш слава Бога,
холодні виродки — мерці од того.
І скаже Сам
чи слава ця
що Він до рота пропиха мерцям,
тепер мерцям,
що в Славі — достохвально є.
5
Сам Він і викотить! —
що Він пообіцяв!
Страждання?
Хай будуть страждання!
Ви — віруйте! і це —
вам оправда́ння!..
Це — чиста данність.
Це кружляння вас
піддатих
наддатих
осоромлених
прохромлених...
як шашлики
вкруг Сонця всемордатії:
це може Бог в лице
і в серце дати
ви — в Звірові!
Він — Бог.
А ми — нездвижні
в благодаті...
в Любові Духа
і знерушимось...
на це тілесне дивовижне
на злая крайньо незглаголані
Всі — дивовижні!
покравши статки — і
прошиті болем!..
тіла прохромлені
що ви Христа всоромились? —
що вмер за вас??
тепер —
від слави Бога скраю
Хаос великий
вас до жару навертає;
у Змієві життя
згорає!!
6
В землю поліземо?
Могили рвати?
Щоб батько встав —
і взявсь за паска!
Бо Сонцю — мало!
то щоб сонце встало
глянуть —
що з Матір’ю-Землею сталось??
Бо Мати вся —
мов мрець в синця́х:
цілунків би і їй та й перепало!
Тож Батьку-Сонцю
вже любові мало.
І цілувати — й цілувати
аби спеклась, та й дівувати!
ви — більше гріх!
а в Сонця — більша ласка,
коти напасені.
Опасливі. Прийде ж і Божа Слава!
7
І то Єдиний нас почує —
Слава Отця!
Ми смертні,
Він єдин безсмертний...
над Ним
вже смертність не панує!
Він — Слово:
ви́кликав —
усе створив —
Він вчує.
Назвіться:
ви — хто ви?
Кого Сам передбачив —
тих й призна́чив...
Слово слово вчува — через Слово
Христове!
Увіходить
тонко
тоді
віра...
Невидимість — очікування звірів.
8
Вонміть! — се Бог!
Він
мертвих дужо оживляє.
Бо землю й небо
сотворив з нічого.
Тисяча літ Йому —
як день розмаєм.
Усе й ніхто Йому
великим не буває.
Півнеба запалив —
півнеба докружляє.
Убогих сам вдиха —
любов'ю надиха —
і видихає;
та безконечна Слава Бога;
підняв — і кинув;
те згубив — а те спасає;
сам Дух Святий
зітханнями безмовно
промовляє,
зі стогонами заступає,
за нас молитвами, хоч —
ми ще те не знаєм: чого? навіщо?
А з неслави витягає!
Так з нами твар і стогне,
зі стогонами виповзає
як ми — з творіння,
і по нас — зотління...
що його
м’ясо чудно восхваляє
що є старим...
Мов та дитина, що втікає
в Славу Життя,
що Словом дане...
В славу дітей
чудних і Божих:
де ж сини Божі?
Бо то явитись має, може,
в вас слава вічна і святая,
бо сотворі́ння
й нас за стежку має!!
Стежку любові!
Як те покинеш все?
Кажеш: покину.
Та тільки одна Слава вознесе
в дитинне —
в мир!
В дитину!
Й дивиться Бог:
спиниш любов ти,
чи не спиниш?
А любов збільшується — прибуває:
то хто ти — як її
таким же бідака́м не пропускаєш?
Стражде любов!
Нічого не зробив,
тільки любов убив...
Ти з сорому сам запалаєш!
Лиш би любов люби́ть!
Чого ж — перепиняєш?
То без любові — постраждаєш.
Любов говорить і вона ж горить!
Й хто за любов не постраждав
й не постраждає??
Більша любов — більше страждання!
Ти — що героєм стати мав, —
немов дитя несмислене ховаєшся?
Кого чекають?
Любов лиш прибуває
звірам, маленьким діткам:
звідси — й звідти,
жарини в серце сиплють дітки...
От Слава Бога —
і слова́ переплавляє!!
28.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782486
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 16.03.2018
Поема
1
де ви, весняні зливи??
мить –
і ви щасливі!
і все це –
й танцює серце
істина несподівано і з любов’ю
оволодіває серцем...
може і ви полюбили б ??
клавіші чорні й білі
де все це
де танок серця
Істина – несподівана
й сильна
к Богу несе – й все серце!
клавіші чорні й білі
й ці випивають
зливи!
тане як серце –
щасливе
чиєсь вибухає – серце
в повені
почуттів
2
ніхто не додумається
до найпростішої
практики
вимкніть на кухні
мислюнь
сепаратор
поет – не просто
чоловічий
костюм
він випливає – вслід
серцю
благословенний –
у білий шум...
в очі кавдратнії
в шумі
і в шумці
золото –
Бог намива
в однодумців
відплив і приплив! –
в серці...
3
неможливо можливого
пальці...
важливо – але
невидимо
пальці-пальчики
неможливо можливого...
бо важливо!
музика Бога! –
невидимого
нефальшивого...
бо – важливо
пальчики-пальчики...
жінка – і каторжанка!
й на таких
світ виїзджає...
Ольга Седакова – хто не знає
як я люблю двожильную
Бог її жили
торкає...
далі
пальчики
входять
в жили...
і це мені Ліну
і нагадає!
Жінка – каторжанка!
світ й на двох виїзджає
й світ не знає!!
пальчики-пальчики
ніжно правду
торкають
і я спец
в 10 літ – вже
не дрібний
й при мені свої голови
вважають
непотрібними
я ж як скочу на пальчики
то які в серці зливи!!
бути собою – бути щасливим...
та які в світі зливи
як люблю!!
при Хресті три Марії
і Соломія
о! соло міа
три ноти три
каторжанки
і згадав: Цариця Марія
як коня! мене виїжджала...
я легкий як Миколай – міг загриміть
в каторжани!...
чи світ весь – про аматорів?
4
мусиш інакше ти
постраждати
копіє
і кров
з копія
але ж ти – не копія
мусиш – музику ждати
Тетяна в Другому Єрусалимі – каторжанка!
мусите знати
світ й на трьох
виїзджає
тому що любов не дрібна
це все весни
безсмертя – і креси
і глибокії сльози –
й все щезло
і чи я без любові
світу
потрібний?
пальчики любові... і
ви на мене зважайте
бо як голови не потрібні –
чи я не стану більш
заважати?
музика
й
слово – в серці
Божої Матері!!..
я хай геніальний –
на небі це не
заважає?
та що я! –
що Марія – така
є!!!
може це комусь заважає??
без почуття –
є виття!!
і мова з Вічності
найстрашніша
така є...
Слово Боже, Ти ставиш
з голови на ноги?
і як душу хитає, інших –
голова – ноги, голова – ноги...
й світ світає!
інші прагнуть – пендаля в зад!!
(жах!) – й так світає...
іншим – Бог
в серці
розсува світ...
й так світає!!
й що Ти не робив –
для дохідливості...
все до ям поздирав
всім з Небес одаряв! удар –
дар!
в винахідливості...
й в серце входиш
й ходиш (пальчики–
пальчики!)
й все ховається –
Ти ж винаходиш!!
5
світ
скотивсь
в дрібність:
а в любові нема дрібниці
в повені святих – без дрібниць
Дух не знає втоми(!) –
дихає
любов непритомним...
мають щастя вповні –
дають
вповні!
дихають любов’ю переповнені
задарма Бог дав –
даром й віддай
повні
вміщуються
в каменоломні –
друзі Христові!! –
музики повні!
6
якщо ми є
і в вас
не станем –
в майбутньому не стане
континентів
бо випали ви
з Божого контенту:
з любові – з найкрасивішого
стану
що творить Швеція?
вона сама
не знає.
Якщо є Ольга –
Швеції
немає…
оскільки Ольга не сама
літургісає…
Знайшов Ісуса, сина теслі
з Назарету
написаного у пророків
і в Мойсея
й в Псалмах – і маю Радість
найпроникнішу єссеям
сліпцям правцям живцям анахоретів
і от ви ліс
і вийдіть з води нету
любов’ю
в найпрекраснішому стані
а саме
словом Христовим
в серці стану?
а саме
сколупується
словом
й з чудесами!
7
якщо земля дрижить
нявчить
не опускайсь
орлиним летом –
поезія таких навчить –
Бог є Поетом…
чим більше з Сонця Правди
п’ю
тим більш
і молодію
Бог –
ніби шпицю
в серце
із Вогню!
і час від млості
і – земля міліє
і час
і простір
й півжиття –
в надії
і тільки всіх
в поезії любіть
Бог є Поетом…
Найвища мрія!!!
14,15.03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782318
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 15.03.2018
* * *
То фа-дієз, то три бемолі —
а ви переключайтеся, монголи!
монголи
з юрт до юрт
з ору в ори
і впадете у підкорку:
там креше Бог Божественні глаголи!
Та фа-дієз та три бемолі
та й ви на скелях
і поволі
по волі
ви зади поодривали
то в патоках — то до княгині Ольги
то кров — а то берези
то край — і вправ сваволі
це Бог! пролив Божественні глаголи!
І скачуть в полі, —
скачмо, коми!
і позникають коні
і комонні
і все! —
і музика!
встали ікони...
То рінь
то жужаки
що ви впололи б!
і сим Бог викреше
Божественні глаголи
16.01.2013
* * *
Пишіте на калюжах – гасла!
розтягненим устам їх треба
і нюхати машинне масло
і підлітати в синь до неба!
А головне – як незумисно!
а головне як незумисно
як лютень нас прибив на шпальтах
на грунті синього асфальту
Інакше запихнуть нас в школу
інакше завуч нам закреслить
й пото́вче наш блакитний сколок
і з тонких – льодохід небесний
а ми дивімось – як в воскресле
яко Христос на старших
пейси
23.02.2013
Примавера*
До древа спиною
стань, молодівко!
Поглянь:
зими як не було...
Ув Богові, у древі
дітки
згадують лист
і квіт, й тепло...
Мов родять в памяті
що єсть і лист
і квіт й тепло
Мені би –
серцем
молодіти!!
Зламана гілка – й потекло
з Неба – поезії...
Надафродітне...
Над Африкою і чиїми
дітьми?
це – лист
і квіт й тепло
Цвіло ж! цвіло –
цвінькало
пінькало невжитками –
Небопіднесеням!! –
зєло...
До древа...
спиною
стань, молодівко:
поглянь! – зими як не було...
Бог!! – Він і наміри
цілує...
Алилуйя,
Алилуйя!
Алилуйя!!..
Це так Бог –
може.
23.03.2008, в’їзд до міста Чуднів
* - першочуття весни
* * *
Пісню соколом в небо —
пусти!
Пісня всміхається!
В небі бути
в небі жити́ —
завжди пручається...
Тільки поштовх —
й Боже прости —
вітру в лице —
в лице!
Встань я юний
встань я простий —
й хай відчуває це!
Боже, Твій я,
Боже Ти мій!
Синь — де всміхаються:
Там він —
вільний цілющий напій —
де не купаються...
08.10.2014, ліс
* * *
Ох, вітрище! — рвійний вітер
вітер рветься
вітер в’ється
крутить
сміхом над дахами
а до хмар сліпих
сміється!!
Суньтесь, хмари
смійтесь, хмари
в золоті
його удари!
Залежались — хто у горі!
Вітер — Богові в покорі,
вишній зуб зелених весен
аж веселий склик до весел
Запахнились, хто у горі...
один
друг мій —
на просторі...
Білоброві — дахи з цинку,
й чисто білі —
гіацинти
24.4.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2018
Поема
Перш, ніж побити мене і зорі,
мої люди,
подивіться: в небі
білими кронами стоять
і тягнуться вологі дерева
1
Не знала землі, добротою
сходила
тричі
зоря,
ось і зараз з площі вологу жадібно п’є...
Світу найважливіше знати тепер,
що зоря,
що я єсть.
Запам’ятаєте: трохи пройшло — і пішов,
і звіряв;
запамятаєте: зорі і площа.
Площа його і зоря.
Мені в людях, що в сірих відсічках —
як леза! — настала потреба. —
Що кров! Світ по-новому створивши,
як в свічах,
розміщую в небі.
Ви спізнились почути новий віфлеємський мій плач.
Пристосований в бруді —
не треба чіпати! —
я ж то знаю, що я —
на всі часи Небодавач,
й небо буде таким, яким дати!
Я тремчу над ним,
більше нічого не буде:
небо, чуєте, небо — воно не захоче...
Давайте сміятись! я стану
учасником нуду,
котрий регоче!
Я згоден!
Епохо чорного гумору!
я тебе, крале,
вилюблював з міста до міста.
Височенна священність впаде —
і накинуться з’їсти.
Раз ви люди,
ви в фальші, — а звідки ви
вижаті?
небо —
не залишило нічого для себе,
навіть — щоб вижити!
Чи мені
всю старезну вульгарність
нести в моїй радості цвіту!
я знаю,
що рядком неба закінчу всі книги світу.
Чистим небом
і світобудовою
я відкриваю іншу.
Свіжість лиця пожену серед вулиці,
новонароджений, —
та не можна ж так буть! —
пожену крізь звичайності пащі.
Що уряди? їм
ніщо не загрожує,
вони — добрі,
я — кращий.
Я новий.
І, де нерозуміючих людно,
так мене, яко звіра,
ізловлять держави,
на мені розписатись: які вони,
що з ними буде;
пам’ятаєте всі,
коли захотіли Варавву?
Я це й думаю:
де очевидцям подітись?
Вони знають,
стиснувши думки,
як закляті:
наодинці з своїми «не те»
лебедітимуть,
щоб зі мною —
живим, або ні —
розмовляти.
Будь людською, моя всездираюча плато!
Стерті в пил
милосердя проявлять навалу —
я попрошу за дружину Пилата...
...єдину, котра тоді, бідна, прохала.
Боляче ж,
як у майбутнім
за кожного вбитого.
А процесії
іменем
викликав з нір я —
земля пред’явила собі ж недовір’я:
«Бий його!»
Тихо!
мене дав народ.
І людям хотілось поета
довільного.
Та —
сильніший держав —
я ж
стаю на коліна:
підняти, —
там небо, —
щоб кожен міг дихати
глибоко вільно.
Як я дивився б на нього
ізнизу,
хто здогадався б
розстебнути мені комірець.
2
В синь Венеції —
далі і далі —
піду золотисто здригатись,
де небо нарядилось чужоземкою.
----------------------------------------
Поет може марить,
Марино, красива? —
Невже нема й пари розумних очей?
3
Вісім пробило.
Час просить слова
Ратуша совається днище все вирипить
Часу дали півхвилини на мову
Що він там вихрипів!
Ця кав’ярня-п’ятак
Випаду
В темноті
Я
Собою
В напівзрозумілій ліні їх
Я у вічності на животі
проведу нові світові лінії!
Я з графітом
на лоні нестерпного смутку
вграню в світло покрадені радощі світу
Хай новіші —
все далі —
на очі візьмуть
смак сліпучого мого графіту!
Фіолетовий
в сон
буде зорі палити
і плакати сонний
що хтось і пішов як втягнув і від нього
взяв і відсунув
подій горизонти
так що нема його збудження більше нового!
Я ради нього
злітав би як ніч
вільний юний красивий
4
Любимо ми що загине
Найплеканіше першим загине
Жінак прекрасна в очах як богиня
Жінка загине
Вище знаки мої голубі й порпурові!
Я в житті не змінюся
змінюсь на портреті
Писано все: хто хоче любові
той хоче смерті
Так писали ж: прощайте — і мимо
Так завше краса
Не живе любов в розкоші!
І не жила.
Я цих різних Толстих
підкидав ніби брили! —
це ж я небу кричав
«Та убий мій талант!»
а небо не вбило!
Це ж так можна літати —
не розуміючи,
А можна як Пушкін іти по кільцю.
5
Це ж так просто — злітати
Без цього — єдиного —
так зірвуться
в суцільній двиготняві п’яток
так рвонуться від дихання «Що є людина?»
що залишать на до дочасно розп’ятих
Так без неба стискається голе людське:
«Що це: Хіба ми — в таке?»
А до мене прибило людей
і вчорашніх
кажуть: поки Ви є майже не страшно
Скільки вибуде ніжність?
Світ
забув про людину
Слухайте ви божевільні
майбутніх всіх хартій!
якщо не зважати на кожну людину —
світ і людина нічого не варті
Я кому дано
промовився учням що є світ
велетенські хвилі
«Будьте уважні»
Видно: хвиля гніздилась
на вуличнім впертім лиці
кричу
«Будьте уважні»!
Будьте уважні
Надивіться на небо
Надивіться на небо
Надивіться на небо надивіться на небо
Надивіться на небо надивіться на небо
небо — вся нескінченність нової межі
Надивіться на небо!
Надивіться
на небо
Найпрекраснішим замком є небо
Може тому ще ніхто в нім не жив
Надивіться на небо
мене не зловити
Небо — душі мої що ніколи не згаснуть
Я поставлю чіткіше
невже люди — єдине чого не прийме прекрасне?
А як встане трава
потягну до палаців. В скляні їхні грані
небо буде ломитись як в чорні мембрани
6
Що ви втиснулися в землю
по всьому світові,
захисники розуму?
І на що бовванів ще плодити, коли є небо?
Що ви втиснулися в землю
по всьому світові,
захисники розуму!
Хіба можна в жуйці трястися, коли є небо!
То я буду
олживе змітати
єдино —
як сила присутності.
В однотоннішій сині
світитиму сонце!
пестуючи сутності.
Зрозумів я що буду дивитись бездонними
зорями...
зрозумів я, зо будуть і будуть і будуть зоряні.
Та не будьте такими! —
ви знаєте, як мені литися?
Щастя неба! Небо! ввижається часто, що
я вже не знаю як дивитися,
коли приносять окреме щастячко!
Як же будете ви — при мені —
в механічному глузді?
Як вам бути від крапельки бруду
до світового безглуздя?
Строго
бачучи ясно і строго,
що де не зрушило,
буду скільки завгодно я небом,
ненавязливий і незворушливий.
Розпливеться все,
тільки шарпнуся від крайнього міста:
я дійду, ніби крикну,
до Центру дійду всезагального змісту:
«Я зробив!»
Я поставлю вас прямо на вуха.
Що це значить, стерильні як ляля?
ви подумайте.
Думайте.
Думайте.
Слухайте:
ви ніколи не скажете,
що вас чогось позбавляють!..
Цере-
моніали
велись, а я з міста до міста
гнаний
а я з міста до міста
прах отряхнувши, з міста до міста — довіку!
а я жодного міста не вихопив навіть
з кам’яного віку!!
А я ж — з вічного неба, як ви — із нетлінного генія.
Більша ясність! — Так! — Ніби Тібети вінчав.
Славлю всю еволюцію! Світ — прохальна єктенія!
Вона важча, ця, друга, котру я почав.
я — постановник параболи
напрямку мислення
що увічнює вас
і цвіте вашим днем бо
йде літочислення — Христа
тріумфуючим небом
Жоден сіренький не пошле убити, знаючи
що я є.
А до мене пливе
обтікати маленька Земля,
яку я відштовхнув — ніби ніжністю зрушив:
Землю потрібно відпускати, як жінку:
зберегти свою душу.
Всіх прощайте, — усіх, що змінитись хотіли.
Їхні зліпи як протяг під крильми ходять голо.
Це якби ви жили жили — і влетіли
в світ де ви не були б вже ніколи
Сонце!
Сонце!
В синьому-синьому
тягнуться сонячні білі дерева
Станьте строгі й прекрасні
В синій оазі
тремтять тільки кінчики крил
добре стояти під куполом крони
як в дзвоні
7
Ви мене не побачите!
В цьому радість і повість.
В захід сонця заходжу
в тумані скинувши з крил
два стовпи крові
1982 р.
Київ
*- пророча щодо Майдану, з першої книги "Деміург"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782160
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 14.03.2018
* * *
Як молодо!
Весни і весни.
Це я споряджаю –
лиш птиць небесних!
І сіяння!
І швидко і безліч сіянь
сподобився вітер –
із веснами віять
І запах
запах –
цих висей небесних
Христос воскресне!
це збудеться – в веснах
13.03.2018
Вона Весна!
Вона моя сила!
і я їй мов сила —
Вона ж то раніше
мене полюбила!..
У Політехнічнім!
і я аж на прю роздаровую Вічність...
Сиплються-сиплються діви столичні
сиплються-сиплються
діти тепличні
сиплються
сиплються
шкірки панічні
фа! — розцяцьковую фари фонічні:
над пустирем роздаровую
Вічність!!..
Оф — ре!:
сила — вчепила
чомусь — потойбічне...
крутяться дзвоники
телескопічні
висунуть весни —
крутяться дзвоники — в січні!
крутяться
крутяться —
цілість ся вічна! —
сі
ці
зі
сі —
На!
предковічне...
на!
Сонце — під зорями січня!
Коротше — Весна...
25.01.2011
Я— березень!
Богоматері-натхненниці
присвячується
я — березень!
я вискочив із стакана
хотіли мене морозити
або пити — п’яні
я — недоторканне
я — батько — безумом березового:
бездум!
інших — філігранять.
берези — протверезіли
жадібні вчепитись за голубе
небо!
Слово — невід
води вензелі
тихі — тихо
і дрижать — ганебні
12.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2018
Поема
Пресвятій Тройці із Богородицею
любов’ю присвячується
Шехіна біла
потривожить
певну мить! —
Любов безсмертна
над Горою
майорить! —
і дряблі котяться
з Фаворської гори!!
За мить!
Це саме вічність! — Мить!
З мойого серця! —
ясна річ...
За піч!
за піч! —
сховатись до свекрухи —
щоб не було розруху!
Муху,
муху — з людей робить...
Як норма, о, потрясенна!
потрясенна!!
од праведника в благодаті! —
мить! — блискавки у браті...
і тільки Істина — і форма!
тільки Істина —
як благовіст...
і вільний міст
й крізь просвіт
є в них любов:
форма п’є зміст!!
Запліднення! —
зерно плідніння! —
у вуха міст ...
Є праведники —
ув... Успенський піст!!!
Не муки вам!
Не треба муки —
а трисіянним світлом розкрутить!!
Шевченко вам казав?
Дух сколихнуть! —
як випивосі в діжку з мелосом! —
дихнуть! — вдихнуть —
й дух полетить!!
А в праведниках —
світ осяйний запустить...
сплакнуло б серце
в крайню мить:
чого не
робите оце?
Горить
з Слави й Любові
дух розкутий! —
цілий!
зцілений!
Одійдіть од духу,
всі зарази,
«водолази»!
Ви в морі тріщин,
зміщені!
Прищі
і — тік платіжки...
Як у Бермудському трикутнику —
що сидите
на базі...
Дак крила, гетьмани,
я дав наразі!!!
І на частинах із голів
й буття —
на Істину —
ви — виливаєте виття!..
Високонедотумні, високобумні...
та Він не дивиться, — Іов сказав, —
високоумних...
І діла Божі,
і бажання Божі! —
рішать вельможними??
Ви капкани, ви й миші! —
і гляне Бог,
якщо я це
от вам напи́шу...
Бо — самозрікся діл:
які не ті,
бо не від Бога,
од природи.
Природно — несвяті!
Що ж, ви ловите?
«Чого це нас тягає??»
Га? я до Шиви вас тут — запускаю???
Там наїстеся короваю —
мій дух —
я вище поціляю!
Чи, може, вже й не дух?
Христе! літає
тільки пух!
видно? — літає — в прах і пух!!
А Святий Дух?
Він дасть — в чім
Він присутніший, Він — Дух!..
Що, Він мене це упрости́ть? —
що я проскурки споживаю?
із храмів воду
попиваю...
Скаже: алло... (та може — й не алло)
візьми —
і винеси
у слух!!
Господарський,
як видно, Дух.
Й тому святі — більш примовкають!..
Так, діла Божі,
бажання Божі —
й слово з Слова (Боже!) —
прологотипите через
вельможних??
Ви й недотумки!
Кожен!!
— Но — невозможно!!
— Но... — несомненно...
А пух літає,
пух літає...
які ви будете мені як судді?
любов оповиватиме рассудок.
По суті —
ви утікайте —
на цьому місці
Бог перемагає!!
випаде черствість, мертвість...
підчеревнії...
Та й брат в Христі —
від мене утікає,
отоді віра —
виникає...
О, ревнії?
(«Виникає!»)
Бо з екстремальності, що в мені, —
зріють, хто партачив...
бо з екстремальності
справжню свою природу
бачать!!
(Кого — за кут
й влуплю догматом —
весь Київ, інтелігентщина, —
волає матом...)
Атоми ми...
атоми...
душ атоми...
я в серці Богоматері!
хай не святий,
але багатий!!
в смислі — догмат у атоми!
Істина в Небі, — а ми
друзки...
з’єднатися ізсередини!
зцілитись!
ми багаті...
субатомні!!!
Я поливаю
словом —
і тікають...
І прилітають птахи з вирію
приходять в віру...
А ти на тезисі сидиш, як наглий,
то звідки віра??
чому допомагаєш ти?
Основа і уток — удвох допомагають?
В тканині —як це написав
намалював
то не стирається!
Вам треба —
стара історія оця?!
Тканину нащо, неслухи, урізнобіч
ще розтягаєте?
Я у твердій надії,
і Бога відчуваю, та ви
про що судачите??
Надію свою — бачите?
що ж тоді надіятись — як бачите?..
Й за те у Бога
і в людей
пробачтеся...
Бо каже Дух Святий: алло...
(може й не алло)
куди ти дух це, їхній,
запускаєш??
З стрілою — як Любов
пала! — пала!! —
у серці — ви знайдетесь??
Палай! палай! —
у інших слова як такого
ще немає....
Чи я — аби в вас зобразивсь Христос,
чи
алла-алла! —
і швидко півмільйона постріляють
десь євреїв?
Чи в Бога ще заслужите
ви іншу — панацею?
ось вічність —
булькає в
антиномічність!!!
Од правди всеї
вам в місті жаб всиді́ть, євреї?
Думайте серцем!
Бо ж — Космос!
Всі покидьки й непокидьки,
«усі розбійники і злодії...»
і нерозумні і розумні —
були до Слова. Й до Слова, що в мені!
П᾽ють кров із молодого
мене!!!
Китайці — ті прийдуть!
візьмуть, хай слово й безіменне
хай — безіменні!
Та — християнськії!!
Поскачете, всі! підляки й бандити!!
невпевнені ви «бізнесмени»!!! —
В любов — або у рік засохлість!
У Божу Матір-Мудрість —
або трохи в лохи!
Інакшого нема!
Нема, кажу;
немає!
І «зрегулюють» в манівцях...
Любов! оця...
від Сина Божого й Отця —
Натхненник — кедрами
ливанськими
хитає!!!
Любов від Бога — серцем набухає!!
Падає краплями у ясний день!
У рідке скло з пісень!
Пісень!
Натхненник-Тройця мене —
з гумором тримає!!
Кого наразі знає-має?!
Єднаймося!!
Єднаймося!!!
тут й далі так...
Любов! у мені серце продирає!!
26.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781920
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 13.03.2018
Поема віри
Трійці Пресвятій
присвячується
1
Душа ще хоче
щось
й в ночі
пита
та ніч
крильми —
до ночі
відліта
а там де вже світа
там радість живиться
що Бог як свято —
наперстав
вся музика любові —
проліта!
Немов — небо —
в устах —
в устах!
Політ і сонце і любов —
все — пронизати!
Ніщо не буде
вже тримати
впадуть підпорочок
ряди
а Бог, що Слово народив
й Бог-Слово
слово народив —
сиплють зі світлої
гряди!
політної гряди!
Й тим словом
прийдуть обійняти…
2
Не зрить ще хто
ще німо зойкне —
ніби пустота
та є Христа
висока радість —
там!
а ти за душу брата
хотів там амфібрахій насотати!
мертвлять вас в сірості
Не перестати?
А перестать!
корінчики сіренькі —
виривать!
То й буде —
слово…
3
Се можу
народити слово
се — під пенати?
теж — можна вам
це опинати
а це я його
мати
понижче Євангелія
мені не дуже — знати
І поведете між колоссям
сонце любить —
тож оголять
це
й розпинати…
а от
я — його
мати!
Мати.
А нижче Євангелія
то
не у змозі
знати
4
А той достаток
ті люди добрі
хто булки, чи — кип’яченої
води
й молитви —
в майбуття
до кожного
хто —
мама й тато…
бо життя й смерть —
зриваються у передранок…
Майданом
Любов веди
Любов — сліди
Його
як слово тільки
стріти б…
І чого там? —
нехай вже тут.
Як — Стрітень.
Любов веди
любов — сліди…
сліди — ростуть…
Він може не доїв
може черпнув
чи оновився зляку
він як собака —
дививсь в очі твої
і на коліна
ти не впав
і не заплакав…
Ісуса, що в сердечній глибині,
(Той, може, з недовимовленості плакав) —
ти не явив
ти не явив те слово як відзнаку
хоч він всім серцем — німо
говорив…
Слово ляга — на чистоти
порив!!
Вітер віконницю б відкрив —
серце б тобі відкрив!
Все тайна, — тайна! —
слово сягло б
ікон гряди!
Любов веди!..
5
Мати. А от
я слова —
мати
а нижче Євангелія
то —
не у змозі
знати
І схід і захід —
хмари
а нижче
як під канти
то схід і захід
схочуть
воювати
І поведете
під колосся
сонцем любить
світ оголяти
все оголять —
і розпинати…
це ж з серця
слово
а от
я — його
мати
Крильми від ночі
в ніч і відлітати
лиш слово розпинать
лиш слово —
розпинають
а от
я — його
мати!
10 — 11, 12.2016,
роковини штурму Майдану,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781916
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 13.03.2018
Поема-стиснена форма
Героям Небесної сотні
любов’ю присвячується
1
А любиш ти Бога!
Тебе в Собі
чує.
А небо —
по небі як вівці
кочують…
Пішли Маккавеї!
З землі — Маккавеї —
Небес білі агнці —
тієї й цієї.
Тієї і цеї —
Близькі чи далекі?
Близькі ми? Далекі?
Нема більше спеки!..
Як дух із Іллєю!!
2
…Це любов до тебе,
й це любов до мами —
світла Божа хата…
Квітами багата!
Вітами торкати —
і душам торкатись!..
День лечу —
і квіти Йому
в Хату…
Навіть в гріб —
квіти світла
в хату.
І душам торкатись…
Засяй, квітко,
засяй, Божа, —
й ворогам втікати!!
Є за що
вмирати.
3
— Нащо, старший Маккавею,
мучитися за віру юдейську?
— Нащо мчать над нами хмари?
Кари еллінові, кари!..
Я на них не йшов
в дорогах…
Збережу я віру в Бога!!
— Нащо, найнайменший Маккавею,
долучатися ідеї
вмерти — як шість старших?
— Не кажіть мені нічого:
Збережу я віру! Й любов Бога!
Того — що з усього…
— Нащо, вчителю юдейський,
загубив ти
Сім братів тих, Маккавеїв?
— А я люблю Бога!
Їх знайшов я лиш для віри
й Бога всього…
Тоді з ім’ям Маккавеїв —
за віру зневажену й Юдею!! —
встануть люди!
Віра й люд — від Бога!!
4
Нащо, другий Маккавею, …
Нащо, третій Маккавею, …
Нащо ти, четвертий Маккавею, …
Нащо, п’ятий Маккавею, …
Нащо, дитя, шостий Маккавею, …
Нащо кров на тілі…
Й хмари стали білі…
Й сі від душ — збіліли?..
…Нащо ти, шехіно*, біла, —
В білий облак над Майданом
Возлетіла?!
Носять Гітлерів і Сталінів портрети —
не-Христові душі
й головне — що не-поети:
демони і чорно- й іже з ними…
Як ті мученики!!
Вмерли молодими.
Хто б там ще балакав?
Після митрополита Володимира-
Старого —
ще я так не плакав!..
Вмерли!!
Молодими!!!
—!
5
А що ми Богу служили,
то дав Бог — Великі крила,
щоб ми підлетіли…
Пливуть небом
крила білі
яких інші не схотіли!..
І ми людям послужили
живі в вільних білих крилах…
Над очима милих…
То є Божа сила!!!
6
Нащо живе і мре?
Взялися б міццю
і з дерев!
Які Шевченки б узялися!
Любов’ю в світі розлилися б!
Од стану Божого святого
не відтягало б нас.
Наче з нічого.
Й слово ніхто не роздере:
в Слові — нащо живе
і мре…
Нащо їм по землі ходити
й в святеє Небо всім дивитись:
нащо живе і мре…
Задля найвищої свободи
Свят Бог — судитиме народи,
народи!
Правду!
Народну
волелюбну!!
Та й болеводну!..
Й шапки небесні для дерев,
Білі пухнасті! — хмара тре.
Веселі кучері
зеленохвилі!
Бо Бог — не вмре!!
А, може, слова тільки
для дерев??
Це любов до тебе
це любов до мами
Світла повна хата
квітами багата!
Є за що
вмирати.
Нащо живе і — вмре?
Що як любов не вмре?
Щоб ви всі по землі й ходили,
й на Бога ув серцях
дивились…
Скільки би було Сили!!!
14.08.2015, свято мучеників давніх Маккавеїв —15.08.2015, Київ
* - біла хмара - вияв Слави Божої (давнє)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781724
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 12.03.2018
Весно!
привіт
Бог з нами
і теж не дійду
до навчань сього світу
Вітер з лісів
озер дзеркалами
точить лівобережну київську повітку
Геть із полону!!
Костриці в кострище!
Душі, агов!
Холоне.
Холону.
Холонуть. —
Всі зайняті іншим.
Хоча... дерева
я величаю
Проломи у стінах
човнами латають
12.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
Поема
1
Відмиє Бах
а я кладу лиш крихту
і відведе до виходу
і рихту
Поезія — високим заручать
і стрімко Бог — свою печать
високості!
Як і Христос: не хочу
там звучать
де Бог не хоче
там де серцем
дрягло-крихким —
застудженеє...
й не летять
і не живуть
і в здивуваннях не мовчать!
От якби стихло
2
Чи мертвий — чи живий
хто є:
небесний — чи земний?
Є
Музика
як вишній Бах:
страда! як світові
не по зубах...
Від вишніх і для вишніх збудувань
виллявся цільно із Огня
світла апостол!
Огненним серцем написав —
огненним серцем і читай
і все там просто.
Та серцем в Богові не творять! —
як музика,
так, як Павло
і вишній Бах!
і як Любов свята
в таких словах!!
І куди ж котиться у с е ...
і до якого горя?
Кому крізь серце
це
Христос говорить?
3
І що так капає
що то є капельниця
над загалом...
Бо то у мені ви
є Бога матер’ялом.
І вириває мене йти до раю —
так вишнєє моє
кружляє!
Ви розташовуйтесь
бо Гад* сміється
із імли:
й iPad
сміється —
де учора ще були...
вчора всі розташовані,
влаштовані були, —
й мов вилущенії...
Навіть слідів немає!
Які там блохи націй? —
то варіації!
Безсмертная краса
в апостолі Павлі перебуває!
У Божій Матері —
в безсмертя відбуваю.
4
Чим дихаю я?
Чим дихаю —
і моя думка Бога
досягає?
І серцем — Космос
в ніс я виганяю!
Чим дихаю!!
Нить красна —
Аріадни нить?
За що мене ще Божим
називають?!
Не знаю.
Бог є Христос,
не пікніть, ви!
бо я якраз вдихаю!
Потуги, Боже!
Ти дай — потуг!
я не згасаю:
світ лається...
й мов розтягається
хто не помер — той хворий
хто не хворіє — лаються!..
і все донизу
оповзає...
Та пружний Бог!! —
бо добрі є!
ці ангели...
допомагають
Тож помолімось ангелам!
всі-всі.
Не ангел, — тип!
подайте «цьому типу»! —
Художника якщо не стане —
в цьому типі —
вам буде глина...
ось оця... під липами!
Що й ангел глипа.
Його —
не мучмо!
Сказано
не мучити й скотини
не те що вже людину:
пробилася крізь скот...
чи ангела.
Боже! чим дихаю!!
аж Сонце-серце знемагає!!
Стайні!
що в Авгія —
палають?!
5
Мерзовиськам СРСР — немає мір!
занепадаючій від духів зла Росії — також!!
Кати Освенцима! — кати з Москви!!
Гріх безкультурності!
Село із-під села!!
Гріх зла: майже зреклись Христа!!!
Защурились? — заскалило (!) —
щурі-бандити!!
Без совісті ви!!
6
Відмиє Бах —
а я
кладу що крихта
і відведе до Виходу
і рихту
Поезія! — високе заручать!
А стрімко Бог — свою печать!!
Бог-Слово діє,
слово вміє.
7
Мовчать.
Вихід — Христос —
й серце радіє!!!
1.02.2014, початок Підготовчого...
* Вавилонський божок примарного «щастя».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781574
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 11.03.2018
Поема
Боголюдині Ісусу Христу
присвячую
1
Квіти
Квіти — апостоли любові
в травах
в апостолах золи
Тонко згорали!
й вознеслися —
вознесли.
Тепер живуть
в небеснім схові...
Горять апостоли любові
а притягнувсь хто —
возтекли!
О ви, співжителі Христові,
Невже я серцем
світ спалив?
О, хто ви, хто ви?
горять кови!
Провіднички у Відникові
над
океанами
з ротів й хули!
2
«Мобілка-дебілка» і архимандрит Филип
Перестаньте! —
загрузати! —
коло храмів
у долинках!
Що таке є 60 літ?
Це розминка.
То таке: архи- із Порту-
а тепер -мандрит
у Галії
Серцем цілим — ганя чортів!
Аж молимось: я
й Наталія!
Й встав я —
проломився в купол
Ввись — де були двері...
Світ на п’ятки сів, збілів —
навкруги пенсіонери...
Весь світ —
пенсіонери!
Та не будем! —
«вухо-мобі» —
по долинках
загрузати!
В серці! —
в серці
як дитина
воля Божа —
тільки в серці
цілуватись!!
П’ять мільярдів —
психопати?
Сім мільярдів —
«психопати»?
То ж без Бога
Народ-хмурик!
Згірш! —
бо всі ж — нечулії...
Бо без Бога –
нехристи і –
Гулі! гулі
гулі
А —
від чого?
Гулі!
...Прапорцями — прохачі
з подвір’я
тут — шелеснули...
були сірі — стали — білі...
Були чорні — стали — білі!..
Де іскристість??
парад лесті!
Де цілунок??
Божа воля?
всяка воля?
де?
полум’я із Ве́сною?!
Помоліться прямо до Марії —
серце те, що відколупує чудесне...
3
Бах і І. Ш. — Резонатори простору
Влізли в квашню землі —
ті, хто долу писав...
Як заріза
ця страшенна Краса!
Їх досягає — страшенна
Краса!!
Верх біографії — всі небеса!!
Тут фасад —
тож яса!
І краса —
є назад
і вперед —
є краса!!
Ба, — автобіографія! —
на Небесах!!
В тріщинку тут
загляда
падолист
що б то між віття примерзлого
і — де мерзлий фасад —
Берег когтистий небесний —
грозу написав!..
Бризом!
В обличчя Богу!
Ас - са!!
Весни!
і весни!
Ха! весни!
Ха! чукчі чудесні!
Ха! чукчі і весни — й краса!
Ас - са!! Ас - са!!!..
4
Простори
Почули??
Їх у сні ви —
вбиваєте...
Ви! — заснулі!
Сон! — без Христа...
Відчуваєте?!
«С суконным рылом
в калашный...» —
В південь
віньєток
троянд —
заповзаєте...
П’яні!! —
невістку шукали
і — лобизаєм — навзаєм?
На Антарктиді
і в Африці
«на нас от не схожі...» —
тому
нехай загинаються?!
«Рила суконні!!» — в поета — в стан? —
в сні ви, бо ви без Христа...
5
Ціль
Що ж!
це справжнє — або несправжнє!
Влізти у шкури —
і в преображення?!
Пахну́ти — спа́хнути
гнути — догнути!
вистава — в справжнє, або...
«одяг» — в оголля
Ого! — з ноти «ля»:
це —
людина і серце
в Музику тче — дригонутись... (!)
(ну і баламут — світ!)...
Музика — рай,
повітря
гне дригонути
Бо ангели —
хотіли би
зазирнути!
дав Бог?
І таке дав?
справжнє — коли відповзає
Удав!
Справжня хода
Бог якщо дав!
Всі слова
ці —
в ціль.
8.01.2014, свято Собору Богородиці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781573
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 11.03.2018
* * *
Святому великому Сергію Радонезькому
присвячується
Любов не хоче зазнаватись,
любов не хоче вічно спати!
Любов не може не втікати —
любов біжить далі —
із хати —
мою не бачили любов?
Голенькая —
спішить перепізнатись...
бо це є Божая Любов?!
18.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2018
Се яко, тако...
Тако, яко...
плакать?
Це пальці серця
із дрижань
дістать –
така ти?
Серця дістать
і задрижить
стаккато
й очі любові
це прозрять
і в новість плакать
Пальці дощів
проступлять тако
підходами очей
златі зсередини
це – попередняя
сердець весни
проплата
А плач?
А навесні ми молоді!
Дрожі, дрижання –
золоті.
І в мені ти,
така ти!
В стаккато.
Не налистати.
Але врости.
Бо молоді.
Нам потакати?
Це ти.
Така ти.
10.02.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
лиш неізглаголене
серце одне
моє
намолене
знаю що неізглаголане
серце чиєсь
одне ненамолене
як в недоступі
візьми доступність
нащо серця
у ступі?
і по планеті
стукіт –
і – по планеті
стукіт
маєм підносить
планету –
в Божії
руки
поет переповненим серцем
возносить світ –
в Божії
руки
Христос як здригнувся
в мЕні
співають танцюють серця
безіменні...
8 березня 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780981
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2018
люблячи
повівають очима...
Паруси душі
родять Парусію
не мовлять
я на тобі женюся
Христа
вітають віями
десь зсередини
надто живою істотою
істотністю
відчуваю я море
щоб нам говорити
наговорювати
лежачи в моря на спині
Постав! –
гучномовець
в серце поету:
говорять марту
якщо це март! –
у водостоках
труб
льодини!..
Вода говорить здорова –
сніг від любові
тане
більш –
аніж людина людині...
посоромилися б ми дитини
люблячи овівають
світлими овівають
крильми
не Крим
тайну очима...
у всеєдиній Божій
дитині
по Всеєдиній Боголюдині
труб Духа не знали б!
отак
якби мене Вона не
любила...
це найстрашніше
Бог, Слово говоре
не з материка
і не морем
не вишніми вустами –
людськими –
майже перстами
щоб ми були
були з вами...
ніяк не морюся
зябрами
видихаємо
з глибин
одну Сину
Парусію...
Амінь.
17.03.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780979
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2018
* * *
«а щоб тобі була любов...» —
устами ранок продихає
і я вдихаю і вдихаю
і що я вчув?
і що я знаю?
«а щоб тобі була любов!» —
що серцем я не захолов,
у пам’ять увіп’юсь
Твойого краю...
І серцем Богородиці шукаю
любов
чисту любов, спечну Любов!
Нахилить явір на обійсті
обійми —
і трима літ двісті!
І зігріва його любов — Її любов,
Її любов!
невже є двір
ще холоднісінький?..
Чисто любов
Її любов
устами ранок продихає...
а я як втрачений — не знаю
чого це жду,
чого чекаю?
ще росу вранішню спиває
розквітникований
нектар...
Боже! люби мене —
чи вдар!
Бо вода пам’ять повертає —
що п’ю її із уст мойого краю
О щоб тобі прийшла любов!
у Лохвиці, у Тульчині,
в станиці,
Окрилена душе-дівице!..
Безвинно зайнялось — й палає,
а простір душу зігріває!
Та що я вчув, і з чого знаю?
Безвинно зайнялось й палає,
і п’є із уст мого святого краю.
Прийшла любов?
Прийшла любов!
10.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
* * *
Життя погасне
без Христа сердець великих.
Прощай, прощай, обдурена Росіє.
І всяк пожне – лиш те, що сіє...
Погасне нива без умів великих!
Не нації,
я тільки світло сію.
Нас не послухались –
відкинуть вас безликі.
Церква відкинула – й схолов народ.
Прощай, страна рабов, страна господ,
Я вільний. Бог кладе на тетрапод
Слово своє:
нових спільнот.
Оберіга Своє:
зберіг – його, хранить – як би моє:
новий, остаткові, Народ.
12.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2018
* * *
Багатство щиро віддаси —
Тлустішають баси…
Лісів баси!
Що ж ти показуєш
м’ясистий голос —
то ж ти у Небі
розчинивсь єси?
Тлустішають баси,
хребтів баси!
Ваксованість зійде
з обличчя ніг —
як ворог.
Виверну світ — і на обличчя
порох...
Христа підеш здаси?
І — продаси?
«Віддать коштовність?!» —
з глею
вовк гасив.
Сусіди,
єзуїти і моністи,
мене ви проженете в
інше місто...
Вас
здоганятимуть —
із сосен образи!!
Благословен єси!..
Перехідні гласи.
Благословен за все єси —
і рокотаху, рокотаху — року птахи…
На хрест
за плахту!
І на хрест і плаху… і вас
візьмуть
збілілих — попід пахви
обрАзи, Образи
і образИ!!
Христе! Благословен єси!
01.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777307
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2018
Двадцять третя поема
Духом Святим присвячена прп. Антонію
Печерському, солодющому і Великому Богоносу,
улюбленому Керівникові мого другого
періоду життєпису: від книги «Богословіє» — і далі…
1
Де чистий дух гряде на глибину,
Там липне в шельфах всіх світил культура,
Він мовить: відчепись, репнута дура,
Змія древнюща, страшні щупальця твої
Не прослизять огні мої —
Вже йду у морі!
І прийму Її Одну…
Прощай, багно… Більше не маю дому.
І все, і край!
Нове — що невідоме…
2
Таверніада промислів сліпих!
Чого до себе розвертаєш хвилі?
Що вам несе думок осілих жмих?
Вино любові — де є Очі Світу милі…
Вам п'яний боцман дав би в дих…
А, вірю Богу, я не з тих.
Дух бачить вже —
що не вмістить прокволий вдих!
Дихати!
Сяяти! Чисто Любов'ю жити!! —
Хвалити Господа…
3
Земні, нечисті відбитки
є на мені, земні.
Тільки якесь незріле слово —
не відкривають глибині.
І напинаю
з узвичаєної смерті
Зчищати звуки музикальнішій рідні!!
Душе моя, слова вже Богом в тебе стерті,
Як на віджилім відчайдухів
кораблі —
В углибленій до т о г о краю глибині…
4
Що зерна ще зачепить й розколише?
В с е, ось, це Бог украй нам пише…
Який журнал заповнює в ці Дні
на дні!..
Нічого! — що від тління на земнім.
Осяйний Дух взяв курс
на вищу глибину…
5
Ну і ну!..
Бог витирати Сонце — Духом хоче!
Слово із Слова несе Дух мені!
Боже, поможи мені ввійти
В серцевину нашої любові
Мені слово стало всім…
і Ти
Був і днесь єси і сяєш
Словом
Схід першослова — й світло й тьма
й роса
і пара
й першотворення планети
у мареві
й по ній ступа душа:
ще пам'ятаючи — лягати і вставати
із Сонцем.
6
скільки не веди
До вас вертаються й біжать ваші сади
Хоч птиця ось пішла крутити Сонце
Нас до свята Прекрасного храму веди
Не чіпляючи духом і слухом біди
Хай вода відлетить до всієї води
Будь найбільший Цілителю-Розуме з нами
У Прекрасному храмі зійдем над віками
Хай любов вознесуть у (Царську) корону —
Вогнями
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа
а була любов я горошина
поверталася вся непрошена
а тепер прийду яблуком
а Сонця (мисленного) сонця…
Святий Антоній із Небес
благословив:
іти й хвалить Твоє, Пречиста, ім'я —
в віках
Де в нас Зоря — там гине страх!
Нема віків!..
О Маріє,
серця світла мріє…
що в світі так чудесно бовваніє?
світ підійнявсь — туман із підошов
а я пішов
я скелю за туманом віднайшов
я не достоїн щоб Твій слід поцілувати
Я б з розуму нараз тоді зійшов!
Ти все прощаєш безголов'я…
А я люблю Тебе! — святою
чистою любов'ю
люблю Зорю!
Як довго готували й цей прихід
Вогню і Богослов'я —
а плакать хочу… й що тоді запишу?
а тут я невпереджено горю! —
своєю полум'яною любов'ю…
Твоєю невгасимою любов'ю!
Дерзаю чуть: вогненність Ти простиш…
Ось був би хоча б трохи спокійніш?
Як Ти гориш!!…
Як Ти гориш…
О Богородице…
Твій ангел гірний — біля озера,
спустивсь…
серцем палає непалючою Любов'ю!
ось так! — моєму безголов'ю…
бере Божественніший безум
це — на Любов Твою відповісти
тихіше тиш…
Як Ти Божественно всесвітиш-всегориш…
Немає слів!
Які Саровський і Антоній Печерський! —
Люблю!!!
Іду, і так… що всіх люблю!
Це не важливо, куди ще дійду
і згорю де:
любов — свята: любов — дійде!!
Хвала Тобі!!!
7
Очисться, вухо, в музикальної рідні…
Душе моя, з тебе все Богом стерте —
Углибленій новогосвітуглибині:
Первістя Бога хто шукати звик,
Тим зір і слух серцям!..
І розв’яжи серцю язик…
Маріїн ангеле, що, ти не відійшов?
Маріє, серце, ти стіна і скеля,
І більша всіх глибин, лісів, полів,
Що всі себе під ноги Твої стелять…
Всемилостивая! — Як Той, Хто
світ створив! —
Поміж творінням і Творцем Одна-Єдина.
Брала та й несла на руках Бога і Сина —
Носиш й творіння у святий прорив:
Із пекла Хєви до Свойого раю…
Проникнуся — тут не живу, для цих
вмираю —
Щоб там допомогти хоч чим…
Хєва згубила; Чиста — у вічність
визволяє…
А хто з людей хоч слух тут має?? —
Бо яке дерево, такий і плід.
Посланий ангеле, ти відійшов вже мене від.
Ось — серце і со-вість…
Пресвятая Богородице, спаси нас!
Уваж серця, Маріє…
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777306
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 16.02.2018
* * *
Поета що? правда яскравить!
Прекрасно ж! б’ють праві
як? лівих! лівіючи — правих,
а поетові як?
поета — правда яскравить!
Ліві цілують — теляча радість!
праві — як в дзвін!
Поет же цілує! — Правда!
Поцілує — скрізь правда. Бог і він.
29.6.2011, 25.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2018
Природа народила урожай.
За нею спішить?
Кінним спішиться?
Ти можеш — теж урожай, —
але любов — вільна є птиця.
Можеш говіться чи розговіться,
Але любов — вільная птиця,
Для польоту найгірше — межа,
якась межа.
Я ж то люблю Тебе — чи Тобі не зважать?
Влет перестрибую зараз кортежі! —
Направду, летючий — я божевільний поет!
Перелітай межі!
Перелітай межі!!
вигляни, сонце, із своїх карет...
О!
І щоб я без любові вмирав??
світ же весь від Твого жесту залежить! —
умочи просто Духу хоч кінчик пера!
що тут думать? труси світ — порозсувай межі!
Грім в моїм серці! записки —
з нутра!!
Все-все від Тебе залежить:
Хочеш, щоб світ не вмирав?
порозсувай межі!!
Христе!! це руки мої
недоречно ведмежі...
9.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2018
* * *
Приснодіві Марії незбагненній
присвячується
Зустрілись на мені —
малечі —
обійняли мене
за плечі
боговідданий пізній вечір —
і рання літня ніч…
А я край сосен і тополь
край поля
де в глибині лугу і неба
серця младих —
й зоряний говір…
і гомін
тихий
тихий гомін
музики й ласки…
Чи Ти мені є гомін —
і як ласка?
чи Ти так перейшла —
в святую казку?
Ти так обійняла що й серця річ
більш не находить слів —
і затихає.
І зірний говір
й гомін
все стихає…
А розчиняє все любов
і
тепла літня ніч…
15,16.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
* * *
Поету Ользі Сєдаковій присвячується
І на двох конях
двигнулося це
О серце й серце!
і галоп!
і даль від далі —
скерцо
вітер скерцо
О вітер молодий!
Й лице — в лице!
Нічого більш не бачать!
Бо — поруч!
поруч
вихором
і скачуть!
Довисікається з копит—
зайчик за зайчиком
і місяць
це
і це
і це і це
і це і це
і це і це
і це і це
і це і це...
і це і це
і це і це
рай це —
нам
невідомий!!
і це і це
і це і це
Бо дух гарячий!
є село?
...Сільце!
у тьмі озерце? —
озерце!
лишилося! на дні підзір’я
Надлишку серця — договір є
і все
і все ж
ще щось
сліпе
за звуками
і геп і еп і еп ще
стрільне?
нема
і одірвалася пітьма
і віра
й віддиху вже легше!
газогорілкою лице! —
Жар
і горіннями серце
Хто зна чи спиниться їм це?
чи вже навіщо те спиняти!
о очі!
очі — все прийняти б...
і берег — море
й вічність — мить!
стрілятимуть? люби
життя чи смерть —
гори!
серце любов —
услід метеорит!
жебрак і уселенна — шати
знесуться серце й серце:
жар і пожар!
вогонь і жар
жебрак і цар!
й рука — щоб дужо обійняти...
24.12.2006, 22.01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
* * *
зелене жито треба жать?
війну прислали ерудити
і в них же ті слова пищать —
себе щоб обілить
щоб обілитись...
да обілить вас Бог
як Він подасть пожити
зелене жито треба жать?
війну впихнули фінансисти!
в Нью-Йорку й Лондоні...
сусіднії нацисти...
Бог — правда!
от від правди й побіжать.
22.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2018
І ось ви станете жить
біля моря
і ввійде в дух
моря сік
і розчерк білим – чайчин
і – води в пісок усі...
Ще чайка! і дух –
її й крабів,– й в пісок.
І спиниться
у капелюсі раввин
над вами – над
Такубоку і Басьо...
Ти як з моря
Ти – мов з неба
з срібним деревом ввись з-над ріг
пливтиме живо
в жовтій ріці
кораловий олень
та не зіллято так як обрій
І Ти твориш – море і небо
сходяться
Все одно погляд наш вгору!
Помрем – тоді наговоримось
у велику непокору обрію...
5.10.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2018
Лугів білая сорочка
дуже вже зарошена!
Вийми срібло,
в білім дочко,
Хоч ти Богом прощена?
Дуб з різьбою, — чуєш точно,
А не відчиняється?
Грім селом біжить як пошта —
Громи! —
розлягаються...
22.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2018
(Чернеткові тези -1982)
1. Про нас, грубо: фольклор – НТР: тому підтримую
проходження пунктиром у невідомому, розкутість,
ріст зображувальних засобів і дію нового. Основа.
2. Мова про: нову поетичну систему, але це дрібниця.
Зміна напрямку мислення.
Я вважаю: роблю напрямок мислення ( а не художню
модель світу як до). Це ціль. Для мене і засіб.
3. Формування нового ідеалу. Нових людей нового
зору ( світовідчуття, космосідомість, образ мислення,
«рухома естетика»...). Це ціль.
4. Введення науки: без «відриву від ренесансу», обережно.
Не відчуваючи дихання, не знаючи основ фізики,
математики, філософії, біопсихофізіології, теорії відносності
і їх взаємодієнаслідків неможливо зробити
напрямок мислення, природний (я відповідаю).
4а. Співмірність (універсальне). Висунута Коротичем
як частковий випадок на з’їзді письменників. Це – приведення
до відповідності, вже процес сталої напрямку. Шкали.
5. Швидкість. Характер наростання сили і швидкості
перекривання віддалених полів, в яких семантика – складова частина.
Люди від нестачі швидкості голови – провалюються
між рядками і кричать (нутро чує – що т е).
6. Дух! Проникнення духом: розум добудує!
7. Важкість переходу до нового. Покоління сформоване
в одному силовому полі, все добре, а тут – краще і
непосильно важке, треба все ламати, а всі старі, в старому.
Краще – ворог доброго.
Людям з цим, моїм, важко – як важко вченому, котрий
відкрив нову будову світу ( було при Ейнштейнові).
8. Тенденція нового стала матерією (не просто естетика).
Гармонія, якщо вона знайдена, «грає» зсередини.
Підтвердження.
9. І ще до стану на сьогодні. Мені говорили (напр. Б. Олійник),
що: я обігнав, не доганяючи; внаслідок виник
руйнівний розрив між мною і старою системою поетики;
це все, або нічого; цього Москва не пропустить. Від мене:
сказано вірно, крім Москви; сказано в старій системі,
в її способі мислення; (напр. І. Драч), що: перетягуйте всіх
на свій бік; (напр. М. Бажан), що: висока міра
асоціативності – і багато що не зрозуміло.
Чи вистачить їх на нове?
Не вистачить на стрибок – хіба це не трагедія?
Відірватись від молодого – все.
10. Домінує наука; наука перестала бути вільною,
стала виробничою силою; суспільні науки значно відстають
від природничих, намітилась ізольованість і безвихідь.
11. В останні десятиріччя не було інтелектуального лоба,
котрий охопив би в головному мистецтво і науку, щоб
змінювати спосіб мислення; відмічалась смертельність
чогось одного.
12. Розщеплення атома змінило все, крім способу мислення
людей, що веде до загибелі, як зауважує Ейнштейн.
Диктатура розваг. Цукерки були завжди, а просування
пророда не відміняла.
13. Із світом змінюються істини. Напрямок не сковує, він
найбільш існує. За рівнем впізнають своїх. Майбутнє
магнетичне. І складне. Я сказав, що роблю.
1982 р., Ігор Шевчук.
З необхідною жорсткістю відмічаю, що задля доступності
тези складено в термінах зовнішніх наук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2018
Вбрід – художник.
Світ – болиголо́ва.
Збривсь художник.
Була б і промова –
та скінчилося розумове.
І тягають: як вранці на суді
підсвічник:
вічне – не вічне,
вічне – не вічне…
Схуд художник.
Мотря – з серця до Духа?
Прикра приватність –
розум-непотаскуха!..
Світ пикатий. Перестанеш гика́ти.
Встав зовсім рано.
Леза освіченість!..
Тягають – мов той рубанок:
вічне – не вічне,
вічне – не вічне,
вічне – не вічне…
Куриться: піч це:
в спад жовтокле́на
Вивів Бог. Всві́ченість.
Раптом без мене.
Всвіченість в вічність.
Йди, ліпи свічі.
У зимку корже́ву.
2.11.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2018
Як летіть за сонцем вік –
буде день;
Як ввійти в землю, будь-де –
буде ніч…
Виберіть собі, селяни,
й неселяни,
Хто у небо, хто у місто,
хто на піч!
Як злетіть в серці на Небо –
Бог у вас…
Вічність
в рясі – ходить тяжко
межи днями!..
Виберіть собі,
ченці з неченцями,
Щоб не плутались –
хто в вічність, хто в час…
Жодна лиска
з піднебесся не наздожене,
Я лечу:
Бог-Слово й Діва
вибрали мене.
10.10.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2018
* * *
Християнському поетові
Івану Лужину присвячую
Летить безсмертя
крізь
безсмертні види...
А скільки я сходинок сотворив
їх всіх донизу
кріпить Христа видих:
спасайтесь
в мені вдихи — догори:
летіть
безсмертні краєвиди...
Летіть — хто в місті незумисно злий!
кропіть слізьми — поля, поля й поля!
Бог видихнув і воду злив
та й на руку мою зілляв
що бачу? гори і земля!
Ходжу по небу
поки сил не стане
допоки груди дихань заболять
сходить на горах — і побачити: летять!!
вдаль пропускать
красиві птичі каравани
Світле безсмертя — крізь —
безсмертні види...
6.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2018
* * *
«Дав ученикам Своїм...»
О, чи йдуть за Тобою
народи?
Кожен як може
і множаться — й множать:
Ти не руйнуєш Закону Божого,
як і законів природи!
Йдем Твої вічні ми
ми слухняні
увічливі.
Бо ми слово говорим
апокаліптичне
коли всі інші
не можуть...
15.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2018
* * *
О радість —знати своє місце…
Ти в світі музикально прозвучиш,
Навіть якщо тебе повісять.
Та, здерши шкіру, в сутінь
виставлять сторожу.
Почувши, упізнаєш, як вітри
У ніч заносять славу Божу.
Копав глибоко —закопають теж глибоко.
І з ранку мілкого
Велике вийде боком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2018
найважливіше – не скакати, не каратись
не робити при цім –
попуррі-тортури
встаньте
розширіть зіниці серця
як орли на невидимі зраки
їм потрібна – з двох метрів
література?
акомодації!!
що за фігню
вам без Сина повторюють??
акомодація!!
орлиного зору Есхіла,
старого Данте, Ісайї і – Ігоря–
але вічного – на безмежжі території...
читайте ландшафти!
ландшафти – готовність –
але бачити – позамежні території
тільки безмежжя і –
ми там зберемося
і дещо, вже там – блискавкою
кинемо... навроді погляду...
але обдурених фахівців
нехай гуси стоячи обговорюють...
Акомодації!!
віднести на 4000 км
на 360 літ – і
бажано перетворити на пил
і запропонувати до поезій прогулянку –
і я очима залізу в дрібочку по лікті!
і ви тоді мене взнаєте:
і неясно ковтатимете
вироблені з божого пилу пігулки...
Орли! що п’єте? перед носом
своїм дими пускаєте?
Акомодація!!
Хочте не хочте
хоч завтра до Китаю!
Вас треба стукнути! –
аби в ропі пропала
всякої свідомості аберація!
Зрозуміли б,
що перед носом
взагалі... не буває й не знають.
Гомер з таких неживих
за звичкою, старий, насміхається...
Невже, недосмикані, непереборщені, ті,
що в городах над клоакою –
ахкають!
невже, орли небесні, не зафризурим
остаток їх осінніх почуттів –
передчуттів і зачуттів «в натурі» –
щоб вперше викинути їх
відчутно – «за стовпи Гераклові??»
Хай позлітають! –
з виклику художника,
насіли тут усякі,
ясні – до янголів!
неясні – до своїх чортів!!
Я бачу, – ще б надолужити –
і начеркав би, вспів.
Ви ж не виживаєте, нежиті, –
не можете Бога тручати...
Ви із крильми?? Та на Небі Він:
Він – це Він...
Що ви можете Наддосвідченому написати??
Що всі в кобрі, в заду змійчатім –
і без Нього шматочки, попуррі??
Це злітаю – Бах, Моцарт:
літую з Бетховеном
в союзників,
і як вас не убрала смаком ця
Поезія й Музика...
Яка воля?– яка фактура?!
яка радість без Ісуса –
в вимученій світській літературі??
Німотствующе; єдине і – стерто!
Понести слово із Бога –
так, за це просять вмерти.
Діти – це діти. Хто зна.
Молоді – у вікна зелені. І холодність.
...Вічна в майбутньому – Весна!
І – Молодість!
23.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775958
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2018
* * *
Є тепло.
І є Тепло.
Я Бога як би дурив –
а у Христа це не пройшло...
Посадіть мене за грати.
Вам же буде легше,
Авва-Тату!
Хто? останній я прагматик,–
Щиколотки синюваті,
З духа й букви здобувать тепло
(останнє людськеє тепло...)
Але вище Христа-Бога –
не збулось!..
Добре там.
Це тут тюрма!
я практик:
більш граматик, я граматик:
Танк я, трактор, я прагматик –
Наїзджали ви на Божу Матір?–
Голосніше! щось не чую, хочуть знати...
Так кругом новеньке скло зайшло!
Бийте скло!
руками – в серці скло!!
Солод – через скло лизати?
Посадіть мене за грати!
Всі ж в тюрмі!
І я – любов – й як не було.
26.10.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775817
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2018
Поема-стиснена форма
Тройці Пресвятій
з любов’ю і здивуванням присвячується
1
Як високо злетіли стрижі!!
Точно, є
завтра льотна погода...
хмари проватнились
й трішки в іржі...
Ви щось казали,
я вибачаюсь, — кажіть...
хай ця щілинність в глаголах
походить...
В правді в щілинах
стрімкі переходи!!
Правді влягає октоїхський
час.
Бог дихає в нас!!
І розсуває — розсуває! — негоди.
Правда в Бозі про нас.
2
Щастя,
щастя Бог селить
поблизу
скелі
кручі
обриви
карнизи
так як стриж —
випадаєш
донизу!
Бог не дихає
із голови —
стриж взагалі не злітає
з трави!
але як в Бозі —
являються крила!..
й слава в Славі злетіла!
Сіються зерна, що
їх не сказати
радше — якщо
на крилі пролітати!!
Ті вчителі, що
Христос їм не милий:
сі вчителі — не дають
зараз крила!!
3
Сіються зерна
поважні крилаті —
сіються в Церкву Христову,
таку важкувату...
з атомів
атомне
атомам — атоми
і крім поезій — ніхто
се не може сказати...
Зараз — азартам
сице — пузатії
злинуть
Христа во м’ясах
показати!
в атомах — атомне
а крім поезій — ніхто
це не може сказати!
Злато —
заховане!
злата!
і злата!
а крім поезій — ніхто т е
не може
сказати...
4
Ас-са!!!
асенізатори! —
тільки стрижі
можуть Небо сказати!!
Седла
пласкаті
небес музикальність —
голять
стрижі —
коротколапі!
наскальні!!
Іконописні — ?! —
всіхпрощальні!!
тільки що атоми
тільки що взяті! —
аж крім
поезії
хто т е —
в с е —
міг би
сказати??
Грім! —
а не дірчатість,
гріх! —
як то не сказати:
Бог аж
задихавсь
з ухватами
прагне
просвіти пасхальні
cказати!
5
Злата! — заховані!
злато —
до злата!!
а крім поезії —
хто вам т е
може дати!..
Хай вам дасть Тройцю!
таку — в перехваті...
хахалям — хахляне
хламам — пахлате
хлабузи — хладні! —
а стрижі —
напохваті!!!
Ак-ха!! правди
не можуть сказати...
12, 13.06.2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775815
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.02.2018
* * *
З’яви вже дням
між небом і землею знак,
Хай на вершечку висоти –
у грудях неба:
І судить – що в нас живе так,
а що не так,
Як в небо притягнусь до Тебе.
На лоні Твоїх веліїх щедрот
Лише любов щонайсвітліше
притягальна
Так учинила б враз нагально,
Душі земній раптовий поворот.
І язики засохли навіть угорі:
То милість обтікає плечі –
Любов або хапає порожнечу,
Коліноприхилившись на горі,
Або сам корінь вижинає, що дозрів,
Мабуть, для зінакшення треби.
І якби це не шлях, Діво, до Тебе,
То я б тут просто іздурів.
19.10.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2018
Феодосії улюбленій
присвячую,
від серця й Бога з любов’ю
Блаженний я, та передчасно якось,
й тут-то...
Блаженне місто біля моря
що більш загладило вже реакрити
і отрути...
Блаженні, справді ми удвох,
бо в нього вудка — море,
в мене — Бог...
і я — той муж, що в скверу сів на лаву,
для спокути...
Блаженний, хто почув
у серці,
бо живі є ми!!!
Блаженні вбогі й без махорки ми
бо нас ще б’ють прелютії шторми!
блаженні — на нас ллють шторми прелюті!
блаженні — затикнуть
із преісподні дух смоли, —
і ще зорю черкнути
й Дух смокнути!!
А — омовеніє, що буде вам колись??
А щоб вам риби
за мій дух дали!!
Щоб наздогнали — і ще раз дали.
А щоб вам тирси,
щоб вам виписано тирси,
і з шумом забираючи поли; —
вам те дали гаки й підводнії столи...
над вами курка після мене
й цього жому пи;;рсне —
її вітри під стелі кинули були...
щоб ви, орли такі, торкнулися смоли:
священні в усмішці ми з містом!
вдвох! —
у міста є побудка — море,
в мене — Бог!!
Блажен і я, та не помісний,
і при таких заливах...
й тут-то:
на мені вся шрапнель,
прийдешні всі пробудки...
А я — три роки одійшов од сала!
На Україні за це орден — мало.
І це — що я тут ще літав й горів,
і бачив всіх коричневих корів,
Та що це?! — був пізнаний від Зорі...
...За це, коли вже поміняються платформи,
І все спечеться — й буде Дух над горами,
То буде в моїм слові Її Серце;
Прийдіть.
В наш дух — й любов! — і в Слово —
і спасеться:
хто схоче...
Дослідять в Ній насліддя творче:
Оздоровитись приїжджатимуть,
прийнять притулок! —
Ясніш: як нині їздять всі на південь.
...Відчини кватирку, муже: дамам щоб
часовістю подуло...
Я думав, краще вічна справа пі;де.
Портові — про море знов
насущне знов балАчили.
Дихання Діви!
Жаль, що мало Її бачили.
Феодосія — у Ній! це є одвічно.
Блаженний я, та все ж незручно, чоловіче:
«Блаженні чисті серцем, бо вони
Бога побачать».
Усе й пробачать.
Амінь.
17.08.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2018
* * *
Бог те зна, що я
нетиповий...
Зразу всі «типіконні», «алькові»,
заворушаться мов лялькові...
Там за вас плачуть очима квадратними! –
Там за домашнім комп’ютом вас зирять–
Еміри квадратні – і ви квадратні! –
всі типові...
Виїзджайте в рідню – в Емірати!
яка різниця: так жити? всі помирати –
виїзджайте туди помирати типово:
це ж все тупікове...
Данте зійшов – рабство щоб закривати!..
Есхіл зійшов –
мов вкопаний став...
Найстрашніше – не всвідомили
в такій мірі,
як Бог, – Богоматері!..
І ось в моїм серці Вона –
Чи не час розпочати?
Типові проекти – типово живете...
Я ж з Христом-Богом мов підхмільковий...
Відійдіте! – свято на Небі велике –
а я нетиповий...
ще заразитесь...
І не прийшов, щоб щось закривати:
все прикрить!–
Христос настав!
Я в руках Христа:
В руках Бога Живого
тут станеш
і страшкуватим:
відкриватимуть
і читатимуть
вільних Духа і Христа.
Щось не густо – хто б захотів
попадати...
в руки Бога Живого.
8.11.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775413
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2018
* * *
Ображайте — лише святих…
Найдіте святих!
Безплатно для них — і
надзвичайно корисно;
І на вашу прозорість — ні риски
І дим не йде
як піде — то на них.
Ображайте лишень дітей:
«чужих» дітей…
Їхнє є Царство небесне.
І — не знають, чи дим є.
І звідки іде.
Не в’яжіть грязь до грязі, —
то месники.
Нехристиян до нехристиян?
Собі
ви месники…
07.06.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775412
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2018
* * *
Отак воно з першопрохідцями
буває
скакне у с е —
здивується
і відповзає
та й дивиться... —
й аж рот не закриває...
щелепу ба рукою й піднімає
не закривається ж!
І от до вечора так ходить.
Але про щось доходить
на другий
день...
Що ж? — дай пісень! —
жадно очима з Небесами
хороводи водить
але є я
перст Божий
раніш рубали голови
всім до колоди!..
02.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2018
Поема
Богові Духові Святому
з любов’ю присвячується
1
Стань на власному рівні
особисто ти
Щоб — іти...
Нижчі волатимуть, аби
всіх знищити
а ти — дихатимеш:
усіх
зберегти
бо то — Дух Святий
Прямо у серці
що чуєш ти?
То благість!
Дух так спішить —
всіх простить
і освятить
Йди так —
щоб й далі
йти:
мости між націями
мости
між релігіями
мости —
Дух Святий!
У найглибшому серці ти ...
2
Йду — куди Бог хоче.
Мимо
мене —
водоспадом —
здивовані
очі
Я пророчив
Зійшлись пророцтва?
Зійшлись пророцтва.
Люди своє хочуть.
І чи я монолітний?
ну «хотілки»
але щоб настільки
ну «хотілки» — настільки?
Ти вічність
а всі з коліна літа
а все —
тільки
з коліна літа
Святий Дух — висот тільки хоче!!
Каюсь, Боже, в жорстокосердності
чи жорсткосерді,
бо Ти — Бог милосердний...
І мабуть
до Тебе —
і линуть з привітністю?
3
Ви — туди?
а я вже з в і д т и
руками
І я в любові —
і без привітності?
і хто глибоко жив
хто
глибоко — жив
глибоко-глибоко
аж в Божім світі...
так послужи
Богу
й в цім світі!..
ну я мішу Богу
а вічність?
вічність
в літі по лікті!..
«так тебе вбити — мало?»
ну так кажу:
і не перестало
що по
лікті
в літі видніються
в літі — лікті!
психологи кажуть
(Дух не каже)
що все в політті
заізольовані всі — каліки
а що я? — лікті
в 150 000-м новім
я літі...
4
То тебе бити — мало?
та пробували
та їх не стало
нові
люди настали
щедрість — в політті
Дух Святий! — через світ
в єдинім
Божому світі —
зі Світлом!!
тож Логос-Словом;
чи — вам відібрало
мову??
5
буде світ —
хоч
багато не стане
були
титани —
не стало титанів!
Дух Святий! —
Христа
в мені творить не перестане...
ви дійдете до вражнИці...
та лиця?
до ликів
Дух Святий не зійде
доки
світ не окошиться
а ви лице (!) —
до ликів
в ясельце
розгортання йде—
і світлиться!
Й новиться, і новиться!
6
Як вподібнюватись до Бога
це світлиться
світлиться
я то стану любов’ю:
в Бозі — тільки
любов’ю...
7
діти, пійте гобоєм
діди, пійте
гобоєм
я архангела трубність
і як хто стане
трубою?
і я вибух у Вибусі
хто з’єдна це
з Христом і з собою?
буде Христова
культура
говоріть й між собою
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775248
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.02.2018
* * *
Так цмока виноград
цукринку кожну —
Навзліт,
як Діву — Купина Неопалима.
Як ранішня молитва — силу Божу...
Що сходить з радісного Ієрусалиму.
Знов пищить радість! —
щоб прорватись в кожнім…
Бо заливали села, гори, кручі...
...І восени сказав узятись Всемогучий
за солод у буттєвості погожій.
Ану! — не якайте на даль, скрипучи, гарби...
Се вам не Ігоря полки — і
навмання...
У вересні? —
тягнув неясний Божий запах фарби!
До школи.
А не якісь-то несолодкії знання...
Так не брехнім тут
на дитинство й церкву.
Дітям вручали пресолодкії цукерки:
Отця Таємного передання.
З ним потепління йде... Молім.
Не якаймо однині.
Від Палестини се вино —
і по вустах, по Палестині...
Бог в руку взяв,
стиснув...
який послужить... аромат...
І сам помахував під серцем
що там? —
молитва, пісня, автомат...
який по долі Божий виноград, —
які ще “щоти”?
В нас виноград —
смокче цукринку кожну
Навзліт,
зріла душа — зрілу любов неопалиму...
Нам ранішня молитва — сила Божа...
Сам Бог схиляється
до нас
з Єрусалиму...
28.09.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2018
Поема
Слову-Богу присвячую
Нелегко! —
живеться
нелегко —
хто бачить
далеко…
оце ходять білі —
білі
лелеки
милий Ісусе Христе,
я не макаюсь
сорочкою
в священний їх клекіт?
я ще злечу,
любий Ісусе,
аж
до Тебе?
якби з небес
впало ще
більш
аніж треба —
вбило б всіх
Небо
Правильно бачити
треба!
нелегко
нелегко
живеться — хто
бачить
далеко…
Ох, Ісусе Христе, помилуй
мене
я не живу як дрозофіла
дрижачи
у глибині
перед Тобою — дорожить одним
днем
живе — лиш одним
днем, бо живе
лишень
один день
Ісусе милий! помилуй мене
дрижать
й дорожить —
мені б
треба…
я ще не ліг
на землі — щоби нижче неба!
Не смирився — як треба…
Ісусе, Ти спробуй — одразу ж
я не можу
ще отак —
щоб жив Ти
а я… а мені
лиш цим дорожити
а одразу ж —
я вставляю геніальну
вставку-оазу!
менше виджу — менше
ненавиджу…
майже як у Байкалі:
роздягнусь — у народі
широко!
та й дивлюсь
у здивоване
Око…
чи я спішу?
чи не роздав медалі?
Ісусе, помилуй мене!
бо я маю ще — жити
день
за
днем
як маєш —
макати мене?
Огром…
ох, нелегко і нелегко
нам
це з’яснити
хто зирить
далеко
якось же маєш
Ти в словобаченні
жити…
Ох, я роздягнусь
у народі
широко… широко!
і дивлюсь
в подивоване
Око…
від начальства
подалі
(як їх —
з далекою
дальністю?)
я ж всіх об’єдную
і — в Духа іпостась Єдиную
(Ісусе, це Ти об’єднуєш?)
але ж я —
відбиваюся тут —
геніальністю…
від начальства… як би
на Тебе звалити
цю гору
далі?
мов курець —
шаторить
свої
шмотки
як йойкне — відразу!
я ж обмацую
дів
курей
ідеї
небо
щоб забезпечити їм геніальну
оазу…
тож об’єдную!!
Ти — образний Творець
і не навчив
мене мучитись…
бачив — як рибак
над
ямою-озером
готовий відбитись
од щук —
якби хотіли
прищучити?
Чи Ти
не знаєш —
що не боюсь нікого!
я в нормі —
як Миколай хитренький
в Небесній нормі!
Я кличу Тебе!
з усіх горлянок
озвучую! Тебе!!
а Ти як блиснеш —
у теміні
я згадую — про зміст
і форму…
тож сліпі ходять…
я голий
Космічні цілісні зволікаю
всім шати!!
сволочі! —
дряноформами сволочі
передо мною — й спішать
прикрашатись…
Ну то мені вже не роздягатися —
перед
народом широко!
Ти Бог — Ти
глибоко…
глянеш в них Оком.
Та тільки розглянусь — втекли, до одного.
Хоч би один як на сміх —
ну, ні одного.
Як так жити? —
мабуть
треба —
смиритись…
оце ходять білі —
білі лелеки
милий Ісусе Христе,
я не макаюся
в священний їх клекіт?
Перед творінням сором.
Молодітиму — серцем.
Норма — це норма.
23.12.2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775112
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 04.02.2018
«Хто ти єси?»
«Вітер».
«Хто ж Ти?»
«Звище Мати...»
Взявсь я Тобі навесні коси заплітати...
(Обер-прокурори радять: руки б таким одбивати.)
Вчила моя мати
«брешеш» не казати.
Носить сімдесят — і решту:
ні в однім не ходить «брешеш».
Серце!
Чи ти спало?
Рано в сонце встало:
Та, що звище, — несполучне
до зорі ще поєднала...
Встав і я — зорею рано
Не мучив, ніби не бив я:
Та й цей світ ще полюбив я,
Став цим світом п’́яний...
«Хто ж ти?»
«Вільний вітер...»
«А ти?»
«Божа Мати.
Вийди-но на гору.
Словом заговорим.
Як не вцілиш серцем в Серце —
Може бути горе...»
Чібіс піє, ой-ле... Диха духом поле.
Осінь прийде, Божа Мати:
Чи ж повернеться мені коси розплітати?..
Встань, серце, хита́нне.
Піднімись, як рана, рано!
Я зволоживсь, отягчивсь —
Став цим світом п’яний...
«Хто ти єси?» «Серце.»
«А ти?» «Серце-Мати.»
Як же стану я мовчати,
правду не казати??
Отягчились діти-люди,
І роки сидять в них, знають:
Ходять, правди не говорять:
Со-вісті не мають...
Стану, звище Мати,
В серці я мовчати.
Взявся ж Тобі навесні
коси заплітати...
Не жалко всіх п’яних.
Не жалко померти.
Жалко те, що поєдналось
У Серці, роздерти...
«Хто ти єси?» «Серце!»
«А ти?» «Серце-Мати!..»
14.08.2005, початок Успенського посту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2018
Матері-Діві Пречистій —
надії спасіння нашого
присвячується
1
Cонце вкруг мене
виписує дуги...
Став Богу другом?
Став —
Богу другом!
Сонце працює — я празникую.
Як я працюю —
то Сонця
не чую!
Бо лиш до Слова
і в Слові мій слід.
Все! — всім обід —
урочистий обхід.
Все бринь-голове, —
жи;та полова.
Немов в кліщах ангела! —
Як трима слово!!
Стань Богу другом.
Став Христу —
другом??
Сонце вкруг тебе
виписує дуги...
Як гостреє слово
у серце не входить,
То золоте коло
у щастя не вводить.
А ранок дитинний
Легенько не лине.
От, в кому він свіжий, —
те чує дитина.
2
я підтягуюсь
у Твоїм погляді
і виструнчуюсь
як умію.
Ти дивишся
на мій огляд
а Сонце — на гай...
як я їх розумію!
Ти дивишся в вись
смирнішають планети
планети стануть поетами:
із небесною гармонією
зійшлись
На дитину подивишся
та дитина —
на мене лиш:
лєпота небес
не розійшлись
небес цикламени!
Ми в безсмерті
і спасенні —
піднестись до
Тебе лиш!
Ти підносиш нас
одним —
легкії хмарки
другі — каються:
поглядом ніби
так і спопелиш
І я підтягуюсь
Твоїм поглядом
я тягнусь —
як умію.
Дивишся на сонце
і прямо в сонце — дерева!
я їх всіх розумію...
Дивитись в серце
де людина має значення
кожна людина
має велике значення
світле
означення —
й темні думки більш
не сміють...
3
Чисті діти
з янголом в серці
яко їх є Царство небесне.
Ти дивишся —
я злітаю
і літаю
квітну в герці
може я на висотах
у Погляд воскреснув?
Роздивись моє серце!
«О Серце, подивись на мене!»
я був у сажі,
в сажі і біля води,
а Глянула Вона!! —
забрав
сандалі з пляжу —
пішов! вже —
не питаючи куди ...
О Боже, до любові приведи!
4
«О серце, подивись на мене!»
чи я, чи серце,
ангел,
серце клена?
Ледве не впав! — як Глянула
із Слави!!!
Весела!
Сяюча!!
Сліпуча Вся!!! — понад
сліпучий мир!
...і так ледь ручкою...
і то був монастир.
Відріксь забави.
Вже які забави?
5
Любити серцем
Дивитись в серце
де людина має значення
кожна людина — велике значення!
вічне назначення
Бог втілився й підніс...
хтось підносить
людину!
Кажу як вмію
серце —
краса єдина,
і найперша... і золоті є.
Золотіє!
Хто бачить серцем — вбачить Небеса!!
Та й тим, що Бог писав, не я писав,
подивляться
у погляді Краси —
Слово відчують серцем —
зрозуміють!
Почути серцем!
Без Бога світ трясеться.
Почути Голос! —
Любов’ю в серці.
Голос до всього! —
Христа у серці!
Любов спасе!
Голос почути над усе.
Любов спаса.
Любов — неперевершена Краса!..
Спа;са Любов!
Спаса Любов — мені
явилася
там, на святій Горі:
хотілося за Спасом піти —
вмерти!..
так дух горів!!
Ні слова, щоб для Нього, не знайшов,
серед нетопирів.
Бог-Слово — слово і знайшов,
й прийшов!!
О Ти, всезнаюча Любове!!..
12, 13. 05. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774657
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 02.02.2018
Це краще б не збіга;ть в холодний
старий степ...
Світла мітла мете!
А степ —
озимнений...
В серце — Твоє — на морозиночки —
руки і дихання твоє, тепло;-тепло;...
просте...
Чи не останні дихання-ярінь душі —
у серце втаємничень...
душа від осоки; приниче
світле читать,
вдихать раї віршів,
вітр тихий, наймужніший збір,
псальми вкрини;чень...
Хитай бо слух. Ясніє зір.
Ти іздалека в тепло жити кличеш.
Вже відворотній з низу — віддих обезличень.
Я прояснів в Тобі, повір.
05.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018
Поема
Святій Тройці присвячується
1
«тут був — украдений щастям»
А!:
як це?
що світ під гіркою водою…
я на пухнастім лелі —
у серці, що під Звіздою:
на острівкові
ранковім
прекраснім —
я на острівкові щастя!
розпочинкові щастя основи
никнуть — …
є запах у слові
я на пухнастім лелі! —
в щасті! — о під Звіздою!
на глибокім й високім — і
яснім
з ним
я — на острівкові щастя!
Як це??
що ходять як за бідою
я умитий
омитий водою новою!
може острів — всю Землю
украсти??
дай же, Боже, всім пити і ясти
розчиняюсь —
розвиваюсь Звіздою, Красою!
прямо розчиняюсь Любов’ю…
2
зараз — всі далі й підуть
те що не треба покрасти…
я — «той, що жив — украдений щастям»!
краще кажеш — Любов’ю
ліпші вічності дні — світанкові…
як це?
чисті сльози від клякси…
ще не випали ми із любові
як це?
чистий запах акацій…
але ми — у відмові...
(ви уявляєте — я у відмові?
і цілий світ?
світ любові — в відмові??)
клацай клацай
клацай,
звіре,
ще ми всі світанкові — є!
ліпше було б чинам, президентам,
міністрам
аби їх положили, продубили
і ногами по них походили —
істинно, істинно, —
аніж в ранньому щасті
їх не полюбили…
«Правильно», — сказали б…
і поблагодарили б
я їм відкриваю — гітлерів, міллерів,
недолюблено-югендів… —
«той, що для усіх жив —украдений щастям!..»
Як це?
а закохані??
всі мов під водою ходять…
що ви ллєте?
куди бродите?..
булькаєте?..
а крила — брови??
ми мов на острівкові!..
в серці — чудо —
розмова!!
«??що ви нечисте городите?
що це робите?..»
нічого не хочеться робити
любити!
і слухати
очі в очі дивитись!!!
«Боже, коли старі
вже перестануть бродити?»
(…і ногами по них походили, —
істинно! — в юності кого
не полюбили…
і — поблагодарили б…)
— Ти,
щасливий, ти не далеко від правди…
(…радив би вам… та що тут
порадиш?)
3
О, острів-краса
Краса щастя…
світ обмацується: звідки вискочила?
така справа — остатись
любов’ю…
тут не бути присутнім
а — б у т и
й володіти тут так —
як не володіти
жити й сильно жити — так
як не жити
така справа! — остатись любов’ю
зажиток — такий є —
любити
не бути присутнім —
а — бути
любов що літає — закон
між високими
літають в ній
просто і вліт
і люблять найгрубших
на відстаніз їхніми соками
а ви — як люблю я весь світ?
хоч би світ й перестав —
любов не преста
відображувати —
Христа…
і світ обмацується: знов! звідки
вискочила?
та любов — то найвища краса!
любить всіх як проста —
божевільна
любов є Христа!
є любові Краса!
острів — обійме всю Землю?
Вік живи… трапляють у мене не часто:
я — «той, що украдений щастям»
4
мене перекидали
з острова — на острів…
з острова — на острів... щастя!
бігали нещасні…
змалювали кров —
в тому й мають частку
Далі:
від землі — на небо!
і розумкували академіки
прибились у Першій темі*
я щасливий — шалено!
і служив Цариці-Пані
коханій-прекоханій!
а пів-островам — догани:
недостатньо відвертаєте
до Еросу Бога!
а святі…
святі в вірі! – птахи в небі
радість в повітрі!!
теж… «нормально»…
нічого
ми не стали скаженими
я є в щасті шаленім
Павла — то більше топили
жах! —
до мерців прикладали
Павло волочив —
в Єрусалим гроші!
Дяки не було —
та притянуть не перешкоджали!..
я конем був у Цариці-Пані
щастям мене виїжджали!
його — до мерців прикладали
всовували анатеми!
десь з моря
з дна
прибили
до Першої теми!
Мене свої не добили!
(як я люблю Христа! —
Один Він виручав.)
Павла били
так він по-єврейськи кричав!
не співав...
Дорізають було українці —
я їх піснею… істинно
було його осліпило
а я їх, материкових, заматерілих, —
піснею…
Павла не бачили?
То по чинах ногами
походили б, — істинно —
«Спасибі», — вони сказали б…
їх колись — не любили…
надоумили б…
І розслаблених пхали — щоб тінь
хоч упала
на цих паралітиків! — од Петра!!
Апостоли — вони залізні
Нове! — Пора!
а я — піснею...
любити тут радити…
як Орфей — піснею —
незримії грати...
— Ти,
щасливий, ти не далеко од правди...
кому з розумних?
любити —
аби порівняли шлях і ноги —
порадиш?
треба радитись…
українці звісно ж:
укради мене,
розчаруй аж до Тройці — піснею…
ваші дружини це
«просічуть» просто
раджу —
ліпше до коханих дружин
вам відноситись…
«той, що жив для всіх — украдений щастям»
я є той
все одно — підуть
не те що треба покрасти?
Як це?
що ходять як за бідою
я умитий
омитий новою водою!
може островом — Землю
у пісню украсти?
дай же, Боже, Ти
всім пити і ясти
розчиняюсь —
й розвиваюсь
Звіздою, Красою!!
не спинюсь чари пекла зняти
розчиняюсь святою Любов’ю...
всі підуть —
те що не треба покрасти?
«тут був я — украдений щастям»
Серце бачить
серцю чи треба люстерце?
я спрагою до Божої Матері
не відкиньтеся й не відкиньте
Східній із Західною єднатись:
бо
все що в мені є — це Єдина Церква!!!
20.07.2015
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774511
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.02.2018
* * *
Так пахне шторм —
що плазму нанесе!
Не люди геній рухають, а — в с е.
Чом дар, де плазма,—
зіркою стає —
не знати всім. Що буде і що є —
не відати,
не пить: крило чиє
народить Небо, —
в блискавках снує,
щоб блискавку — та научить любові!!
Які сліди?
подумавши про мене, ви —
здали екзамен — хто ви…
1986
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2018
Поема піднесення
Матері Слова
і Христу-Слову
присвячується
в глибокій любові
1
Йдімо в думку серця.
В серце!
Йдімо.
Що живе схотіло-розхотіло —
це твоє?
Що схотіло тіло?
В серці Бог!
І зроби своє
діло…
Твоє тіло-діло.
Твій язик.
Мову.
Ти до мозку
звик?
Комутатор.
Напрямки
Бог
вклада
до серця — т і думки.
Ти талант?
Тата
ти
обділиш
тактом. Так-то.
З серця є —
язик.
І з серця стиль
одягає
в іпостасне
бо Син Божий теж —
любить Бога-Тата!
Із нізвідки й звідусіль.
Оближи язика.
Мудрість.
Сіль.
2
Що, інакше?
То пиши для
Ізабели —
літ-історико-новели…
Для вдоволення!
І ти? —
та все туди ж?
З’їж книжку, й книж.
Ще тобі треба до харцизів?
Що нахромилися
на пліт
сухого афоризму!
Я любовник Божий —
дивовижний —
перелажу за плоти
окнижжя —
молоді
за мною
Бога лижуть!!
3
А як мій Бог
крізь мене гляне —
то усіх нинішніх
підвішених
не стане.
А остануться сірі штані
грудки
чи брилиська —
мене носили до титанів…
І всесвіт
дихатиме
як корова здухом
наїджений —
цим Поглядом!
що
через мене
рухав.
4
Життя!
Хрестись! —
І повернешся
в зрілість:
я поверну ще Богу
цю Божу цілість.
Так
Богом
зрощений —
що здавсь
у Божу милість.
5
Й розплавляться вже
геніальні
тиглі…
я плакав
я любив в серці сік
що мав
Божу достиглість!!
6
Що дбав усім народам
єдність
04.11.2017, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774319
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.01.2018
Поема
Христу-Слову з любов’ю
присвячується
"Убити поета —
це нагодувати його".
1
Любов не хоче спати
Любов
не хоче снити!
просто —
як Бога обіймати...
й не пояснити
Любов не може спати.
Так дух хоче
літати.
Ввись —
і над супостатом
ввись —
ввись —
і ось
слова —
пролляті
слова
слова
із сліз —
й граніт!
Христа
чи зможуть
взяти?
2
усі з гаджетами
усі в навушниках —
й всі
не-поети
прірвопослушники!..
я вийду
Сонцем ситить —
і гнаний,
бо
я — виймаю
з ротів
банани!
хитанням тузиків —
з глибин несхитний...
любов’ю
й музикою
від Тебе
вмитий...
смог
кашель
пчихи
липнуть
до
ситих!
З глибин — незбитий
з глибин —
нестертий.
Любов глибока.
Краще й померти.
3
пророщені
як гливи у гратчатці
обвуглені
вже ніби нічого втрачати
здіймають голови
і в вись співають —
а що співають?
кому співають?
«вони не знають
щО
втрачають»
Зібрались роль зіграти?
ні, не грати?
і стіни є
і стіни
і отже гратки
гратки...
і дихайте по вірі
бо я повітря
і голови здіймуть —
й співають
й на древко світу
укріпляють:
«вони не знають
щО
втрачають»
І Ти, мій найсолодший!
Боже раю,
Ти найсолодший
й це я знаю!!
Ти чуєш:
намугикую
тут
краю
«вони
не знають щО
втрачають»?
4
дерево росте
річка тече...
а лиш Тебе не мають —
усихають
о Водо Ти!
Небесная Живая...
Є в серці моїм!
чи добре ми
аж в сльози
проливаєм?
чи йде серцям
й ніщо і не загачує
і не спиняє?
чи бідний десь,
в смиренні, що чекає?
У моїм краї?
а чи є, щоби не мій? —
одна Ти знаєш!..
5
Глибокі сльози —
протікають
поміж
«Вони не знають
щО
втрачають...» — і —
«Чаша щастя»:
відпиваю — й знаю!
Боже, це сльози — що ландшафти
побивають...
Сльози мовчать.
Говорить — хто не знає!
Любов мовчить.
В люблячих—
Бог:
любов’ю
к Богу піднімають...
6
Господи! зроби отут
прямовисність
серце хай тільки
любовію
стиснеться
вже незалежно
від вишколів
вишколу
й так як буває
що у серці
гопне
що горбик
у ньому
ще горбик у
ньому ще
горбик
як від зеленого
чаю
зір
відкривається — й Взір
відкриває!
Негайне! —
не гаймо...
Хай ми побачимо
те
коли
ми кохаєм!!
плачте
і плачте —
ми знаємо
що
ми втрачаємо...
Вічності День загасає...
Як добре
великим — й простим
веселим
і чистим...
коли кохаєм!
ми хіба
знаєм?
Плачмо
і плачмо
від вічних
бачень...
хіба їх
зблизька
збачимо??
Коли кохаєм! —
обрив
перед Всеокеаном
в райськіїх
запахах
бачим-вчуваєм??
Коли кохали! —
штовхнуть вас
в спину
гори товпилися?
Передчуття
й всечуття...
з вами вставали
і обступали?
світ весь кохали!!
(вони що, знали?..)
знали
товпились
й втрачали!..
(коли? кохали?)
й кохали!!
...Вона у чотирнадцять літ
Відчула щ о с ь , зачала в серці квіт
Любовних знань —
Прямого духа одкровень —
Дива в очах — екстазу...
(А для старих — це як до сказу!)
А це — Її знання, в таїні світу —
це Її таїна,
Прозріння серця в пісні солов’їній...
Бо серце тьохкає у Неї й завмира
Як світло світу, і далеко підбива
Святі надії й сподівання.
Й за серце чисте, що не знало бурі,
Її, за тисячу і цілу вічність літ,
Не знаючи про Неї, любить світ...
І Вона любить всіх, душа ще
світлим-світла...
І не соромся сліз, такими всі були колись
І всі любили.
Таїна кожного — у глибині самотніх сліз,
згадайте милих...
В ім’я всіх тих, святих, що ми були
колись —
Зірви дрянь з себе! серцем запались!!!
Плач, серце! плач!!
Очищення сердець потрібне людям!
Вся суть в серцях, в Бозі — вся суть...
Захистіть дівчинку від бруду, що є в вас,
В житті, і полюбіть в собі оцей порив,
І це врятує вас! Бо догори
Шарпнеться все, що у вас чисте,
Й вас переверне! всередині! ви, артисти!
Не дайте дівчинку убить і цю, і в кожній
жінці...
7
Христос знає
що ієрархи
й президенти —
вони не знають
щО
втрачають!
моя любов
тепер
це знає.
А що втрачають?
й все це втрачають! —
кохання, гори,
світло!
Слова ще мої
виручають
і всесвіт
світ весь обступає!
й наступає! —
слів не вітають...
Слова які мали б
у серці знати
та тільки котяться
згори пузаті...
От слова й судять:
що от не знають
щО
втрачають!
слова ж їх знають...
люблять і кохають... —
Ісусе! мово моя!
Ісусе! любове моя...
як від грудей
їх напоять...
8
Граніт!
Плита
що всіх розчавлює
й на момент серця —
не прогавлюю!
Плиту з розчавлених
я підіймаю
ніхто про це і не писав
ніхто і не підняв.
Ніхто й не знає!..
Ніхто й не піднімав!
тож зараз
вмить хтось
легкість відчуває...
Граніт.
Плита.
Огненні сльози — затікають.
От внутрішня людина —
от! сонячна перлина!
тьму витісняє
ще й — перемагає!!
Любов Божа і збільшується
й наповняє...
А всі вже за тим краєм...
чи скільки нас?
святий Серафим знає
святий Іона знає
святий Силуан знає
я знаю
Любов і Бога й Богородиці
являлась —
з чим це зрівняєм??
люди не мали цього
і не знають
(щоб їм з чим порівняти!..)
а в знаючих лиш сльози
витікають:
злидні! —
не знають
щО
втрачають!
Із Богородиці Любов —
що тільки плакать!
І плакать плакать
плакать плакать!..
низини —
аж ридають!!
Й чим люди зайняті!
Найменш потрібним..
Копійка. Нуль. Істерика
й назавтра здрібненість...
Й нічого, що сильніше
слова цього! —
ні! немає!
Це вони в серці: в кратері! —
слова і Сина,
й Богоматері!!!
Бо
всі в коханні
зупинились.
І загасили, —
й мертві...
Є хід — в словах — ось цих —
в Життя
від смерті!!
Всі 37 книг —
й плита назад не западає...
Всюди гризуть їх в злі
і знемагають.
Супротив Бога —
знемагають!
Безумнії! вони не знають, що
творять, —
як мовив Син.
Безумнії!!
вони не знають
щО
втрачають!!
12.09 — 13.09. 2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774139
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.01.2018
Рухові підтримки Кобзаря
в серцях – присвячую з Надхненності
Шевченко є великая природність:
І верби над дзеркальністю води,
І світла синь претихої душі,
І море грає на сердечній вроді,
Й Цариці-Матері вклониться дух спішить!
І біль народний, що біжить у слово,
Й кохання рушить гори –
й кида в море,
Й кохання плаче
стисненене в коморі,
І висота небес душі розпуку ловить:
Все – дух!!
Тарас воздвигнутий до сяйва Слова!! –
Сліпуче світло трисяйного Божества
Ще на підходах велича слова
Високими послами, Духа ловом.
Із моря хвиль Бог душу воздвига
На поклоніння слову – духу Сина:
У світлі і не стати ворогам
Слова Єдиного!! В світлі – не бути
ворогам
Слова Єдиного!!!
29.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2018
Другові моєму,
режисеру і словеснику
Ковалевичу Сергію
з любов’ю присвячується
Відльоту клич?
кочують
в слід ба в свій
кучкуються
качки
вниз стовбурами —
повзики
качки
іще качки
і повзики
і всяк гука —
мов в позиці —
це осінь першу
чують!
виварюють — що
із зтемнення сонця
і місяця...
відварюють
мотоциклетнії «цепки»...
вагання міста з лісом
й зойки місяться
і навпаки —
з лісу до міста
й знов:
навпаки
мов хочуть
там відкласти
сердець жарки
що
було
ці два
місяці!
У центрі Києва —
й того нема
є — викривленість
зух є — банк... зима...
і люди йдуть — в катушки
плівок
сінема...
Нема бо
з неба видющих
тож з землі
слухачів
нема
а на дорогах —
істини катма!
А закатати осінь?
та
дрібно?
дрібно — дрібні?
І Богові —
такі — малопотрібні
чи я
потрібен?
21.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018
Світ не любить, схоже,
Тебе
а я люблю Тебе! Христе!
серце хай мають!!
серце чисте!!
Читають мене?
Через те, що люблю — й знаю! —
через те й не читають...
Воістину: «хліб наш насущний дай
нам сьогодні...»
бо я
нічого не маю
Дай Тебе більше! — любити!!
жити — і жити!!
бо я скучаю!!
Я ж бо в дикій пригоді
в пустелі безводній
Cвіт — захолоджує...
всі мене — відтягають
дірка, що зимна, своїх
ковтає...
Тайно — верстають:
дух наповняють
а я без Тебе не можу!
без Церкви — не можу!
Спаси мене, Сину Божий,
дім мій
від Тебе
цього
чекає!..
дім, що призначив єси, —
Тебе читає
сплю і те бачу (чи чую!):
Ти університет — світовий —
відкриваєш??
тож — любити Тебе
чи — живи як тут знаєш...
Ти мене як кожух вивертаєш! —
серцем став —
серцем суцільним
Ти живий, Ти кохаєш!
бо я йнакше замерз би
замерз повільно...
Всяка дірка ковтає!
Тебе не читають —
це зразу ж стати іншим...
Як я за Тобою скучаю!!
Скучаю!!!
Буває! —
Світло пече
і Вогонь — просяває
якщо в с е літає розмаєм!!!
30.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018
Поема
Спасителеві-Слову
і Всенепорочній Марії
з любов’ю присвячується
1
Я парасолю
доношу
до снігів
люблять
сніжинки нас —
люблять і
творять богів
і от —
недосяжна
поезія ця
і гучно так
б’ються
серця!..
крапля дощу
сріблом
на чорнім плечі —
як погон!
все за прогон
і хто за
життя
відповість
як прогон
і чом
недосяжна
поезія ця
і гучно
так —
б’ються серця
2
звертайтесь
пишіть
несказанному —
йдуть
дощі
в серці чується
кров
і живу — де любов
в Бозі
змога
є
не робіть тільки
збитків
пальці — очі
мої
і торкнусь
й стає видко
і торкнусь
й чи настане
амнезія
на листочку
на кожнім
протез
як протест
і протест зія
й холод — і
протезія
а от Бог! —
лиш
любов — сіє
3
біля раю космос
лиш любов
доточи лиш
йдуть небес
дощі-коси
йдуть Небес
дощі-коси
це любов —
що підносить
сум —
любов
що лишилась...
03.11.2017
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773802
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 28.01.2018
Скажуть всі – в житті –
контрабандист.
Скаже море – все –
контрабандист.
Скаже небо – все –
контрабандист:
де він
не проніс
любові лист!
Твоє дихання
ляже на
музику?
Бо Твоя земля
й Твоє небо
й музика – злине – до
Тебе!
А я музик
прекрасний союзник,
і я Музик –
щасливий союзник!
Бо Твоя земля
й Твоє небо,
бо Твоя – Земля
й Твоє – Небо
вічна Музика
завжди
в Тобі,
вічна Музика –
й навкруги Тебе!
Твоє дихання
ляже на музику?
музика – злине
до Тебе
бо ми творим
нові Землю й Небо…
Боже, в серці
в рожевім
летючім квіті,
любове моя, Ісусе,
помилуй
мене!..
25.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2018
Цикл
Людмилоньці улюбленій присвячую
1
Безмірно більше
свіч
стояло в дні
безмірно більш
ніж бачилось мені
аніж наплакалось мені
то розпускалися
бутончики в огні
та й розпускалися бруньки
в весні, в весні
то білі вишні!
що нас стріли
як у сні...
не цілувалися ще ми
о ні
іще безсмертніше у нас щемить
у серці
той квіт
той білий у безсмерті слід
теплий Привіт!
що я — згорю
згорю у вишньому
Огні!
із Бога
це наплакалось
мені...
я цілував той білий цвіт у сні...
із Духа назітхалось це
мені
і мені тільки що п’ятнадцять літ...
так досягає
вишень білий квіт!!
2
Стою в любові
й не поворухнусь...
і слова не скажу
бо відлетить...
і що мені
на світі жить?
хто я!
протагоніст її!
суботствуйте
у мені дні
й всі шість мільярдів
тих холодних... діти!
в Христі —
в любові відлетіти
торкнутись ліктем
тих,
хто зсолонів...
суботствуйте, безмовнії
пісні
в мені
не посирітствуйте!
ви в вічному Огні!
о ні!
ні, вам не кам’яніть!
суботнє
слово —
не
створити
воно —
захоче
народитися
і народити
й тягти
як благодать на вишині
то люблять
й камінь
в тії дні
народжений
Христос
єсть
вічне жичє
Христос покладений
на камені
3
Закриє світ юність —
наповниться теплом літо...
ми тут такі
зігріті...
ми — тут —
таки зігріті
Нема клею у весен —
розспівається світлом літо...
ми постараємось
правдіти
омолодимось правдіти
розчерствіють правдисти
Ми тут будем любити
ми — тут —
будем любити!
Перший дім заслюдений
і другий заслюдений...
Чи є в тебе серце?
чи будеш ти людяний??
«Дай Мені
твоє, сину, серце...»
Чи будеш ти
людяний?
Будеш
людяним?
19.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2018
Про що ти чув
і знав не раз:
начальство повне загальних фраз
начальство хворе заразною фразою
фраза — діло заразне
ну а правда проста
є у ній геніальний план,
от ти і йди —
і за це умирай, капелане!!
Можливо і те,
що який взяв стан —
у нім прозрієш в генеральний план
й що ми земля — небесам закланність
Христос бачить все —
чорнополого ще й грязноштанного…
правда — Життя!
та складний конкретики застосування
план!
от ти піднявся
й за це умирай, капелане!..
Зате постраждав ти,
страждав по шию…
Оце ті, зі штабу, — штани пошиють
відмиють, покусаного, від солі ран —
який герой? ти простий трудівник, капелане!
Син не дивиться на балаган:
Син бачить чорнополого тебе
ще грязноштанного
Несуть кудись штани капелана
іде і вмирає за нас
і це багато… повернись анфас…
і це багато-багато раз...
повернись… анфас
Про це ти чув і знав
не раз:
життя це повне самітних фраз…
так, ще раз…
3.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773598
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2018
* * *
Як найде на вас поле безкрає
Золотом деревце догоряє
Чи до того ви потяга
зараз сідаєте —
запитайте
свою любов!
Кинуться в вікна
віттячка
дрібні
Серцем кому ви—
чому ви потрібнії?
Запитають вас
Зустрічаєте… зустрічайте
ранок серця свого
Руки нароблені?
Серце в печалі?
Шлях — зоряний?
Голос
Начало…
Цю ви любите, святу мовчальницю?
Запитаєте тільки любов!
26.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2018
Поема
Царю Небесному
Духу Святому
з любов’ю і благоговінням,
бо Він розкриває таїни,
присвячується
1
Птиці передають
орнітологам
як ви
живете?
Небо передає
птицям
птиці, як ви
живете?
Ти передаєш
в серце:
поете,
як ще
живеш ти?
Вільному
можна жити...
Є птиці
небо
люди
плавлять моє
серце
є кого,
Боже,
сльозою
омити
Хочеш омити?
все буде
жити!
2
Лиш багно
де вчеплю —
все трясеться
Глянь на небо
і вернись
сам до себе
у серце!
Техногенні
лоскотатимуть
націй гени
«Я у серці
повернися до
Мене»
Хто в офшорах —
дах поїхав й з ним
все це —
вип’ють море?
Повернися
до серця!
Поза серцем —
впалі
ще більш впалі!
Нема
світлої далі.
Повернися у серце —
й ідем
далі.
3
а в житі є
і поє —
дійств небесних
одне
житіє
чубчик —
з чубчиком жайвір
в серці — очі дитячі
і полюбить красу
коли ніхто тебе
не бачить...
сльози дитинства —
і врожай є
чи ти крізь сльози
плачеш
і не знаєш
весь світ
що світ великий! —
надзвичайний...
що ти — це щиглик:
в сонці сяєш
згадаю я Її
й заплачу...
так полюбить — Красу
коли ніхто тебе
не бачить!!
поезії лиш серце
засівають
поезій птиці —
лицям —
й лиш торкають...
і серце, що полюбим,
так встигає
і золото
і золото
в світ намиває!..
і т е торкає
або не торкає
всіх зачіпає
ти ж не зачіпаєш...
о Боже, серце
не моє
а Боже серце знає...
птиці — поезія!
й поезія — є в птиці
є світло — є
ледь світло — в лицях
і чоловікові
дивилася — в обличчя
Ліна*:
є всюди сонце?
слово мигне —
мов накрива обличчя
тінню?
4
ми проходимо
сон цей
ми проходимо:
сон це
ми з дружиною
як в серцях заспіваєм —
виходить
сонце!
аж під хмарами
і пташки
заспівають!
шуліка, сокіл, крук,
дрохва, глухець...
пролийте нам любов
насамкінець
бо в серці у дитячім
як не жив
ломець —
не житиме
й насамкінець!
ми родом всі
з дитинства —
й лиш в дитинство
як не поламані
вернемося в родинство
як не поламані! —
раніш літали
відблиски у
птицях
родились —
відблиски — в обличчях?
а серце, що полюбим,
так встигає!..
і відблиски —
і золото
всім
намиває!..
згадаю я Її
й полишений в полях
заплачу
о, так любить Красу —
коли
ніхто
тебе
не бачить!
піщанії дороги
і небо
й серце Бога!!
о Боже, серце
не моє
а Боже серце знає
і засіваєм
й виднокрай те знає
хліб нас раніш
воскресне
переображенням у
Хліб
небесний!!
хай вітер чеше
море — хліба — чеше...
Отче,
перетвори весь хліб
в небесний
5
Як Дух для монаха! —
покинуть
всіх
змахом
два серця
що люблять —
одна Небес Птаха!!!
куди ж тіні
щезають?
і в що їх складають??
в світ великої
ночі
І ти, любове,
в світло раю!
та й очі
що пророчі
відлітають!
Є внутрішня
диво-свобода
вглядатися
в зоряне небо
і доторки-перли
збігають до
серця
народу.
28.11.2017
* Ліна Костенко — надзвичайна поетка
України і всього світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773420
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 26.01.2018
"Найстрашніша загроза світові - втрата контакту
з реальністю"
Прикрашуємся?
Усміхаймось! Ні, трішки...
Жоні, що її чоловік залишив
Найбільш потрібна
посмішка...
Гертрудо,
1660 ресторанів –
із
лютеранських храмів...
Навіч присутнє професорьке
страхопудне «умішко»...
Будете чіплятись як дітки Корчака
за камеру загазовану!
Будете чіплятись, мов вішальники
за шнурку:
Як хвойда-Європа за петлі зелених газонів...
Будете й похоронені
прихороненими ж охмурками:
Починається знов концтабір
в національній натурі...
Нема Христа –
жалюгідне
всяке банкрутство...
Простір – спочатку долам –
вихорами скроні покрутить...
Зраджено простір – душі не
християнки: йдуть проститутки...
Всі «практичні»? та жалюгідне –
всяке банкрутство...
Як мені жаль... Прикрашуємось?
лиш трішки...
Жіночці, яку чоловік, жорстоку...
залишив,
(бо чоловік хорошу не лишає) –
Найчастіш вже потрібна усмішка...
Відповідало Небо художникам
через простір просто!..
Ні, їжте телятко,–
чим заладите горю?
Ні, не дотягуєтесь –
любові простору...
Це я – над лівими і над правими –
Над єврейством вибудованими німшлунками –
над непотрібними блискученькими дарунками –
Божий Простір, пустий, заговорюю!!
Гертрудо, доле,
хто б зараз добре радив?
Чи ти не знаєш –
«олжа є усяка людина»?
Кажу я, і хто сміє ще? –
чия нині година?
чи знаєш, що Сатан
робить за правду?!
Ви ж дивіться: зі мною зустрілись –
І той приніс смолку...
Дивіться реально: вся ваша культура?
вся нижче столу...
Далі!
я відтягую духом
останнє германське фіаско!
Хто не віда себе –
відомстить невідомою битвою:
Найубивчіше темне – для себе ж:
для нього все «ясно»...
Хто вхопив суть – чого це встали? –
перед поетовими очима
не темніть жадаючими нафти калитками...
Я вибухну!
великим серцем...
Гертрудонько, поета Бог посилає...
невпинно...
посипте телятинку спеціями...
я Простір заговорюю вже в Бога
за спиною!
Памятаєте: з якого приводу ми
зібралися просто?..
Німеччині! яка, безвольна,
залишила благоє!!
Яка є в нас срібною водою – із бункерів
й сховищ!!
Ви мене, німці, не духом знаєте:
я вам не Гойя...
І сон розуму вашого
породить
останніх страховищ...
Чудовиськ!..
Ваші такі без-образні посмішки...
мов в північних спецназів...
горобчики, образи надії божої,
злякались?
чого ж ви в панчохи в жінчині і в
материні сховалися??
Чого ви, мужчини, під спідницю
канцлерші сховались –
всі зразу?
Запросили б на теле-
не стало б ніякої бази...
Да? я по-російськи питаю:да?!
Да.
Бо знаєте: Божого розуму,
Ума з Богом, – і небесного вам зовсім...
нічого...
Ви прогнали Христа-Бога
З душ...
Викручуйсь або прокручуйсь:
Добре ви знаєте – що таке банкрутство?..
Всі теоретики сизоносенькії – на мене!
Животи, черевця, зади –
на древо вічнозелене!
Дідів покинули в аді –
більш не спасуться!..
І – ви...
Не молитесь, п’єте і собі раді! –
Вигляньте: віки-гілля, гілля-віки
трясуться!...
Будете нижче гітлерівців й самого Сталіна...
Тим всі пробріхували-брехали!
Правду нині всі взнали...
Правда Проста:
витягуєм за – не затопкане мозком:
що ще відповідає... За живіт, за – нижче,
за хвоста... тягнем за просте
що – спрацьовує...
Церква – над столом:
ви Церкву – чи нижче
вицьомуєте?..
2.04.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773241
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2018
Моя Людмилонька:
– Людина, що старається видаватись оригінальною,
швидко втомлюється...
але якщо людина справді оригінальна…
Ігор Шевчук:
– Тоді втомлюються інші.
* * *
Приїхало щастя рукасте
(бо поруч — що поруч є, ніби безруке)
схопило — й давай мене трясти:
Ти чуєш! прокинься, дивися:
насправді — рукастеє щастя!
Ну що тут за соннеє царство! —
Ніяк не повірить —
ну як ти не вірило у своє щастя??
«О Боже, о Боже», —
душа як невістка схопилась
раненько —
метнулась до вдягу до свого до білого —
«мене вже тут з чимось, зарання
мене ототожнюють!»
А я ж тут чекала
ніде не бувала
й з роси не пила
І вийшла надвір світла Божая слава
про щастя й невістку
і світом, голодним на щастя, пішла! —
розтанути! — але так лиш по-Божому
сяять могла...
Це ж світло! — нехай вздовж по вулиці
слава й невісти у білім постануть.
Бо тьма відійшла за збудовані з страху
високі паркани...
А що для застрашених потім? А потім —
їх душі тихенько звисають — по ходу —
донизу по плоті...
Не кожна бо кістка витримує світло
у ріднім у своїм болоті.
Найвище все є дзвонарям і раненьким
селянам —
як світло на крилах в світ гляне!
Ну то й бояться ж рукастого щастя всі різнобогемні! —
Вечірній п’ють гріх і закусують сіренько вдень
під общественні міфологеми...
Цим разом — отемнитись вдасться?!
не вдасться:
бо світло Христове —
у щасті рукасте!..
28.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018
я згрібсь паростком
немов маяк —
для моряків
з безодні скільки б не тягнулось —
Ти стільки вжбурив
привітань-стихів!
аби
не мекало
не капало
не дуло!
Ти Цар і Повелитель
Ігорів
щоб Сам прийшов й — зайнявся? і — горів!!
Не скучні Бог і геній
Мати й геній
Імами?
Любов! — одкриє Ритм і
такт...
тут несподіваний спонтанний
результат!
І Бог і геній
всі здивовані —
що це от так
Геть!! всі! наук набридлі дані! —
Нарешті —
правда!
на щодення!
Не набридають
дитя-Бог —
і дитя-геній!..
25.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2018
* * *
Як солов’ї розспівуються
у досвітку чаші!
Мов – рань і милосердіє Її...
Й цей наш побіг
у слідах пороху
на патронташі,
І цей обрив... що
співи божі –
нічиї...
Се благостиня дня! –
повітря між гілками.
По обрису дерев – пред сходом –
нагорі –
Ці непрострочені часи
новозавітніх вівтарів!
Всього, що буде...
й вже стається
з нами...
Тож – серце
серцю проспіва
як в храмі;
з милости Божої – бог
й з чагарів...
5.05.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018
Ользі Седаковій з любов’ю
присвячую
1
І що несу Тобі?
Що Ти залишиш?
Святі у чистоті,
Святі стихів не пишуть.
А як Тебе — сліпці і книжні?..
І тут зрадіють: «Як пред Ним
ходити? —
чи починав оцей по правді
не з бандитів?»
«У сажі...
жаль аж:
а який подвижник!»
Да, Боже, жир топили? з мене ж —
сало:
«Що забагато Шевчука —
то Бога мало».
Ось! замилуйся —
край бандитів...
А як тоді Тобі? — ходити? і любити?
Нас тут неславою топили!
з нас лій топили!!
І що далеко ще ходити? —
Візьми чи губернатора, чи вище
паразита:
ну, о-о-тшен морда!
ну — отшен бандитна!..
А взять Івана?
Ну — Гонту? чи дряпіжника — на пана?
Як спалювать —
то, бува, часто скрикне панна:
— Холоп! аж жалко...
що з лиця є непоганий...»
Да, шат хитає на горі! —
Ошатні канти!!
Да, ви є сволоцюги, да! — сумні на нирищі,
ви — грандіозні пелікани! ви — і
потонете, та вже невимовлені... ви — незрівнянно бо
двожильнії — в слова руках:
да, од Кам’янця од істуканних я —
втікав,
і біг яко Варвара і як дух Кармелюка!
та на Михайлівській твердині
стріла —
Панна!..
віч, вуркагани!:
як духа подвиг — ми вже тут як тут...
майбуть — що ми не задом — непогані!!
Ну то закрий, Христе, мене
у сіни —
щоб більш не видко...
й так кричали б в рідній Україні:
— Шо їм тут вроджено?
— Хоч би і цей посивів!
— І той подлєц,
І той подлєц,
і той подлєц,
А чомусь всі красиві!..
Мене, Тебе, сліпці розіпнуть, Сину!
«Подлєц... а жалко...
гад... а все-таки красивий...»
2
От дав Ти океан! —
щоб став він промовляти...
о, крапля се... що крапля
й може се торкати...
об це гострити куди — нові
лижі?
Ба!
як подвижник
а подвиг — мов нема, —
світ — тісний одяг...
і м’язи ті — як йшов по
цих подвижках...
світ, чуєш, лиже —
голі п’яти
Ти чуєш, де маленький хрест —
там я розп’ятий...
мене як збачать, то ікають
я каюсь, Боже!!
й за усіх за нудних —
каюсь!
і як...
покаються
як то весь світ гикає
і океан — і він став вже
мовляти
заговорила б і земля...
і світло — з хати!!
заговорили ж і поля!
Спасла й від сього — круто —
Божа Мати:
Бо що це —
пред Лицем? що й
не сказати...
3
Збігайтесь, шість мільярдів задніх,
у центрі я:
що ви
й чому ханиженьки?
«Какой подлец!
Какой глагол...»
«І він, я перепрошую, Христів??»
«О, де нині подвижники!?»
«В льоху», — кажу. —
Весь люд,
в криївці:
від себе схований».
А я —
пред Лицем Матері...
Оновлений...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2018
Не збирайте собі скарбів
на землі...
Їдуть в теплі зажиті –
вікнами – в дорогожитність
освітленими –
снігом з верху підбиті
потяги синьо-блакитні…
Що чує твоє серце –
там, куди і – несеться!
Славно! – це зветься
Стоїть і плаче
плине
чи й плаче
сніжно-дорога гузенька!
Лиш це, одначе,
Тільки і це одначе є –
музика.
Та я – як маргарити;
славно в скарби несем це!
Всі світлі маргарити
схочуть у серці жити –
хочуть – і тягнуть серце.
Де твої, серце, живчики –
там скоро буде і серце!..
Де твої – маргарити??
Прийде агнець світлий – вселиться –
з Отцем своїм – в твоє серце.
В Різдво святе! буде жити...
Агнець прийшов у серце!
Агнець – у світлі пасеться!
01.01. 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2018
Святителю Луці (Войно-Ясенецькому) присвячую
Низ лікарень діючих —
тампони рожеві — невидимо —
насмару́ють…
Приклади́ топоно́м білизни —
і диво, чую…
Ледь брикнувшись, відходять сірятини
з серця…
Не лиши мене: медсестри не сердяться…
Так от ранені —
сестер милосердя обілюють,
ба, теж лікують…
Скажем: добре відносяться…
Коротше: люблять,
милосердя вічності чують…
Коротше: тихо!
обілюють білих до ніжності ангелів —
то й переглядаються червоні, бо щось
ніби вони врачують…
Ти не лишися своєї й моєї відваги,
Ти не відніми тампона від серця —
я ж Тебе чую…
Потім, втомлені небувалим, лікарі сплять
покотом.
Аж два тижні у відділенні не буває похоті…
23.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
нащо гризти
життя жорсткий череп
якщо вічність —
дитина-лелека??
віють в серці моїм
два святії Антонії
один в Ближніх печерах
другий дуже далеко!
як не стати дітьми
то що Царство Небесне?
світ —
розбитий цей череп —
як з люстерця в люстерце!
а в дитинство воскреснеш —
в первістя воскреснеш
і все цільно побачиш
в єдиному серці!…
та кому ти тут скажеш?—
бронтозаврам науки…
вони щезнуть і швидко
їм в Царстві не стати
ти дитина?
дитина
на руки?
на руки
а он небом, дивися,
іде твоя Мати…
нащо гризти старіючий
життя жорсткий череп
якщо в Царство — дитина-лелека?
віють в серці моїм
святії Антонії…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
Огненна поема
1
О де б тут дух мій
пролетів?
За те, що недоїв
Ісайя —
Салат заправивсь в простоті —
салат
найбільше потрясає...
Як дух
потрушений — летів
та інші — скибки з м’ясом
наминати б...
й салат пахтів —
і провожать хотів!!
в духа дивилися
лише салати!..
2
О Боже сил!
о Твої вівтарі...
у силах, в квітах — в Тобі дух
горів!!
і через —
місяць, другий, —
в Тобі радуватись!!
щоби водив
як з аду Ти
водив як без борби із аду Ти —
яко блаженніш угорі
яко гірлянди
сил вгорі!!
благословенний, Боже, Ти єси
3
альпініст Божий — це живий...
Гора — знемогу
колись — так ось
відпускає!
знемога плакав
Бога! — хвалив тактом
молився Богу
як живий — Гора приймає...
запісялися...
як Горі-Матері моливсь:
«Кип’ятком
запісяєте
в мене, фарисеї!»
отшень!
не
зливсь
4
так як дружина
синіми-пресиніми
в кришталь
очима
мов — до Отця
та й від вітчима!
подивилась — ось!..
5
відпадаєм
від молитви
в ловитві
душ
сердець
чи пагонів
а хто і
перестав вже злитись!..
6
і все і вся в молитві!!
Тобі, о Боже, я моливсь
заради м’якості
що
по мені здвобіч
і ходить...
о, Тобі, Боже, я моливсь!!!
як
квіти
бджоли
альпіністи —
і Фанські гори! —
в переході...
і жил огень — ллявся
до ніг природі!!
немертве —
лиш немертвого знаходить!..
7
І зглибивсь
Бог! — ...
і жди
що
грахне
не по моді!!
й дивись
де
музикальні
ходять! —
годі!
у Вроді!!
26.06.2017
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772537
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.01.2018
Поема
Світлій Жінці-в-Сонці Марії
сердечно присвячується
1
Дякую Господу Богу
з поезій
воскрес
в мені зобразилось
небес
плесо
згори і знизу —
де я? — де я?? —
дивляться:
де жити
Божим ідеям?
прямо
витереблюють:
де я? — де я??
ніби я
квасоля —
Бог з нею
Людства
пролітають
зообаки!
Ліпше
з живою
собакою...
Злине над церквами
за кимось
подзвін
маю орбіту
як жук —
і дозвіл...
Більшають зсуви!
2
Якщо в людині
літо
є...
видно,
воно з Христа воду
п’є...
Бачте — вода
більша
за виднокіл і світ в’є
як і в людині
літо —
що є!
Якщо в людині
є
весна
може
що прийде
до Єви в снах
але весна — це Красна Весна
тим то
в людині —
є
і весна...
Тільки в мені
безугавно є
крила Весни
що Весна — Красна
видно, ти й світла
й така ясна!..
літо, що
вічну ту
Воду п’єш!
3
знову дякую Господу
що з поезій
воскрес
в мені
зобразилось
небес
плесо!
Пролітають
людства
зообаки
чим ви забиваєте
свої баки??
Дивляться:
де жити
Божим
ідеям?? —
згори й знизу —
де я?
Ірраціональність?
чи тільки
числа?
Всяке національне
у мені
зависло.
Христа хочете?
Христа — хочете?
чого не у небі?
І що ви
муркочете?!
І Богу догодите?
Бо Бог лиш —
находить...
Це різні природи.
Так, вічна
і нижча —
природи.
Лиш Бог
вертикаль таємничо
находить!
І Бог —
і крещендо —
із сил вертикалі.
За далями — даль.
І даль.
Й так — надалі.
Що ж? гуси
ви в слід
кагебекаплунів
і в медалі??
І дивляться —
знизу й згори...
де ж Божі
ідеї??
Та я із Христом
тільки — й з Нею! —
цілуються
весни!
у даль
вас
привести б...
бо я Галатея...
4
Бо в льоду
небес
я розтав
і на єзєро теє
відверто пливуть
білі
Божі
ідеї...
І слава для Бога
і слава про Бога
над
кожною нею!!
Летіте, ідеї,
летіте,
ідеї, —
хай серце
зігріється
і серце зігріє
ця — блискавка
з Серця
у Нього і Неї!!!
У творчості — воля
і в творчості — де я
в мені
живуть
Світла ідеї! —
Не звідки — к у д и!
ми злетіли
мов з старого музею...
Живи, бумазеє*,
живи!
бумазеє!
21.06.2017
Київ
* бавовняна тканина, ідеально пасує для
дитячого одягу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772535
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.01.2018
Владиці Любомирові Гузару
присвячую
Чому Предтечу мудреці не прийняли?
Він більшим був
за весь Єрусалим!!
Вони самі до нього
в ходаках ходили:
в с е бачить слово
і сліпа — є сила!
в воду-ментал вповзали,
словом їх хрестив!
І виповзали
й спокушали підмостить:
Месія ти?
згоджуйсь:
можна в месії йти...
Велике серце! як тобі
у бре́хні йти?
Свій! — Свій своїм:
не рушив він закону...
червоні вояки
ще мов плащі червоні
сопли і примірялись в свояки!
Один такий!
Один з рубак, такий!
(Небесного Царя!)
Та-а-кий!!
І черв’яки —
рожевії віки.
Народу віра у Івана —
блискавка й грім! це не якийсь...
Первосвященники й вурдалаки́ —
геть мов погани, геть погани —
На тлі хрещаючої із Небес
Руки!!
Свіжак!
Як — Честь!... то спробуй
хто дробити —
за віру у Івана можуть вбити,
Не дивлячись хто, на лице — який!
«Не знаємо,
втечемо від Івана!»
«Все знаєм, але тільки без Івана».
І челядь п’яна.
От він — отакий.
З руки хрестив Христа!
Згорнуться ще — віки.
06.07.2013,
передсвято найбільшого із народжених жонами —
Іоана Предтечі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
Такого благородства й глибини!!
Страшного солоду! ще й самозречень,
без вини.
…Літо спасенне, літо з бузини
й само оперлося
на солод, що Іван йому спинив.
І звісились зенітні спечні жерла…
Господь посеред літа так вчинив.
Аж цей день всі дитинства
продзвонив, —
Під ним і ми в ставках,
й на голові листки — йдем з лопухами…
Солод усього благородства й глибини! —
До виходу із лісу днів — житами,
До хліба, що Син Божий учинив,
До вина світу!
До всього, що буде з нами!
До Бога й Матері вічність несла з віками…
Вславлено Ім’я Господа, що з вами! —
Як ще його в собі Єлизавета
Носила у п’ять місяців —
вже над віками:
В Дусі Святім:
В колодязі із Неба: о, та-а-кий Поет!!!
На віжках не пустили б, щоб тут знамив:
Підгодував? — Підгодував.
Приготував? — Приготував!!
Тому він солод і сховав:
всерйоз — іти житами і літами…
…Смиренності безодня є
в Великого Івана…
07.07.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
Щасливо приреченим
на воскресіння
в духовному тілі Христовім
– Як ти дозволив собі бути
та-а-а-ким щасливим?
Та я іду, поет:
чим більша техніка,
тим слабші люди…
Та я іду – Поет:
а Бог йо’ зна –
щасливий всюди!!
Щасливі люди?
Щасливі люди! –
та я і думаю, везуть же їх –
як в банці сливи…
Щасливі, люди?
А я ща-а-а-сливий:
і сонце й грози!
і сонце й зливи!!
я християнин –
в мені Радість:
нехристиянам – чого радуватись?
що розсиплять як сливи!…
Та то ж – Нижчої Радости:
як я вийму з-за пазухи –
що я – чудесний?
якщо йдеш ти небесний
тільки з Матір’ю й Сином
гріє вас це в куточку
якщо витягну силу
якщо витягнуть й весну –
побіжать в очах бляшки
як я витягну? – з пазухи? –
Бог… це не пляшка:
то все з низької радости!
а я – з Всеєдиним…
На Водохреща зливи!!
люди технопищать...
запитують –
чого ти в дощі щасливий?..
19.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018
* * *
вільгозасвічений як свіжий сніг
на Водохреща —
дім Богоявлення
на Дусі постоїть
вдихнеш —
й засвітишся як той таїнний Синаїт
і подивуєшся й крильми
восплещеш
вільгозасвічений так свіжий сніг
на Водохреща
політний Богом
у повітрі прошумить
на крилах —
дух мій — на єдину мить
зітхне
і не помре у білих печах
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018
* * *
Ісусу-Слову з любов’ю
присвячується
Так ти зоря, і ластівка, і птиця
так сталось стати: зсередини
проміниться
Так як на скелі:
Бог якби не забалакав —
ніхто у серці
би не плакав…
Так, ти зоря, і ластівка, і птиця
що й теплота ізсередини —
стає — в лицях
Все так далеко
що і дух стає
як птах
все висота
що в серці плаче Бах
І захід висох в пригоршні
мов кров шипшини
всіх тягне в пригоршню
і вона в м’еї у дружини…
29.10.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2018
* * *
Край білої хмарки —
Чорне крило,
Ще й білого снігу
У пахви взяло.
Та й білим злетіло,
Сказало: рушай.
І йде: іде тіло,
І слово.
Між ними — душа…
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2018
* * *
Плачу я? не плачу?
Щоб іще – не знаю…
Мить благая
ще – благая
вся – благая
Вічність вся благая…
Ой, коли не люблять,
то так не буває…
Все – а хоч би в ситечко…
Натягнулась ниточка
Серця за край ниточка
Весь – тобі… не знаю
Ой, коли не люблять,
то так не буває
Синь – благая
Синь благая
Все – мов заступає…
Як оце тут жити?
Тільки би на тебе
тільки би на тебе
тільки би на тебе, на Тебе
й дивитись
Дорогая
Всеблагая
Ой, коли не люблять
то так не буває…
Плачу я? – не плачу?
а Бог його знає…
13.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2018
О, це від Бога – всеповнотворче,
без пощерблень.
Усерадіюче – мов над потоком верби!
Світловражаюче до стовбняка!!
До проковтання язика…
не здійметься ні душа, ані рука…
й піде:
як то агресор йде по Україні
помежи двох млинів–
з палаючими вітряками!
повільно в небі обертаються –
й в віках! палаючими, палаючими вітрильника-а-а-
ми!!
Раз ти душі не чуєш –
не підніметься і рука…
підеш в Нікчемника –
згориш…
скочуєш!
1.06.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771803
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2018
Дай покажу я без доведень
Бо ти у Господі
не Ведель
Ще думаєш: собою щось
являєш
і благодаті
уникаєш
А м’якість
дав
Господь?
Приходь.
То біля
Веделя
у с е співає
Як ні –
чомусь
ікає
Каюсь. Я – каюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2018
Тобі часу —
ні дня,
ні доби,
Вічній — ні закону,
ні суду.
Ти чуєш?! — вічно мене люби!!
Час забіліє
пронизаний чудом...
Чи чуєш? —
мене люблять дуби!
Вихід — ліс...
Ти —
тягни за осердя!!
Ти люби!
мене люби!!
Я дуб, —
у серці дуб?
І світ — чи розсердиться?
Хоч стій — хоч падай, —
те
мені щодоби!
Світ — й залізо, каліки.
Ти люби,
мене такого й люби!
Бо Твій
я навіки!!
31.08.2006, 22.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2018
Святий Серафиме Саровський! серце!
милосердіє... скрізь, де біда,
Міцний наставнику
в довгих хитаннях в дорозі,
Тільки-но стали у прикрім порозі —
Ти: під крином сельним глибока вода!
Батьку менший! щира
зринає до тебе сльоза...
В бідах сльоза несподівано чиста!
Хай похитнеться й Небо —
не похитнеться правда,
яку ти сказав!!
Йтиме з тобою безсмертя
страшне й урочисте...
Свій Єрусалим в монастирі розпочав...
Це ітиме з нами незримо,
й відчутно, й зримо.
Більш на Русі не страшно —
зляканим — по ночах:
Тільки промовлять серцем:
«Батюшко Серафиме...»
Що ще буде! не з землі святих —
Бога розсердять!
Хай не буде!
Є Мати Свята!
Її незбагненне на всіх милосердя...
Вам видніше з Небес!
Бо як цар Давид —
щоб я вимовляв — кине на дух
свої й твої гори —
скрізь заговорить єдністю
Небо й земля!
Живу Словом! — камінці до Небес
заговорять...
Дух мій був взяв
найменування: убогий.
Бо ти зволив себе привідкрити...
Що мені, мулові?
рити і рити...
О блискавковдобні!
святого великого дереворити.
Убогий я, убогий,
їй-богу.
25.03.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771423
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018
Наймилосерднішому святому жорстких сторіч –
Серафиму Великому в сльозах присвячено…
Гора, Гора!
Святая велич світлих див…
Бурий ведмідь на задніх лапах–
тут ходив…
З вселенни меншої… йому і світло
захитається –
і, як – де, ніби переве́́рнеться.
Гора! Велич! –
Їй – аби Боже святе Та́їнство,
Вона ще несподівано
й пове́рнеться…
Приписами доріг обійдена… було…
Мов з корабля найближчі святі зтрапились…
І відійшла Гора! та й милосердіє , неміряне Тепло…
І з величчю, вже без Гори, це трапилось! –
Ліси!
Малинники –
Ведмідь один ходив:
Вселенної малої совість.
Її ратника –
Вселенна холоду стисла
по другий бік рога́тини.
Щось здобули, а некрикливе задушили –
втратили;
В ліс вбивць
взаємонепримітне
зтрапилось…
Ліс бисть глухим не без малин,
не без начальств –
б е з д и в …
А виявилося – святому він
малину ту носив…
Від Києва до місць,
до Глинних, –
все! зага́тини.
А з них тепер Горі , як Миколаю, все вола́!!
з всіх сил! –
у всіх часах!–
І робиться щось в небесах –
малиновий сік прибува з небес!–
тече
з рогатини…
І сходить, більш тече –
що втратили…
Зовсім щоб не втратили!..
Бо виявилося! – ведмідь святому
всю малину і носив…
Й ми – мов без батька.
Осиріло. Просим сил…
28.03.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018
...І поєднають з компом
чіпи мізкові…
І щезла у пісках —
епістола!..
Листи щонайсердечніших
поривів!
Й характерів!.. —
і трепет гриви!
І найінтимніш:
волю і свободу…
навіть серце народу!
Утаємниченням — писати?
Писати нам?? а може не писати?
Що ж! й серцем нам —
не починати?
Серце веде,
серце праве.
Чистотремлінням — укидає
в правоту…
І хто уб’є?
Хто смерть собі поставить за мету…
Ковалевич Сергій Олександрович, режисер,
відновник давніх духовних напівів:
«Ми повинні бути разом (всіх зібрати б!),
це прийшло як оголена істина, і з тих пір відчуття
не притуплюється».
«Ігоре, я ж і повірив тобі не з рядків
про велике, а — зірвалось,
зрушилось, коли:
Я забув як за пальці мої
Входять впевнені пальці!
Можливо, що це для мене
найболючіше…»
(з листа від 24.7.1981 року)
Шевчук Ігор Степанович,
поет:
«Палаючі великі очі і серця Жінок
після «Царя духу» — ось диво.
Усвідомлення — як їх були
принизили. Приховали від них
справжнє. І новий погляд.
«Царя духу» не віддадуть ніколи і нікому —
Жінки! Ця книга — оправдання всіх.
Новий світ — буде заборонюваний»
(з листа до Людмили-редактора 1.08. 1992 р.).
«Чимало людей з висоти зрілості бачать:
Бог простий, все геніальне — просте, але як багато
Бог потрудився над покаянням і вихованням
серця християнського, щоб подарувати просте
Божественне бачення, правду Божу!»(2013)
Наталка Колісник-Половинка, лауреат Національної премії
ім. Т.Шевченка, співачка:
«Тут Бог посилає теж надзвичайно гарних людей —
Надійка Світлична (сестра Івана Світличного),
її хлопці, а через неї — її друзі.
І не тільки, — куди не піду —
зустрічаються такі люди, добрі, мудрі,
високі внутрішньо!» (28.01.2001)
«Поеми твої — вони дають теплого хліба...
якість тихого співу, серця буття...
Вони насичують.
Є якийсь рядок: думаю – запишу його...
куди писати?
Треба в серце...
Одразу маєш: мир, радість,
музику, спів...
Це поезія, яка входить в уста,
як хліб, вода – і починає жити в крові,
в розумі, скрізь.
Є місця — як рифи-камені збірки,
які є цілісним звучанням,
де відбувається зцілення свого покликання.
Воно потім ніби розсипається на
частинки — і знову збирається
в камені для зцілення.
Щоразу після прочитання
відкривається іще цілісніше!» (5.08.2013)
Клим (Володимир Клименко), драматург і режисер:
«Дякую тобі, що я
на цім світі
не такий самітний…» (9.12.2009)
Людмила Бережна, редактор:
«Поете!
За вірші ці
моя душа Твої сліди цілує —
тут, на Землі, — і т а м,
куди лиш зможе долетіть.
У цю розверзту мить
нехай Господь мене почує —
прошу: хай Він — Тебе цілує
на всіх шляхах Твоїх тисячоліть». (1995)
«Ігоре! Вітаю Вас!
Після 5-го серпня озвусь ще.
(Іде буріння скважин у болоті соціуму;
спина пряма, хода вільна.)
Бажаю доброго вітру,
обнімаю в небі над Горою!
Хай живе дух Гори!
Ігоре!! Решту подолаємо.
Ваша Л.»(1995)
Яценко Сергій Петрович, поет,
математичний синтаксист:
«Благодаря твоим статьям, особенно «Длению»
(«Тривання заповіту»), понял позицию человека
незапрограммированного
на временные экономические
задачи». (1987)
«Думаю, Игорь, младенческий мозг ведет мир.
Поэт в своем вдохновении
уподобляется ребенку.
Проникновение в будущее возможно
только в детском состоянии.
В своем рождении в средине 50-х
я уже знал середину 80-х». (1988)
Іван Лужин, поет, перекладач, редактор:
«Когда появилась поэма «Цар духу»,
стало ясно: приблизилось Царствие Небесное.
По крайней мере, в моей жизни
случилось именно так». (9.01.2013)
18.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018
Артему Веделю, українському небесному композитору,
присвячую
1
Ми душі небесні є –
ми душі небесні!
Ми ведені –
ведені!
Чим ближче до
Бога –
тим ближче
до Веделя!
до Веделя…
Вітаймо, небесні,
вітаймо
небесних,
що дужо воскресли –
й ми дужо воскреснем!!
Ми ведені –
ведені…
І ближче до Бога –
і ближче
до Веделя, до –
Веделя!
Його душа гляне –
спаде
світу глянець.
І гляне – і Небом –
ми глянем:
не впав переможець,
бо йшов
за Христом
у Божому веденні!
у серці в нас Бог –
у серці і Ведель – є!
2
цей Край,
цей
Богом обраний народ
ти взнай,
якщо є
сухість – й недород!
тут стільки неба
стільки неба!
тільки небо –
обробити треба
так що народні псальми
канти
Давидові й мої псалми –
пролити
з неба
й годувати –
змогли
ми
дійки з небес
нам прилітали
й нас
нагодували
і Бог любив
любов – в душах
криштальних!
3
і під склепінням неба
Неба
мені б
оспівувать
Творця!
піти по землях України
многим
ішла
утіха ця…
Неусипущая в молитвах
Божа Матір
в тім непорушно
океан би
змогла
вляти…
сину Отця!
та не як люто
ще Дніпру
стогнати
а от – як Небо
й Чиста,
Божа Мати…
хотів я знати
чи хотів би
знати
де шлях
чим серце
пронизати…
4
бо я бентежу беззаконників
й їх діток
як перст –
що персть
співа в храмі співаючи!
я Божий свідок
Господь й мені
не дасть хреста –
з-над сили
а в Божій Силі
то й мене
ломили
але хребта –
ні,
не зломили
З високим небом України
сила
єдина
є – Небесна
Україна!
Небо!
Небо!
казав
я:
обробить
ще треба!..
І Небо! –
Небо!..
5
О Всепремудрість, Боже!
Боже!
малих ягнят
малих ягнят
Ти зможеш
і преображувать
бо їхня
слава
не звідана
нікому
й їм самим
тож ми неславні
тож не сумний
любов
воскресне
то Ти
і унебесниш
душу мою
бо Ти найбільше любиш –
унебеснить!
стріли
і видимих
й невидимих
не увійдуть
до кола –
любов, любов
в мені й навколо!
о Боже!
дім Твій
забрав мене живого:
не тимчасовість –
навкруги і дух Твій
й мова
молитвеник, співець –
це Божий дух
й чудовець!
Душа – з яким
надбанням?
де час?
де біг? і все останнє?
Це біг –
цей світ відстане!
Світ на розстаннях
й «Христос воскрес!»
і «Многоліття»
й «Покаяння…»
і «Великодні ірмоси»,
«Від сходу сонця» –
є Вічність
хор співає
щоб розвіять
земний сон цей!!
Але наблизьмось,
ще
це
лиш –
«…любовю щедрою
до ближніх…»!
І шедеври – Христового! –
значення –
більші від
світового…
13.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771301
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 14.01.2018
* * *
Моїй Людмилі присвячується
«Я райдугу Свою поставив у хмарі,
і стане вона знаком заповіту
між Мною та між землею». (Бут.9:13)
Ти Самарканд
ти мій торговий шлях
Ти — клема що над домом
ти оаза
ти мій верблюд —
і тільки люду не розказуй
бо люд...
і що була вся зразу...
Осяяння
немуркотіння космос
світло й печаль: все разом
і що я маю наробити?
над деревом
дугу ранкову народити
21.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
* * *
Що є рай?
У нас —
в гвоздиках винесений хрест,
для поклонінь
і цілування скраю
а у раю — а у раю
на місці тім
всепурпурове поле виростає!!!
гвоздик…
Що є сад?
забрати всі міста
й всіх хто в них вмирає
із нелюбові
то у раю — то у раю
Дерево
із величезними тюльпанами —
із гіацинтом в чашолистку!! —
виростає…
як з хреста:
і чистота
і світло –
ось це початок раю
О! хтось — зітхає …
29.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2018
Ти любов.
Небо хоче любові.
Шанувальники йдуть
в світлі сяйва Різдва
з Віфлеєму.
Навіть в піст не зарити талант –
я в собі поборовсь:
Поклоняюсь, Свята,
милосердю Твоєму…
Замилувавсь на печерських
дзеркалень кивки:
і глибоких джерел –
і зірок невтолиму взаємність.
Виправляєш:
все вірно, Провидіння ж – все
навпаки…
Я дивуюсь, Учителю,
довготерпінню Твоєму.
Це – як висунусь ємно, не аби як:
грішно ангелам вмулявся
на якусь тему.
Несумісність світів…
певно, це голова захиталась моя?
Поклоняюсь, Ісусе,
всіх немарнуванню Твоєму…
Добре – серце ще виведеш
мов до вмитості знов:
«Не блукай. Зорі – он. Дай стряхну
чорнозему…
Ти люби. То є точність: Любов.»
Поклоняюсь на віки віків
мировченню Твоєму.
Слава Богу!!
В серцях слава Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2018
Йди по своїй землі!
Поглядай: Божі руки і плечі!..
Плюнькаються королі,
Президенти бігатимуть малечою:
Ти – лише цар,
Ніколи ті не ідуть статечно,
Ти лиш ідеш спокійно й сердечно,
Бо ти для них зрощуєш хліб...
Сядьмо півколом, як –
хмарки, мов діти малі,
Як греки в амфітеатрі – єдиноротом!
Перш ніж із’їсти видуманую марноту,
Ви з’їли Служіння! молитви! розум! –
Святий божий хліб...
Встань, серце Отче, і йди по своїй
землі!! Хлібороб –
кров’ю вдобрює,
і все – своїм болем,
Дасть Бог! народ лиш один –
одказавсь від гордині...
Кого продаєте в раби, хутром усередині?..
Він сам – поле! Він поле!
Народ мій – теж хліб! Причастивсь:
Син – Хліб...
Ти лише цар,
Споглядай Божу поміч і плечі:
Ти у Бозі – центральний, сердечний!
Ти вирощуєш хліб...
Йди статечно по святій Шевченковій
землі!!
Бог! – не в злі...
18.09.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2018
Відкритим полем —
вільний вітер:
і Бог і раб і гук...
Стовпи хитаються,
і простір без вагання
в’їжджа на часі, —
і куди, не стачить рук...
Лагідне вітром долі роздягання
Велике серце:
в полі вогник мов горить.
Єдна собою долю і провалля.
Свистить у місячнім напої
причандалля
І ріжні враження
скидаються згори.
Ще, мабуть, довго щось рішатимуть вгорі.
Просієш душу, мов доходить в засіваннях,
Що рипнеться —
й заступить за поріг
мов рай простий просте замилування.
Око не дадє хвильностям покою,
а буде косми прививать і брить.
Се через вогник, що тихесенько горить, —
з обрію в обрій мов пронеслось осокою
Ще малодушшя сяде.
Правду заслоїть.
З гуком щось зробиться.
І найде уповання:
на покуті світло спокійнеє стоїть
простеє Божеє сердець замилування.
І дух — ключі сердець
під час попустить
Встане Жона ще й тихою рукою
Пропустить небо і опустить — й
за собою
Вселенську тугу принесе на гуслях.
І підріжняються іти байдаки
й струги:
Обидві туги встануть, величальні,
І та земна, що витріщається, благальна,
І та, що любить, всепрощальна туга...
18.11.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2018
Ліні Костенко присвячую
Сійся й родися, жито й пшениця,
під синім небом
перед лицем Бога.
Йди і світися, красна дівице,
Мово!
Як царство Небесне береться зусиллям
під крилами Церкви
перед лицем Бога,
так це перше місце
тобі буде милим,
що дав тобі, Мово.
Бог-Слово – найперше,
бо Слово – над змістом...
бо Слово – це сяйво до всього:
стоятиме вічно збудоване місто –
збудоване Богом.
18.03.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2018
Завтра з краю й до краю
Пролетить в небесах і раях:
В світі є невмовкаюча радість –
Це я!
це Я!
Що робити? не знають
Ні прибічники Риму, ні Холуя!!
В них єдине що не умирає –
Невмовкаюча радість – це я!!..
Прошу, прошу:
біжу – радість, радість!!
Радість щастя, радість Божа –
й моя!
Ніби з тіла вже вискочив я:
радости не помічають...
Точніше прошу:
Бах, Бетховен, Моцарт і я.
Якби ви мали раптом загинуть –
Не до пляца Петра вам,
не до хапця:
Мов від вовка стрибнули б
до мене
на плечі – Ісусу на спину!! –
І відчули б, до чого гаряча в нас
радість оця!!!
Може, листя в музик одбирають?
Дух – є: Бах, Бетховен, Моцарт
і я...
Що робить – я не знаю!
Біси шепчуть:
мовчи...коли хочеш святим...
Так! я хочу до раю: там вони!..
але треба до Неба...
бо – Вона! я без Неї,
так, помираю...
Хочу з Нею по праведности! –
але так, щоб – між тим...
Між всіма, між розбуджених –
Радістю!
Нащо святі –
якщо радощів і нема!!
Завтра з краю й до краю
ПРОЛЕТИТЬ в Небесах і в раях:
В світу є невмовкаюча радість –
Це Христос в мені!! більший,
ніж я...
Ніби забули: чому радісним буть?
27.10.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2018
Ті слова, які ми
не сказали
серцем серцю —
обходять предовгі вокзали...
йдуть до потяга!
схоплюють лик
для довіри
вірять
вірять — послухайте їх...
гладять
вагони по шкірі
ніс чухкує, — не буде,
нема небезпеки…
все — слова,
які в серці скривали
їх є голка — в глибини
в деко
декого...
А десь запахла ковбаска...
3.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2018
* * *
Василю Герасим’юку — поету з Божою печаттю, —
присвячую
М’якеє щастя серця...
білим-біле
Немов голубка в серце залетіла...
І м’яко твердість
ходить — з руки в руку
(буває — твердість
над квадратиками бруку...)
Стоїть і просить — білий жест
стоїть і просить
Одна любов — святе крило
підносить...
Як просочивсь ти Божеством —
стоїш божественний
Не слово — люди випадають
з жесту
10.02.2013, з причастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2018
Те
трюмитись в душі не перестане
тебе слухай спасуть
простії християне
Повстануть на недосмачність
самі повари!
Фур шофери — вдячність!
людяність їм говорив...
...тихо відповзатимуть
фальшиві кольори
художники тракт
козлозверстають:
як невдоботравлення — переварив
Шикуймось,
мовостражденності і прапори!
Бог закличе, це Він говорив.
...А під Анапою
палуби і вори.
Гори ж!
мій дух Апасіонатний.
10.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2018
Де б не сховався –
Тебе твоє там розшукає:
Будівлі – мулярів,
дзвіниці – дзвонарів,
Небо – небесних своїх,
чи цього не знаєм?
Громом удареність,
лак із таїною! –
до свого Страдіварі
притікають…
Звучи, звучи –
як знаєш! Взнаєш!
Небо Високе –
духоносних досягає:
плач, скрипко,
серце,
духом поспіваєм:
це між Христом й Марією
любов,
смола я,
дошка я! – і звідки
це я знаю?
це тії пальчики,
що не існуючі,
в бутті – в бутті чомусь
торкають…
«Златії цвіти
на Небі жити…» –
в колядочці діти співають…
10.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018