| Сторінки (19/1882): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 | » |
Де б не сховався –
Тебе твоє там розшукає:
Будівлі – мулярів,
дзвіниці – дзвонарів,
Небо – небесних своїх,
чи цього не знаєм?
Громом удареність,
лак із таїною! –
до свого Страдіварі
притікають…
Звучи, звучи –
як знаєш! Взнаєш!
Небо Високе –
духоносних досягає:
плач, скрипко,
серце,
духом поспіваєм:
це між Христом й Марією
любов,
смола я,
дошка я! – і звідки
це я знаю?
це тії пальчики,
що не існуючі,
в бутті – в бутті чомусь
торкають…
«Златії цвіти
на Небі жити…» –
в колядочці діти співають…
10.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018
* * *
Василю Бережному,
татові доброму
Природа вдень ніби виходить
із єства.
Передчуття Різдва Христа.
Роз’яснюється від осонь повітря!
Дніпро деревам опрозорив віти.
Притихла набережна траса.
Віки до солоду передчуття
прилипли разом.
На кручах золото і храми, –
й подих в храмах,
Повітря світиться у вівтарі!
просочує чуття між нами:
Так житимемо у віці новім серцями...
Як сонце розсія́лось!
Ісус з нами.
01.01.2006, після причастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018
* * *
Господи, Серце!
до Тебе очі
бо я так хочу
і всі так хочуть
Прийди Младенцем
мир нам творити
Так лине серце!! —
вуст не відкрити
Бо я так скучив!!
не розказати...
Там іти в вічність
Тут день відспати
Я розумію:
тут не стріляти б.
Маєм надію
як спить Дитятко!
07.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2018
* * *
Світло:
зорі – і ніч.
Сніг. Рип – й вільніше.
Нелегко дать ім’я
й слова –
щонайпростішому:
Єдино єсть місце тепле
єдиним єсть місце тепле
єдине єсть місце тепле
у вертепі…
Сінце – порозсипано:
нагнися негорде!
Єдине є місце тепле
у зимнім вертепі
І те у вола під мордою…
Культури –
Грунт тільки для Діви!
Діамантова арія –
Діамантова арія!!
З діамантами між аріями –
Царі
слуги
ангели –
зі службовими речитативами…
Боже!!
Мабуть хтось не знає…
Бо це не хлів навіть:
вертеп замерзає.
Застовпіла інтелігенція,
якщо не ворушити,
вона «не воняє».
Нелегко отак без зворушення
дати слово, ім’я –
найпростішому
Рип і простість –
і стало вільніше!
Боже,
мудреців й царів –
все більше...
Діамантова арія –
діамантова арія!!
З діамантами поміж аріями –
Царі,
слуги,
ангели –
зі службовими речитативами…
всі культури: видихами –
для Слова і Діви...
03.01.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2018
З Тобою я на самоті.
Як гірний схил
і
тихі зорі!
А зірні сходи — й поготів —
Любов’ю жить!
Любов — в покорі...
Це сотворила все любов...
Любов!
Аж в серці голос
роздавався б!
Дай руку! —
і схиливсь Господь:
Люблю,
чого засумнівався?
22.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
Духосповідальнеє море —
горе і Море!
усіх
хто чомусь не встиг
в щілини категорій…
Милі Богу —
запахи страстотерпця…
Моцарт заливатиме
кров’ю провалля
між Церквою і Лавкою!
Данте ізоплазмами —
і не трясеться.
Повітря нюхає Церква…
І — відпускаю усе
це.
Бог — і в руках його вершителі!
Янголів перемінить,
Небо захитає!
І — все хитре.
Щоби стояло те, що непохитне…
26.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
Моїх очей замилува́ння…
Очей у дусі,
що летять в Твоїм добрі!
І розплав золота
цей
над горою
й на горі
повільно скапує в чиєсь чекання…
Чекав і я Тебе – й мій дух горів!
Моїх очей святе замилування…
Якщо на те є Божа-Твоя воля,
Я б золото Твоє носив знедоленим
На серці і на піджаку, розста́нням…
Вступив на оране, що під горою, поле!
Наших очей святе замилування…
Як виявили б золото:
крупинки дві…
Щоб люди виросли в цей день живі
Й відповіли б на найпроникніші бажання –
І тихо випав чисто білий сніг
в Різдві…
31.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2018
В небо вилом —
оце Твої двері!
Зорі — й вила,
солома і — ери!
перші вірні, перша вечеря,
вічна зірка
всім —
у вічну любов!
Вийшов в дім —
і вийняв до світу,
у Любов —
в кому неба є світло...
Бог-тектон
поверта
нас в любов.
Вільне небо! —
оце Твої двері!
Се є Ти:
Ти — і вірні, й вечеря,
Ти любов там,
де бідні в печері...
Ти нас виніс
в небеснії сфери,
бо Твоя
ми любов!!!
5.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2018
1
Що нам ніч прошиває
й що ми прошиваєм?
Й що ми знаєм —
а ніч нас не знає?
Відлітає наш Бог?
голка лишається
зіронька вслід —
залишається сяйвом
Що нам ніч прошиває
й що ми прошиваєм
І заплачуть ялини
мов серце дитини
Відлітає любов?
голка лишається
палахкоче наш слід
залишається сяйвом!
А що ніч прошиває
й що ми проживаєм?
проривається північ!
залишається сяйвом
2
Звідки, музико, біле крило твоє?
світ без вершини
світ не вершиннеє п’є
гетерогамія —
ніч моногамії
білими-білими
світлими-світлими
крилами
білим-біла
світлим-світла душа ч’йогось генія
тільки літає — й конвалії
білості п’є
Душа навернулась до вишніх
і мукає серце моє
в Христі наче в яслах
просвітлення хлівове
є
розчинилось в любові
розчинилось і в музиці
серце чиєсь!
8, 9.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017
1
А можна... ви не сердіться
сердиться в вас голова
я хочу жити
гратися й жити у серці
а не виймати із серця слова...
А правда...
станете справжніми ви?
ми будемо разом
літати у небо
як фіалки з трави
А можна – ще небом весняним
станете ви
я хочу по небу водити очима
як фіалка з трави
2
Легко як просто
правда ж: не сердиться
у вас голова?
ви
як і я
будьте гостем
і нумо – давайте
по-справжньому:
дерево – це дерево
зірка – це зірка
дірка – це дірка
трава – це трава
і все разом у серці
і це все нічиє
а просто
давно в серці є
тільки чого ви
на мене так дивитесь
ніби хворієте дорослістю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017
Небесному Хлібу – Христу Ісусу
з любов’ю присвячується
1
І може вона народи́ть
в ранок слово
бо в ніч народила Його
і вклала до ясел Небесну Основу
й – примовк непалючий Вогонь...
Аж ось є в мені
авторучка у серці
і біле
і біле Різдво
бо ось я і викинув –
висмикнув все це –
що мав би весь світ за добро
Й скажіть: бо це личить
і це йому йде
творить чисто – чистих
лебедів-людей!
2
Як пальці у благословінні
у Христа
в мені спочила висота
і тішиться висотна піч
біла й проста
що вона вища
дров і протиріч
печей жарких
заходів
сходів – і
дулібів
Хай зійде з неба –
Хліб!..
3
І чистеє слово
в небеснеє серце –
прийде!
бо це личить
і це йому йде
творить
чисто –
чистих
лебедів-людей!
04.01.2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017
Сонце! – і сходить –
і спати несила...
Струсніть з двох століть сон цей!
Безкінечно легко терти
«наукове» мило!
Безкінечно трудно – омитись –
і спалахнути –
щоб стати сонцем!!
Й щоб встати – сонцем!!!
Зразу ж
радісному духу –
мільйон наукоманних навпроти!
Сірі і скорбні: углєбоша в категорії і претензії...
Безкінечно легка їхня,
схилена,
не божа робота...
Трудна справжня поезія!
Небесна Поезія...
Радість в Сонці-Христі! і – сила...
Зітріть з двох століть і сон
цей!
Подивіться: який в чуді світ красивий!!
Яка повнота радості – носить
в небі Сонце!
світлом правди –
рухать з небес всю милість!!..
Трудно мені будити 6-мільярдну
адамолюдину...
Слава Радості! що вибухає
зорею з грудей
як з віконця!
Їй все одно де: в ранкові,
в дитинці...
в Іоанових – що спахнуть на Небі
сонцями святими...
Тут – закриють попелом сонце,
аби не бачило сонце! –
як це, в залізі, загине!!..
Слава Радості! вічна –вона є вічно
в людині!
спасенній в Христі – Людині!!!
Нема радости – то загинути...
Ісуса Любов – Життя
всім життям!..
Чого ж не хочуть,
як я нині Христу, –
служкою дрібним?
Чого в столах, завжди продажних,
«хотят»?
Грошей, влади, бандитоверлібру,
менталу побільшого калібру,
чаду комфорту, всього – де істини нема...
і Богу тому це все – непотрібно...
Сонце! – і сходить –
і спати несила...
Струсніть двохсотлітній сон цей!
Безконечно легко терти «наукове» мило!
Трудна справжня небесна поезія!..
омитись – і спахнути!!
і стати сонцем!!
І – встати з Сонцем!
Стрункість! – мов гімнаст
відчути в у с ь о м у !
Листя теплинь від сонця почує...
як то долоні йому поцілує...
а Ти кого, як мене, поцілуєш –
як йому це позабути?
як листю сонце й забути...
Так починають Тепло й Світло чути,
і повертають додому...
Додому!!
Небу прийдеться, мабуть, підтянутись!
Чую із Тебе й до Тебе!
Ісус милий – більший за небо!
Ісус любий – вищий за Небо!
Був я струнким,
був хтось струнким –
до скаженості...
Єсть це тепло по спокуті...
Обережені ми від навіженості.
Небу прийдеться у чомусь, мабуть,
підтянутись!
Такий Ісус! – подасть,
сходь і світи, і світись!
дай більше Слово! –
для інших –
відчути!!..
Все дасть Ісус! бо Він любить нас...
дасть це –
нехай неймовірно –
почути...
Бачив: в чеських лісах
хмурі-хмурі
полишені замки...
цегляні у зеленім
спохмурені замки!
Як би поети
від світу відлинули...
і ні сліду!
як би спинились екзамени!
як для світу –
всі сліди їхні згинули...
Добре, Йсусе, Ти встиг –
та й пізнав мене!
Все може Ісус!
де глибини
сердечні
розпочав Він екзамени.
19.03.2008, після причастя,
19.07.2008, в матері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768785
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.12.2017
* * *
Світло небесне
Син Божий родився.
Хто серцем воскресне,
Прийди — подивися.
Ці кроки таємні...
Син вічний родився!
Любов — це взаємність...
Прийшов — і дивився.
У ясла — не з чресел
Явивсь, це — явився!
Младенець Небесний —
І світ освятився...
6.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2017
Крок зробив – і став.
Висловив. Тим все сказав!
Як стоїш
в народженні Христа…
Ти поет?
О, ти поет!..
А це – благоговійний середньовічний
менует...
Я спитав би: Божа Мати,
і куди це ліплення
з ХХ-го – дівати?..
Тільки мовчки дивимось на Нього:
я і Матір...
О, художнє надбання...
Пастух народивсь –
стоїть ягня!..
Хвостиком до нас!
як ангел
тільки б став...
О я к ц е с т о ї т ь
в н а р о д ж е н н і Х р и с т а!
Ти художник?
Ти й поет?
Так с т а н ь от: перший срібний менует...
Запитати б Божу Матір:
Звідки це? – із ХХІ-го...куди
дівати?
Тільки мовчки дивимось з ягням:
на Нього і на Матір...
Це так є... культурну
ліпку оббивати!..
Вознестись!
Та подивилась Божа Мати:
Ігоре, ти стань
хоч як ягня…
Чи не досить нам крилатого коня?
Крок один! –
у світлі Слова стати...
Це ж – Христос!..
І тиха Його Мати.
2.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2017
* * *
Назару і Лесі Романюкам
вдячним серцем присвячую
Ангелом бачити —
це треба ангелом стати
Білі сосуди дерев —
їм до ранку стояти…
Білий лапатий
сніг сіється з неба
лапатий, —
Тепло у хаті.
Й тепло — де хата.
Бачить ягнятком —
то треба ягнятком ще стати
Лагідним-лагідним — і розчинитись
в Дитяті…
Сходять ангельськи білі сніжини!
Бог став людиною.
06.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2017
Я – ягнятко.
Я – на Сина дивлюсь,
хвостиком до людей...
Тільки рівновага твоя, Сину,
і – ніхто в рамці не впаде...
алітерація – бог-зна чи впаде
і поза нами – ніщо
і ніхто не впаде...
і це бачено де?
зірка небес
в такій чисто-чистій вовні
відобразиться ще й ляже
ножем вздовж спини...
Тоненькі ніженьки –
білим полям
білі пензлики...
Рожденного Сина –
в серцях –
Творця ще й Художника...
крім художника по справі безбожники
крім матері-батька Художника –
розтиральники вохри пемзою!
В художника радість – чи річ остання ? –
по смерті точніша...
Є народження на заклання!
як би в притчі і вірші...
Без глибинно-художнього
пласкі старання...
10.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2017
Сірий ослик. Білий сніг.
Багряниця —опинало.
З голови до ніг.
Хекає по стежці.
Цокіт... Слизькавиця.
Він везе майбутнього Царицю.
Піднялась мітлиця:
у небі зоря:
Сей везе майбутнім і Царя.
Хуга, лід, —
чи дорога стезя?
Хто людські гріхи
на себе взяв?..
Просяває горам: світлая мітла.
Тьмі — багряна сина принесла.
Кучугури: щоки собі закруглили.
Знайти б входи- виходи просили.
О, діра! Печера чимала.
Породила! — Сонце!
в ясла понесла.
Нахилилась.
Дала їсти маленьким губам.
Вибіг слави свіжий кусень! —
провістив горбкам.
Ніжно клала на коліна
тихе дитинча.
Вверх дививсь...
А спелену́ла — пружився,
кричав.
Все як в світі.
Розійдімось.
А підходимо — вклонімось.
Бог спасать почав.
Поспішим серця віддати!
Тихо сяє ясна Мати.
21.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768311
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2017
1
Боже,
з серця візьми славу,
забери собі.
В серці дух святим сотвори
право:
Возлечу к тобі молитись
і жалітися тобі,
Серцем мовити
й вустами нелукавими!
Всі переступи одкинув,
на покутну лаву
Опущуся, скрушний серцем,
нижче й нижче:
Вознеси добуту славу –
в свою Божу Славу,
Дай усю покірність попелища...
Радуйтеся, із поклоном
Вам, сили святії,
Вотще серцем безборонним
Пію всі златії
думи серця, іже в Вишніх,
іже вогневіють!
О скорб земна!
Най ллють
сльози
люди серцем злії! –
Нехай пом’януть пророка,
Що світ серцем плавив,
А мені-то місце нижче –
Ради Вишніх Слави!
Радуйтеся, Духом Святим
Всі переродженні
У Христі Ісусі серцем
Люди сокровенні –
І на землі і на Небі!
Радуйтеся, в Славі
Христа Бога!
У Тройці Єдиній,
Вогнеликі, осіянні
Днем боголюдини!
Радуйтеся: одреклися
Од хвороб лукавих,
Та й одкинули донизу
Тим, що хтять забави –
В роті демона...
Радуйтеся, праві:
в серці добрім, милосерднім,
в добрій Божій Славі!!
2
Може, я на небі занє
навік одпочину;
Але нищать долі – крайні
Турботи в людині:
Проречи, Сину Великий,
у серці людини
Святим Духом –
світло лику і світлої днини! –
Просвітліють молодії
Душами у небі.
І дозріють, і зрадіють
і злетять до Тебе!..
Радуйтеся, гірні серцем:
в душах світло і Вогнь є
неопалимий,
Ледь ковтнувши із Слави
Христової –
присоромимось, інші –
нижче і мимо...
Радуйтесь, ліпші серцями,
в облак Слави сповитого
Єрусалима – діткнулися,
вієте, інші – далі і мимо...
Радуймось, вірні!
в серці визріло просто:
ковтнуть зір й стетеріти тут,
не висовуватись –
куди нас не просять.
Радуймось, птиці, в трепеті:
одягнемося в дробнеє золото –
в життєдайнеє просо.
Радуйся,
Єрусалиме,
за серця, що дольні
стовпом в Небо стали –
линуть
до святої волі!
3
Возликують!!
Й навернуться
І дольні і гірні –
к cлову Слова!
Й стрепенуться
однодушні й вірні!!
І засяє красномовно
одна Правда вільна –
І серця нам перемовить –
й правду пишуть сильні!
Радуйтеся, всенькі роди,
всілякі, дзвеніте
стоязико на природі,
У Славі яснійте...
Радуйтеся, неповторні,
ще й станьте єдині
У серцях:
за словом горнім
йдіть к Боголюдині! –
Горнітеся!
Радуйтеся: в Славі
Син приіде і у Силі!
Радуйтесь, бо нелукаві,
Що далися в милість
Слави Тройці:
з слави – в Славу!!
з сили – в Божу Силу!!
Радуйтеся, дивні
на цім світі:
Христа Слава – свята радість
на серцях правдивих!!
Отак і є...
Радуйтеся, Бог радіє
і підносить віру:
Правда колом обнадіє –
і поможе миру!!!
Слава Отцю! Слава Христу! –
Спаситель наш діє!!!
Слава вічна Богу-Духу!
Сам ходить і віє!!
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768310
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.12.2017
Їжте, люди,
солодкі цукерки.
Через це жовтень не відходить
від церкви.
Що ви, люди? — радше прищепа.
На мені, дикому, визріло
Усвідомлення в церкві.
Вважте, душі, солодкі-солодкі
заправи-приправи.
Рай — не жовтень,
цей — враз в гарячім
якесь право.
Я ж — серце! Світ — бачу — тління...
«Нічого,— мовить,— підемо в серці
пом’якшенням
ще й просвітлінням».
Їжте, у жовтні, солодкі цукерки.
Цей гарячий у серці —
не піде більш від церкви...
Правда, в серці — золото змісту
всі несете додому??
Правда, цей смисл
як живий —
на воцерковлену Духом свідомість?..
Тож і я устачав:
їжте і солодкі цукерки.
Пом’яни, Душе Свят, —
через Тебе цей жовтень
при церкві...
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768155
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2017
Гуси повертаються із скрути:
Дай мені Тобою хоч дихнути!!
В тьмі озерця дихають в підзір’я!
Серце моє сходить у спокуті…
Раб Твій, другом я назвавсь надміру!
Шлях цей викаже всю мою віру,
Ще я вхожу серцем в біль туману –
Чисте серце повиймає біль в офіру…
Вмер за світ – а чи я вмер для світу?
Серце одкриває просту данність:
Що самі блукання й оправдання? –
Жде Марія птиць, щоб одігріти!..
Птиць в ночі охолодає слід.
Я не досить ревний в ночі бід:
Нині з болю до сутінок знятий. –
Як це маю серцем всім казати??
09.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2017
Співбесідниця з глибокими очима
і яка причина?
а яка причина?
двері є
і є поріг
й двері душі відчинено
А в мені нічого
нуль мішків
нічого
але встане
і зависне на порозі —
на шиї в Бога
і не лихий
я не надам...
але — стихи
стихи
стихи Адаму...
13.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2017
* * *
Пренепорочній Діві присвячую
І ледь бачив Тебе — досконалу,
Але заповідь Бога для мене широка...
І до Тебе — хто йшов з небувалого,
Ще й власкав Твоє око?
Краще видіти Тобі хатину —
І іти попідтинню.
Краще тратить на зовсім нікчемність —хвилину?
Кропить де горобина.
То як стріть на дорозі життя селянина
без кутка і шматочка
Але я в Тобі є
як людина,
як пульс в закуточку.
18.8.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2017
Ігор Степанович Шевчук:
Перший Гімн України-Русі
Вглянься в серце, Україно,
де Слава і воля!!
Хай слова святі знайдуться
заживити долю!!
Накажи нам добре жити,
поможи всім, Боже!!
Дяку в серці оживити! –
та й що ворог зможе?!
Упадуть з нас воріженьки!
Гарт наш аж клекоче!!
Слава Правді, слава неньці! –
й що живе – те й хоче!
Таж кажи нам в щасті жити,
поможи, наш Боже!!
Правду в серці ворушити –
світ впаде! й все зможем!!!
Скільки ще на нас сидіти?!
Сіль землі клекоче!!
Гей, вставаймо, Божі діти!!!
Що живе – ще хоче!!!
21.12.2017, ранок
Київ
Ігор Степанович Шевчук:
Другий Гімн України-Русі
Поет (співає)
«Україно, зоряна трава,
Чом ти небом сієш, сієш зорі?
Чом ти серцем з серцем не говориш?
Де твоя небесна голова?
Хилишся на часових вітрах,
Не летиш у думці проти вітру,
Дай я сльози з серця твого витру,
Отряхну од тебе тьму і прах.
Скинь – в ім’я Христа – усякий страх
І пітьму, зі мною несумісні:
Бог дає тобі – це Боже місце:
Ока духу в зоряних вітрах!
Україно, зблиснемо смерчем,
Світ здригнеться від осердя мислі,
І коли на тобі він зависне —
Ось моє безсмертнеє плече.»
1990, рік Незалежності України
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2017
1
місяць-молодик
блиском
блискучий й гостро дикий
черкне –
за пахощі Владики!
а
в супінь хмар
ще в досвіткові
упірне
наздоженіть мене
чи мене Бог
без крові з серця
у рай високий
наверне?
благословіте
Бога
не мене
простіте
простість
я відходжу –
вбік
коли все стане
Вічним Днем
2
Й ще раз на
схід –
пурпур
чи попуррі??
хто що? – ростить?
в грудневій грі
простеж
росте вогонь
росте
вогонь
в природи грі?
просте ж! –
і яку музику
я на серцях
зігрів!
я розігнавсь –
і хочеш, щоб я – розписався
за сонце!
Сонце сонць
Ти Бог щасливий
а щасливі – особливі
я у вікні –
до Тебе –
в чорній гриві
і що всі рами! –
якщо хтось
щасливий
я також серп –
молоді зуби!
цей я –
це щоби Ти
не роздобрів –
й не втратив щоcь! –
й не виявився у журі!
Ми й молоді! –
я роблю так
щоб Ти упрів!
О гарні! молодії зуби!!
вогонь
пурпур! –
Вогонь! не попуррі
а яку
Музику!
я у серцях
зігрів!!
3
Поеми – вічність
й день:
поеми дивляться людей.
«Світ вивихнувсь – і прагне
вправить вивих».
Твоя любов безсмертна,
Божа Мати!
Тобі було
мене із
пекла
витягати?
В Тобі – із Сином
я тягався
в грі
як мало
я носив
в монастирі
склади здавав
добром налляті
в тобі склади
тягав
і над горою
і у горі
і на горі!
жахав героїв
і бандитів
сичів
і гав
й нетопирів!
а особливо – на
горі!
фітіль мій –
в скерцо –
нагорів!
любов моя – це світ, –
крім Вас одних, –
жахати!!
і палець – я:
Твоя Любов безсмертна!
Божа Мати!!!
я плакав
я б плакав! – й що
тоді казати! (??)
Дійсно від Духа!
Дійсно – від Слова.
Дійсно – від Божої Матері
стоять плодовії
дерева
як в раю!
Як вляті.
Стоять й поеми! –
як в раю.
Як вляті!
Що буде з ближніми
моїми? – питати.
І питати.
Мені – питати!!
13.12.2017, свято Андрія Першозванного!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2017
Чому гаранти – всі –
жлоби у сатани?
Тому гарант гарантові –
ока не клюне.
Гормони в них жіночії! –
їх в гроші сунуть:
собі не вільні,
і гаранти вам – вони??
Тому їм пан, і може вам, –
вже сатана.
Жлоби усіх! і видимих , й невидимих,
усіх світів шпана.
Своє всім роздали, бо Бог казав роздати?
Темниці вам схитнуть?
Землю схитнуть?
Чи може – Небо захитати??
Вам Боже слово касувати??
Руйнете храм?
Вам дасть це Божа Матір?
Вам згасне Серцем? – Божа Мати??
Жлоби, зі Штучним Мізком, –
вам красу Космосу
зламати??
Куди вам, карні троглодити, –
науку – зможете переродити?!
Хоч станьте просто,
ліліпутів всадять просто:
вам до науки – з вашим
ростом?
Хоч ви без Матері і без науки –
прийдуть весни!!
Конкретно – вам пропонувать?
і як вам вести?
21.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017
Братам Кирилу і Мефодію,
просвітителям, присвячено
Початок.
Початок Богомати
дала світу:
душам до того й після того:
тож дала Бога!
Ви пам’ятаєте,
коли останній раз
були привітні?
У перший рік!
Шістнадцятого віку!
Там пощастило чоловіку!
Двом чоловікам!..
Кирилу із Мефодієм.
Станки словили Бога...
П’ятдесят років вряд! –
Палеотип...
Взірець
Божій п’яті відбиток.
Кирилицьким шрифтом.
Й ніякої мороки...
І Мати Божа в облак
піднімає –
і плачу...
Це хто здє і що знає?
І всім кажу,
хто може чуть з корости:
Ви бо діткнетеся колись–
діткнетесь древнього ще благородства...
й оглянете життя –
й не зможете сказати...
і свої сльози зможете лиш
проливати...
мов витискати з духа
як росу в світи...
Початок! Початок – Богоматір:
назад й вперед...
Палеотив! –
що це? щоб Бог вам не простив
в е с ь дар...
Бо я зробивсь як підозрілий позитив...
для нинішніх.
Бо Бог єсть – Позитив:
Лиш негативне один в одному
вже геніально бачать! –
три віки всі!..
а я мов той непотріб: Палеотип,
та більш – Палеотив!!..
і підіймаюсь в облак
й звідти плачу...
О, вже в ХVІІ-му є вульгарні
і кошачі...
Бевкнула й гинула уся французька мова...
І три століття – й жодної відмови,
щоб не щезали милі мови!...
Й намилились –
загаснуть всі-усі...
і як сіять Божому слову??
Чом не спасать
ще справжню мову –
Й душі? осяйним, бо несотворенним
Словом!
...То я не хочу вас жахати:
Не воюватиму, як десь,
із Папою,–
Не воюватиму:
нам слова меч
дали – спасати:
Слов’ян спасли!! Тюрмив їх Папа?
Тюрмив: брати офірою Сину лягли:
Не дали Риму впасти!
Сина ганьбити не давали
й не дали:
Сам мусив (після офірованих)
ще витягнуть з пісків ніщо –
магометанство–
щоб зупинило
озвіріле папство...
І зупинилось одряхліле духом паньство!–
Собі, не Сину, владоньку взяли:
Маріїних палили на Афоні –
так взяли!! За що –
покаявсь, вчора, з Польщі святий Папа...
Братам молімось! хто відчув – ЩО може стати..
Людей, кажем, спасать!
Людям правду казать...
Церкву спасать?
що, під світських проценти? –
Що це за Церква –
що саму треба спасать??
Кому потрібна
така (нині!) Церква??
Бояться нового? Та й
не відповідать!
Навіть за совість?
за самого себе?!..
Що три сторіччя робите
під Небом?!..
В ділі Мефодія
я тут зроблю Палеотив!..
Бо Мати Божа –
усе Небо й позитив:
це з Миколаєм добре бачать...
«Мов окрадене,
витекло слово...»
Хто вбив росмову?
Бог все і всіх побив?
голіцини тому вже геніально
негативне тільки бачать...
А я на три Руси – прямо є
древній позитив...
Що духу – три сторіччя?
ви – означите??
І Мати – в облак мене:
й дрібки… за ліпшою людиною і плачем...
Про що нині, тварюги параобезкрилені,
судачите??
Початок є!..
Початок – Богоматір.
То на чиїй ви платі?..
5.12.2007, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017
Вийшов на берег я
із голови до п’ят
У світло сонця
радість свіжака з бандитом
Канати пристані
довизначитися киплять!
троянди в смугах-тінях
(вщерть) сидять...
І що мені – художнику –
робити?..
Корзини нести?
принесуть з корзин?
Де тут слугиня?
повнота в покоях?
Ти мене бачиш?
я тут навіть не грузин.
І що ж дрижиш ти –
повнотою?..
Набухли лози
з травами тобі?
Поліцію смикнеш? поїдеш
в Оксфорд?
Скільки скарбів!
рабів!
гробів!
Ти хоч сама знаєш –
нащо мої гріхи тобі?
Планові бджоли –
дохле бджоловодство...
Господи,
що художнику робити?!
могуть ізводить? ручки лизать?
конверти??
Дивись,
граничне все
і самовисловлене –
як це розкрити??
Почтамт узяти...
чи й тут:
бутон поцілувати і померти?..
Канати з пристанню
до визначень киплять!!
Тільки й п’є суть – що корабель...
і скромні дзвони.
За мною тропіки!!
рай чорножовточервоний!!–
А тут –
впирає збрезкліла земля!
...Бачиться всім:
руки потерти – й не любити.
Що, що, Небо,
художнику робити?
12.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2017
Боголюбивий дух
контекстом не назвуть
Це є хотіння буть
від Духа вушка
З конюшки теплої
хай перепел злетить
коли його запрагнуть в юшку
конфесіям…
Дай руку
слову Слова – що йде серцем…
Хоч ніби – смертні ляси стерті…
слово не йде на трон…
На хресні муки.
Але й воскресне із Христом –
в безсмертя…
11.08.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767063
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2017
Ясен згадав: під корою терпко́ю
він білий і гарний —
й пішов за обрій
комашки і джмелики, мабуть, згадать
домоглись, що вони дуже добрі
і в прощальному значенні
знаком знялись й полетіли
і пішли ген за обрій
імператорські рябчики — диво-лілеї —
було прямо написано в них —
ті серцем й злетіли за обрій
золотисті і білі лілеї —
Бог із нею, з красою —
також серцям йти за обрій?
постриваймо, а я що?
в себе вдивлятимусь — всі ж навколо
то раптом здіймуться серцями
в прощальному значенні — точно всі
всі єсьми добрі?
та я затужу
і от побіжу
і вертатиму...
«а, — сказав якийсь спинозелений
спиною жук, — не по смерть це:
ти вернися як слід
до початку — Їй в серце...»
28.07.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2017
ПЕРЛИ
Поема
«І не кидайте перел ваших
перед свиньми...»
1
Підхід
Якщо ти вже застиг в благостині...
Господь сказав:
(суть така): «Миколаю, не кощій,
тобі потрібні ці підсвинки?
А мені потрібні ці середньоазійні
свині, але
потрібні і Миколая перлини-мощі...
Ка-хи, святий Миколаю перенеси
святі мощі:
ти ж святий.»
Ага.
Так!
Миколай – художник, розбирався
в богоподібних сюжетах...
Так! викопають і закопають Трою!
я вам, синці, художньо застрою:
самі, свинки, мощі перенесете
у згоді – за богохудожнім кроєм:
Амба дидактам!
Дакра!
Ох ці некультурні турки...
Єсть заводна фігурка...
Завжди незгодні дактилі!!
За дві сотні літ! – до убивчо
переконливого Данте:
святий Миколай зовсім несподівано
найефективнішим став поетом!!
Ха!
Що дати?
За живість!
Швидше за живість!
Гляньте на себе – ви що несете??
поруч з живістю Миколаєвою –
всі з голови до ніг олживі!!
де така можливість,
щоби явитись
богоугодному
сюжету?!
За живість!
серцевразливість!–
До чого це маєте нести? –
поруч з літаючою
за Миколаєм наживкістю –
це все релігія! ви,
Господи благослови, це –
якийсь кнесет!..
Тікайте!
поки я Миколая
триматиму грізно за,
вибачаюсь, поли!
треба притримати сюжета –
знаєте?
лізьте у
дошку – або тепер, або ніколи!!
Господи, благослови –
слово, дошки й – мене –
розпікати Нікола-с...
Ох хитрюга!.. а я вредний...
уквасити й украсти себе –
бо нема кого і попередить...
Амба, дидактам!
Теперечки стягуйтесь,
підтягуйтесь сліпі... практики.
2
Попередження
Це я попереджував
(ситуація така є)
...Святий Миколай хліби
випіка-випікає...
Божа Мати тісто
місить і підносить! скажете –
так не буває?
я теж кажу: все спеціально...
бо я – водоносом...
А то: ієрархія – та й то вся такая...
Чого мене питаєте:
чого ти весь в тісті?
А то є – що Вона місить.
Вхопить: з водою близько Їй –
і як замісить!..
я кажу: учень в самого хитромудрого
Миколая, я ні мука і ні тісто,
над селом і над містом,
де там внизу немузикальна Європа! де
слізно-досадна собі Азія:
та я був днесь тут, звісно ж ...
А Вона мене місить!
так – як нічого не знає.
І лише – раз-два і в тісто,
а Чудотворець – він хліб
випікає.
Лежить кістками: ви це уявляєте?
Ні. Візьме, візьме трохи тіста –
то і мене ущипне – випікає
іскристий
хліб
аромат
богорадіснотворний
витає.
Місять,
бо люблю
Царицю! прямо кажу,
та ось потрапляю
чомусь
до рук Миколаю...
...на місце.
Над столом благоє вквітчає.
Казав я: тримайтеся за фартух Миколаю...
3
На зв’язку Миколай з...
неважливо з...
(суть проста):
«Значить так:
я до сюжету...
Викрадальникам, вам...
що?
що треба знати???..
Слово –
одним дам:
мов від ліхтарника:
все, ідіть – розпочинати!
Пливіть туди –
менше ясно куди...
Зброї під жито –
продавайте, щоб вжити.
Відділіть ви на місці Миколая
від мира!
Плакатимуть монахи –
порозсовую по кімнатах,
краще вже пов’язати...
у шахмати вмію –
і я їх таки утихомирю.
Сильніш бийте той камінь...
і де та фігура –з двома
молотками??
Гріб? –
там він.
Лупайте і другий –
віртуозно грав –
що дивного? –
віртуозно глибокого
старого і закопали...
розбийте і цей камінь –
і Бога святість утихомирить...
ба? вуличний вир той...
Що нічого? лишіть
для тих – святе ж миро!
Завирило! тікайте зі мною –
тут вже тихомирюю...
4
Мертві біля живого
Які ж ви лікійці?
права рука на сопілці:
ногою лівою гратиму на скрипці...
над тепер таки Лівією:
розпочалися хази Історії –
замучать історії універсума-спільника:
нічого не розуміють!
хоч би рукою
звільнене
і – слово...
сопільнички – бази лабази
зарази лепрозорії
непрозоро-прозово
по морю про-зонному...
паки словом живим ліхтарника!!!–
і вождю щоб мовчав – накомарника.
По апре-папріка: попаримось!
запарканно-березільо пазеленню:
він-ничками!!
В росу! В проніжене!
О дід жене! А не в миро –
да усім миром: ух, бульк!! Буль-буль...
А, бач – то їм по морю:
Що їм по непрозорому?
згори – словом ліхтарників...
Як це: вождю (щоб заглох-лох – накомарника?)
краще таке стосуваннєчко з вождями?
...Але про свобідність затям:
синичка в морі викрадачам –
щось говорила? – на рулі сиділа,
попереду летіла,
треба – і крутила...
Мабуть, Бога хотіла?
5
Ця однокревних мертво-живих...
невживчивість?
За живість!!
Про Миколаєву певність!!!
однокревні ви?
виставите словосполучність нагою
ходячи по його морі...
паракревнії?
з кудкудакаючою партійною ікрою
з культурно-западаючою і про-
падаючою водою?
православною мойрою без іскри
і окремо од моря ікрою...
«Ну ми можем заварить єнто-такоє...»
та вискочить Миколай із золотою совістю
і при цім з золотою
головою! –
й що
з мертвою окремою
нам би непробивною...
розсипаною тими головами, що говорять?
то ж неможливі ви:
ум не в серці
несуни з ніг до шапкозакидалок
олживі!
що ви це несете??
Наживи, поживи! лиш...
на ЖИВОГО – неживо-стожильнії,
На не-ляльку – ляльки мікроспочилії,
від п’ят до голів лживії! Маски
олживії навіть –«власникам».
Мено-пуголовків громадність!!–
що, кому всі несете??
Амба дидактам! – це ж –
найпроникливішому з усіх
Миколаю–Поету...
Бог вам хтивеньке виріже!! Сопридактелі...
я вже тягнусь рукою за
Святителивим сюжетом...
У Божу прихожу вперли б:
Господи! Христе!
ото стільки – на небі
на землі, і на дні, і в морі, –
перлин! перлів...
Піна! піна!! –
при живім
святім Миколаї
тягнуть...
«Іще не вмерла...
й ще не вмерла Україна...»
13.1.2009, 16.02.2009,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766857
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 19.12.2017
куряться звільна повільно цигарки́,
«бугорки́», папіроси
довгих запитань
ні не приходить
довго серцем
не дихне не тхне й від матросів
Смиритися б, дасть Бог, та виплюнути б
і цей дим
приникнути б к Богу на всю широту
перед Ним
перша партія трюку:
неприбита недоварена та симпатична
друга:
зжарена сально заспішена
в зайшлий екватор в дотичність
третю: ждем-но, повільність
зайде окликне́
і ввійде в моря́ звичність
ні запи́тань
та й то відповідь —
й те в руці Бога
такелаж промелькне у очах
і мельком — все лиш та, що ще не збу́лась
доро́га...
так як палять повільно цигарки
ніжки козячі і папіроси —
синь в щоглі в підборіддях і бородах
боцман ходить між сколінених
в вічність матросів
30.07.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766669
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2017
Сльози є; вони не на показ:
Єдністю заказують долини.
В крилах серця Твого ці вершини?
І –
де Анди, а де ми? а де Кавказ?
О найди на верх, Велика Ріко,
Серцем зм’якшитись материкам:
То з-під шапки, що з Вогню,
в руковеликих
Сльози потечуть в льодовиках…
Так страшить незримий ще накал!?
Слово, що на небі є?
І що розп’яте:
Плачуть Його всіхсердечнії солдати –
Ринви царські пробиваючи в боках!
Часто дні на висоті як нічиї!
Духом серця у Покоях
за спокоєм?
Пишуть ріки всім долинам і розвоям!
Пишуть серцем слово Богу – як свої!..
Як Царя любові не любити??
Як з повагою – до серця не ввести?
Пишуть скарги люди –
в’ють персти, персти…
Світ наш хоче жити…
Серцем жити б!!
Впережись, душе моя, в пластах плисти.
Ти чому оце? Є в Бозі ти.
01.08.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2017
В серці мед;
бджоли світла трасують,
І лягають в Маріїн розцвіт!..
Силу Бога Ісуса благовістують.
І мене принесіть, воскресіть!
І мене!! – в круговерті у квітові,
Мед по воску, і віск на гладіні –
Сотворіть в мені солод
в Маріїній тіні.
Не впустіть знову майському світові…
Світла вічного – смертний – осяянням
Сколихнусь серцем з райського входу;
Проповзу між Волинню й Засянням –
Із в’язниці в солодку свободу.
Та ітимуть ногами ж
в прохолоднім розмаї,
Як не стане начальствові клепки.
Я ж метнуся – осьмого царя доживаю:
Я ж аристократ Миколаєвий, легкий…
В небі сьомім найду,
припаду, ублагаю:
Найсолодша, зжени штиби вражі,
Зглянься, Благовістованная,
Всеблагая!!
Як нема в серці меду – не скажеш…
25.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2017
Солодкі ягоди сухі
на черемшині
а під язиком — як токай
то вже небеснеє
ангеле мирний, доторкай
хай лине пісенька солодка —
до небес
занє у серці солод чує —
єднання пісні і твоїх очес
од дикої цивілізації кочую
я і воскресаю
вже воскрес
волога спідня
кислота гидо́та
а Ти — напроти о́гненна суха
Ти втаємничена у моїх потрохах
потрохи підготовча йме робота.
А, хай.
На що занудний був Ахав,
опо́рочка страшній Ієзавелі —
собаки пекло з’їли, під вікном,
а то нехай,
Хто носить тут пожадливості,
велії.
Сухий осінній заупокійливіший лист
Прошерехкоче, є вітер часу, є сомнамбули:
Слова солодкого не мав їх духу хист:
Слина й земна:
се́рця язик — не знали, хоч і в снах були...
Я ризикую знатись вище їх кохань,
Так Дух підсушить і схова Тебе —
і радуйся, кажу собі,
Що й со́лоди висять
й немає в лісі й в небі гадості
Щось нализався — й не поцілувався... а нехай!
Ти — Солод весь,
Ти лиш така одна.
Ти — вічність,
Ти — й над солод осені! — вікуєш...
Ти — на коліна став — Неопалима Купина!
І, як ніхто не бачить, як мене,
до сліз цілуєш...
04.10.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2017
* * *
Поет – свобідний і голодний,
Більш при мені не говоріть;
Лиш так я чую вже сьогодні,
Що буде в Бога майоріть.
Не слухавши мене – ідіте,
Я проти вищого не йду.
Зчадіте все, щоб ваших діток
Сей струмінь розвернув в чаду!
1989
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765012
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2017
* * *
Напившись трунку часу, сам поет
Не захворіє смертю, як до нього,
У нього є
ядро душі живе,
Врочисте і далеке од земного.
Від часу вбравшись виразками,
в злі
Земні ідуть – і душі гинуть в требах, –
Разючий меч – він – від землі до неба
Блискучий смерч – поет йде по землі.
Палаючий, сам – вістря й вогнегін –
Шукаючий подібного,
і в кого
Ввіп’ється, той спалахує – як він .–
Пронизаний цим світлом стане богом...
Під ним ворушаться держави замалі
В гноїннях думки і в думок одежі.
Керівник дум і світу самодержець,
Поет –
єдина радість на землі.
1988
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2017
Св. Миколаю, другові Норми,
приглядачеві канону
присвячується
Слово з образу Божого
рождене із Неба з таємної
точки
світло пульсуюче і
впізнаване
приймається в серце —
й не зна повідочків...
Ба, в нім все збувається
в нім все забувається
а що Миколай є поетом —
запам’ятається
точно
Норма!
як з кілочка—гвіздочка
17.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2017
* * *
Присвячується Діві-Матері
Я спалив минулу епоху.
Попіл розвійте по огородах
Епоха була не за Софокла!
Не може епоха жить без Софокла
То я гарантую приємній епосі:
Я з неба палю
А всі прискородять.
Ісайя — про Іскупителя, в благородного
Похованого благородними —
Не переривайте! не переривається... —
Одне до одного —
Сховані ж у листочках
Не зрозумієте Софокла —
Не переривайтеся в своєчасне —
І за це Ісайю — було перепиляно:
За ясність!...
І при цім у Дусі невинно спати! —
Да навчившись у Ігоря «Прокиньтесь!» кричати...
Хто кого
І хто — кого...
Холод! Один і той Вогонь! —
Сухих радує,
Макнутих — спалює...
У спокої.
03.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2017
Чом так в мені звучить
і не стиха —
свята алхімія
стиха??
Любов і сила слова!!
Любов —
не магія.
Любов — ліпше німує...
та не насилує
й не деформує!
І дух, і літеру —
не кидає
у неподібність:
у чар
гидотний й непотрібний!
Тому, що Дух — це Особистість,
що Дух Святий — не дрібний...
Він Дух з Отця і
почиває в Сині:
де ж тут насильник?
Все є Божественним,
що не буває агресивним!!
13.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2017
* * *
Се із неба на світлім,
Із Брюсселя і Відня –
Михайло на білім коні.
Скарб і карб,
і гаряча любовна привітність:
Що ж у серці
і що на долоні стискати мені?..
Це ж дитинство моє зачерпнули
до білого-білого серця,
По гостинцю, по тракту покотилось любовно
відерце…
Хай на стіл викладають віднайдення –
білії тюлі.
Покривають постіль
і навішують жвавість гардин,
Бо от нині і сам віднаходжу й підношу
наперсток один
Духом ангельським в Ємність Спасителя,
всю ж однокульність…
І потік в небеса золотистого масла,
І на грудях глибинна ясинь
і олійня.
А в ту синь, що не марно
погасла,
Відпустила душа, як сльоза, скруглість линя…
22.11.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2017
* * *
Не знайдені мною слова —
загибель тисяч душ...
Іонії слабкі іони
не знайдені квитки у ешелон
який от-от — і відбува...
Несказаність!
які слова!
найнепомітніше вбива...
Не дихається, —
і — мов дим несе патронний...
7.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761388
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2017
* * *
О як Тебе, ліпшу за липень, не любити?
Печеш, а ліпше в серці не залишиш
Мочиш — та шат хитаєш на горі! й ним видиш
Ти яко Спас правдиве питво
І як Тебе ліпшу за липень не любити?!
Жаркішають в нутрі у липня спрага-квіти!
Нерозуміючі все розвиваючі бутони
Перебігаючи жарки з білих в червоні
Основи літа —
Їх не зрозуміти
Все тільки серцем розуміти-гріти
От плуг мій і поїсть серпневу скибу
То Ти доходиш до жаги і скипу
Христос в Тобі — Ти є правдиве питво
Мій Спас в Тобі, Твоє веселе літо!!
О як Тебе, ліпшу за липень, не любити?
07.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2017
Я висітиму в стоці*
архангелом білим
як лють —
Я найму тут наявні всі труби!
щоб проголосили!
Як на синьому з синім
місцеві мене розіпнуть —
Щоб любити тебе,
у могутній грудястій силі!!
Як юнець, ошелешений тілом твоя,
гамівками підпахвин, —
помчу від біблійної муки!
Постріляються тут прибивати мене,
якщо я
Вниз — зависну страховиськом мільйоноруким!!
Я ніколи не дам тобі вмерти,
мадонно Мово.
1982
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2017
* * *
«Хто не хоче проходити Піст
добровільно, проходитиме його
недобровільно...»
(старці Оптини)
Будь з Христом.
Добивайся на прийом.
Тротуарів розбігання...
Каблучків переставляння...
Яке цьому значення
перед Постом?
Окосклепіння весен у нагарі.
І сила вся
в сердечному ударі.
Стань перед Хрестом!– он
на Афоні:
Ні тротуарів, ні переставлянь–
а язики червоні,–
і тут десь є
оцупки релігаре... (зв’язку)
з Христом.
Як ранок – сонцю на прийом!
Ясно, у дусі «хлоп з провінції»...
який, образливо все ж, 35-ть літ
в столиці...
і про якісні деталі
став би толкувати далі!..
Що махання рук перед Постом?
От би з танка! і прокинувсь! –
далі – йти лише з Христом...
7.03.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761168
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2017
* * *
1
Але от жив він
на Горі
І зорі — зорі
в ятері…
І час горів.
І він горів.
І час згорів…
І то нічний
його налов
Струшував зоряний
пилок
А із глибин
сердечний лов
Більше такого
не було
І похитнулись
якорі
І осяялось
угорі
2
І простягнулась
у віках
Благословляюча
рука
11.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2017
Богородиці Діві присвячую
кущі біля дерев —
можуть хвиця́ти
і очі їх такі
мов у лошати
вологі сіро-білі
веретена
тримають пару
і молочних рік
антену
якщо я і лежу, то я — стою
і пісеньку вчуваю — нічию
А жертва досконала
лиш в Христа...
вам — можна спать...
А лєпота?
09.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2017
І благодать! від спеки від’єднає...
А знаєш... як пророк пізнає —
Та лиш не скаже, —
Що буває?
І ти дивися в серця окоєм
«І те моє, і те моє...»
А ти дивись лиш в серця окоєм
І Бог є Пан, і Геній пан є
І більш нічого тут не маєш...
І Геній то накази віддає —
Й хто прилітає??
А ти
Дивися в серця окоєм
Ти знаєш, як пророкові буває...
Сушу накрить мокрим рядном
Якщо дано натрясти в дно
І низ і верх — усе одно
А ти дивись.
Давид
Пісню тоненьку заспіває!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760509
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2017
Діві Марії
присвячується
Ти розчинила у чаші
Небесну Свою Красу...
Я її п’ю!
А з смартфонів — всі інші,
як кашу!
Що ж тоді всім принесуть??
Що ж їм запитувать
Чого я красивий??
Тільки дерева й трава
вічно на вітрі —
вітрі вразливім! —
зирять у Сонце крізь грози
і зливи!
Дивно злинають сумирні
слова...
Дивна краса — прибува!!
Де тільки подивишся Ти
на народи —
Красою — із пекла народи підводиш...
Такої нагоди,
з такої природи,
боюсь, що у серці — народи,
народи,
народи...
А як же я й серце?
І виткнуті з серця-колчана —
влюбливі — ягідки,
влюбливі троянди!
влюбливі тюльпани?
Що пень, що колода,
що клініка й мода,
що зорі й зрадливі народи,
і першії крила,
о, всякая влада і всякая сила
крізь час розбиваються
об Твою вроду!!!
І те, що я п’ючий —
то стрімко і ясно!! —
це Пані правдива! Незрушна
й Прекрасна!!!
Навзаєм, банзаї!
з народів найкращі! —
І
все
оповзає
в житейськії хащі!
Я п’ю! — розчинила
Небесну Красу Свою
в чаші!..
31.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2017
* * *
Нема без Тебе музики в мені…
Пошли мені — хай вітру, щоб ожити, —
Я жито з колоском! Я буду — колоситись…
І щоби в мені ранок заяснів.
Пошли мені пилкових вій вінець! —
Заплаче у Тобі вся моя сутність.
Могуття, Боже, — більше для могутніх!..
У руки Її! — зерна; снів кінець.
Про що Ти плачеш, Панно, о про що?
На решту зваживсь колос; на смиренне:
Щоб слово, в серце що прийшло, —
Прийшло без мене…
Вважалось, хтось худий —
З фронтів прийшов.
18.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2017
І зросли, і спливли
руки глиняні,
І торкнулись небес в самоті:
Із сирої землі мене
вийняли
Сяйні груди твої золоті...
Заструмилися два білі
ангели,
Розчинили життя і постіль.
Певно, взяли гіркот знизу
й зважили.
Й поставали дива звідусіль.
Боже! свічкою в грудях!
Олітненням
Вищі й нижчі шугають посли. —
Що то плаче?
Земля хоче в Стрітення?
А нас ангели ніжні знесли б!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
Улюбленцеві Матері Божої
і моєму св. Серафиму
Саровському присвячується
І як воно — щастя — несеться
Що й сонце в розлив і в глиб!
На березі хвилі серця
До берега й хвилі риб
І літо! Це літо!.. Зметнеться
Волосся!
Злюбилось коли б!..
Й на березі хвилі серця
До берега й хвилі риб
І світло! Все щастя у світлі!
Приплив і наплив — і заплив
І в бризках — і бризкають лікті
І світло в коронах грив
Як молодо! молодість все це —
І хвиля ширяє вдаль!
О, тільки повір у серце,
Й покине тебе печаль!
4.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017
І як
облобизати
океани?
а голос океану! —
він коханий!..
із серця прозирає атом
й атом
а як
те слову розказати?
і от...
Ти мене чуєш?
я ж в розлуці!!!
а з Океану
світлом
ру́ці...
руці...
руці...
руці...
руці...
30.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017
Всього колись та й не стане…
Ти прекрасна! і аж від зубів – із серця –
солодку́є приві́тність:
Літо розта́не!
Ти смієшся? – Літо розтане!..
Я банальний –
Ти така! – більш я не в цьому світі!
Я відлітаю…
Така спеко́тнява…
що не встачаю фарби.
Почне літо плутати – що? де? –
знебарвлення журавлю́…
Що фарби? вкину серцем
гарячих – ара́бів!
Який вже вогонь їхній, а я –
більш люблю!
Араби, діти…
Й арабів колись нестане!
Літо – розтане!
Що питатися ще в цьому світі?
Такі є красені в горах високих!
Діти!
З якою привітністю!..
та… відповзають кра́бами…
Така Ти гаряча,
і така огняна! Ні, я відлітаю!..
Отець знає…Бог з тими арабами!..
29.06.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2017
Не тягни за сукню — донну…
Мова — мова! —
примадонна.
Шелестівки на руках — табло…
І сяйво серця над грудьми — у примадонни!
Все, що нижче, — світ і барахло…
Змова з Богом —
невимовність-змога…
Вмовим мову — українська бо:
і бере мочку вуха
в губи знову
і голкою — вколов, у серце Бог!
Блаженне двооголення обох!!!
Блаженна — двоогненність! голка!— Бог!!
27.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2017
Ми –
Ікари.
Ріка
висне
в лоні хмурніючих Анд.
Донжуан,
хто Вас виштовхнув
з ванни –
жахнути в небесні тартари?
Ми – Ікари.
«… зникну від бібліографів –
дихаю вільно з-під хмар».
Серед всіх ієрогліфів
в спасі рядка
Я – як вічність, відпущена
з чорновика!
З буквонад!
Два віки – на півдня;
так шугнути із стели! –
Кришталево фонять
сині кубки ущелин.
Зсипте в Анди –
вина моя –
скільки я натворив!
Інший враз накишенився б.
В мої очі –
як в ілюмінатори зирять пришельця!
Що ти скажеш, прозорий?–
оглух, де пташва,
де над землями
крупно
промилися зорі,
Чистота
рве сорочку з дюралем на швах!
Піднімись хоч один,
навіть знаний, зі скатерки;
Я з тераси – не той;
понад мороком лиць
покладаються два
найблискучіші катети –
На гарячу проекцію горло ключиць.
Винно-темного моря впереджений дар!
…Мнуть прозорість під себе
І б’ють! Як в тамтам…
Хто ви,
там!
Я Ікар.
1980
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759501
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2017
* * *
се є тонкість
...а між тим
як синичка: пінь... пінь... пінь...
пінь...
пінь... срібна з Неба
тож найтоншим відголоском
срібна в серці волосінь!..
в усього з усім понижче крижа:
многоженство
а від серця — хоч правців
розтисни:
а на тім кінці
а на тім кінці —Блаженство!!!
...не морочте все, сліпці
глухці
проповзаю — сядуть —
відповзаю — в рух на ціль —
а на тім кінці
на святім кінці —Блаженство!..
Третя милість, взяття грішника Святим...
...як чумного, що спростивсь
до зимних лілій,
на цей бік крижин —
з — це нічо собі — води! —
витягне, за півгодини як ходьби,
білий плат кладе і руки білі:
покладе тепліш новіш на грішне тіло
й сам Любов почує чисту — без борби...
На серце — люби.
...а між тим: баби
мовлять: взяла грішного святим
вела грішного святить
а вже в серці, а вже в серці всі мости!
е, не бачили б в Росії та й краси
та й красоти...
а цінити можуть,
й підвезти...
З Неба ж... з обдарунком Неба — Ти.
04.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017
підлісок
він малюк в сльозах –
це чує
як ліс
осінньо концертує...
одземки
одтискають ніч
а п’ятки взяті в білі руки
і стовбурі торкнулись мук
і в дрожі їх
основа звуку
це молоде
в теплі
в сльозах
а чує –
як вік
останнім
концертує
потягну звук
мов вітр з сосен віоли
що обібрали моє серце
голе
бо я люблю
та люблю з болем –
нижу дріб слави
у –
божественні глаголи
і просіки
дослідно низьке
чують
то ліс осінній
темно концертує!
а чим з темнішим
в сльозі
по дорозі –
просвіт світліший в Бозі...
Амінь.
25.9.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2017
Ти —
мов бочку кинуло морське опудало —
вино палубу геть заливає!!
Моє серце —
за Тобою так скучило!!!
один Бог те знає...
П’ ю і плачу — і п’ю
серце плаче
П’ю — пробачать...
всяк в винній па́рі...
Що дебати? за яким ха́рчем?
Всім — поворот кокард, ллється любов даром...
Кріпше нарду й бравіссімо
як би вкинуто в сон цей? —
Якби взнали!..
що сильніша!..
любов може на Сонці —
тільняшки повісили б! —
лизали б сонце...
Від Твоєї любові
тло щезає ганебне,
Корабель сам всушив восьме коло...
Штиль, гладінь...
Найсильніша жага у неба.
Найсильніший любові голод.
Один Бог так знає.
30.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2017
* * *
Богородиці Преблагословенній
Діві присвячується
Безсмертна, Єдина!
Ти розумієш
що
жива людина
я!
Небо високе!..
І переплигаючі ріки — потоки,
це я жену
а я жену до Неба
священнії соки!!
Отче, святий весноокий!
Щезли вже фокуси...
окси-палокси, фокусування,
гілка і гілка...
дак не всохне лозина...
горби все — вище
я жену в Небо
це я жену в Небо —
священнії соки!!
але розуміє: я є людина.
Щасна!
Безсмертна!
Тягне Єдина!
В поля веселковії!
а я любов
любов не захоче у провід
переступаю я шляхопроводи...
доки ми? — в щастя?
Щасна!
Кохана!
Бо
Ти веселковая!
та новоселенці
з лісом ми
іще веселії
тим в перстах зеленці
ранок
ранок в цій зелені
22.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2017
* * *
Цариці Небесній присвячується
м’яке
безшелесне мливо
святе безтілесне диво
а то
по дахах ходила
Невисловлена Любов!
сердечність коня у бричці
сердечність шляху до шпиці
сердечність вітрів до птиці
і те що в сльозах
насниться
і те —
що спать не дає...
не диво, що дух не сниться
не диво, що серце б’ється
а диво, що ранок! — злітає...
а крила із серця в’є
любові неявленій
ближній
стріпнулося серце
здригнулося серце моє
16.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2017
Бджоли гудуть, чують,
де квіти найкращі...
Печі день печують
де грім любить хащі!
Слава не з бабами...
Щасливе – що вдома!
Лежить за лотками
дригоніжка-втома.
10.04.2009, день
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2017
1
Художник втік до церкви через ліру
Не з страху — а з обилія,
з надміру!!
Прекрасна — Ти! Кріпак
він зняв порфиру
Свободі зась? Тепер різноколірність!
Прекрасна Ти — мов златий вечір на колінах…
Велична
вся як сотворення миру!
Велична Ти як сотворення миру…
2
Втікають вітри за піддашшя —
і в півсіття
Ти — дитина:
очима на душі завішені
ба! потім підвішені.
Ти — чесні уста спозаранку
і споконвічні!
Ти — рай! Ти — сад! Ти — увічнення!
Ти велична яко
сотворення світу…
Навіки.
3
Ти — корона
кавуна
що під шкірою
бачиш дозволене —
а в осердя — солодка-пресильна!
Молода! Прачервона! Он Вона! —
Усесилище «во врем’я оне»!
Он — смачна яка! В небесних жонах.
15.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2017
* * *
Вже сквер під видноколом ізнеміг
Запацявся і з ранку обридався
Пообростав більш в домислах
й зв’язався
Меланхолійнішими викидами ніг
І ось зірвавсь з віч конденсат
де затуманів
Пророчий гляд вчора живої синяви
І так поранивсь об слова я мов живий
Об жильну невимовність при коханій
Якби Ти серденько не взяв де я хотів
Прославить всю осіннюю халепу
Я б назбирав тільки рутин дубових
клепок
Пив світлість лиш кленовиїх спиртів…
О, як це тим вертепом запалав
Мій страдний дух під небом вмить
булькатим
Де Світлу і Царю ввели ягнят
знайшли й вола
А в теплій розмістили всіх як треба хаті…
І швидше, що це сум тепер проплакав
Оновлений і тугошийний рід
Запізнім каяттям із сходу – в дух порід:
Вітер приніс, мов звіриня, його
на лапах.
І з туману
із туманів
і вниз нагально
Скапують сльози, де душа чиясь жива
Од Бога, що святий є, Безначальний,
Так в серце з Неба упадали ці слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2017
І люблю і дякую Тобі,
і люблю і дякую — навіки!!!
Менш би спав,
але звичайне сплю...
Не робив щось —
так тепер роблю, —
що ще прийде в дусі чоловіку?
мені хвіртки
серце відчиняють
тож згорять! —
це я Тебе чекаю
вулиці —
в пісочниці втікають
а будинки теплим обшивають
чи Церкви до Тебе мало
навертають?
може — жля і тля і хна
йдуть?
таж в мені як дзвін!
так калатає
так Тебе чекаю
йдуть піщанії грунтівки
йдуть в ліси
в поля —
і засинають...
Людочка* дитину
випросила в Тебе —
пам’ятає.
19.07.2016
*- племінниця реж. Ковалевича
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2017
4
....................
Досить!
Диявол! –
корпо-тогосвітними...
Спасеш мерців того світу,
як мерці звідти
керують такими ж у цьому:
в «спільній привітності»?
Воля не-Христова! –
порочність! завада!
завада для Любові.
Відмова! –
випий море,
сліпа з роду до гробу, гадино.
Здохнеш, збезкриліла,
без Синового слова!!
Стримано б мені
за Христа помирати:
бунт рабський – невігласів:
не аристократів.
...Люблю! люблю! –
люби мене, Маріє!
Краще люби! –
Ти богом вогневієш –
наймилосердніша!!
Прости мене,
прости і їх,
я музикант –
а пальці вже дерев'яніють!..
у мене й руки тут закам'яніють...
і весь я тут – задебелію!...
любов’ю серця
вибраний у Царство!
Та скільки ж їх,
у полотні сирім, від господарства...
Спаси,
зглянься, серце Маріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2017
.....................
9
Тобі, мій Господи живий,
світлопечально сповідаюсь.
Що інших й не було б
дверей печалям,
бо двері, двері відчиняєш
далі й далі:
не нам, не нам –
славі Своїй...
світлим словам.
Ти бачиш, починаю що робити...
То відчини нам серця двері;
за ранішбулих – знав промови Аліг’єрі...
діти усі... де півжерці, а де бандити...
щелепи мені крутять...
Мочаться... страх як в тьмі! чим заважають говорити...
І здичавіли –
і люди, і слова!
Ти посип сіллю
мого грішнорота...
Цей друг, він мій язик...
і слів, й святих неяснії права...
Господи, майже... тяжкі рани;
полудень мене б –
братом не назвав;
от подивись: язик – як ніч...
припухлий, Боже, землю я лизав...
і що мені?!
я тепер – ранок!..
І чи не море я –
ще й гадство душ лизать?
Я б тут за мить хвилин
одгрохав все – весь зал!
...Посип-но гласних, що казать? –
усе шипить і мало стачить.
Без слово-бачення... і дух
ще мало значить
і провертається в азах.
Так, любов, Боже! Пагін і пагін...
... Як дітям яблука – та й
на вікна ослін...
...Боже, верни хоча би – до голандця,
до «Послів»!*
Я б вшпетив рота тим,
реформникам! й христомарнотникам;
а ні – вживу скликать піду,
на світлий Дух –
любов’ю світлою, і іменами кликать слів!
і вирву ними
брехнь язик – відомого Мерзотника!!
І Ти б поміг – поспів:
м’якого сонця б нам!!
а то – партачитимуть...
й провалять в грунт міста...
Я нагадаю, як Ти бачив:
що це значить...
Від Тебе, Слово, видіння і жах.
А Ти не жінка...
Іде прозріння... інколи..
це єсть в словах:
в потічках вглиб,
в пагонах ввись...
зростається роз’єднане колись...
Духовідбиток у свободі.
Тобі, Христе,
і Тобі, Діво,
й м’якому сонцю я моливсь...
Ради ідеї м’якості...
раді ідеї м’якості,
що так по мені
здвобіч і ходить...
10
Й світ не поступиться –
більш, ніж намолено...
Славлю, Слово, Твої глаголи,
«грають Моцарта» – так
інколи мовлять...
й далі – нічого...
Жодного образу:
ніколи, ніколи.
Ніколу Святого – мені б...
О, ви зобачите, як той Нікола
мовить:
«Моцарта грають: коні...
Коні в темній-претемній залі, коні...
Моцарт – з світлого небораю –
мов та ікона!»
Дивляться з ями
пуголовки іконні!..
Грають Моцарта, Миколаю мій, коням...
ввись грають –
ввись тягнуть себе
пуголовки іконно...
білолицеголові...
Коні!
з зали тягнуться – чорноголові...
Аж розтягнено тулуби їм –
як перед фінішем! – з конними!
Коні довгомордії з комонними...
Пуголовків – вгору,
тягне увись, вгору, вгору!
Серце – говорить,
серцю говорить – серце!
говорим!
Пуголовків –
дух струною зрізає:
тягнуться:
водорості білоголові –
хитаються!
вибухом Моцарта
очі круглостолові
очі квадратноголові
вибухне Моцарт!
«Ріст цін!»
а – різці!
дух – смички – поплавці!
потанцюйте,
стільці! – при Співці!
Сиплються зверху слова в папірці...
Моцарт як слово!
Жне темінь покришку,
вискочмо – в цім!
Моцарт над кришкою!
Криш-ш-ша... жар у руці...
Не з’їдемо кришкою!
мишки – і мишки...
коні – й рівці!
Не з’їдемо – кришою!
«В тебе завжди щось висмикнеться...»
Молодці!
Ух, у сільці... «Об кришку, ці...»
А все ваші, всі ваші, Моцарти ці...
Всі живі!? Молодці!
Ох!..
Так мов проскакую в кратері –
і безкарно:
поперед зірок,
в кратері серця Божої Матері –
спробував би я (чи хто) написати
бездарно...
Так, ще не знаєте Божої Матері.
Благословенні, Христе,
усі Твої жатви!!
І збіжжя, і жатки;
може, хто сіяв, а, Ти
казав, вступіте ж в
спільне: вступіте
жати...
Листопад 2008, 11.01.2009, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2017
Пренепорочній
з любов’ю присвячується
Ти красива —
як стрижі — у
віражі! —
Щоби очі не змигнули
краще не кажіть
Так і кинулась
з порога —
свіжість
вмита —
і поля
і грунтові дороги
й радість літа
20.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2017
1
Любов оспівуєм
Любов! –
співуча благове́рша…
і – благорі́ка…
благочинність перша
навіщо Бог
мене в поезію змолов? –
а щоб ви знали
що таке любов…
любов –
і королі
носами тягнуть запах
із землі…
Любов! – вистрибнуть серце хоче
із грудей.
Любов – з Божих донесень,
Вона – це слід, потрібний для людей
й межи людей…
Хто падає,
а хто встає
а хто вже благочинно йде!
По цей Христа – по тей мов цвяхами
прибили день!
Співучіш благоверш!
Щось більш!
Любов не оспіва лиш пень.
2
…Любов співа!!
Любові не сприйме лиш пень.
Всезашнуро́ваність…
В костюмі холодець.
Он – він, якраз,
межи двома цими хрестами йде…
Заплач – й не плач, дорослеє маля! –
Любов до Бога нахиля…
На вічній скелі
непорушная Жона.
Видих.
І Видих…
Й вдих!
Яка натхненниця Вона!
І руку серця
Бог здійме
перед Собою:
й своїх служивих,
і моря-поля, і все –
гана́ючи, що цього разу не святою –
жахливого Художника рукою,
своєобразно чистою рукою! –
пійме – пред очі вознесе:
я думаю, що Він злегенька струсне –
й потрясе…
над прірвою, богонеє́млючи-людсько́ю!
І прямо з храмів
випадуть всі клерки,
і вискочать льодносердечні
недовірки, –
ганебні в Бозі! Льодохід!
Якби Бог не тримав –
То я б вас потрусив як слід!!
На вічній скелі
незворушная Сонце–Жона.
Видих.
І видих…
Й вдих!
Непереможно сяюча Вона.
Царськи всеясна!
О любове!
І ти – співучіш благоверші,
все більш!
Й сміліш!
І – вічний День!
Як нині я –
Тебе у восьмий день
й твою Любов
не оспіва лиш пень!
Бо сьомий день коло заве́ршить.
Даремні виявляться краби і корали.
Даремно ви! –
даремно ви зі мною не злітали
перед Творящії Вседухом очі!
Даремно йшли в отроковицях,
в отрока́х…
на устах мід – на серці лід…
Даремно я не протрусив як слід!!..
Даремно ви стількох попхнули,
відштовхнули – в стільки бід,
бо я вас ніжно доторкав,
Бог годував: в чистих Художника руках!..
Даремні земнороднії хорали…
Без паростів у Небо всі,
у всіх наступних тих віках.
Кого і що? це серцем доторкали
в даремніїх своїх роках?
Нецільні, половинчасті,
в корупції душі!
В яких бо грошах? –
У віках пишіть!
02.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2017
І Соломон і Суламіф!
й свята любов, що вас взивала!
Пісня пісень...
Мабуть, моє й Її начало
ще спочивало. Та ви ж – й т а м
в винограднику живі!..
Мучусь від щастя... й ворогом
щоноченьки караюсь.
О ти! Взивало!..
О Суламіф! і нащо ти так обіймала!?..
Що розбудилося усесвяте Начало!!
А Глянуло!!..
моя би пісня спочивала...
мов вся історія!
Як зі струмка –
живлющеє лекало:
Кого б моя любов
так налякала!?
Нагла – нагально!..
І сплять. І спали б так сади...
І кози виноградника з’їдали б...
щось трепетало б...
Мене ж – їдять!
Їдять мене!
захованеє дихання –
чи що? – шукають...
...Аж Миколай, в азалії взяв
у раї...
щасливі губи ви мої,
щасливе серденько моє...
Який на-а-аскрізний
то глагол –
і моє серце – і мене
все цілувало!
і дихало – і трепетало –
й обнімало:
це музика! –
вся жива Музика й Любов!!
доторком грала – і
торканням цілувала!..
Тут на землі щасливці виноградний пагін
об’їдали!
на виноград, – будь.
А дихання Твоє
на глибині манило:
все в глибину щезало б...
Ба, й дихання в небес лозі
ховала..
от це Начало!
15.12.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017
Церква не встигне і ахнути!
Розчахнуте!
Моє сердечко розчахнуте!
Вітер любові! —
великая сила
за те, що Ти вітер
вільно любила...
Люби! —
полюби
вільний вітер у полі
бо вільне кохання —
щасливая доля!
Та й слід хоч
за вітром полюбиш
то все збережеш
і ні що не загубиш
Бо щічок Твоїх
вільний вітер
торкався
любив і любив
і до мене
дістався!
Не губить,
не згубить любов
сильне сонце недільне!
Усе збереже —
вільне!
світові —
як божевільне!..
Розчахнутим — вітер такий
поводир
в полі чистім
Лиш вітер, що сяє — відкритий,
святий, — урочистий!!
І сльози як зорі —
він сяючи витер
І сльози і зорі і сяючий
вітер!!!
11.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017
Я хочу запитати все і вся –
і зразу:
А що ми мучимося тут,
в скафандрах, водолази?
Молитви є, і вдячність Богу є,
А щодо радощів – то не навалом,
правда, друже??
Принаймні, не у всіх, й не густо так,
не дуже…
Отак – як мало Богородиці в мені,
таке й життя моє…
Нехай вам дасть дихнути всім
любов поета навзає́м!
Сила марніє, як нема для чогось
виходу назовні! –
Й вогонь погасне – як якась мара́
закриє комин…
Ну й що, що там тунгуси і китайці
якісь мимоцерковні?
Так я зате поет церковний!! –
аж переповнений.
І тяга до висотностей і
до Небес – життя моє.
За це, тільки за це і світ
дає:
Те в груди б’є,
В живіт – те, що понижче, б’є, –
Нижче не будем, –
Ага, це ти, Христів? Любов-привіт!
Ага, це – я, зараз я вас – відвагою…
І тільки підніму якусь
Любов-стельва́гу –
І світ дав тягу!
Тікає, мов гармошку світ розтягує!
І раз – й знов на серці цілий світ…
Що за дива?
І сатаніст найстарший сам
підко́титься:
«Не буду бить –
тільки лиши цю, Богородицю…»
Середній в сажі:
«Якби не був ти українцем!..»
А дрібний: « Ти що даєш іти,
тримаючися за мізинця?»
І я, замість повернутись спиною
і йти в якийсь Крижопіль,
Беру – сиплю собі на голову
весь попіл…
Нехай благословиться Ім’я Її
й чекання страннеє моє!
Нехай вам дасть дихнути всім –
любов поета навзаєм!..
А світ гармошку тягне! – аж до
па́далі!..
І я співаю!
я співаю!
цитьте вже:
співаю – ледь не падаю…
І все живем!! –
дивно за всіх: ніяк гармошки
не порвем…
А то спитаю, вже без вищого указу:
Чого ми мучимося тут, в скафандрах,
водолази?!
Люди, що з вами робиться?–
Чи вартий світ – любові Богородиці?
Це я дихну – іскри з усіх летітимуть в небо
за чу́дами!
Чи варто будить світ і всіх – такими
амплітудами?
Це лиш для ангелів – жить радощами
в Богові.
Наївні всі: діти умом,
Їй-богу, ви…
Чого це янголом мені не стать?! –
чого це налітаєте?
З зерна печалі радість проросте,
це – знаєте?
Печалюсь я за вас–
печалюсь я за вас! –
ви на поеті світло в Небо
запечалюєте…
Які віки? де? –
де ви всі мучню́єтесь?..
Печальтесь! – страшну тягу не почуєте…
Печалюсь я! – ідіть в ремонт
із глухим слухом…
Не вчуєте, як Вона квітне Духом!..
О серцевино!!
…З’єднані з Богом: три підлітки в огні…
з’єднаний з Богом: Йона в череві в киті…
з’єднані з Богом: в аду умом –
а серцем в Ній!..
а ці, що б’ють мене, –
усе не ті…
А чого вам радіти ?– що умрете?
й розсієтесь, й нестане…
На що надіятись – як ви не християни?
Я зранений, обмовлений,
голодний.–
А ви – віддушину мою, Любов,
лиш закриваєте завжди й
сьогодні!
Тверезий. – Ви мов дітки – й п’яні.
Не чуєте серцеглибин музи́к –
не християни ж!..
Терплю, тож досвід є:
досвід дає надію…
Люблю, молю мою Надію, як умію!
Люблю Її, Його;
вдихну – вікую.
Печалюсь я, печалюсь я!
печалюсь я!
аж серце плаче! –
ви т а к о г о не почуєте…
І чи почуєте Царицю
милу, отакую?
Дякую…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757837
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2017
1
Всемилостивая і милосердна Діво,
Царице Неба і долин,
Про Тебе мова ангельська правдива
Ти подаєш всім непомильний слух,
Кого знаходиш із Небес предивно
І благородиш царськи рух
До всього чуйного лиш додаєш людині,
І слуху доброму – змістовний такт,
І музикальні царськії терцини
Наймилосердніша всемилостива Діво,
царице світлосяйних сфер,
Про Тебе слово молоде правдиве!
Я довго бігав , мов в полях дивак,
А Ти мене любов’ю й зупинила -
І Ти звеліла, щоби стало т а к
Вселюбляча і недосяжна Діво!
Володарко прадавніх трав,
Про Тебе пісня вітру в травах
теж правдива
І заспіваю Богу просто неба
А Ти мене у травах розчеши
І витонченого прийми до себе
До непорочної кого здіймеш світлиці
В любові заспіває з краю в край:
Життя і смерть – то одяг,
без різниці
2
Сто тисяч сонць і піднімаюча любове!
Ти почуттям наповнила серця
Як Богом нашим ангельська розмова
І днює день, і ясно ніч ночує
І всяк підвісився на животі
І хто не ангел, той мене не чує…
Хто в суть протік – вже днесь її пізнають
І стануть все словами на Тобі
Царице,
Ти їх сільно видихаєш і вдихаєш
Сто тисяч сонць і відпускальная Любове,
Ти вільно відпускаєш, йдеш сама
Йде Духом Божим всім святим основа
Любові сило, всіх святих Святая!
Це – снить все на вколиханих місцях
А Ти і притягаєш й віддаляєш
І глибше вже було, й нейде поспіль
І всяк себе кладе неізреченно
Й лягає в сіть молитви, не в постіль!
Невісто неневісно нареченна!
Сто тисяч сонць – і притягальная Любов!
Як, Скарбе Божий, Ти зійдеш на мене?…
Сто тисяч сонць! - і розрішальная Любов!
І величальная в мені Любове!!!
Ти почуттям наповнила серця…
3
Ти породила нам Царя й Владику,
Владичице архангельських світів,
Що благоліпствують, ухвалені довіку
Хорами сяючих світил
оточена,
зійшла вниз для земного
Порятування світлих сил
І скільки тут вже можна бачить серцем
То для причастя до Страшних дарів
Народ Христовий ангельськи пасеш Ти!
Бог Святий старанням надихає
І як непереборная стіна
Народ Христовий сильно закриваєш
Стоять у темряві стовпи фортечні
І ясно світиш в тьмі і осяваєш
І світ віллято на переможні плечі
Хорами ангельських світил
Оточена,здіймаєш над землею
Весь порятунок Божих сил
Бо породила нам Царя і Бога!
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2017
Благословенна ти в віках,
Благословенний серця стукіт;
Благословен той білий птах,
Він більше не віддасться в руки
Задушуючії.
Благословенні ви, брати,
І сестри, сестри в Бозі з вами,
Благословен Його руками
І Іменем — шлях правоти.
Благословляю час і день,
У ньому вість про Задум визнав я:
Дар богослов’я і пісень, —
У Божу славу та Ім’я.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2017
*
ГОЛОС був
роси неба
— потрусив:
попроси
зсядься дихання в вічність:
крапля роси
в мені
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2017
Миколі Потинському, другові
і братові в Христі, присвячується
Тихо в світлі стала
Росами багата
Богом показалась
Батьківськая хата...
Будем жити серцем?
Станем — вічні браття!
Серцем наша Мати
Засвітила в хаті...
Гордо не живімо:
Світ хай не трясеться.
Голови схилімо —
Та й ввійдемо в серце.
Хай вік — розум в серці!!
17.07.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2017
«Якби не ти, любове, в сні,
якби не ти, любове, в літі,
на цім пероні, в дикім світлі
її очей і у мені,
не розтулив би я вуста,
остався б там, за небесами,
в прекрасно-незворушній гамі:
я надививсь людей доста.
Йде потяг, йде! — прийміть любов!
(якби не ти в обіймах літа)
на всіх перонах! в цілім світі!
любов! любов! любов! любов!
В ГОСПОДНІЙ КРОВІ ВСІ Є МИ
ЗАПЕЧЕНІ І НЕВАГОМІ!
Вона попереду вагонів
об землю битиме крильми!
Прийміть любов, хто є живий!
тепер воістину воскресе,
і ось вам царствіє небесне —
як тільки підлетіли ви.
Йде потяг, йде! — там все — любов,
там кожен крок — все про те ж саме!
як люди не встигають з нами,
прийми Господню Свою кров.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
* * *
Найперше – музикантом смілим буть
Своїй душі, що вже понесла тихо
Зароджену, нову, незнану суть.
Що з духу, й слова,
і поривчатого лиха
Готова в музику скакнути
і в вірші...
Все починається з пориву сил душі!!!
Скритна любов,
якщо й життя йде тут,
Ведуть в найневблаганнішу могуть!
Здіймається!!
І тут вже хто кого.
Хто кого вловить першопочатково.
Тримайтесь! – за порив душі
раптовий,
Усе горить! –
Все плавить сей вогонь!
Вир лізе горлом в небеса
ясноголові!
Здіймайтесь в небо!
і скидайте все із слова,
Що не первісне,
що не візьме звук
Божественності...
Те, що не хоче Дух Святий!
Уважніше! Чванливі! Гонорові!
Будьте рішучо і на смерть готові:
Один Він
тільки й понесе
в потоці новім,
Де стріне вас неізреченне слово
З таким безмежжям світла і любові,
Що стане ясно як народжується Син.
І сльози серця перепинять вам вуста.
І музика вже легка і проста,
і лагідна.
Це ви в Ісуса, у Христа.
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017
Сліз дощу
слід щоднини
невже в небесах моногамія...
«Бусик» і сліз привезе
для дитини
яку залишила мама
Є як торкання...
дитини й людини
в снах
в небесах
поміж снами
«Бусик» небес
привезе для дитини...
яку залишила мама
Весни проходитимуть поміж нами
Бусол махатиме свілокрилами!
«Бусик» ми
для дитини
що її залишила мама
29.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017
Затуляю вуха, аби нічого не слухати...
Не хочу віднятись від Тебе:
ні в що нижче направити серце
не можу...
Твоя держава — непереможна!!
Бо Ти вся — Серце і Небо.
А всяка хвилька — захиляє Погляд
Божий.
Хто нам зможе заборонити? —
знаходити серцем серце,
несподівано глибше і вище...
Твої очі розвіюють хвильки
неможливостей —
І Ти — в життя тихий вогнище...
Більшає Життя у все більшій Свободі
у Світлі Твого Обличчя
Я навіть не можу сказати Тобі як люблю Тебе...
А Ти й так знаєш, і серцю пишеш...
Не треба й рентгена:
я комашка на травах,
де раптово
вийшло сонце...
17.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2017
* * *
Як пух
як дух
як сонце з черемух:
і як то цілим серцем
не любити?
і як не віддавати Тобі
квіти,
що ангели несуть в росах
на слух?
То справді Бог
чи отроча
чи дитинча
чи пропалилось людське серце
у зеніті?
чи оперезуєш людину –
жінку в літі
і посилаєш квіт – хто вже почав:
як цілувати рай жіночого плеча
то задзвенять у грудях
тихі струни
хто бути в правді з Богом розпочав
той оживе і буде вічно ю н и й
…Вклонюся в серці юнім цим полям,
Впаду і з’їм трави як в першій рані:
Все ж не такі ми в гречкосіях
забуянні
І ось у серці плаче немовля…
Як пух
як дух
як сонце з черемух:
і як те добрим Богом не любити?
і як не віддавати Тобі квіти? –
їх ангели несуть в Тобі на слух.
30.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017
Там є повітря свіже-свіже
там таке небо ніжне-ніжне
там тихі люди живуть побіжно
в смислі побожно
ясно біжать
в небо зірками біжать
Хрест за селом
і зірками дрижать
роси дрижать
від автостради
там інші люди, що собі не раді
і розучились літать
в небі душею літать
Щось над дорогами
майже палає
десь за край неба лякає —
й лякає
все міждоріжжя спить, спочиває
ляля пасхальна — дитинство розмає
Спаса обійме — і не дрижить...
День п’є повітря — свіже!
свіжо
День новий. Небо ніжним-ніжне!
Останні орга́́ни тиші
зводять в красу благодать...
19.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2017
* * *
Спасу Христу присвячую
Осінь змела — як листя —
людей з пляжів...
відправлених до буколіки...
а дивляться на цю відсутність кражі
срібні повіки
І Той, Хто починав погоди,
не дивиться що Його зцінять —
а набиває між доми-колоди
жахи й прозріння
жах і прозріння
скрізь
як за шию холодочки
крізь
обнажіння з голосами...
мов з вершини точки
з одної точки —
скрізь
те саме
«так коли пишеш — чую вічне,
а коли ні ... — тебе побила б!»
моя жона не буколічність
вона земна
жона правдива
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2017
Айстра
із вази просту воду
п’є
Хай благословиться ім’я Твоє
Боже благословення
в усім праведнім є
Хай благословиться ім’я Твоє
Всяк да встає —
й відійде від суєт
Хай благословиться ім’я Твоє
Вчуй: стрепенулось як —
серце чиєсь і моє
Хай благословиться ім’я Твоє
Став на коліна —
любити серця навзаєм
Хай благословиться ім’я Твоє
Дух де захоче
там груди проб’є
Хай благословиться ім’я Твоє
Айстра із серця
живу воду п’є
Хай благословиться ім’я Твоє...
я плачу
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2017
ступнями стала на хвилі морськії –
море і стихло
благословенная Діво Маріє…
стихне ще лихо
служби на вірних воздвигла святії
серце й не дише
Ти незбагненна є, Діво Маріє
Бог наш у тиші
глянуть на вас наші долі
простії
не видно пихи
добре виховуєш, серце Маріє!
вже стаю тихим
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2017
плечам –
пасати:
то єсть Твоя нічна сторожа
найшлась на мене теж
премудрість Божа
Бог створив й сонце –
Любові дав такі права
щоб я не викинув
більш цільне серце на слова…
або слова скинуть
комусь трапа гірчатого
або Любові мед
нитку напне мовчати…
така
таємна Ти!
19.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Хто є ти?
де ти
ходиш по світу?
я не трава
не листя
не дрова
я сльоза
це не дійна корова
я для тебе
можу буть світлом
Не трава
не земля
не рекрути
я тобі
не можу вже бути
візьми мене світлом
Хто ти є?
по тобі є просвіти?
Де ти є?
у тобі теж гряда є?
і в тобі
цей дощ опадає
сонце спечне —
й тебе більш здіймає
я сльоза
я любов
й вже немає
гіацинта для світу:
не трава
не земля
і не скрута
я для тебе
не міг би цим — бути
прошу тебе
світлом...
26.2.2012, з причастям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2017
* * *
коли вступають до часу ріки
в очах шелескають зелені огірки
у мене дух є —де все навпаки —
вселились очі в огірки
ви, може, правду не їсте
і щось з кислотністю не те
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017
* * *
Та й злетіли білі, ніби на весіллі,
стали три орли на крило.
Злітали-літали,
літали й розтали,
більше на землі не було.
А що вони знали,
а що вони знали,
білі неземні три орли?
Літали — співали,
розтали — співали,
пісню записать не дали.
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2017
Св. Івану Предтечі і Ліні Костенко
присвячую
Від Бога чоловік ти першозданний?
Святий Огонь поцілував тебе горіти?
Ти маєш так проходить Його здання —
Що як підлога враз почне горіти —
Ти маєш неповторне говорити!!
Віконне шкло враз дзенькне майоріти!
Шкафи одсунуться у страсі верещати —
Зашпорталися у сітях віків нащадки!
Одна дружина твоя — не словник івріту,
Лиш має неповторно це вміщати!
Вона — мовчати,
Ти — неповторно говорити!
Шість (сім) мільярдів імпозантних.
Веде-несе вперед-назад їх,
У теміні — горизонтально скрипи!
Общипані і параобезкрилені,
Мужі, що вже не чують, лиш гутарять:
Щезати їм пора чи не щезати?
Вперед їм — чи назад? І де назад це?
Й жінки говорять? Їдкі світські хмари!!
Гармонії церковної добра де взяти?
Ми йдем з дружиною, церковні
До церкви йдуть — в дощ — благодаті повні,
І стіни в златі благодаті!
Й димів немає. Ольга, Ліна — є.
Чоловіків немає. Звідки взятись?
2.9.2011, 19.1.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2017
Те що падає промінь в застінки
Не моє
то чиє?
У півтьмі сяє біла сторінка
Білим біле собі виграє
Плаче той, хто має очі
І в віки позорю
І лягають стихи непорочні
Під ранкову зорю
І під білим лежу покривалом
І ще ніби горю
26.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2017
І як на світі та й без серця жить...
Не так, щоб через вікна виломитись
з хати, —
Душа хотіла б в крилах небом
пролітати,
Не так як привчена
до заширокої кишені, —
А з серцем — к серцю!
Серце к серденьку біжить,
Коли засне цей світ, скажений...
Глибоко в Бозі — шлях лежить.
Щоб моїм серцем з Твоїм серцем
говорить.
І саме Богом світло думать
і любить...
Любити, дихати — ще й жить:
Дякувать Господу...
І хто ж поперек серцем стане —
Улюбленому? і — Твоєму.
Чи серцем правого схоче стріляти
І закривати — поки тлі ця кров збіжить...
Бо, бач, Тобою й Богом він коханий...
Холодні ж всі — півавтомати.
Любити! Линуть! Ревнувать! — співати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017
(з правди св.Афанасія Великого –
бійця Христового)
А жовчність була жовта!! Дика.
За ним і цар ганявся, і владики –
Всіх ж аріани! А він їх вражає!
Святого Афанасія-єпископа
світ знає:
і він – втікає…
це: вже й від друзів утікає…
…Куди ж це – я – втечу??
Де із землі не виклубляться змії –
вчепити й здати палачу?
От я – орел –я вже –
лечу…
Аж – золото!!! –
Але це дивне золото – з плачу…
В Нім серцем стану –
що там аріа́ни…
Сльози самі з очей
течуть…
Бо – серце Царське… стріло…
Судіть:
В пустелі якби стрів хто
адаманта в паранджі,
В оазі,
де в ній, в Любові, –
все є – як згущене, усі Божі дари,
й усі таланти, і все зразу,
земне ж – позаду, каліч,
холодні скалки, міражі…
(Вас доганяли – як виявилось! –
міражі!..)
Судіть:
якби з вами те трапилось –
то що б оце казали?
Таж кажіть!!
…Шість років йому ноги мила –
александрієчка! красива! молода!..
Ховала. У такої – не шукали…
Бог подав.
Йому так – Бог все підказав…
Бач, браття… а це де ваша сльоза?..
Стій, братіє! а де ваша сльоза!
…Мене ж ввібрало й приховало
Маріїне і Бога серце!
28.07.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017
Воскресни, Господи,
що твориш величну погоду!
Ти єси Бог, творяй чудеса:
Нехай в нас воскресне
нестопкана Духа краса,
Яка Тобі в Небі
присутньою є за природою!
Воскреслий Господи й Боже,
звернись до народу,
А з дольних сердець і очей
хай сяйне голосам,
Щоб усім провернулися очі –
із крайнього перевороту!
Воскресни в нас, Господи! –
створив єси дику вселенську природу:
І землю, й моря, й всю твар,
що у них, сотворив:
Безсловесна вона і вдивляється в нас
до цієї пори,
І стражда, і волає – з-за упалого серця пригоди…
Розв’яжи нам язик!! –
Наверни нас братам
для слов’янської згоди:
Ти збери нас до ангелів, ангелів –
з нами збери:
Дай дихнути лісам!!
Всемогутній, Всесильний, явися
глаголати! Сам –
і Воскреслий, й крізь нас
воскрешаючи страшну свободу!
Ти в нас дивишся серце,
всіхвоскрешаюче Слово! –
Й попускаєш на заході сонця
звучати лісам:
То з бездонних криниць возсіяє
предвічна краса,
Се, мов діти, тремтять:
яке в нас вже усе випадкове…
«Ігоре! – мовиш – передивись своє серце.
І ним –
передивись рідну землю в пітьмі:
Кого виявиш десь в темноті,
вже чувайте самі:
Чом полями душа
мов земля
попід вами трясеться.»
Чом не чуємо слова –
й не бачим своєї землі?
Чом не чуємо вже під собою вкраїнську
землицю?
Бо не маєм прибіжищем Матір Святу,
так як слід Всецарицю:
Не стоїть Вона в душах усіх,
що є злі, –
Скільки зможе Марія
на всю цю негоду дивиться???
Попід ліхтарями захмарено ходить
українська ніч
Й побирається крихтами темної їжі…
Не почутий – від Господа Бога
Куїнджі…
Чом не чути всім праведну в Богові
річ?!!
Пийте воду від Божого звільнення
цього народу –
Добру воду, хто прагне у Бозі
своєї ходи!
Воскресни, Господи,
що твориш з народом святую угоду!
Бо з розчуленим серцем
коріння сердець
у Собі насадив.
10.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2017
Композитору Максиму Березовському
з любов’ю присвячується
Значить ви не закінчували
Болонської школи?
Ніколи — чи ніколи?
Христос задоволений:
таке дозволяє не з кожним
Пора і півтіні прибрати…
Що ж! жодного брата…
от — що вольовий художник!
аматори…
Амадей є
Максим є! Київ — каса
але маса — аматори
Зоря — ногами на шию ганку!
не оглядаючись
як сидр на війні
Ви приробляєте зранку
вікну височезний верх на планках!
з неотіненої симфонії ранку
ті ще сплять на світанку
діла з Сонця не брешуть
не брешуть ноти — ні!..
Що ж , Боже, завжди —
з-під рук вихоплюють
дар так горів
щоб — твір — і— щоб не згорів
Гей, нетопирі!
не Максима згноїть
в тридцять два, мов картоплю
з виджень бездарних
цариць Катюшек й царів!
І знов «ангел» неукраїномовний! —
здається, упрів.
15.08.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2017
Блискавка зійде –
очищується повітря
ген сніг іде ж – очищується
повітря
геній в серці народиться –
це очистилося повітря
зірка в серце – і очищується
в просвітах
сльозою вмию словом
вмию і хутко кришталеве
витру
Благословлю – історії аннали
космос – і Сином розширене серце
і божественне і запальність –
єсть музиканти?
І одна – єсть
відчувається тональність?..
Гучніше! музики є між вами??
Сніг є... любов... не бачу
Єсть мить прозріння –
удачі!
Сліпа ще любов
і не бачу
і вихід! – любов зряча...
Любов! – не є качка!
виділи грішно святі що їдять
а зовсім інше – словом бачення!..
оце як дійдеш до цього нагаю –
блискавки – що й святі заморгають
сніги замигають
душі тікають – й тільки
п’ятки мигають!
«Мабуть, там є любов, –
чи не зашвидко тікаю?»
Покиньте іще в Австралії
перегріте бачення!
Киньте в Штатах обрядовеє
бачення:
Як молоде слово – Христа –
то вам, плотяним! –
нема пробачення.
А я кажу – нема пробачення!
Дивлюсь:
Бог стоїть чи не розгублений?
Ну, непередбачливий –
результат розвитку задуму,
прямо – Бог – розчулений...
Снігу, Боже! А!.. Снігу! Снігу! А-а!..
Щоб загрузли! Міста –
в селах, в снігах!! так –
протягнулися б срібнії
змійки горбками –
кого люблять, й прості-прості дорогожитності!
Копались і закопались в пам’яті
зм’ятій і стожильній!! Чим дорожити?
Без Бог-Сина і Слова –
несила жити.
Ще вовки встануть колом бродити!
І відірваним від серця –
як вам жити і шарудіти?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
Море заграє –
та і виносить, якого купає,
запахи, радість,
намистинки, зблиски всі...
З моєї любові,
якою кохаю, знахідки має
тільки аромат Твоєї
особистості!
Яку маю неосоромну надію
на Тебе!
(це слабо...)
Яку я маю сердечну потребу
на Тебе!! Сила!
Суламіф не
підштовхувала шторми,
ні плечима, ні руками,
Суламіф не утворювала, таке,
при нім всі амеби,
Вона не бурлила, не робила
особливим
Небо,
аби витиснуть із мене спирт
до стакана!!
При мені можуть відпочивати хулігани:
Пушкін шукав ножа, а серце –
більш пафос прохромить!
Лиш любов тече. Подивись
хоч би через
плече:
Твоє море – моєму, тече,
о,
яка це
дотичність!
музика, музика лише – пластична,
а музика, музика –
не посоромить...
Тебе ніхто не проводив ні з дому,
ні додому,
Поет, видно, колись не доріс...
Є – що чекають... коли їх розсердять...
Поки що все спасає Твоє милосердя;
не вздовж моря я, а – з лісу...
і в ліс...
Твоє море заграє–
виносить якого купаєш...
зблиски, іскри
і радість, намистинки і...
З любові
якою
нас Бог кохає...
знахідки мають
(... значення мають?)
запахи твоєї Особистості!..
24.06.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
Ми обнялись — ти віями лоскочеш
Поблизу віч мені лице
І Богородиця і Дух так хочуть
Бо дуже мило й серцелюбно це
Щасливий той, кому далось почути
Биття сердець любов’ю навзаєм!
Обнятися — і мовчки огорнутись
В тому, що більш є, чим ми є...
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
* * *
Травнем! — хвицає форма...
Свіжість як суть на ножі.
В травні собі не лежіть.
Мається — все! Близько норма.
В решті — бузковії міражі...
Гоять усе, що били!
За ідеальну суть.
Із перламутру кобилу
Два — вранці — дмухи пасуть!
Тихо, без вдиху:
Вам ідеальне — гілки принесуть...
17.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
* * *
Світ дає вбік, – в горлі
клубок
незапитаних чеснот, –
й сам собою злетиш, і
в півсні прилинають Знання –
некорисливі
й неприкладні.–
Гірне світло!..
* * *
Проходячи воложища дерев
і шелестячи шкірою і волосинками об одяг,
мене доторкуєшся думкою, прекрасна,
і втягуєш, – наковтуюся сонця у душі…
Коли ти думаєш про мене, то мене
проймає дрож, гарячі хвилі мління
Прокочуються – і квилить проміння…
І спечно ллється, – і одним молінням
пала повітря! – й окриля
мене!
Я стану сонцем!!
З тьми гіпноз іде…
Ми станем своїм щастям – незрівнянні!!
Невидні твої руки полумяні,
О ангеле!
Хай Небо нас веде.
* * *
О Небо! солодко з безсмертя – у кохання!..
Чому так гори лиже вітер сонця?
Всі гори – я. Плечима впав у всесвіт
І від плечей я спека і повітря
І світ
І всі хребти ворушать
Вітряний потойбічний мій язик…
* * *
Стрічайтесь, наші душі-кораблі,
минуле – щоб майбутнє розпинати!..
…Нащо ти кинув мене, віку ХХХХV –й,
Мій диве, коли я тебе прозрів?
Нащо твої жахаючі знання? –
тут люди йдуть безвинні навмання
загинути.
За північ в час Бика,
Щезає з душ уся журба тяжка;
тоді й складається і чистим і святим
В далекім небі лиш себе знайти…
І згодом йде у сон четвертий віщий,
устріти тих, хто у законі – вічність…
Знайти коханих! Відлітаюче в імлі
личенько біле…
Жінка в білім-білім –
з руками, що припяті до землі!..
* * *
Кохана!
Довкола тебе златоокий острів –
і він факає мені в голову і в груди,
а холод виру
крижаної тьми людей
не піднесе їх навіть подивитись,
як прилітає яснобачення – безсмертя
на сонячних квітує островах!
1989
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2017
Оце лежить — нароблена людина.
Тіло гуде:
земля гуде на це
Натомлення — просте...
й своє лице..
Й не має сили думать, ні годити.
Зневага є у нас!—до хліба
й до людини...
І чи багато часу на молитву?
Дійсно!
Чи близько храм?
Цього й не знаєм ми!..
Співали руки, це —
її Псалми...
Стихне людина,
як було священнодійство.
Бог не залишить
трудолюбця.
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2017