Білоозерянська Чайка

Сторінки (12/1146):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Вишневі сни

/віланела/

Садок  вишневий  коло  хати,
Хрущі  над  вишнями  гудуть,
Тривозі  ж  –  цілу  ніч  волати.

Десь  озиваються  гармати,
Густіє  кров,  неначе  ртуть  –
Комусь  прийшлось  життя  віддати.

У  сні  захисника-солдата  –
Плугатарі  з  плугами  йдуть,
Як  солодко  про  це  згадати!

Козак  лишився  б…  Зачекати
На  наречену  молоду
(  Ич,  розспівалися  дівчата!)

Та  треба  землю  захищати.
Відводити  страшну  біду.
…  А  десь  в  тилу,  ладнає  мати
Вечерю  в  рідному  саду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024


Вишнева ідилія

/глоса/
                                                             Садок  вишневий  коло  хати,
                                                           Хрущі  над  вишнями  гудуть.
                                                           Плугатарі  з  плугами  йдуть.
                                                           Співають,  ідучи  дівчата,
                                                           А  матері  вечерять  ждуть.
                                                                   (Т.Шевченко.)

Завзятий  джмелик  волохатий.
Пірнає  в  медонос  чимдуж,
І  ваблять  аромати  руж.
Садок  вишневий  коло  хати,

Яка  ідилія  в  саду!
Лірично-тепла…  Задивився:
Бджола  співає  чорнобривцям,
Хрущі  над  вишнями  гудуть,

Здається,    віковічний  дуб
Торкає  хмари-пароплави,
А  сонце  золотиться  ставом.
Плугатарі  з  плугами  йдуть.

Заморені,  вертають  тато
Із  косовиці  навпрошки  –
Немов  у  чарах    парубки:
Співають  ідучи  дівчата,

Дух  роду,  сила  та  могуть  –
Квітує  рідна  Україна,
Хай  вкупі  будуть  всі  родини,
А  матері  вечерять  ждуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024


Старенькій матері

Слабуєте  знову.
І  труситься  тіло  старе.
Надумано  стільки  –
З  недугами  часто  не  спиться:
«Така,  нездорова,
Я  стала  сім'ї  тягарем…»
Немислимий  біль  той,
Журбує  щодень  трудівниця.

Так,  неідеальна.
Бо  так  облаштований  світ.
Заплакані  очі.
Свої  неприємності-грози.
І  те,  за  що  жаль  нам:
Недоліків-огріхів  слід.
Сумління  жіноче
Простити  за  хиби  всі  просить:

«Робила  ремонти.
Варила  борщі.  Був  город.
Квартира  і  гроші.
Жіноча  краса.  Радість.  Діти.
Садити,  полоти,
Онукам  надбати  добро
Я  більше  не  можу,
Бо  ноги  не  хочуть  ходити.

Люблю  ж  то  так  само…»
Закрапають  сльози  тихцем.
Дай  Бог  пережити
Гіркі  негаразди  життєві.
Не  будете,  мамо,
Для  нас  тягарем  –  вірте  в  це!
Онуки  і  діти,
Усі  ми,  допоки  ще  є  Ви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024


Квітка степу

/терцина/

У  степу,  розпеченім  до  краю,
різнотрав’я  змучене,  безсиле
на  яскравім  сонці  догоряє.

А  будяк  –  несхитні  квіти  вкрили:
притаманна  міць  чортополоху,
стійкість,  впертість  і  голки,  як  шило.

Аристократичний?  Анітрохи!
Де  шляхетність,  ґрація  і  врода
у  хребта  відлюдного,  сухого?

Сонцежар  і  вітер  не  зашкодять,
бо  колючка  дивну  має  впертість:
Самота  –  не  вирок,  а  свобода.

Проростає  у  безводній  тверді,  
в  реп’яхах  –  затято-непохитна,
Не  для  неї  бесіди  відверті.

Межи  скрут  і  бід  ефектно  квітне,
в’їдлива,  дошкульна,  неконтактна.
Має  квітка  степу*  своєрідний
нешаблонний,  вщипливий  характер.

*будяк,  чортополох,  колючка,  татарник,  реп’ях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024


А ЛІС, МІЙ ЛЮБИЙ, З НАМИ ПОСТАРІВ

А  ліс,  мій  любий,  з  нами  постарів,
Зелена  юність  не  буває  вічно.
І  перші  павутинки  на  обличчі  –
Немилосердність  диких  чагарів.

Зробились  давні  спогади  крихкі,
Здича́віли,  відлю́дні,  наче  со́ви.
Хоч  віти,  мов  рукава  вітряків,
Відлічувати  час  назад  готові.

…Хвоїни-шпи́льки  в’язнуть  у  смолі
На  сосонках  рівненьких,  ніби  струни.
У  зелені  –  хмільна  далека  юність,
яку  ледь  бачу  в  непроникній  млі.

А  перелісся  між  гущавини
Відкритися  не  хоче  іншим  людям,
Живе  у  ньому  те  напівзабуте,
що  ліс  обом  сьогодні  прочинив.

Там  зазирає  в  очі  кожен  рік:
Грибні  дощі,  життєві  бурі-крени.
Риплять  дерева  сиві  –  не  зелені,
Про  сокровенне  тужно  і  смиренно:
Бо  ліс,  мій  любий,  з  нами  постарів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024


Музі

Ти  з  місячного  сяйва?  
Пілігрим?
Бо  ковзаєш  між  бурями  й  громами…
Ведеш  до  раю
Візерунком  рим,
Міцний  зв’язок  невидимий  між  нами.

Доріжка  срібна
Та  звучання  флейт  –
Це  все,  що  треба  нашому  дуету.
І  так  потрібна
Ти  –  із  роду  фей  –
Думкам  сумбурним  вічного  поета.

Несеш  серпанок
Чуда-таїни,
Трояндами  вкладаєшся  у  віршах,
Я  прошу,  Панно,
тільки  не  змінись  –
Ти  для  свого  Поета  наймиліша.

Хмільна  спокусо,
З  легкістю  хмарин
Зірки-бажання  кидаю  в  траву  я.
Бентежна  Музо,
Чудо-пілігрим,
Щодня  тобі  радію  і  дивуюсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024


Бабусині паски

Борошна  сліпуча  білизна́,
Бабця  чисто  вбрана  коло  столу,
Сивочола,  ставна,  чепурна,
«А  чи  вдасться  паска?  Бог  то  зна!»
Кутаєш,  аби  не  захололо.

Ось  жовтки  звільняєш  від  білка,
(Так  робила    ще  твоя  прабабця.)
Щоб  пухка  була,  а  не  глевка,
Хай  підходить  десь  до  обідка,
Пасочки,  знай,  протягів  бояться…

Пахне  здоба.  Забиває  дух.
Солодить  родзи́нковим  узваром.
Тісто  сходить  ніжне,  наче  пух,
А  бабуся  не  зняла  фарту́х  –
Все  щось  випікає,  смажить,  варить…

Дивовиддя  з  року  в  рік  старе,
Де  мала  й  всьому,  здається,  вчуся.
Великоднє  свято  до  дверей,
І  жура  ванільна  пробере  –
Не  пече  для  нас  уже  бабуся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024


Хай підходять у хаті паски

Споконвіку  обряд  цей  близький:
Великодні  підходять  свята,
І  молитву  шепочуть  вуста  –
Господиня  вчиняє  паски…

І  не  сплутає  світ  нас  ні  з  ким,
Від  війни  б  утікати…  Та  –  ні:
Вдома  пахнуть  опара  й  ваніль,
Україночки  місять  паски.

А  на  фронті  синочок  стійкий
просить:  «Боже!  Мій  край  захисти!
Бо  за  спинами  нашими  –  тил,
У  матусі  вдаються  паски.»

У  тилу  –  живемо  завдяки
Силі  й  мужності  рідних  солдат.
Їм  –  сітки  і  посильний  донат,
І  ще  теплі,  домашні  паски.

Захисти,  Отче,  тіло  й  думки  –
Ллється  вгору  потік  молитов.
На  життя,  на  добро  і  любов
Хай  підходять  у  хаті  паски.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024


ФАЙНА ПАСКО, ЛАДЬСЯ

Паско  файна,  ладься,  із  легкого  тіста!
Примовляє  бабця,  вдягнена  врочисто.
Настрою  докласти  треба  в  рухи  звичні,
щоб  заграла  Паска  сонечком  величним.

Місить  спозаранку  тісто  якнайкраще,  
Жовте  від  шафрану,  як  любив  мій  пращур.
Праця  без  спочинку,  бабці  ж  не  звикати:
Ось  ваніль,  родзинки  –  пахне  медом  хата…

Ніби  сонце  гляне  пасочка  «четверна»,
а  «п’ятнична»  –  шана  родичам  померлим.
У  Суботу  ставить  –  піч  запалить  свічка,
Паска  зі  хрестами  й  колосом  пшеничним,

З  крилами  зозульки  –  дай  нам  літ,  крилата!
Хрестить  всі  каструльки  із  печі  лопата.
У  вогні  –  свячена  із  верби  лозина.
Може  напечеш  нам  –  щоб  на  мирну  днину?

З  «Отче  наш»  саджали  і  виймали  з  печі.
Тих  пасок  чимало  –  щастя  для  малечі.
Для  онуки  праця…    З  погляду  м’якого
Розумію  бабцю  –  далі  ґоґоль-моґоль.

Рівно  та  доладно  нанесу  вершечок,
Сяє  тепла  радість  у  очах  старечих.
…У  чеканні  звістки,  що  зійде  над  світом,  
Писанки  барвисті,  крашанки  –  говіти.

Ось  на  рушникові  пасочка  рум’яна  –
будьте  всі  здорові,  добрі  християни.
«Хай  скінчаться  війни,  –  наче  каже  бабця.  –
Бо  життя  безцінне.  Файна  паско,  ладься!»  


.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024


Прощався квітень

Удень  сьогодні  сонячно  і  жарко,
Свічки  каштанів,  пісня  солов’їв.
Граційний  Квітень  йшов  розкішним  парком,
який  прикрасив  рідний  наш  Зміїв.

Прощався  з  нами.  Травню  естафету
з  прийдешніми  святами  передав.
Раділо  око  скошеним  кюветам
і  освіжали  аромати  трав.

Посидів  із  містянами  на  лаві,
Прибратися  пособив  двірнику.
Стрункій  студентці  підморгнув  яскравій,
Напився  кави  десь  у  холодку.

Весняне  місто…  Та  чоло  він  хмарив:
Війна  посеред  квіту  і  краси.
Дивився  на  алеї  й  тротуари,
для  краю  ніби  захисту  просив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024


Не у цьому житті

Не  у  цьому  житті…
Йде  війна.  Про  кохання  не  час  нам.
І  тривкий  сум  душі
Розчиню  у  буденності  днів.
Та  без  цих  почуттів
одинока  я  стану  й  нещасна.
Тож  прошу  Вас:  лишіть
крихту  спогадів  сильній  мені.

Не  у  цьому  житті
безпорадною  бути,  слабкою.
Пережити  війну
допоможе  стосилля  і  міць.
Ми  вже  зовсім  не  ті,
кожен  погляд  –  горить  гіркотою.
В  очі  я  зазирну
задля  світла  в  нечулій  пітьмі.

Хоч  ніхто  не  хотів  –
перехрестя  двох  доль  розійшлися.
А  літам  вести  лік
невідправлених  досі  листів.
Та  без  цих  почуттів
незбагненних,  рождених  у  висі,
Час  обох  нас  обрік
на  всі  виклики  у  самоті.
…Ми  –  не  в  цьому  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024


Живи, синочку

Берези  весняне́  шепочуть,
каштан  –  у  спалаху  свічок.
П’янку  красу  зловили  очі.
а  у  думках:  води  б…  ковток…

У  ранах  заніміло  тіло,
чомусь  не  відчувалось  ніг.
Матуся  вижити  веліла,
то  як  ослухатися  міг?!

Трава  засяяла  росою,
стікало  з  пагона  й  листви,
мов  шепотіло:  пий,  герою!
Десь  мама  молиться:  ж  и  в  и!

З  каштану  квіт  летів  молочний,  
не  вщухли  вибухи  та  гул.
А  вітер  ніс:  «Живи,  синочку!»
Благання  найрідніших  губ.

Лежав,  запитував  у  Бога:
невже  загину  в  двадцять  п’ять?
А  з-за  беріз  ішла  підмога:
ще  зможеш,  синку,  воювать.

Роса  сміялася  щасливо,
яких  іще  потрібно  слів?
Молитва  мами  –  справжнє  диво,
Ти  завдяки  їй  уцілів.

Береза  весняне́  шепоче,
Каштан  –  у  спалаху  свічок.
І  залляло  росою  очі,
Як  мамі  дякував  синок…

(дякую  за  світлину  "Українській  правді".)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024


Лиманський дворик

Лиманський  дворик  –  у  гінких  березах,
що  з  кожним  роком  затіняють  стіл.
Скрип  білокорих  –  мрії,  що  не  щезли,
про  мир  і  спокій  під  гудіння  бджіл.

Вітрець  шепоче  ледь  розквітлій  вишні:
«Скажіть,  красуне,  чи  я  милий  Вам?»
Смішний  горобчик  цвірінчить  потішно.
Он  хмара  суне  –  не  на  дощ  бува?

З  вікна  доносить  мелодійні  ноти  –
сусідський  хлопчик  розтягнув  баян.
Із  абрикоси  –  білі  привороти,
молочну  вроду  розгубив  Лиман.

Хоч  поруч  горе.  біль  що  ранить  лезом:
Жорстокість,  безлад,  ві́йни,  смерті  лють.
Лиманський  дворик  і  гнучкі  берези
Весну  в  підмерзлих  душах  бережуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024


Це ти, Лимане

Берези  пишнокосі  та  стрункі,
Двори  –  у  вогняни́х,  рясних  тюльпанах,
І  аромати  радісних  бузків,
Які  розквітли  сьогорі́ч  зарано  –
Це  ти,  Лимане…

Лиманці  –  працелюбні  та  прості,
Йдуть  на  городи,  тільки  сонце  встане.
Черемха  пахне  в  зелені  густій.
Від  насолоди  серце  –  ніби  п’яне  –
Весній,  Лимане!

Десь  кажуть.  забарилися  дощі.
Зате  вітри  шумлять…  Куди  не  гляну  –
Любистку  кучерявляться  кущі,
У  квітнику  невіста,  біла  панна,
Цвіти,  Лимане.

Із  клубу  –  голос  пісні  долина,
Бурхливі  ноти  хва́цького  баяна.
Ми  –  мріємо.  Хоч  поруч  і  війна,
Хоч  ще  тривогу  чути  аж  до  Занок  –
Живи,  Лимане!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024


І хлипав дощ

Моросить  краплина,
Склом  тече.
В  тебе  не  єдина  –
Біль  мечем.

Накрапає  слізний  –
Жаль  дівча…
Розпізнала  пізно
Фальш  в  очах.

Душу  рве  погода
Отака.
Рюмсання.  Розводи
По  щоках.

Грому  ноти  гнівні…
Болю…  чи
Він  святу  наївність
Намочив?

Хоч  разом  були  б  –  ну  
Він  не  з  тих.
Співчутливо  схлипнув
Дощ  і  стих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024


Дорога до батьківського порогу

Чи  ти  тепло  знайти  в  собі  зумів,
Чи  зрозумів  життя  людського  сенс?
Веселкою,  між  сонця  і  громів,
На  батьківський  поріг  душа  несе.

Рвуть  стежку  полини  та  чебреці,
І  під  ногами  шовк  із  ковили.
Біжу  я  із  ромашками  в  руці
Шляхами,  що  життя  мене  вели.

Спішу  до  двору,  аж  не  чую  п’ят,
Не  впізнаю  з  роками  я  людей.
Мій  друг,  найвеселіший  із  хлоп’ят,
По  стежці  сина  власного  веде.

Ліс  постарів,  неначе  занеміг.
(Любило  молодняк  дівча  мале!)
І  тільки  мама  вийде  на  поріг,
А  тато  десь  у  небі  журавлем…

Букет  ромашок  мамі  піднесу
Із  купою  схвильованих  вітань.
…  І  падає  з  тополі  білий  сум
За  всім,  що  розгубили  крізь  літа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024


У яблуневій завірюсі

Вітами  яблунь,  мов  рукавами
Вітром  тягнуся,  бунтівником.
Видихну:  «Як  Ви?»  Квіт  поміж  нами
У  завірюсі  сниться  обом.

Ноти  любові  зводять  долоні:
Дотики-іскри…  Потиск-вогонь.
Сни  кольорові  –  біло-червоні
Квіти  зумисне  трусять:  схолонь…

Падає  чисте,  світле,  єдине:
в  згадці  мене  Ви  бачите  –  мить.
За  особисті  хиби-провини
Квіт  яблуневий  землю  сніжить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024


Безсоння

Коли  неосмислено  раниш,
по  крихті  роздрібнюєш  сон.
Сиренами,  криками  сов
Неспокій  озветься,  товариш.

Скубеш  пасма  дум  із  подушки:
Насмикаєш  за  ніч  –  мільйон.
Війною  стривожений  сон
не  вразь  іще  й  ти,  легкодушно.

Чужими?  Ворожими  є  ми?!
Накриє  лавина  гризот.
Невже  ображати  приємно?
Безсоння...  Світанок  от-от.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024


Ноти розмаїтої весни

Жовті  ця́тки  на  горбах  і  схилах  –
Вітер  на  кульбаби  дме  прудкий.
А  черемха,  наче  забілила
Наболілі  від  війни  думки.

Глянь,  які  тюльпани  розмаїті!
На  дощі  нарцис-вродливець  змок.
І  біліє  у  вапня́ній  свиті
Запашний,  уквітчаний  садок.

Ранок  жайвір  нотами  заводить,
Когути  підтягують  пісні.
Порядкують  люди  на  городах,
Просять  в  Бога  мирні,теплі  дні.

Бджоли  тягнуть  вихори  мелодій,
і  нектарний  мед  несуть  мерщій.
Селянин  -  у  клопотах,  роботі:
Ґрунт  –  як  пух,  чудові  йдуть  дощі.

Перекус  нехитрий  всухом’ятку,
В  холодку,  як  мить  одна,  минув.
…  Ніби  сонця,  щедрі  жовті  ця́тки
і  черемха  слухали  весну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024


Ноти розмаїтої весни

Жовті  ця́тки  на  горбах  і  схилах  –
Вітер  на  кульбаби  дме  прудкий.
А  черемха,  наче  забілила
Наболілі  від  війни  думки.

Глянь,  які  тюльпани  розмаїті!
На  дощі  нарцис-вродливець  змок.
І  біліє  у  вапня́ній  свиті
Запашний,  уквітчаний  садок.

Ранок  жайвір  нотами  заводить,
Когути  підтягують  пісні.
Порядкують  люди  на  городах,
Просять  в  Бога  мирні,теплі  дні.

Бджоли  тягнуть  вихори  мелодій,
і  нектарний  мед  несуть  мерщій.
Селянин  -  у  клопотах,  роботі:
Ґрунт  –  як  пух,  чудові  йдуть  дощі.

Перекус  нехитрий  всухом’ятку,
В  холодку,  як  мить  одна,  минув.
…  Ніби  сонця,  щедрі  жовті  ця́тки
і  черемха  слухали  весну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024


Не старіє білий квіт

Пелюстки́  оси́пались  додолу.
Білий  квіт  із  весен  полишав.
Оцвіла.  Лишилась  напівгола
неприкрита,  зболена  душа.

Вітер  шарпав,  обривав  і  зносив.
Неістотне  падало,  тонке.
Забілило  дивно  білі  коси  –
То  вінок?  Чи  юності  букет?

Не  збулось...  Роса  бринить  на  віях.
(А  наснились  відблиски  світань.)
Білий  квіт  у  людях  не  старіє  –
У  тобі  весніє  він,  поглянь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024


Іду до Вас

А  я  до  Вас  –  крізь  зими.
Топлю  сніги  та  кригу.
І  віршами  своїми
нову  чаклую  книгу.

Білявою  весною
до  Вас  біжу  садами.
Під  вишнею  постою,
де  вірші  Вам  складала.

Верну  Вам  ніжність  літа,
чуттів  забуту  спеку.
У  ліриці  зігріте,
заб’ється  щось…  далеке.

Іду  до  Вас  осіння
та  власне-першоцвітне
в  катрені  світлотінню
продовжує  щеміти.

Іду  до  Вас  незмінно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024


Не розгубіть весни тепло

Не  розгубіть  схвильоване  тепло,
що,  як  весни́,  з  надією  чекали.
Воно,  як  сік  березовий  текло,
Та  застигало  мороком  окалин.

І  щось  квітневе  рвалося  із  мряк,
таке  хмільне…  таке  недосконале…
Та  як  забути?  Чи  зітерти  -    як?
Усе,  що  двом  життя  подарувало?

Веселкою  до  серця  потягнусь,
в  міцних  обіймах  –  то  громів  пере́стук.
Рука  в  руці  у  темряві  спокус,
а  сонячне…  Чи  заблудилось  десь  там?

Я  за  квітневе  –  долі  посміхнусь,
Іде  садком  назустріч  мій  товариш.    
О  доле,  не  чіпай  мою  весну!
Невже  без  мрій  зоставиш  і  зістариш?!

Сплітають  зморшки  очі  та  чоло,
А  душі  –    ще  у  сонячнім  вогневі.
Не  розгубіть  життям  весни́  тепло,  
Бо  молодість  –  вона  і  є  квітне́ва.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024


Абрикосова згадка

Абрикосовий  цвіт  у  кохання:
справжнє,  знаю,  повік  не  відпустить.
Казка  перша,  надумана,  рання,
облітає  пониклим  пелюстям.

Справжнє,знаю,  повік  не  відпустить:
у  цвітіння  вертатиме  спогад:
Абрикосовий  сніг  білить  густо,
розчаровано  впавши  під  ноги.

Казка  перша  –  надумана?  Рання?
Чи  мороз  по  беззахисній  стукнув?
Закружляла  в  повітрі  востаннє
наречена  в  омріяній  сукні.

Облітає  поникле  пелюстя,
невимовно  привабне  медами.
У  нектарі  чуттів  тих  гублюся:
абрикоса  своє  нагадала…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024


Весна болить

Скрижанілі  непорозуміннями.
Збайдужілі,  змучені  проблемами.
Вдвох  весну  зустріти  не  зуміли  ми.
Тінями  лишилися  окремими.

Руйнувалися  містки  і  падали,
Береги  самотні  розділялися..
Закривалися  ми  барикадами
не  живі,  здається,  а  зі  сталі  всі.

Кожен  обростав  та  жив  образами,
І  шукав  у  комусь  винуватого.
Хоч  і  розум  часто  нам  підказував,
та  щодня  сварились  удвадцяте  ми.

Шрамами  укрилося  суцільними,
Рознеслось  мрійливе  пустоцвітами.
 Вдвох  весну  зустріти  не  зуміли  ми.
…Хто  ж  бо  знав,  що  довго  так  болітиме.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024


Однолюби

Весняна  ніч  –  краплини  губить::
чорнила  плавання…
Вона  та  я  –  два  однолюби
в  життєвій  гавані.

Сріблясто-сяюча  подушка  –
Наївні  промені.
А  світ  чорнів,  такий  бездушний,
І  гріли  спомини.

А  всі  слова  й  безглузді  вчинки  –
потьок  люстерковий.
Все,  що  раніше  лебедине  –
тепер  нестерпне  їм.

Весняна  ніч  холола-гусла,
спліталась  хмарами.
Щеміло  й  накрапало  густо,
Хоч  тепле  марилось.

 І  місяць  бачив  це,  і  люди
спинялись  вражено:.
Любити  вчились  однолюби
Себе  зневажених.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024


Знакове

Мастила  веселковою  палітрою
Весна.  Тріумфувала  злива,  плакала.
Неслась  молитва,  у  війні  обвітрена:
«О  Боже,  хай  це  буде  добре  знакове!»

Яскравий  снопик  постелив  надією
на  мир...  Жорстокість  зникне  із  жадобою.
І  прийде  день,  якому  всі  зрадіємо,
Про  це  морзянку  дощ  рясний  видзьобує.

Дивилися  на  диво  люди  зболені,
(Душа  із  небом  наче  так  балакала..)
Людина  бачить  те,  що  їй  дозволено…
«О  Боже!  Хай  це  будуть  добрі  знаки  нам.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024


Обійме вітер лісу свіжий дух

Обійме  вітер  лісу  свіжий  дух,
У  першоцвітах  –  пахощі  смоли
І  пряність  глиць.
Зраділі  верби  укриває  пух:
До  літепла  з  тобою  дожили
І  громовиць.

Ще  трохи:  дощ  поллє…  а  там  –  гриби!
Скоріше  б  він  гараздами  росив
І  світ  будив.
Щоб  весни  знову  мирними  зробив:
Земля  зітхнула,  люди  і  ліси,
Поля  й  сади.

Щоб  рій  новин  безрадісних  ущух,
щоб  повернулись  діти  до  родин,
А  бій  не  тряс.
…  Обійме  вітер  лісу  свіжий  дух,
Зірвавши  з  неба  сотні  намистин:
Потрібен  час.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


У Прощену неділю

Дощ  зі  снігом.
Безбарвно-похмурий  вокзал.
Мжить  мої  зледенілі  думки,
що  набігли  
в  рядки,  як  мереживо  шпал:
міжсезоння,  війна,  час  такий…

Безнадійно,
здається.  цей  світ  захворів,
хоч  весна  ледь  торкнула  крижин.
У  лінійку,
контрастом  сумних  поїздів,
журавлиний  вертається  клин.

Семафори
сигнали  про  мир  подадуть:
дочекайся  на  свій  паротяг.
Запроторить
зло  в  пекло  Всесильна  могуть..
Прости,  Боже…  й  даруй  нам  життя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


Так буде

Клич  гідних  на  подвиг,
слабкі  –  непорушні.
Бо  мужніх,  терплячих,
вбивають,  як  бач.
Та  вільний  народ  ми!
Страждаємо  дуже:
жахіття,  звірячість
і  світ-споглядач  …

Нещадні  удари,
поранені  й  мертві  –
радіти  б  тепліні,
гудінню  бджоли.
Клич  мудрих,  Кобзарю:
до  неба  йдуть  жертви,
твоїй  Україні
нестерпно  болить.

Речуть  заповітом
думки  Мудрецеві,
палке,  полум’  яне
б’є  слово  тверде.
Ти  вір:  мирноквіття
в  садочку  вишневім
збіліє…  Й  веснянку
нам  хрущ  заведе.

Затягнуть  дівчата,
у  такт  соловейку,
Схвильована  мати
обійме  синів.
І  ось,  біля  хати,
щаслива  сімейка,
вечеряти  сяде
під  мирні  пісні.

Так  буде,  Тарасе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


А Жінка - вона, як море…

А  Жінка  –  вона,  як  море:
стобарвність  у  ній,  сейсмічність.
Шаленство,  спромога  шторму,
химерна  та  екзотична.

Щодня,  щохвилини  різна:
спокійна,  до  дна  прозора.
За  мить  –  каламутить  грізно,
стихію  не  упокориш!

Мінлива  та  неосяжна,
намиста  –  блискучі  мушлі.
Бентежна  у  макіяжі,
чутлива,  великодушна..

Торкає  кайму  піщану
вражаюча  хвиля  пінна:
У  сукню  розкішну  вбрана
утіха,  сновидь,  перлина.

Яка  ж  у  тобі  родзинка?
Ти  пристрасть  і  міць  тайфуну?
Хвилює,  як  море,  Жінка  –
Стрімка,  дивовижна,  юна.

Яке  ж  ти  ребро  Адама?
Бентежність  і  розмаїття…
Кохана,  дружина,  мама  –
найкраща  у  цілім  світі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


ЗЛАМАНІ ВЕСНИ

Падали  стіни,
кров  замастила
перекриття.
Чорні  руїни
криком  безсилим
м’яли  життя.

Сива  Одеса.
Горя  чимало,
пошук  людей.
Зламані  весни.
…І  обіймала
мати  дітей.

Цілі  родини  –
в  небо  по  східцях.
Хто  завинив?
Боже  єдиний,
Ангели  всі  ці  –
жертви  війни…

Як  тут  не  вити
 з  розпачу  й  болю?
Душі  –  в  розла́м.
Мати  і  діти…
Зламані  долі
силою  зла.

(Малюнок  з  Міжнародного  проєкту  «Діти  проти  війни»)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024


Веснянка для донечки

/квадратне  римування/

Немов  солодкі  півники
Бурульки  лиже  сонечко,
Живуть  надії  зранені,
як  парость  у  мені.
     І  віриться:  що  днів  лихих
     не  знатимемо,  донечко,
     здається,  зла  це  танення…
     ти  вір  у  світлі  дні.

Вертають  гуси  гамірні:
За  краєм  дуже  скучили,
І  сльози  аж  вичавлює
Бентежно-теплий  клин.
       Зривають  мрійні  наміри
       дні  лютого  розлючені
       і  змішують  з  печалями
       тужливий  дим  руїн…

Бурульки    ж  –  як  льодяники
Тепло  тихенько  злизує.
І  на  тину  виспівує  
Рудий  сусідський  кіт.
     Недобре  –  має  танути,
     війна  й  вітри  пронизливі.
     Співай  і  ти  щасливої,
     Гони  думки  гіркі…

Май,  доню,  силу  проліски,
яка  воює  з  кригою.
З  тендітно-нескоримого
чіпкий  її  росток.
       Запише  пам’ять  болісна
         рядки,  що  стануть  книгою:  
         несамовиті  зими  в  ній
         життєвих  помилок.

Ще  рідне  нищать  танками,
кровлять  щоденні  вибухи
І  мін  у  полі  хлібному
накидав  хижий  звір.
       Та  першоцвіт  веснянкою
         озветься  за  відлигою,
         проклюнеться,  окріпне  він  –
         ти  тільки,  люба,  вір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024


Бо ти десь є…

(квадратне  римування)

Простий  рецепт:
у  складові  любові
безмежну  ніжність
я  додам,  коханий.
Люблю  усе,
Пов’язане  з  тобою:
Розталу  сніжку,  
як  весни  зітхання.

І  кави  дух,
що  буду  готувати.
Стілець  –  не  твій  –
та  все,  чомусь,  навпроти…
І  вітру  дмух,
що  не  змітає  дати,
І  змерзлість  вій  –
докору-суму    дотик.

Ллє  голубінь,  
тривожить  мерзлі  зими.
Лід  розтає  –
Веснію  у  рядку  я.
Пишу  тобі
відверте  і  незриме  –
Інгредієнт,
що  крізь  роки  смакує,
     …Бо  ти  десь  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024


Лівостороннє

Тугою  лютого  лівосторонньою
Здавлює  груди,  відлунює  ранами:
(Кажуть,  для  віку  ще  надто  зарано  те…)
Знову  в  метро  йдуть  ночами  безсонними,
мами  із  дітьми…    і  звуть  їх  мадоннами.
Зорі  рум’янило…

Тугою  лютий  зависне  окопами,
Разом  зі  зливою  слізно  ридатиме,
Серце  країни  -  з  синами-солдатами.
гордість  за  подвиг  щоденний  охоплює:
у  небезпеці  -  лишатись  хоробрими,
з  болем  і  втратами.

Вільним  же  мир  і  в  неспокої  сниться  нам,
Сонячним  зайчиком  ллє  підвіконнями.
З  вірою  -  ликами  грає  іконними  -
Пройдуть  страхи,  що  зібрав  між  ключицями
Смуток…  А  має  надією  битися  
Лівосторонньою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024


Стрілки життя розведено

Стрілки  життя  розведено,
Біль  до  валіз  спаковано.
Пустка  торкне  зсередини,
Тепле  проллє  зі  схованок.

Гуркіт    сердець  із  потягів,
що  врізнобіч  роз’їхались,
Як  же  згадали  потім  ви
З  жалем?  Чи,  може,  втіхою?

Стали  роки  зимовими,
здужали  над  обітами.
Біль  у  валізи  сховано,
скільки  ж  іще  терпіти  нам?

Душі  людські  –  трансформери:
Жухли  в  нещадній  осені.
Тільки  луна  платфомою:
в  жертву  любов  приносили.

Пам’яттю  закривавиться
Колії  пульс  тремтячої.
У  самоті  на  лавочці
Стигло  кохання  втрачене.

Двоє  блукали  вербами,
 не  досягнувши  спокою.
Стрілки  життя  розведено
вартістю  зависокою.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024


Розливаються роки

Як  у  повені  ріки
повноводої
ми  пірнаємо  в  літа́,
долі  просимо.
Розливаються  роки́…
Спішні  ходики
рвуть  оте  своє  «тік-так»,
ніби  з  осудом.

Вагота́  квітучих  снів  –
зайві  клопоти.
Вже  б  зійти  на  мілину,
пограбованій.
Ви  ж  суперником  весні  –
ворохобите,
повертаючи  з  півсну
го́йні*  повені.

Забрунькують  вишняки
серед  паводі.
Квіт  зиму́  порве  страшну  –
часомірити
Зайвину́  своїх  років
тут  зоставимо,
тільки  б  кожен  ризикнув
на  довіру  ту.

…Розливаються  роки́  –
не  набавити…

*гойні  –  цілющі  для  зраненої  душі.

(квадратне  римування)́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024


ВІН, ВОНА І ЗИМА

/  віланела/

Дарує  зима  заметілі,
Завії,  рясні  хуртовини  –
Пасують  убори  їй  білі.

Вітрів  холоди  знавіснілі
Здіймають  буран  щохвилини,
Дарує  зима  заметілі.

Здуває  крихти  обважнілі
Зі  скла.  Замала  комірчина  –
Пасують  убори  їй  білі.

В  ній  двоє,  коханню  зраділі,
Живуть    почуття-величини,
Дарує  зима  заметілі.

Любов  –  молода  та  незріла,
У  щасті  несе  до  вершини,
Пасують  убори  їй  білі.

На  шибці,  в  теплі  помутнілій,
Скляніли  два  серця  єдині,
Дарує  зима  заметілі.

Закохані,  мов  прикипіли.
Глінтвейн.  Він.  Вона  –  дві  жарини.  
Дарує  зима  заметілі.
Пасують  убори  їй  білі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


Ослінчик спогадів

/четверик/

Примостився  спогад  на  ослінчик,
Чай  пахкий  усім  лили  спочатку.
Долю  чи  урок  життєвий,  слід  чийсь  –
Від  бабусі  всотує  дівчатко.

Чай  пахкий  усім  лили  спочатку,
Латаних  коржів  пекли  чимало.
У  минуле  починали  мчати
Повісті,  що  бабця  вік  тримала.

Долю  чи  урок  життєвий,  слід  чийсь,
Все,  що  стало  з  нашою  ріднею  –
Як  цікаву  істину  засвідчить
Бабця…  От  і  я  пишу  про  неї.

Від  бабусі  всотує  дівчатко
Тогочасне,  пережите,вічне.
Притчі  все  продовжують  звучати
У  мені,  вмостившись  на  ослінчик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


Людині

Істото-зернинко,
в  гігантському  світі
при  темряві  й  світлі  –
будь  завжди  Людиною.
Тут  сенси  єдині:
душевні  перлини  всім
у  спадок  лишити.

Яскрава  піщинко,
в  життєвих  болідах
ти  є  індивідом  –
а  отже,  Людиною.
Літа  швидкоплинні:
здається,  хвилина  і  –  
задув  іскру  вітер…

Крок.  Рік.  Іменини.
ще  п’ять  –  учнем  піде,
миттєвість  –  освіта,
і  пара  з  дитиною.
Завдання  людини  –
лишитись  Людиною,
й  закласти  це  в  дітях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024


Паморозі мрій

Жаром  не  розхристує,  не  рве,
А  сніжить  пройдешнє,  сипле  сіллю.
Мріяне  –  потріпане  –  осіло  
Безпричинно.  Кажуть,  вікове.

Музика  приваблює  журна́.
Не  троянди  тішать  –  синь  волошок.
Притьмом  зустрічаєш  листоношу:
Власні  вірші  скрасили  журнал.

Згадуєш:  ото  було  раніш…
У  село  біжиш  –  дойма́є  місто.
Думаєш:  а  приспане  дитинство
Зачастило  у  зворушний  вірш.

Вгамувався  пульс  шалений  мій:
Учорашнє,  тернами  ожини,
Краяло,  марудило,  сніжило
Душу,  коси…  Паморозі  мрій…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024


Мінори зими

Страждає,  б’є  в  обличчя  косо
Жура  зими.
Осмута  нот  мінори  просить  -
Окремо  ми...

Чи  фальш,  чи  панацеї  соло
Розквасить  бруд.
Я  за  кохання  вдячна  солод
І  сіль  облуд.

Вітрисько  краплі  меланхолій
Збиває  з  листь.
І  росить  хлющ  самотні  долі,
Що  розійшлись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024


Піраміди

Рядки  торкнуться:
Хто  тут  винний?
Рве  пуповину
Зла  війна,
Роки  в  розлуці
Ти  одна,
А  я  тривожуся  щоднини.

Будуєш  власні  
Піраміди
Новий  світ  цідиш  –
Хоч  не  рай…
Та  власне  щастя  
Не  минай  –
Душі  моїй  не  дай  щеміти.

Чужі  слова,
Думки  стотонні,
Бо  закордоння
Теж  не  мед  –
Хвилює  вітер,  
з  дому  дме  –
Несе  мої  обійми,  доню…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024


Франція


(вільний  переклад  французької  лірики    Karolin  Audace)

Французьке  небо…  Зорі  менуетом
Кохання  чари  в  небі  заплетуть.
Тисячолика,  кличеш  знов  мене  ти  –
Душа  цвіте  благословенням  тут..

Лавандові  поля,  краса  Луари,
Щемкі  пейзажі…  Вид  річок-дзеркал.
Вздовж  авеню  гуляють  ніжні  пари,
Піщані  пляжі  й  гори  –  у  зірках.

Париж.  Це  місто  зваби  та  кохання,
А  Сена  –  з  таємниць  уся  сама.
Бруківок  шарм  і  затишні  кав’ярні,
Французький  темпераментний  роман.

Садів  та  замків  історичні  сплети
Минуле.  Елегантність.  Поль  Верлен.
Собори  –  з  віри  й  каменю  сонети,
Будівлі  та  славетність  дат,  імен..

О  Франціє,  прекрасна  насолодо,
Вино  та  сир,  гурманська  таїна  –
Парфумів  незбагненно-звабний  доторк.
Мистецтва  смак  і  доброго  вина.

Пошириться  спокусою  шанелі
Розлив  хмільних,  тендітних  почуттів,
Солодкі  радості  земні,  шалені,
Обійми  найзвабливіші  в  житті.

Розносить  приспів  лагідним  норд-вестом,
Звучить    Піаф,  Каас  чи  Джо  Дассен.
О  Франціє!  Ти  –  втіха,  рай,  блаженство.
Любов  і  мрія.  Млість.  Моє  ти  все…

оригінал:
Ma  France
Ma  France,  sous  le  ciel  d’une  danse  éternelle,
Où  le  charme  s’épanche,  où  l’amour  se  révèle.
Terre  aux  mille  visages,  aux  couleurs  infinies,
Ma  France,  pays  béni,  où  l’âme  s’épanouit.
Des  champs  de  lavande  aux  vallées  de  la  Loire,
Chaque  coin  respire,  chaque  coin  miroir.
Les  montagnes  majestueuses,  les  plages  dorées,
La  France,  en  sa  beauté,  est  une  étoile  adorée.
Paris,  la  cité  des  lumières,  ville  de  l’amour,
Où  le  Seine  murmure  des  secrets  chaque  jour.
Les  rues  pavées,  les  cafés,  l’effervescence,
La  France,  en  son  cœur,  est  une  douce  romance.
Des  châteaux  aux  jardins,  l’histoire  s’entrelace,
Témoins  d’un  passé  où  l’élégance  trouve  sa  place.
Les  cathédrales,  symphonies  de  pierre  et  de  foi,
La  France,  en  ses  édifices,  célèbre  sa  gloire.
Vin  et  fromage,  festins  pour  les  papilles,
Savourer  la  vie,  c’est  la  plus  belle  des  quilles.
L’amour  de  la  gastronomie,  des  arts  et  des  vins,
La  France,  en  ses  saveurs,  révèle  des  destins.
Que  dire  de  l’amour,  ce  doux  sentiment,
Qui  se  répand  comme  un  parfum  enivrant.
La  France,  pays  d’étreintes  et  de  tendresse,
Éveille  les  cœurs,  en  une  douce  allégresse.
Ainsi  chante  la  France,  mélodie  éternelle,
Où  la  beauté  et  l’amour  s’unissent  en  ritournelle.
Dans  ce  pays  béni,  où  chaque  coin  respire,
L’âme  s’épanouit,  ma  France,  source  de  délices.
Karolin  Audace


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024


Мокрінь

Гортаю  спомин
Півзабутий.
Навшпиньках  –  лютий,
Плаче  сніг.
Уже  нікому
Й  уві  сні
Солодкі  миті  не  відчути.

Торкаю  спогад…
Руйнування…
Сльоза  остання  –
Не  зберіг.
Але  нічого!
Мабуть,  гріх  
І  згуба  у  жазі  кохання.

На  згадку  –  шрами:
Не  почута.
Сумним  етюдом
Краплі  стріх.
Сюжет  із  нами
Нагорі  –
Жарини,  що  вгасили  люди,
Мокрінь  з-під  ніг…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024


Брунькує надія

Лютий  на  серце  ліг  вогко  та  гірко  –
Ба́йдуже  сяйво  йому  білизни́.
Сльози  згубила  заплакана  гілка,
Кажуть,  шість  тижнів  іще  до  весни.

Лютий  на  серці  скінчиться  –  побачиш!
Так  передчув  у  Гайдарах  Тимко.
Не  помилися  про  мир  лиш,  байбаче,
Після  днів  лютого  довгих  стількох.

Лютий    –  та  серце  брунькує  надію,
Бо  у  війні  ти  немовби  закляк.
Кожен  за  мирне  життя  світле  мріє,
Добре  і  тепле  сильніше  однак.

Лютий  зі  серцем  зітхнули-затерпли:
З  неба  доноситься  рев  літака.
Виє  сирена…  Та  поруч  Евтерпа
Ліру  стривожено  стисла  в  руках.

Зло  і  Добро  у  рішучому  ґерці  –
Лютий,  весну  пропусти,  змилосердься!  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024


Неповернення в дитинство

Теплий  хлібець  надкушу  зі  хрустом
І  примружусь  …  Вихор  задоволень!
Аромат    далекий  не  відпустить:
Світле…  рідне…  з  часом  не  схололе…

Зелені  потрібно  кроленятам,
Ось  дідусь  мішок  набив  щосили.
Я  біжу  до  нього  пособляти
І  кричу  щасливо:  вже  скупилась!  

Пахне  стежка  слідом  косовиці,
аж  бентежить  час  у  круговерті  .
Рік  за  роком  по  маршруту  мчи́ться
пам’ятне  таке  щось,  незатерте.

Повернути  б  час  отой  якби  нам:
з  дідусем  йти  в  поле    шовковисте.
Хрустом  –  свіжоспечена  хлібина,
смутком  –  неповернення  в  дитинство.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024


Пікнік

Чи  у  селі  робили  ви  пікнік?
Не  знайдете  смачнішого  в  Європі.
Вогонь  розводив  дід  у  вихідні:
Дрібну  картоплю  вкинути  у  попіл.

На  шпички  сало  з  проріззю  ладнав,
Димок  ішов  –  облизувались  діти.
Цибуля  в  «шашлику»  мала,  дрібна  –
Розпочинала  на  вогні  пахтіти.

І  смажили  скоринку  ми,  малі,
Гаряче  куштували  щохвилини:
Який  смачний  був  підгорілий  хліб
І  з  сіллю,  мов  вуглини,  картоплини.

Не  брав  ніякий  вірус  і  мікроб  –
(Задумайтесь  дорослі  вже  про  це  ви!)  
Чорніли  щоки,  ніс,  і  рот,  і  лоб…
Раділо  з  нами  серце  дідусеве…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024


За хвірткою

Хвіртку  прочиню  у  ранок,
де  дитинства  зливи  плачуть:
білий  не  для  них  окрайчик
я  несу  в  руці  дитячій  –
сердяться-гримлять  вулканно.

Не  шаблонно-магазинний  –
від  бабусеньки  смаколик.
Не  забудеться  ніколи
і  тривожить  серце  кволе
дух  дитинства  зі  скоринки…

Як  любила  у  бузкові
заховатися  в  наметі,
щоб  шукали  рідні:  де  ти?
Ти  ж,  як  з  іншої  планети
дражниш  зливу  цю  ранкову.

На  окрайці  –  стиглі  сливи,
Із  варення,  ароматні.
Після  зливи  пахне  м’ята.
Час  завмер  на  циферблаті:
Я  за  хвірткою  щаслива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024


Оладки

Від  бабусі  спадок  –
З  тих  часів  рецепти.
Так!  Її  оладок
Скуштував  оце  б  ти!

Набіжить  нізвідки
Спомин…  Аж  заплачу:
Пахне  сковорідка
Солодом  дитячим.

Чай  із  різнотрав’я,
Збираний  з  любов’ю.
Про  буденні  справи
Затишні  розмови.

Злизую  згущенку,
що  зробили  з  цукру.
Хто,  скажіть,  іще  так
Балував  онуку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024


Час поспішає

Час  поспішає…  Крізь  сніг,  бездоріжжя,
Зимним  Дінцем  розкидає  крижини,
і  під  вітрами  рясна  хуртовина
дні  на  секунди  безрадісні  ріже.

Час  аж  летить…  І  квапливому  сниться
Зимний  Дінець  іще  той,  довоєнний,
Де  не  тривожать  природу  сирени,
Пурхає  спогад,  і  тішить  водицю…

Час  –  ніби  кров,  що  пульсує  в  судинах:
Виром  подій,  та  весна  змінить  лютий…
Знову  Дінець  заясніє,  розкутий  –
і  заколише  любов  лебедину.
Час  поспішає…

(Дякую  за  натхненне  фото  "Медіа-Зміїв")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024


Годувальник

Босі  ноги.  Праця.
І  тепло  ріллі…
Полем  йдуть  прабабця
Й  бабця  ще  малі.

«Дай  нам,  Боже,  сили!»
Лине  в  небеса.
Землю  розпушили,
Місце  для  розсад.

Вправно  та  майстерно,
З  шаною  землі,
Сіє  мати  зерна  –
Краплі  на  чолі.

Не  топчись!  Город  бо  –
Годувальник  наш.
Не  сприйме́  природа
Зло,  нещирість,  фальш.

Доброму  –  віддячить,
Дасть  рясних  щедрот.
Ув  очах  дитячих  –
З  давнини  город.

Не  зречуться  гря́дки
Мешканці  села
Бабця  –  онучатку
Переповіла…

.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024


Лиш руку простягну

Хрумкіт  снігу
І  душевний  лоскіт
Стежки,  що  до  рідного  веде.
Топлять  кригу
Сльози  –  краплі  воску:
Не  сховаєшся  од  літ  ніде…

Ні  стежини,
Ні  старої  хати,
Ні  обійстя  за  садком  нема…
Сніжна  днина
Буде  сумувати
Крізь  замети  –  спогадом  зима.

Замість  пустки
Наче  кличе  в  гості
Прабабуся,  лагодить  обід.
Снігу  хрускіт.
Рве  душевний  лоскіт
Наш  колодязь…  Воду  тягне  дід…

Ось  на  лаві
Ладить  самокрутку:
«Доброго  зростили  тютюну!»
Сніг  яскравий
Гладить  рідним  смутком:
Близько  так…  лиш  руку  простягну….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024


Вальс у тобі

Шалений  зліт…
між  нот  –  бентежна  ніжність  звуків…
Якийсь  глибин-
ний  поклик  душ  і  дивина…
Тонів  жалі  –
Ти,  Вальсе,  в  серце,  ніби  стукав:
Мотив  аби
дві  долі  разом  поєднав.

А  піаніст
Тебе  скоряв  у  звукотембрах.
Вражали  слух  –
ті  незбагненності  звучань.
Музи́ка  ніс
Тобі  любов  –  дарунок    неба,
Що  між  розлук
Все  полихає,  як  свіча.

Торкнувся  він
Тебе    в  ося́йному  кружлянні.
Під  віхол  біг
Іскрився  місяць-діамант.
Фужер…  камін…
Тобою  приспані  бажання.
А  у  тобі  –
Кінця  мелодії    нема…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024


Танго білої віхоли

Зоряний  пил  –  шлейф  од  білої  віхоли,
Блискітки  грають  пухкими  заметами.
Наче  по  чорному  срібним  наметано:
В  іскрах  котячого  ока  ніч  дихала.

Сніг  між  зіниць  відбивався  смарагдово,
Цвів  у  надії,  що  променем  житиме.
Від  чужаків  нас  укрив  самоцвітами:
Місяць  торкнув  чи  ти,  юністю  спраглою?

Ніч  українська...    Димок  понад  хатою.
Йшли  хуртовини  у  танго  з  буранами.
Вторили,  вчилися  танцю  старанно  ми.
А  сніговій  ніч  забавляв:  "Кохатиму..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024


Вона любила снігопади

Кружляти
нудно  так  самій  –
ходи  до  мене!  Досить  спати!
В  каратах
сяйва  занімів  –
ніколи  Він  такій  не  зрадить!

Канати
рвав  межи  штормів  –
вгортав  у  срібні  перекати,
черпати
пил  зірковий  міг:
Вона  дала  снаги  літати!

Як  вати
на  дахи  намів
січневий  вітер  сніг  лапатий.
Крилатий  –
догоджав  Зимі:
Вона  любила  снігопади.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024


Тримайся, Україно!

(акровірш)  

Терор…    Горять  квартири  й  пологовий,
Розбиті  школи,  підприємства  міст.
Иріє  в  небо  зіткане  з  любові  
Мереживом  розгублених  намист.

А  як  шкода́  зруйнованої  зґарди…
Й  печуть  хрести…  У  брязкоті  монет…  
Світ  бачить  (кажуть,  він  восьмимільярдний!)  
Яке  «сьогодні»  маєш  ти  сумне.  

Усіяні  камінням  рештки  вулиць:  
Криваве  дійство  зносять  і  вони.
Різдвяне  місто  завше,  наче  вулик  –  
Але  людей  ковтає  вир  війни.

 Їх  не  стріпне  ялинка  новорічна.
 Не  в  радість  олів’є  та  холодці,
 От  миру  б  нам!  Щоб  ожили  обличчя
                                                                                             УСІ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023


Хай зійде Зірка мирного Різдва

А  на  Різдво  –  трапляються  дива:
Діду́х  чарівний  оживить  минуле,
До  мрії  мчить  закоханий  Вакула,
Весела  молодь  Коляду  співа.

Родинний  стіл  –  заклепаний  в  ланцю́г:
На  злагоду  обряди  ці  нехитрі.
Вареники  у  глиняній  макітрі  
Смакує-дегустує  сам  Пацюк.

Горить  Зорею  щирість  побажань,
Різдвяне  диво,  прошу,  не  сполохай.
Віщує  долю  мрійниця-Солоха
На  мир,  любов,  на  щедрий  урожай.

…У  сьогодення  –  заважкі  слова:
Повсюди  біль  війни,  біда,  розруха.
Торкнуся  до  прадавнього  Дідуха,
Хай  зійде  Зірка  мирного  Різдва.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023


Хіба це сніг?

Хіба  це  сніг?  У  спалаху  троянд,
Які  мені  даруєте  щорічно  –
Безгрішний  і  п’янкий  пелюсткопад,
Ефірних  почуттів  незгасна  вічність…

Розквітлий  сад    у  кольорі  троянд
Брунькує  медоносні  сподівання.
Купається  у  гамірних  роях
Далекий  квітень…  Гоїть  рани  рвані.

Принадне  літо  в  че́рвіні  троянд:
Схід  сонця  білизні́  вдягнув  рум’янець.
Невинна  квітка  –  як  любов  моя,
Вона  не  відцвіте  і  не  зів’яне.

І  в  осені  –  трояндовий  розлив.
Крізь  нього  з  Вами  в  юності  гублюся.
Бог  милосердний  душі  забілив
Цнотливо-ніжним  крейдяним  пелюстям.
…Хіба  це  сніг?


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023


Про Пацюка

Казка  то,  чи,  може  дійсність  –
Кожен  вирішить  собі.
Колоритна  особистість,
Запорожець  їв  обід.

Біля  діжки  по-турецьки,
Обійнявши  живота,
Галушок  пухкі  опецьки
Зі  сметаною  ковтав.

Вуса  –  вибілила  піна:
«Ич,  вареник  робить  па!»
У  достатку  й  вічній  ліні
День  і  ніч  нероба  спав.

Чародій?  Чаклун?  Чи  знахар?
За  шістьох  їв-пив  меди́.
А  у  двері  бідолаха
Тиснувся,  зробивши  вдих.

По  найширших  шароварах
Впізнавали  Пацюка.
Дужий  запах  перегару
І  нечистого  лякав.

А  сметанний  ляп  щоразу
Тер  із  вуса  рукавом.
Чи  то  дійсність?  Чи  то  казка?
Чи  наснилось  під  Різдво…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023


Скліють яблука

Яблука  скліють.  Мороз  давить  сутіні.
Сад  рукави  простягає  до  Господа:
То  ж  завели  управителі  ось  куди.
Діти  в  окопах  рятують  майбутнє  нам.

Скиглення  дике  сирен,  люті  вибухи,
Збризнуло  сніг  –  та,  на  жаль,  не  калиною.
Душі  невинні  до  неба  полинули,
Пусткою  сад,  що  для  миру  ти  викохав.

Крові  та  болю  сьогодні  не  доста  всім?
Смерті  людей  ще  когось  можуть  вабити?
Рветься  життя  –  замороженим  яблуком,
Сад  рукави  простягає  до  Господа.

(Надихнула  картина  українського  художника  Ігоря  Роп’яника)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023


У розкоші снігів

Як  хочеться  у  тихому  світанку
Скарбам  радіти,  що  зима  дала.
Он  як  сніжить!  Догідливо-стара́нно
Вгортає  рань  у  білий  маскхалат.

Їй  (як  і  нам!)  нажите  б  захистити
Від  полум’я  війни  і  руйнувань.
І  сіє  день  і  ніч  небесне  сито:
На  сході  знов  циклон  запанував.

Оздоблення  дерев  –  найвища  проба,
Але  не  в  радість  шати  дорогі.
Допоки  оборонці  у  окопах,
Жура  блукає  в  розкоші  снігів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023


У іншому вимірі

А  Ваші  очі  -  як  зимове  небо
У  загадково-сніжній  поволоці,
Вони  іскряться  полум’ям  емоцій:
Ми  на  містку  між  напівсонних  стебел.

В  ялинах  –  снігурі  рум’янощокі
Щось  гомонять  в  осяйному  безмежжі.
Радіємо  красі  із  Вами  теж  ми,
Студений  час  залив  холодний  спокій.

Тамує  сніг  печаль  і  давні  рани,
Невинність  слів  застигла  у  повітрі.
У  вимірі  ми  іншім?  Чи  безвітря
Дало  відчути,  міст  оцей  –  в  нірвану?

Серця,  неначе  із  орбіт  зіскочать:
Усе  було:  розлуки,  болі,  втрати…
Дозволив  міст  казковий  відшукати
Найбільш  коштовне:  незабутні  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023


Із душею в унісон

Зима  й  душа  кружляють  в  унісон,
Виводить  сніговій  зразки  симфоній.
Сніжить  у  діамантовім  полоні
Занурився  і  ти  в  зимовий  сон.

Мчиш,  як  усі,  в  замріяність  чекань,
Пірнаєш,  попри  холод  і  тривоги.
Відчуй  сезон  у  діалозі  з  Богом:
У  роздуми  веде  душа  палка.

Хоч  мерзлота  –  поринь  у  вир  натхнень,
Теплом  зігріють  витвори  мистецтва.
Хай  світлі  ноти  ллються  прямо  з  серця,
Коли  зима  своїм  крилом  махне.

Проникне  спокій.  Затишок  і  мир
Засяють,    наче  паморозь  коштовна.
І  зарубцюють  рани  й  кожен  шов  нам,
Лишаймося  розумними  людьми.

Бажаю  в  Новоріччя  всім  чудес,
Щоб  змовкли  і  сирени,  і  снаряди,
А  тішили  казкові  снігопади.
Цінуймо  людяність  –  одвічний  сенс.

Торкнеться  сяйво  почорнілих  крон,
Які  в  сезон  дрімають  напівсонні.
Виводить  сніговій  зразки  симфоній:
Зима  й  душа  кружляють  в  унісон,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023


Ох і Солоха…

Плахта  із  запаскою  барвиста,
Натовпи  прихильників  довкруг.
Посиденьки…  Жваве  товариство…
Заграєш  і  з  дяком,  і  з  нечистим  –
Ти,  Солохо,  свято?  Чи  недуг?

Причаруєш  невимовним  раєм
І  пірнеш  у  марево  інтриг.
З  неба  у  рукав  зірки  збираєш,
Вкрасти  хочеш  місяць  з  небокраю,
Помелом  роздмухуєш  вітри.

Господиня.  Вміла,  чемна,  ґречна.
(Вправно  свій  ховаєш  темний  бік.)
Хватка  відьми,  жінка-суперечка,
Тягне  хлопів  затишне  гніздечко  –
Фатум  у  кокетливій  тобі.

Свербигуз  і  Чуб  топтали  стежку.
Голова  із  дяком  –  навпрошки́.
Загадковість  ти,  жага,  пожежа…
Вигадка  спокусниці  безмежна:
Хтиві  залицяльники  –  в  мішки.

Слабкості  і  гріх.  Курйози.  Сором.
Дошкуляють  погляди  косі.
Щастя  хочеш,  жіночко  за  сорок?
Вид  рум’яний  знічено  говорить:
«Жарти  –  від  самотності  усі…»

Все  таємне  стане  явним.  Ох  і…
Хід  не  зміниш  у  Різдвяній  грі.
Каяття  було?  Чи…  ?  Анітрохи?!
…Колоритна  жіночко  Солохо,
Ну?  Кого  тепер  затягне  гріх?

(Ілюстрація  Костя  Лавро  «Ніч  перед  Різдвом»,  Україна)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023


Моє засніжене село

Моє  засніжене  село:
Морозяне,  натхненне,  зимне.
Під  стріхою,  в  кукурудзинні,
Намерзла  крига,  ніби  скло.

Рядок  білизни  закоцюб,
Укляк  у  неймовірну  студінь.
Дзьобають  кури  щось  на  блюді
На  зчищеному  острівцю.

А  вітер  свище:  ух  та  ух,
Сніг  намітає  без  утоми
Хай  буде  завжди  мирно  вдома,
Дровітні  й  сіна  свіжий  дух.

Щоб  тішили  о  цій  порі
Рясні  грудневі  заметілі
Й  сніжинки  гожі  лопотіли
Про  мир.  Удома.  В  Новий  рік.

/Надихнув  чудовий  живопис  Дмитра  Артима,  Україна./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023


Бабусина хустка

Бабусю,  Ви  весь  час  носили  хустку.
Пухову,  ситцеву,  легенький  шовк.
Та  хльоскають  роки,  немов  галузки  –
Вже  32-й  рік  без  Вас  пішов.

«У  холод  захистить  хустинка,  спеку.
Віночком  ляже  навколо  чола,»  –
Як  відголосся  –  спогади  далекі,
Я  в  оповідках  давнини  росла.

«У  квіти  брали,  з  люрексу,  тернову,
Мережану,  сріблясту  чи  горох  ,»  –
Історії  минулого  в  розмовах,
Які  оздоби  мав  сільський  народ.

Хустинки  приміряли  у  дзерка́лах,
Тягли  зі  скрині  в  довгі  вечори.
Підв'язувались,  спереду  в’язали,–
Ошатну  моду  вміли  сотворить.

…  Калина  у  снігу  палає  густо,
Перейдених  не  хоче  знати  літ.
Неначе  біла  із  червоним  хустка
Благословляє  на  добро  свій  рід.

/Картина  художниці  Марини  Соченко,  Україна./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023


Вірш без кордонів

(Присвячується  проєкту  Mili  Dueli)

«Mili  Dueli»  –
Зламані  мовні  бар’єри.
Вірш  без  кордонів
Зброєю  світла  стає.
Вірші  простелять
Стежку  до  нової  ери:
В  душах  бездонних
Мега-цікавий  проєкт.

Nermin  Delić,
Між  континентами  світло
Конкурс  поезій
Променем  ллє  крізь  жалі.
З  «Mili  Dueli»  
Світ  позитиву  ловіть  ви,
Щоб  воєн  безум
Зник  –  як  хвороба  Землі.

Сонця  мотиви
Сіють  навкруг  люди  творчі.
Зникне  насилля,
Біди,  жорстокість  і  гніт.
Світ  цей  за  тими,
Хто  у  красі  жити  хоче.
«Mili  Dueli»  –
Миру  й  добра  макросвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023


На Варвару

Морози  Варчини
Чи  Бабин  день  –
А  скільки  втрачено,
Війна  іде.

Раніш  вареники
Й  добірний  мак.
Ішли  хрещеники  –
Свята,  зима…

Просили  Варку  ми:
Позбав  хвороб.
Тепер  лиш  цілими
Лишитись  щоб.

Снять  Україною
Малі  й  старі:
В  чужі  країни  їх,
з  тепла  дворів.

Сміх  вечорницями
Та  ворожба  –
Усе  насниться  нам
Вві  сні  хіба…

Де  танці  парами  –
Плачі  вдови.
Звемо  Варвару  ми:
Війну  урви!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023


Кульбабова телеграма

                                             /глоса/
                                                     «Сьогодні  чергує  повня
                                                     і  пошту  усім  несе.
                                                     Пишу  тобі  лист  зі  словом  
                                                     «Кохаю»  –  і  крапка.  Все…»
                                                     (Julia  Styrkina)

Здається,  що  місяць  зовні  –
кульбабовий  парашут.
Роздмухай  зірки,  прошу:
сьогодні  чергує  повня.

А  небо  –  як  чорна  кава,
Морозива  смак…    Глясе…
Кохання  іскрить  зірками
І  пошту  усім  несе.

Листи-міражі  з  любові,
солодкий  магніт  кульбаб.
І  доки  жар  не  ослаб,
Пишу  тобі  лист  зі  словом.

Освітить  нічне  шосе,
засяє  умить  зірками.
Кульбабова  телеграма:
«Кохаю»  і  крапка.  Все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023


Сніг у рідному селі

                       
                                                                 /телевірш/

                         Лапатий  сніг  –  упав  на  спокій  плеС,
                                     Зіткав  майстерно  білий  гобелеН.
                                     Як  цятка,  ворон  кряче  на  вербІ,
                               Із  гілки  чорний  слід  –  сніжок  побіГ.

                                       Наш  півень  знов  завів  кукурікУ
                                       Поміж  заметів,  між  зимових  куР*
                                               Як  у  дитинстві,  радісно  тобІ:
                                               Матуся  щось  ладнає  на  обіД.

                       І  настрій  до  вельону    –  точно  в  тоН:
                                 Стежини  чистиш,  намело  ж  отО!
                 Радіє  сніг…  Риплять  сліди:  хрум,  хруМ!
                                       Коли  лопату  батьківську  берУ.

                                     І  як  той  сніг,  між  безлічі  адреС
                                             Твою  шукає?  Інтернет  берЕ?
                                   Його  сніжинки  –  чарами  довкіЛ:
                                 Близькі,душевні,  рідні  та  тривкІ.
                                 В  селі…

*ку́ра  –  курява,  завірюха.
Телевірш  -  на  відміну  від  акро,  читається  по  останніх  літерах  рядка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023


Прадідівська хата

/  квадратне  римування/

Прадідівська  хата  –
Знову  снами  ходить,
Я    мету  з  порога  
Скіпочки  дровець.
Як  гостей  чекати,
У  свята  й  суботу,
Простелю  під  ноги
М’яту  і  чебрець..

Піл  –  то  від  Землиці
Сили  Рід  черпає.
Сволок  –  од  нечистих
Вічний  оберіг.
У  вогнях  Божниця,
Як  частинка  раю.
Я  у  снах  –  невіста,
Дівка  на  порі.

Хата  є  святиня:
Стіни  –  ліс  і  гори.
Сволок  –  Шлях  Молочний,
Долі  таїна.
Стеля  –  чи  склепіння,
Чи    Небесне  море.
В  Покуті  –  жіночність
І  зоря  ясна.

Різнотрав’ям  пахне
Мазана  долівка.
Млістю  струмениться
Діалог  близьких.
У  новенькій  плахті
Чепуриться  дівка.
Йти  на  вечорниці  –
Де  мої  стрічки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023


Не ламайте крил

У  час  війни,  неспокою  і  кривд,
Коли  в  ціні  підтримка  й  тепле  слово,
Я  дуже  прошу:  «Не  ламайте  крил!»
Навчитися  літати  важко  знову…

По-іншому  Ви  бачите  цей  дощ?
Бажаю  протиріччя  обійти  Вам.
Та  не  ламайте  крил…  Оцей  рядок
Когось  за  мить  наповнить  позитивом.

Світогляд  різний?    Істина  стара:
Під  Сонцем  кожному  не  бракне  місця.
Ви  не  зминайте  крил,  в  ім’я  добра  –
Для  іншого  –  мелодія  до  сліз  ця.

Багато  поруч  нас  уподобань:
Бажаю,  щоб  жили  усі  й  творили.
Цей  дощ  –  твій  сум?  Чи  мріяння  гриба?
Думок  немає  хибних.  Різні  –  крила…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023


На добро

То  снігом,  то  дощем  нас  топить  –
Військових  бо  у  нас  сім’я.
Щодня  дзвоню-пишу  з  окопу  –
Дружині.  Воїну.  Як  я.

І  дні  рахую  календарні
До  звільнень,  доки  серце  б’є.
Розлуки,  люба,  ці  немарні  –
Ми  захищаємо  своє.

У  сні  короткому  насняться
Спокійні  та  щасливі  дні.
І  хоч  обом  нам  не  сімнадцять  –
Юнацький  безум,  шал  вогнів.

Тож  виживи!  Тебе  благаю!
До  Перемоги  –  крок  у  крок…
Зоря  зійшла  над  нашим  краєм.
Ти  вір,  кохана:  на  добро!

У  парі  –  про  хороше  мріймо,
Незламна  подруго  моя.
Щодня  –  хоч  подумки  –  в  обіймах
Дружина.  Воїн.  Як  і  я.


Цей  вірш  написаний  для  моїх  знайомих.
Він  та  Вона  служать  у  різних  частинах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023


Повертайся на зв'язок

Вийшов  на  хвилину  на  зв’язок.
Заявити  світу,  що  живий.
Подрузі  сказати,  що:  «Все  ок!»
Ранок  –  не  підняти  голови…

Вдосвіта  підбили  другий  танк,
Не  пройти  броні  тут  –  як  не  пре.
День  і  ніч  –  гарячі  від  атак.
А  довкруг  –  холодне  все  й  сире.

У  тривозі  ціпеніє  тил.
Гучно  нині.  Чути  бух  та  бух.
Ти  –  не  хибиш.  Адже  командир.
Вже  ворожі  танки  –  просто  брухт.  

Через  дощ  чи  хвилювання  змок  –
Та  відбили  злу  атаку  ви!
Прошу,  повертайся  на  зв’язок.
Заявити  світу,  що  живий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023


Домовик

Як  немає  пічки,
Де  ти  –  під  порогом?
Чи  турбуєш  нічку
В  пошуках  смачного?

Пане  у  крисані,
Вдячні  за  візити!
Прошу,  частування  –
Гонор  задобрити…

Декілька  цукерок,
Молочка  у  глечик.
Місяць  срібноперий
Вже  приспав  малечу…

Як  по  хаті  бродиш  –
Не  зашкодь  нізащо.
Наглядай  за  родом,
Вогнищем  домашнім.

Якщо  будеш  чемним,
Госте  таємничий,
На  гостину  ще  ми  
Присмерком  покличем.

…  Розійшлась  негода,
Та  коли  ж  бо  стихне?
Домовик-господар  
Береже  усіх  нас.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023


Крижаний простір

(рондель)

Дзвінок  Ваш  не  проб’є  крізь  заметілі:
Бурхливе  море  в  зиму  стало  млявим.
Навіщо  Ваше  знов  оте:  «Моя  ви?»
У  простір  мій  прийшли.  Чого  ж  хотіли?

На  гребені  страждань  –  душа  і  тіло.
Крижини-мрії  леденять  уяву.
Дзвінок  Ваш  не  проб’є  крізь  заметілі,
Бурхливе  море  в  зиму  стало  млявим.

Минуле  відцвіло  лататтям  білим,
Прогіркла  у  воді  печаль  сльотава.
Відлуння  літ  не  гріє,  а  кривавить.
Бо  скрижаніло  те,  що  так  любили.
Дзвінок  Ваш  не  проб’є  крізь  заметілі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023


Передзим’я

На  листопад  пустився  мокрий  сніг,
Приніс  елегій  смуту  і  журливість.
У  передзим’ї  –  зніченість  мотивів,
Що  так  близька  та  віддана  мені.

Колись  поживний,  зіпсувався  й  змок
Забутий  плід  –  мов  задрімав  на  гілці.
Ворона,  на  якійсь  своїй  говірці
Втішає  неоперений  садок.

Оголений,  він  хилиться  вітрам
Без  крони  неймовірно  золотої.
Ця  вогкість  не  приносить  супокою  –
Бо  ляпотить,  немовби  із  відра.

Природа  –  у  мінорі  зимних  нот.
Шурхоче  сумно  листя  виноградне.
А  осінь  нині  зовсім  безпорадна  –
Дивись,  зима  шапкує  за  вікном…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023


У день Святої Катерини

Ой,  послухайте  мене  ви:
В  день  Святої  Катерини
Гільце  зламане  вишневе
Двері  жениху  відчинить,
До  Різдва  з’явились  квіти  –
З  того  часу  в  парі  жити!

Бо  під  захистом  Святої
І  дівки,  і  молодиці.
У  коралі  вбрані  троє  –
Це  їх  перші  вечорниці!
Місяць  блисне  оксамитом:
«Йдуть  дівчата  ворожити!»

Вишню  у  садку  чужому  
Ревно  кожна  підбирала.
Ставила  у  глечик  вдома,
Згідно  древнім  ритуалам.
Клала  хлібчик  під  подущку:
«На  гостину  прийдеш,  друже?»

Повертайтесь  до  традицій
Українські  кралі  любі!
Хай  коханий  вам  насниться,
Миру  вам,  удалих  шлюбів!
Знайде  кожен  половину  –
 Помагай-но,  Катерино!

Цим  віршем  вітаю  свою  коліжанку,  Катрусю  Собову,  з  минулим  днем  народженням  та  з  іменинами!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023


Сніжна ода

/четверик/

Сріблом  зимний  ранок  сипав,
Цяцькував  у  іній  віти.
Не  пізнали  ми  садибу
У  клейнодах  самоцвітів.

Цяцькував  у  іній  віти:
Груші-дички  –  пишні  кралі.
Як  оздобам  не  радіти
У  декорі  досконалім?

Не  пізнали  ми  садибу,
І  дровітню,  і  криницю.
У  сніжинках  файні  –  диво!  –
Дві  рум’яні  молодиці.

У  клейнодах  самоцвітів  –
Тин  і  снігурі  на  глоді.
Наче  сяйвом  оксамиту
Ранок  пише  краю  оду…

(Надихнула  неперевершена  картина  Надії  Полуян-Внукової)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023


У заметілі

 Кохання  безневинний  перший  сніг  –
Знемога  несподівана,  раптова.
Чуття  безмежні  юним  затісні,
Шаленство,  пристрасть  –  сніговій  любові.

Під  бе́зум  ночі  –  шал  невмілих  губ,
Удари  серця,  що  подібні  грому.
Розпалені  обійми  на  снігу.
Думки  під  ранок:  «Ох,  дістану  вдома…»

Освідчення  незграбне  та  скупе  –
Але  такого  не  буває  двічі.
У  кожній  парі  бачу  я  себе:
То  перший  сніг  розчулює  щорічно.

Відлуння  в  розпашілу  далину,
У  романтичність  снігового  пуху.
Я  без  вагань  у  заметіль  пірну,
Де  я  і  ти.  Й  сніжинки  легкодухі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023


Залюблена у сніжність

/  алфавітний  вірш/

Агов!  Амбітна  пташко,  пишеш  знов?
Бентежні  рими,  бачиш,  не  на  часі:
Війна…    А  в  них  –  негаснуча  любов.
Гуркоче  зброя  –  страшно,  гірко  птасі…

Ґирли́ґою-пером  думки  женеш.
Дрижить  земля  –  та  про  хороше  мрії.
Енергія  добра  потрібна  теж  –
Є  в  українців  бо  вона…    Міцніє!

Журбу  із  ляком  витіснять  рядки,
Заледве  сонце  стане  до  порогу.
Ич,  день  морозяний,  ясний  який!
Іскриться  сніг  між  царства  крижаного.

Їжачиться,  стовбурчиться  мороз  –
Йому  дали  «зелений»  із  неділі.
Коли  ж  на  мир  утішливий  прогноз?
Людські  оселі  плачуть  всиротілі…

Мережить  сніг  заплутані  сліди  –
Немов  життю  дає  якісь  уроки.
О  Боже,  серед  суджень  череди
Пораду  мудру  донеси,  глибоку.

Рогнівався  Ти,  Отче,  на  людей:
Страждаємо  та  кличемо  добро  ми.
Торкнеться  благість  –  перший  сніг  іде  –
Убережи  дітей…  Верни  додому!

Фриволиться  у  сріблі  листопад,
Хоромам  не  шкодує  він  білила.
Цілують  промінці-сніжинки  сад,
Червонобоке  яблучко  прикрили.

Шуткує  легковажний  вітрогон,
Щипає  –  скоро  йти...  на  новім  тижні.
Юрба  синиць  оспівує  його.
Я  теж  пишу…  Залюблена  у  сніжність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023


Перламутровий сніг

/квадратне  римування/

Лило-дощило
І  розвертало,  наче  дзиґу.
Ламали  віти
Оскаженілі,  злі  вітри.
О  Зміївщино!
Як  перламутром  –  першим  снігом
Тепер  укрита,
І  світле  сяйво  ллє  згори.

Все  добре  буде.
Зло  –  не  зневолить  і  не  змучить.
Звитяжний  воїн
Поверне  затишок  і  мир.
Зрадіють  люди,
І  Зміївські  засяють  кручі.
Бо  вже  новою
Збудуємо  державу  ми.

Вір:  зникне  острах,
Війни  нестяма  і  тривога.
Бо  згине  нелюд,
Що  остаточно  знавіснів.
Із  високості
Благословеннями  від  Бога,
На  рідну  землю
Летить  пухнастий  білий  сніг.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023


Крадькома зайшла зима

Білий  кожушок  Лиман
Одягнув  на  листя.
Крадькома  зайшла  зима
В  чепурні  обійстя.

Промениться,  грає  сніг
У  красі  кармінній  –
То  калинові  вогні
Укриває  іній.

Зграйка  радісних  ворон
Здійняли  гармидер.
Хай  сніжок  цей  на  добро  –
Молить  зимний  вітер.

Мріємо  усі  за  мир
В  думах  сокровенних.
Як  же  хочеться  зими
Без  війни  й  сирени…

Щоб  іскрив  осяйний  шовк
На  гілках  невинно.
Мирний  сніг  на  рідне  йшов  –
Й  тішив  Україну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023


У зиму

Листок  осінній  загасав
У  зимних  тижнях.
Обличчям  сіялась  роса:
Змирись,  колишня.

Змарніли  теплі  ноти  фарб,
Перегоріли…
Невтішно  звуглились  слова
У  чорно-білі.

А  тільки  в  мареві  сновид
Від  себе  потай
Позбулась  болю  та  обид
Вся  позолота.

У  дивовижі  мрії-сну
Чуття  барвисті  –
Твій  погляд  у  моїм  тонув
Під  шурхіт  листя.

Щось  нездоланне  крізь  літа
Морфей  нестиме.
Листок  останній  облітав  –
Ішли  у  зиму…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023


У багатьох людей ця осінь інша

У  багатьох  людей  ця  осінь  інша.
І  день,  і  ніч  байдуже  злива  кро́пить.
Закляклими  руками  звістку  пишеш
Додому  –  із  вогких,  брудних  окопів.

Краси  не  бачиш.  Б’є  потік  краплистий,
Долає  сон  і  накриває  втома.
А  тил  золо́тить  у  брунатне  листя:
Тут  моляться  і  виглядають  вдома.

Рядки,  війною  змучені,  голосять,
Щоб  мир  настав  і  дні  пройшли  туманні.
Я  знаю:  зовсім  поруч  –  інша  осінь,
Де  хтось  безмовно  піде  на  світанні.

…Зимовий  обрій.  Місяць  зір  навішав.
Окоп  осклів  і  дме  дошкульний  вітер.
Складають  у  тилу  про  мужніх  вірші.
А  мрія  на  нулі  -  світанок  стріти.

/Джерело:  фото  з  окопів  Ірини  Рибакової./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023


Надвечір’я

У  осіннім  надвечір’ї
Листопад  торкає  мрячка.
Зріла  осене,  в  замрії
За  сльоту  і  сум  пробач  нам.

Слі́зьми  лави  вмить  просякли,
Парасольки  у  патьоках.
Розійшовся  дощ-гуляка  –
Гонить  постать  одиноку…

Аж  виляскує  в  калюжах  –
Жметься,  щулиться  та  мнеться.
Ліхтарі  –  очиці  мружать
У  розлитому  люстерці.

Во́гка  че́рвінь  листопада
Вулички  забарвить  сірі.
Хоч  і  мряка  –  Вас  украду
в  золотаве  надвечір’я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023


Чорнобривцеве

І  де  ти,  осене,  набрала  див  цих?
Такий  контраст  до  злиняних  віконниць!
Охороняє  янгол-охоронець
Біленьку  хату  в  жовтих  чорнобривцях.

Віншує  журавель  стару  криницю,
Йде  теплий  дощ  –  на  втіху  для  місцевих.
Життям  несіть  глибинно-рідне  все  ви,
Що  в  українці  змалку  промениться:

Ставок  у  вербах.  Пізній  гриб  у  глиці.
І  курку...  Знову  порпає  у  просі!
…Додати  б  тільки  мирних  фарб  у  осінь!
Хай  виключно  хвилюють  чорнобривці.

/Надихнула  прониклива  картина  Надії  Полуян-Внукової./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023


Осінь у селі

Село  моє,  ошатне,  невеличке!
Чи  про  любов  коли  тобі  казала?
Сум  падолисту  сіється  сльозами
На  помаранчеві  ландшафти  з  гарбузами,
Десь  угорі  в  зажурі  ключ  курличе…

Пістрявий  півень  водить  сокотушок,
Заливисто  горлає  задерика.
(Грибну  погоду  співами  накликав!)
Імла  плаксива…  З  гуми  черевики…
Старі  тополі  мжичка  ледь  ворушить.  

Пікантно  згусла  у  повітрі  м’ята.
Подвір’я,  сад,  город,  повітка,  хата  –
До  темряви  знаходяться  заняття.
Село  моє  маленьке  та  ошатне,
Стежина  вікопам’ятна  моя  ти…

/Надихнув  живопис    І.  Роп'яника  (Україна)/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023


Мухомор

Глянь.  яку  красу  знайшов  –
Як  і  я  рудий.  пістрявий.
…І  чому  знов  я  –  роззява?
Не  маслюк  це?  Та  ти  шо?!

Про  токсичний  мухомор
Малюку  повість  синиця:
Трунок  в  їжу  не  годиться  –
Отакий  от  форс-мажор!


ПРО  ЇЖАЧКА

Має  сад  лозу  гнучку,
Непроникну…    Гей!
Чом  закрився,  їжачку?
Від  лихих  очей?

Любиш  яблучка  хрумкі,
Звуки  приймача.
І  сусідів-павучків
Кликати  на  чай.

Зимний  вітер  ледь  подме  –
До  весни  заснеш.
Будуть  снитись  чай  і  мед,
Жовта  осінь  теж.

Рідні  лози  у  садку
З  друзями  бенкет.
Снів  солодких,  їжачку!
Вже  не  чуєш?    Ет!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023


Українське повнить простір

Клубні  заклади,  палаци,
Центри  творчості,  культури!
Хай  проєкти  всі  здійсняться,
Дух  війна  вам  не  понурить.

Нищить  ворог  цінне,  шкодить
Книги,  пам’ятки,  театри.
Самородки  ж  із  народу  –
Піснею  вражають  й  жартом.

Гляньте,  як  палають  очі
У  митця…  Так  сяє  сцена…
Надихає  справжня  творчість
В  непросту  добу  воєнну.

Ще  чатує  небезпека,
Ходить  українським  краєм.
Клуб,  музей,  бібліотека  –
Фронт  культурний  захищають.

У  обмеженім  режимі
Треба  вчитись  існувати.
Та  мистецтвом  одержимі
Пісню  завели  завзяту.

Самобутню,  первозданну  –
Хай  дзвенить  у  високості.
Вечорами  й  світлим  ранком
Українське  повнить  простір.

І  збирають  на  концертах
Допомогу  для  військових.
Наше  –  рідне  –  не  зітерти:
Ні  культури,  ані  мови!

Хай  життя  кипить  мистецьке,
Люди  коло  вас  юрмляться.
Донесіть  у  кожне  серце
Емоційну,  світлу  працю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023


Пуповина

Чи  не  квітню  листопад  –  близнюк?
Маслюки  вилискують  у  хвої.  
Зарості  з  поставою  кривою
І  зупинку  –  з  сотень  відрізню.

Поле  у  махровості  озим
Розпізнаю  з  тисячі  околиць
І  біленьку  хату  в  частоколах
У  торочках  шерхлої  лози.

Видзьобаний,  скришений  асфальт,
Рідне  від  куща  і  до  травини.
Ти  для  мене  –  ніби  пуповина,
Заповітна  кожна  тут  деталь.

У  ліску  помариться  мені:
Юне  я,  схвильоване  дівчисько.
Рідна  земле,  краю  мій,  колиско,
Вірю  у  твої  безхмарні  дні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023


Танцівниця

/терцина/

У  імлистій  красі  –  ноти  флірту,
Кожен  теплу  красу  помічав.
Чепурний  листопад    йшов  у  хвіртку.

Сонях,  ніби  медове  курча
Виглядав  з-за  старого  паркану
І  розсіював  сизу  печаль.

Милувались  на  осінь  незнану,
На  магічний  і  ніжний  балет,
Що  принади  підкреслював  панни.

Падолист,  і  художник,  й  поет
Елегантну  примітили  кралю
І  зав’язли  у  чарах  тенет.

Наче  фея  вона  танцювала!
І  граційно  несла  кожне  па.
Тонко,  вишукано,  досконало…

Зачарований  став  листопад,
Мов  закляк  з  того  дива  у  хвіртці.
Розгубився,  щось  ніс  невпопад.

Як  закоханий  в  юному  віці
Позолоту  в  шаленстві  зривав,
Від  оголеної  танцівниці
Глядачі  розгубили  слова…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023


На що ми витрачаємо роки?

/вільний  переклад  @Karoline  Audace/

Осінню  тишу  листопад  дражнив,
Церковні  дзвони  кликали  смирення,
У  хусточці,  зі  сріблом  сивини,
Ти  дбаєш  за  душевне  откровення.

Дарунок  Бога  –  всі  свої  роки  –
Живеш  заради  інших?  Крити  нічим…
Б’ють    похибки  життєвої  ріки,
Розбіжності  чужі  та  протиріччя.

Світанок  у  багрянці  –  серед  втрат,
У  владі  мрій,  немов  у  вічній  пісні…
Так  часто  непомітно  дні  летять,
Між  сумнівів  у  відчайдушші  слізнім.

Дорослішають  діти,  справи  теж.
Ти  господиня  у  будинку  й  мама.
Чи  буде  світло  в  темряві  мереж?  –
Крильми  тріпочеш  на  життєвім  зламі.

Біль,  їхні  рани  –  ти  собі  взяла,
Умисне  відганяла  зло,  тривогу,
Щоб  у  родини  спокій  був  і  лад:
За  них  відповідаєш  перед  Богом,

Хоч  осінь,  дні  минулі  –  не  страшні.
Нещадний  час  розіллється  рікою,
Чи  буде  відповідь  у  вічній  метушні?
Бо  почуваєшся  у  тлінності  чужою.

Ті  іспити  –  преображення    душ  –  
Вдихаєш    білий  світ,  і  небо,  й  зорі.
Бог  пише  долі  зміни  траєкторій.
Сакральність  нот,  дивися,  не  поруш:
Майбутнє  сповни  змістом  неповторним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023


Біжу від Вас

Біжу  від  Вас.  Хай  котить  поїзд,
Розмірює  грудний  галоп.
Страждаю.  Ні,  не  від  забоїв  –
Фантазією  обпекло.

Біжу  від  Вас.  З  тих  пір,  відколи
Дали  підставу  для  вагань.
Міраж  у  нотах  матіоли
Тримаю  цупко  в  ланцюгах.

Вагон  доносить  збиті  ритми.
Дивуюсь  зі  станційних  назв.
Рейс  ізольований,  закритий.
Сигнал  на  семафорі  згас  –
Біжу  від  Вас…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023


На обрії душі

Розкішна  осінь  додає  обнов  ще  нам
Жовтавим  літеплом  та  урожаєм.
Гостинно  зустрічає  всіх  Сахновщина  –
Та  усмішками  світлими  вражає.

Із  квітами  іду.  А  теплі  вулиці
Весніють…  Релаксуєш  ними  так  ти.
До  селища  душа  вразлива  тулиться:
Зручне,  ошатне,  тихе  і  компактне.

Вітальний  знак  і  лавиця  примирення,
Мережа  торгівельна,  два  вокзали,
В  музеї  краю  промисли  поширені:
Історія,  яку  роки  низали.

Рій  пам’яток  відлуннями  далекими
Із  мудрості  та  досвіду  -  навчають.
До  слова  спраглий  люд…  Бібліотекарі
Пишаються  своїми  читачами.

Водонапірна  башта  з  елеватором  –
Як  велетні,  що  стережуть  минуле.
«Тут  хліборобська  праця  пануватиме!»  –
Немовби  з  висоти  мені  гукнули.

Ллють  клумби  морозцями-пізньоквітами,
Мов  зірочок  із  неба  хтось  укинув.
Дай  Бог  у  мирі  й  щасті,  люди,  жити  нам,
Сахновщино,  подяка  за  гостину!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023


Переможемо!

Війна.  Зажура.  Дощ  зі  сліз
І  біль…  Щодня  шалені  втрати.
Ракети.  Дрони.  Вибухати
Продовжує  країна  скрізь.

Підступність  од  ворожих  мін
Цивільним  завдає  поранень.
Стовпи  вогню  –  жаскі  вулкани  –
Викрешують  останки  стін.

«Виснажливі,  важкі  бої  …»  –
Хвилюють  зведення  Генштабу.
Та  кровожерливі  ослабнуть  –
Чекає  Божа  кара  їх.
Здолаємо  орду  нахабну,
Бо  ми  удома,  ми  –  с  в  о  ї!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023


Самотня

Поважна  груша  губить  білий  цвіт.
І  заростає  стежка  без  бувальців.
«Це  ж  треба  так  на  старості  зостатись?»  –
Жалівся  голос,  ніби  скрип  воріт.

«Моторні,  вправні  руки  –  геть  не  ті,
Стара  і  квола…  Маю  літ  чимало…»  –
Із  вітром  гомоніла-нарікала:
«Так  рідко  їздять  доньки  і  зяті…

Сімейку  годувала  гомінку  –
Тепер  одна…  На  двох  ще  щось  варив  би!
На  самоті  між  немочі  та  кривди,
Зозулько,  нащо  те  твоє  «ку-ку»?»

Не  тішить  ні  весняний  оксамит,
Ні  сонце,  що  так  радо  промениться
Бабусю  в  білій  хусточці  зі  ситцю:
«Самотня…»  –  груша  ронить  білий  квіт.

(Надихнула  картина  Надії  Полуян-Внукової.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023


Жовтнева мелодія

/бездієслівний  акровірш/

Жоржинова  краса,
Осінній  листопад,
Вельон  у  згуслий  сад,
Тумани  на  снопах.
Небесна  голубінь  –
Елегії  рядки
Віршовані  в  журбі,
А  сльози  –  крізь  думки…

Мільйон  бентежних  фраз  –
Енергія  скорбот.
Любов  у  них  щораз
Осіннім  шармом  нот.
Дорогоцінний  час  –
Із  теплих  позолот.
Я  –  у  чеканні  Вас…
                                                               от-от…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023


Поштова

Зупинка  Поштова
в  листу  золотому.
Сьогодні  вчергове
вертаю  додому.

Ну  здрастуй,  пероне!
Гашу́  хвилювання.
Будинок  червоний.
Зруйнована  баня.

Отут  –  я  дитина.
Іду  рідним  краєм.
Рахую  хвилини,
бо  мама  чекає.

Як  вата  цукрова  –
усміхнені  хмари.
У  сонці  Поштова
Зворушливо-гарна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023