| Сторінки (45/4474): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Грудневий ранок залетів в кущі,
Ранкові зорі вже не мали місця,
Сніжинки пролітали, мов хрущі,
Біліло гілля в небувале листя…
Вітер співав, неначе соловей,
Зимові хмари плавали у небі…
Шукали облюбованих ролей
І кожна пропливала, наче лебідь.
Немов весна, хоч має бути сніг…
Уже Різдво чіпляє нас за носа,
Грудень додому білизною ліг
І задивляється у небо скоса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629883
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.12.2015
Мої рідні, українці, від краю до краю,
Будьте щедрі і багаті в свято Миколая.
Щоб подушка попід ранок піднялась угору,
Щоби щедрі подарунки віднайшли дітвору.
А дорослим, щоб щастило на роботі й вдома,
Щоб ніколи не жилося у житті самому.
Хай слова вітальні линуть, ллються через край…
Хай щорік до нас приходить Святий Миколай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629751
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.12.2015
Ридала ніч. О, як вона ридала!..
Летіли зорі, наче сльози вдаль…
Змовк соловей. Зозуля не кувала.
Сюрчав цвіркун, немов дзвенів кришталь.
(Продовження на замовлення…)
До сходу сонця ще було далеко,
Та ранішня зоря вернулась в дім,
Солодко спали стомлені лелеки,
А над гніздом висів туманний німб.
Зіркове небо наче відридало,
З’явився Місяць – зоряний пастух…
Зірок на небі стало мало-мало,
А Місяць в хмарах начебто потух…
Ніч притомилась. Замовчали зорі…
Неначе вперше тьохнув соловей.
І голубінь на сході неозора,
Зірки горнула до своїх грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629567
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2015
Прийде до хати Миколай,
Прийде з гостинцями для діток
І радість ллється через край,
Його тепло летить над світом.
Для нас існує зміна дат.
А дід мороз ляка малечу…
Чекають всі Різдвяних свят,
А Миколай – добро на плечах.
Переверніть часи назад,
Згадайте долю України…
Щоб Миколая дарипад,
Приніс гостинця в кожні сіни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629562
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2015
Ридала ніч. О, як вона ридала!..
Летіли зорі, наче сльози вдаль…
Змовк соловей. Зозуля не кувала.
Сюрчав цвіркун, немов дзвенів кришталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629290
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2015
Відлетіли роки – сивина на скронях,
Потомили ноги – вже не та хода,
Журавель у небі – синиця в долонях,
Та життя говорить: «Горе – не біда»…
Скільки пережито – вже дорослі діти,
Кріпнуть крила внуків – скоро відлетять…
Скільки - невідомо залишилось жити,
Та життя і нині справжня благодать.
Бачиш цвіт медунки – весняніє тіло,
Журавлем у небі доля поверта
І роки у юність наче відлетіли,
І душа співає – знову молода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629283
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2015
Далеко там, де ковила вдалі…
Де солов’ ї весняні відспівали,
Живуть солдати на страшній війні,
В яких є діти, жінка, мама й тато…
За що, скажіть?.. Хіба для москаля?...
Родила мати діток серед степу,
Хіба, щоб поховала їх земля,
Вони розпочали ось цю халепу?
Вони не українці – «вурки» це…
Які схотіли «вибратись на волю»,
У них тепер і не людське лице
Хрести стоять без ймення в чистім полі.
Подумайте , хіба життя таке,
Коли сіяє сонце променисте?
Свята земля і в нас життя святе,
Єдина мрія – завжди небо чисте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2015
Там, де в’ють гнізда наші журавлі,
Там, де крило заглядує в Полісся,
Я чую запах рідної землі,
Що навіки в душі моїй зберігся.
Коли поліський ліс і болота,
Цілують знову чисте небо синє…
Пісенне сонце в небі ожива,
Любов земну я бережу і нині…
Моя земля, Волинський краю мій,
Льони озерні, наче небо синє…
Я кланяюсь завжди землі святій,
Що у житті була і є - єдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629049
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.12.2015
Вітер розізлився, ходить попід тином,
Стукає у вікна, коли темна ніч.
Ніби посилає звістку мому сину,
А десь недалеко в засторозі сич.
Щира дяку птаху за «угу» щоночі,
Не віддам я сина, всім вітрам назло.
Я не буду спати, не закрию очі,
Бо мені із сином справді повезло.
Вітре, не вривайся, не ламай калину,
Дай пожити трішки, хоч кричать сичі…
Захисти надалі долю мого сина,
Щоб зумів без вітру виспатись вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2015
Не судилось певно повернутись в хату,
Де в бузку вечірнім пахли солов’ї…
Коли кожна днина нам була за свято,
Де роки дитинства прогули мої…
Досі плаче хата і мовчить криниця,
Хоч думки сідають завжди на поріг.
Сад ще і понині у цвіту святиться,
Я навік в порозі у своєму ліг.
Відцвіли черешні – ягоди вродили,
У вуликах бджоли заховали мед,
Як батьки у хаті, то роки щасливі,
Та ніхто не знає долі наперед…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2015
Хвилі Світязя біжать у синю даль,
Вдалину їх проводжає вітер.
Грають хвилі так, немов кришталь,
З озера ніхто ще їх не витер.
Приспів:
Озеркова синя глибина,
Куди в ніч злітають ясні зорі,
Місяць ще заглядує до дна
В плесі величавім, неозорім.
А кругом розкинулись ліси,
Лукаші і Мавки йдуть щасливі,
Мавки тут плетуть свої вінки,
Солов’ї співають галасливі…
Приспів.
В небі засіяв Молочний шлях,
Мавка з Лукашем красою вмитись…
А жар-птиця сіла на поля,
Щоб на ніч озерну подивитись.
Приспів.
Ось і поцілунок при зорі,
А сріблисті хвилі зараділи,
І співають диво-солов’ї,
Їм дарують пісню, бо щасливі.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
В число двозначних влазити не хочу,
Я прагну, щоб відчули серцем вірш…
А то мене черв’як постійно точить -
Чи можу краще, але щоб не гірш?..
Поет – це не школяр, коли оцінка,
Його уміння визначає бал,
Поет – єдина творча є родзинка,
Що творить серцю диво - карнавал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
Червоні маки у житах,
Як крапельки крові,
Мов темні дні в моїх літах,
Неначе вартові…
Що бережуть святі поля
І небо голубе.
Мов ними поле промовля,
Для них земля – святе…
А маків цвіт серед ланів,
Цвіте собі й цвіте…
Лиш колос в полі задзвенів,
Дивуючись на те…
Червоні маки у житах,
Як крапельки крові,
Мов темні дні в моїх літах,
Неначе вартові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015
Моє рідне, квітуче Полісся,
Моя доля і радість, і біль…
Я на крилах із тебе вознісся,
Повертаюсь сюди звідусіль.
Приспів:
Моя, земле, в льонах і озерах,
Малахітових темних лісах,
Де поля у багатих узорах,
Кожна дівчина - Мавка в казках.
Де найкращі з усіх вишиванки,
Задивляються ген журавлі,
І найкращі весняні співанки,
На Поліській чарівній землі.
Моє рідне, квітуче Полісся,
Мій ожиновий, радісний край.
Нехай хліб твій в полях колоситься,
А життя тут нагадує рай.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015
ЗА МАТАРІАЛАМИ САЙТУ Українські традиції ІЗ ЗМІНАМИ…
13 грудня – день святого Андрія Первозванного. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці – Києва. Хоч Андрій Первозванний і християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити». Пропонуємо вам цікаві факти про андріївські традиції українців.
В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...
Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і вибирала собі пару. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала «свою» хату для вечорниць. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрукти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю…
Калита. Ця весела гра є основною на Андріївський вечір. Калита – це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, кожна має взяти участь у процесі. Місять тісто всі за чергою, від найстаршої до наймолодшої. Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі «на сухар» - щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього - тоді калита підстрибне угору. Біля калити стає вартовий – «Пан Калетинський»: це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує «пана Коцюбинського» кусати калиту (ним може бути кожен охочий). «Пан Коцюбинський» бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського – розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку.
Парубоцькі збитки. У цей вечір, що б хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець «пустує». Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала, знімають ворота. Навіть шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли.
ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ:
1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) –і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї переживали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає. Якщо під тарілкою буде перстень – скоро заміж вийде; якщо – квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.
2. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.
3. Вибігали дівчата на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: «Молодець, старець». Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою.
4. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, – і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.
5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, той перший вийде заміж, а дівчина за нею – другою буде справляти весілля; а за другою – третя...
6. На аркушах паперу писали ім'я хлопців, потім перемішували їх, клали у шапку і собі «хлопця вибирали».
7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли: «О Святий, добрий Андрію, я лишень на Тебе маю надію! Дуже хочу знати, звідки нареченого маю виглядати?». Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.
8. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.
Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків засвітити свічки і сказати: «Я тебе, дзеркало, питаю, з ким я свою долю злучити маю? З'єднати з Іванком прошу, бо його в серденьку ношу». Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти: «Святий Андрію, допоможи, судженого мого покажи! Ворожу на свій вінок, прошу захисту від зірок! Дай, Боже, шлюбу дочекати, мене з Іванком звінчати».
Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незнайомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повторювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, – бо це означало, що її доля ще десь блукає.
10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просити: «О дай же, Боже, молодій мені, щоб приснився мій суджений вві сні. І Тебе, Святий Андрію, я прошу, як умію: Святий Андрію, допоможи, мене сьогодні не залиши! Ой ти, місточок, та не хилися, а ти, Іванку, мені приснися. Перейди річку – биструю воду й веди до шлюбу мене, молоду». Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.
11. Щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях – буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло – суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а – вуглинку, то буде нещасливий шлюб.
Дівчина набирає начіння коноплі, виходить на подвір'я і так промовляє-співає: «О Святий Андрію, конопельку сію... Добре заволочу, бо заміж вийти хочу...». А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити.
13. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
14. Кому попадався вареник із сирим вівсом, той мав слугувати цілий вечір.
15. Кому попадав вареник із клочям, той мав веселити друзів…
16.На підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують: «Святий Андрію, маю на Тебе надію: Дай, щоб вишня зацвіла, а мою долю на поріг привела».
17. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо – гладеньке, то бідний посватає.
18. Також випікали коржики – «балабушки». Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж.
Народні прикмети:
Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.
Якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.
Собаки вили дивлячись на Місяць,
Збиралась молодь в хаті край села,
Зіркам на небі не хватало місця,
Суха під тином пахла ковила.
Було морозно, та було без снігу,
На вечорниці молодь йшла селом,
Тут їх чекали радості і втіхи,
Вареники за тесаним столом.
Отак завжди збирались на Андрія,
Гадали, готували всі вертеп,
Просили Бога, щоб здійснилась мрія,
Щоби від крові охолонув степ.
Дивились в очі тим, кого любили,
Боялися вареника з вівсом
В цей вечір кожен рік ходили,
Ніхто не йшов додому через сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2015
Засріблились скроні,
Хмари, ніби коні,
Серце у польоті,
Наче журавлі.
Між вишень квітучих,
Солов’їв співучих…
Дихають на повну,
У піснях гаї.
Прилечу додому,
Сяду на подвір’ї,
Татова черешня
Ще не відцвіла.
Білизною хата,
Наче птаха в пір’ї,
Мені нагадає
Про мої літа…
За роками роки,
Піднялись високо.
Юність і дитинство,
На крило лягли…
Вже батьків не стало,
Та й часу замало,
Щоб нове намисто
Долі одягти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2015
Не посміють літа
В нас забрати кохання,
Кожна мить золота,
Наче зіронька рання.
Кожен день, наче мить
І летять в небі зорі…
Як же хочеться жить
У життєвому морі.
Мрії, мрії мої,
Наче вітер у полі,
Будуть думи святі
І вітри кольорові…
Бережіте життя,
Нехай плачуть незгоди,
Україні життя
Щоб прикрасило вроду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2015
На небі зорі в пелені…
А де ж, ота єдина?
Вона приходить лише в сні,
Тут не моя провина…
Пр: Гори,гори, моя зоря,
Нехай горять стожари.
Щоб ми прийшли до вівтаря,
Завжди були у парі…
Зірки горять у вишині,
Не бачу зірку-долю…
Хоч ми удвох і ми одні,
Під липою святою...
Пр: Гори,гори, моя зоря,
Нехай горять стожари.
Щоб ми прийшли до вівтаря,
Завжди були у парі…
Надія є і прийде час,
Засяє сонце ясне,
Життя складається з прикрас
Й ніколи не погасне…
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2015
Пр: Біжать, біжать удаль роки,
Не всі ще пройдені шляхи…
Життя ще просить, просить трохи часу…
Бажання є і мрії жить,
Ще маю трішки долюбить
І ще життя вдихнути, як окрасу.
А дні летять - зіркова ніч,
Не видно хмар у небі, тільки зорі,
І камінь серця падає із пліч,
Життя здається різнокольоровим…
Пр: Біжать, біжать удаль роки,
Не всі ще пройдені шляхи…
Життя ще просить, просить трохи часу…
Бажання є і мрії жить,
Ще маю трішки долюбить
І ще життя вдихнути, як окрасу.
Веди, доріженько, удаль,
Життя хай мріями озветься.
Нехай сіяє ще зоря,
Та, що для серденька знайдеться.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2015
Я прошу, любове, одізвися,
Не пали залишені мости…
Повернися, серце, повернися,
Як болить… Прости мене, прости…
Я спіткнувся, так в житті буває,
Ти ж у мене мудрою була…
Соловейко більше не співає,
Холодно, немов прийшла зима.
Я воскресну, як скресає крига,
Буде ніч, яка була колись.
Ми життям допишем нашу книгу,
Я прошу, кохана, повернись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2015
Летів літак з Москви на Барнаул
І на борту красуня стюардеса,
Я голосу такого більш не чув,
Вона ходила, як якась принцеса…
Красиві ноги, виточений стан,
Рум’яне личко, губи, мов коралі…
Я шкодував, що я не був султан,
Що наш літак не полетить десь далі.
А це недавно, я оторопів…
Я на землі побачив стюардесу.
Десь зникла мова, бракувало слів,
Дві каплі схожу на оту принцесу.
Тепер я шкодував – роки не ті,
Красуня йшла із поглядом гордині,
Часи згадались, роки молоді,
Я ту красу ношу в собі і нині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2015
Дзюрчав струмок, мов соловей співав,
На березі духмянилась отава…
Сонце сідало з виблиском заграв,
З’явилась перша зіронька яскрава.
Туман котився берегом струмка,
Із двох сторін – струмок посередині…
Струмок співав – це не була ріка,
Вечір темнів і води стали сині.
Пливли в’юни поміж очеретів,
Червоне пасмо бігло по струмочку…
Туман лежав і кожну мить густів,
Вдягав отави в сіреньку сорочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627268
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2015
Моя пам'ять прийшла до могили,
Де, як виставка – різні хрести…
Пам'ять люди хрестом залишили,
Щоб її до людей донести.
Не втрачаймо ніколи святого,
Що схоронено тут під хрестом.
Він зрівняв і старого й малого,
Лише пам'ять витає кругом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2015
Я більше не дивлюсь тобі у слід,
Прогнав з очей солоно - гіркі сльози,
Тепер у серці посилився лід,
А душу заморозили морози.
Пов’яли квіти, що цвіли колись,
Замовкли солов’ї посеред літа.
Були часи на тебе я моливсь,
Тепер любов не знаю де подіти.
А ти пішла, без крику в даль нічну,
Тихенько зачинила в сінях двері,
Ти за дверима возвела стіну,
А я лишивсь без тебе і вечері.
Так певно краще і тобі й мені,
Та моя думка бродить по дорозі,
Я ще побачу постать у вікні,
Знайому постать у вікні невдовзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Собаки вили дивлячись на Місяць,
Збиралась молодь в хаті край села,
Зіркам на небі не хватало місця,
Суха під тином пахла ковила.
Було морозно, та було без снігу,
На вечорниці молодь йшла селом,
Тут їх чекали радості і втіхи,
Вареники за тесаним столом.
Отак завжди збирались на Андрія,
Гадали, готували всі вертеп,
Просили Бога, щоб здійснилась мрія,
Щоби від крові охолонув степ.
Дивились в очі тим, кого любили,
Боялися вареника з вівсом*
В цей вечір кожен рік ходили,
Ніхто не йшов додому через сон.
*Вареник з сирим вівсом у вечір на Андрія кому попадав,
той мав виконувати любі забаганки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626795
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2015
Сідало сонце вечором червоно,
Немов воно скупалося в крові.
Далекі хмари віддзвеніли громом
І вітер заспівав в сухій траві.
Від сонця залишилась половина,
Далекий обрій полум’ям горів
І сіру кофту одягла хмарина,
Я ще таких не бачив вечорів…
А хмари гуркотіли навіжено,
Червоне сонце далі йшло до сну.
Громи збирали хмари поіменно,
Ховали сонце в сіру темноту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626793
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.12.2015
Думками повертаюся в ті дні,
Коли сіяли зорі ввишині.
А ми удвох, де пахнув липи цвіт,
Дивилися на зірковий політ.
Місяць сміявся, що знайшов нас двох,
Так захотів на небі певно Бог.
Та ти шукала в небі зірку ту,
Що гріла в небі чорну пустоту.
Що долею світилась поміж зір,
Яку омріяв в небі ювелір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
По-своєму бачу я світ,
Не хмари я бачу, а коні,
Цвіт вишні мені - наче сніг,
А яблука завжди червоні.
Сльоза – це для мене роса,
Струмочки – це жили земнії,
А віти верби, як коса
І люди всі добрі - не злії.
Хлібина - дарунок Богів,
Родина – багатство країни,
Війна – це біда ворогів,
А краще життя значить - зміни.
Тепло – це коли друзі є…
А холод, коли ти без роду,
Зароблене – значить твоє
І сонце завжди на погоду.
Розлука – це сум у душі,
А щастя – це значить любити…
Бажання – життєвий рушій -
Це щастя творити і жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2015
Пр:Моя білявко синьоока,
Чарівна квіточко моя,
Моя любов така глибока,
Як пісня ніжна солов’я.
Я кожен день тобою марю,
Сніжинки на льоту ловлю.
Я заспіваю під гітару,
Для тебе, серце, бо люблю…
Прийди до мене хуртовиною,
Сніжку додай, як вишні цвіт.
До віку будь мені дружиною,
Моя любов, мій дивний світ.
Пр:Моя білявко синьоока,
Чарівна квіточко моя,
Моя любов така глибока,
Як пісня ніжна солов’я.
Я кожен день тобою марю,
Сніжинки на льоту ловлю.
Я заспіваю під гітару,
Для тебе, серце, бо люблю…
Прийди весняними потоками,
Розсип у лісі первоцвіт,
Життя відміряємо кроками,
Моя, любове - дивосвіт.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
Автобус від’їхав….А наче вже місяць розлуки.
Поділося сонце, сипнули холодні дощі.
І знову життя зупинилось, і муки,
Забрали надовго, омріяні нами плащі…
Бо сонце сховалось, що так мені тепло світило,
Автобус від’їхав і навіть не лишив сліда.
Поїхала… Горло моє заніміло,
Всього до неділі, а нині уже середа…
Та плакало небо і в мене дощі під очима,
Беру я у руки любимий для серця портрет,
Вустами цілую, неначе хлопчина,
Туманом по хаті клубочиться дим сигарет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
Луцьк йшов до сну…
Сичі збирались в парку…
На заході червона пелена…
Вечірні промені ховалися по шпарках,
Ніч потихеньку вечір поглина.
Запахло сіно…
Засвітились роси…
На заході ще жевріли вогні…
І линули по парку відголоси,
І зорі мерехтіли ввишині.
Серпом вузеньким
Місяць піднімався,
Почувся перший тьохкіт солов’я,
Вечір хмарками мовчки надувався
І вітру дунула легесенька струя…
Луцьк йшов до сну…
Закохані у парку…
Зібралися послухати красу…
Чисте повітря, як любові чарку,
Пив пізній вечір і збирав росу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626137
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.12.2015
Молітеся частіше за батьків
І ставте свічку за живих чи мертвих.
А якщо ні, то хоч кілька рядків,
Черкніте їм і відішліть в конверті.
Поки живі, то їдьте, чи летіть,
Вони чекають вас, неначе свята
І їхню старість, діти, захистіть,
Вони так мріють, щоби їх обняти…
Вклоняйтесь мертвим , хоч би раз на рік,
Коли весь світ приходить до могили,
А ще тоді, коли душевний крик,
Вас розриває на шматки щосили.
Шануйте батьків і їх пам'ять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626117
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.12.2015
Біле личко, чорні брови,
Бог тебе не обділив,
Розігну любі підкови,
Щоб з тобою, люба, жив.
Ти мого життя цукерка,
У думках моїх жаги…
Я з лиця твого - люстерка,
Буду пити до снаги…
Щоб збулася моя мрія,
Смерековим був твій стан.
І живе, живе надія,
Буду я колись султан.
А коли ми вдвох з тобою,
Підем разом до вінця,
Назову тебе судьбою,
Тобі вельон до лиця.
Ти мого життя цукерка,
У думках моїх жаги…
Я з лиця твого - люстерка,
Ще нап’юся до снаги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
На двох були жита і літо,
І соловей один на двох…
І пахло яблуневим цвітом,
Що пелюстки нам сипав Бог.
Хотілось в радості кричати,
Щоб відпочили в нас вуста,
Мрія обох одна – кохати,
А час пролинув, бо літа…
Несу я воду коромислом,
А наша яблуня цвіте…
Весна вдягла нове намисто,
Яке у долі проросте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
Було у нас… Весна була і літо,
Вже сріблом осінь дивиться здаля,
Бродили молодими ми по житі,
Якби ж почати все оце з нуля…
Риють роки тепер нові траншеї,
Сивіють скроні, скоро вже зима
І роблять виставку портретні галереї,
Живемо тут ми , доки не сурма…
А як заграє - час тоді збиратись,
Дорога дальня в нас одна для всіх,
Важливо жити, мріяти, кохати,
Хоч жити вічно можна – це не гріх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
Летять, летять удаль літа,
Червоне сонце йде за обрій.
Земля для нас, одна – свята,
В нас кожен син землі – хоробрий…
Жили в нас прадіди й діди,
Батьки ростили нас при волі,
Просили неньку берегти,
Лягти, як треба, в чистім полі.
Тримаймо порох, щоб сухий,
Мечі гострімо - ворог близько,
У боротьбі народ живий,
Коли він має сильне військо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2015
Ліс посумнів, зчорнів немов батрак…
Був юнаком, господарем і принцом,
Ходив у золоті, а став жебрак
І має вигляд, наче перед лихом…
Окрасою висвічує сосна,
Берізки поміж чорним ще біліють,
І білка - веселуха, не сумна,
Ліс прикрашають і ще око гріють.
А скоро затріщить морозний ліс,
Зима насипле снігу по коліна,
Бруньки окремі відморозять ніс,
Погрітись вітер прийде до каміна…
Бо тільки в лісі, де мовчать вітри,
Поміж дерев ховається пташина,
Де ліс простягне із дупла дари,
Ліс – він, як дім, окремим він перина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625213
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2015
Сіяють очі, як діти в хату,
Ти накриваєш скоріш стола,
Для тебе, мамо, ми робим свято,
Зникають зморшки з твого чола.
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
А любі внуки – це спів пташини,
Радіють діти, що бабця є…
Щастя безмежне сягло вершини,
Бо діти й внуки – життя твоє.
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
Живи нам довго, кохана нене,
Нехай зозуля життя кує,
Побільше свята в твоє буденне,
Щастя веселка хай виграє…
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625212
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2015
Минуле спить… Лише часами
Його тривожать думи й сни,
Воно збиралося роками,
Та все це в часі давнини.
А була юність і музики,
Була і радість, і печаль.
Думки роїлися великі
І ось вже фініш… Трохи жаль.
За час отой змінились люди,
Стоптались чоботи життя,
Лиш думи, думи звідусюди,
Посилюють серцебиття.
Те, що було, уже не буде,
Лишились мрії і думки,
А як старіють швидко люди,
Життя листає сторінки…
У мріях часу не минути
І не вернути з давнини,
Як взимку солов’я не чути...
Та це не з нашої вини.
Уже не буде більше того,
Лиш час, отой, лишив сліди…
Та пам'ять крихітку святого
Взяла з минулого сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2015
Синички голодом намлілись-
Така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіти,-
Так батьківщини ж там нема.
Л.В. Костенко
Говорок синичок чути, а не спів,
Сніг трамбований на дворі від слідів.
Позбирались на порозі де тепло,
Бо надворі хуртовина - замело.
Їм у вирій відлетіти, як зима,
Але снігу і морозу там нема…
В вирію немає щастя – чужина…
Та і звичаї чужії – дивина.
Полюбили усім серцем рідний край,
Хоч і холодно на дворі, зате рай…
І живуть синички з нами між снігів,
Не цураються холодних берегів.
Їх своя земля зігріє, хоч сніги,
Їм скакати й веселитись до снаги.
Хоч холодні і голодні – волю дай,
Нізащо вони не кинуть рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2015
Блищать сніги. Іскри летять в повітрі…
Пускають дим холодні димарі.
Білило ліс розводить на палітрі,
Лише ялини, наче ліхтарі.
Сніг покриває опустіле поле,
Озимина натягує кожух.
Лице сніжинка, наче голка коле,
Вітер притих, немов вогонь потух.
І закружляв у білім вальсі вечір,
Сніжинки хороводи повели…
Кудись поділась біла холоднеча,
Лиш хмари, наче лебеді пливли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624682
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2015
Холодний день… Мовчить старе болото…
Рясніє журавлина… Висохли мохи…
Шугає вітер з ледь прикрившим ротом,
На синім небі хмарам змінює штрихи.
І полоснув сніжок, неначе пір’я,
На волю вирвалось із брудних подушок…
Прокльони шле похмуре надвечір’я,
Від вітру хмари ввишині приходять в шок.
А вітер розлютився не на жарти,
Хурделить білим снігом по сирій землі,
Води до снігу добавляє кварту,
Зима холодна йде на білому коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624681
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2015
Стоять під снігом жовті хризантеми,
Немов вдягнули білий капелюх,
Як пишна пані, кожна з них окремо,
Примружена із поглядом жалю.
Вже скоро вітер скине капелюха,
А сонечко зігріє красних панн…
І тільки знову біла завірюха,
Накине їм відбілений жупан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624467
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2015
Плювали, плюють і понині,
Не сталося дива у нас.
Таке повелось в Україні,
Нас «бидлом» рахують весь час.
Хто з честю, того на коліна,
Поставити прагнуть пани,
Хоч в нас Україна єдина,
Та різні у пана штани.
Герої не всі у пошані,
Окремих за грати – в тюрму,
А правди бояться пузаті,
Щоб їм не вдягнули суму…
Кінці важко звести з кінцями,
Господарям, що на землі,
А слуги зробились панами,
Без честі, без совісті - злі.
В нас кров’ю здобута свобода,
За час цей ми вивчили гімн…
Мій любий, славетний народе,
Здіймися нарешті з колін!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2015
Біло під вікном цвіте жасмин,
Разом з ним цвіте моя душа,
І росте на радість красень син,
І цвіте дорога в споришах…
Запахом любується синок,
Не зриває білий дивоцвіт,
А в підніжжі стелиться в’юнок,
Ніби розцвітає білий світ.
Запах у хатині кожен день
І радіє матері душа,
Що співає синові пісень,
А жасмин їй серденько втіша.
Біло під вікном цвіте жасмин,
Разом з ним цвіте моя душа,
І росте на радість красень син,
І цвіте дорога в споришах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2015
Ніс на побачення білі троянди,
Це ще у школі було,
Все білі квіти могли розказати
І передати тепло…
Приспів:
Білі троянди, білі троянди,
Квіти юнацьких надій.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти закоханих мрій…
Білі троянди серцем чекали,
Ви показали нам путь…
Долі троянди нас обвінчали,
Вони і нині цвітуть.
Білі троянди сьогодні дарую,
Хоч вже осіння пора,
Я ще люблю і ці квіти шаную,
Молодість в квітах жива.
Приспів.
Біля вікна квітнуть білі троянди,
Квіти кохання мого.
Не передати тепло їх словами,
В них і понині вогонь.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Якби мав силу, ту, що мав Кравчук,
В руках тримав чорненький «чемоданчик»,
Я б вже давно позбувся їхніх пут
І кожен під контролем був майданчик.
Із нами рахувалися б усі,
В лице плювати вороги не сміли,
Я б друзів вибирав би по красі,
Вони б мене відразу розуміли…
І не було б орди, що є тепер,
Російської, а не орди Батия,
І московіт з нас шкуру більш не дер,
І не було б петлі на нашій шиї.
Воскреснемо, бо мрії є у нас…
Піднімемося скоро в ріст козачий,
І буде мова, прийде ще наш час,
А їхня мова стане нам - теляча…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624059
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2015
Наче спіткнувся, а лечу в безодню,
Таке зі мною вперше у житті
І заповіді згадую Господні,
В моїй душі вони були святі…
Чіпляюся за кожну соломинку,
Щоб не розбитись в кам’янисте дно,
Ковток води і хліба, хоч скоринку,
Лише б душевне зберегти тепло…
Бо з безодні викарабкатись важко,
На дні життя іде у шкереберть,
На дно ніколи не сідає пташка,
Завжди на дні чекає лише смерть.
Проте ще має бути соломинка,
Оті щаблі, що піднімуть уверх,
Це лиш падіння, але не зупинка,
Мені прийдеться зачекати черг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624051
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2015
Біліє сніг. Скувала річку крига.
Та ще місцями вільна є вода…
Морозний ранок, але не відлига,
Бо на дахах з бурульок борода.
Село не спить, дими втікають в комин,
Сніг на деревах обігрів кору…
І навівають новорічний спомин,
В снігу ялини в хвойному бору.
Темніють хмари, гнані легким вітром,
Але щомиті швидший їхній біг,
Темніє небо, хоч було ще світло…
Знову, напевно, розпочнеться сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623768
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.11.2015
На небі мерехтіли зорі,
Від Місяця зайнявся сніг,
Мороз на шибці ткав узори
І вітер стих, немов знеміг.
А листопад забув про осінь,
Його в полон взяла зима,
Сліди виднілись на дорозі,
Вривався холод крадькома…
Сніжком поля припорошило,
Сховалась в сніг озимина,
Прийшло на землю наче диво –
Неопалима Купина*…
Ліг перший сніг – сліди зайців…
Мовчить холодний очерет,
Мороз із пензлем у руці
Зими відтворює портрет…
* Неопалима Купина , тут, як чудотворна ікона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623744
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.11.2015
Людей тримає радість у житті,
Радість, як квіти, як дарунок долі…
Хоч люди різні і не всі святі,
Кожен із них завдати може болю.
***
Мовчать слова, мовчать собі і все…
А нерви, мов натягнута пружина…
Коли твій розум доброту несе,
Пишайся тим, бо ти таки - людина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2015
А я дивився у бездонні очі,
Потухла свічка, миготів камін…
Пізно було, уже після півночі,
Дим клубочів, неначе в пляшці джин.
Крепуча кава не давала спати,
Лежала Муза на моїм плечі,
Сьогодні не хотілося писати,
А у вогні схрещалися мечі.
Та годі нас мечем було лякати,
Крутив платівку древній грамофон
І вірна Муза не хотіла спати,
Забравши мою душу у полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Так хочеться червоного вина,
Ні, не напитись - просто смакувати,
Повний бокал, щоб випити до дна,
Але не хочу пляшку відкривати.
А поруч ніч, іде нова доба,
Зорі срібляться, ніч стоїть туманна…
Вірші пишу, в душі якась злоба,
Може зійде на мене знову манна….
Музи дрімає, кіт лежить в ногах,
Піду напевно я у ліжко спати,
Почувся скрегіт гальма у мізках…
Не буду нині пляшку відкривати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2015
Довга, довга дорога -
Горизонт вдалині,
Потомилися ноги…
Наче снилось мені…
Золотилося жито
І цвіли спориші,
І хотілося жити,
Хоч тягар на душі.
Звало знову Полісся,
Голубіли льони,
А ожини узлісся
В синій колір вдягли.
Сяли зорі на небі,
Спав натомлений шлях
І здалось не треба,
Край шукати в полях…
Проте довга дорога
Протягнулась удаль,
Між полів, від порога
Гнала серця печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2015
Зранку тінь промелькнула в вікні,
Перекрила шлях променю хмара.
І побігла ця тінь по стіні,
Наче демон страшний, як примара…
Це не довго було, лише мить
І засяяло сонечко ясне,
Зла хмарина у небі летить,
Ще когось налякає невчасно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622956
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2015
Коли внучата викликають гордість,
Чорніти починає сивина,
В людській душі давно проснулась совість
І думка про минуле вирина…
Тоді ти вже дозрів і ти мужчина,
Ти муж, ти охоронець, ти поет…
Ти розумієш, що сім’я – родина,
Що ти вожак і за тобою лет…
Що свою честь ти маєш захищати,
Що є кому вертати ще борги,
Багатство роду маєш шанувати
Усе життя, крізь прожиті роки.
Рід бережи, дітей своїх і внуків,
Меч маєш завжди гострим берегти,
Повинен мати вічно чисті руки,
Ростити сад, не ставити хрести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2015
Мрії про спокій, а насправді – пустка…
Нема нічого, наче не було.
Великим тромбом вліз у горло згусток
І від знемоги щелепи звело.
Ні слова, ні півслова і без крику,
Хоч прагла крику зранена душа…
Кричало серце в пустоту велику,
А розум з серцем в спокій вирушав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622718
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2015
Волинський ліс узяв сопілку в руки
І полилися звуки у тиші,
Кує зозуля, невідомі звуки
Зовуть на сцену ту, що у глуші…
Старезний дуб готує сцену птахам.
Прикрашує гірляндою навхрест,
Миттєвий дощ змиває сцену даху,
На гіллі розміщається оркестр…
Співає соло вивільга яскрава,
Квартетом узялися солов’ї,
Ще не концерт, а ліс скандує: «Браво!»
Запрошує в розложисті гаї.
Почавсь концерт, закінчився під вечір
І знову тиша… Час сопілкаря..
Зозуля ще кує хвалебні речі,
У такт зозулі дятел ударя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622717
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2015
Листопадові дні, враз пішли у галоп,
Вже Михайло запріг білі коні…
Полетів густо сніг, закінчився потоп,
Він деревам припудрює скроні.
Мов крізь сито розвіює сніг по полях,
Та морозу ще осінню спиться,
У дворах снігурі, ще якийсь диво-птах,
До порогу чужого прибився.
Перший сніг полетів – надворі дітвора,
Грають в сніжки, готують санчата.
Осінь з двору біжить, на порозі зима,
Скоро будем Різдво зустрічати…
Час, як вихор промчить, відбіліє зима,
І весна знов постукає в двері.
Жайвір в небо злетить, так немов жартома,
Зникне сніг по струмочках артерій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622448
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2015
Збережи мені, доле, біля хати калину,
Щоб завжди зацвітала кожен рік навесні,
Захисти мені, доле, моїх внуків і сина,
Щоб ніколи їх очі не бували сумні.
Я прошу тебе, доле, дай їм щастя до скону,
Хай врожаєм багатим обдарує земля,
Нехай землю шанують, як святую ікону,
Споришем до порогу стежку доля встеля.
Щоб садами із вишень зацвіли буйно віти,
До гнізда біля хати прилітав завжди птах,
Щоб у мирі, без воєн їм вдалося прожити,
Щоб жили в Україні, а не в інших світах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2015
Спинили лет осінні хмари,
Дощі заграли тихий марш.
І полились звуки гітари,
Гнав вітер лист на абордаж…
І золотиста хуртовина,
Скидала листя в мокроту,
Дощем попрата скатертина,
Збирала нову красоту…
А під вікном калина в гронах,
Дивилась в хату, де тепло,
Хоча безлиста, та червона,
Легенько шкрябала у скло.
Вітер спадав дощем на гілля,
У теплім комині гуло,
Стомився вітер від безсилля
І тихо стало, як було…
Червоне сонце йшло до ліжка,
Півні збиралися до сну,
В дощі чорніла мокра стежка,
Вечір шукав зорю ясну.
Останній промінь попрощався,
Засутенів дощавий двір,
Вітер в кущах густих сховався
І небо вкрило безліч зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622259
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2015
Рука в руці, вуста в вуста,
Зливаються дві долі.
Кохання квітка пророста,
Як маки в хлібнім полі…
Горять стожари в небесах,
Летять по небі зорі,
Яка краса, яка краса,
Пливти в кохання морі…
А поцілунки, мов вулкан,
У їх лавині тіло,
Ще мить іще єдина мить
І серце відлетіло…
Рука в руці, вуста в вуста,
Зливаються дві долі.
Кохання квітка пророста,
Як маки в хлібнім полі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015
Я син землі у цьому зміст життя,
Так Бог велів, напитися земного,
Іще малим, коли я був дитя,
Мене молитись научили Богу.
Коли вже кроки стишили похід,
Але ще серце калатає в грудях,
Коли я сирота, татусь і дід,
Коли думки у голові вже блудять…
Шаную все святе – я син землі,
І Богом дана місія для мене,
Де заповіді, наче вчителі,
Бо слово Боже для душі роджене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622026
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015
Білим цвітом зародила вишня,
Буде знову рясний урожай,
Мама сива до садочку вийшла,
Щоб ще раз про молодість згадать…
Пр: Білі коси, білі коси, мамо,
Прикрашають наш вишневий сад,
Серце солов’їними гаями,
Навіває тисячі принад.
Ластівки в гніздечку біля стріхи,
Вивели маленьких пташенят,
Юний лист на старому горісі,
Затінив лише розквітлий сад.
Пр.
Я думками лину до порогу,
В день лечу, буває і у сні…
Бо немає більше в нас святого,
Як біленька мама на весні…
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621975
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.11.2015
Печуть картоплю діти на городі,
У картоплині… Де ж узяти дров?..
Вона тут найсмачніша, на природі,
Саме ось тут і родиться любов…
Навчаємося тут любити землю,
І розуміти, хто дає життя,
Діти жують печену бараболю,
Як смокче груди мами немовля…
А дим летить із поля і у хату
І майже в кожнім домі на столі,
Картопля свіжа, мов маленьке свято,
У кожній хаті із димком стоїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2015
Давно зріднився я з Волинню,
Для мене ця земля свята,
Тут озеркові очі сині,
Де родять щедрістю жита.
Що не дівча - то чарівниця,
Що не козак - то хлібодар,
Повітря чисте, наче криця,
Найкраще світиться стожар…
Тут солов’ї ведуть квартети,
А жабам вторять цвіркуни,
Тут личаки, немов штиблети
І коней цілі табуни…
Люблю Волинь – красу дівочу,
Де вугор світязький пищить
І тишину, таку співочу,
Де жити хочеться й любить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621647
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2015
Від обертів земля б замовкла,
Якби опора в нас була,
Тоді б життя сіяло сонцем…
А протилежній бік – зима.
А надоїло – повернули…
І стало враз все навпаки,
Себе б богами ми відчули,
Та заборона нам - гріхи…
Господь один і Він всесильний,
Якщо втрачаємо лице,
Молімося до Бога вірно…
В нас Бог один! На цьому все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2015
Ниць упали отави,
Почалися дощі,
Вже не чути октави
Солов’їв співачів…
Сірі хмари малюють
Голубі небеса,
Наче в цирку жонглює –
Дивовижна краса.
На арені природи,
Там, де осінь звучить,
Ми чекаєм погоди,
На хвилину, на мить…
Щоби осені танго,
Додавало літа,
Щоб світилася довго,
Нам пора золота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621126
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2015
Я просто буду думати про тебе
І цілувати черешневий цвіт,
Я обніму, як зорі дивне небо,
Казкового кохання любий слід…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Летить, летить жовтяве листя,
Співає осінь про туман,
Лише калина у намисті…
Нові хліба вдягли жупан…
Вже журавлі втекли у вирій,
Зайці побігли по ріллі,
Осінній вітер знову виє,
Мов проводжає журавлів…
Карась ще не сховався в мулі,
Сховалась щука в очерет…
Ми знов чекаємо зозулю,
Щоб виткала літам портрет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620921
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2015
В житті немає слова – половина,
У кожного єдине є життя,
Життя - воно немов гірська лавина,
Що накриває долі почуття.
Немає половини у нічому,
Коли воно продовжує життя,
Ні в мертвому і навіть у живому,
В житті рокам немає укриття…
Сміється мрія і сміється доля,
«Курли» лишають стомлені клини,
Лише життя, що не дає спокою,
Меле муку, як вітрові млини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620673
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2015
З двох бідних ніколи не ждати багатства,
Як з двох безголосих не чути пісень.
Як погляди різні, не виникне братство,
Якщо на виду ти - ти завжди мішень.
Для щастя потрібно серця об’єднати,
Коли ви щасливі, то рай в курені.
За щастя потрібно завжди воювати,
Без бою за щастя згориш у вогні.
Життєву мелодію варто хранити,
Бо тільки із нею, пройдете життя
І тільки в любові потрібно прожити,
Бо тільки в любові щасливе дитя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620671
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2015
Мені болить, що я утратив Вас,
Не тільки тіло, а болить сорочка,
Я не забув отой казковий час,
Коли удвох чекали ми синочка?
А нині будні у моїй душі,
Хоч в нас є син, та опустились плечі,
Лиш залишились дивні міражі
В чеканні довгожданої малечі.
Та пам’ять береже завжди святе,
Леліє внуків, нашу душу, серце,
Оте минуле, щастя золоте,
Що завжди ще звучить, неначе скерцо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620394
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.11.2015
Оченята, твої оченята,
Що забрали мене у полон,
Як довкола цвіла рута м’ята,
Загорявся у серці вогонь…
Пахне м’ятою срібне волосся,
Замість хмарок, летять журавлі,
А достигле життєве колосся,
Десь діває минулі жалі.
Подивлюсь у твої оченята
І цілунком усмішку зловлю,
Відсвяткуємо наше ми свято,
Бо ми разом живемо в раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
Мовчить земля - ридає осінь,
Сміються сіяні жита,
Спадає листя в безголоссі,
Земля зелена, бо свята.
Злітає вниз на стиглу землю
Листок, цілує падолист…
Між летом робить він перерву,
А вітер знов готує свист…
Осіннє листя золотиться,
Змовкає вітер, спить трава.
Лише береза бадьориться,
Ще золота, ще не пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620092
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2015
Як моє серце вирвуть із грудей,
Я і тоді залишусь в Україні…
В. Назарук
Не вмру ніколи, як живуть слова,
Бо я із словом воювати можу,
Нам би в житті розумна булава,
Що нашим долям жити допоможе!
Щоб відрубати всі кінці ураз,
Щоб меншим братом не були ніколи.
Щоб булава була дороговказ,
Сіяли пишно наші видноколи!
В сузір’ї десь, з батьками за столом,
Ми мову українську возносили.
Щоб не з Кирилом, нам чужим попом,
Примножили своїй країні сили…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2015
(Сучасна «чванна мова»)
Ну, от і дожилася наша мова,
була-була безсмертною в віках,
але прийшли бендюжники від слова
і потопили мову в матюках.
Л.В.Костенко
Слова прості і зрозумілі всім,
Та гіркота в душі, коли у мову
Вбивають клин, який уже свої
Писаки видають, як мову нову!
Віками берегли святе діди,
Батьків навчали і малих внучаток,
Хліба ростили, в злагоді жили,
Та матюкам наш «брат» поклав початок.
Без мата заживіть! Бо це слова образ,
Їх ми знайдемо у «листі султану»,
Сучасним матюком, мов для прикрас,
Увінчують, так звану, «мову чванну»*.
«Мова чванна»*- блатн., діал. Чванлива мова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2015
До дня мови і писемності…
Терплю один, але щемить душа,
Згусток крові блокує чисті жили,
Мовчать слова, або кудись спішать,
Вони мене крізь серце вже прошили…
Родинне слово, слово для душі,
Тебе я прагну воскресити знову,
Бо тільки ти в моїй душі рушій,
Що зберігає рідну нашу мову.
Якщо ти українець – пам’ятай!
Без мови наш народ не зможе жити,
Як мову забирають, то вставай,
За неї можем дорого платити!
І мову бережімо, як життя,
Відкиньмо все, згуртуймося у лави
І волю ту, що нам дала земля…
Шануймо у віках і її славу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2015
Я маки для тебе зривав між житами,
П’яніла у полі від щастя душа,
Уява блукала в хлібах, ніби з нами,
І я, наче сокіл, в політ вирушав…
Дув вітер червневий, сміялось колосся,
Я маки червоні зривав при росі,
І пахло це жито знайомим волоссям,
А роси, як сльози стікали в лиці…
Червонії маки, із вами росли ми
І з нами щороку зростали хліба,
Ці дні називаю постійно святими,
Бо маки і жито – це пам'ять жива.
Вклоняюся полю і стиглому житі
І кожному маку, що цвів у хлібах.
До жита лечу я , як птаха щомиті,
І сльози, як роси біжать по щоках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2015
Життя пройде, немов вода,
І відцвіте, немов вишнева гілка…
В житті одна помилка – не біда…
Біда, коли усе життя - помилка…
Л.В.Костенко
Старайтесь не робити помилок,
Кожна помилка – це рубець на серці,
Хоч правда, що помилка - то урок,
Що відкриває нам таємні дверці.
І не будуйте з помилок життя,
Хоч є прислів’я, що вони навчають,
Життєві помилки, немов сміття,
Їх мудрі люди з хати вимітають.
Дітей застерігайте від тих бід,
Що були з вами, як ви помилились,
Бо помилки лишають довгий слід,
Ви за окремі все життя молились…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619524
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2015
Ти течеш в красі,
Між квітучих трав
В далину святу,
До Дніпра Славути…
Стиру дорогий,
Я життя чекав,
Попроси Дніпра,
Волю нам вернути.
В пам’яті часи
У старих людей,
Бо жила земля
В нас колись інакше…
Ти народ спаси,
Щоби без тіней
І чужа петля,
Горлом не заплаче.
Збережи Волинь,
Праведну, святу,
Вознеси хвалу,
Всьому-всьому роду…
Я прошу, як син,
Землю золоту,
І тебе, мій Дніпре,
За душевну вроду.
Сонячна земля
Має жити знов…
Стиру, любий мій,
Влий Дніпрові силу…
Щоб Волині міць,
Полилась в Дніпро,
Щоби Україну,
Ще раз освятили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2015
А листопад в туманах синіх
Сховавсь між листя – шурхотить,
Лиш грона, що горять в калині,
Милують око кожну мить.
Сосна у шишках засріблилась,
Як привид дивиться здаля,
На сході небо золотилось,
В тумані грілася земля.
Синіли хвилі від припливу,
Мовчали верби край ріки,
Всі дивувались дивнім-диву,
Як перші промені пішли…
Казкове жовто-сіре небо,
Робило світ ледь-ледь дивніш,
Крик пугача, неначе щебет,
Туман розтяв неначе ніж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619280
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2015
Парк позбувся листячка,
Парк позбувся листячка,
Стир біжить у затишку,
Мовкнуть береги…
Золотисте платтячко,
Золотисте платтячко,
Розкидає усмішку
На усі боки…
Клени золотистії,
Клени золотистії,
Де кричать приховані
Молоді сичі,
Як вино ігристеє,
Як вино ігристеє,
В сулію заховане,
На всі дні вночі.
Стир шумує хвилею,
Стир шумує хвилею,
Поцілунки стеляться
Поміж берегів,
Стрілись доля з долею,
Стрілись доля з долею
І у парі бавляться
В щасті почуттів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2015
Ніколи не повірю москалю,
Моє життя від нього не залежить,
Люблю Вкраїну і життя люблю,
Бо Україна тільки нам належить.
Чому їх смертний «градом» сипле лист,
Косою тне нам землю українську,
А наш осінній, чистий падолист,
Сіяє долі в золотому блиску.
Ніколи не повірю москалю,
Моє життя від нього не залежить,
Свою країну, як життя люблю,
Вона мені від прадіда належить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2015
НА МУЗИКУ ВІКТОРА ОХРІМЕНКА № 78
Повернувсь з країв далеких,
На порозі хати став…
Навесні, немов лелека,
До гніздечка завітав.
Сонце вже зійшло на небі,
Дув легенький вітерець,
Білий став, неначе лебідь,
Ось матуся і отець.
Стріла мене моя мама,
Стрів татусь при сивині…
Долі стомлені роками,
Чи наснилось це мені?..
Як живете, моя мамо?
Чи здорові, Тату, ви?
Посивіли ви з роками,
Як без мене тут жили?
Повернувся я назовсім,
Щоб надати всьому лад,
Хоч уже і в мене осінь,
Але вам я дуже рад.
Стріла мене моя мама,
Стрів татусь при сивині…
Долі стомлені роками,
Чи наснилось це мені?..
Поклонюся їм у пояс,
Пригорнуся до грудей,
Може серце заспокою,
Сльози витру із очей.
Все зроблю, щоб їхня старість,
Їм була не в тяготу,
Почерпну батьківську мудрість,
Дам їм старість золоту.
Стріла мене моя мама,
Стрів татусь при сивині…
Долі стомлені роками,
Чи наснилось це мені?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2015
Перед тобою стану на коліна,
Та ти мовчиш, неначе ти німа,
Моя душа шепоче про нетлінне,
А смуток серце кров’ю обмива.
Омріяна… Із станом, мов гітара,
З руками ніжними, неначе два крила…
Мене навіки ти причарувала,
А моє серце у полон взяла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015
Парки всі в позолоті
Трави в срібній росі,
Сивучі над болотом,
Луцьк в ранковій красі.
Ліхтарі сиплять світло,
Золотяться церкви,
Клумби в центрі розквітли,
Наче знов ожили…
Листя скидують клени,
В місто щастя і мрій.
Я закоханий в тебе,
Рідний Лучеську мій!
Я крокую по місту,
У рясний листопад,
Квіти ніби намисто,
На проспектах горять.
Назбираю я листя,
Душу в них переллю,
І признаюся місту,
Як я щиро люблю.
Листя скидують клени,
В місто щастя і мрій.
Я закоханий в тебе,
Рідний Лучеську мій!
Луки сиві в тумані,
Стир між луків тече,
Луцьку, мій величавий,
Як люблю я тебе.
Твої парки казкові,
Що сіяють в росі,
Ти живеш поміж храмів
У їх вічній красі.
Листя скидують клени,
В місто щастя і мрій.
Я закоханий в тебе,
Рідний Лучеську мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618523
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.11.2015
Батьківщини живу я словами,
Саме з них почерпаю тепло,
Кожне слово цілую устами,
Щоб воно у серцях проросло.
Їх сплітаю в прекрасний віночок,
Хоч судити про це не мені,
Та коли чую їх голосочок,
То від щастя згоряю в вогні.
Кров пришвидшує біг в моїх жилах
І віночки стають золоті,
Головне, щоб ми мові служили,
І жили у своїй правоті.
Бережімо слова мами й тата
І цих слів научаймо внучат,
Не звертаймось до «старшого брата»,
Бо цей «брат», нам далеко не «брат».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2015
Не плюй, не плюй мені в лице,
Кохання ти давно собі обрала ,
Не огортай надуманим слівцем,
Бо ти мене давно причарувала.
Сміються дні , мовчать чомусь часи,
Роса при сході сяє веселково,
За всі образи ти мене прости,
Можливо я з’явився помилково?
Проте тобі в коханні я признавсь,
Співали солов’ї у нашім гаю,
Але тоді я зовсім не вагавсь,
За це я свою долю не картаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
Коли я шаблю мав при боці,
Коли пістоль – була гроза,
Міцним я був, бо на сорочку,
Не капала з очей сльоза.
Ставав завжди на бій кривавий
І не щадив я ворогів,
Бо був козак завжди я бравий,
Тримався рідних берегів.
Хоча рука не в тій вже силі,
Знайшов я слово, ним борюсь,
Бо я поклявся на могилі,
На свою землю я вернусь.
Моя земля розквітне знову,
І зовсім іншим стане світ…
Я розігну стару підкову
І над Дніпром розтане лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2015
Стоять бокали, дим від сигарети,
Лимон із сіллю напускає сік,
Горить лампадка, два висить портрети,
А за вікном летить із листя сніг…
Вино червоне сховане у пляшці,
І коркотяг сіріє, як змія.
Парує кава з порцеляни чашки
І празький торт, де є твоє ім’я.
Тебе чекаю, щоб відкрити пляшку,
І запалити свічку на столі,
Мені лимон, для тебе чай з ромашки,
І двоє нас на трисвятій землі.
Ковток вина і музика Шопена,
Обніме нас у вечоровий час,
Святковий стіл, немов велика сцена
І близький серцю, наш безцінний вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2015
Нехай селюк, нехай простак,
Але пишу вірші душею.
Можливо, щось пишу не так,
Але це все поза межею.
В моїх віршах оті слова,
Споконвіків живуть в народі,
Мова проста, не ділова,
Хоча слова такі не в моді.
Та я селюк, землі я син,
Пишаюся, слова лелію,
Такий на сайті я один,
Та про сучасне і не мрію.
Я прагну зберегти слова
І мову нашу солов’їну.
Хай рідне слово ожива,
У віршах я до цього лину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2015
Кожна зоря лишає слід у небі,
А потім заживають всі рубці,
Є нам про пам’ять у думках потреба,
Щоби вона жила хоч в олівці.
Про зорі, що злетіли - забувають,
Але життя земне, воно для нас,
Хоч наші душі, як зірки літають,
До них також приходить зірки час.
Ми злетимо в ті невідомі далі,
Немов зірки, що падають у світ
І ті далекі долі магістралі,
Дають душі без перешкод політ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2015
У хаті пахло пирогами,
В печі давно вогонь потух,
Рогалики, як орігами,
Милують око, серце, нюх.
А пиріжки вдались на славу,
Начинка - сир, сливки і мак,
Матуся завершивши справу,
Губила пиріжки на смак.
І усмішка в очах сіяла,
Смачні вдалися пиріжки,
Дітворі в хаті роздавала,
Узвару лила по пружки.
А дітвора, ці щебетухи,
Узяв зі столу пирога,
На двір втікали від задухи,
Схвативши в сінях батога.
І гнали корівча на пашу,
В руках у кожного пиріг…
Якби назад в дитинство наше,
Щоб ще той смак відчути зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617539
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.11.2015
Багатий сад в грушках і сливах,
Болить душа, як не врожай…
І ми завжди в житті щасливі,
Як пахне хлібом долі край.
Дозрілі вишні й абрикоси,
Життя між яблук у душі,
Ти розплетеш шовкові коси,
Що серця твого є рушій.
Посеред лану хлібна нива,
Душа горить у споришах,
Яка моя душа щаслива,
Як соловей живе в гаях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2015
Зростали верби понад Стиром,
Листочки мила річенька,
Пишалась мати завжди сином,
Гляділа, наче вишеньку...
І виріс син, пішов в життя,
Доля дала доріженьку,
Слав рідку вісточку здаля,
Та не томились ніженьки.
І раптом, наче грім з небес,
Матуся захворіла!
Верби сплели гілля навхрест,
А мати вмить згоріла…
Додому соколом летів,
Став в хаті на коліна,
Лише тепер він зрозумів,
Що втратив ту - єдину.
І сльози полились з очей,
Біль розривала груди,
Цей біль його тепер пече,
Він завжди з ним і всюди.
А верби знай ростуть собі,
Листочки миє річенька,
Могила виросла в селі,
Лишилась з біллю вишенька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2015
За поліським селом
Видно чорні поля,
Що засіяні новим врожаєм,
Хоч чорніє земля,
Рясно зійдуть хліба
І зелена земля заспіває.
Сонце дарить тепло
І сміються поля,
Просять Бога периною вкрити,
У тумані село,
Зеленіє земля,
Ці хліба мають зиму прожити.
А тоді врожаї
Із зерном до зерна,
До комори засиплять в засіки.
І прославлять врожай
Співуни – солов’ї
І у золоті бігтимуть ріки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2015
Сльоза біжить, бринить сльоза,
Схиляє коромисло долю,
Нестрашна витязю гроза,
Коли воює він за волю.
Мовчазний світ, а ще дива,
Вони героїв не рахують…
Тоді лиш доля ожива,
Як серце любить і воркує.
Немає сліз - пусті слова,
Бере в обійми моя доля,
Її я завжди цілував,
Мов пив росу у чистім полі.
Послухай, друже, ці слова:
Наш брат воює за свободу…
Прийшла пора, нова пора,
Щоб не цуралися ми роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2015
Життя розкидав я по полю,
Проте у хаті хліб беріг.
Така напевно моя доля,
Прожив життя , як тільки міг.
В’юнів ловив у теплій Липці,
Шукав у торфі карасів,
Додому потяг чув по нитці,
Часи пройшли, я постарів.
І не тому, що злая доля,
І не тому, що жме печаль,
Хоч я живу завжди на волі,
Та суму маю я печать.
Брати померли і дитятко,
Батьки у вічність відійшли,
В житті лишились тільки згадки
Із тих часів, які були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2015
(МАТЕРИНСЬКЕ…)
Мої діти, як важко
Проводжати літа,
Завжди згадую казку,
Як була молода.
Як горбатіла в полі,
Як збивала росу,
Під вінець, як ставала,
Розплітали косу.
Виглядаю вас, діти,
Бо лишилась сама,
Але змушена жити,
Не прийшла ще пора…
Калатає ще серце,
Кров штурмує виски,
В голові звучить скерцо,
Хоч ламає кістки.
Виглядаю вас, діти,
Серце болем пече,
В самоті важко жити,
Враз німіє слівце.
Приїжджайте до мами,
Бо невпинні літа,
Важче жити з роками,
Діти! Мама не та…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616841
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.10.2015