Крилата (Любов Пікас)

ХТО ТИ Є?

Хто  ти  є?  Що    для  світу  ти  можеш?
Чим  наповнені  груди  твої?
Що  на  ваги  шляхів  своїх  ложиш?
З  ким  розмову  ведеш  і    бої?

Що  для  тебе  є  світобудова?
З  чого  день  твій  -  із  праці,  з  надій,
Що  для  тебе  прабатьківська  мова,    
Річка-стрічка  і  ліс-чародій?

Можеш  бути  в  упадку  чи      злеті,  
Думі    місце  цій  дай,  широти:
Що  ти  сієш  на  нашій  планеті,
І  які  з  цього    будуть  плоди?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2018

ЛІС І ДОЩ

Лісові  червень  дощами  перістими  годить.
З  ґрунту  полізуть,  мов  миші  із  нірки,      гриби.  
Квіти  вдягнуться  в  святкове,    підуть  в  хороводи.
Гратимуть  їм  на  цимбалах  ялини    й  дуби.

Трави  одягнуть  яскраві  зелені  спіднички.
Будуть  хвалитись  обновками  білці,    тхорку.
Хоч  помарніло  обличчя  в  малої  сунички,  
Спіє  малина,  ожина  у  білім  вінку.

Сонечко  вийде  невдовзі  і  зайву  вологу
Вилиже  жовтогарячим    шорстким  язиком.  
Дід  Лісовик  усміхнеться,  подякує  Богу.
Бджілка  усіх    пригостить  життєдайним  медком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797024
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.06.2018

Буває так

Та  я  ж  нічого  над...  не  хочу,  
Як  стрінеш,  щоб  чоло  схилив,  
Просканував    очима    очі,  
До  себе  міцно  притулив,
Подарував  один  цілунок  –  
Такий,  що  стопить  в  серці  лід,  
Що  виведе  із  крові  трунок
І  надих  дасть  на  много  літ.  


Та  ж  надмір  я  не  вимагаю,
Лише  б  торкнувся    до  щоки,  
Подарував  шматочок    раю,  
Тепло  душі  і  міць  руки.
Та  ти  обвів  круг  себе  коло,
Мої  чуття  підняв  на  гак.
Ти  не  любив  мене  ніколи.
Інакше  б  все  було  не  так.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2018

Людям, яким трохи важче, ніж іншим

Буває  так,  що  хтось  родився  хворим
Або  набув  хворобу  за  життя.
Та  це    не  присуд  ще,  не  люте  горе,
Не  привід  для    зажури    та  ниття.

Зібрати  варто  волю,  віру,  силу,
Всевишнього  просить  про  благодать
З  путі  забрати  перешкоду-брилу,
Іти  вперед  та  іншим  фору  дать.

Бо  є  ж  такі  такі,  що  мають  всякі  вади,
Хвороби,  та  здаватись  не  спішать,
Цвітуть  у  дні,  мов  навесні  левади,  
Їм  в  очі  глянеш  –  сонечком    блищать.

Складають  вірші  та  співають  в  хорі,
У  спорті  перші,  це  відомо  всім.  
Те  саме  роблять,  що  і  всі  здорові  ,
Лиш  трохи  важче  це  дається  їм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796704
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2018

ЛІТНІЙ РАНОК

Радість  в  серці  та  в    окрузі  –  
Дощик  вимив  трави  в  лузі,
Цвіт  парфумить,  птах  співає,  
Озеро  хвильками  грає.
Ліс  поважно  люльку  курить.
Небо  сірі  очі  жмурить  –  
Думу  думає  крилату.
Морду  виставив      кудлату
Пес-безхатько,  нюшить  квітку.
Корм  несе  йому  сусідка.
Качки  вийшли  з  очерету  –  
Свіжа  тема  для  сюжету.
Дівчинка  біжить    з  будинку,
У  руках  несе  скоринку,
Блиском  сяють  оченята.
Підпливають  каченята,
Корм  хапають,  ним  ласують.
А  любов  із  днем  вальсують.
Риба  б’є  у  хвилю-бубон.
Надуває  вітер  губи,  
Грає  на  трубі  до  ладу.
День  усі  стрічають  радо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796629
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.06.2018

ДЯКУЮ, МАМО!

За  те,  що  родила  мене,  повивала,  
Ночей  недоспала,  грудьми  годувала.
За  те,    що  мені  дарувала  світанки,  
Варила  вареники,  дула  на  ранки.
За  те,  що  людське  із  душі    витягала,
Кривими  стежками  іти  не  давала,
За  те,  що  навчила  молитися  Богу,
До  книги  мені  показала  дорогу,  
За  те,  що    мій  вибір  прийняти  уміла,
Зорею    мені  серед  ночі  горіла,
За  те,  що  була  мені  вчителем,  другом  
І  дивом  –  таким,  як  веселка    над  лугом,
За  очі  ясні  і  за  тепле  серденько
Я  дякую  щиро  тобі,  люба    Ненько!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2018

Іванові Драчу

У  день  прощання

Часто  в  людині  бачим  велич  у  день  відходу  –  
Квіти,  слова  прощальні,  смуток  лиця,    сльоза.
А  як  жила,    чи  дім  їй  не  будували  з  льоду,  
Хмарами    не  вкривали  сонце  і  небеса?

Тіло  на  катафалку  -    час  на  палкі  промови,
Спогади  у  Facebook-у,  фото  у  Instagram.
А  як  їй  кисню  бракло,  де  ми  були,  панове?
Де  ми  були,  як  кров  їй    капала  з-під  ребра?

Велич  іде  зі  світу,  іншим  дає  дорогу.
А  як  жила,    піднесли  їй  хоч  води  ковток?
Всі  ми  тут  гості,  кожен  душу  поверне  Богу  –  
Зважить  до  міліграма  помисли,  слово,    крок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018

ВИХОДИТЬ РАНОК

Виходить  ранок  із  покою  ночі.
Несе  ліхтар  запалений  в  руці.
Він  хоче  миру,  він  любові  хоче,  
Щоб  сміх  лунав,  співали  горобці.

Він  наливає  радість  у  горнята,  
Він  пропонує    випічку  добра.
В  його  палац    відчинені      дверцята
Для    тих,  хто  світло,  а  не  тьму    обрав.

Йому  плету  вінок  із    первоцвітів.  
У  грудях  серце  скаче  стрибунцем.
Любов  росте,  неначе    плід  на  вітті,
І  пахне  так,  мов  мамине  лице.

Цілую  ніжно  свіжі    щоки    цвіту.
Тулюся  щільно  до  облич  дерев.
Сузір'ям  дум  світлю  Землі    орбіту,
Спиняю  змов  і    воєн  хижий  рев.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2018

Казка "ЦАР ЛІСУ"

             В  одному  старому  лісі  жив  Дикий  Звір.  Голова  в  нього  була  левова,  тулуб  –  слоновий,  а  хвіст  –  змія-удава.  Звідки  взявся  у  лісі  цей  дивний  звір,  ніхто  не  знав.  Його  почали  помічати  тоді,  коли  він  мав  вигляд  п’ятирічного  слона.    І  звірі,  і  птиці,  і  плазуни  побоювались    Дикого  Звіра.  Сторонились  його.      Поміж  себе  звали  тварину  Левослонозмієм.  Харчувався  він  травою,  листками  з  куща,  ягодами,  але  й  тварин  поїдав.  Любив  їсти      м'ясо  з  лисиці    та  вовка.  Не  гребував  також  білками,  зайцями,  бобрами,  яйцями  птахів.                                                            
           Коли  Левослонозмієві  виповнилось  десять  років,  він    їх    пишно  відсвяткував.  Приготував  30  кілограмів  шинки  з  лисиці,  20  кілограмів  ковбаси  з  вовка,  10  кілограмів  паштету    із  зайця      й  торт,  спечений  із  березового  та  кленового  листя  вагою    50  кілограмів.  Все  це  сам  і  спожив.  А  коли  наївся,  трохи  полежав,  щоб  сало  на  животі  завязалося,  то  вийшов  зі  свого  сховища,  почав  ходити  лісом  й  голосно  та  злісно  вигукувати:

-      Всім!  Всім!  Всім!  Слухайте  моє  слово!  Віднині  я  власник  древнього  лісу.  Батьки  сімейств!  Вилазьте  зі  своїх  сховок:  гнізд,  дупел,  нір,  барлогів,  кущів,  боліт  і  т.  п.  та  йдіть  на  велику  лісову  галявину,  що  біля  столітньої  сосни.  Там  я    в  обідню  пору  буду  проголошувати  свої  закони.  
Почули  це  тварини  лісу,  злякалися,  почали  радитися  одне  з  одним,  що  їм  робити.  Зійшлися  на  тому,  що  треба    виконувати  наказ  Левослонозмія.    Близько  обідньої  пори  представники  всіх  родин  зібралися  на  галявині,  що  біля  столітньої  сосни.  Всілися    на  траві  і  стали  чекати,  коли  Дикий  Звір  прийде  й  буде  щось  їм  говорити.  Рівно  о  другій  годині  дня  Левослонозмій  з’явився,  заричав  голосно-грізно,  аж  гілки  стрепенулись  на  деревах  і  трави  схилились,  а  потім  промовив:
-    Слухайте  мене  уважно!  Я  найгрізніший,  наймудріший,  найсильніший  звір  у  нашому  древньому  лісі.  Тож  буду  вашим  царем.  Відповідно,    ви  будете  моїми  підданими  й  слухатимете  мене.  Щоранку,  наказую,  кожна  ваша  родина  по  черзі  має  приносити  мені  сюди,  на  галявину  до  сосни,  м’ясо  (одне  ваше  дитинча)  і  п'ятдесят  кошів  зела  –  трави,  листя.  Якщо  я  буду  ситим,  вам  спокійно  житиметься.    Але  якщо  хтось  із  вас  забуде  виповнити  мій  наказ,  начувайтеся  –  ліс  переверну,  житла  розвалю,  всіх  ваших  дітей  передушу,  та  й  вам,  дорослим  особинам,  дістанеться  на  горіхи.  
Обурила  тварин  поведінка  Дикого  Звіра.  Та  заперечувати  йому  не  стали,  боялись.    Побурчали  тихенько  по  домівках,  поплакали  тихцем,  але  вирішили  робити  те,  що  наказав  Левослонозмій,  бо  хто  зна,  що  йому  припаде  до  голови,  може  й  справді  візьме    та  й  передушить  усіх  дітей,  розвалить  всі  житла  та  і  їх  поб’є.  Тож  взялися  щоранку  носити    Левослонозмію  траву  і  листя,  й  дитинчат  своїх  ,  усі,  і    звірі,  і    плазуни,  і  птахи  теж.
     Якось  до  древнього  лісу  забрів  один  Чоловік  –  гриби  шукав  він  у  ньому  та  ягоди.  Стомився  той  Чоловік,  сів  на  галявині  біля  столітньої  сосни  відпочити.    Раптом  почув,  як  хтось  підбирається  до  нього  ззаду.  А  це  був  вовк.  Повернувся  чоловік  і  заговорив:
- Що,  вовче,  хочеш  мене  з’їсти?
- Не  з’їсти,  а  тільки  зловити.
- А  навіщо?
- Щоб  Дикому  Звірові  принести  завтра    і  дати  на  сніданок  замість  свого  дитинчати.
- А  що  це  за  такий  Дикий  Звір?
- Левослонозмій.
- Що,  що?
- Левослонозмій  –  голова  левова,  тулуб  –  слоновий,  хвіст  –  зміїний,  удавів.
- Овва!    Не  чув  про  такого  звіра  ніколи.
- Тепер  будеш  знати.  Але  який  тобі  з  цього  хосен,  якщо  завтра  ти  і  так  будеш  перемелений  пащею  Дикого  Звіра?
- А  чи  не  змогли  б  ми  якось  домовитись  з  тобою,  Вовче?
- Ні.  Ти  будеш  здобиччю  Левослонозмія.  Інакше  він  з'їсть  мого  сина.  Ми,  мешканці  древнього  лісу,  змушені  носити  щодень  йому  своїх  дітей,  бо  дуже  боїмося  його.  
- А  якщо  я  скажу,  що  можу  цього  грізного  й  огидного  типа  вбити?
- Ти?
- Я.
- Як?
- Маю  добру  рушницю  вдома.  Нею  вистрілю  Дикому  Звірові  в  серце  –  і  він  мертвий.
- Не  знаю,  чи  можу  вірити  тобі.  
- А  ти  повір.  І  знаєш,  що?  Понеси  мене  на  собі  до  мого  села.  Я  візьму  рушницю,    ми  повернемось  до  лісу,  і  я    вирішу  вашу  проблему.
- А  мене  там  ваші  люди    не  злапають,  не  поб’ють?
- Ні.  Даю  чесне  слово  Грибаря  і  Ягодозбирача.
- Ну,  гаразд,    ідея  спокуслива,  тому  послухаю  тебе.  Та  до  самого  села  не  понесу,  скину  на  околиці  й  там  чекатиму  на  тебе.  Не  прийдеш,  пеняй  сам  на  себе    –  всіх  курей  твоїх  разом  із  подругою  Лисицею  передушу  й  заберу  якоїсь  ночі.
-                Я  не  підведу.
-                То  сідай  на  спину.  Поїдемо.
Сів  Чоловік  на  вовка,  і  той  поніс  його.  На  околиці  села,  як  і  планував,  скинув.  Чоловік  побіг  додому,  розказав  про  свою  пригоду  дружині.  А  та  каже:
- Не  йди  до  лісу,  а  раптом  тебе  цей  Дикий  Звір  зловить  і  розірве?
- Та  щоби  я  боявся  якогось  звіра?  У  мене  око  пильне,  рушниця  добра  і  пуль  чимало  є.    
- А  як  щось  не  заладиться?
- Не  накликай  біду,  жінко.  Коли  я  дав  слово  Вовкові,  то  здержу  його,  бо  я  господар  своєму  слову.
Витяг  рушницю  Чоловік  зі  шафи,  пулі  дістав  з  коробки  та  й  побіг    до  вовка.  А  його  немає  на  тому  місці,  де  вони  розійшлися.  Став  розглядатися,  та  й  помітив,  що  в  кущах  калини    щось  блимає.  А  то  світилися  вовчі  очі.
-    Виходь,  Вовче.  Я  прийшов.  Рушницю  узяв.
- Я  думав,  обдуриш,  -  мовив    сіроманець,  вилізаючи  з  куща.  -  Чув,  люди  часто  так  роблять.
- Я  не  брешу.  Мій  тато  не  брехав,  дід  не  брехав,  і  я  не  маю  цієї  поганої  звички.  
- Бачу.  Сідай    швидше  на  мою    спину  та  й  поїдемо.  Я  тобі  покажу  місце,  де  після  обіду  любить  купатися  Левослонозмій.
-  А  де?  
-  В  річці  Синюшці.  Чув  про  таку?
-  Так.  Але    ніколи  в  ній  не  купався.  
-  Поїхали!  Може,  й  скупаєшся  сьогодні,  як  справу  залагодимо.  
Коли  вже  виднівся  берег  річки,  вовк  зупинився,  сказав,  що  далі  йти  небезпечно,  бо  в  цьому  місці  будь-якої  миті  може  з’явитися  Дикий  Звір.  Сіроманець    заліз  у  кущі  (десь  за  двадцять  кроків  до  води),  а  Чоловік  виліз  на  дерево  і  сховався    у  його  густій  кроні.  Стали  обоє  чекати,  коли  Левослонозмій  підійде  до  річки,  щоб  скупатися  в  ній.  Сонце  в  той  день  добре  шкварило!    Мусів  навідатись.  Через  якусь  мить  почули  хруст.  Вовк  зіщулився,  запхав  голову  між  лапи.  А  чоловік  з  цікавістю  став  розглядати  страховисько,  що  наближалося  до  води.  
- Як  же  його  убити?  –  став  думати.  -    Треба  буде    вистрілити  Левослонозмієві  в  груди,    як  він  буде  виходити  з  ріки,  щоб  його  убити,  а  не  поранити.  
На  якусь  хвилину  Чоловікові  зробилося  недобре.  Він  ніколи  ще    не  стріляв  у  звірів.  Рушницю  йому  подарував  давній  друг,  якому  він  врятував  життя  (захистив  його,  коли  на  нього  напали  хулігани),    на  тридцятиліття.  Тримав  її    Чоловік  виключно    для  того,  щоб  могти  налякати  нею  злочинців,  якщо    зважаться  навідатися  до  його  дому  з  лихою  метою.  Але    стріляти  вмів,  коли  служив  в  армії,  навчився.  Мав  він  і  офіційний  дозвіл  на  зберігання  зброї.  Час  від  часу  Чоловік  навіть  влаштовував  собі  тренування  –  стріляв  у  паперову  ціль  і  попадав,  як  правило,    в  яблучко,  армійських  навичок  не  згубив.
         Левослонозмій  довго  не  виходив  з  води,  наче  відчував  свою  близьку  кончину.  На  якусь  мить  Чоловік,  дивлячись  на  те,  як  звір  вимиває  свою  голову  лапами,    навіть    засумнівався  в  тому,  чи  вбивати    його.  Але  як  кинув  око  на  кущі,  в  яких  тремтів  Вовк,  згадав  все  те,  що  він  йому  розповідав  про    Три-в-одному,  то  набрався  рішучості  і,  як  тільки  Левослонозмій  став  виходити  з  річки,  випустив    кілька  куль  з  рушниці,  цілячись  Дикому  Звірові  в  серце.  Левослонозмій  упав,  заричав,  та  так  злісно,  так  голосно,  що  аж  здригнулися  гори  на  другому  боці  водойми.  А  тоді  затих.  Чоловік  ще  кілька  хвилин  посидів  на  дереві.  Звір  лежав  і  не  рухався.  Тоді  Грибар  зліз  із  дерева,  підійшов  до  Звіра  й  схилився  над  ним    –  чудовисько  не  дихало.  Чоловік  махнув  вовкові,  мовляв,  ходи  сюди.  Сірий  виліз  із  кущів.
- Він  мертвий?  –  спитав.
- Так.  Я  зробив  те,  що  обіцяв.
Вовк  впритул  наблизився  до  Левослонозмія.  Дикий  Звір  не  подавав  ніяких  ознак  життя.  Таки  так,  мертвий,  зрозумів  Вовк.  А  тоді  повернувся  до  чоловіка  і  сказав  йому:
- Мабуть,  тепер  ти  будеш  царем  лісу.  Ти  добрий,  чесний,  мудрий.
- Ні.  Я  можу  бути  тільки  другом  лісові,  тваринам,  які  в  ньому  проживають.
- Але  як  віддячити  тобі?
- Бог  віддячить.
- Бог?  А  хто  це  такий?
- Той,  хто  сотворив  мене,  тебе  і  весь  наш  світ.
- Але  мене  моя  мама-вовчиха  народила.
- Так.  Але  перший  вовк  звідки  взявся?  Перше  дерево?  Перший  кущ,  травинка,  квітка?  Перша  людина?  Все  це  постало  з  волі  Божої.
- Ти  дивись!  А  я  не  знав.
- Тепер  знатимеш.
- Так.  І  всім  тваринам  про  це  розкажу.
- Гаразд.  Мушу  йти  вже  додому.  Треба  косу  гострити,  траву  косити.
- Як  треба,  то  треба.    Я  до  тебе  ще  навідаюсь.  Мушу  ж  якось    віддячити  тобі.  Як  завию  тричі,  йди  тоді  до  нашого  місця,    до  куща  калини.  
- Як  так  вважаєш,  то  хай,  вийду,  Вовче.  
- Пішов  Чоловік  додому,  а  Вовк  розголосив  по  всьому  лісу  новину  про  те,  що  Чоловік  із  села    убив  Левослонозмія.  Зібралися  тварини  біля  столітньої  сосни  на  нараду,  стали  хвалити  Вовка    та  Чоловіка.
- Треба  якось  віддячити  тій    Людині,  що  нас  визволила,  -  сказала  Руда  Лисиця.
- Обов’язково  треба,  -  відповів  Вовк.
І  постановили  звірі,  що  будуть  носити  своєму  Визволителю  гриби,  горіхи,  ягоди  з  лісу,  поки  вони  будуть  рости  у  ньому.  А  ще  щоденно  дякуватимуть      Богові,  який  світ  сотворив  і  ним  опікується.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796173
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018

ДЕНЬ МІСТА

Стріляла  радість  феєрверком,
І  цвіт  пелюстився  в  очах.
Тепло  носив  хтось  у  відерку,
Снагу  в  торбині    на  плечах

І  викладав  це  все  на  тропи,  
Де  кроки  люд  свої  робив.
І  многим  кращив  гороскопи.
Сміявся  день,  в    долоні    бив.

А  чом  би  й  ні?  У  місті  –  свято,
Гостює  пісня  і  кіно,
Танок,  поезія  крилата,
Мистецький  виріб,  сир,  вино.

Сама  любов  тут  візитує,
Цілунки  шле  свої  тобі.  
Злітає  дух,  як  птах  із  туї,
Торкає  неба  голубінь.
17.06.18                    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018

ДОЩ

Вже  другий  день  дощами  небо  гостить
Ліси  і  луки,  села  і  міста.
Ще  й    примовляє  щиросердні    тости:  
-  Хай  зріє  хліб,  трава  росте  густа!

Хай  набирає  всякий  овоч  форми,  
Повняться  жили  матінки-землі,
Сіяють  блиском  вулиці,  платформи,
Річки  кладуть  шляхи  для  кораблів.

Вже  другий  день  не  видно  сонця  в  небі.
Танцює  дощ  по  бруку  і  дахах.
Накрила  спеку  свіжість,  наче  лебідь
Крилом  яйце,  з  якого  вийде  птах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2018

Я ще сумую

Я  ще  сумую  за  тобою,  
Я  ще  сумую,  ще  суму…
Сердечні    рани  літом  гою,
Складаю  приписи  уму.

Гублю  залежність,  наче  пір’я
В  перипетії  губить  птах.  
Та  часом,  в  тихе  надвечір’я,  
Полин  наповнює  вуста.

У  тебе,  кажеш,  ген  козачий?  
Штурвал,  мотор  ти  кораблю?
Для  тебе  імідж  більше  значить,
Ніж  те,  що  я  тебе  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018

УРА, ЧЕРВЕНЬ!

Перекочувала
Школа  у  двори.
Вікна  атакують  
Крики  дітвори.
Гойдалки  у  русі.
В  травах  –  тупіт  ніг.
Ромчики  й    Катрусі
Густо  сіють  сміх.
Втома  їх  лишає,  
Як  весну  мороз.
Вишенька  щезає,
Спіє  абрикос.
Є  плодів  багато,
Літня  ж  бо  пора.
Що  не  день  –  то  свято,  
Що  не  день,  то  гра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795510
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.06.2018

ПТАХИ СПІВАЮТЬ

ПТАХИ  СПІВАЮТЬ
Птахи  співають  –  вуличні  музики.
Не  просять  зали,  гонорар  не  ждуть.
У  них  без  брендів  одяг,    черевики,  
Та  імідж  птаха  свято  бережуть.

Встають  раненько,  хоч  ніхто  не  просить,
Дарують  радо  спів    –  і  так  весь  вік.
В  трави  від  щастя  у  повіках    роси,  
В  долоньки  гучно    плещуть    хвилі      рік.  

На  повні  груди  Божий  цвіт  сміється,
І  рідне  чорний  ночі  холодець.
Плодами  саду  стрімко  сік  несеться.
Танцює  лугом    коник-стрибунець.  

Бджола  із  вітром  граються  у  «Лови».
Виходить  люд    з  нічних      капканів-снів.
І  не  кажіть,  що  світ  цей  злий  –  чудовий,
Допоки  в  ньому  родить  пташка  спів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795365
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.06.2018

А СОНЦЕ

А  сонце  стріляло  тротилом,
Аж  плавився  кисень  в  руці!
Якби  я    була  крокодилом,  
Сиділа  б  весь  день  у  ріці.  

Увесь  день  -  це  надмір,  людина  ж!
І  маю  якісь  я  знання.
Підвищений  градус  в  судинах
Морозивом  низила  я.

Моршанкою  також  (не  в’яло!)
Звільнялась  з  ворожих  обійм.  
Хоч  сонце  увесь  день  стріляло,
Йому  не  програла  я  бій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018

ЯКБИ

Прихилила  би  небо  –  до  нього  вам  легко  дістати.
Накидала  б  до  жмені    зірок,  але  світять  уже.  
Одягла  б  вас  в  нетлінність  –  самі  собі  зшили  ці    лати.
Зістигала  біду  і  хворобу  –  хтось  інший  стриже.

Малювала  б  вам  ранок  очима,  та  сам  він  приходить.
Гріла  б  подихом  в  холод  –  вас  гріє  сучасний  камін.
Умивала  б  руками  –  своїми  підносите    воду,
Обтирала  б  волоссям  –  рушник  є  у  вас  навзамін.

Казку  б  вам  написала  про  смілого  князя  й  князівну,  
І  не  килим  із  ворсом  –    веселку  б  пустила  до  ніг.
Повела  б  вас  за  руку  в  далеку    країну  –    чарівну,
Якби  з  вашого  серця  до  мого  не  сипався  сніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018

СИНИЦІ (неб. )

Розкажу  вам,  діти,  небилиці.
В  мандри  йти  зібралися  синиці.
Це  було  під  Новий  рік,  малята.
В  час,  як    світ  готується  до  свята.
Коли  лад    наводять  у  будинках,
Прикрашають  кульками    ялинки,
Як  вогні  запалюють  у  місті.
Запікають  ковбасу  у  тісті,
А  в  синиць  –  ні  зернятка  у  сховку,
Ні  сорочок,  ні  спідниць  із  шовку.
Тож    шукати  щастя  подалися    
В  край,  де    ходять    слоники  і  рисі  –  
В  Африку,  ви    мабуть,  зрозуміли.
Крила  від  дороги  їм  зомліли.
Сіли,  де  снігів  нема,  спочити,
Карту  розіклали,  стали  вчити
Свій  маршрут,  щоби  не  збитись  з  курсу,  
Не    згубити  зайвого  ресурсу.
Щось  знайшли  собі  малі  на  стежці  –  
(Черви!)  –  підкріпились  нарешті.
Трішечки  на  гіллі  подрімали  
І  у  небо  знов  тільця  підняли.
Прибули  до  Африки  надвечір.
Вмили  лапи,  голови  і  плечі,
Впхавши  їх  у  річки  теплу  діжу.
А  тоді  пішли  шукати  їжу.
Нишпорити  довго  не  прийшлося.
Вдосталь  їжі  їм  усім  знайшлося.
Гусінь  попадалась  їм    щокроку.
Животи  наситили  нівроку.
Цілий  тиждень  пташки  раювали  –    
Їли,  пили,  милися,  гуляли.
Крокодил  катав    їх  в  океані,
Погойдали  мавпи  на  ліані.
Слон  віддав  їм  для  спочинку  спину.
Тигри  запросили  на  гостину.
Миші  їм  тканин    із  трав  наткали,  
Одяг  зшили  і    подарували.  
Заспівали  птиці  Богу  псальми.
Мавпи  скриню  їм  сплели  із  пальми,  
А  удав  дав  меду  та  пшенички.
Друзям  уклонилися  синички.
Скриню  із  дарунками  взяли,
І  додому  пташки  відбули.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018

ЖИТТЯ

У  ромашки  –  життя  ромашкове  –  
Літу  брошки  шпилити  білі.
У  вина  –  бочкове  і  пляшкове,  
Із  кінцем  у  людському  тілі.
 
У  собаки  життя  гавкітливе,  
Має  фарт  –  не  здолають  блохи.
В  миші  –  боязне  та    шурхітливе,
Обкрадає  поля  та  льохи.  

У  будинку  –  життя  будинкове  –  
Дах  дає  й  нічну  передишку.  
У  ялини  –  суто  ялинкове  –    
Шишкареві  родити    шишку.

У  корови    –  неперебірливе  –  
Їй  трави  б  а  чи  сіна  жмути.
У  Землі  –  циклічне,        довірливе,  
Сонце  в  русі  б  під  боком  чути.

А  в  людини?...  Що  нею  рухає?
По́що    в  світі  лишає  кроки?
По́що  думає,  мовить,  слухає,  
Здобуває  і  тратить  роки?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794862
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2018

ЗАБИРАЙ!

Забирай  ножі  свої                  з  мого  серця.
   І  не  пробуй  мені  їх                  іще  раз    втюхати.
     Вийму  диск  із  мозку  ,            де  твої  скерцо,  
         Те.  що  будить  сум,                    я  не  хочу    слухати.

До  моєї  хати                      Господь  постукає,
     Бородою  сивою              обітре  рани,
       Замастить  зеленкою          ще  й      подмухає
         Так,  як  це  робила                                в  дитинстві  мама.      

Забирай  сліди                      своєї  присутності
З    мого  літа,  що                                напів  пожовтіло.
Не  бажаю    більше                                          твоєї  сутності
Відчувать  в  клітинах                                            душі  і  тіла.

Я  ступаю  в  день,                            де  години  –  ліками,
       Де  слова  ростуть                        з  пелюсток    левкою,
               Де  потоки  сонця                                      несуться  ріками,
                           Де  пливуть  човни                          мого  супокою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018

ВОНА І ВІН

Він  любить  зелений  чай,
«Корону»  ще  на  додачу.
З  весни  аж  по  осінь  пи-
во  хлебче,  мов  воду  пес.  
Він    має  козачий  ген  
і  вдачу  круту,  гарячу.
Він  вірить  у  силу  дій,  
а  не    у  силу  чудес.    

Вона  часто  каву  п’є    
і  теж  грішить  шоколадом.
Лапає  із  уст  його
слова,  мов  рибалка  риб,  
Йому  вони    дивіденд  
Несуть  –  йдуть  великим  накладом.
А  їй  спікають    лице
і  серце  ріжуть,  мов  гриб.

Він  бачить  її  в  анфас
і  погляд  убік  звертає,
І  каже  мозку:  «Деліт
Її  із  папки    «Моя».
Вона  ж  при  стрічі  щораз
всі  спокої  видихає,
З  чола  витирає  піт,
Шепоче  його  ім’я.  

Не  дасть  їй  свої  ключі
І  ніжністю  не  здивує,
Скупим  буде  на  уклін,  
Не    те,  що    вже  на  любов.
В  копальні  її  душі
чуття  ще,  мов  чай,  парує.
Та  вистигне,  коли  він
Не  кине  хоч  в’язку  дров.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018

СВОБОДУ!

Катюги  кремлівські,  у  мовчанку
Так  довго  й    цинічно  не  грайте!
Свободу  Сенцову  і  Кольченку,
І  всім  політв’язням      надайте!

Доволі  нечистому  годити,
По  сонцю  вуглиною    терти,  
Клинком  диктатури    виводити  
По  честі  та  правді:  «Померти!»,

Ростити  драконячі  голови,  
Їх  в  світ,  мов  забавки,  пускати.
Вже  небо  налилося  оловом!
Ще  трохи…    і  буде  стріляти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794373
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2018

Прощай, весно!

Весна,  не  взявши  й  пені,
Нас  тішила  нівроку.
Останній  день  на  сцені
Цьогорічного  року.

Є  вартою      овацій
І  не  одної  рими
За  стільки  декорацій  
Із  барвами    живими.

За  те,  що  грала  вміло
Усі  їй  дані  ролі,
Зігріла  кожне  тіло
І  порухами  волі

З  оков  звільнила  ріки,  
Ліси  вдягла  в  пишноти,
В  зело  улила  ліки.
Птахам  купила  ноти.

Я  радо  покавую
Із  нею  на  прощання.
-  О,  весно,  -    їй  скажу  я,  –  
Спасибі  за  старання!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793838
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.05.2018

НА ЛИЧАКІВСЬКІМ КЛАДОВИЩІ У ЛЬВОВІ

Спить  Ігор  Білозір  на  Личаківськім,
І  Маркіян  Шашкевич  міцно  спить.
Колесса  спить,  Людкевич  і    Барвінський
Їм  колискову  вітер  шелестить.

Франко  Іван  нарешті  спати  сміє,
Не  будить  мозок  Муза  і  протест.
Спить  Крушельницька  –  та,  що  Соломія,
Взяла  (Орфей!)    співацький  Еверест.

Спить  Володимир  Івасюк  –  молодик,  
Йому    б  ще  гори  двигати  й  річки.
Душа  пішла  до  Божої  господи,    
А  тіло  тут,    де  квіти  і  свічки.

Микола  Кацал  спить.  А  як  він    вправно
Дудариківцям  голос  шліфував!
Іваничук  Роман  заснув  недавно.
Своє  ім’я  бібліотеці  дав.

Сплять  воїни  УПА  в  могилі  братській.
Герої  сплять  новітньої  війни.
Обидва    Василі  –    Сліпак,    Кіндрацький,
На  сході  впали,  тут  лапають  сни.

А  скільки  б  то  могли  вони  зробити
Для  України-Мами,  для  людей.
Пішли  на  схід  країну  боронити,  
Урвав  життя  їм  ворог  молоде.

Провідала  могили,  поклонилась
Найкращим,  що  знайшли  дорогу  в  рай.  
Думки  пекли.  Душа  сльозами  милась.
Колись  і  я  піду  за  небокрай

Дудариківці  –    хористи  чоловічого  хору  "Дударик".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2018

ПОКИ

Поки  в  бузковім  небі  ходять  слони-хмарини,
Поки  лоскоче  вухо  вітер  і  сміх  дитини,
Поки  весна  деревам  в’яже  зелені  коси,
Поки  лелекам  ноги  миють  сріблясті  роси,
Поки    веселку  барвну  в  небі  малює  янгол,
Поки  журавка  й  журлик  в  лузі  танцюють  танго,
Поки  узимку  діти  з  гірки  летять  на  санках,
Поки  проміння  сонця  –  зайцями  по  фіранках,
Поки  зі  сховку  нічка  злато-дукат  виймає,
Поки  водою  річка  моречко  напуває,
Поки  любов  –  потреба,  не  рудимент  віджилий,
Доти  в  планети  мами  теплими  будуть  жили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793452
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 28.05.2018

ПРОСТО ІДУ ВІД ТЕБЕ

Просто  іду  від  тебе,  випускаю  любов  із  ребер,
В  скрині  твого  серця  не  залишаю  жодної    речі,  
Яка  б  могла  бути  причиною  повернення  до  тебе,  
Яка  б  могла  покликати    мене    удень  чи  у  вечір.  

Просто  іду,  не  знаючи,  куди  занесуть  мене  ноги,
Може,  це  будуть  галяви,  де  янголи  садять  квіти.
Може,  це  будуть  озера,  де  топляться  всі  тривоги,  
Може,  це  будуть  гори,  де  буки  й  звуки  трембіти.

Просто  іду  від  тебе,  що  буде  далі,  не  відаю.
Усі  не  відбуті  зустрічі  пакую  у  бандеролі,
Скупі  інтернет-розмови  й  ті,  що  очима  на  віддалі  –  
Все  поспішно  відсилаю  на  ім'я  нашої  не  любові.

Просто  іду  від  тебе,  рішуче,  не  оглядаюся.
Шрами  на  серці  і  в  віршах  нитимуть  на  непогоду.
Хтось  казав,  кохання  три  роки  нічим  не  змивається.
Чотири  вже  скороі  буде,  як    ллю  я  на  нього  воду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2018

Омар Хайям, Хто зрозумів життя. .

ОМАР  ХАЙЯМ
Мій  переклад:

Хто  зрозумів  життя,  той  не  спішить,
Смакує  миті  день  у    день,  глядить,
Як  дід  мольбу  шепоче,  спить  дитинка,
Стрибає  дощ,  вітає  світ  сніжинка.
В  буденнім  бачить  дивних  див  настій,
В  заплутаному  –      рішення  прості.
Щоб  виростити  мрію,  точить  вміння.
Життя  вдихає,    вірить  в  воскресіння.
Із  Неба  п’є    він    істини  причастя
Пізнав,  що  гроші  –  це  не  завжди  щастя,
І  що  не  варт  затримувать  синицю,
Якщо  впіймати  хочеться  жар-птицю.
Хто  зрозумів  людського  суть  буття,
Той  знає,  смерть  зграбніша  за  життя,
Що    щось  пізнати  й  цьому  не  радіти  –  
Це  гірше,  ніж    не  знати  і  не  вміти.


ПЕРЕКЛАД  на  російську  (автор  мені  не  відомий)
Кто  понял  жизнь,  тот  больше  не  спешит,
Смакует  каждый  миг  и  наблюдает,
Как  спит  ребенок,  молится  старик,
Как  дождь  идет  и  как  снежинки  тают.
В  обыкновенном  видит  красоту,
В  запутанном  —  простейшее  решение,
Он  знает,  как  осуществить  мечту,
Он  любит  жизнь  и  верит  в  воскресенье,
Он  понял  то,  что  счастье  не  в  деньгах,
И  их  количество  от  горя  не  спасет,
Но  кто  живет  с  синицею  в  руках,
Свою  жар-птицу  точно  не  найдет.
Кто  понял  жизнь,  тот  понял  суть  вещей,
Что  совершенней  жизни  только  смерть,
Что  знать,  не  удивляясь,  пострашней,
Чем  что-нибудь  не  знать  и  не  уметь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2018

ПОБАЖАННЯ ВИПУСКНИКАМ ШКІЛ

Бажаю  вам,  любі  діти,
Знайти  себе  в  цьому  світі,
Від  щастя  лише  хмеліти,
В  його  попадати  сіті.

Любити  свій  край,  як  сонце,
Як  небо,  як  свято  в  тижні.
Тримати  тепло  в  долоньці,
Ділитися  ним  із  ближнім.

Не  зрушить  світобудову,  
Любити  і  ліс,  і  річку,
Батьків  шанувати,  мову  –  
Оту,  що  в  ній  ї,  як  свічка.

І  сіяти,  і  збирати
Під  шепоти  «Отченашу».
В  обіймах  своїх  тримати  
Планету  чудову  нашу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793131
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.05.2018

Бувальщина

Присіла,  зайшлася  плачем  –  
Їжак  торкнувся  руки.
Бувають  люди  їжачі
І  людяні  їжаки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2018

ПІДГЛЕДІЛА, ПІДСЛУХАЛА

Собака  Баха  грає  на  валторні.
На  скрипці  киця  Моцарта  бере.
І  ллються  в  обшир  звуки  неповторні,
Торкають  вуха  квітів  і  дерев.

В  долоні  плещуть  клени  та  берези.
Танок  палкий  півонії  ведуть.
Січе  зажуру  промінь  сонця  лезом.
Угору  лізе  тепломіру  ртуть.

Трава  повітря  кропить  прілим  пахом.
Земля  нектар  несе  черешні  в  плід.
Душа  злітає  в  небо  білим  птахом,
На  крилах  у  якої  цілий  світ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793027
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2018

Якесь таке…

Все  менше  й  менше  місяць  травень  –  франт,  
Мені  пелюстям  душу  вистеляє.
Все  більше  вітер  –  вільний  музикант,
Тужливу  пісню  на  тромбоні  грає.

Все  менше  кроків  до  межі-меча.
Все  більше  зморшок  –  тих,  котрі  старечі.
Все  менше  сонце  топить  віск  в  очах.
Все  більше  никнуть,  костеніють  плечі.

Все  менше  перлів  сяйних  на  устах.
Все  більше  хмари  туляться  до  рота.
Ще  крила  є,  я  все  ще  дужий  птах.
Лише  до  злетів  губиться  охота…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2018

ВНУЧАТА

Приїхали!  Дарують    бабці      квіти,  
Солодять  поцілунками  щоку.
Як  тепло  це,  коли  у  домі  діти,
Дзиґує  сміх  на  сірім      килимку.

Бабуся  стіл  готує  –    є  причина.
Нездужала,  та  сила  вже  росте.
Глядить  хвороба  дивними  очима,
Задкує  до  дверей    і...  геть  іде.

Вигупує  у  грудях  радість    джазом,
Стрибає  дім,  як  кінь.  Такий  улов!
Як  добре    це,    коли  родина  разом,
П’єш  чай  –  а  ллється  в  нутрощі  любов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792516
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.05.2018

Луг і став

З  лугом  вітатись  –  свято,  
Пахи  пускають  квіти.
Коники-стрибунчата
В’ються.  Ще  ті    джигіти!

Горло  пташа  тренує,  
Звуки  лоскочуть  простір.
Став,  наче  чай,  парує,
Качку  чекає  в  гості.

Міряє  землю    бусол.
Жук  засукав  рукава,
Ґава  згубила  буси  –  
Грають  вогнем  у  травах.

Павиче  око  плавно
Нурить  у  квітне  море.  
Вітер  сонату  Гайдна
Грає  в  театрі  Флори.

Тим  подарує  свято
Луг,  в  кого  серце  –  плавні,
Вуха  –    стійкий      локатор,
Очі  –  біноклі  справні.

Плавні  –  заплава.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792096
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.05.2018

МАМА

Як  для  риби  синє    море,  
Для  пташини    ліс  крислатий,  
Як  для  вітру  степ  просторий,  
Так  для  діток  їхня  мати.

Як  рибалки  ждуть  улову,
Покаянні  душі  –      храми,  
Так  дитина  прагне  слово
Пити  з  уст  своєї  мами.
 
Як  вітає  ранок  ниву,
Нічка  –  небо  зорецвітне,  
Так    дитятко  ловить    диво
З  маминих  очей  привітних.

Як  в  посуху  дожидають
В  лісі  дощику  опеньки,
В  лузі  –  трави,    так      чекають  
Малюки    обіймів  неньки.

Мама  –  сонце,  мама  –  небо,  
Сад  весняний,  квітка  рути.
Щастя  більшого  не  треба  –  
Тільки  б  голос  її  чути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2018

ЖИ-ВЕ!

(дівчинці  Єлизаветі)
Ріжуть  ножі  емоцій    
Неба  густу  блакить:
- Боже,  дай  чаду  моці,  
Скинь  їй  спасенну    нить!

Скальпель  в  руках  уп’яте
Грузне  у  голові.
Серце  іде  у  п’яти.
Руки  й  халат    в  крові.

Янгол  збирає  касу,
Мряці  дорогу  рве.
-  Дайте  шматочок    м'яса,  -  
Просить    дитя.  
ЖИ-ВЕ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791793
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.05.2018

ХТО ЛЮБИТЬ…

Хто  любить  так  тебе,  як    сад  
Весна,  чуттів    у  сейф  не  пхає.
Не  оглядається  назад,  
Очей  в  пісок  не  зариває.

Не  шле  із  мовчанок  листи,
Сніги  улітку  не  дарує.
Не  рве  хиткі  зв’язки-мости,
До  серця  входу  не  мурує.

Не  обриває  серцю  блюз,
Мов  листю  вітер    в  листопаді.  
Сказать  йому  «тебе  люблю»
Ніщо  не  стане  на  заваді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018

ВКЛОНЯЮСЬ МАТЕРІ ГЕРОЯ

Вклоняюсь  матері  героя,  
Який  поліг  на    полі  бою,
На  варті,  планом  чи  без  плану
Під  час  АТО,    в  часи  Майдану.

Їй  теплим  словом  сушу  сльози,
Жену    із  погляду    морози
Шлю  дяку,  шану  принагідно  –  
Виховувала  сина  гідно.  

Якби  не  він,    то  де  б  були  ми?
Які  б  нам  слалися  килими?
Відвага,  честь  –  найкраща  зброя.  
Від  матері  вона  в    героя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018

Дякую тобі, мамо!

Вдячна  тобі  я,  мамо,
За  подарунок  –      жити.
Слався  твій  шлях  туманом,
Страхами  перешитий.  

               Сумнів    махав  пістолем.
Тріскали  губи  спраглі.
День  наливався  болем.
Крок  застигав,  як    драглі.  

Все,  як  могла,  долала.
Опікувалась  мною.
Жалю  снопи  стинала
Вірою  кам’яною.

Слово  –    живе,    не  з  плюшу,  
Клала  у  гени  крові.
Сіяла  мені  в  душу  
Правди  зерно  й  любові.

Досі  їх  чую  пахи...,
В  спомини  мечу  стріли.
В  небо  злітаю  птахом.
Бога    у  нім  зустріла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018

ВІД ЛІСУ НАВЧАЙМОСЬ

Людина,  мабу́ть,  найскупіша  істота.
Їй  завжди  щось  хочеться  впхати    до  рота.
Накласти  всього  із  запасом  в  комори,
В  казну  недодати,  є  ж,  благо,    офшори.
 
Ліс  дивиться,  думає.  Що  йому  треба?
Шматочок  землі  і  скориночку    неба.
Щоб  гріли  його  сонця  теплі  долоні,
А  в  спеку  щоб  вітер  тулився  до  скроні,

Щоб  води  підземні  коріння  живили,
Дзвінкими  піснями  птахи      веселили,
Щоб  дихати  міг,  руки  вільно    розкласти,
Щоб  звір    в  нім  водився  усякої  масти,  
 
Щоб  кров’ю  не  стік  від  надмірної  рани.
Хто  зміг  нанести  б  її?  Люди-тирани.
Стоїть  ліс...    Старий.    Та  в  ошатнім  кожусі.
Над  ним  місяць-пан  із  сережкою  в  вусі.

Глядімо  ж  на  ліс  і  від  нього  навчаймось.
І  дневі  радіймо,  і  ночі  вклоняймось.
Вбираймо  тепло  у  розкриті  легені.
Хай  ляже  зарубкою  добрість  у  гені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2018

ЛЬВІВ ГРІВ

Львів  грів  мене  словом  душевним,
Не  тим,  що  зазвичай  у  ЗМІ.
Ключем  сонцесяйним,  богемним
Розкрив  він  чуття  у  мені.

В  барокову  музику  кутав,
Звучанням  вертким  забавляв.
І  праглося  крила  напнути,
Злетіти  над  зелом  галяв,

Під  флейти  мотив,  клавесину
Забратись  на  вежин  балкон.
Вдихати  каштан  і  калину,  
Які  взяли  місто  в  полон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018

ГРОЗА І ДОЩ

Отінив  небо  чорним  тілом  змій,
Із  пащ  семи  голів  дими  пускає,
Кидає  хижий  погляд  із-під  вій,
Гигоче,    перехожий  люд    лякає.  

Та  мало  ще  цього  йому,  видать.
Вогнем  плює  на  землю  з  високості.
І  буриться,  і  дується,  як  тать,
Аж  лускає  живіт  йому  зі  злості.

А  з  нього  ллється,  мов  з  відра,  вода  –  
Та,  що  її  змій  витягнув  із  річки.
Росте  від  неї  морква  й  лобода,
І  у  стокротки    рожевіють  щічки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018

ПРО ОРАНГУТАНГА ЗАХАРКА

Журиться  директор  зоопарку,  
Годувальник  звірів,  прибиральник  –  
З  клітки  втік  орангутанг  Захарко,
Апельсин,  бананів  шанувальник.

Виклик  вже  поліція  прийняла.  
Вістка  місто  переполошила.
Але  мавпа,  наче  в  воду  впала,
Навіть  слід  в  траві  не  залишила.

Як  же  так?    Куди    ж  вона  поділась?  
Влізла  в  бак  великої  сміттярки.
А  коли  на  землю  ніч  спустилась,
Вилізла  й    пішла  із  зоопарку.

Сад  чи  ліс  вона  знайти  хотіла,  
Де  росли  б  плоди  солодкі,  гожі.
Та  даремно  витрудила  тіло,
Вздовж  будинків  лиш  іриси    й  рожі.

В  парк  міський  подалася  тварина.
Червень  був  якраз  –  початок  літа.
Не  знайшла  плодів  тут,  на  лавчину
Сіла.  Сторож  тут    її      помітив.

Подзвонив  в  поліцію  –  прибули.
Поки  ж  допровадили  машину,
Мавпа  щось  відчула,  дременула.
Добрий  нюх  її    привів  на  ринок.

О,  та  тут  плодів:  бери  –  не  хочу!
В  рота  все  тягла,  що  попадалось.  
Черевце  набила    донесхочу.
Та  ніхто  не  се́рдився  –  сміялись.

Потім  все  ж  прибули  полісмени.
Стали  в  сіті  брать    орангутанга.
По  столах  стрибав,    заліз  на  клена.
Станцював  біля  фонтану    танго.

Тут  директор  ринку  мовив  з  ганку:
- Мавпо,  ваші  дії  зрозумілі.
Зупиніться,  буду  слать  щоранку
В  зоопарк  вам  мед  і  фрукти  спілі.

Мов  завмерла  посеред  базару.
-  Чесне  слово  даєте  Захарку?  
-  Звісно.  Свідки  –  продавці  товару.
-  То  везіть  мене  до  зоопарку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790735
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.05.2018

АЛФАВІТ (за назвами тварин) , 3 (закінчення)

РАЙДУЖНИЦЯ
Чорно-бурі  крила  має.
У  лісах  вона  літає,
Біля  річки  -    бережком,  
Вздовж  доріг  –  бочком-лужком.
Білі  смужки  в  неї    є
Сік  берези,  клена  п’є.
Гусінь  радо  їсть,  малята.
Має  очка  на  крилятах.
Райдужниця  -  так  ось    зветься.
То  сидить,  а  то    знесеться.
Це  метелик,  любить  цвіт.
Підійдеш  -  піде  у  зліт.

СИЧИК-ГОРОБЕЦЬ
Хто  цей    сірий  молодець?
А  це  сичик-горобець  –  
Птах  такий,  це  треба  знати,  
Має  крила,  щоб  літати,
І  належить  він  до  сов.
У  Карпатах  має  схов.
У  дуплі  гніздечко  в’є.
У  роду  найменшим  є.
Їсть  цей  сичик  гризунів,  
Велетів-комах  зі  пнів.
Корм  готує  восени,  
Щоб  дожити  до  весни.  

ТУШКАНЧИК
Це  не  мишка  і  не  зайчик,  
Це  гризун-ссавець  тушканчик
Наче  зайчик,  він  вухатий.
У  землі  будує  хату.
Наче  мишка,  має  хвіст.
Тільки  більший  в  нього  зріст.
Очі  круглі  та  великі.
Їсть  цибульки  лілій  диких.
Закриває  в  нірку  вхід,  
Щоб  не  вліз  лихий  сусід.

УМБРА
Умбра  –  є  така  рибина.
Щуки  –  це    її  родина.
Плаває  в  Дністрі,  в  Дунаю.
Три  плавці    вздовж  низу  має.
А  вгорі  –  лише  одненький.
Тіло  –  буро-червоненьке.
Низ  жовтавий,  смужка  збоку.
Хвіст  округлий  і  широкий.
Зуби  хоч  дрібні,  та  гострі.
Рачків  їсть,  комах,  що  рослі.
Повизбирує  й  личинки.
В  ямки  скидує  ікринки.


ФЛАМІНГО.
Фламінго  –  птах  великий  і  красивий.  
Коли  маленький,  то  пухкий  і  сивий.
А  виросте  –  рожевий    він,  дитино,
Або  такий,  як  ягоди  калини.
Стоїть  він  на  одній  нозі  частенько,
А  другу  гріє  пір’ячком  густеньким.
Живе  у  зграї,  а  не  наодинці.
Молюски,  раки  –  череву  гостинці.
Птах  по  землі  чи  по  воді  ступає.
І  дуже  рідко  –  плаває,  літає.

ХОМ’ЯК
Хоч  хом’як  –  малий  ссавець,  
Але  справжній  молодець.
Під  землею  риє  хід.
Там  сидить,  як  річку  лід
Покриває,  їсть  харчі,
Що  наніс  їх  уночі
Влітку  Як  їх  діставав?
З  поля  крав,    за  щоки  пхав,
Приносив  до  нірки  все,  
Їв,  як  прагло  черевце.

ЦЕСАРКА
Звуся  гарно  я  –  цесарка.
Кошу  травку,  як  косарка.
Лободу  з’їм,  конюшину,
Кропиву  і  реп’яшину.
Їсти  часто  –  моя  праця.
У  хвості  пір’їн  шістнадцять,
Куций  він,  униз  спадає.
Спинку  тлусту,  круглу  маю.
Як  виходжу  я  на  стежку,
Всім  показую  сережки
Отака  я  пташка  дивна  –  
Синьо-чорна,  світло-димна.

ЧАПЛЯ
Я  висока,  більш,  як  метр,  
Свита  в  мене  –    сірий  фетр.
Під  грудьми  –  рядком    торочки  –  
Білі,  мов  яєчка  в  квочки.
Ноги  довгі,  довгий  дзьобик.
Не  боюся  я  хвороби.
По  болоті    чап-чалаплю.
Звуть  мене,  зазвичай,  чапля.
Корм  мій  -  жаба,  навіть  змійка.
Їх  шукаю  -  шия  -      двійка.


ШКІРОЇД
Шкіроїд  –  це  жук,  малята.
Ним  харчуються  пташата.
Він  –    пилок  з’їсть    із  ромашки,
М'ясо  вмерлої    мурашки,
Миші,  білки  чи  тхора  –  
Не  одразу,  дітвора.  
Хоч  дрібної  жук  породи,  
Любить  він  робити  шкоду:
В  сушку  впхається,  в    какао,
В  рибу  в’ялену  і  каву,  
В  хутро,  шкіру  влізе  нишком,
В  шерсть  чи  льон  і    навіть  в  книжку.
Та  хвороби  не  приносить,  
Те  ж,  де  вліз,  повільно  косить.


ЩИГЛИК
А  хто  це  в  нас  такий  строкатий?
Це  щиглик  –  птах  такий,  малята.
За  розміром  цей  молодець,
Немов  середній    горобець.
Та  більш  стрункий  й  талановитий.
Одягнений  у  барвну    свиту.
Співає,  аж  беруть  мурашки.
Пісень  зо  двадцять  знає  пташка.
Веселих  повно  в  нім  емоцій.
Дітей  виводить  двічі  в  році.
Для  них  гніздо  пушком  вкриває.
Насіння  бур’янів  з’їдає.

Ь
Знак  м’якшення  тут  підоспів…
Шукать  на  нього  слово  –    всує.
Та  є  він  в  середині  слів,
В  кінці  –  лось,  кінь.  В  них  м’якість  чуєш?  
Ще  журавель  є,  горобець,  
Форель,  сьомга,    ведмідь,  рибець.  

ЮРУМІ  
Тварина  є  така  у  світі.
Мурашок  їсть  вона,  термітів.
У  неї    тіло  довгувате.
Повільна  дуже,    вайлувата.  
Ніс  довгий,    хвіст  –    також  нівроку.
Великолапа,  чорноока.
Юрумі  –    зветься  звір  дивненький.
Не  встромиш  пальця  в  рот  –    маленький.
На  лапах  довгі  кігті  має,  
Мурашник  ними  розриває.

ЯСТРУБ
Яструб  –    птах  лісної  зони.
Трохи  більший  від  ворони.  
Хижу  він  натуру  має,
Інших  птахів  поїдає.
Часом  вивірку  чи  зайця  
Вхопить,    щоб  набрати  сальця.
Має  він  зігнутий  дзьобик,
Буре  пір’я,  хмурий  лобик.
Високо  гніздо  будує.
Діток  виведе  –  годує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790465
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.05.2018

НА ПРИРОДІ (гумор)

Оля  з  Лесем  вийшли  до  ріки,
Щоб  скупатись  та  позасмагати.
Як  зачервонілись    їх  боки,  
Стали  харч  вони  із  торби  брати.

Помідори,  сир  та  ковбасу  
На  хлібець  товстенько  наложили.
З’їли,  наче  сонечко  росу,
Колою  холодною  запили.

Витяг  тут  Олесь  одну  з  думок:
-  Чув  я,  племена  такі  бувають,
Де  мужі    набридливих  жінок,
Не  скрививши  уст,  за  гріш  збувають.

В  Африці  це  робиться.  Січеш?
-  Ти  б  мене  продав,  людино  тлінна?!
-  Що  таке,  кохана,  ти  верзеш?
Дав    за  дякую  б.  Бо  ж  ти    безцінна!
3.05.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018

БАЛ

Диво!  Гляньте-но!  Квіти  дрібненькі
Під  ліском  застелили  ґрунти.
Їх  голівоньки  –  дзвони  біленькі,
Пишуть  пахом    по  вітрі    листи.

Їх  не  клали  вам    в  скриньку  поштову?  
Голуб  в  дзьобику  не  приносив?
Ну,  то  гайда  в  країну  казкову
Надихати  зіниці  й  носи!

Instagram-и  лишайте,    Facebook-и,
Все,  що  час  на  прекрасне  краде.
І  під  ліс,  на  розложисті  луки!
Вільний  вхід!  Бал  конвалії  жде!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018

КОРОЛЬ БУЗОК

Сади  згубили  первісну  красу,
Розніс  навсібіч  їх  пелюстки  вітер.
Черемха  розплела  свою  косу
І  гребенем  зчесала  цвіт  із  віток.

Ні  квіточки  на  дереві,  проте
У  листя  вбралось,  наче  птах  у  пір’я.
Трава,  мов  заговорена,  росте.
Кульбабка  пух  вигулює  подвір’ям.

А  хтось  з  гіллястих  вже  зайняв  Парнас,
Сів  на  престол,  вдягнув  корону  пишну.
Бузок!  Настав  його  зірковий  час  -  
Ліловим,  білим,  синім  оди  пише.  

А  пахощі  такі...,  аж  ніс  свербить!
Інакші  ж  і  не  личать  королеві.
Радіє  небо,  вдягнене  в  блакить,  
Співає  славень  бузові  та  днев                                        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018

А ЩО Є СВІТ?

А  що  є  світ?  А  світ  –  це  ми.
Це  наші  думи,  слово,  мрії,  
Тепло  чи    холод  під  грудьми,
Безвір’я,  віра,  нехіть,  мрії.

Це  наші  очі  –  світла  бра,
Коли  зхапалені  є  Богом.
Це  душі  –  ємності  добра,
Але  й  ґрунти  для  плоду  злого.

І  хто  ми  є?  І  хто  з  нас  де?
Самі  собі  дорогу  зводим.
Куди  вона    нас  заведе?
І  що  залишимо  ми  роду?

Який  чекає  нас  вінець  –  
Прокляття  чи  благовоління?
І  скільки  зможе  ще  Творець
Тримати  в  чаші  гнів,терпіння?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2018

А МИ З ТОБОЮ…

Весна  –  й  крилаті      парами.
Єднатись  їм    –  не  боязно.
Дзьобкуються  під  хмарами,
А  ми  з  тобою  –  порізно,

Як  два  планетні  полюси,
Яким  недоля  злитися.
А  я  так  хочу  голосом
Твоїм  низьким  упитися.

Поглянь  на  луг,  пелюсткою
До  цвіту  цвіт  торкається.
Лиш  поміж  нами  пусткою
Розлука  розростається…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018

РАНОК 1ТРАВНЯ

Будинки  і  двірки  з  травою
Глядять  у  дзеркало  ставка.
Верба  милується  собою
І  гостро-вида  осока.

А  селезні  пройшлися  ставом
І  розгойдали  краєвид.
Їм  аби  щось  до  рота  впало,
Комаха,  зелень  –  їх  овид.

Цілують  хвилечки  охоче
Землі  замаєної  борт.
Яскраво-сяйні  в  неба  очі.
А  ліс...,  немов  весільний  торт

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789802
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2018

ЛЬВІВ

А  Львів  –  це  Львів  –    смак  кави,  шоколаду,
Церковний  дзвін  і    товпища  людей,
Книжки,  пісні,  квітуче  гілля      саду,  
Оркестри,  фести,  сонмище  ідей.

А  Львів  –  це  Львів  –  бруківка,  кам’яниці,
Високий  Замок  і  високий  злет,    
Сузір’я  мов,  трамваї,    залізниці,
Єднання  в  гурт  і    стрічі  тет-а-тет.

А  Львів  –  це  Львів  –  студенти,  універи,  
Емоцій  танці,    килим  із    калюж,
Скульптури,  парки,  вулиці  і  сквери,
Верхи  соборів  і  собори  душ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789680
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2018

РОЗМОВА З ВАСИЛЕМ СЛІПАКОМ

(згадка  про  похорон)
Дивлюся  на  твої  світлини,
І  спомин  ставить  в  серці  міт:
Ось  підійшла  до  домовини…,
Де  ти  лежиш…  з  лицем,  як  лід,
Ось  доторкнулася  до  тіла,
В  якому  дух  недавно  жив…,
Душа,  мов  гілка,  затремтіла      –
Лежиш  сумирно,  відслужив...
А  міг  найкращі  сцени  брати
Купатись  в  хвилях  золотих.
Та  хто  посміє  докоряти?!
Усе  зробив  з  того,  що  встиг.
 «Навчи  й  мене,  Василю-брате,  -
Тоді  відважилась  ректи,  -
На  вістрі  дула  дух  тримати,
Любити  отчий  край,  як  ти».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018

ЛЮБЛЮ

Люблю,  як  день  любов'ю  шитий,
Як  шати  в  неба    голубі,  
Коли  танцює  мак  під  житом,
Привіти  шле    крилатий  кінь.

Люблю  дзвінкі    пташині  гами
І  волі    подих    біля  скронь,  
Спивати  тишу  вечорами
Із  жовтих  місячних  долонь.

Люблю  думок  коштовний  злиток
І  тепле  вариво  зі  слів,
Вдихати  світ  і  просто  жити,
Допоки  Бог-Творець  велів.
28.04.18                          Л.  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018

АЛФАВІТ (за назвами тварин) , 2

ЙОРА
Йора  –  пташечка    в’юнка.
Гусінь  з’їсть  чи    павука
І  сидить  собі  на  гіллі.
Крила  в  неї  чорно-білі.
В  основному  –  жовто-тіла.
Спинка  ж    –  як  оливка  спіла.
А  в  самця  ,  мов  стигле  жито.
На  узліссі  любить  жити.

КРОКОДИЛ
Крокодил  великий  дуже.
Слід  боятись  його,  друже.
Зуби  звір  гострющі  має,
Ними  все  живе  кусає.
Любить  воду  і  болото.
Полювать  –  його  робота.

ЛЕВ
Жовтий,  наче  сік  цитрин.
Лідер  він  серед  тварин.
Шевелюру  пишну  має.
Зебру  з’їсть,  коли  піймає.

МАВПА
Наче  білка,  а  чи  птах,
Скаче  мавпа  по  гілках.
Шерсть  вона  брунатну  має.
Рве  банани,  в  морду  пхає.

НОСОРІГ
Хто  на  носі  має  ріг?
Це  тварина  носоріг.
Їсть  рослинність  –  тай  охоче.
Вмне  пів  міха  –  й  знову  хоче.
Ріг  недовгий,  але  гожий.
Ним  живе  пробити  може.

ОЦЕЛОТ
Оцелот  з  родини  кішки,  
Сонячно-брунастий.
Спина  –  в    смугах,  в  крапках  –  ніжки,
А  живіт  –  білястий.
У  дуплі    він  має    хату.
Уночі  полює.
Радо  птицю  з’їсть  крилату,  
Змієм  поласує.

ПЕГУЗА
Не  спить  пегуза  на  дивані,  
Живе  глибоко  в  океані.
За  довжиною  –  невеличка,
За  кольором,  немов  гірчичка.
Плавці  –  парканчиком  по  спинці.
А  хвіст,  мов  ніготь  на  мізинці.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789156
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.04.2018

СКОРО ТРАВЕНЬ

Ще  вчора  брунькувалось  деревце,
Надіями  про  пишні  лати  грілось.
А  нині  ось  залистилося  все.
Прибралось,  підтяглось,  зазеленілось.

Коли  ж  устигло?  Не  було  –  і  є,
Неначе  хтось  махнув    чарівним  жезлом.
Ставок  із  хмарки  радо  воду  п’є.
Гойдає  пузом    сивим,  здоровезним.

Черемха  зняла  білий  гольф,  проте
Бузок  поскрізь    фіалково  розквітнув,
Вдягла  кульбабка  плаття  золоте  –  
Цілує  травку  первісну  тендітно.

Грім  уночі  свій  голос  показав,
І  з  лука  Блискавиця  постріляла.
А  сонце,  знявши  з  тім’я  картуза,
Землі  вклонилось,  день  поцілувало.

Весна  співає,  піднесла  брову.
Бджола  почула  –    піруетить  в  лузі.
Майстерно    травень  теше  булаву.
За  кілька  днів  стрічаймо  його,  друзі.

Піруетить  -  робить  піруети  -  оберти  (в  балеті).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789147
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.04.2018

ЗАГАДКИ ПРИРОДНИЧІ

Шия,  спина,  мов  кумис  –  
Біла-біла,  чорний  низ.
Дзьоб  –  з  найдовших  в  Україні.
Жаб  шукає,  і  без  ліні.
                                                                   (акелеЛ)

Хоч  без  ніг  –  кудись  біжить.
Рот  відсутній,  та  бурчить.
Качку,  гуску  покупає,  
Рибку  в  череві  сховає.
                                                                             (  акчіР)

Не  найменший  в  світі  птах  –  
В  сірім  небі  –  сірий  змах.
Довгі  шия,  дзьоб  і  ноги,  
В  луг  ведуть  мене  дороги.

Хоч  не  маю  чорних  фраків,  
Кольору  розквітлих  маків
Шапочка  на  голові.
Жаб  шукаю  у  траві.
                                                                       (ьлеваруЖ)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018

АБЕТКА

АБЕТКА
З  НАЗВАМИ  ТВАРИН

[b]А[/b]КУЛА
Живу  я  в  морі,  любий  друже.
У  мене  зуби  гострі  дуже.
Я  радо  інших  риб  ковтаю.
Бо  корму  іншого  не  знаю.

[b]Б[/b]АРАН
Люблю  гористість,  небом  вкриту,
І  травку  їсти  соковиту.
Хоч  невеликого  я  росту.
Ріг  маю  кручений  і  гострий.

[b]В[/b]ОРОНА
За  кольором,  немов  смола  я.
Житло  в  селі  і  в  місті  маю.
Горіх  кладу  до  дзьоба-рота.
Співати  «Кар»  -  моя  робота.

[b]Г[/b]ОЛУБ
Літаю  попід  небесами.
Гніздо  будую  під  дахами.
Кручусь  у  парку  цілу  днину,  
Шукаю  крихту  чи  зернину.
Я  сірий,  білий,  наче  зайчик,
Даси  мені  хлібини  крайчик  
В  зимовий  сніжний  день  холодний,
Як  буду  дуже  я  голодний?

[b]Ґ[/b]ЕДЗЬ
Я  –  ґедзь.  Мене  не  люблять  люди,
Кусаю  їх  у  плечі,    груди,  
Свій  хобот  їм  під  шкіру  пхаю
І  кров,  мов  упир,    висисаю.
Та  п’ю  я  і  нектар  із  квітки.
Не  бійтесь  надто  мене,  дітки.

[b]Д[/b]ЕРЕВОЛАЗ
Жабка  є  –    дереволаз,
Що  на  вигляд  –  вищий  клас
Але  треба  знати  ,  друже,  
Небезпечною  є  дуже.
Може,  трунком  пригостити,    
Десятьох  одна  убити.

[b]Е[/b]РДЕЛЬТЕР’ЄР
Ердельтер’єр  –    собака  це.
Він  заробляє  на  м’ясце.
Поранених  несе  з  полів,
Шукає  міни  у  землі.

[b]  Є[/b]ХИДНА
Думаєш,  це  їжачок,  
Бо  свитина  з  колючок?
Ні,  єхидна  це,  повір.
Їсть  комах,  мурах  цей  звір.
Носить  яйця  на  собі
В  сумочці  на  черевці.
Вилізе  з  яйця  мале  –  
Попіклується  незле.

[b]Ж[/b]УК-ОЛЕНЬ
Жук-олень,  діти,      -  це  комаха,  
Хоч  крила  в  нього,  як  у  птаха.
Є  роги  –  це    щелепи,  друже.
Ними  старі  дерева  струже.

[b]З[/b]УБРИ
Зубри  –    рідкісна  тварина.
Схожі  на  биків  дитино.
Тільки  важчі  та  міцніші,
Більш  рогаті  та  страшніші.
В  них  широкі  груди,  плечі,  
Травку  йдуть  скубти  під  вечір.

[b]И[/b]НДИК  (ІНДИК)

Индиком,  щоб  ви  це    знали,
Індика  колись-то  звали.
Свійська,  діти,  це  тварина.
Має  дзьоб  міцний  і  крила.
Віялом  хвіст  розпускає,  
 «Пуль-пуль»  з  горла    випускає.
Коли  злиться,  скаженіє,
Шия  в  нього  червоніє.

[b]І[/b]ПАТКА
Є  такий,  Софіє,  Златко,
Птах,  що  зветься  він  іпатка.
Чорно-бурий  носить  міх.
Щоки  білі,  наче  сніг.
Під  очима  жовте  пір’я.
Любить  море  під  узгір’ям.
Рибу  вправно  птах  лапає,
Нею  дзьобик  напихає
І  несе  в  нору-печеру
Любим  діткам  –ненажерам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788990
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.04.2018

КІТ І ПЕС

Жив  у  Карпатах  з  давніх  літ
Рудий  кудлатий  пес  Гавкіт.
Співав  він  зранку,  а  в    обід
Ішов  до  лісу  через  брід.
Там  слухав  пташок,  нюхав  цвіт,  
Кохав  романтику  Гавкіт.
Був  друг  у  нього  –  сірий  кіт,
Мав  дивну  кличку  –    Агапіт.
Тягнув  до  себе,  мов  магніт.
Любив  він,  вилізши  на  пліт,
Плисти  рікою  в  білий    світ,
З’їдати    рибку  на  обід
І  випивати  чай  з  ягід.
А  ще    зі  псом  іти  в  політ,
Рушать  на  захід  і  на  схід,
До  моря  і  до  пірамід,  
Туди,  де  спека,  і  де  лід.
У  чоботах  і  без  чобіт,
Пускати  сміх  рясний  і  піт.
Під  звуки  скрипок    і  трембіт
Стрибки  робити  і  кульбіт,
Щоб    грип  не  вхопить  чи  бронхіт
І  мати  м'язи,  мов  граніт.
А  ще  мив  морду  і  живіт
В  потоці,  що  біля  воріт,
По  вихідних  вчив  алфавіт  
І  пес  Гавкіт  і,  звісно,  кіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788867
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.04.2018

ЗАЙЧИК

Куций  хвостик,  довгі  вушка.
Їм  травичку  і  кору.
Не  чіпаю  навіть  мушки,
Не  лякаю  дітвору.

Чом  же  кожен  звір  охоче  –  
Вовк,  лисиця  чи  кабан,
Розірвати  мене  хоче,  
Пожувати,  мов  банан?

Мушу  гостро  нюх  тримати,
Щоби  бути  на  плаву.
Хоч  нема  у  мене  хати,  
Тим  щасливий,  що  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788843
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.04.2018

ПАРОДІЯ на вірш Олександра Афоніна

ПАРОДІЯ  на  вірш  Олександра  Афоніна
 
Ну,  хто  ж  так,  друже,  поступає?
Налили  ранкові  вина.
Він  випив,  по  росі  ступає,
Гойдається,  бо  кров  хмільна.

Ішов  від  вас,  прихопив  пляшку.
Спиртного  сонцеві  налив.
Тепер  обом    ходити  важко.
Добре,  що  день  в  крок  силу  влив.

Як  він  думки  порозкладає
У  вашій  сивій  голові,
Моралі  ранку  прочитає,
Влаштує  сонцю  вітровій.


22.08.18                          Любов  Пікас

ОРИГІНАЛ

Повітря  чисте  і  духмяне,
Тече  в  розчинене  вікно,
І  сонце  золото-багряне
П'є  ранку  молоде  вино.
І  хоча  ранок  лиш  ступає
По  мокрій  від  роси  траві,
А  день  думки  вже  розкладає
У  посивілій  голові...
 22.08.18                                      Олександр  Афонін

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018

КОТИК, ПІВНИК ТА ЛИСИЧКА КАЗКА

За  мотивами  української  народної  казки  "Котик  і  півник"

В  мами-курки,  в  півня-татка
Був  козак-синок  Горлатко.
Вчився  він  в  пташиній  школі
І  розумним  був  доволі.
Щоби  мав  усе  Горлатець,  
Вирішили  в  світ  податись
Мама  й  тато  півня  Горла.
Інші  ж  –  он  які  проворні,
Вміють  гроші  заробити,  
Дім,  авто  нове    купити.
На  кота  лишили  сина  –  
Другом  був  і    жив  за  тином.
Мовили  малому:

- Вчись  
На  злі  жарти  не  ведись.
Слухайся  кота  у  всім.
Не  лишай  під  вечір  дім.

- Добре,  мамо,  добре,  тату,  -  
Їм  сказав  синок  завзято.
- В  хаті  буду,  у  двірку́,
Чесне  вам  «кукуріку!»
         ***
Подалися  мама  й  тато
Не  куди-небудь  –  у    Штати.
Там  старанно    працювали,  
Сину  гроші  висилали.
Кіт  був  добрим,  а  не  злим
І  дивився  за  малим.
Але  мав  за  щось  він  жити,  
За  помешкання  платити.
Не  ловив  хвостатий    гав,
Охоронцем  працював.
Як  до  праці  йшов  із  дому,
То  таке  казав  малому:

- Йду,  бо  мушу  працювати.  
Лиску  не  пускай  до  хати,
Бо  вона  –  підступна  дуже,
Може  вкрасти  тебе,  друже.

- Добре,    -  говорив  Горласко,  -    
Буду  я  читати  казку
Чи  дивитися  кіно.
Ані  двері,  ні  вікно
Не  відчиню  хитрій  лисці.
Хоч  би  що  несла    в  мисці.

Півень  (кіт  піде)  –    до  книги.
Зголодніє  –  мамалиги
Набере  собі  з  каструлі.
І  лапулі,  і  папулі  
Виросли  від  каші  з  маслом,
Їв  це,  поки  день  не  згаснув.
                 ***
Якось,  це  було  в  суботу,
Кіт  посунув    на  роботу.
Півень  –  вдатний  молодець,
З’їв  із  хлібом  холодець,    
Шорти  вбрав  й  махнув  до  курки,  
Щоб  пограти  з  нею  в  «Жмурки».
Сумно  це  –    самому  жити.  
З  кимось  хочеться  ж  дружити.
Лиш  кросівки  взути  зміг  –  
Тут  лисиця  на  поріг:

- О,  мене  почули  боги!
Ти  куди  наставив  ноги?
- Йду  до  курки  грати  в  «Жмурки».
- Де  твій  кіт?  Пішов  до  Мурки?
- Ні,  він  поле  сторожує,
Що  з  ліском  твоїм  межує.
- То  давай  пограєм  в  гру.
Я  тебе  не  заберу!                        (сміється)
Добра  (чуєш?)  я  лисиця.
Хочу  так  води  напиться!
Принесеш?      

Пішов  по  глечик,    
А  вона  його  за  плечі
Й  понесла  у  свій  нічліг.
Крикнув  півень  –    кіт  прибіг.
Відібрав  в  лисиці  здобич.
- Краще  в  місто  йди,    Дрогобич,  
Там  на  м’ясо  зароби!
А  чужого  не  бери!  -  
Став  він  лисці  докоряти,
Півника  забрав  до  хати.
Як  привів,    сказав  малому:  
- Більше  ти  не  вір  нікому!
Світ  –  не  вигадана  казка,  
В  ньому  різна  є  закваска.
                     ***
По  пригоді  час  минув,  
Страх,  що  мав,  Горлас  забув.
Вирішив  піти  на  став
(Кіт  в  той  час  сторожував!)
І  скупатись  хоч  разок,
Поки  став  не  вкрив  льодок.
Лиш  зібрався  йти  у    плав,  
Тут  лисиця  підійшла:
- О,  вітаю  тебе,  друже!
     Що  зустріла,  рада    дуже.
     Ти  –  красунчик  кольоровий!
     Може,  гратимемо    в  «Лови»?
- Ти  мене  не  забереш?
- Що  таке,  малий,  верзеш?
Вилізай  з  води  мерщій
І  біжи,  де  три  кущі.
Виліз  той  з  води  –  і  драла,
Та  руда  його  догнала  
І  схопила  за  хвилину,
Понесла  в  свою  норину.
Півень  в  крики.
- Цить,  ковбаско!
-  Котику!  Рятуй!  Будь  ласка!

Крики  кіт  почув,  примчав.
Півня  в  лиски  відібрав.
Насварив  –  умить  втекла.
Але  дуже  була    зла.
- Я  ж  казав  (о,  бачить  небо!),
Лисці  вірити  не  треба!  –  
Мовив  півнику  коток,  
Ставши  на  м’який    горбок.
Півня  в  дім  поніс  вусатий,
Наказав  триматись  хати.

Зо  три  місяці  був  лад,
Влаштувався  кіт  на  склад.
Йшов  туди  тоді  він  полем,  
Як  малий  вертав  зі  школи.
Півень  сам  був  вечорами.
Раз  у  тиждень  із  батьками
Телефоном  говорив.
Ось  і  нині    дзенькіт  влив
Друг  мобільний:
-  Хто  турбує?
-  Тато  твій  телефонує.
Як  ти  там,  малий,  живеш?
Все  їси?  До  школи  йдеш?
Слухаєш  кота-сусіда?
Миєш  лапи  до  обіду?
Не  гуляєш  поза  двором?
Вчися!  Може,  прокурором
Станеш,  гріш  тобі  складем!
Зможем  вивчити  тебе!
-  Я  здоровий.  Добре  вчуся.  
До  науки  надаюся.
Ввечері  завжди  у  хаті.
Спать  лягаю  о  дев’ятій.
Слухаю  кота,  шаную.
Та  за  вами  все  ж  сумую!
-  Ти  ліпи,  малюй  в  альбомі.
За  пів  року  будемо  в  домі.
Не  роби  бездумних  кроків.
- Ок!  Бувайте!  (вимкнув  телефон)
Ще-е-е  пів  року?!....  

Що  із  того,  що  багато
Міг  їди  у  дзьоб      напхати,
Джинси  мав  і    куртку  з  лами  –  
Не  замінять  тата  й  мами!
Хочеться  щодня  їх  мати,
Бачити  і    обіймати.
Щоб  до  школи  проводжали,  
Як  йому  у  ній,  питали,  
Чи,  бува,  проблем  не  має,
Чи  усе,  що  треба,  знає.
Захворів  –    щоб  лікували,  
Щось  смачне  приготували.
Щоб  гостей  приймали  в  свята.
Важко  це…  без  мами  й  тата!

Якось  наш  Горлась  зібрався,
Вийшов  з  дому,  в  сад  подався.
Вглиб  зайшов  і  каже:
Грушко!
       Щось  шепну  тобі  на  вушко.
-  Ну,  гаразд,  кажи,  що  хочеш.
Слухаю  тебе  охоче.  
-  Знаю,  родиш  плід  жовтенький.
Та  чи  маєш  тата  й  неньку?
 Хто  твої  є  охоронці?
-    Тато  –  дощик,  мама  –  сонце.
Вітер  –  брат,  земля  –  бабуся.
З  ними  я  увись  тягнуся,
Гіллям,  плодом  обростаю,
Сили,  соку  набираю.
-  Як  же  це  приємно  чути!  
А  мені  самому  бути
Треба.  Бо  батьки  далечко.
Журним  є  без  них    гніздечко.
-  Не  сумуй,  ну-ну,  Горлатку.
Повернуться  мама  й  татко!
Правий!  З  ними  пречудово!
-  Дякую  тобі  за  слово.
Будь  здорова!  Силу  май!
- І  теж  малий.  Бувай!

                               ***
Квітень-брат  убрався  в  лашки.
З  вирію  вернулись  пташки.
На  гнізді    взялись  сидіти.
Скоро  будуть  у  них  діти!
Як    житло  Горлас  їх  вздрів,  
Біг  до  нього,  аж  упрів.
Дзьоб  побачив:
-          Гей,  лелеко!  –  мовив.-
Де  був  досі  ти?
-    Далеко.
В  Африці  самій  я  був.  
Там  і    зиму  перебув.
- А  ти  маєш  маму  й  тата?
- Мав.  Та  як  навчивсь  літати,
Їсти  жаб  і  слимаків,
То  покинув  я  батьків.
Ріс  –  вони  в  гнізді  тримали,  
Годували,  доглядали,
Вчили,  як  тримать  баласти,  
Щоб  у  світі  не  пропасти.
-  В  мене  теж  батьки  хороші,  
Заробляють  мені  гроші.
Але  так  вони  далеко!
Йду  я.  Ну.  бувай,  лелеко.

                                     ***
Ось  і  травень  вбіг    до  краю,
Півнику  піти  до  гаю
Забажалося.  Там  квіти,  
А  між  них  гуляють  діти.
Та  й  почав  туди  вчащати.
Якось  кіт  прийшов  до  хати  
І  застав  її  пустою.
Півня  слід  узяв  –  травою
Йшов,  аж  поки  в  гай  не  втрапив,
Там  побачив  тітку  Гапу
Із  її  рудим  телятком.
- Ви  не  бачили  Горлатка,  
Друга  мого?  Півня?  Птицю?
Та…    несла  когось  лисиця
Під  пахвою.  В  ліс  помчала.
Я  її  не  зачіпала,
Бо  могла  б  вона  напасти
І  теля  моє  украсти.
Я  стара,  не  добачаю.
- Добре,  добре,  пробачаю.


КОТИК  ІДЕ  І  СПІВАЄ:
Що  ж  ти,  півню,  наробив?
Стільки  я  тебе  учив:  
- Залишати  дім    –  не  гоже,
Лиска  вкрасти  тебе  може.

Що  скажу  батькам  тепер?
Опікун  у  мені  вмер.
Добре  ще,  коли  злодюжка
Не  зварила  з  тебе  юшку.

І  хоч  очі  повні  сліз,
Побіжу  чимдуж  у  ліс.
Мізки  родять  хитрі  блиски.
Відберу  тебе  у  лиски!

     Кинувся  коток  до  лісу,
Мов  за  ним  гонились  біси.
Знав,  де  лиска  нірку  мала,
З  лисом-сином  проживала.
Як  прибіг,  поблизу  став,  
Наче  пташка,  заспівав.

- Хто  це  так  виводить  гами?    -  
Лиски  син  спитав  у  мами.  -  
 Вийду  в  двір  я,  на  терасу.
- Ок!  Рецепт  знайду  тим  часом  
Про  варіння  з  півня  юшки,
Вимию  пучок  петрушки.
- Добре!  -    лисці  мовив  син
І  пішов  надвір  один.
Котик  в  плечі  його  –  бусь!
Лис  оглух  на  мить  якусь.  
Кіт  зв’язав  йому  кінцівки
І  постукав  до  домівки
Лиски:
- Хутко  відчини,
Мені  півня  поверни,
Як  не  хочеш  зиму  й  літо
У  в’язниці  просидіти!
Твій  синок  в  моїх  руках!
Взяв  умить  лисицю  страх!
Вийшла,  півня  відпустила.
- Вибач,  -  слізоньку    пустила.
Більш  не  буду  красти  я.
Лапа  ось  тобі    моя.
Не  бажаю  до  в’язниці.
Повернеш  дитя  лисиці?
- Добре,  -    кіт  тоді  сказав.  
Лису  лапи  розв’язав.
Мама  з  морди  кляп  забрала.
- Більше  щоб  дітей  не  крала!

ЛИСИЧКА  СПІВАЄ:
Добра  буду  я  лиса.
Бачать  Бог  і  небеса.
Пошукаю    заробіток.
Зарікаюсь  красти  діток.

Вибач,  котику,  мені.
Син  голодний  був    два  дні.
Півнем  був  би  тиждень  ситий.
Але  так  не  слід  робити.

Хату  залишу  свою,
Продаватиму  в  Стрию
Квіти,  ягоди,  грибочки,
Лиш  пробач  мені,  коточку.

-  Пробачаю,  йди  вже,  йди.
Як  сказала,  так  роби!

Півень  плакав  всю  дорогу,
Дякував  коту  і  Богу,  
Що  живим  він  залишився.

З  місця  праці  кіт  звільнився.
Був  з  малим  тепер  і    в  вечір,
Пироги  пекли  у  печі.
Взнала  мама  цю  новину,  
Подзвонила  швидко  сину:
- Скоро  будем.  Не  журися.  
Чемним  будь  і  гарно  вчися.

Вже    за  тиждень  в  дім  вернули.
До  грудей  дитя  горнули.
Привезли  дарунки    сину
І  котові    –  дві  корзини:
З  «Кіті-кетом»,  пирогами,  
Мясом,  яйцями,  сирами.  
За  кордон  не  вирушали
Більше,  сина  не  лишали.
Закінчились  дні  сумні.
Висновок  робіть  самі!


КОТИК  СПІВАЄ:
Що  ж  ти,  півню,  наробив?
Стільки  я  тебе  учив:  
Залишати  дім    –  не  гоже,
Лиска  вкрасти  тебе  може.

Що  скажу  батькам  тепер?
Опікун  у  мені  вмер.
Добре  ще,  коли  злодюжка
Не  зварила  з  тебе  юшку.

І  хоч  очі  повні  сліз,
Побіжу  чимдуж  у  ліс.
Мізки  родять  хитрі  блиски.
Відберу  тебе  у  лиски!

     Кинувся  коток  до  лісу,
Мов  за  ним  гонились  біси.
Знав,  де  лиска  нірку  мала,
З  лисом-сином  проживала.
Як  прибіг,  поблизу  став,  
Наче  пташка,  заспівав.
- Хто  це  так  виводить  гами?    -  
Лиски  син  спитав  у  мами.  -  
 Вийду  в  двір  я,  на  терасу.
- Ок!  Рецепт  знайду  тим  часом  
Про  варіння  з  півня  юшки,
Вимию  пучок  петрушки.
- Добре!  -    лисці  мовив  син
І  пішов  надвір  один.
Котик  в  плечі  його  –  бусь!
Лис  оглух  на  мить  якусь.  
Кіт  зв’язав  йому  кінцівки
І  постукав  до  домівки
Лиски:
- Хутко  відчини,
Мені  півня  поверни,
Як  не  хочеш  зиму  й  літо
У  в’язниці  просидіти.
Твій  синок  в  моїх  руках!
Взяв  лисицю  сильний  страх!
Вийшла,  півня  відпустила.
- Вибач,  -  слізоньку    пустила.
Більш  не  буду  красти  я.
Лапа  ось  тобі    моя.
Не  бажаю  до  в’язниці.
Повернеш  дитя  лисиці?
- Добре,  -    кіт  тоді  сказав.  
Лису  лапи  розв’язав.
Мама  з  морди  кляп  забрала.
- Більше  щоб  дітей  не  крала!

ЛИСИЧКА  СПІВАЄ:

Добра  буду  я  лиса.
Бачать  Бог  і  небеса.
Пошукаю    заробіток.
Зарікаюсь  красти  діток.

Вибач,  котику,  мені.
Син  голодний  був    два  дні.
Півнем  був  би  тиждень  ситий.
Але  так  не  слід  робити.

Хату  залишу  свою,
Продаватиму  в  Стрию
Квіти,  ягоди,  грибочки,
Лиш  пробач  мені,  коточку.

-  Пробачаю,  йди  вже,  йди.
Як  сказала,  так  роби.

Півень  плакав  всю  дорогу,
Дякував  коту  і  Богу,  
Що  живим  він  залишився.

З  місця  праці  кіт  звільнився.
Був  з  малим  тепер  і    в  вечір,
Пироги  пекли  у  печі.
Взнала  мама  цю  новину,  
Подзвонила  швидко  сину:
- Скоро  будем.  Не  журися.  
Чемним  будь  і  гарно  вчися.

Вже    за  тиждень  в  дім  вернули.
До  грудей  дитя  горнули.
Привезли  дарунки    сину
І  котові    –  дві  корзини:
З  «Кіті-кетом»,  пирогами,  
Мэясом,  яйцями,  сирами.  
За  кордон  не  вирушали
Більше,  сина  не  лишали.
Закінчились  дні  сумні.
Висновок  робіть  самі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018

Щаслива сливе

Щаслива  сливе  –    садом  день  розцвів,
І  небо,    наче  барвінкова  нива.
Птахи  з  гортані  вигортають    спів,
Збирає  силу  молода  кропива.    

Усе  за  часом  –    зелениться  твердь.
Та  схід  і  далі  лиш  тривогу    сіє.
Там  добно  бродить  ненаситна  смерть,  
Косою  косить  долі  і  надії.

Сливе  -  майже,  давнє  укр.  слово.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788396
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2018

САДИ ЦВІТУТЬ

Спини  свій  біг.  Поглянь  на  Боже  диво.  
Сади  цвітуть.  О,  як  цвітуть  сади!
Врочисто,  миловидно,  не  фальшиво,  
На  щастя  людям,  на  рясні  плоди.

Спини  свій  біг.  Затримай  вдих  на  хвилю.  
Лиш  раз  у  рік  буває  чудо  це:  
Сади  вдягають  живо-квітні    брилі
І  сиплять  людям  пахощі  в  лице.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2018

О, БОЖЕ!

О,  Боже,  Творче  неба  і  землі,  
Мій  Батьку,  Охоронцю,  мій  Живителю,  
Ти  той,  хто  шлях  висвічує  у    млі  –  
Світильнику,  Пораднику,  Учителю.

Ділю  з  тобою  радість  і  журбу,
Розваги,  працю  і  всілякі  вістини.
Приймаю  твої  докори,  хвальбу,
Хліби  насущні    і  духовні  істини.

Подяку  шлю  за  кожен  свій    політ.
Любов  штрихами  креслю    безперервними.
Прошу  за  рід,  а,  головно,  за  світ  –  
Тримай  його  плечима  милосердними.

Спаси  мій  край  –    калини  й  журавля,  
Нехай  твоє  тепло  відчує  жилою.
Тули  його,  мов  немічне  маля,
Рости,    наповнюй  добрістю    і  силою.

Вістини  –  вісті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018

ЧАС ДІЄСЛІВ

На  уроці  мови  раз
В  день,  дощем  укритий,
Діти  вчили  тему  «Час
Дієслів».  Учитель

Запитав  своїх  учнів:
-  Час  який  це,  діти,  
Коли  кажуть:  «Їла  ,  їв?
П’ятірню  зніс    Вітик.

-  Говори.
-  Це  знає  й  кіт  –    тягне  тіло    з  ложа.
-  Ну…
-  Сніданок  чи  обід,  чи  вечеря  гожа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018

Хвиля чуттів

В  жилах  твоїх  Україна  тече.  
Очі  –    колодязі  болю.
А  із  моїх  нутро-душних  печер  
Рветься,  мов  в’язень,  на  волю

Хвиля  чуттів,  не  зігріта  ніким,
Складена  туго  в  рулони.
Їй  би  ввійти  до  твоєї  ріки,  
Вчути    клітин  феромони.  

Але  не  може,  бо  брила    стоїть,  
Збита  з    умов  і    мовчання
На  перехресті  доріг  і  століть  –    
Не  відкотити  бажанням.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2018

Може, правда, може й ні (неб. )

Може,  байка,  може,  небилиця.
Буду  рада,  як  комусь  згодиться.

Виліз    з  лялечки  цитринець,
Сів  на  вимитий  гостинець,
Крила  в  сторони  розвів,
Очі    гордо  вгору    звів  
І  промовив:  «Я  король.
В  мене  надважлива  роль  –  
Замок  в  лузі  збудувати,  
Ріки  приватизувати,
Всі  сади  й  ліси  гектарні,
Лад  змінити  планетарний  –
Рік  зробити  цільним  літом,
Щоб  трава  росла    зі  цвітом
І  не  падали  дощі
На  дерева  і  кущі.
Сірий  вовк,  руда  лисиця,
Лев,  ревун-ведмідь,  куниця,
Круки,  лосі  та  верблюди
Рознесли  цю  вість  повсюди.
Ті,  хто  вчув,    ураз  злякались,  
В  нори,  гнізда  поховались,
Стали  думать:
-  Що  ж  це  буде,  
Як  король  у  ліс  прибуде,  
В  гай,  у  луг  вкрадеться  стиха?
Чи  не  вчинить    він  нам  лиха?
Лиш  синиця    не  дрижала  –  
У  гнізді  собі  лежала,  
Бо  на  грип  вона  хворіла,  
Тіло  чаєм  з  липи    гріла,  
І  не  чула  те  синиця,  
Що  король  новий  з’явився.

А  як  видужала  птиця,  
Захотіла  поживиться,
Полетіла  до  гостинця,  
Та  й  уздріла  там  цитринця.
На  метелика  напала,  
В  дзьоб  пихатого  запхала.
І  не  кліпнув  –  проковтнула.  
Всі  полегшено  зітхнули…

Пояснення.  
Цитринець  –    один  із  видів    метелика,  інша  назва  –    лимонниця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018

ЛЮБЛЮ І НЕ ЛЮБЛЮ

Я  не  люблю  дешевого  піару,  
Коли  щось  добре  роблять  на  показ,
Коли  сліпий  пастух  веде  отару,
Як  душить  волю  колесом  КАМАЗ.

Я  не  люблю,  як  держать    піст  на  їжу,
Як  зносять  вгору  руки    і  лоби  
І  тут  таки    на  скибки  ближніх  ріжуть,
Забувши  п’яту  заповідь  «Не  вбий!».

Я  не  люблю  війни  палкі  привіти,
Кривавий  слід  на  прожилках  весни,
Коли  без  батька  виростають  діти,  
Як  долі  переламані    і  сни.

Я  не  люблю,  як  голять  ліс  налисо
Хребти  ламають  рікам  і  морям,
Як  півживого  протикають  списом,
Як  гасне  мрія  і  нова  зоря.

Але  люблю,  як  родить  сміх  дитина,  
Як  сонце  бік  вилизує    землі,  
Як    хліб  і  сіль  несе  на  таці    днина.  
Птахи  співають  і  бринять  джмелі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018

Ти…

А  знаєш,  ти  мені  уже  байдужий.
Щаслива,  що  це  сталося  урешт.
Ніколи  ж  бо  не  став  би  мені  мужем,
Хоч  би  й  ходив  зі  мною  мешт  у  мешт.

А  знаєш,  я  тобі  не  дорікаю
Не  рикаю  на  долю,  наче  лев.
Краплини  болю  із  душі    стікають,
Мов  теплий  дощ  по  стовбурах  дерев.

А  знаєш,  я  тобі  прив’яжу  крила,  
Щоб  будь-яку  вершину  осягнув.
Пірнув  в  обійми  літнього    Ярила,
Осяяний  його  промінням  був.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018

ХАЙ ЖИВЕ!

Хай  світ  живе  цей,  ріками  поораний,
Пожилений  деревами  до  зір,
Налитий  голосними    птахо-хорами,
Вкоронений  верхами  синіх      гір.

Нехай  квітує  веснами  та  літами,
Плодує,  кольорить  в    осінні  дні.
Витягує  із  неба  мудрість  сітями,
В  галоп  іде    на  білому  коні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018

СПИНИСЯ, КАТЕ!

О,  лютий  кате,  є  ще  час
Затримати  фатальне  горе,
Ще    місяць  в  небі    не  загас.
Ще  ріки  знають  хід  у  море.
Не  витягай  вогонь  з  кишень,
Знайди  шматочок  глузду    в  стопі.
Раз  плюнути    –  спалити    день,
Перетворити  землю  в  попіл,
Спинити  людству  видих-вдих,
Наповнить  трутою  грядуще.
На    плечиках  добра    худих
І  так  ледь  держиться  все    суще.  
Отямся,  кате,  поки  ще  
Час  не  відчув  смертельну  втому,
Ґрунти  напоєні    дощем
І  годить  киснем    ліс    живому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787038
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2018

ПИШУ

Робочий  тиждень  проминув.
Згорів,  як  шмат  зі  спиртом  вати.
ТБ  Микола    увімкнув,  
Став  другу    телефонувати:
- Що  робиш,  Петре?
-  Що?  Пишу.
- Гай-гай!  Письменником  зробився?
- Ні.  Під  такого  не  кошу.
Чей    блекотою  не  об’ївся,
Нічим  таким  і  не  обпивсь.
Я  оперу  пишу.  Є  треба.
-  Ти  композитором  зробивсь?
Дар  Божий  впав  тобі  із  неба?
- Ні,  клопіт…  Валер’янку  п’ю.
Побив  свого  сусіда  зрання.
- За  що?
- Дружину  тис  мою.
Пишу  ось  оперу  зізнання.

Треба  –  потреба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787024
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.04.2018

КВІТЕНЬ

Вмив  личко    Квітень,  ходить  по  лужку,  
Сплітає  з  анемон  вінок  землиці.
Над  ним,    на  голубому      ланцюжку,
Висить  кулон  -  кулястий,  жовтолиций,
Із  золота  гарячого    увесь,  
Блищить  і    сліпить  Квітню  очі  сяйвом.
Кида  своє    «ку-ку!»  зозуля      десь.
І  холод  розуміє  врешті    –    зайвий!
Жук  виліз  з-під  зелених  покривал.
Верба  цвіте.  Нарцис  на  всю  розкрився.
Спішаться    бджоли  на  квітковий  бал,  
Метелик  над  медункою  схилився.
Радіє    Квітень  –  зміни  на  лице,  
Реформував  погоду  і    природу!
І  тішить  думка,  що  зробив  він  це
З  добра  душі,  не  за  винагороду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2018

ПІСНЯ «Букви алфавіту»

А,  б,  в  –  лев  тварин  на  сцену  зве.
Г  і    ґ  –      спів  гучний  ведмідь  веде.
Д,  е,    є  –    в  бубен  лось  рогатий    б’є.
Ж,  з,  и  –  раки  лізуть  із  води.
І,  ї,    й  (йот)  –  песик    вивчив  кілька  нот.
К,  л,  м  –      кіт  танцює  із  джмелем.
Н,  о,  п  –  слон  у  затінку  хропе.
Р,  с,  т  –  гриб  під  музику  росте.
У,  ф,  х  –  кіт  наївся    лопуха.
А  пташа  склало  пісню  з  «Ц,  ч,  ш».
Знак  м’який  –  мне  бобрам  тверді  боки.  
Ю  і  я  –  квакче    жаб’яча  сім’я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786875
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.04.2018

БЛАГАЮ

Ісус  прийшов,  щоб  світ  перевернути,  
Потрощити  побілені  гроби,
Людське  людині  в  душу  повернути
У  час    новозавітної  доби.

І  багатьох  зворушив  своїм  словом
І  тим,  що  вмер  за  людство  на  хресті  –  
Змінили  свої  внутрішні  основи,
Любов  зростили  там,  де  був  застій.

Та  не  у  всіх  пішов  із  генів  Каїн.
Несуть  паски  святити  в  Божий  храм.
Думки  ж  їх    петлі    ближньому  сплітають,
Малюють  світу    горе  і  бедлам.  

Казав:  «Прийдіть,  облегшу  вас».  Мій  Боже!
Іду  й  прошу:  «Змети  усяку  тлінь.
Моїй  країні  поклади  на  ложе
Одежу  з  миру,  сили  і  везінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786605
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2018

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Своїм  явився  –  узяли  під  прес,
Не  на  такого  ж  бо  царя  чекали.
Розп’яли  –  Він  на  третій  день  воскрес,
Щоб  тих  зміцнити,  що  його  прийняли.

Цінуймо  ж  те,  що  Бог  для  нас  зробив  –  
Послав  на  смертні  муки  Сина  -Світло.
Людські  гріхи  Він  кров'ю  відкупив.
Чи  наше  серце  вдячністю    розквітло?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786581
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.04.2018

МИ БУЛИ, Є І БУДЕМО

Тримає  Україну  Божий  щит,
Міцніє  на  очах  у  дусі  й  тілі.
І  хай  під  боком  треться    московит,  
Виношує  думки  оскаженілі,

Пече  зухвалість,  наче  хліб  в  печі  –  
Не  з’їсти  йому  край  верби  й    калини.
Відлиті  вже  й  нагострені  мечі.
Хто  йде  в  наш  дім  зі  злом,    від  них  загине.

Були  ми,  є  і  будемо  завжди,  
Бо  не  загарбники  ми,  хлібороби.
Тим  слава,  хто  не  мав  до  нас  вражди,
Хто  поряд  з  нами  був  у  час  випроби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018

ПРОБАЧ

Пробач  мені  мою  гординю,  Боже,
Кривий  мій  крок,  душі  гидливу  цвіль.
Я  дякую  тобі  за  подих  кожен,
За  день  і  ніч,  за  рід,  за    хліб  і  сіль.

Пробачте  ті,  кому  завдала  болю,  
Кому  руки  в  біді  не  простягла,  
Кому  не  уласкавила    недолю,
Кого  не  захистила,  а  могла.

Здіймаю  вгору  днесь  любові  крила,  
Беру  під  них  сестер  своїх,  братів.
Нехай  додасть  любов  моя    їм  сили,
А  злість  стріляє  тільки  у  катів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018

ВЕСНЯНА КВІТКА

На  вид  –    тендітна  квітка  ця,
Підсніжник  білий.
Голівка  схожа  до  дзвінця,
Коли  розцвілий.

Хоч    дрібнотілий  –    віртуоз,
Крізь  сніг  проходить.  
Витримує  міцний    мороз.  
Людині  годить  –  

Тій,  що  заждалася  весни,
Що  прагне  дива,
Живої  Божої    краси.
Розцвів?  Щаслива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786243
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.04.2018

СПІВОЧА АКУЛА

Артисткою  акула  стала.
Щодня  пісні  вона  співала.
Навширки  пащу  відкривала.
Маленьких  раків,  риб  лякала.
Про  море  і  про  океани
Співать  в  її  входило  плани.
А  ще  про  друга  Акуляса,  
Що  ніс  на  собі  тонну  м’яса.
Так  горло  звук  її  кидало,  
Аж  море  в  берег  забігало.
Аж  кораблі    й  човни    хитались,  
А  деякі  й  перевертались.
Та  якось  спів  той  вчув  Вітрисько,
Припав  грудьми  до  моря  близько.
Акула  саме  рот  відкрила.
Подув  він  –    горло  застудила.
Відтоді  більше  не  співає,  
Бо  в  неї  голосу  не  має,
Велике    горло    її  хворе.
А  суднам  радість  –    тихе  море.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786189
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.04.2018

КОЛОБОК І СОНЦЕ (неб. )

Колобок  у  школі  вчився.
Надто  мудрим  він  зробився
І  від  того  загордився
Неборака.
Повідомив    в  Інтернеті:
- Я  служитиму  планеті,  
Я  не  сонце,  що  в  кашкеті
І  без  фрака.

Вийшов  вранці,  засвітився,
Як  із  книг  наук  напився,
Полем,  лісом  покотився,
Вліз  усюди.  
Плив  рікою,  морем,  ставом.
- Що  це  за  така    вистава?  –  
Полилась  розмова  жвава
Поміж  люди.

Вчуло  сонце,  образилось,  
Під  горою  примостилось,
Ковдрою  із  сосен  вкрилось,  
Задрімало.
Сім  днів  спало  безпробудно.
Спершу  людям  було  чудно.
Потім  жахно,  потім    нудно  
Якось  стало.

Колобок  щодня  котився,  
Дзиґою    між  вулиць  вився,
На  дахах,  як  птах,  мостився  -    
Та    даремно.
Мало  сяйва  мав  у  собі,
Ґуль  набив  собі  на  лобі,
Людям  він  набрид,  худобі,  
Тиждень  темно!

І  прогнали  його  люди.
І  корови,  і  верблюди,  
Коні,  кози,  пси-приблуди  
Пхали  в  плечі.
Колобок  заледве    змився,
В  ту  хатину  закотився,  
Де  із  тіста  народився
В  хлібопечі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018

І ПРОСТО, Й ВАЖКО

Ісус  прийшов  у  світ  в  тільці  дитяти.
На  сіні  народився,  між  бидляти.  
Земним  батькам  віддав  любов  лелійну.
У  тридцять  три  став  на  стезю  месійну.  

Навчав,  як  жити    між  пітьми  і  світла,
Щоби  душа  трояндою  розквітла.
Просив  уклінно  Богові    служити,
Того,  хто  поряд,  як  себе,  любити.

І  просто,  й  важко  це  сповняти,  в  світі  
Не  попадатись  нечисті  у  сіті.
Не  грузнути  в  брудній  гріховній  твані,
Не  спати  в  час    тривоги  на  дивані.

Не  наступати  правді  на  горлянку,  
Не  запихати  світ  у  власну  склянку,    
Не  відвертать  від  безталанних  очі,
Світлити    серцем    безпросвітні  ночі.

Свій  пазл  вкладати  у  спасіння  світу.
Міцнити  корінь  молодому    цвіту.
Плести  ланцюг  любові    між  містами.
Планету    гріти  теплими  вустами.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785941
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.04.2018

ЯКИЙ ЖЕ СВІТ!

Який  же  світ  усе  ж  чудовий!
Верба  пухнаститься  котком.
Підсніжник,  що    трипелюстковий
Дзвенить-біліє  під  ліском.

Напився  пролісок  блакиті,
Розкрив  нарозхрист  зірочки.
Медком  медунки  пахнуть,  ситі
Лелеки,    дихають    річки.

Так  любо-весело,  аж  сльози
Від  щастя  бризкають  з  очей.  
Розтаяв  сніг.    Втекли  морози.
Коржі  на  сонці    день    пече.

Глядіти  б,  дихати  і  ЖИТИ!
Навіщо  сум  ростить  зі  зла?
Хіба  не  краще  радість  шити
З  кусків  любові  та  добра?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785926
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.04.2018

ПРО УЛЮ (небилиці)

Розкажу  вам  небилиці.
Уля  нитки  взяла,  спиці  
І  сплела  не  шапку,  шалик,
А  закручений  рогалик.  
Потім  з’їла  його  ласо,  
Мов  картопельку  із  м'ясом,  
Мов  зі  сиром  пироги,
Ноги  здерла  догори.
Кожен  ранок  так  робила  
І  з’явились  в  Улі  крила  –  
Не  із  пір’я,  а  з  нитОк.
Хтось  їй  виписав  квиток
На  політ  у  небеса.
В  рух  пустилась,  як  оса,
Тобто,  вгору  полетіла,
Наче  птах  чи  дух  без  тіла.
Що  тут,  друзі,  почалося!
Вітер  Улі  вліз  в  волосся,
Крила  висік,  і  нещадно.
Дощ  по  них  пробігся  владно.
Сонцеспека  їх  побила.
Блискавка  -  дотла  спалила.
Щезли  крила,  впала  Уля.
На  чолі  набила  гулю.  
В  небо  більше  не  літала,
Не  плела,  книжки  читала  –  
Мудрості  коштовні  злитки.  
Мишка  в  Улі  вкрала  нитки.
З'їла  -  кажаном  зробилась.
Нічкою  під  домом  вилась,
Вдень  дрімала  без  кінця.  
Як  історійка  вам  ця?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018

ПРО ЛЕСИКА (небилиці)

Лесик  ріс  щодня  по  сантиметру.
Через  рік  був  –    під  чотири  метри.
Важив  він  також    собі  нівроку  –  
Триста    кілограмів  десь  до  року.
Їв  він  яйці,  кашу,  борщ,  ковбаси,
Звірів,  птиць,  комах  –  і  все  те  –  ласо.  
Міг  і  камінь  будь-який    ум’яти,
Пилку,  молоток  ,  торбину  м’яти.
Хату  мав  велику,  та  без  даху.
Грав  із  крокодилом  він  у  шахи.
Піддався  той  йому  –  і  часто,    
Лесика  боявся  звір  зубастий.
Змій  боявся  хлопця,  лев  кремезній,  
Мавпа,  заєць,  вовк  і  слон  товстезний.
Бо  в  Олеся  очі  були  злющі,
Зуби  гострі,  нігтики  –  гострющі.
Та  одного  разу  сталось  чудо  –  
Джміль  хлопчину  укусив  за  груди.
Загорлав  той,  аж  здригнулись  гори.
Поламались  сосни,    осокори,
Полетіли  вниз  під  вітровище
До  села,  де  хлопцеве  домище.
Розвалили  Лесикову    хату,  
Де  ж  тепер  він  буде  проживати?
Вирішив  пірнути  Лесь  у  море.
Сталось  це    в  обідню  теплу  пору.
Вгледів  кит,  відкрити  пащу    встигнув,
Проковтнув  хлопчиська  –  і  не  змигнув.
Кілька  літ  носив  його  у  собі.
Схуд  Олесь  у  китовій  утробі.  
А  коли  той    виплюнув  хлопчину  –  
Став  малим  герой  наш,  мов    мачина.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785747
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.04.2018

Небилиці (5)

1.У  морі  виросла    квасоля,
А  на  смереці  –  рута-м’ята.
Камінчиків  набрала    Оля
І  варить  борщ  із  них  для  брата.

У  пралці  мама  меблі  миє,  
Щоби  блищали,  мов  копійка.
Татусь  нору  у  лісі  риє.
В  ній  зимуватиме,  мов  змійка.

Дідусь  пеньки  дубові    косить,  
Посушить  –  дасть  козі,  корові.
«Кукуріку!»  -  теля  голосить  –  
Ковтнуло    кубик  кольоровий.

Бабуся  мило  в  бочці  квасить,  
Воно  смачне  таке,  поживне!
Гризе  сосна    масні    ковбаси.
Вам  не  здається  все  це  дивним?


2.Слон  прийшов  до  жаби  в  гості.
Жаба  їсть  овечі  кості.
Запиває  все  компотом
І  співає  жуйним  ротом:
-  Зараз  я  знесу  яйце.
Не  криви  своє  лице.
Жаби,  знай  їх  справжню  суть,  
Яйця  іноді  несуть
Під  читання  віршів  з  книг.
Здивуватись,  бачу,  встиг?
«Гав"  і  "кво!"  -  знаю    слова.
Думав,  що  лише  «ква-ква»?
Жаби  -  мудрі  є  істоти,
Мовознавці-  поліглоти!
Кості  їм  смакують  дуже.
Що  на  це  ти  скажеш,  друже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018

СУМНИЙ ВЕЛИКДЕНЬ

В  домі  чисто.  На  місці  речі.
В  холодильнику  м'ясо,  сало.
Бабця  паску  спекла  у  печі.
Мама    яйця  розмалювала.

Діти  вбрались  у    вишиванки.
Чорно-білу  вдягнула    мама.
Склали  страви  до  свячень  зранку
І  на  Службу  пішли  до  храму.

Чин    відбули  усі    поштиво.
Сонцем  світиться  люд,  бо  свято!
Лиш  в  Олежка  сльоза    зрадливо
Збігла  –  він  сьогодні  без  тата.  

Батька  вбили  в  АТО  на  сході.
Край  беріг,  серце  мав  козаче.
«Богу  слава!»  гуде  в    народі.
Бог  радіє  й  водночас  плаче.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785467
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018

ЗАГАДКА (тварина, 2)

Вони    не  бояться  морозу,  
В  холодному  морі  пливуть.
З  рогами,  мов  тури  чи  кози  –  
Лиш  ті  в  них  із  рота  ростуть  
Для  того,  щоб  ворога  змести.
Молюски  –  їх  делікатес.  
Хоч  смілі,  та  можуть  їх    ввести
Ведмеді  полярні  у  стрес  –  
Дітей  їх  крадуть.  щоби  з'їсти.
Злюк  вгледять  –  у  море  гуртом.  
З  води  йдуть,  немов  альпіністи,
Чіпляючи    бивнями    дно.
                                                                                   
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785326
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.03.2018

ЗАГАДКА (тварина)

Хто  це  в  білій  сорочині,
В  чорнім    фраку  моднім
Плаває  на  пузі  й  спині
В  моречку  холоднім?
Рибку  любить  в  дзьоба  класти,
Пташачого  роду.
Замість  стоп  у  нього  ласти,  
Гойдма  твердю  ходить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018

Що ти…

День  виграє  на  саксофоні
Про  те,  що  я  тебе  кохаю,
Що  ти  мій  надих,  пульс  на  скроні.  
Мій    кисень  в  добі,    клаптик    раю,

Що  ти  –  моє  зелене  світло
На  надскладній  життєвій  трасі,  
Мій  зір,  котрий  весною  квітне,  
Крило,  що  злет  дарує  птасі.

Фундамент  для  будинку    мрії,
Оаза  для  душі-Сахари.
Вогонь,  що  палить  безнадії,
Вівчар  для  слів-думок  з  отари.

Що  ти  скрипковий  ключ  для  ряду
Моїх  мелодій  безборонних.
І  той,  чиє  ім’я  в  шухляду
Ховаю  від  очей  сторонніх.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018

АНДРІЮ КРИВИЧУ присвячено

На  Світлодарській  дузі  загинув  19-річний  конотопчанин  Андрій  Кривич  із  позивним  «Діллі».

Може,  хтось  доживе  до  ста,  
Буде  їсти  борщі  й  салати,
Пізнавати  чужі  міста,
Колихати  небес  блавати,
Жити  в  парі,  ростить  дітей,
Торувати  свій  шлях  у  світі,
Пригощати  вином  гостей
І  ловити  зірки  у  сіті.
Ну,  а  він  мав  інакшу  роль  –  
Захищати  держави  стіни.
Хто  він?  Хлопчик.  І  вже…  герой.
Він  загинув  за  Україну!
В  дев’ятнадцять  в  нім  згас  вогень.
Сонце  очі  стулило.  Горе!
Мати  кропить  сльозами  день.
Піни  гніву  гойдає    море.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018

ЧЕКАЙ МЕНЕ

Чекай  мене,  як  луг  і  поле  ве́сну,
Мов  зливу  жде    спекотний  літній    день,
Як  поле    –    пісню    жайвора  чудесну,
Мов  дім  холодний  -    у  печі    огень.

Як    жде  дитину  у  пологах  мама  
Або  гніздо  –  у  березні  лелек,
Немов  кінцівки  без  надриву    –  драма,  
Як  молока  –    новий  обмитий  глек.

Чекай  мене,    як  ждуть  бійця  із  фронту,
Як  перемоги  люди      в  час    війни,
Як  ранок  сонця  жде  з-за  горизонту.
Прийду  –  шепни  «кохаю»,    обійми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018

Ну, здрастуй, сонце!

Пірнуло  сонце  в  океан  небесний.
Пливе  неквапом  між  льодинок-хмар.
Веде  вогонь  очима  перехресний.
Пускає  промінь,  мов  ворона  «кар!»

Відчув  лелека  і  розставив  крила,    
Світилу  гімн  складає  із  октав!
Ще  вчора  сум  носив  –  зима  накрила
Ґрунти  снігами,  а  льодами  –  став.  

А  нині  сонце,  пущене  весною,
Землі  несе  привіти  вогняні,
Лель  лельку  взяв  до  танцю    під  сосною.
Затерла  пам'ять  вистраждані      дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784572
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.03.2018

СКІЛЬКИ МАСОК. .

Скільки  масок  у  світі  –  комічних,  трагічних!
Скільки  фальші  на  кожному  зрізі,  мазку!
А  так  хочеться  Авеля  мімік    предвічних,
Щоб  зернина  росла,  а  не  тля  в  колоску.

Щоби  правду  не  тнули  косою,  мов  трави,  
Щоби    сонцю  в  обличчя  не  кидали  бруд.
Щоби  прагли  добра,  а  не  відблиску  слави,
Щоби  щоки  не  знали  цілунків    Іуд.

Скільки  в  світі  ненависті,  чорної  злості,
Скільки  війн  і  розрух  –  все  іде  з  голови.
Що  на  виході?  Глина  і  з  ящиком  кості,
Плач      пригноблених,    хворих  і  зойки  вдови.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784384
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2018

БАБА ГАННА Й ПІВЕНЬ КОК

Півень  Кок  будив  старанно
Господиню  свою  Ганну.
Зранку  голосно  в  двірку
Лив  своє  «кукуріку».
Прокидались  пес  і  кіт,  
Ластівки  ішли  в  політ,
Кури  квокали  щосили,
«Му!»  -    корівки  голосили,
«Ме!»  -  кидало  козенятко,
Цап  вставав,  робив  зарядку.
Пані  Ганна  прокидалась,  
З  ліжка  швидко  підіймалась.
Чай  пила  з  медком  акацій    
Й  прудко    бралася  до  праці.
         ***
Та  зазнався  якось  Кок,  
Свій  почухав  черепок
І  сказав  ґаздині  люто:
«Покладіть  тверду  валюту
В  банку  на  моє  ім’я,
Коли  хочете,  щоб  я
Підіймався  на  світанку,  
Горло  дер  своє  щоранку.
Пані  Ганна  леметує:
-  Я  ж  тебе  зерном  годую
І  тримаю  в  теплій  стайні.
Вітаміни  даю  файні!
-  Гроші!  Ось  моя  умова.
Хочу  з’їздити  до  Львова,
У  Парижі  побувати,
На  морях  позасмагати,
Радістю  наповнить  дні,
Ваш  курник  набрид  мені.
-  Але  досі  ти  мовчав,  
Тому  тішився,  що  мав.  
-  Бачив  по  ТБ  у  літі,  
Інше  є  життя  у  світі.
Вимагаю  я  платні
Грішми.  Чуєте?  А  ні,  
То  не  буду  вам  служити.
В  іншім  місці  буду  жити.
-  Бачу,  злу  вдягнув  ти  маску.
Дяка  це  така  за  ласку?
-  Вранці  спатиму,  як  сич,  я,  -  
Мовив  й  бабу  –  дзьоб  в  обличчя!
Добре,  що  не  клюнув  в  око.
Ухопила  баба    Кока.  
Фартухом  зв’язала  крила
І  таке    проговорила:  
-  Кров  пустив  своїй  ґаздині?!  
Знай,  у  юшці  будеш  нині!
Телефон  придбаю  я.  
Збудить  він  мене  щодня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784216
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.03.2018

ВЕСНА-ПАНЯНКА

Весна  гуляє  сквериком  міським.
Мороз  їй  руки  дряпає,  мов  кішка.
Сніг  ноги  лиже  язиком  шорстким.
А  білка  з  гілки  кидає  горішка.

Мовляв,  лови,  гризи  –  берись  до  діл,
Запалюй  сонце  тисячами  вольтів.
Хай  розійдеться    міць  його  між  тіл,
Прикриє  їх  від  льодо-куль  із  кольтів.  

Жує  горіх  панянка  у  вінку
І  крутить  думи  у  палкім  танку:
-  Де  взяти  силу,  коли    холод  -    кров’ю?

Тут  шпак  –  наставив    лютому  хвоста,  
Весні  поклав  цілунокна  вуста.  
Прозріла:  «Сонце...  запалю  любов'ю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018

ЕХ, БЕРЕЗОЛЕ!

Ну,  де  ж  ти,  Березоле,  пропадаєш?
В  кафе  забрався,  бісишся  з  нудьги?
Сидиш,  зі  струдлем  каву    попиваєш
І  маєш  в  носі,  що  метуть  сніги?
Тобі  там  добре?  Холод  не  діймає?  
Співаєш  в  караоке?  Так  би  й  рік?
А  як  же  те,  що  пролісок  ридає,
Що  крокус  шкіру  на  морозі  спік,
Що  бусол  в  білу  мерзлу  груду  збився
(Мороз  харчі  ж  запакував  в  льоди!),
Що  шпак  тремтить,  ангінить  –  застудився,  
Що  джміль  збудився,  а  нема  їди,  
Що  сік    в  березі    желатинить  лихо,
Що  сум  у  хаті  грає  на  дуду?
Ну,  де  ж  ти,  Березоле?
- Тихо!  Тихо!
Почув  ваш  докір.  Йду  до  праці.  Йду!


Березіль,  березоль,  зимолом,  ломизима  -  такі  ще  назви  має  місяць  березень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018

Я ХОЧУ

Для  мене  все,  що  робиш  ти,  важливо.
Збираю  фото,    факти  і  чутки.
Та  хочу  бачить  я  тебе    наживо  –  
Щоки  торкнутись  чи  бодай    руки.

ТБ,    фейсбук,  ютуби  і    газети…  -  
Це  все,  що  нині  можеш  дати  ти.
Б’ють  щоки  сльози,  мов  траву    ранети,  
По  шкірі  пишуть  болями    листи.  

Крізь  простір    очі  п’ю  твої  жадливо.
Стираю  й  знову  креслю  я    стежки.
Та    хочу  бачить  я  тебе      наживо,  
Щоки  торкнутись  чи  бодай    руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018

ЗАГАДКА (про птаха)

Малий,  стрункий  і  голосистий.
Верх  –  глинистий,  а  хвіст  –  смолистий.
Короткий  дзьобик,  крила  –  гострі.
Не  любить  він  лісистий  простір.
Як  у  капель  до  рідно-краю
Із  Африки  він  прилітає  –  
Сідає  між  гілок  на    липці
І  грає  цілий  день  на  скрипці,
Гніздо  на  ґрунті  в  полі  мостить,
Малят  виводить,  зелом  гостить.
А  звуть  його  на  букву  ж  («же»).
Хто  він,  ти  здогадався  вже?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783414
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.03.2018

ЛІНІ КОСТЕНКО

Ось  стоїте  у  хуртовині  айстр  -  
Зійшлися  сині  і  рожеві  в  герці.
З  днем  народин  вітати  хочу  вас,
Змести  сніги  з  годинника  у  серці.

Гора  чуттів  ви  і  думок  грааль,
Фортеця  духу,  здійснювачка  місій.
А  ваше  слово,  наче  з  гарту  сталь  -  
Не  знало  ж  бо  ні  зрад,  ні  компромісів.

Під  тягарем  не  гнулось.  Не  могло.
Хвалебний  спів  не  слало  жодній  владі.
Не  приміряло  зорі  на  чоло,
Не  знало,  що  це  –  участь  в    маскараді.  

В  собі  шукало  цензора  між  рим.
Але  хіба  були  це  просто  рими?!
Це  був  вогонь  поміж  морозних  зим  
І  між  лихих  вогнів  холодні  зими.

О,  пані  Ліно!  Горда  тим,  що  я
В  одну  епоху  з  вами  проживаю.
І  хай  Дніпра  нас  ділить  течія,
Осанну  вам  (почуєте!)  співаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018

ВИБОРИ

В  Росії  –  вибори  без  вибору.
Там  цар  кліщем  в  людській  клітині.
Стійко-смердючі  совко-випари
У  ніс  вгризаються  і  нині.

Там  Чингізхана  ген  не  виродивсь.
Імпер’ялізм  –  пухлина  мозку.
Цар  в  не  пробивні  ризи  вирядивсь,  
Мов  новорічна  свічка  з  воску,

І  з  трону  злізти  не  збирається.
Чужі  загарбав  території.  
Та  чорна  хмара  наближається  –  
Та,  що  із  карми  категорії.

Безпеки  коло  стрімко  вузиться.
Сталь  на  мечі  відвага  варить.
У  небі  справедливість  тужиться.
Ось-ось  покари  грім  ударить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783058
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2018

ЗАГАДКИ (про явища природи)

Родиться  на  небесах  
І  летить  на  шлях,  на  дах,  
На  садок,  на  ліс,  на  луг.
А  на  вид,  як  сіль  чи  пух.
                                                                                                         (Сніг)

Мама  –  хмарка.  Тато  –  небо.
Сухо  –  в  ньому  є  потреба.
Кличуть  люди  –  він  прилине,  
Напоїть  усі  рослини.
                                                                                                         (Дощ)

Він  невидимий,  без  пахів,
Та  як  пустить  ноги  шляхом,
Вгору  куряву  здіймає,
Гілля  дереву  згинає.
                                                                                                         (Вітер)

Вона  буває  чорна,  біла,  
Червона,  жовта  також  є.
Несеться,  наче  угоріла.
В  обличчя  чи  у  плечі  б’є.
Жовта  –  пісок  несе,  червона  –
Пісок  і  пил,  а    біла  –  сіль.
Чорна  –    ґрунти  степами  гоне,
Чумна,  хоч  і  не  пила  хміль.
                                                                                                       (Буря)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782939
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2018