| Сторінки (36/3577): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Люби цей світ, не ждучи нагород,
Ці зорі, що їх ніч налила в дзбанок,
Цю вулицю, що пахне, мов ренклод,
У час, коли пробуджується ранок.
Щоденний труд і слова цінний скарб,
Мелодію душі та водограю,
Цей листопад без запаху і фарб,
Свободу в думах і у межах краю.
Люби і рідні душі й ворогів,
Бажай усім їм лиш мажорних терцій,
Хлібів пшеничних, мудрості віків,
Вогню, що може лід стопити в серці.
18.11.15 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Я їхала ровером. День робив кроки.
Гляділа верба у ставкове люстерко.
Завзято вітрець цілував мої щоки,
Вітав листопад золотим феєрверком.
Всміхалося сонце - над лугом сходило,
Із трав вибирало проміннячком іній.
Димок вибігав з лісового кадила.
Хто ранкові склав цей сценарій? Фелліні?
Та ні. Пізня осінь його написала.
Хай в ньому герої усі безголосі,
Я, ранок гортаючи, радість пізнала,
Тримає мене, хоч стемніло вже, й досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
- Забудь його, жінко, - до вух мені вітер шепоче.
- Не тчи надаремно для долі із мрій гобелена.
Бо те, що у серці твоєму так ніжно тріпоче,
Осипатись мусить, мов листя в листопад із клена.
- Нехай маяком серед темряви ще поморгає
Моєму судну із вітрилами кольору маків,
На сонячних струнах душі віртуозно пограє,
Та так, щоб почули мелодію Київ і Краків.
Я знаю, що час уже холодом дихає, в сніжки
Чуття мого серця гарячого хоче вгорнути.
Скажи йому, вітре, нехай почекає ще трішки,
Хай колесо казки дасть змогу раз надцять крутнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Українська мова –
Давня і чудова,
Мова мами, тата,
Братика й моя.
Квітне, наче чічка,
Ллється, наче річка.
В ній любов народу,
Пісня солов’я.
ПРИСПІВ:
Мову українську щиро я люблю.
Килим їй зі слави світом простелю.
Я ніколи мову
Роду не забуду,
Де б не був і скільки б
Я не мав років.
Наче власну душу,
Шанувати буду
Мову тата й мами,
Вільних козаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Він повернувся. Він тепер між нас,
Стояти буде в центрі, просто неба.
Над ним ні світ не владний вже, ні час.
А нам, як жити, думати ще треба.
Глядіть на нього маємо й питать:
«Я гідний громадянин свого краю,
Не перевертень, не манкурт, не тать,
Не той, хто каже «моя хата скраю»?
Усе роблю, щоби цвіла, як сад,
Щоб мову солов’їну розвивала
Моя країна й з іншими у ряд
У всій красі своїй і славі стала?»
В належний час до нас борець вернув,
Потреба є про себе нагадати,
Про те, де жив і ким для краю був,
На що усе життя своє потратив.
Побачить, йтиме, пам'ятник дитя,
В батьків спитає: «Хто є цей Зіновій?»
«Він, - скажуть, - той, хто дав за те життя,
Щоб жив ти в Україні – вільній, новій».
08.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
Без людини людині важко.
Дні несуть їй мінорну ноту.
Без людини людина – пташка,
Якій звили на крилах мотуз.
А як є в людини людина,
Її очі - з кришталю люстри.
Її серце, мов цвіт жоржини,
Обростає пелюстям густо.
Мати рідна для неї днина.
В дійсність час її зве із мрії.
Коли є в людини людина,
Не страшні їй громи й завії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
- Ну, що ж ти, листопаде, наробив?
На мені, дубі, золото блистіло.
А ти мене узяв і оголив.
Відкрив довкіллю моє чорне тіло.
Стоятиму отак аж до весни?
Не гратиму із вітром фугу Баха?
Чіплятиму га голе гілля сни?
Не чутиму на собі подих птаха?
- Усе це мусиш, дубе, перейти.
Листки забрав тобі я на догоду.
Прийде зима, мороз скує ґрунти,
Не зможеш листю дати теплу воду.
Ти спатимеш, як пірамідний глек
Під колискові сніжних заметілей.
Пробудишся від клекоту лелек
І сонячного променя на тілі.
Зима втече, покине ліс і луг,
І ти даси життя новому листу.
Я, листопад, не кат тобі, а друг.
Довірся моїй силі ти і хисту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Чого мовчиш? Скажи, чого мовчиш?
Невже так важко мовити «вітаю,
Здоров’я тобі, радості бажаю»,
Залити звуком віковічну тиш?
Чого до мене не приходиш в сни,
Червону ружу щастя не даруєш?
Не явою чуття мої шматуєш,
Ведеш у зиму з буйної весни.
Чого не мчиш до мене по шосе?
Тебе на дотик так відчути хочу,
Із уст твоїх напитись донесхочу
Любові, що бажана над усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Це ні для кого не секрет,
Є в мене друг – велосипед.
Торкнусь педалі, він руша.
У нас одна на двох душа.
Везе мене у парк, у ліс.
Своїх не жалує коліс.
Час у робочі дні вділяє,
До місця праці доставляє.
Не їсть ні сиру, ні котлет,
Книг не читає і газет,
Не пише віршів, як поет,
Але охоче йде в балет,
Танцює вальс і рок-н-рол
В дворі між флоксів, матіол.
Йому всміхається блакить.
З ним непомітно час летить.
Він щирий, вірний, наче кіт.
Уранці шле мені привіт.
І снів чарівних побажає,
Як спати вечері лягаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
А знаєш, хто для мене є сьогодні ти?
Нависла хмара, що ось-ось почне стріляти
Дрібним дощем, наллє холодної води
І тихо щезне, тільки сонце вийде з хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Скажи мені, яким він є, твій друг?
Такий високий, мов гора Говерла?
Такий привітний, мов весняний луг?
Такий привабний, мов на шиї перла?
Такий розумний, наче Соломон?
Такий бажаний, наче день недільний ?
Такий потрібний, мов у нічку сон?
Такий солодкий, наче торт весільний?
Такий п’янкий, немов навесні сад?
Такий веселий, наче водограї?
Такий раптовий, як яйцевий град?
Такий гучний, немов лелечі зграї?
Він просто той, хто ставить міт в душі,
Без кого я, немов загасла свічка.
Мого життя зупинка і рушій.
Мій ранок, день мій, вечір мій і нічка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Осінь змінює барви світу.
Вітер з листом щодня у герці.
Усе менше довкола цвіту.
А у мене весна у серці.
Небо взяли в обійми гирі -
Чорно-сині, неначе круки.
Відлетіли птахи у вирій.
А я чую їх дивні звуки.
У дерев усе рідші гриви.
Осінь жовтим довкілля мітить.
Дощ виводить сумні мотиви.
А в очах моїх сонце світить.
І хай осінь плете канати.
Йде по них, наче смерті янгол.
Їй любов мою не здолати,
Що у жилах танцює танго.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Це дивовижно так, що я тебе кохаю -
Тебе далекого, далекого тебе!
Чуття моє солодшим є від короваю.
Ти моє сонце, моє небо голубе.
Ти місяць мій у сяйві зоряної слави.
Сопілка серця, що не стишує мотив.
Мій журавель у небі, річка й переправа,
Моя зупинка між мирської суєти.
Чому люблю тебе, не в силах пояснити,
Ти одночасно моя слабкість і броня.
Не знаю, як могла колись без тебе жити.
Бо ж ти мій кисень, яким дихаю щодня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Пускає вогні час із фузії
І б’є не сліпцем, а прицільно.
Від ран помирають ілюзії.
Це боляче, але доцільно.
Не варто лише спокушатися,
Вертати життя їм у груди.
Вернулась реальність? Втішатися
І з нею ходити повсюди.
Тримати свій погляд на прив’язі,
А серце – у межах грудини.
Стежок не стелити із приязні
Тим, хто наставляє вам спини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Йшла якось пані Осінь лісом, приглядалася до дерев. Думала, на яких із них вона сьогодні листя помалює. Як опинилася на галявині, побачила їжачка. Він не дрімав, гриби збирав.
- Допоможи мені, пані Осінь, грибки додому донести, - попрохав. - Сам не подужаю це зробити.
- Гаразд, - мовила Осінь. Скинула вона з голови хустку, накидала туди грибів, які їжак виклав на купку під кущиком, і понесла їх до його хатки.
До своєї повернулася ввечері. Фарбу вже не витягала з комори. З’їла кілька овочів, почистила зуби та й лягла спати. Наступного дня, коли йшла лісом і думала над тим, які дерева по обіді помалює, зустріла білочку біля джерела. Вона мила лапки й мордочку в ньому.
- Вітаю тебе, красуне, - мовила руденька Осені. – А чи не могла б ти мені допомогти горішки, які я сховала під дубом, донести до мого дупла. Сама не впораюся
- А чого б ні? - мовила. Допомогла Осінь і білці. Прийшла додому, коли вже темніти почало. Приготувала собі вечерю, з’їла її та й лягла спати.
Наступного дня встала рано, випила чаю трав’яного й одразу взялася за діло: витягла із шухляди два пензлики, винесла з комори два відра. До одного з них влила помаранчеву фарбу, до другого – жовту. Вирішила, що почне таки зранку листя на деревах та кущах замальовувати. Тільки вийшла за ворота, ведмедя на доріжці вздріла.
- Доброго ранку тобі, Довгошерстий! – мовила.
- І тобі, пані Осінь, доброго! – відповів. - А чи не міг би я тебе про щось попросити?
«О, сили небесні! Невже знову я день потрачу на те, що допомагатиму іншим? Коли ж я свою роботу виконуватиму?» - подумала Осінь. Та вголос вона не вимовила те, що в її голові народилося, спитала ввічливо:
- Що хочеш, кошлатий брунатику?
- Допоможи мені, будь ласка, житло знайти в лісі й підготувати його до зимівлі.
- Самому не під силу, друже?
- Цьогоріч так. Ліва лапа болить, поранив її вчора.
- Ну, якщо так, то я тобі,звісно, допоможу.
Пішла з ведмедем Осінь. Барліг вибрали разом і утеплили його.
Наступного дня зі самого раночку батько Рік прийшов до Осені й каже:
- Залінилась ти, доню. Не виконуєш те, що маєш. Якщо сьогодні до вечора ти листя в лісі не пофарбуєш, то будеш покарана.
Мовив це батько і зник. Взяла пані Осінь відра з фарбою, пензлики, вийшла на стежку. Йде, плаче. «Не встигну з роботою, яка мене чекає, впоратись до вечора, - думає. Їжак вискочив на доріжку з-під куща. Побачив він сльози на очах у пані Осені, спитав:
- Чого плачеш?
Розповіла йому про те, що її хвилювало.
- Я тобі допоможу малювати листя. Не журися.
Пішли. Дорогою зустріли білку та ведмедя. Ті також вирішили допомогти пані Осені розмалювати листя. Білка третій пензлик зробила нашвидкуруч. Стали дружно всі до праці. Тут ще й інші звірі підійшли – вовк, якого Осінь пиріжком із заячою капустою пригостила колись, олень, якому вона жмут сінця на плечі якось закинула, три синички-сестрички, яким мішечок горобини подарувала. Білка і для них пензликів наробила. Правда, мусила для цього свій хвіст трохи общипати. Але що не зробиш задля порятунку ближнього? Робота закипіла. До вечора пані Осені та її друзям вдалося перемінити ліс, тобто, пофарбувати його в жовтий та помаранчевий колір.
Батько Рік ступив на поріг дому Осені тоді, коли вже місяць вибіг на небо. Він похвалив доню за виконану роботу й лишив їй на ґанку, коли прощався, торбу з гостинцями – з яблуками, грушами, горіхами, морквою, медом та пиріжками з капустою. Осінь дуже зраділа цьому. Вона пригостила батьковими дарами своїх друзів – лісових тварин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890929
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Без віри як у світі жити?
Без віри меркне світлий день,
Тікає Бог з обжитих жител
І гасне у душі вогень.
А без надії… як стрічати
Світань, що йде із темноти,
За обрій сонце проводжати,
Немов капусту, сум сікти?
Ну, а любов...? Любов тримає
Надію й віру між епох.
Нема її – і нас немає,
Зів’яла квітка, корінь всох.
1.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Люби цей світ! Бо він таки прекрасний!
У ньому стільки дивовижі є!
Це сонце, що мільйони літ не гасне,
І райдуга, що воду з річки п’є.
Зело, яке весною оживає
І тішить душу виглядом своїм.
Це ліс, що в собі магію ховає,
І парк з вечірнім співом солов’їв.
Це нива, на якій зростає колос,
Город, що вітамін бере на борт,
Це музика дощу і вітру соло,
Садок, де спіє вишенька на торт.
Бджоли політ і цвіркуна гудіння,
Це усміх діда, тупіт дітвори.
Це рук людських і розуму творіння,
Мистецтва подих, техніки верхи.
Прийом любові і її офіра,
Це звуків, кольорів одвічна гра.
Науки крок і безконечна віра
У перемогу світла і добра.
25.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
ЗАГАДКА
Біля моря спека влітку?
Порятую вас від сонця.
Розпустіть мене, як квітку,
Промінь втримаю, не сон це.
Від дощу вас заховаю.
Оборонця вдачу маю.
Ви надво́рі, він стукоче?
Вас прикрию я охоче.
Бо така вже моя доля.
Хто я, діти? (Парасоля).
Як прийдете з двору в дім,
То подякуйте мені.
Покладіть мене сушити,
Буду довго вам служити.
Де попало, не кидайте,
Гарне місце мені дайте.
Парасоля, інша назва - парасоль, парасолька, дощар.
Колись, як дощик сік із хмар,
Ховались дами під дощар.
Цей факт утратив міць поволі.
Взяли й мужчини парасолі.
Їх знатні спершу купували,
Ті, що багатство, владу мали.
Тепер Їх носять різні статі,
Малеча, бідні і багаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
РОДИНА
Мама в мене Кіра,
татко мій – Андрій.
Бабцю звати Віра,
дідуся – Гордій.
Я – донька, онука.
Маю вісім літ.
Бистра, наче щука,
ніжна, як воркіт.
Звати мене Міла.
Біг люблю і сміх.
Коси в мене білі,
доглядаю їх.
Є у мене котик.
Зву його Трохим.
Рве мої колготи,
треться до ноги.
В школі я учу́ся.
В другий клас ходжу́.
Як бджола, труджу́ся,
час свій бережу.
Вільна, то читаю
я, передовсім,
Приготую чаю
і подам усім.
Тістечка дбайливо
матінка спече.
Глянеш на це диво,
слинка потече.
Сяде вся родина
за одним столом.
І замре година,
наче ніч за склом.
Добрі всі, як гноми,
щирі до безмеж.
Дружно живемо́ ми.
Любимось, авжеж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020
У ліску шумлять дерева,
Ллються арії птахів,
З-під землі летять джерела
І сміються «хі-хі-хі».
Все довкіл в зелених свитах,
Поки літо паничем,
Поки осінь, в млу повита,
Не прикотиться м’ячем.
Вигулькне з-за небокраю,
Все вдягне у золоте.
Вирядить птахів із краю -
В ирій, не усіх проте.
Дятли, щиглики, синиці
І ворони, й горобці
Лишаться – сміливі птиці,
Корм знайдуть собі оці.
Буде в лісі холодніти.
Опадуть листки руді.
Трави висохнуть і квіти.
Ждіть прихід зими тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Котик Чорнявко не мав охоти до навчання. Все, що він хотів робити – це їсти рибку, м’ясце, сир, пити молоко і грати у футбол. Але мати кішка відправила його до школи, бо всі коти, собаки, гуси, кури, індики, кози і телята пішли вчитися, коли їм прийшов на цечас.
Козенята Міла і Мена вивчили букви ще влітку і їм неважко було у школі. Телята Мімі та Мека вміли рахувати до 20, додавати і віднімати числа в межах десяти. Собаки Гір та Гар знали багато віршів і половину алфавіту. Гуси Гага, Гуга і Гіга співали гарно і знали цифри. Кури Кока, Кука і Кіка рахували до двадцять і вміли писати букви «к», «у», «р», «и». А котик Чорнявко нічого не вмів. Його не тягнуло до науки. Коли мама Мурка хотіла його вдома чогось навчити, він нявчав, крутив хвостом і втікав надвір.
У школі йому було важко висидіти урок. Він весь час кривив морду, попискував, крутився на кріслі, ліз під парту чи дряпав її кігтиками. Тільки на перерві Чорнявко оживав – бігав, стрибав і нявчав на весь голос. Діти вже почали читати слова складами, а він окрім букви «а» не знав ніякої. Цифри теж не міг запам’ятати, плутав їх, замість двійки писав трійку, замість трійки – п’ятірку.
Вчителька сова Оката довго думала, що робити з Чорнявком, як його зацікавити до науки і придумала. Вона запросила до класу корову Мумі, тітку своєї учениці Меки, яка жила у місті і була акторкою оперного театру. Коли Мумі приїхала в гості до своєї сестри в село, то на прохання вчительки, яка навчала її племінницю, зайшла до школи. Пані Мека розповіла учням класу сови Окатої про свою роботу в театрі, про те, як їй аплодують під час і на кінець виступу, дарують квіти, сказала, що вона почуває себе дуже щасливою, бо зайнята тим, що приносить їй і її глядачам радість.
- А вчитись треба для того, щоб стати акторкою? – спитала сова Меку.
- Звісно. Я дуже старанно вчилася в школі, ходила на гурток акторської майстерності, потім ще п’ять років вчилася у вузі, читала багато книг – художніх і тих, які стосувалися моєї майбутньої роботи. Я й зараз багато читаю, збагачую свої знання, розвиваю вміння. Для того, щоб стати успішним, цікавим для людей, почуватися впевнено, треба весь вік вчитися.
Вчителька та діти подякували пані Меці, вручили їй букет айстр, і вона пішла. Чорнявка зацікавила розповідь акторки театру. Після зустрічі з нею він став навіть трохи уважнішим на уроці. Три дні слухав учительку сову, намагався виконувати завдання, які вона давала, та потім знову охолов до науки.
Пані Оката знову задумалась над тим, що робити котом? І тут її осінила думка. Вона вирішила запросити до свого класу якось відомого футболіста. Сова знала, що Чорнявко любить грати у футбол. Але цей задум було нелегко втілити в життя. До їхнього невеличкого лісового містечка відомі спортсмени не приїжджали. Та вона ввімкнула ноутбук, зайшла до мережі Фейсбук, знайшла там сторінку відомого футболіста вовка Сіроманця і написала йому повідомлення, в якому виклала свою просьбу про те, що хоче, аби він розповів її учням про себе, про важливість навчання. Той погодився. Він сказав, що приїхати не зможе, бо в нього обмаль часу, але запише свою розповідь на відео і вишле вчительці сові.
Коли пані Оката отримала відео від Сіроманця, то, переглянувши спершу його вдома, показала своїм школярам. Чорнявко аж рота розкрив від здивування. Вовк розповідав про те, що спочатку він не хотів вчитися у школі, не слухав ні вчительку, ні маму. Але коли його тато відвів до спортивної школи і записав у секцію по футболу, і вчитель ягуар Плямко на першому ж занятті розповів їм правила для спортсменів, він почав змінювати своє відношення до науки. Пан Плямко казав, що треба і спортом займатися і в школі добре вчитися. «Успішним футболістом може стати тільки той, хто має розвинену увагу, мислення, вміє прорахувати свої дії наперед, - наголошував тренер. А накінець сказав таке: «Хто не буде встигати чи у школі, чи у спорті, того відрахують із секції в кінці року». Сіроманець дуже хотів бути футболістом, причому, успішним, тому почав прислухатися до слів учителя ягуара. Він перестав витрачати час на дурниці, був зайнятий потрібними справами: вчив шкільні дисципліни, читав книжки, робив вправи, бігав, скакав, водив м’яч. А ще щосуботи наводив лад у своїй кімнаті, підмітав двір. Тож, коли виріс, став тим, ким хотів – успішним футболістом. Тепер його знають в цілому світі.
- Діти, який висновок ви можете зробити для себе після перегляду відео?
- Треба вчитися, - сказала теличка Мека.
- Треба багато працювати, щоби кимось стати, - мовила коза Міла.
- Треба не дармувати час, - відповів пес Гар.
- А ти що скажеш, Чорнявку? – спитала вчителька кота.
- Треба бути уважним на уроці, не лінуватись, виконувати те, що каже вчителька. Я старатимусь це робити від сьогодні.
- Ти зможеш! – сказала сова. – Правда, діти?
- Так! Чорнявко зможе, зможе! – закричали діти.
І він зміг. Котик став змінюватися на очах. Під кінець року він уже вмів читати слова, знав цифри, розв’язував задачі та приклади, малював і співав. Інколи, правда, робив помилки під час обрахунків чи при письмі. Але з ким не буває? Головне, що котик хотів вчитися і прикладав усі зусилля до цього.
Він зрозумів, що мудрим ніхто не вродився, а зробився. І доля нагородила його за старання. Як думаєте, ким він став? Так, так, футболістом, і не дворової команди, а головної команди країни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888643
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
Люби мене без пристрасних цілунків,
Без доторків, обіймів і хвальби.
Люби без слів і милих подарунків.
Лише люби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
Лиш зі сну прокинусь, посміхнуся.
Мовлю ранку: «Я тебе люблю!»
Поцілую татка і матусю,
Кілька вправ на килимі зроблю.
Личко вмию і почищу зуби,
Щоби було дихання пахке.
Одягнусь, спортивний не забуду,
Покладу його у свій пакет пакет.
З’їм сніданок, що зготує мама –
Кашу, сир, яєчко чи омлет,
Щоби мати силу отамана,
Пружні м’язи і міцний скелет.
І піду до школи, вчитись мушу.
Буду пильним я під час ходи.
У дорозі правил не порушу.
Не бажаю я собі біди.
В школі буду ввічливим і чемним.
Неувагу гнатиму і лінь.
Цінний час не згаю надаремно.
Наберусь усяких знань і вмінь.
Руки буду мити тільки з милом.
У їдальні з’їм, що подадуть.
З друзями поводитимусь мило,
З вчителями, що віддачі ждуть.
А коли зі школи повернуся,
З’їм обід і вискочу у двір.
На велосипеді повожуся
Чи на скейті, звісно, не до зір.
Бо робити треба ще домашку.
Тож години вистачить мені.
Вип’ю молока чи чаю чашку,
До науки запалю вогні.
Все зроблю я, книги поскладаю,
З’їм вечерю, в кухні підмету.
Мультик подивлюсь чи почитаю,
У Тік-Токи час свій не вкладу.
Ну, хіба новини почитаю
В телефоні – про доби ходу,
Пісню з виконавцем проспіваю,
Щось для росту у житті знайду.
Як стомлюся, то вкладуся спати,
На добраніч прокажу батькам.
Буду сон без доторків гойдати,
Дам ногам спочинок і рукам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Хай осінь потрохи уже видозмінює простір.
У мені ще літа живе стоголосий ручай.
Ще мрії в барвистому цвіті, надії – у рості,
Ще щастя парує, мов щойно заварений чай.
Ще серце пульсує, неначе у кратері магма.
Ще кров мчиться жилами, мов реактивний літак.
Ще очі блищать, як нова позолочена драхма,
Коли неповторна краса їх чіпляє за гак.
Хай осінь батожить дерева і трави, і квіти,
Із вулиць тепло вигрібає, складає в коші.
Я буду так довго триматись руками за літо,
Допоки у злети ітимуть лелеки душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Є в Україні мале, та славне курортне місто Моршин. В самому його центрі міститься парк, в якому є амфітеатр, де відбуваються різні культурні дійства. У парку також є два діючі фонтани, стоїть у ньому декількома скульптур. Є дитячий розважальний майданчик «Крапелька». Через парк прокладено багато доріжок, вздовж яких стоять лави для відпочивальників, зір яких в теплу пору року милують чудові квіти, що лягають в узори на клумбах, кущі та дерева, що тягнуться до неба . Серед дерев - ялин, беріз, дубів і кленів ростуть і два горіхи. Давно так склалось, що з одного горіха зривала плоди родина білок зі світло-рудою шерстю, з другого – з темно-рудою. Та якось той горіх, плоди з якого споживала родина білок із темнішою шерстю, не зародив. Зажурились темношкірі. Світло-руді зібрали урожай, занесли до дупла, сховали й під деревом, у якому дупло мали, раділи, що матимуть, що їсти взимку та навесні. А темно-руді – ніяких запасів не зробили. «Як зиму перебудемо і весну? – думала головна темно-руда білка, сівши під ялиною. – Може, нам пошукати парк в іншому місті чи до лісу шугнути? Та чи там знайдемо щось уже у цей пізній час? Мабуть, ні». Заплакала темно-руда. Почула її плач мама світло-рудих білок, шукала нездалік у траві цвіт на чай.
- Чого плачеш, подруго? - спитала.
- Як же мені не плакати? Горіхи на моєму дереві не зродили. Чим годуватиму своїх діток взимку та навесні?
Замислилась світло-руда. А потім каже:
- Дам тобі половину з того, що я зібрала.
- Справді?
- Звісно. Ми ж в одному парку живемо. Ти б теж так вчинила, я впевнена, якби я опинилася на твоєму місці. Чи не так?
- Гадаю, що так. І все ж дякую тобі, люба подруго!
Наступного дня світло-руда білка віддала один мішечок горіхів темно-рудій, як і обіцяла. А та на знак подяки подарувала їй букет із айстр та соснових гілок, на яких були шишки.
Обидві були раді й станцювали на великій гілці дуба танець білчачих хвостів. Це бачив хлопчик Іванко, що прибув із Києва до Моршина на відпочинок і прогулювався в післяобідню пору парком з ненькою. Він подарував білкам свою щиру білозубу усмішку і гучні оплески. Пишнохвості особи кинули йому за це два горішки. Здивувався. Спочатку не думав брати, та, трішки поміркувавши, взяв - на пам'ять про Моршин, про парк і про білок. Наступного дня знову прийшов до парку, поклав на те місце, де танцювали білки, дванадцять горіхів, мама йому їх купила, попросив її про це. Стояв, стукав плодами, доки не почули хвостатій не прибігли.
- Візьміть, любі. Це вам від мене. Завтра від’їжджаю вже додому, - мовив.
Зраділи білки. Знову станцювали танець білчачих хвостів на товстій гілці ялини, хлопчик не розгубився, зняв виступ тварин на телефон. А коли трохи відійшов, білки почали заносити горіхи до своїх дупел. Коли вони прийшли за останніми горіхами, хлопець помахав їм рукою, мовляв "Бувайте!". Зрозуміли. Помахали хвостами хлопцеві і втекли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888218
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Лише подумала тебе зі серця стерти.
Лиш почала із крові гнати градус хмелю,
Як у поштовій скриньці віднайшла конвертик.
Мов приз, вхопила , з ним побігла до оселі.
Лист прочитала, в дім потрапивши. Ой, леле!
Від тебе! Серце рознесло сталеві ґрати.
Вдягла на личко днина усмішку веселу,
Любові гімн на скрипці стала вигравати.
Я радо слухала, підспівувала навіть.
Від тебе звістка! Крок тобі мій не байдужий!
І уявила: сидимо удвох на лаві,
Теплом викурюєш з душі моєї стужу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Закрило літечко віконце.
Велів йому так календар.
Пішло зі сцени неба сонце.
Лягли на висі штори хмар.
Пташиний спів, що чувся досі
З вікна, на вулиці, ущух.
Танцює вітер у волоссі
Під барабанний бій дощу.
Став, що гудів у дні, як вулик,
Купав охочих у воді,
Втягнув сьогодні сірі скули,
Чоло наморщив, наче дід.
Двори нудьга проткнула жалом.
Туман на ліс, як кішка, ліг.
На землю перше листя впало.
Ступила осінь на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Воно, як плющ, довкола серця в’ється,
Міцнить коріння в грудях день при дні.
Об край душі, мов хвиля в бурю, б’ється
І спокій рве на часточки дрібні.
Шумить, вирує, розпирає ребра,
Стрибає, як тренований дельфін.
І барвне, й чорно-біле, наче зебра,
Як мед, солодке і гірке, як хрін.
Тече нестримним у душі потоком.
Пече із тіста мрії калачі.
Воно, як сонце, - гріє теплим оком!
Воно, як місяць, - сяє уночі!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Злизав із тіла січневі дотики.
Із серця вивів печалі плями.
Очам зів'ялим налив еротики.
Кружляв у танці із журавлями.
Водив місцями живої опери -
У ліс, де мавка, у луг, що слався.
Не чув від мене і крихти опору,
Ішла з ним, тільки плеча торкався.
Дивився завжди так ніжно, зичливо.
Пускав у лоно ставка і річки.
Плодами саду живіт насичував.
Зірками світлив темноти нічки.
Птахів на плечі мені висаджував.
Так мило звуки лили у вухо.
Бив розпач душу, мене розраджував,
Не дав ні разу упасти духом.
Вчив світло бачити та усміхатися,
Жав жито в полі і стебла ляку.
Та нині час нам із ним прощатися.
- Прийми, о, серпню, мою подяку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Василь Сліпак - всесвітньо відомий оперний співак, Герой України.
ПІСНЯ
Родився він у Львові.
Веселу вдачу мав.
В «Дударику», у хорі
Хлопчачому, співав.
Та попри сміх і співи,
І виступів огром,
Історії повіви́
Виловлював нутром.
Приспів
Він бути козаком хотів – і став він ним.
Відчув душею дихання АТО-війни.
Покинув сцену, оплески, пішов у бій.
Навіки буде в пам’яті людській.
Співати став, як виріс,
Він у Гранд Опер́а.
Талант його і щирість
Сприймались на ура.
Мав голос досконалий.
Ним красив день і світ,
Допоки смерті жало
Не впхав йому сусід.
Міг зали він збирати,
Робити крок новий,
Пів світу закохати
В свій голос громови́й,
Та вибрав в шию гнати
Із краю чужака.
Мав душу не із вати
І гідність козака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Тарас Шевченко в центрі міста
Сидить, як ввічливий глядач.
Лунає музика – не Ліста,
Народні виграє трубач.
Поет їх слухає уважно,
Зрить вічність крізь в'юнку юрму.
Гойдає стебла цвіт одважно,
Посаджений на честь йому.
Я їжджу на велосипеді
По площі, де сидить Тарас.
Крокують тротуаром леді
І кавалери раз-у-раз.
А я кружляю та кружляю,
Як ас, під носом Кобзаря.
Картину в думах уявляю,
Де вдвох у танці – він і я.
І тут, о, чудо незбагненне,
Тарас Шевченко сходить вниз.
Стрибає серце, як шалене,
Нутро горить, як в печі хмиз.
З велосипеда я злізаю,
Іду Шевченкові навстріч,
Без рушника і короваю,
Та очі, як вогні від свіч.
Бере Тарас мене до танцю
Під «Чорні очка, як терен».
Лице вкривається рум’янцем.
Пливу, мов річкою човен.
Вишукую слова в порталі.
Лиш хочу їх сказати, ах,
Тарас уже на п’єдесталі,
А я... – внизу, з кермом в руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Для учнів ЗОШ
Внесла свій штрих в навчання, в працю
Хвороба КОВІД-19.
І правила поведінко́ві
Змінила, як не прикро, КОВІД.
Та як їх втілювати чемно,
То час минатиме приємно,
Не доведеться слабувати,
Із лікарями справи мати.
Що треба? Руки з милом мити
Чи антисептиком мастити,
Як міряв кроком видноколи,
Вернувсь із магазину, школи,
Їхав в автобусі, в автівці,
Корови, кози пас чи вівці,
Відвідував бібліотеку,
Театр, кафе , спортзал, аптеку.
Маски потрібно ще придбати
І правильно їх одягати,
Носа і рота прикривати,
За гумки чи зав’язки брати.
Де люди купчаться, носити,
А знявши, у пакет вложити.
Багаторазову – попрати,
А разову – ліквідувати.
Міняти що дві-три години
І не торкатись середини.
Без масок можуть бути в класі
Всі школярі молодших класів
І в коридор їх не вдягати.
Та старші мусять маску мати.
Як чує хтось у тілі втому,
Виходити не можна з дому.
До пандемії так вітались:
Тиснули руки, обіймались
І цілувались соковито.
Тепер не можна так робити.
Бо вірус може жити в носі,
У роті, навіть і в очах,
На одязі і на волоссі,
На рюкзаку і на руках.
Тому при стрічі усміхнись,
Скажи «вітаю» чи вклонись.
Відстань в два метри зберігай.
Вона безпечна, пам’ятай.
Будь оптимістом, добре це!
Мий часто руки і лице.
Тіло тренуй, в дворі гуляй.
У краще віру завжди май.
НА ПОВТОРЕННЯ
Скажи мені дитино мила,
Чого боїться вірус? (Мила)
Що на лице потрібно одягати,
Щоб КОВІД-19 не впіймати
У тому місці, де людей багато,
Де може кашлянути хтось завзято? (Маску)
Скільки часу, може хтось сказати,
Маска має здатність захищати? (2, 3 години)
Коли зустрів ти у дорозі Таю,
Не обіймай її, кажи: «….» . (Вітаю)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
У ньому - неба чистий подих.
У ньому - по́віви хлібів.
Він бачив різне: зраду, подвиг,
Чув крик і стогін, тишу й спів.
В бою горів, вмивався кров’ю,
У славі йшов поміж країн.
Виводив кулею й любов’ю
Свій край з неволі та руїн.
Шукав опори в висі синій,
У свята липнув до руки.
Йому співаю оду нині.
Живи, мій прапоре, віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Ще літо. Серпень сонцем годить.
Голубизною грає вись.
День проспівав роботі оди
І ліг на дереві, мов рись.
Царівна ніч дорогу місить.
Бадьоро! З’їла калача!
На голові у неї місяць,
Блискучі зорі на плечах.
Іде й виводить колискові.
Шипить: «У сон усі мерщій!»
Схиляють голови шовкові
Дерева, трави і кущі.
Птахи у дрім заходять дружно
І кожна дихаюча річ.
Заснули вогники довкружно.
Лиш я не сплю. І пані ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Здав на високі бали серпень тести,
Теплом наповнив нутрощі буття.
Виводить соло птах під звук оркестру,
Що носить назву «Радощі життя».
Відчуй-но м’якість трав’яного шовку
І зодягнись без ляку в день жаркий.
Ще трохи й осінь вилізе зі сховку,
Остудить обшир помахом руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Я ще отут. У цьому світі.
У цьому році. В цьому літі.
Зі серпнем ходжу попід руку
По лісі, лузі, стежці, бруку.
До річки зве мене й озерця,
Купає в ласці свого серця,
Теплом частує до знемоги
І квіти стелить попід ноги.
Дивує буйними хлібами,
Годує медом і грибами.
Щодня кричить мені: «Добридень!»
Дарує дивні краєвиди.
Пускає в душу щастя корінь,
Щоби тоді, коли просторінь
Візьме зима в свою облогу,
Мене зігрів про нього спогад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Той, хто не чинить комусь на догоду,
Кров час від часу із рота випльовує.
Гроші у світі цім роблять погоду.
Сценами світу брехня витанцьовує.
Крила піар їй до льоту готує,
Совісті звуки в якому затерті.
Хто ж не згинається, рани бинтує,
Шану знаходить лише після смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Ходить до Христини їжачок.
Він, мов український козачок,
Любить пити молока із дзбана,
Їсти борщ, хай навіть без сметани.
Дасть йому, почне його хлебтати
Так, що мордочку не відірвати.
Виїсть юшку, схрумає буряк.
Гляне в очі Христі, скаже: «Дяк…!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Парує став, мов кава у горняті.
У сіру мряку зодягнувся ліс.
Співає оду вітер сонній м’яті.
Виводить ранок сонце з-за куліс.
Небес високих синє полотнище
Крилатий гурт розписує крильми.
Підносять гладіолуси, й найвище,
Свій цвіт з-поміж квіткової юрми.
Любуються малюнками в блакиті
Радіють, що зустріли день новий.
Виблискують павучі срібні ниті
На межах гостроверхої трави.
Качки, що дикі, став перегортають,
Шукають в нім дрібненьких карасів.
У піжмурки з квітками бджоли грають,
Мурахи миють ноги у росі.
Піднявшись, люд у дні шукає рацій
І часто робить зло без каяття.
А день чекає дяки і овацій
За те, що вставши, світло вніс в життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Якщо ти мене не любиш, навіщо мені Карпати,
Річки, що біжать, як лані, і зорі, немов гранати?
Навіщо цей ліс, де Мавка збирає чарівне зілля,
Цей сад, де плоди зростають під осінь, аж гнеться гілля,
Ця м'ята і рута в травах, цей щебет птахів під ранок,
Ця музика в пінній каві, похвали від колежанок,
Міста, де постійні рухи, місця, де подій афіші?
Якщо ти мене не любиш, все інше... уже не тішить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Усенький вечір неба сказ береться –
Гуде, як потяг, і кричить "ура!",
Стріляє громом, полум’ям плюється
І воду ллє, неначе із відра.
Усенький вечір гостить землю ревом.
Лице- мара, без місяця і зір.
Трясуться вікна і в саду дерева,
Бездомні пси налили ляк у зір.
Усенький вечір серце жде на тишу.
І гул урешті стулює свій рот.
Вікно сміливо відчиняю, дишу
Вологим киснем о́після спекот.
05.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Захлинаюся...,
як риба під товстим шаром льоду.
Не можу вільно розвести в сторони руки.
Довкола мене стіни -
непробивні,
викладені з цегли заздрості,
злоби, фальші і хронічної нелюбові.
Згори, з бездонної бочки,
прив'язаної до невидимої земної осі,
сиплеться каміння
мені на голову.
О, це не діамант, не сапфір, не рубін
і навіть не бурштин.
Це каміння зверхності та помсти -
велике й мале, тупе і гостре.
Воно лишає на моїй голові сліди -
Ґулі, гематоми та рани.
Очі не плачуть.
Вони залиті кров' ю,
що витікає з ран.
Плаче серце –
тихо,
як сад у жовтні,
як в липні ніч,
як риба, спіймана на гак.
Груди - акордеон,
розтягаються і стискаються,
стогнуть від того,
що вітер грає на їхніх клавішах
мелодію пізньої осені.
А десь, зовсім поряд,
хтось регоче –
довго, протяжно, задиристо.
Йому мій біль - сніданок, обід і вечеря.
15.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Мій перклад (вільний)
Промені сонця поволі згоряють,
В море пірнають крізь водяну гладь –
Хвилі із золотом десь поспішають –
Таїнство це не можливо пізнать!
Море то синім є, то червоніє,
В кучерях білих – віщують біду.
Скромне вітрило на шхуні «Марія»
З долею б'ється у всіх на виду!
03.08.15
Переклад Андрія Раффа з англійської на російську.
Мир - упоенный солнцем закатным -
Смотрит беспечно в водную гладь -
Желтые волны мчатся куда-то -
Таинство это нельзя передать!
Море становится пурпурно-синим
В белых барашках - сулящих беду -
Крошечный парус на шхуне "Мария"
Спорит с судьбою у всех на виду!
Оригінал шукайте в Інтернеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Обпікай своїми устами мої,
обпікай.
У те, що чекає нас на фініші,
не вникай.
Виведи мене на орбіту своїх
гарячих чуттів.
Подаруй мені, врешті (чуєш?)
все, що хотів.
Нехай прийме душа моя
коріння твоє.
Нехай міцніє воно
кров мого серця п’є.
Щоби з нього виросло
під його стук
щось таке, що крилам
дасть висоту,
що запалить в очах моїх
зорі ясні.
Скине з них темні окуляри -
захисні,
Віри й сили додасть, щоб
долати путі.
Подаруй мені (чуєш?) усе,
що хотів.
Думай про те, що я Герда,
а ти мій Кай.
Обпікай своїми устами мої,
обпікай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Допоки будемо сваритись між собою,
Л...йно жбурляти одне одному до віч,
А не ставати з тим, що душить нас, до бою,
А не змітати бруд і нетріб із узбіч,
Не вибивати ноги всім високим тронам,
На яких всілися свободи руйнаки.
Не класти підмур честі, правді та законам,
Не наставляти злові сильні кулаки.
Допоки будем лити мед на власні груди,
А серце ближнього купатимем в смолі,
Ми ані сили, ані слави не здобудем,
Розсипле ворог їх, як попіл по землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Дереву треба довго рости – роки,
Щоби зміцніли руки його і ноги,
Промінь тулити сонячний до щоки,
Вітер тримати спиною до знемоги.
Дереву треба випити пів ріки,
Щоби чолом торкнутися небозводу,
Вчути, як розмовляють вночі зірки
Поміж собою, з місяцем про погоду.
Дереву треба інших дерев довкруж,
Щоби йому не сумно жилося в світі,
Імунітет здобути до бур і стуж
І не попасти в розквіті сил у сіті –
Ті, що сплели їх вбивці: пила, вогонь.
Дерево хоче чути птахів у леті,
Бджіл у квітках і теплих людських долонь.
Стати легенями згідне за це планеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Кохати більше,
ніж тебе кохаю я,
не можна,
бо це вірний крок до смерті.
Моє кохання,
як нестримна течія́,
несе мене,
кидає в круговерті.
Воно шумить в мені,
неначе водограй.
Реве,
Або, немов дитя, сміється.
Не розуміє,
Чи це дійсність, чи це гра,
Із ґрат душі
В твої обійми рветься.
Ховає тяму,
Наче шторм човна на дно.
Чаклує,
Мов природжена мольфарка.
Як довго гратимеш у мо́вчанку,
воно
мій дух зітре,
Як в небі вітер хмарку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Одесі слала шал овацій,
Лишаючи на бруку слід.
Вона із вуличних акацій
Мені до ніг кидала цвіт.,
А в ньому – сонця поцілунки,
А в ньому – літа міх утіх.
Ішла – вагу втрачали клунки,
Спиняло серце в грудях біг,
Крило вдягалося у пір’я.
У грудях пікся коровай.
У потяг сіла надвечір’ям,
Одесі кинула: «Бувай!»
28.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Дарує щедро море щастя.
Ще день - і попрощаюсь з ним,
Із рук його прийму причастя,
Із грив начешу срібних рим,
Метафор наловлю із течій,
Розміщу у нових рядках.
Цілує море мені плечі,
Невтомно носить на руках.
Натішусь ним сьогодні вволю,
Як небом лелька в літній час.
Воно наллє добра у долю!
Воно подасть фортуні пас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Хотіла б я зробитись Мавкою,
В обійми впасти Лукашу.
В уста його уп’ястись п’явкою.
Хіба багато так прошу?
В уста його палючі вп’ястися
І витягнути з них любов.
Не сумніватись, не боятися,
Вгасити спрагу й пити знов,
Допоки трави довкруж росяні,
Допоки в серці – сонця жар,
І листопад у кузні осені
Листкам не вигострив ножа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Липень. Розквітли соняхи.
Бджоли між них гудуть.
Коней за шлеї конюхи
Пляжем морським ведуть.
Коням чомусь невесело.
Місять з піску омлет.
Гучно скрипить колесами
Спека, густа, як мед.
- Хто хоче стати вершником? -
Конюх веде здаля.
Мовчки виходжу першою,
Гладжу коня.
- Не я!
Плещуть в долоні соняхи.
Бджоли у бубон б'ють.
Погляд ховають конюхи
Коней в село ведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
В морі купалася, морем ходила,
Кидала морю привіти зі жмень.
В моря грайливого диво просила
В долю пустити чи хоч би у день.
Море обрало позицію штилю,
Гладити думи взялося, мов пса.
План народило, підкинуло хвилю,
Мовило: «Ну ж бо, поглянь в небеса!»
Очі звела - загубила дар мови.
Чайок вгорі десь до сотні, мабуть -
Небо вигойдують, грають у «Лови»,
В стійки стають, хороводи ведуть –
Плавно уліво і вправо, з підскоком.
Бачу це - гецаю, наче лоша.
Жили мої наливаються соком.
З тіла у космос виходить душа.
В коло крилаті беруть її. Добрі!
Ледве на місце вертає вона.
Поклін зробивши, птахи йдуть за обрій.
В серці ж ще довго живе дивина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Набулось сонце у обіймах дня,
Тепла йому налило в білі груди.
Незримо вечір осідлав коня,
Влив темряви у просторінь й остуди.
Від клопоту стомилась метушня.
Лягла, втягнувши чаю філіжанку.
Заграв у жилах козака вишняк,
Козачку зве. Любитиме до ранку!
Розвісив сад зелений свій гамак.
Крилатих друзів пильно визирає.
Пішли на небі зорі у гопак.
Їм на сопілці місяць гучно грає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Якби мова не мала значення,
Їй уста б не зшивали дротом,
Не гонили б із телебачення,
Не чекали б за поворотом
З каменюкою чи гвинтівкою,
Щоб пробити їй теплі груди.
Не платили б лжецям готівкою,
Щоб гудили її усюди.
Не сприймали б, немов приблуду,
В бруді честь її не місили б,
Сотні раз у суді й без суду
Смертний вирок не виносили б,
Як не мала би значення мова…
Але має. За нею – люди,
Кров козацька і гіль вербова.
Мова укрів була і буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Як нам добре було, море, вдвох, пам’ятаєш?
Ти вело мене в танці під шелест вітрів,
Ще учора. Як нині живеш-поживаєш?
Ну, не суп лиш, прошу я, ріднесеньке, брів.
Зараз я підійду. Лиш обійми наставиш,
Кинусь в них, мов у воду за рибою скоп.
Знаю, любиш мене і у цім не лукавиш.
Не потрібен, щоб бачити це, мікроскоп.
Ми зійдемось, і чайки співати нам будуть
За запалений в наших серцях каганець.
Люди з берега власні проблеми забудуть,
Прикують свої очі до наших тілець.
Море тішиться, смуток з легень викидає.
Обіймає. А той, хто супокій мій п’є,
Не прийде, не признається в тім, що кохає,
Хоч кохання з душі його гейзером б’є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
ОПОВІДАННЯ
Зранку море дихало свіжістю, було таким чистим, прозорим, що видно було кожну піщинку на його дні, кожну мушлю. Я привіталася з моречком, сказала йому: «Доброго ранку, друже». Воно пустило мені зі своїх уст сонячну усмішку й кивнуло мокрою кучерявою гривою, мовляв, заходь, люба, у гості, раде тебе бачити. Зайшла. Прийняло, як годиться доброму другові. Поцілувало у щічку, притулило до своїх широких м’яких грудей, ввімкнуло музику на повну гучність і закрутило мене у своєму шаленому морському танці. Коли я стомилась і захотіла перепочити, показало свої скарби - рибок дрібних, камінці й водорості в білих бусиках-перлах. Я подякувала моречку за гостинність, за доброту його душевну. І коли вже виходила на берег, звернула увагу на смуглявого хлопчика років дев’яти-десяти, який стояв посеред води і тримав щось на своїй долоні. Я підійшла ближче до дитини й побачила в його руці крабика.
- Живий? - спитала.
- Так, - відповів.
- Де ти його взяв?
- Зловив.
- Даси потримати?
- Не рекомендую. Він клешнями мені палець розпоров, ось, подивіться (показав) і вас може поранити.
- Тоді не треба. Гаразд. Це перший краб, зловлений тут тобою?
- Ні. Шостий.
- А що ти з ними робиш?
- Нічого. Просто ношу, любуюся, а потім випускаю.
- І скільки він може отак жити без води?
- Пів години може.
Ми йшли з хлопчиком до берега, говорили, він час від часу занурював краба у воду. Коли до берега залишилося якихось метрів три, хлопчик мовив:
- Зараз відпущу краба.
- Давай. А я подивлюся, що він робитиме.
Малий пустив краба у воду. Той спочатку не рухався, і я вже, було,злякалася, що він задихнувся. Спитала у хлопця:
- Чому він не рухається?
- Зараз почне. Буде зариватися в пісок.
Я не зводила очей із краба. Але він і справді, як тільки упав на дно, зразу став пробивати клешнями пісок, зариватися в нього. Ми постояли х хлопцем над крабиком, поки він повність не зник з наших очей, тобто, не втиснув у пісок своє тіло, а тоді, усміхнувшись одне одному, розійшлися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Люблю, як сад вдягає білу льолю,
Як ранок дню запалює свічу́,
Як золото дарує сонях полю,
Як скаче гриб під музику дощу,
Як луг співає і вальсує гілка,
Добро в душі запалює вогні,
Як розгортає книгу цвіту бджілка
І сенс буття свого шукає в ній.
Люблю, коли у гір широкі плечі,
Коли цілує річка береги,
Як зорі й місяць🌙 зве у гості вечір,
Як ніч 🌃 дарує тиші пироги,
Як сміх гарцює, наче дикі коні,
Коли у віри й правди є цнота.
Лиш не люблю, як зло сидить на троні,
Як балом править заздрість, глупота́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Це було біля моря, де хвилі гойдались,
Де із галасом чайки неслися у лет,
Де, як голуби, думи, з руки годувались,
Де сам Бог брав охочих у свій кабінет.
Це було в літню пору, як сонце палало,
Як троянда пускала у шир аромат.
Коли небо в блакить височінь зодягало,
Як коралі на гіллі розвішував сад.
Зранку це було, жінка вздовж моря ходила.
Їй до ніг воно сунуло синій батут.
Жінці моря турбота нутро солодила.
Гіркотою одне було: милий не тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Ніч. Дощ не спить, у бубон б’є.
Співає голосно і слізно.
І я не сплю. Він не дає?
Чи кави випила запізно?
А, мо, вина ця і не їх,
Не сплю тому, що сеї ночі
Влітає хтось до дум моїх
На воронім, з мечем на боці.
Та радість не несе, лиш сум,
Бо не багатим є на милість.
ЩО із тих дум? Їх, мов росу,
Сонце чи вітер вранці виїсть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Як мило з тобою ми, море, весь день розмовляли!
Ти другом було мені, кругом моїм рятівним.
Довкруж нас медузи у пачках балет танцювали,
Гойдалися чайки на хвилях, неначе човни.
Хмарки пропливали вгорі, як лебедики білі.
На щастя нам кидали пір’я пухнасте з небес.
Мені виплітало ти килим із пінистих лілій.
Хай скаже тепер хтось «у світі немає чудес».
Ти гладило руки мені, цілувало у губи,
Здувало із мене усяку тривогу й печаль.
Так гарно з тобою ми день провели, моє любе.
Прийду і гості й завтра, як сонце спече калача.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Ну, здрастуй, море! Здрастуй, море! Здра…!
Давненько я тебе не обіймала,
Не випускала ніжність із нутра,
Не витягала радість із забрала
Від можності побути тет-а-тет,
Відчути твої теплі мокрі губи.
Слова почути, що течуть , як мед,
Тепер усе це буде. Все це буде!
Лиш ти і я, і сонце угорі.
Від заздрощів хай луснуть сум і горе.
Ми піддамось звабливій літній грі.
Ми віддамось коханню. Правда, море?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Я вас любила, як лелека лет,
Немов овечки влітку полонину.
Я вас пила, неначе божоле,
Стелила вами в ніч собі стежину.
Вкривалась вами, як пірнала в сон,
Уранці вас у коси заплітала.
Здавала душу вам сама в полон.
Та рідною усе ж для вас не стала.
Лиш Бог читав до вас мої листи,
В яких чуття пелюстки розкривало.
Та осінь йде і мусить відцвіти
Все, що так буйно в серці квітувало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Гадала, що попала в казку я.
Роль вибрала собі цілком охоче.
Із уст твоє не сходило ім’я,
Ночам були зірками твої очі.
Я тішилась тобою, мов дитя
Забавкою, яку подарували.
Покрився цвітом лан мого життя.
Над ним птахи, метелики літали.
Гадала, що сугестія це, гра.
Із неї вийти – як помити руки.
Води на серце влити із цебра –
Не лишиться ні радості, ні муки.
Та лиш на дії зважилась ці, в дріж
Пішла душа, і так їй стало мрячно.
Любов застрягла в ній, неначе ніж.
Болить, кровить і витягнути лячно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Слова чомусь утратили свій смак.
З них вигоріла вся яскрава фарба.
Не рвуться, як зазвичай, до атак,
Скриплять, немов стара облізла гарба.
А ще недавно дихали вогнем,
Теплили душі і довкола простір,
Ходили сміло попід руку з днем,
До друзів набивалися у гості.
Мовчать сьогодні, мова в них німа.
Набрали в груди вікової тиші.
Є сцена. Глядачі. А слів нема.
Порозбігались, мов по норах миші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Виспиться липень вночі попід липами,
Зранку, як півень, хвоста розпускає,
Ходить по вулицях зі смолоскипами
І перехожих вогнями лякає.
Голови квіти у трави засовують.
Соняхам дійство лиш це на догоду.
Бусли заледве свій вальс дотанцьовують,
Пхають дзьоби пересохлі у воду.
Губи у вишні зі спраги порепались.
Склав своє листя буряк в оріґамі.
В діток, які по м’ячу в червні гепали,
Настрій тече, наче свічі у храмі.
Землю торкає колінами й ліктями
Липа, у липня вимолює воду.
Хмари складає униз він суцвіттями -
Дощ посилають емлі й прохолоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Знаків оклику в'язку я дневі несу на долонях.
Чом би й ні? В дім зайшов він, повіки моі розтулив.
Каву в джезві запарив, цілунки залишив на скронях,
Кинув в вухо "люблю", орхідею в вазоні підлив.
Побажав мені успіху, мило всміхнувся і вибіг.
В нього справ - не злічити, усяких - приємних і ні:
Напоіти поля, промінь кинути квітці і рибі,
А комусь передати в конверті і вістки сумні.
Мені радість приніс, п'ю ковтками її я неспішно.
Після кожної порції коми в горлянці кладу.
Світ до серця тулю свого, тямлю, святий він і грішний,
Та до щастя собі і йому прокладаю ходу.
14.07.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Приймати сонце, що до тебе йде крізь шкіру,
Тримати небо, що є хатою для зір.
Торкати крилами верхів’я гір Паміру.
Любові подихом воложити безмір.
Купати душу у ромашковому полі.
В'язати долю свіжо-зрізаним снопом.
Знімати з голосу нав’язливі бемолі.
Стинати ночі темінь місяця серпом.
Магнітом впасти на залізне серце друга.
На гак удачі щастя виловить в путі.
Косити словом лан, де сум росте і хуга.
Снаги налити в жили вірі та меті.
12.07.2016 (чомусь тут цей вірш не був виставлений)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Взяв сум мене сьогодні у ясир.
Не через дощ, що вдарив по обіді.
Не через вітер, що стривожив шир.
Не через ніч без місячної міді.
Не через брак їди або пиття.
Не через те, що зранив хтось родину
Чи кинув, зуби скалячи, сміття
Мені в лице чи навздогін у спину.
Не через те, що заздрості хробак
У совісті людській шукає їжу.
Байдужість світу серце згризла так,
Немов голодний кріль капусту свіжу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Живе в мені задьористе дівчисько.
Глядить у душу й оком не моргне.
Кажу йому: «Мій фініш зовсім близько».
Воно ж мені у дулі пальці гне.
Кажу йому: «Я бабця вже зі стажем.
У мене трійко внуків на землі».
Воно ж мені на хліб кохання маже
І з пристрастей готує киселі.
Кажу йому: «Дівча, ти геть здуріло.
Давно на щасті виставлено хрест».
«Яке мені до думань твоїх діло?
Чуття, поглянь, бере вже Еверест".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
О, як би чуйно зазвучала моя скрипка,
Коли смичком своїм торкнувся б ти до неї.
Плила б мелодія, мов руслом річки рибка,
Співали в серці б ямби, дактилі, хореї.
О, як би буйно розцвіли в душі мімози,
Якби нутро моє зволожив ти дощами.
З очей від щастя поповзли б щоками сльози,
Кричала б втіха неземними голосами.
О, як би легко дух крізь хмари мій пробився,
Коли б цілунками йому розправив крила,
Бурхливим морем в океан мій сплячий влився
Під думи зір чи теплі оплески Ярила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Ти народилась, як у полі соняхи
Казково зажовтілися за містом.
Мою дорогу освітила сонечком,
Наповнила незнаним досі змістом.
Росла нелегко, та усе здолали ми.
Нам Бог поміг, його про це просили.
Пішли проблеми зі снігами талими,
У дні влились животворящі сили.
Ти виросла, сама вже мати, донечко.
Безмежно факту я цьому радію.
Сокуй, мов зріле виноградне гронечко,
Неси на крилах радість та надію.
Хай цілорічно день для тебе літиться.
Бере тебе в свої обійми Небо.
Любов’ю світ довкола тебе світиться.
Господь дає усе, що справді треба.
Літиться – буде літом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Кладови́ще. Тиша і могили.
У рядах хрести та імена.
Всі, хто тут, колись, як ми, ходили,
І сміялись, аж ішла луна.
Скільки лиць знайомих на світлинах!
Мамине мені, як каганець.
З нею нас єднала пуповина,
Хліб, житло і порухи сердець.
Нині ж ділить нас незримий простір.
Пам'ять лиш про матір, як граніт.
Всі ми на землі цій – тільки гості.
Час піймає нас, залишим світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Ти для моєї спраги –
лісу вода джерельна,
двері, відкриті навстіж,
в казку рожевих мрій.
Чую тебе – і никне
мука моя пекельна,
радість гуде у жилах,
наче бджолиний рій.
Ти для мого натхнення –
музика лісу й поля,
вулиць міських пейзажі,
вірші садів і клумб.
Бачу тебе – і з сили
падає в грудях воля,
все, що нас ділить навпіл,
б’ється, подібно склу.
Ти для моїх забігів –
фінішна, безсумнівно.
Темні вечірній – свічка
в подувах орхідей.
Знаю, що ти на злеті –
дихаю вогко й рівно,
Шлю пісню світу, наче
гаєві соловей.
Темня – темрява.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Цей синій вечір з запахом етруски,
Ці тихі схлипи журного дощу
Рвуть спокій, що настоявся, на друзки,
Мов руки травника стебло хвощу.
Ця самота з очима білих лілій,
Цей лик серпа на небі за вікном,
Цей вітер, що заплутався у гіллі,
Цей крові сік, що став гірким вином,
Ці не обійми, що становлять вічність,
Ці шепотіння, стерті до основ,
У млосне літо йдуть холодним січнем,
Кидають в сніг оголену любов.
Етруска - вид троянди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Сьогодні небо плакало весь день. Без будь-якої перерви на відпочинок витискало й витискало сльози-краплини із густих сірих хмар. Ті цівками текли додолу, вливалися в горлянки деревам, кущам і травам, не питаючи навіть на це їхньої згоди, заливали шлунки рослин по саме не хочу. А ще мили будинки, дороги, тротуари, автомобілі та все, що їм траплялося під руку, барабанили по підвіконнях – ритмічно та голосно. Я слухала цей мірний барабанний дріб і думала: виходити мені з дому надвір чи ні. Довго зважувала всі за і проти, але ввечері, акурат о 21:00, таки покинула межі свого будинку. А що? Парасоля в мене широка, нова (доня подарувала на день народження). Кросівки на високій підошві є. Та й правила зобов’язують мене вийти надвір. Я ж правила собі склала, які зобов'язалася виконувати кожного дня. А в них записано: прогулянка, пиття свіжої джерельної води. Якщо склала правила, записала їх на папері, то мушу ж виконувати. Отож пішла я. Дощик вискакував по моїй парасолі, як дурний. Мабуть, радів мої присутності надворі. Бо ж місто було майже безлюдним. Ноги я промочила, звісно. Дощ налив води скрізь незміряно, місцями стояли глибокі калюжі, місцями бігли струмки-потоки. До моршинського джерела Божої Матері підступитися я не змогла. Дорога перед ним перетворилася на річку. «Не пускає Пречиста людей до води. Провинилися, мабуть», - подумала. – Пробач нас, свята Маріє». Несподівано вигулькнув з-під мого плеча якийсь чоловік в гумових черевиках. Я аж перелякалася, він мало не зачепив мою руку своїм наплічником. Але той чоловік мене виручив. Набрав джерельної води у пляшки собі й мені. Я ґречно подякувала тому чоловікові, поблагословила його (я це люблю), він усміхнувся і пішов. А я почвалала до супермаркету «АТБ». Ну, бо ж як це – бути в Римі і не бачити Папи Римського. Супермаркет міститься ж недалечко від джерела, метрів 100 йти, ну, може, з гаком. Пустилась я до нього не по прямій дорозі, яка нагадувала річечку, а в обхід, через парк. Зайшла до магазину без проблем. На подвір'ї перед ним вода не стояла. Всередині зустріла знайому жінку, поговорила з нею. Давно хотіла її бачити, ось Всесвіт і влаштував нам зустріч. Бо ж, як відомо, нічого випадкового у світі немає. Купила я в «АТБ» все, що знайшла за потрібне, більшість товарів, звісно, за акційними цінами, і вийшла. І тут, о, чудо! Дощик затих. Весь день падав, а тепер перестав. «То ти, небо, рюмсало тому, що я не виходила? - пронизала мозок думка. – Ти чекало мого виходу? Так? Довго ж я заставила тебе плакати. Пробач, дороге». Поки йшла додому, жодна краплина на мене не впала. Лягала спати – тиша стояла за вікном. Небо заспокоїлось, умиротворилася, задрімало. Поснули й хмари на ньому. «На добраніч вам! Солодких снів!» - мовила я. І теж невдовзі заснула. Наступні два дні були погожими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880796
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Ліс падає, вбитий
смертельним цілунком.
Джерела міліють
у товщах підземних.
Повітря насичене
пилом і трунком,
І річок легені
у цятинах темних.
Ще трохи і небо
не втримає втому,
Завалить вогненними
стрілами сушу.
Закрутимо думи
у танці стрімкому.
Відчинимо двері
сумлінню у душах.
Потугу вдягнемо
в сорочку залізну.
Змінитись захочемо.
Буде не пізно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Радість в серці та в окрузі –
Дощик вимив трави в лузі,
Цвіт парфумить, птах співає,
Озерце хвильками грає.
Ліс поважно люльку курить.
Небо сірі очі жмурить –
Думу думає крилату.
Морду виставив кудлату
Пес-безхатько на стежину.
Сонце лиже йому спину.
Крячки вийшли з очерету –
Свіжа тема для сюжету.
Хлопчик вибіг із будинку,
Хліба їм несе скоринку,
Блиском сяють оченята.
Підпливають каченята,
Корм хапають, ним ласують.
А любов із днем вальсують.
Риба б’є у хвилю-бубон.
Надуває вітер губи
І кричить на всю горлянку:
- Доброго усім вам ранку!
22.06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
До лісу йшла я не з принуки,
Він друг мій, а не візаві.
Зустрілись, взяв мене під руку,
Гуляти стежкою повів.
Удвох ми довго мандрували.
Вбирали пахощі у ніс.
Птахи пісні нам дарували.
Удвох їх кликали на біс.
Багно нам слало покривало.
Чинили води нам затор.
Ніщо нам настрій не зламало,
З сердець не вибило мотор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
На вимикач уже хотіла натиснути
І перекрити тік коханню у душі.
Та в очі глянула твої – пахкі андрути,
Змій зваби миттю випхав голову з кущів.
Згасити в собі твоє світло не посміла.
Допоки має силу, світить хай мені.
Гуляє простором душі моєї, тіла,
На флешку пам'яті записує пісні.
Андрути - діалект галицький, вафлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Стрий – місто, де борець живе й митець,
Де кожен прагне успіху та волі.
Зросло тут з доброти людських сердець
Багато дивних сакур і магнолій.
Їх стріне перехожий – спинить крок,
Піддасть свої чуття блаженній ласці,
В очах поселить сонмище зірок
За нагороду побувати в казці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
Люблю тебе? Ні. Це чергова казка,
Якій сама придумала сюжет,
В кінець якого проситься поразка,
Де дистанційка, а не тет-а-тет.
Люблю тебе? Та як тебе любити?
Ти ж вітер. Пролетиш, лиш загуде.
Позаду лишиш тільки скло побите
І квіти – ті, що лишком, де-не-де.
Люблю тебе? Ні. Не люблю. Не хочу
На тебе витрачати час і шал.
Усе, що з тебе виросло, столочу.
Хай небом надихається душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
Із лісом стрічалась сьогодні.
Обійми мені розпростер.
Прибрав усі рифи підводні,
Крилатих покликав в етер.
Співали так гучно, натхненно.
Чуття розтривожили вкрай.
Дерева гойдали знамена,
Гопак танцював водограй.
Я слухала спів стоголосий,
І дух мій від щастя ридав.
Ліс гладив мене по волоссі
І кисню в кальян підкидав.
Всміхнулась, наснаги набралась.
Сум з вітром пішов на спаце́р.
Із лісом сьогодні стрічалась.
Обійми мені розпростер!
На спацер - діалет, на прогулянку.
Етер - ефір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Якби ти знав, як я тебе люблю,
якби ти знав, якби ти тільки відав,
ти б не жалів мені свого вогню,
ти б йому право підписав на freedom.
Якби ти міг, якби ти тільки міг
думки в моєму мозку просвітити,
із тіла б вийшов, серця свого біг
спинив би і не зміг заговорити.
Якби торкнувся до моїх грудей
рукою, вкрив своїми мої плечі,
відчув би, як нутро моє гуде -
так, ніби бджоли в вулику під вечір.
Якби ти став метеликом на мить,
сів на уста мої одного рання,
без заборон, до денця міг би спить
нектар мого солодкого кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Опівдні так небо сопіло,
Так сипало іскри із віч!
Вдягло темне хутро на тіло -
Придбало у бутику "Ніч".
І вітер в якімсь божевіллі
Вершив свій надземний політ.
Сховався горобчик у гіллі.
Стулила півонія цвіт.
Із берега змило рибалок,
Жучки закопались в піску.
А небо ревіло. Змивало
Сльозами гріховність людську.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
До твого́ б діткнутися плеча,
До грудей припасти, як востаннє,
І відчути, як в тобі ручай
Виграє мелодію кохання,
Вгледіти, як котиться сльоза
По твоїй щоці, в душі зачата,
Так, немов по листику роса
Вранці від обіймів вітра-брата.
Забувати хугу, снігопад.
Співом грітись, римою піїта.
Розуміти, що душа – це сад,
Плід в якому – дотик твого літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Хто ві́н, кого звемо́ ми другом?
Той, хто не йде по тобі плугом,
Коли твій нерв, як глина тлінна,
Як гублять напрямок коліна,
Зло в очі плигає гюрзою,
День омивається сльозою.
Як бачить, з тіла дух тече,
Готов підставити плече,
Із фарби, добрості та хисту
Прокласти райдугу барвисту.
У нетрі вліз ти – б’є у дзвін.
Осяяв день – сіяє він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Для малят
Є у мене песик Дим.
Я люблю гуляти з ним.
Він спортивну вдачу має,
У футбол зі мною грає.
Дам йому я супу з м’ясом
З’їсть його мій Димчик ласо.
Миску вилиже до дір,
Сторожити буде двір.
Гавкатиме пес завзято.
Злодія не пустить в хату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Аодій ти вмілий, я – автомашина.
Підкорювачка гір я. Ти – вершина.
Я риба цінна. Ти – глибоке море.
Я ніч п’янка. Ти небо срібно-зоре.
Ти молоко парне. Я чистий горщик.
Я хлібна нива. Ти мій ґрунт і дощик.
Рожевий лотос я. Ти сонце літнє.
Я часу плин. Ти дихання новітнє.
Я літня днина. Ти - мій сад плодовий.
Бджола я спрагла. Ти нектар медовий.
Я ніс і очі. Ти мій ліс і кисень.
Ти кут шарад. Я – промінь бісектриси.
Я – слово. Надих ти йому космічний.
Любові рух я. Їй – двигун ти вічний.
Я парус, ти – натягнуті вітрила.
Я сум і слабкість. Ти – мій сміх і сила.
Сопілка я. Ти сопілкар завзятий.
В твоїх руках бажаю побувати.
Хоч порізно ми у добі фізично,
В душі гориш так палко, феєрично!
5.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Будь спокійний, обшир
Твій не порушу.
Твоя тиша, тямлю,
Це також відповідь.
Від емоцій зайвих
Очищу душу.
Кину їх на крила
Хмільному вітрові.
Місяць ти серпастий
На ниві зоряній.
Багатьом дорогу
В пітьмі освітлюєш.
Та не зігріваєш
Їх душі зорані.
Блиском ніч осяєш,
А вранці - звітрюєш.
Ти живи, як жив -
Світи, співаючи.
Напувай прихильців
Сяйва літрами.
Ну, а я піду.
Куди? Не знаю ще.
Десь туди, де сонце
Й день безвітряний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
З думок своїх тебе й на день не відпускаю.
Ти оксиген судинам, сосни і дуби.
Я кожен нерв твій, кожну жилку відчуваю,
Мої щоденні ти западини й горби.
Душі з тобою всяко – радісно і смутно.
Без реєстрації у ній живеш давно.
Як ти попав туди, не знаю абсолютно,
Але п’яниш її і грієш, як вино.
Усе це трюки, мабуть, любості-чаклунки.
Пройшла по серцю, мов вантажений камаз.
Жадала я твого одного поцілунку?
Обсип устами тіло (прагну) сотні раз!
Любість - любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Як добре бувати в театрі під назвою «Ліс».
Тут вхід завжди вільний, квитка купувати не треба.
Земля замість сцени і зарості замість куліс,
І даху немає, стоїть диво се просто неба.
Освітлювач - сонце чи місяць в оточенні зір.
Дерева, кущі і трава – декорації сцени.
Актори – плазун, земноводник, комаха і звір.
В режимі нон-стоп йдуть вистави в межі ойкумени.
В театрі під назвою «Ліс» є чудовий оркестр,
Птахи різновиді у ньому солісти й хористи.
За регента - вітер. В цій справі він best of the best.
Травинки, листки, квіточки і дощі – танцюристи.
А кожна пора, що у році, митець-костюмер.
Струмки, комарі, дятли, верби сухі – музиканти.
На них задивляються білки й сороки з галер,
Зникаючі рисі, орли і хмарки-емігранти.
І оплески шлють "Лісу" вдячні його глядачі
За працю й талант, за видовище дивне і мову.
Уміє він радість засіяти в кожній душі.
Лише б не знесла зла людина його установу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Не сотвори собі кумира,
І розчарований не будеш -
Не розрубає день сокира,
Не пошматує стогін груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Бува, відволічусь, тебе забуду,
Буденності складаючи в коші.
А потім знову щось залізе в груди,
Усе переверне в моїй душі.
І так тоді тебе почути хочу,
Така туга у серці, хоч кричи.
Ім’я твоє, мов «Отче наш», шепочу,
Про нашу стрічу думи снуючи.
Не впишешся у долі візерунок.
На мить лише наш перетнувся шлях.
Але хоча б один твій поцілунок
Хотіла б я відчути на устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Коли ти мовчиш, плаче дощ за вікном,
Від вітру здригається шиба.
Вкривається озеро темним сукном.
У судорозі мечеться риба.
Коли ти мовчиш, плечі втягує сад.
І ліс очі хилить додолу.
Птахи не співають весні серенад.
Кульбаби стрижуться наголо.
Коли ти мовчиш, гасне в печі вогень,
І холод проказує: «Welcome!»
Але коли сходить твій голос, як день,
На серце лягає веселка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Сумують леви під «Мармуровим».
Покрився в риськи іржею лик.
Бювет у тузі, нахмурив брови,
Вчащав тут людець, а нині зник.
Безхатьки-псюри й коти в розгубі -
Оті, що їли дієту з рук.
Тримають рідко горіха в зубі
Руденька білка і чорний крук.
Пустують лави. Готелі плачуть.
Заждалась «Крапля» дитячих ніг.
Виною - Ковід лихої вдачі,
Під кроки многим вемедем ліг.
Курорт чекає на люд охоче
Доріжки тужать без підошов.
Вода джерельна до рота хоче.
І кисень радо б до крові йшов.
Земля придбала зелену постіль.
Вздовж тротуару – квіток парад.
Жде Моршин. Просить до себе в гості.
Усе, що має, віддати б рад.
"Крапля" - дит. майданчик у міському парку. "Мармуровий" - санаторій. Риська - металева скульптура у парку. Дієта - дієтичне харчування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Травень, як березень став, вередливий, мінливий.
То теплим подихом шиї торкнеться і уст,
То закошлатить все небо і випустить зливи,
Вітру дасть рупор – рече, як Іван Златоуст.
Вчора краплинам холодним він був охоронцем.
Била з них кожна копитцем о брук, мов лошак.
Нині із хмарного сховища випустив сонце.
Вміло на вулицях міста танцює гопак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Не відаю, де ти – і небо у купчастих хмарах,
І вітер тривожно бринить на деревах-кіфарах.
Ховається птах у густому садовому вітті.
І квіти зникають п’ятипелюсткові в суцвітті
Бузку, що недавно ще серце тенетив красою.
І смуток весь день наді мною літає осою.
І голову думи стискають важкі, наче брили.
І сохнуть у тілі, мов трави покошені, сили.
А тільки почую твій голос, душа стрепенеться.
І крила напне, і у небо, мов птаха, знесеться.
Кружляє там довго і радо – до зір, до знемоги.
За менти такі щиросердно я дякую Богу.
Тенетив – брав у тенета, в полон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
Ще вчора сонце промінням грало,
Акордеона в руках тримало.
І танцювали квітки і трави
Без знань всіляких позицій, правил.
А нині хмари над дахом міста.
Виводить вітер сонату Ліста.
Біжать, мов коні, ставкові хвилі.
Тепло маліє у рості й силі.
Дорослі й діти сидять у хатах.
Стулили дзьоби птахи крилаті.
Набрали в очі бузки зажури.
Покрили тіні штрихами мури.
Чого ж ти, травню, такий мінливий?
Рудий учора , сьогодні – сивий.
Пусти ж бо сонце, зробись привітним.
Дай тілу волі, тепла і світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
В Саду Європи гарно навесні:
Між сакурами – килими тюльпанів,
Птахи пісні співають голосні,
Ставки дзвенять від лестощів фонтанів.
Синіють гіацинти. На свічки
Із вогниками їх голівки схожі.
А форма клумб нагадує річки,
В яких свій зір купають перехожі.
Десятки барв і пахощів в зелі!
Цей сад об душі треться теплим лобом.
Хтось вміє рай створити на землі!
А хтось і пекло зводить хижим дзьобом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Спить кабанчик на горісі.
Ослик звив гніздечко в лісі.
Корова в чорних мокасинах
Стрибала в небі по хмаринах.
Миша котика зловила.
Сіно взяло в руки вила
І давай людей складати,
На горище викидати.
В морі плаває ведмідь,
Лин на нього має хіть.
Буде ним він ласувати,
Як зима прийде до хати.
М’ята чай пила із чашки.
Хобот виріс у мурашки.
Сонце сипле дощ зі жмень –
Для засмаги гарний день.
Біг тюльпан по тротуарі.
Вітер їхав на «Феррарі».
А ведмідь на комарі
Покатався у дворі.
Їсть троянда галушки.
Родить яблука й грушки.
В чистім небі ліс висів.
Крокодил на квітку сів.
Їде річка на коні.
Риба виросла на пні.
Скрутилась хата у клубок.
Скотилась, наче колобок.
Має крила бегемот.
В морі плаває єнот.
На хмарині виріс ліс.
У гніздо літак заліз.
П’ять яєць за добу зніс.
Посинів у нього ніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020