| Сторінки (16/1544): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Посадиш сад, а він весну
зустріне пишним цвітом.
Засієш ниву, а вона
заколоситься літом.
Як усміхнешся ти комусь
і від біди прикриєш -
хто сам любити вміє, тих
всі люблять. Зрозумієш.
Люби і грози, й неба синь,
і поле, гай, діброву,
стежину юності свою
і найріднішу мову.
Любов хай ллється через край
ясним, дзвінким джерельцем.
Ти тільки з нею, пам'ятай,
відчуєш щастя серцем.
Вона проходить, де мостів
ніколи не буває,
Любов не в'яне, навпаки,
ще більше розцвітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
Тут чую пісню в шелесті дібров.
Мелодія її в очах ясніє.
Де край свій люблять, там відсутній страх.
Не кожен в світі так любити вміє.
Як не дістати сонця із небес.
І вітра не спіймать в широкім полі.
Так не здолати вільних. Пам'ятай!
Тих, хто народжений і виріс у любові.
А той, хто вільний, завжди йде вперед.
Пізнати щастя у житті він може.
Себе шанує й інших береже.
Підтримати уміє й допоможе.
Тут рід твій славний, в нім козацький дух.
Не має рід козацький переводу.
І сила , й мужність у тобі живуть.
Цінуй і захищай свою свободу.
Тут чую пісню в шелесті дібров.
Мелодія її в очах ясніє.
Де край свій люблять, там відсутній страх.
Не кожен в світі так любити вміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
Знайшов у полі ховрашок наповнений зерном мішок.
Він в кожну нірку зазирав. "Чий це мішок?" - ховрах питав.
Хазяїна таки знайшов. Зерно віддав. Насправді так.
А от ховрах... забіг на поле. На чуже. Там гарне житечко
росте. От він його гризе й гризе... І в нори наносив свої.
Здавалося б, достатньо. Ні!
Ой, скільки згриз, в нору забрав. Чужу він ниву зіпсував.
Стільки б не з'їв, якби своє. Коли ж згризе він те, що є?
Й поміж людей буває так.
Є не один між нас хом'як.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
В саду грався хлопчик... Зламав
розквітлу вишневу він гілку.
Награвся та й кинув її,
на жаль, не відчув, як їй гірко.
Безпомічна гілка. Одна
лежить у траві. А що може?
Оббитий її пишний цвіт,
то хто ж їй тепер допоможе?
І хиляться грушки малі,
і сливки гілля простягають.
І яблуньки в пишнім цвіту
такої теж сили не мають.
А хлопчик веселий побіг,
награвшись весняним тим цвітом.
Не думав, що гілка не дасть
плодів йому сонячним літом.
---------------------------------------
Весняний хай радує цвіт,
плодами пригостить нас осінь.
Радіє ж йому увесь світ,
прозорих небес ясна просинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
Поглянь, дитиночко моя,
знов зазирає у віконце
веселий ранок... Розбудив
він наше ніжне, ясне сонце.
Його просив, щоб промінці
сипнуло у твою кімнату,
щоб розбудить тебе від сну,
розвеселити нашу хату.
Вставай, маленька,
простягни
до сонечка свої долоні,
йому подякуй за тепло,
що зігріває нас сьогодні.
Підем з тобою до ставка,
де з лебедятами лебідка
в прозорій плаває воді...
там рибки є і диво-квітка.
Низенько хилиться верба,
у косах в неї сяють роси,
бринить над квітами бджола,
і трави скошені в покоси.
Радій, ріднесенька моя,
до нас приходить ранок ясний
із добрим сонечком щодня,
щоб ти пізнала світ прекрасний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
Закликаю щастя світлими думками,
розвіваю смуток гарними піснями,
щирим, добрим словом день я зустрічаю,
бо любов у серці до Вкраїни маю.
Тут хліба у полі колос наливають,
в гаю соловейки весело співають,
у Дніпрі хлюпоче хвилечка прозора,
день, що є сьогодні, кращий ніж учора.
У ранкових росах сяє сонце світле,
чебрецем духмяним тут дорога квітне,
радує дзвінкий сміх кожну нашу хату,
веселить і гріє душу мамі й тату.
Закликаю щастя світлими думками,
розвіваю смуток гарними піснями,
щирим, добрим словом день я зустрічаю,
бо любов у серці до Вкраїни маю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Через луг стежина в'ється
аж до лісу, через річку.
Розбудила мама зранку
і мене, й мою сестричку.
Ми швидесенько зібрались,
бо на нас чекало сонце.
Вже проснулось, в росах вмилось,
зазирало у віконце.
Повело нас по стежині
до лісочку, де смерічки.
Там дозріли на галяві
запашні для нас сунички.
Вітерець легкий літає,
нахиляє низько віти.
Ген зайчатко визирає
з-за куща, де сині квіти.
Поряд жовті заясніли,
підібрав хтось колір вдало.
Усміхнулася сестричка,
барви серденько впізнало.
І матуся задивилась
на ті сині й жовті квіти.
І сказала: "Ви щасливі.
Ви найкращі в світі діти!
Маєм землю, що ввібрала
цвіт небес і сонця світло.
Є для нас, тому так гарно,
так яскраво все розквітло."
Через луг стежина в'ється...
переходимо знов річку.
Відзеркалюють вже хвилі
сонця й неба ясну стрічку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Відзеркалюється небо у ріці,
пливуть хмарки, ніби білі баранці.
Ой кудлата на них вовна, ой кудлата…
кучерявиться, немов в садочку м’ята.
Над водою в’ються ластівки, у них
піджачки чорненькі навіть у малих,
грудки білі, довгі хвостики, мов стріли.
А які ж ті ластів’яточка всі милі!
Ловлять ластівки комах тут. Ну і що ж?
В очерет сховавсь від них колючий йорж.
Бо злякавсь, що його можуть упіймати
ці проворні гострохвості ластів’ята.
Та ось хмарки всі з’єдналися в одну,
у велику сіру хмару і гучну.
Вже так голосно у небі грім лунає,
від дощу пора ховатись, кожен знає.
Стихне дощ, засяє сонечко ясне,
ми побачим, як веселка воду п’є.
Розбіжаться сірі хмари й знов на хвилі,
загойдаються веселі хмарки білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Це ж треба так любити Україну...
життям платить за воленьку ясну,
за дім свій рідний і свою родину,
за день, що в душі принесе весну.
Уміємо без зброї танк спиняти,
й радієм... ( хоч пролито стільки сліз!)
і сонцю, й небу, й цвіту біля хати,
вірим, що щастя запанує скрізь.
Вогнем пекельним лихо йде по долях,
готове все на світі спопелить.
Це ж треба так ненавидіть Вкраїну...
за те, що ми уміємо любить.
Ідуть у бій сини наші відважні,
виборюючи щастя мирні дні,
щоб усмішками зустрічати ранки,
в яких світанки будять солов'ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Ой калинонька рясна ясно квітне,
пелюстки її цілує сонце світле.
А як вітер прилетить - розшумиться,
потім стихне між гілок, серед листя.
Де калина ясний цвіт розсипає,
там козак красу-дівчину знов чекає.
Посміхаються до них тихі зорі
й місяць ясний... Він між хмар,
як човник в морі.
Має безліч різних чар темна нічка,
а козака вабить в косах гарна стрічка.
Радує той ніжний цвіт, що ясниться,
до тепер в моїй душі... Часто сниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
- Доле моя, доле! Усміхнись до мене.
Дивлюсь в твоє личко, а ти є сумна.
І чую у відповідь гірке:
- Війна.
- Доле моя, доле! В тобі ясні ранки,
матусина ласка, садок у цвіту.
І знов тихий шепіт:
- Руїнами йду.
- Доле моя, доле! Дозріло вже жито,
лелека крилатий під хмари летить.
І стогін нестерпний тривожить:
- Болить...
Невже нема Мудрості в світі такої,
щоб лютеє зло це змогла зупинить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Радує душу знов цвіт під вікном...
Сіяла квіти матуся.
Ніжні й прозорі пелюсточки в них.
Їх я сполохать боюся.
Мамині квіти, барвисті й ясні.
В них сонячна усмішка сяє.
На радість цей цвіт Господь дав землі.
Ним доленьку благословляє.
Пишні троянди тут наш тішать зір.
Мальви рум'яні і м'ята.
Квіти барвисті - це наш оберіг.
Гарна в цвіту наша хата!
В'ються по тину уже паничі.
І розцвіли чорнобривці.
Сонячні промені в них мерехтять.
Серденько гріють їх брівці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Летять ракети, і ревуть гармати...
Женемо ворога ми з рідної землі.
З мечем прийшов - від нього й згинеш, кате.
Тут місця ні на крок нема тобі.
Ідем вперед... хоч зморені. Незламні.
Всі, як один, згуртовані в бою.
І навіть ті, що Ангелами стали,
із нами тут в єдиному строю.
Ти гіркі сльози витри, Україно!
Зібрали сили ми свої в один кулак.
До Перемоги йдемо по руїнах.
Відродимося. Буде тільки так!
Ідем вперед... хоч зморені. Незламні.
Всі, як один, згуртовані в бою.
І навіть ті, що Ангелами стали,
із нами тут в єдиному строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
Чекає вечір нічку знов... і ти до мене теж прийшов,
сказав, що я немов та нічка синьоока.
Нехай я нічка, вечір - ти, нам вдвох у човнику пливти.
Чекає й нас життя-ріка, дзвінка, широка.
На небо місяць золотий ясненьких зірок вивів рій,
щоб нічка зорями для вечора світилась.
Черемхи ніжний білий цвіт, як нічку, і мене п'янить.
Здається, я в твоїх обіймах заблудилась.
Примовк вже й вітер у гаю... шептав калині :"Я люблю,"
і верби стихли, й навіть хвиля не хлюпоче.
Слова, що нічці чарівній шепоче вечір молодий,
є ніжними. Почути їх - кожен захоче.
Чекає вечір нічку знов... і ти до мене теж прийшов,
сказав, що я немов та нічка синьоока.
Нехай я нічка, вечір - ти, нам вдвох у човнику пливти.
Чекає й нас життя-ріка, дзвінка, широка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Ламав Калину вітер... Потішався.
- Злякалася? Я нищечком підкрався. Як гарно ти переді
мною гнешся. Чому тоді привітно не всміхнешся?
Калинонька хилилася все нижче, а вітер гув та під-
бирався ближче. Все нижче віти нагинав, листочки рясні
обривав. Навіть до ягідок добрався зелененьких. Не по-
жалів він і маленьких.
- Я ж веселюся, - шепотів. - Радію! А от тебе не розумію.
Все хилишся, а непокірна. Треба мені, щоб була вірна.
На те Калинонька сказала:
- Ой, вдача ж у тебе погана... Лихий ти, вітре. Пустовій.
Так навіть думати не смій!
Це перед Богом я хилюся й з пошаною за землю цю мо-
люся, бо тут моє коріння. А ти без кореня. Ти, вітре, без
насіння. Моє ж розвіяв ти по світу. Та знай, воно скрізь
проросте.
Ой, скільки буде цвіту! І пісня задзвенить моя, і залунає
мова. Зігріє душу колискова.
Тебе я, вітре, не боюся.
Прийде пора -
до щастя усміхнуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
Сміх розсипався навколо, засвітивсь, де вишня.
Це сміялась дівчинонька, що до мене вийшла.
А сміється вона завжди весело та дзвінко.
Розцвіте від того сміху й яблунева гілка.
Вийде місяць ясночолий зорі розсипати,
буду свою дівчиноньку ніжно цілувати.
Любі серденьку дівчини зорянії ночі,
а мені - біленьке личко, її карі очі.
Ясні зорі для нас будуть сяять аж до ранку.
Збере срібло-сміх у росах сонце на світанку.
Попрошу, щоб завтра знову дівчинонька вийшла
у садочок зелененький, де розквітла вишня.
Сміх розсипався навколо, засвітивсь, де вишня.
Це сміялась дівчинонька, що до мене вийшла.
Заяснів він по всіх вітах, в травах залишився,
в моїм доброму серденьку радістю розлився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
У синім небі знов лелеки в'ються...
Лелеченьки, веселики ясні.
Є поміж них і мій малий журавлик,
гойдає ген хмарину на крилі.
Його я упізнав! Це наш крилатий,
це наш отой веселик молодий.
Це він, як осінь золотила гай наш,
у теплий край летіти не хотів.
Всі журавлі зібралися у зграї,
а він ходив, неначе щось шукав.
"Не хоче відлітати наш журавлик,"-
тоді татусь зажурено сказав.
Я часто говорив:"Послухай, друже!
Лети мерщій, бо ж крилоньки дано!
Я підросту й залишу свою хату,
в весняному саду своє село.
Лети, маленький! Крилонька зміцніють,
тебе піднімуть легко в синю вись.
Та тільки пам'ятай, що я чекаю,
весною ти, будь ласка, повернись!"
Він полетів... А що ж було робити?
До зграї вже останнім він пристав.
Що рідний край є наймилішим в світі,
видно, тоді вже мій журавлик знав.
Де тато й мама, і твоя родина,
де поле й річка, і квітучий гай,
й твоя тут Батьківщина є, дитино,
до неї, як журавлик, повертай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Поглянь, дитино, світиться роса...
це в ній земля вмивається раненько.
Ці роси нічка дарувала їй,
щоб зраночку умилася чистенько.
Від чистих рос ясніють небеса,
і пташка ой як весело співає.
Поглянь, дитино, сад наш у цвіту,
весна цім цвітом світ благословляє.
Вставай і ти, ріднесенька моя,
умийся, стрічки заплети у коси.
Біжи мерщій, поглянь на наш садок,
побачиш, як цілує сонце роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо,
обпалило віти на тополі...
Розцвіли червоні маки в полі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна мати.
А там, де полечко бідою зрито,
знову сіять золотисте жито.
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо.
плачуть зорями над полем ночі...
Повні сліз волошок сині очі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна мати.
А там, де полечко бідою зрито,
знову сіять золотисте жито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Не все в житті є так, як нам хотілось...
Коли снігами сіється зима,
нам хочеться, щоб серденько зігрілось,
то ж теплого, ясного просим дня.
Коли в зеніті сонце знов сміється,
ховається у затінку жара,
а чи радіти нам тоді вдається,
чи прохолодного бажаєм дня?
Як хмуриться і плаче небо сіре,
і час прийшов дзвеніть гучним громам,
й тоді не так... нам знов чомусь здається,
бо ж спокою усім бракує нам.
Не все в житті є так, як нам хотілось,
усьому тут своя пора і час.
За кожен день всі дякуймо... та знаймо:
багато що залежить тут й від нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
З'явилися грошенята в нашого Олекси,
став додому приносити мармелад та кекси.
Не любив, скажу по-правді, Олесь працювати,
а тут раптом помітили, що щось став міняти.
Він учора своїй тещі приніс паляницю,
дав дружиноньці Галині на нову спідницю.
На бублики - малій доні, сину - на сорочку,
із сусідом розмовляє тихо у садочку.
Згадав добрий син Олекса і про свого тата,
привітав з днем народження молодшого брата.
А сьогодні він розчулив сусідку Марію,
їй подарував новенький подрібнювач "Мрію".
Знає Галя, дякуючи кумі за відвертість,
зрозуміти лиш не може, за що така щедрість?
За що такі подарунки, й Марія не знає,
це вона гніденьку Мію знов три дні шукає.
Тут спокійний лиш Олекса, бо йому відомо,
навчив циган конячину вертатись додому.
Нема чого й хвилюватись. Прибіжить до хати.
Вже не вперше доводиться її продавати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Наснилося Козі, що Цап прийшов у гості...
аж дихать не дало, звело груди від млості.
Давненько на Цапка отого позирала,
й він часто поглядав... лиш очі опускала.
Проснулася Коза... А як прийде насправді?!
Розхвилювалася, скажу я вам по-правді.
Варила. Смажила. Всього було багато.
Принесла ще й трави, поприбирала в хаті.
А тут у двері й Цап... Побачила Козичка,
не знає, що сказать. Змінилася на личку.
Та Цап наш - молодець! Хоч він не розгубився.
Ой, як він смачно їв... добряче ще й напився!
По воду, з джерела, ходили вони вдвох.
Живуть дружно й тепер... вже, правда, в чотирьох.
Бо у Козички є козляточка-близнятка.
Отой смачний обід запам'ятав їх татко!
Якщо солодкий сон і вам комусь присниться -
готуйте й ви обід. А раптом пригодиться!
Поїсти ж бо мастак - у нас кожен Цапок.
Вже не одній козичці на користь цей урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Весняний день стоїть вже на порозі...
в торбинці радість він несе у світ,
то ж весело всміхається до сонця,
щоб дарувало нам свій ніжний цвіт.
А сонце ясне, щедрістю багате,
на землю сипле промінці ясні
і барвами усіх нас зігріває,
в смарагдовій розсипавшись траві.
І якби важко не було б в житті нам,
весняний день порадує теплом.
Неначе сонце, наша Україна,
зігріймо й ми її своїм крилом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Ой, як щедро сонце всіх нас зігріває...
Сонечку ясному хто допомагає?
Встану вранці рано, попрошу багато
промінців у сонця й буду розсипати.
Я допомагати тату й мамі вмію
й сонечку ясному, думаю, зумію.
Сонячне проміння, що зберу в долоні,
ягідки зігріють калині червоній.
Промінцям зрадіють баклажани сині,
буряки та морква, огірочки й дині.
Підмалюю щічки яблуньці в садочку,
вишеньці рожеву одягну сорочку.
Ще сипну проміння квітам під віконцем,
весело всміхнуся я до всіх із сонцем.
Буду й в день похмурий радість дарувати,
бо ж і я, як сонце, вмію зігрівати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
І як могло таке насниться?..
Зло із Добром схотіло биться,
де радість ходить разом з сонцем,
де чорнобривці під віконцем.
Де мальви квітнуть біля хати
і в'ють гніздо бузьки крилаті.
Де ластів'ятка у гніздечку,
там, де любов живе в сердечку.
Не стало... Як могло насниться?!
Хатина зникла і криниця,
лиш сад, обвуглений, чорніє.
Насправді ж, хто таке посміє?
Цей сон - гіркий, такий невтішний.
"О, Боже мій, який є грішний,
хто нищить так святе посміє.
Невже він цьому ще й радіє?" -
на думці цій себе ловлю.
А ще страшніше, що... не сплю.
І це не сон - здається так...
Не снилося такого й в снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Знай, розцвіте земля...
прикрасить Божий цвіт
ліси й поля, й на гори він збереться.
Розсіється туман, зрадіє поле й гай,
і сонце радо ранку усміхнеться.
І Перемоги день
зустріне співом птах,
і мрія знов ясна, знаю, воскресне.
Щоб доленька цвіла і щедрою була,
цю радість подаруй, прошу я, весно!
Цей переможний час
все ближче з кожним днем,
відважно всі свій край ми захищаєм.
Знай, розцвіте земля,і заспіває птах,
бо світ ясний любов'ю зігріваєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Сіли на озеро лебеді білі,
їх не злякали зими заметілі.
Скільки ж краси від них в білому світі...
серед зими дарували нам літо.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Лебеді білі - тихе світання.
Лебеді білі - радість кохання.
Тихо-тихесенько сіли на воду...
де задивляюсь я на твою вроду.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Їх прийняли сині, лагідні хвилі.
Знають вони: там, де двоє - щасливі.
Кличе до танку знов лебідь лебідку,
я ж шепочу, що ти схожа на квітку.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Лебеді білі. Лебеді білі.
Серед зими до нас прилетіли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Завіяла, засіяла зима...
старалася всю ніч вона не марно.
Вже вся земля у білому вбранні,
зима радіє. Справді, дуже гарно!
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
Відпочивають яблуньки в саду,
і яворам вже сняться сни солодкі.
Зима радіє: час є до весни,
і ночі в неї зоряні та довгі.
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
Як гарно, коли сонечко зійде,
і сніг легкий у ньому заіскриться.
Дарує світ веселки кольори,
щоб в холоди змогли у них зігріться.
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Дарую вам свою любов,
немов промінчик сонця,
щоб висушила гіркоту
до крапельки, до донця.
Дарую вам свою любов,
мов теплоти краплину,
щоб немов сонця промінець,
зігріла кожну днину.
Хочу, лелека щоб кружляв,
веселка в небі квітла,
щоб добротою повнивсь світ,
щоб більше стало світла.
Щасливі щоб були всі дні,
до зір всміхався вечір,
солодкими щоб стали сни
у нашої малечі.
Даруймо всі свою любов,
нехай хоч і краплину.
Ті краплі - сонця промінці,
зігріють кожну днину.
Мільйони крапельок таких
освітлюють дорогу.
Їх теплота розтопить лід,
приблизить Перемогу.
Нехай любові ніжний цвіт
усі серця зігріє,
і Перемоги торжество
любов'ю заясніє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Мої слова... Це вами серце плаче.
Іде війна. Не кожен її бачить.
Та знаю я, що маєте ви крила
й несете радість ту, що світ заполонила.
Слова мої, мовчати вам не треба.
Летіть з подякою до Бога в синє небо.
І на сторожі миру прошу станьте,
бо світ у нас такий прекрасний. Гляньте.
Слова мої, розкрийте свою силу.
Зберу в долоні й щедро вас розсію,
щоб заясніли вами скрізь дороги,
які ведуть нас всіх до Перемоги.
Найменшої стежини не минайте.
Насійтесь. Проростіть, бо ви потрібні.
Знайте: у кожнім з вас є радість і надія,
віра в добро й зігріта сонцем мрія.
За Правду станьте, прошу вас, горою,
синів прикрийте наших ви собою.
Зміцніть їх крок, примножте їх ви сили,
щоб в дні яснім ми кожному раділи.
Різдвяної всім зірки світло сяє,
віру в Добро з нас кожен в серці має.
Мої слова... благайте й ви у Світла,
щоб Мир зійшов, Вкраїна стала вільна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Сіємо, сіємо, посіваєм,
з Новим роком всіх вітаєм.
З Новим роком, з новим щастям.
Хай в житті усе вам вдасться!
Є золотисті у нас зернята,
щоб раділа ваша хата.
З Новим роком, з новим щастям.
Хай в житті усе вам вдасться!
Сіємо, сіємо, посіваєм,
Миру вам усім бажаєм.
З Новим роком, з новим щастям.
Хай в житті усе вам вдасться!
ЗІРКА ЯСКРАВА В НЕБІ ЗАСВІТИЛАСЬ
Зірка яскрава у небі засвітилась,
Божа дитиночка в яслах народилась.
У хліві біля ягняти усміхнулась сину мати.
Усміхнулася.
Весело, весело Ангели співають,
а пастушки на колінця припадають.
У хліві біля ягняти усміхнулась сину мати.
Усміхнулася.
Ще прийшли здалеку три поважні царі,
Божому Сину принесли щедрі дари.
У хліві біля ягняти усміхнулась сину мати.
Усміхнулася.
ОЙ ВОДИЧКО-ЙОРДАНИЧКО
Ой водичко-йорданичко...
Ой водичко-йорданичко,
умий чисте наше личко,
умий чисте наше личко.
Ми дівчатонька красиві...
Ми дівчатонька красиві.
А ми хлопці всі сміливі,
а ми хлопці всі сміливі.
Ой водичко-йорданичко...
Ой водичко-йорданичко,
умий чисте наше личко,
умий чисте наше личко.
ПРИЛЕТІЛА ЛАСТІВКА
Прилетіла ластівка, стала щебетати:
"Ой вийди, господарю, із своєї хати.
А в тебе у полечку, житечко на сонечку,
пшениця, квасоля... щоб весела доля."
Прилетіла ластівка, стала щебетати:
"Ой вийди, господарю, із своєї хати.
А в тебе в садочку яблуньки в рядочку,
вишеньки та сливи... щоб були щасливі."
Прилетіла ластівка, стала щебетати:
"Ой вийди, господарю, із своєї хати.
А в тебе, як квіточки в вишиванках діточки,
як сонечко ясне... бо життя прекрасне."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Просить земля:"Хмариночко, полий!"
Хмаринка полила б, та стільки нема сили.
Та ось з'явились хмарки, звідкіля?...
й громи так грізно-грізно задзвеніли.
І вже шумить, іде рясненький дощ,
бо ліс і поле сизі хмари вкрили.
Радіють яблуні та груші у саду,
умився персик, напилися сливи.
Повивсь сміливо вгору виноград,
у вишеньок розчервонілись щічки.
На грядці веселяться:"От так, так...",
під листя лиш ховаються порічки.
Вони такі маленькі. Налякав
їх дощ рясний і грізний грім. Не знали,
що на це свято - диво дощове,
уже давно навколо всі чекали.
Воно прийшло. Прийшло!.. Радіти час,
бо життєдайної все сили набереться.
А поміж хмар веселочки дуга
до всього світу радо усміхнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Під ногами килим... шелестить
лист опалий, кольорами квітне.
Морозцем вже пахне, заіскрить
незабаром покривало сніжне.
У весни є килим-оксамит,
землю вкриє, цвітом забуяє.
Сонцем ясним літо звеселить,
райдужними барвами заграє.
Є в житті у кожного пора,
коли доля сонцем обігріта.
А якщо повіють холоди,
їм на зміну знову прийде літо.
Під ногами килим... шелестить
лист опалий, кольорами квітне.
Морозцем вже пахне... порадій,
вміє гріти й покривало сніжне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
В гайочку нашім, за селом,
де кущ калини квітне,
дзвенить маленьке джерело,
таке веселе й світле...
Навчилось, мабуть, в солов'я,
сюди він прилітає,
гніздечко в'є поміж гілля
і весело співає.
Стихає наше джерельце,
його нам не впізнати,
в хвилини ті, як соловей
в гаю почне співати.
Проте, як день знов заяснить,
воно всіх розважає.
Кожен в дзвінкому голоску
спів солов'я впізнає.
В гайочку нашім, за селом,
де кущ калини квітне,
дзвенить маленьке джерело,
таке веселе й світле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Вітер знов грає на флейті...
хмари збирає у танок.
Потім їх знов розганяє,
вийшовши зранку на ґанок.
Іноді плакати стануть:
- Ну, для чого ми зібрались?
Вітер-дебоша всміхнеться:
- Та ж то ми так розважались!
Сердяться хмари... аж сірі
від хвилювань. Я не знаю,
як можна так жартувати?
А вітер ховається в гаю.
Там почекає... Розбіглись?
Він тоді знов закружляє.
Осінь золотить листочки,
вітер тихенько зриває.
Часто буває закриють
все небо хмари ті вперті.
Золотом сіється осінь...
вітер знов грає на флейті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Радує легкою свіжістю
неба блакитного просинь.
Тішиться ясними барвами,
всіх зачаровує осінь.
Щедро розсипала золото
в полі, в саду, у гайочку.
А для землі вона вишила
гарну святкову сорочку.
Айстри, жоржини, гібіскуси,
цинія, флокси, майорці,
стихлі троянди, петунія
барвами грають на сонці.
Крокуси навіть з’явилися,
ніби весни погляд ніжний.
І чорнобривці дарують нам
усміх свій сонячно-світлий.
Можуть вони і нахмуритись,
як пелюстки дощ заросить.
Осінь тоді знов у літечка
теплих деньочків попросить.
Хоч павутинки-сріблиночки
в барви яскраві вплетуться,
в дотиках теплого літечка
квіти осінні всміхнуться.
Радує легкою свіжістю
неба блакитного просинь.
Тішиться ясними барвами,
всіх зачаровує осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Вклоняюся я перед Богом
за мову ясну, гомінку.
Веселу, красиву й привітну,
таку мелодійну й дзвінку.
Немов у віночку барвистім
в ній сонячні, ніжні слова:
татусь і матуся, й родина,
і рідна квітуча земля.
Навчання і труд, й відпочинок,
є радість й щаслива сім'я.
На жаль, тут розсипались сльози,
та в силу добра вірю я.
Як гарно, коли сонце й небо,
і полечко, й хліб, урожай.
Є друзі, і є Батьківщина,
і річка, й лелека, і гай.
Хай МИР й ПЕРЕМОГА прилинуть,
завжди в них квітує весна.
Хай світиться радістю мова,
і доленька квітне ясна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
За вікном знов дощик моросить,
заховавсь Барбосик наш у буду.
Я люблю, як дощик той шумить,
пісню дощика я слухать буду.
Дощик, дощик... Дощик, поливай
наш квітник і полечко, й садочок.
Клени золотисті край доріг
радує нехай твій голосочок.
Проростуть зернятка золоті,
стрілочки до сонця потягнуться.
І над рясним цвітом навесні
дзвінкотючі ластівки зав'ються.
За вікном знов дощик моросить,
хитрі очки з буди визирають.
Слухаю й радію... Як дзвенить!
Бо й для мене краплі ті співають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
З веселим шумом яворів
прилинув дощ здаля.
Давно молилась небесам,
хотіла пить земля.
Ще й легкий грім загуркотів,
зовсім не сердивсь. Ні.
Він так радів, що дощ приніс
у ці спекотні дні.
А дощ шумів, шумів, шумів...
умився наш садок
і річка наша гомінка,
й веселим став гайок.
Напився досхочу город
і в полечку хліба.
Між хмар з'явилася в цвіту
веселочка ясна.
Цвіти, наш краю! Тішить хай
з нас кожного твій цвіт.
Барвиста райдуги краса
ясніє на весь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Говорили двоє в полі:
«Гарне плаття є у Олі.
На нім соняхи високі
і волошки синьоокі.»
Говорили двоє в лузі:
« З нею ми - веселі друзі.
Вона дома залишилась,
що не з нами - засмутилась.»
Говорили двоє в лісі:
«Так багато на горісі
виросло плодів! Збираймо
та всіх друзів пригощаймо.»
Всім по жменьці… А три - Олі,
про яку згадали в полі
там, де соняхи високі
і волошки синьоокі.
Про яку згадали друзі,
як були в квітучім лузі.
Говорили ще й у лісі,
де горіхи на горісі.
Оля братика малого
доглядала і сестричку.
Підростуть - в п'ятьох всі підуть
по горіхи в ліс, за річку.
МАВПОЧКА
Мавпочка хвостата
бігала, стрибала,
хвіст свій доганяла.
А догнати не змогла.
Натомилась. Сіла.
Та й побачила хвоста.
"Ось він. Є!" - зраділа.
А той хвіст мавпячий
зовсім неледачий.
Вліво, вправо так вертівся,
що й на мить не зупинився.
Мавпочка зловила,
лиш коли присіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Гойдається лихо на хвилях морських,
хвилюється, піниться море.
Який же це жах!.. Ой недобрий який
той, хто в світ пустив таке горе.
Хизується лихо, а хвилі несуть
до берега зло те недобре.
Хвилюється море... А рибонька, глянь,
мале рибеняточко горне.
Тому й уповільнився хвиль стрімких біг,
а чайки понесли на крилах
пересторогу... Всі чують від них:
"Зробіть все, що є в ваших силах!
Вини у тім, море, твоєї нема,
що лихо те хвиля понесла.
Знай, знищать його ті відважні в човні,
до щастя в руках їхніх весла."
Ще весело хвилі плескатимуться,
де гірко так чаєчки квилять.
Бо знищать біду ті відважні, в човні,
що світло несуть, в щастя вірять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Ой співай, пташино! Ой співай, маленька!
Радуй добрі й ніжні, лагідні серденька.
Пісню чують клени, що біля дороги.
Хай зникають, пташко, наші всі тривоги.
Хай наллються в ґронах ягідки калини.
Радує нас осінь й білі, срібні зими.
А весна рожевим звеселяє цвітом.
Хай летить, пташино, пісня ця над світом.
Від твоєї пісні на душі так світло...
Співай, моя пташко, щоб і літо квітло.
Ой співай, пташино! Ой співай, маленька!
Радуй добрі й ніжні, лагідні серденька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Захотілось бегемоту
Оту, Оту, Оту, Оту...
на свою іти роботу.
От пішов, узявши арту,
по дорозі зустрів Авпу.
Та до школи поспішала
і вела малого Ава.
Де працює бегемот?
По професії хто От?
Кого зустрів по дорозі
недалеко тут, на розі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Вже шостий день творив Господь… пора б і відпочи-
ти. Радів і милувався Він тим, що вдалось зробити.
Широкі бачив скрізь лани, ліси, гаї, діброви. Ходи-
ли стада, паслися там вівці і корови. Побачив ріки і мо-
ря, й малесенькі джерельця.
Радів Господь, бо ж гарно так… і все йому до серця.
Світило сонце. Промінці увесь світ зігрівали. А риби
плавали в ріці, ще й качечки пірнали. І звірів запустив
Господь у воду і на сушу. Линув з усюди пташок спів, і
тішив Богу душу.
Усе те рухалось кудись, літало і пищало. Тут кожен що
хотів робив. Хтось гриз щось, а щось спало.
Погладив бороду Господь… Замисливсь:"Де порядок?
Хтось має керувати всім. А хто наробить грядок? Для ко-
го все це в світі цім? Йому лиш милуватись?"
Думки роїлись в голові, то ж став Господь старатись.
Прийшлось багато що зробить. Аж чуб спітнів. Ні грама
не з’їв, не випив, а зате в цей день створив Адама.
Радів Господь, що оживить й відпустить. Хай працює.
Та знов замислився на мить: «Один чого вартує?»
І грались сонця промінці, зігріли Богу щічку. Він усміх-
нувся і створив красуню-жінку, чічку.
Адам таки всьому дав лад... й дружинонька без діла й
хвилини не сиділа.
Від них пішов весь рід людський. Усі ми Божі діти.
То ж думати тепер вже нам, як в цьому світі жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
Моя ти рідна, сонячна моя!
Ромашки квітнуть у колоссі жита.
Стоптати хочуть твій веселий цвіт.
Та Бог дарує все нові нам лі́та.
Цвіт калиновий, пісня солов'я.
Біля воріт і під віконцем квіти.
Люблю тебе, Вкраїнонько моя.
Своє гніздечко тут я буду вити.
Ти вистоїш, бо ми у тебе є.
Відважні, мужні, сильні українці.
Для нас відкрито серденько твоє.
Разом ми сильні, а не поодинці.
Єдиний, непоборний ми народ.
Цінуємо і незалежність, й волю.
Моя ти рідна! Сонячна моя.
Всі віримо в щасливу нашу долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Якби не було смутку,
ми б радості не знали.
Якби біди не було,
Добра б не відчували.
Якби було лиш світло,
не знали б що є ночі.
Є долі чоловічі,
є доленьки жіночі.
Є в світі Правда й кривда,
солодке і солоне,
душевне й безсердечне,
гаряче і холодне.
А хочеш чи не хочеш,
ти мусиш це прийняти.
Дано велике Право –
що хочеш вибирати.
Які хто вибрав зерна,
такі і висіває.
Хтось все до серця горне…
хтось серденька не має.
Та завжди є сильніші,
й таких у нас багато.
Хто сіє зерна Правди,
того не подолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Лелека в небі голубім
радіє дню ясному.
А я йду садом... ось мій дім,
приїхала додому.
Гудуть тут бджоли... (гарно так!)
по всьому саду в'ються.
А рясні віти деревець
все нижче, нижче гнуться.
Умиті росами плоди,
освячені дощами.
Ще й сонця ясного вони,
зігріті промінцями.
З цікавістю зирить услід
весела наша слива.
Вона помітила, що я
як татко йду... Щаслива!
Молодих грушок ваблять зір
плоди рясні, духмяні.
Налиті сонцем, яблука
радіють... Упізнали!
Тут пахне медом... виноград
за віти учепився.
Дозрілі ґрона тягнуть вниз,
та він не підкорився.
Люблю цю пору літню я,
що тішить нас плодами.
Який п'янкий в них аромат...
так пахнуть руки в мами.
Лелека в небі голубім
радіє дню ясному.
А я йду садом... ось мій дім,
приїхала додому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
В промінні сонця ніжиться земля,
притихла наша нива.
В пошані колос хилить золотий,
бо ж гарно так вродила.
Набрався сили колос від землі,
вже налились зернята.
Схиляє віти до землі садок,
радіє сонцю хата.
З-під листя яблунь дивляться на світ
плоди червонобокі.
На грушку задивився виноград,
рум'яні й в неї щоки.
За садом поле... соняхи в цвіту,
в них промені-пелюстки.
А далі, далі... в бій іде солдат,
і плачуть хати-пустки.
Добро і зло... йде битва за життя,
щодня гірчить ще гірше.
Взяв біль землі на себе Син-солдат,
і зла не буде більше.
В промінні сонця ніжиться земля,
притихла наша нива.
В пошані колос хилить золотий,
бо ж гарно так вродила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Якось Жираф сказав:
- Так, так...
Почули його Горобці і здивувалася:
- Це як?
За ними Крокодил:
- Це знак.
Тупнув ногою навіть Лось й промовив
спересердя:
- Ось!
- Так, так... Це як? Це знак? Вже й "Ось"? -
шептав в кущах тихенько хтось.
І у норі хтось заховавсь. Всі розуміли, що
злякавсь.
Такий зчинивсь переполох... Тут чули
"Ай!", і "Ну!" і "Ох!".
Що тут було... Таке знялось. Забули з чого
й почалось.
Шукали винуватця? Так.
Його знайшли. Це був Їжак. Бо ж чули всі,
як сказав "Ак!"
А чи це так?
Хто зна, що хочеться тій знаті? А винні є
невинуваті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Іду вперед ... я не спинюся,
бо ж обіцяв, що повернуся.
Мов крапля в морі, всього значу.
Та множить сили те, що бачу.
Ось житнє поле… хліб в колоссі.
Волошки у твоїм волоссі.
Мов мавка у вінку барвистім.
Слова дзвенять в промінні чистім.
Де хлібне поле, біля річки,
злились в одне наші доріжки.
Іду вперед… я не спинюся,
бо ж обіцяв, що повернуся.
І буде все в нас, як хотіли.
Твій ніжний погляд множить сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Напився ранок з рук землі роси
та й підійшов тихенько під віконце.
А тут троянди... у своїй красі,
пелюстки цілувало саме сонце.
Квітнуть вони під маминим вікном,
зачарувався ранок ніжним цвітом.
Тут чорнобривці, мальви, паничі...
той ясний цвіт так пахне теплим літом.
Духмяно-ніжний в літа аромат,
такий приємний, солодко-медовий.
Клематис, флокси, сальвія і мак...
цей літній час по-справжньому казковий.
Спинивсь на мить тут ранок, в квітнику,
замилувався барвами ясними.
Тепер до нього завітають в сни,
бо вже давно є гостями моїми.
В них бачу й взимку усмішку ясну
і відчуваю мамині долоні.
Троянди квітнуть в нашому саду...
вдвох з ранком я милуюся сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Веселиться літо… Стільки справ!
Веселково в травах пишних квітне.
Тут в ромашок пелюстки від хмар,
барви всім дарує літо світле.
Вже пройшлося літо по полях,
квітнуть маки там й волошки сині.
Голосно виспівує в гаях,
щоб ті ще дзвінкіше задзвеніли.
Ось пливе у човнику воно
по ріці прозорій… Вітер крила
розпростер, неначе вільний птах,
й тішиться: « Які легкі вітрила!»
Літа цвіт вже вплетено в вінки,
що пливуть тихенько вниз по річці...
Доленьку свою впізнає хтось
по тих барвах й кольоровій стрічці.
Не сполохать би віночки ті,
що несуть дбайливо легкі хвилі.
Хай торкнуться ніжних, добрих рук…
це для них є миті ці щасливі.
Літо пливе в човнику легкім,
оберегом є… бо добре знає:
серце, повне ласки й теплоти,
на віночок свій давно чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
«Важлива я!» - сказала ґава й всіх горобців з двора
прогнала. Стала клювать смачні зернята. Була ж тут го-
роб’їна хата!
Дивились горобці й чекали, а потім сердитися ста-
ли. Зібрались в зграю – і до ґави. Всі дружно проганя-
ти стали.
Ой було крику, було крику... як гнали ґаву ту велику.
Кричали горобці, не ґава. Та так тікала!
Лиш зрідка чулось «Кар.р.р!», «Кк.к.к…», «Ай.й.й!»
На чуже рот не розкривай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Захотів Рак женитися та й став вибирати… Чи то Жабку,
чи Ластівку за дружину взяти?
Ластівка у небо лине, з ним жити не стане. Така вільна та
красива на нього й не гляне. Жабка товста, вирячката. Бу-
дуть всі сміятись.
Тут згадав ще Рак про Щуку, та й став придивлятись. Є во-
на прудка й весела, гарну має вроду. До того ж його сусід-
ка, як він любить воду.
Про свій намір сказав Щуці, та довго мовчала. Сама дав-
но чоловіка вона вибирала.
Знала Щука – Рак клешнятий їй зовсім не пара. Все ж, на ди-
во, погодилась, Ракові сказала: « Буду тобі за дружину. Ди-
вись, щоб був вірним. Та ще хочу, кожен день щоб був у ме-
не вільним.»
Зрозумів Рак – працювати Щука й дня не стане. Зате, як
приємно буде, як на неї гляне. Бо ж струнка, у модній сукні,
Очі два карати. Де ж такої ще красуні йому пошукати?
Було гарно все спочатку, Щука догоджала. Але згодом то-
го Рака у корчі загнала. Став він рідко виходити. Як про Щу-
ку чує, тоді задом наперед він чомусь мандрує.
А вона тим часом, гляньте, воду розсікає. Плаває собі, де хо-
че та ще й всіх лякає. Як захоче, може й з’їсти кого зловить,
Щука.
Чи не тому, що шлюб з Раком є й для неї мука?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Ведмідь прийшов до Черепахи… Їй розказав, що у думках,
у очі пильно подивився і запитав: «Чи буде так?»
Та, що хотіла, розпитала, а потім так йому сказала:"Не кожен
день в житті є свято. Я бачу перешкод багато. Чимало часу й сил
піде, поки до тебе це прийде."
Не захотів Ведмідь чекати. Вже голова не та і лапи, і шерсть на
ньому негуста. Було в житті стільки пригод…
Спитав: «Якщо без перешкод?»
То ж Черепаха міркувала… Все варіанти вибирала, чомусь кру-
тилася й кривилась. Потім пішла та ще й умилась.
Сказала: « Сил пішло багато, щоб перешкоди ті прибрати.»
Ведмідь їй добре заплатив, без перешкод же захотів. То ж Чере-
паха заробила. Є у Дубаї в неї вілла, і на Канарах, кажуть, має. Бо
хто працює – заробляє!
Тепер Ведмідь щороку спить. У снах приходить щастя мить.
Існують перешкоди. Так. Та не шукайте Черепах. Нехай ніякі пе-
решкоди не роблять нам в житті погоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Теплоти дає Бог літу, не стоптати Його цвіту.
Україна в нас єдина - не поставиш на коліна.
Щоби доля наша квітла, дружно всі йдемо до світла.
Варті гарної ми долі, вільні мов вітри у полі.
Україна – наша мати, завжди будем захищати.
Ми її відважні діти, вміємо життю радіти.
Теплоти дає Бог літу, не стоптати Його цвіту.
Україна в нас єдина – не поставиш на коліна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Наснилася мені знов наша хата,
що у саду вишневім край села.
Веде туди стежина споришева,
по ній до нас приходила весна.
Наснилася матуся біля хати,
тут мальви зазирають у вікно.
Мене вона з дороги зустрічати
виходила частенько за село.
В матусиних очах я бачу смуток,
і гіркоти, і болю скільки в них.
А я ж хотів у них побачить радість...
на хвильку ж завітав, коли бій стих.
Я повернуся, мамо! Повернуся.
Тобі усмішку ніжну поверну.
Мене зустрінеш знов на тій стежині,
яка приводить в рідний край весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023
Три берізки посадили діти.
Три зовсім малесенькі дере́вця.
Доглядали. Поливали часто
кожен із маленького відерця.
А вони так швидко підростали,
вгору йшли, і крони мали пишні.
Прибігали часто сюди діти.
шпаченятам приносили вишні.
А біля берізок, гляньте, справа,
ще дубок росте стрункий, крислатий.
Посадив у той же день Валерка,
щоб було кому їх захищати.
Часто йшли дощі… гриміли грози.
І дубок, й берізки підростали.
Непомітно роки пролетіли,
діти виросли… дорослими вже стали.
Розлетілись. Вивчились і кожен
вже зумів своє гніздечко звити.
Все ж знаходять час, хоч і нечасто,
у казковім раї цім зустрітись.
А у їх щасливих гарних діток,
промінь сонця на обличчях грає.
Хтось зробив криничку тут маленьку,
весело джерельце в нім співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Я повернувсь! Я прилетів здалека
із вирію до рідного села.
Раділи всі раніше:"Ген лелека!"
Ця мить завжди солодкою була.
А я літав у просторі... і крила
мене здіймали в небо, вище хмар.
Тепер мені здається - я безкрилий,
навколо мене згарище примар?
Гніздо моє... куди воно поділось?
Де ті, хто завжди так радів мені?
В біді мій край, та я здіймаю крила,
жагу життя не спалиш у вогні.
І я знайду... ті сили відшукаю,
щасливу мить я поверну собі.
І лелечата в небі закружляють,
і знову всі зрадіють, як тоді.
"Лелеченько! Погляньте, ген лелеки!.."-
зігріють душу ці слова ясні.
Я повернувсь! Я прилетів здалека.
За щастя - жити в рідній стороні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
У ставку живе карась.
Називають його Ась.
Є велика довга щука.
Кличуть всі її тут Ука.
Плаває ще краснопірка.
Це, звичайно, спритна Пірка.
Та ще є великий лин
А у нього кличка Ин.
Водиться великий короп.
Кличуть дружно його Ороп.
Є два друга сом й судак.
Нерозлучні Ом та АК.
Пише Ась віршів багато.
Їх читає всім на свято.
Пірка грає та співає.
Гарний голос вона має.
Про порядок дбає Ин.
Ороп має магазин.
Ом є мудрим, всіх навчає.
Про здоров'я всіх Ак дбає.
Оселилися тут Абки.
Так і є. Це спритні жабки.
Ой, як весело пірнають...
Завжди настрій гарний мають.
Живуть дружно. Одна мука.
Дістає усіх тут Ука.
Та терпіть не варто муку.
Вкинем знову в річку Уку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Як проводжала мама у життя,
навчала жити із людьми по-правді.
Знала матуся: доленька свята
уміє посміхатися насправді.
На щастя мама вишила рушник,
на ньому квітне ґронечко калини.
Щоб доленька привітною була,
матуся вишила ясні жоржини.
Не раз казала, що в житті пройти
мені доріг багато доведеться.
Тому просила друзів берегти,
для них завжди тримать відкритим серце.
На щастя мама вишила рушник,
який же гарний він, барвистий, світлий.
Як доторкнусь - відчую ласку рук,
матусин погляд бачу ніжний. Рідний.
Життя навчила мама цінувать,
нікого у біді не залишати.
Бо тільки серце з ласки й доброти
зуміє радощі життя пізнати.
На щастя мама вишила рушник,
у ньому сонце кольорами грає.
Я бачу, як в медових пелюстках
матусина усмішка розцвітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Нема тих слів, щоб передати,
що я насправді відчуваю.
Болить душа моя, бо знаю,
хтось в полі маком проросте,
волошками на світ хтось гляне.
Здається й слово не цвіте
від того, що кажу, а в’яне.
А я так хочу, щоб цвіло…
щоб квітло слово наше рідне,
щоб було небо чисте й мирне,
блакиттю радувало всіх;
щоб скрізь лунав веселий сміх,
щоб у садах черешні спіли,
щоб матері синам раділи
і всім-всім весело було.
А я так хочу, щоб сміялись,
як і раніше, наші діти,
щоб розцвітали чорнобривці
і вишні простягали віти;
щоб всі додому повернулись,
і на душі було так світло…
і щоб раділи всі навколо,
і веселково слово квітло.
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Та вірмо всі! Прийде той час,
усмішка на вустах розквітне,
і заспіває, задзвенить
наше веселе слово рідне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
- У Бегемота з’явилась робота. Радійте!
Носить і возить, навколо всіх бігає. Стійте!
Можете ви постояти хвилиночку?
– Так.
А Бегемот наш ніяк!
-У Бегемота з’явилась робота. Вітайте!
З ранку до вечора він у труді. Про це знайте!
Можете ви постояти хвилиночку?
-Так.
А Бегемот наш ніяк!
-У Бегемота з’явилась робота. Хороші
і працьовиті й веселі усі тут.
-А гроші?
- Ой, не дивуйте! Як можна таке запитати?!
Йшли б ви…
Чого тут без діла стояти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Зачаровує цвіт нашої вишні,
кличуть знову до тебе гілочки пишні.
Серед білих пелюсток крапельки сонця,
щоб нам щастя своє спити до донця.
Білий цвіт весняний, мов цвіт зими, сніжний.
Та є й подих літа, веселий та ніжний.
У нім своє світло залишили й зорі,
щоб повнились щастям всі дні в нашій долі.
У обіймах твоїх серденько мліє,
коли бачить удвох нас – вишня радіє.
Білим цвітом стежину щедро встеляє,
що кохаю тебе, вишенька знає.
Білий цвіт весняний, мов цвіт зими, сніжний.
Та є й подих літа, веселий та ніжний.
У нім своє світло залишили й зорі,
щоб повнились щастям всі дні в нашій долі.
Зачаровує цвіт нашої вишні,
кличуть знову до тебе гілочки пишні.
Серед білих пелюсток крапельки сонця,
щоб нам щастя своє спити до донця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Чи знаєш ти про що шепочуть
у небі зорі в ясні ночі?
Про те, що в тебе, мов у полі
розквітлий льон – блакитні очі.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
Мої слова, що серцю милі,
гойдають в річці тихі хвилі.
І, засоромившись, червона
калинонька схилила ґрона.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
Вербички люблять гомоніти
про те, які дарую квіти,
що ти весела та привітна,
мов зіронька яскрава, світла.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
Як сиві хмари струшують сніги,
то від краси весь світ тоді світліє.
В казкові шати одягається земля,
гаї, діброви, поле, ліс радіє.
Коли на землю сіються дощі,
краплина кожна дзвінко так співає.
А від вологи і цілющої краси
життя в ясній зернині проростає.
А як весною тішать нас сади,
в своїм цвіту вони такі красиві!
У їх красі щодня купаються ясні
весняні дні, всі сонячно-грайливі.
День літній вміє радувать теплом,
пташиним співом душу звеселяє.
Осінній - золотий, освячений трудом,
віти в плодах низесенько схиляє.
Коли на землю падають громи,
не ті, що дощ дарують, а пекельні.
Тоді весь світ є наш в їдкім диму й вогні,
там й пташка не залишиться у терні.
А нам дано красу всім берегти.
Чи забагато, чи комусь замало?
То ж сили множити потрібно нам усім.
З тих, хто беріг, вже багатьох не стало.
То ж кожен з нас полюбить хай за двох,
а хтось любити і за трьох зуміє.
Землі-горошини для нас є Божий цвіт.
А нас любити всіх Вона уміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Плаче земля… ой болять її рани.
Роси прозорі на неї упали?
З маків червоних пелюстки злетіли?
Воїна-сина залишили сили.
Плаче земля… вітри хмар наганяють?
Крові святої краплини стікають.
Страшна біда, мов змія, заповзає.
Жалить безжально, життя забирає.
Чує земля ще знесилене «Пити…»
Ось йде підмога… боєць буде жити!
Рани загоїть, хоч сили на донці.
Ангел - сестричка у вранішнім сонці.
А ясне слово – це теж наша зброя.
Знову воно врятувало Героя.
З нами осилить воно всі дороги.
Хай приближає наш День Перемоги!
Воїнам нашим нехай додасть сили.
Смуток розвіє, щоб всі ми раділи.
Радість дарує та висушить сльози.
Грім щоб лиш чули, коли гримлять грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Ходить світом Правда… Різною буває.
Десь в хоромах в сріблі-златі. Все відпочиває.
Десь в благенькій одежині, без прикрас. Убога.
Мабуть, кожен таку має, як заслужив в Бога.
Десь працює до півночі, спини не зігнути.
А десь гірчить гіркотою. Таку б нам забути.
Хай би йшла кудись далеко, нам таку б не зна-
ти. Та не піде. Не гонімо Правду свою з хати.
Проженім тих, через кого Правдонька безси-
ла. Проженім тих, через кого Правда посивіла.
Як подбаємо про Правду правильно й повсю-
ди, то з такою будем завжди щасливими, люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Знов ясніє небесами
і дзвенить струмочком,
оксамити розсипає,
як іде гайочком.
Розвіває вітер стрічки
у її волоссі
й соромливо затихає
в птахів стоголоссі.
Одягла барвисту, світлу,
вишиту сорочку,
соловейка запросила
з гаю до садочку.
Ниву щедро засіває
зернятком добірним,
де журавлики кружляють
над полечком рідним.
Кучерявить всім кленочкам
чубенята пишні
й ніжністю в серцях квітує
білим цвітом вишні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Стих бій нарешті… Був пекельний,
і вижили не всі. Я знаю.
Стоїть ще дим, та все вже змовкло,
де ворога чекали в гаю.
Поранені стоять дерева…
не стогнуть, лиш схилили віти.
Я бачу, бачу… синє небо,
ще дивляться на мене квіти.
Ці квіти так на тебе схожі…
у них, як в тебе, сині очі.
Благають: «Встань! Іди. Живий ти.
Йди, щоб не плакали дівочі.»
Немов на тебе задивився…
і додалося мені сили.
«Живий! Живий…» - це побратими
мені на поміч підоспіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Виросли вишні стрункі та високі,
мабуть, дістать хочуть сонця.
Як ми садили з матусею й татом,
лиш діставали віконця.
Та з року в рік набиралися сили,
з ними і ми підростали.
Всі задивлялись на мамині вишні,
так ми їх з братом назвали.
Радують нас щовесни білим цвітом,
влітку – рясними плодами.
В цвіті рясному в дні сонячні, ясні
бачим ми посмішку мами.
В вишеньках стиглих її поцілунки,
ой солоденькі ж та ніжні.
Тягнуть до нас, коли ми приїжджаєм,
гілочки-руки всі вишні.
Вмієм радіти тим вишенькам взимку,
душу вони зігрівають.
Квітнуть у них дні ясного дитинства,
як віхоли сніжні співають.
Радують нас щовесни білим цвітом,
влітку – рясними плодами.
В цвіті рясному в дні сонячні, ясні
бачим ми посмішку мами.
Виросли вишні стрункі та високі,
мабуть, дістать хочуть сонця.
Як ми садили з матусею й братом,
лиш діставали віконця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Він бачив далі від усіх…
з минулого в сьогодні
знов пильно дивиться на нас:
ми на краю безодні.
В вогні помітив ще тоді
села й міста-руїни.
Ой не такої Він хотів
долі для України.
Та знав, пройти цей шлях гіркий
усім нам доведеться.
Відчуй – боронить з нами рай,
Він з нами поряд б’ється.
І сили додають слова,
голос Його лунає:
«Борітеся! Поборите.
Вам Бог помагає.»
Він бачив далі від усіх…
кому того не знати?
Здолаєм зло лихе разом,
щоб тішивсь Батько й Мати.
Й веселі діточки були,
й садочки розцвітали.
Щоб Бога славили ми всі,
й добро щоб пам'ятали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
А хто знає... а хто скаже, що є в світі Щастя?
Чи наїстись? Чи напитись? Чи жить без нещастя?
А нещастя позирає в вічі та й регоче,
бо знищити і забрати все з собою хоче.
А де Щастя, люди? Щастя пішло попід тинню,
сиротою в світі ходить, стало ніби тінню.
Ще повернеться, ще прийде... не треба благати,
як зрадіє Чорне море, всміхнуться Карпати.
І розвіються у світі всі гіркі нещастя.
Знайте, люди, з Миром в парі ходить в світі Щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
Вабить цвітом веселий бузок
і покірністю ґроно калини.
Кожне слово – то долі є крок,
у нім подих ясної години.
Слово рідне дзвінке, мов потік,
і мов сонця грайливе проміння.
Кинеш в душу – й воно проросте,
як в полях золотаве насіння.
У негоду всіх нас захистить,
і в погожий день сили додасться.
Слово рідне - це радості мить,
в нім краплини любові і щастя.
І нема, знай, у світі ясніш
і тепліше від рідного слова.
Мов у спрагу краплини дощу,
життєдайно звучить наша мова.
То ж лунай, наша рідна. Дзвени!
Сніговіям стежин не замести.
України є мова свята,
цвіт весни їй дано у світ нести.
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Як тільки зійде сніг, то задзвенять струмки і
наша річка розіллється. А сонце із-за хмар поди-
виться на луг і дзвінко-дзвінко засміється.
А ми юрбою всі побіжимо туди. Цікаво.
Куди поділись знов у річки береги? Не стало.
Широка ось яка... вузенькою ж була. Стала стрім-
кою. Її лиш навесні, коли зійдуть сніги, бачим та-
кою.
Почуєм журавлів веселе в небі "Кр-у-у!.." Впізна-
ють!
Вони ж бо щовесни, коли зійдуть сніги, додому
прилітають.
Щороку зустріч ця дорослих і малих до річки
кличе. Тут в небі голубім ми бачим журавлів що-
разу більше.
А цього року ще з собою приведем маленьку
Настю. Для наших журавлів в долоньках принесем
стебельця рясту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Сів Жук на квітку... був чужий. Скажіть мені,
якого дива ще й цей до квітки прилетів?
Кружляв давно тут. Придивився.На квітку сів,
розговорився. Усе гудів він:"Жу-жу-жу...
Ростеш ти тут. Тобі скажу, кому таке й на думку
спало, щоб ти у світі цім була? А ще, дивися,
й розцвіла. Яке ж на це ти маєш право? Я хочу,
щоб тебе не стало! Кому потрібна в світі ти?
А я важливий, скрізь літаю. Там, де захочу -
там буваю. Тікай з цієї ти землі.
Це все моє, моє... мені!"
Пелюстки квітка розтулила, була вона така
привітна. Між пелюсток блакитних в росах горі-
ла позолота світла.
І на красу тієї квітки насправді світ весь зади-
вився. А Жук гудів, гудів сердито, ще більше він
на квітку злився.
Цвіте ж та квітка не даремно, бо від краси її
(хто гляне) на серці світло і приємно.
А ще ж і пахне як духмяно.
Робить Добро - велика сила. Ще більше квітка та
розквітла. Жука проворна пташка з'їла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
Лиш дощ прошумів... і над житом з'явилась
веселка барвиста у полі.
Ясні її барви так мерехтіли,
мов зорі в вечірньому морі.
"Веселко, веселко! Яка ж ти красива!
Хто щічки тобі фарбував?" -
спитав її жайвір маленький привітний,
що знову над полем літав.
Всміхнулась веселка, ще більше рум'янцю...
навколо квітує розмай.
Вона вже набрала водиці в відерця
й тихенько понесла у гай.
Раділа ріка, що в долині за полем.
Смарагдові тут береги.
Просила вона:"Веселочко щедра!
Ти б цвіту сипнула й сюди."
Всміхались жита золотії у полі,
веселка над ними пливла.
І наливалося житнє колосся,
йому ж позолоту несла.
Скрізь цвіт свій веселий вона розсипала.
Від цього барвистішав світ.
Радіє земля:"Спасибі, веселко!
Найкращий у світі твій цвіт!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
До тебе, рідний, я в думках лечу...
хоч гіркоти насіялось між нами.
Все згадую, як слухали ми вдвох
волошок ніжний шепіт між житами.
Чекаю я тебе... Молюсь щодня,
щоб сонця схід разом нам зустрічати.
Стежина чебрецева та, що в гай,
щоб швидше привела тебе до хати.
А стежку ту присипала зима,
і посріблила багатьом волосся.
А я радію, рідний мій, якщо
почуть дзвінкий твій голос довелося.
Зігріє хай тебе любов моя,
нехай тобі додасть відваги й сили.
Ще дні ясні нам принесе весна,
і буде так, як в долі ми просили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
В Новорічну ніч… Не плачу.
Подивіться, що я бачу:
*Дороги широкі
біжать на всі боки.
*Герой мама, герой татко,
в них герой - мале дитятко.
*Йде робота непроста –
мов гриби ростуть міста.
*У селі сміються діти,
тут усім є що робити.
*Золотисті соняхи
тягнуться до сонця.
Зазирає радо сонце
у наші віконця.
*Веселиться Україна –
дочекалась мати сина.
*Весело шумить Дніпро,
ворогів мов не було.
*Ми тримаємо свій стрій,
мов бджолиний дружний рій.
*Доказали козаки,
що козацькі діти.
Краще було б не нищити,
а в гості ходити.
*Було завжди й буде так:
ще малий, а вже – козак.
*Ворогам з Дніпра не пити,
не козацькі вони діти.
*Хто зачепить козака –
сам "станцює гопака".
*Там, де друзі допоможуть,
знайте: завжди переможуть!
*Витерла Вкраїна сльози,
бо минули гіркі грози.
*Щастя всі ми заслужили,
бо сміливо боронили.
*Квітне усмішками край.
Україно, розцвітай!
Хай збуваються наші мрії-бажання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023
Нам щастя шукати не треба...
воно завжди поряд із нами.
На нас воно дивиться ніжно
очима блакитними мами.
Бо щастя - це житечко в полі,
в вишневім саду наша хата.
Тут пахне завжди пирогами,
й зігріє ясний погляд тата.
Воно з неба сонцем сміється,
з-за моря не прийде здалека.
Це сміх дзвінкий сина чи доні,
в гніздечку на хаті лелека.
Це руки, натруджені в праці,
моєї бабусі й дідуся.
Це радість, яку відчуваю,
коли я до них пригорнуся.
Нам щастя шукати не треба...
у серці світанками квітне.
Це рідна країна і небо
над нею веселе і мирне.
З нас кожному щастя дається,
та знай: його можуть стоптати.
Тому берегти щастя треба,
любить, цінувать й захищати.
Щиро вітаю всіх з прийдешнім Новим 2023 роком!
Хай буде для нас добрим, щедрим та переможним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Ти витер піт з лиця...
ще дим навколо вився.
Ти витер піт з лиця,
навколо оглядівся.
Не вірив, що живий...
знов багатьох не стало.
Бог дарував життя
тобі ще раз.Немало.
Ти залишився жить,
друга твого немає.
Хто схоже пережив,
який це біль, той знає.
Недавно в гості звав:
"Поїдемо на свято!"
Ти в відповідь йому:
"Дівчат і в нас багато".
Ще мить якусь тому
усе навколо квітло.
Ти залишивсь живим...
та в світі враз все згіркло.
Тепер тобі за двох
тримати треба стрій.
Я знаю - вистоїш,
найкращий, рідний мій...
Прикрив твій друг тебе
в нелегкому бою.
Він знав:чекаю я,
і вірю, і люблю...
Ти витер піт з лиця...
ще дим навколо вився.
Ти мітко так стріляв,
й твій друг не помилився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
Я знаю, мамо, ти не спиш,
вдивляєшся у темну нічку.
Почувсь тобі легенький скрип,
помітила слідочків стрічку?
Не перший сніг розбурхав сни,
то не дають думки поспати.
Ти б так хотіла, щоб тут мій
з'явився слід, що йде до хати.
То ж пильно дивишся в пітьму,
чиїсь у ній вже стихли кроки.
А я в холоднім бліндажі,
нові проходжу знов уроки.
Солодкими були часи...
та віримо - прийдуть ще кращі.
Тепер чекаєм. Причаївсь
десь за рікою ворог в хащі.
Я знаю, мамо, ти не спиш...
а я б хотів, щоб відпочила.
Твоя любов - мій оберіг,
любити ти й мене навчила.
Я повернуся. Ти чекай.
Лютує ворог... та безсилий.
В двобої переможе той,
кого любить життя навчили.
Я знаю, мамо, ти не спиш,
мене в думках все обнімаєш.
В силу любові вірю я,
як віриш ти... про це ти знаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Той перший сніг... Він був такий веселий.
Так легко-легко сипався до ніг.
Здавалось, небеса відкрили двері,
хотіли чути наш веселий сміх.
Ловили. Так... немов маленькі діти,
сріблистий сніг в долоні ми свої.
І чули, як дзвенів він, чисто-чисто,
мов дружних бджіл дзвінкі-дзвінкі рої.
Ялини всі вже в карнавальних платтях,
на кленах - білі теплі кожушки.
А в горобин - легкі, м'які хустини,
дуби ось нахлобучили шапки.
Відчули ми, що світ святий і чистий,
буває так й коли мине гроза.
А завтра в бій... краплиною сніжинка
скотилась, мов непрохана сльоза.
Зігрію я твої долоні, рідна,
зіп'ю твою сльозину-гіркоту.
Здолаєм зло, щоб всі могли пізнати
й відчути світу ніжність й чистоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Паслись коні... Паслись коні.
Паслись коні біля річки.
А в козака молодого
дві дівчини, мов ті чічки.
А ті коні воронії
треба добре випасати.
А козаку молодому
думать, котру заміж взяти.
У одної очі сині,
мов те чистеє джерельце.
Ну, а друга, довгокоса,
теж хвилює його серце.
Ой ви коні, воронії,
вам у річці пити воду.
А козаку молодому
вибирати не за вроду.
Ой ви, коні... Ой ви, коні.
Ой ви, коні, та й гривасті
Понесли б ви до тієї,
із котрою жити в щасті.
Паслись коні... Паслись коні.
Паслись коні біля річки.
А в козака молодого
дві дівчини, мов ті чічки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Притих лісок... Примовкли птахи.
Пожух в траві осінній цвіт.
Кружляє сніг в легкому танці
і веселить навколо світ.
Летять легесенькі сніжинки...
Так щедро сипле з рукава
ці ніжні крихітки-сріблинки
вже чарівниченька зима.
Взяв флейту листопад. Старався.
Мелодії ті, чарівні,
він дарував землі-красуні,
щоб бачила казкові сни.
Мов заворожена, лисичка
спинилась, в шубочці своїй,
у помаранчевій, легенькій...
аж задивився сніговій.
Притих лісок... Примовкли птахи.
Всю Землю вкрила білизна.
Під звуки чарівної флейти
в казковий ліс прийшла зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Ми чекаємо вас... ми чекаєм,
із надією день зустрічаєм,
наші мужні й сміливі синочки,
наші ніжні і лагідні дочки.
Ми вас любимо, в кожного вірим,
наша віра додасть всім вам сили.
Знищить тьму і пройти через хащі,
знає світ: зможуть тільки Найкращі!
Ми чекаємо вас... просим Бога,
щоб вела уперед вас дорога,
щоб біду змогли швидше здолати
й повернутись до рідної хати.
Як обнімуть батьки свого сина,
звеселиться вся наша родина,
заясніє ще більш небо світле,
Україна від щастя розквітне.
Ми чекаємо вас... ми чекаєм,
із надією день зустрічаєм,
наші мужні й сміливі синочки,
наші ніжні і лагідні дочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Стою над прірвою... Що далі?
Ще крок вперед й зірвусь... О, ні!
Назад іти? Куди?.. Не маю.
Я є Земля! Горю в вогні.
Скількох вогонь цей вже поглинув,
дорослих й діточок малих.
А я кричу, кричу:"Спиніться!"
Чомусь не чують слів моїх.
Не чують... Не навчились чути.
Не бачать? Бачити ж дано.
Чи ті, що нищать, серце мають?
Комусь болить... їм всеодно.
Здається сон жахливий сниться,
це страшно бачити й вві сні.
Так, видно, в доленьці судилось -
цей шлях тяжкий пройти мені.
Та бачу, бачу... є сміливі,
які через вогонь пройдуть.
Прошу: "Дай, Господи, їм сили,
нехай від прірви відведуть".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Скільки ран у Землі?.. Не злічити.
А чи знаємо, що відчуває,
коли рвуть на шматки її тіло
й від вогню порятунку немає?
Скільки сліз у Землі?.. Не зібрати.
А ще скільки гірких їх проллється?
Меркне сонце від болю в зеніті,
сиротиною птах в небі в'ється.
Обпалили пташиноньці крила,
і гніздечка у нього немає.
А куди ж тому птаху летіти?
Він одну Батьківщину лиш має.
Сонце ясне для кожного в небі,
тут життю кожен має радіти.
Скільки ран у Землі?.. Скільки болю?!
А чи зможе вона нас простити?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
Золото сипле під ноги осінь нам світловолоса.
По сінокосах ходила зовсім недавно ще… боса.
Розфарбувала майстерно барвами в гаю листочки
Клена й берізок вдягла вже у золотаві сорочки.
Гарне намисто в калини, і горобина радіє.
В чистих ще хвилях прозорих небо купається синє.
Зерня вона золотисте в чорну ріллю вже поклала.
Щоб проросло – легким вітром в танці над ним закружляла.
Сіється сріблом-дощами, поле щоб гарно вродило.
Взулася у чобіточки, йде по калюжах сміливо.
Раді святковим обновам сад і лісок, і діброва.
Золото сипле під ноги нам чарівниця казкова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
народе Світла, Щастя і Добра.
Разом ми всі - одна міцна родина,
стать ще сильнішими прийшла пора.
Терпкі проходим ми життя уроки,
у Доброті зникає жаху тінь.
До Перемоги йдемо, в наших кроках
кується доля нових поколінь.
Радій же, наша Україно-мати,
бо так ведеться в нас споконвіків.
Сини твої відважнії солдати,
звитяги вчаться у своїх батьків.
Народе мій! В твоїй відвазі й силі
бажання щастя й волі дух живуть.
Ще задзвенять скрізь голосочки милі
і світлу звістку світу принесуть.
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
дорожче це від чистого злата́.
Тільки разом ми всі є - Україна.
Із нами світ… О, доленько свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Біла птаха, ніжні крила… в синім небі пролетіла.
Дзвінко-дзвінко заспівала, що чекали її - знала.
Біла птаха, ніжні крила.
Ой, яка ж вона красива!
Біла птаха, ніжні крила… у саду на гілку сіла.
Де сліди лихого ката, оповита смутком хата.
Біла птаха, ніжні крила.
Нам на радість прилетіла!
«Що тут робиш, біла пташко? Бачиш, що усім нам важко.
Відлітай мерщій, красива, бо обпалиш білі крила.»
Біла птаха, ніжні крила.
Відлітати не схотіла!
Не злякалася смілива, в голубінь ясну злетіла.
Щоби зникли хмари сірі – крилоньки розкрила білі.
Біла птаха, ніжні крила.
Україну всю прикрила!
Біла птаха, ніжні крила… в синім небі пролетіла.
Дзвінко-дзвінко заспівала, що чекали її - знала.
Біла птаха, ніжні крила.
Як же весело дзвеніла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Коли вона звучить… хоч осінь,
та смутку в ній шукать дарма.
Коли зимою залунає,
знай, холоду у ній нема.
Як розцвіте земля весною,
то пісню сонце обійме.
Барвисте літо в ній розквітне,
у світ мелодії позве.
Бо непоборна пісня наша,
як ми... в ній велич і краса.
У ній верба є і калина,
і сині-сині небеса.
У ній є сонця позолота
в безмежній щедрості ланів.
Козацька слава, мужність й сила,
любов всіх дочок і синів.
Весела пісня України
уже лунає на весь світ.
У ній слова – ясні перлини,
це мови рідної є цвіт.
У нашій пісні світла радість,
що світло ясне ллє на все.
Дзвінка, красива, голосиста,
хай МИР у ду́́ші принесе.
Бо непоборна пісня наша,
як ми... в ній велич і краса.
У ній верба є і калина,
і сині-сині небеса.
У ній є сонця позолота
в безмежній щедрості ланів.
Козацька слава, мужність й сила,
любов всіх дочок і синів.
Коли вона звучить… хоч осінь,
та смутку в ній шукать дарма.
Коли зимою залунає,
знай, холоду у ній нема.
Як розцвіте земля весною,
то пісню сонце обійме.
Барвисте літо в ній розквітне,
у світ мелодії позве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Мелодії серця бувають
солодкими й терпко-гіркими.
Подбай, щоб мелодій тих барви,
як день, усі стали ясними.
Ти знаєш… як серце співає,
то пісня його - легкокрила,
не має ніяких кордонів...
дзвінка і весела, й щаслива.
Буває, мелодія плаче...
така - ніби річка зміліла.
Лиш котяться гіркії сльози,
сухі береги – її крила.
Щасливому серцю всміхнеться
весь світ наш, як в пору цвітіння.
Де паростки ніжні розквітнуть
з ростків золотого насіння.
Згорьоване серденько знає
лиш біль, а не радості перли.
Та вміє воно подолати
біду ту, пройшовши крізь терни.
Дай, Боже, щоб в кожнім серденьку
мелодії ніжні бриніли.
Розквітне земля наша. Знаєм.
Лиш воїнам нашим дай сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Залишивсь ведмедик дома… Ведмедиця-мама обняла
свого синочка й тихенько сказала: «Побіжу я по малину,
ще знайду медочку. Як повернусь – принесемо водички з
гайочку. Книжку почитай цікаву та стережи хатку. Що ти
у нас працьовитий, похвалюся татку, як повернеться з ро-
боти вечором додому. Двері, синку, закривай, не відкривай
нікому.»
Пішла мама. Ведмежатко квіти всі полило. Стукав вовчик,
та воно двері не відкрило. Коли вірші почитало, міркувати
стало, що хорошого зробити воно встигло мало.
Взяв відерце наш ведмедик й пішов по водичку. По кла-
дочці перейшов гарну стрімку річку. Тут із мамою вони вже
не раз ходили. Зачерпнув води в відерце – нести нема сили.
Сидить й плаче ведмежатко… аж біжить мурашка. Залюбки
б допомогла, та й для неї важко. Ось прибігло лисенятко.
Не змогло підняти.
Тут вгледіло ведмежатко зайчиків вухатих. Ті сиділи за ку-
щем, тріпотіли вушка. Як візьмуться – то відерце стане, як
подушка.
Дружно всі водичку несли, ще й пісню співали. Їх почув
ще їжачок, і його прийняли. І дві білочки прибігли у шубках
руденьких. Ще до гурту свого взяли борсучат маленьких.
Всім так весело було… та радість пропала, як побачили вони,
як плакала мама. Думала – пограбували, ведмежа пропало…
Що робити? Де шукати? Ще вона не знала.
Зрозуміли всі звірята: час на все буває. Старших слухатися
треба – тепер кожен знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Розмовляли верби з хвилями дзвінкими,
до ріки схилились, ніби воду пили.
Плив по річці човен, хвиленька гойдала,
молода дівчина у човні співала.
Мерехтіли зорі, місяць прислухався,
бо ж тій дівчиноньці козак присягався.
А кущ калиновий від вітру хилився…
забарився милий, чи десь заблудився?
Ой літала пісня, де калина гнулась,
парубка не стріла - назад повернулась.
То ж просить дівчина пісню політати
там, де квітнуть маки… і гримлять гармати.
Гарні у калини червоненькі ґронця,
зігріває ніжно їх проміння сонця.
Пісня хоч журлива, та теплом зігріє,
милого чекати дівчина уміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Наснились Ангели мені… сиділи край доріжки.
Видно, що здалека прийшли, то ж натомились ніжки.
Хто мимо йшов, той зупинявсь. Слова лились привітні.
Якими ж гарними були ті Ангелочки світлі!
Світились милі лиця їх ясніш самого сонця.
Торбинки повні в них були, не видно було донця.
Підходили до Ангелів. (Гарні ж, як на картинках!)
Щось кожен вибирав собі з того, що у торбинках.
Дісталося, скажу, й мені. А що? Я не спитала.
Чомусь схотілося співать… а ще я малювала.
Підняла прутик із землі, аж сонце здивувалось.
То сонце й стала малювать. А що ж мені зосталось?
Сміється сонце і тепер, як сяду малювати.
Ще веселіш проміння ллє, коли почну співати.
Бувають же думки дрібні, а є думки-гіганти.
Можливо, й справді роздають так Ангели таланти.
Щиро вітаю всіх колег з Днем знань!
Хай веселим, легким та цікавим буде навчальний рік.
Миру, щастя,успіхів! Розвивайте свої та дитячі здібності,
таланти.
А вони є у кожного!
Люблю вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Ти до Сонця руки простягни,
бо йому Любов потрібна наша.
Зігріває Сонце нас щодня,
хоч і в нього гіркоти є чаша.
Ти до Сонця руки простягни,
усміхнися весело й привітно.
Ти відчуєш стільки теплоти…
і на серці стане світло-світло.
Промінці торкнуться рук твоїх,
і тепло своє їм подарують.
І долоні стануть зігрівать,
бо вони Любов твою відчують.
Сонце, місяць, зорі, небеса,
річка, поле, зелен-ліс, діброва…
Все єдине в цьому світі. Так.
Тут для всіх Любов – єдина мова.
Знай, що Сонцю, як і нам, болить,
гіркоти у нього з дна по вінця.
Бо не розуміє Сонце, як
обпалить посміли бджілці крильця?
А чому так гірко квилить птах,
й рибкам мало місця в синім морі,
стогне хтось у золотих житах...
мерехтять тривожно в небі зорі?
Ти до Сонця руки простягни…
теплота – Любові є основа.
Сонце ясне зрозумієш ти,
бо Любов – найкраща в світі мова.
А якщо навчишся ти любить -
станеш цінувать, оберігати.
Як же добре буде в світі жить…
щастя це всі маємо пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Всі пишаймось, що ми українці,
що живемо у вільній державі.
Тут сини наші – Воїни Світла,
Правду й Волю завжди захищали.
Україно, зіронько наша!
Чує світ вже твоє слово світле.
Ще наповниться радості чаша,
й кожен день ясний щастям розквітне.
Сильна й мужня ти, наша державо!
Сонце в прапорі, просинь блакитна.
Найдорожча для нас. Наймиліша.
Наша Віра й Любов в тобі, рідна.
Дух козацький повік не зламати,
і наш велет-Дніпро ще зрадіє.
На алеях розквітнуть каштани
й мирним стане твоє небо синє.
Всі пишаймось, що ми українці,
що живемо у вільній державі.
Тут сини наші – Воїни Світла,
Правду й Волю завжди захищали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Плаче зранений лелека… ой гірка ж сльоза.
Він без ле́лечки лишився і нема гнізда.
Квилить й мати, мов та чайка – у біді дитя,
Бо війна не має гадки про ціну життя.
А в обвуглених будинках чорна пустота.
Хазяйнує тут блудниця хижа неспроста?
Де нога її ступала, там сліди від мін.
Золоті жита горіли, гречка і ячмінь.
Обнімав козак дівчину, боронить йшов край.
Бо земля наша палає… був же тихий рай.
І тепер змінить багато треба у житті.
МИР тоді у наших душах зможе зацвісти.
Ось ВІН йде щасливий, мужній (бачила не раз
я в думках своїх сміливих)… панувати ж час.
Жито хилить золотавий колосок до ніг,
Лине пісня в вись безмежну, скрізь лунає сміх.
А лелек веселий клекіт чути аж з-під хмар,
І волошок сині очки дивляться із трав.
А у лузі коні, вівці… раді пастушки,
Награють мелодії чарі́́́вні у ріжки́.
Біля хати вся родина… діточки малі.
Принесли їм ластів’ята звістку на крилі.
Де криниця – дві сусідки, прилетів ще й джміль.
Роздзижчався так завзято, бо радіє й він.
Бачу я, як обнімає дівчину козак.
Ще не є… та вірмо всі, що буде тільки так.
Зігріває сонце ранки, росяні, ясні.
Закрокує, українці, МИР по всій Землі!
Плаче зранений лелека... Доленько Свята!
Подаруй щасливі, мирні, добрі нам літа́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Створив Господь квітучий рай й сказав:"Даю вам, діти!
Живіть у радості щодня, навчіться все любити.
Прошу вас: Землю бережіть, цю крихітку маленьку.
А я дивитимусь на вас й радітиме серденько.
Для вас зелені тут ліси, для вас моря і ріки.
Безмежні вам даю поля, тут всім є, що робити.
Сипну у жменьки ще зернят, у мене їх багато.
То ж сійте щедро з року в рік, на будні і на свято.
Сади цвістимуть щовесни, і буде цвіт той ніжним.
І літечко прийде до вас з теплом, в вінку розкішнім.
І осінь золотиста всіх порадує плодами.
А от зима прийде завжди з морозом і снігами.
Я срібний місяць засвічу і зорі в небі ясні.
Нехай освітять долі шлях і ваші дні прекрасні.
Дзвінка тут пісня в солов’їв… і ваша залунає.
Там, де почую, буду знать: всяк Бога прославляє.
А сонце збудить вас щодня, по світу помандрує.
І ніжний, ясний промінець усім вам подарує.
Той промінь - ваш є оберіг, що вміє зігрівати.
Дає він право теплоту всім в світі дарувати.
То ж кожен в серці бережіть промінчик свій ласкавий.
Тепло сердечне дарувать всім можна, щоб ви знали.
Та будьте пильними, бо ж зло лихе по світу бродить.
Забрати хоче теплоту і лишенька накоїть."
Ото ж міркуймо всі тепер... Невже нас зло приспало
і теплий сонця промінець із серденька забрало?
Таки приспало. Бачим всі. Ой ли́ха ж є багато…
Та ті, хто світло це зберіг, зло зможе подолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022