| Сторінки (35/3476): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
ночью летне-позолоченной фонарями с выключателей ч/б квадратами
я приближался к калитке
со стороны внутренней
со стороны осторожной
со стороны фортификаций сердец заячьих
приближался с изнанки
к воротам и калитке
так же красиво
и ювелирно
в калитку и ворота
вросли экстра почтовые ящики
как и окна в доски
кто-то дёргал и на миг открывал калитку
но заячье сердце сгущалось
я открыл её со второго раза
и увидел как за сецессионными идолами
за башнями детства серо-красно-зелёными
(о чём ночью судить трудно)
кто-то тёмный
двигался по безбрежной ночной улице
толкал самокат
и светились где-то фонари не наши
тогда я впервые во сне
наконец сумел
не пугливо но пугающе
закричать на кого-то
ууууууу
уу
уууууууууу
уууу
УУУУ
У
рука на голове
ты не смей меня сме
шить в такой момент!
26.12.2023
(Перевод с украинского)
ууууу УУУ
ночі літньо-золоченої ліхтарями з вимикачів ч/б квадратами
я наближався до хвіртки
з боку внутрішнього
з боку обережного
з боку фортифікацій сердець заячих
наближався з вивороту
до хвіртки й воріт
як же ж гарно
і ювелірно
до хвіртки й воріт
повростали екстра поштові скриньки
та вікна на дошки
хтось смикав і на мить відчиняв хвіртку
але заяче серце густішало
я з другого разу відчинив її
побачив за сецесійними ідолами
й вежами дитинства сіро-червоно-зеленими
(про що вночі судити тяжко)
як хтось темний
рухався на безбережній нічній вулиці
совав самокат
світились десь ліхтарі не наші
і тоді я вперше вві сні
нарешті зумів
не лякливо але лякаюче
закричати на когось
ууууууу
уу
уууууууууу
уууу
УУУУ
У
руко на голові
ти не смій мене смі
шити в такий момент!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2024
кто-то пускает в окна стрелы
кто-то швыряет камешки
песню поёт
расчехлённую и наивную
последняя декада мая 2022
дни следующего после следующего года начала тысячелетия
пули пули гулкий перезрелый миллениум
и вскоре бомба десятый крестовый поход
ведь нельзя запрещать паломничества
в 2032-м
дети из Франции и Германии
50 000 детей
в шлемах и масках
будут спасены
космический ветер
космические песок и соль
остались от моря в кратерах
стихи нам залетят в головы
и в окна разбитые
2022
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
хтось пускає у вікна стріли
хтось жбурляючи камінці
пісню співає
розчохлену і наївну
остання декада травня 2022
дні наступного після наступного року початку тисячоліття
кулі кулі гулкий перестиглий міленіум
а невдовзі бомба десятий хрестовий похід
бо не можна забороняти паломництва
у 2032-му
діти з Франції та Німеччини
50 000 дітей
у шоломах і в масках
будуть врятовані
космічний вітер
космічні пісок і сіль
залишились від моря у кратерах
вірші нам позалітають у голови
і у вікна розбиті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002539
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2024
Просто это одна из немногих историй
с оптимистическим завершением,
насколько оптимистическим может быть язык
большой политики:
14 тысяч младенцев,
зафиксированная статистика тайного действа,
сотни разломанных,
как грецкие орехи, семей,
тёмное отцовство, что сжимает в кулаке
зёрна надежды;
шум и ярость
в беднейших кварталах,
ошалевшие толпы,
что по железнодорожной насыпи
убегают от смерти.
И всё же
побеждает то, что принято называть надеждой,
и возвращается то, что обычно считается чудом.
И над головами
изнасилованных городов
занимается свет –
нехитрая метафора мудрости тех,
кто остался жить,
тех, кто по-прежнему готов любить этот мир –
похожий на праздничное платье,
с которого не отстирывается кровь.
Есть эта история спасения,
убедительное свидетельство справедливости,
вокруг неё отныне
будут намываться контуры права,
будет протаптываться
этика материков,
детская осанка прогресса.
Ежегодная мистерия отчаяния,
которое преодолевается потребностью жить,
мистерия тревоги,
порождающая ощущение тайны,
мистерия слабых и доверчивых –
добрых, неразговорчивых людей,
идущих за потоком света.
Есть эта история,
где я вижу только тебя.
Только твоё лицо.
Только твои движения.
А, помимо этого, происходит
великое спасение,
и начинают верить даже те,
кто имеет основания не верить,
и начинают любить те,
кто имеет право на свою нелюбовь.
Пусть соединяется детское дыхание
с дыханием истории,
пусть нашими именами полнится
список призванных свидетельствовать и праздновать,
и пусть каждый твой шаг становится частью великой поступи.
Касаешься рукой темноты – и отзывается вечность.
Говоришь сейчас "люблю" – и не обрывается текст.
24.12.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
+ + +
Просто це одна з небагатьох історій,
що мають оптимістичне завершення,
наскільки оптимістичною може бути мова
великої політики:
14 тисяч немовлят,
фіксована статистика потаємного дійства,
сотні розламаних,
наче волоські горіхи, родин,
темне батьківство, що затискає у кулаці
зерна сподівання;
лемент і ґвалт
у найбідніших кварталах,
зрушені юрби,
що залізничним насипом
тікають від смерті.
А втім,
перемагає те, що прийнято називати надією,
і вертається те, що зазвичай вважається дивом.
І понад головами
зґвалтованих міст
займається світло –
нехитра метафора мудрості тих,
хто залишився жити,
тих, хто і далі готовий любити цей світ –
схожий на святкову сукню,
з якої не відпирається кров.
Є ця історія порятунку,
переконливе свідчення справедливості,
довкола якої відтепер
будуть намиватися контури права,
буде протоптуватися
етика материків,
дитяча постава прогресу.
Щорічна містеріє відчаю,
який долається потребою жити,
містеріє тривоги,
що породжує відчуття таємниці,
містеріє слабких і довірливих –
добрих, неговірких людей,
що ідуть за потоком світла.
Є ця історія,
в якій я бачу лише тебе.
Лише твоє обличчя.
Лише твої рухи.
І поза цим стається
велике спасіння,
і починають вірити навіть ті,
хто має підстави не вірити,
і починають любити ті,
хто має право на свою нелюбов.
І хай поєднується дитяче дихання
з диханням історії,
і хай нашими іменами повниться
список покликаних свідчити і святкувати,
і хай кожен твій крок стає частиною великого поступу.
Торкаєшся рукою темряви – і озивається вічність.
Говориш нині «люблю» – і не обривається текст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002348
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2024
Прежде чем мир взорвётся,
Прежде чем поднимется волна и смоет города,
что гордились своими библиотеками,
я хочу вот что сказать:
тревожней всего мне было, когда ты просыпалась посреди ночи –
что я не досмотрел, где нарушил правописание твоего сна?
Темней всего было,
когда на вопрос, что видишь вокруг себя,
ты просто не отвечала.
Литература не пишется на будущее
и не приобретает вес за счёт замалчивания.
Кого интересует переписка разбросанных по миру людей,
что держались за фамилии поэтов,
как за предписания аптекарей?
Стихотворение – это нить, на самом деле оно ничего не связывает,
тянется у тебя под кожей,
и только от её чувствительности,
от чувствительности твоей, лично твоей кожи
зависит – стихотворение совершенно безнадёжно,
или ему всё же найдётся место
на заставленных тесно полках нашей тоски.
У всего написанного есть смысл до тех пор, пока оно читается,
пока есть кто-то, кто может воспроизвести сложную партию
твоего дыхания, что держалось на синкопах
и настойчивости.
Поэтому пока есть эта возможность, пока пророки беспомощно
машут нам из предместий, оповещая об опасности,
я напомню –
эта жизнь была создана из такого количества голосов,
что даже тишина между нами – всего лишь цитирование
кого-то из поэтов,
наше с тобой письмо – лишь наслоение, отзвук,
укрепление берега –
лунный свет над городом,
зловещее рождение волны,
весь озверелый распад,
всё грядущее восстановление,
каллиграфия нежности,
история литературы.
28.12.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
+ + +
Перш ніж вибухне світ,
перш ніж здійметься хвиля, що змиє міста,
які тішились своїми бібліотеками,
я хочу сказати таке:
найтривожніше мені було, коли ти прокидалася серед ночі –
що я не догледів, де порушив правопис твого сну?
Найтемніше мені було,
коли на питання що ти бачиш довкола себе,
ти просто не відповідала.
Література не пишеться на майбутнє,
і не набуває ваги за рахунок замовчування.
Кого зацікавить листування розкиданих світом людей,
що трималися за прізвища поетів,
мов за приписи аптекарів?
Вірш – це нитка, він насправді нічого не поєднує,
він протягується тобі під шкірою,
і лише від її чутливості,
від чутливості твоєї, особисто твоєї шкіри
залежить – є цей вірш цілком безнадійним,
чи йому все ж таки знайдеться місце
на заставлених тісно полицях нашого смутку.
Все писане має сенс доти, доки відчитується,
доки є хтось, хто може відтворити складну партію
твого дихання, що трималася на синкопах
і наполегливості.
Тому доки є ця можливість, доки пророки безпорадно
махають нам із передмість, сповіщаючи про небезпеку,
я нагадаю –
це життя творилося з такої кількості голосів,
що навіть тиша між нами є лише цитуванням
когось із поетів,
наше з тобою письмо є лише нашаруванням, відлунням,
укріпленням берега –
місячне світло над містом,
лиховісне народження хвилі,
весь озвірілий розпад,
все майбутнє відновлення,
каліграфія ніжності,
історія літератури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002347
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2024
Знаю, как ему со мной неудобно,
как его раздражает моё обременительное присутствие –
мир, у которого хватает своих забот и хлопот,
не обязан беспокоиться о делах ещё одного филолога.
Не обязан объяснять мне очевидное –
нелогичность любви,
неслучайность жестокости,
неизбежность смерти.
Не обязан утешать мою безутешность,
не обязан опровергать моё недоверие.
Но продолжает стоять рядом, продолжает подбирать слова,
продолжает показывать рукой на горизонт и объяснять:
"не будет у тебя другого неба, не будет,
не будет другой черноты
и другого света.
Не изменится ничего в хитром планировании неба.
Не изменится тяжёлая осанка высокого правого берега.
Не изменится её голос, не изменится резкий излом скул.
И тревога, что всё это может исчезнуть – тоже не изменится.
Ты будешь таким, какой есть. Я буду таким же, как раньше.
Будешь удивляться мне, и я буду тебе удивляться –
странный человек, который хочет все понять,
и странный мир, которому нечего объяснять".
24.12.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
+ + +
Знаю, як йому зі мною незручно,
як дратує його моя обтяжлива присутність -
світ, що має досить своїх клопотів і турбот,
не мусить перейматися справами ще одного філолога.
Не мусить пояснювати мені очевидне -
нелогічність любові,
невипадковість жорстокості,
неминучість смерті.
Не мусить утішати мою невтішність,
не мусить спростовувати мою недовіру.
Але далі стоїть поруч, далі добирає слова,
далі показує рукою на горизонт і пояснює :
«не буде в тебе іншого неба, не буде,
не буде іншої чорноти
й іншого світла.
Не зміниться нічого в хитрому плануванні неба.
Не зміниться важка постава високого правого берега.
Не зміниться її голос, не зміниться різкий злам вилиць.
І тривога, що все це може зникнути - теж не зміниться.
Ти будеш таким, яким є. Я буду таким, як раніше.
Будеш дивуватись мені, і я буду тобі дивуватись -
дивний чоловік, який хоче все зрозуміти,
і дивний світ, якому немає чого пояснювати».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002040
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2023
каждый раз поражает почему в дни войны так мало воздуха
даже не где-то за порогом в саду на дороге
а в лёгких в зрачках на кончиках пальцев
может воздух постарел и уменьшился
ведь в дни войны люди растут а потом мельчают
и тогда мельчает ссыхается трухлявеет слабнет
опыт грудной клетки жизненный опыт
телец кровяных лёгочной альвеолы
2022
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
щоразу вражає чому в дні війни так мало повітря
навіть не десь за порогом в саду на дорозі
а в легенях в зіницях на кінчиках пальців
може повітря постаріло і змаліло
бо в дні війни люди ростуть а тоді маліють
і тоді маліє зсихається трухне слабне
досвід грудної клітини життєвий досвід
тілець кров’яних альвеоли легень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002037
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2023
выздоровления + с праздником (здесь
перемежающееся дождём [т|р]ождество)
у выспавшегося протагониста
текстовая зависимость
обезличенный запрос (как сформировать)
тысячу контуров
(тающий [в|д]ождь обнуляет)
старомодный механизм с кошмаром истории
солнце подверженное интерпретации
(+ ужас следующей страницы)
сущий в снеге
по направлению к
(::супермаркету)
крики-вагоны забытых частот
всё к чему прикасаешься
цикл [заново::заново]
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001951
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.12.2023
а
выстрел в сон | в молоко
из ограниченного знаков
симфония усталости
попадает в копировальный пресс
б
летвяхой градус разинутого
у пищеградских младоверов
ихтинация кроется в деталях
по причинам чисто техническим
внесена пунктуация дружбы
вдоль опылённых мостов
в
после ночного поезда
чувствуешь себя
немного развалиной
и немного мишенью
достигаешь той
степени неразличимости
куда не можешь за собой последовать
г
в одном окне крест-накрест
занавески в другом заклеенные
скотчем стёкла
трамвай уходит по улице вниз но
от прозы высокого напряжения
ему не уйти
д
свежесть
мелких снежинок доступа
зелёных как чуть пресыщенный
новый год (быть может довоенный)
что касается свёртки
смотрите (без напряжения) вглубь
технического поражения демократии
не явившейся на матч
е
как ненормально меняется
представление о нормальности
становится
не то чтобы приемлемо
крайне тревожно
и вместе с тем обыденно
когда город
забрасывают
баллистическими ракетами
сжигают автомобили
выворачивают наизнанку
детские сады и квартиры
ранят (иногда убивают)
десятки человек
Днепр – Киев, декабрь 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001948
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.12.2023
Слева просыпается на восходе
внутри фарфоровой зимы тела,
постепенно поднимается высоко.
Мы с дедом идём на базар за лавашем:
горячий, ещё можно обжечь пальцы,
до сих пор ощущаю его свежеиспеченный запах.
В полдень пульсирует синими тенями на снегу.
Река искрится, словно холодный леденец.
Синица сядет лишь на ладонь без рукавички,
поэтому я её потеряю – наденет ветка куста.
Вечером справа щека у неба горит:
снег ещё розовый, окон мандарин.
Следы впитывают в себя сумерки,
холод забивает дыхание,
рукавичка в тепле улыбается:
до завтра, говорит.
2023
(Перевод с украинского)
Внутрішнє сонце
Ліворуч прокидається на сході
у фарфоровій зимі тіла,
повільно високо підіймається.
Ми з дідом ідемо на базар по лаваш:
гаряче, ще можна опекти пальці,
досі чую його свіжоспечений запах.
Опівдні пульсує синіми тінями на снігу.
Річка іскриться холодним льодяником.
Синиця сяде тільки на долоню без рукавички,
тому я її загублю – одягне гілка куща.
Праворуч увечері щока неба аж горить:
сніг ще рожевий, вікон мандарин.
Сліди всотують в себе сутінь,
холод забиває дихання,
рукавичка у теплі усміхається:
до завтра, каже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001565
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2023
Слева просыпается на восходе
внутри фарфоровой зимы тела,
постепенно поднимается высоко.
Мы с дедом идём на базар за лавашем:
горячий, ещё можно обжечь пальцы,
до сих пор ощущаю его свежеиспеченный запах.
В полдень пульсирует синими тенями на снегу.
Река искрится, словно холодный леденец.
Синица сядет лишь на ладонь без рукавички,
поэтому я её потеряю – наденет ветка куста.
Вечером справа щека у неба горит:
снег ещё розовый, окон мандарин.
Следы впитывают в себя сумерки,
холод забивает дыхание,
рукавичка в тепле улыбается:
до завтра, говорит.
2023
(Перевод с украинского)
Внутрішнє сонце
Ліворуч прокидається на сході
у фарфоровій зимі тіла,
повільно високо підіймається.
Ми з дідом ідемо на базар по лаваш:
гаряче, ще можна опекти пальці,
досі чую його свіжоспечений запах.
Опівдні пульсує синіми тінями на снігу.
Річка іскриться холодним льодяником.
Синиця сяде тільки на долоню без рукавички,
тому я її загублю – одягне гілка куща.
Праворуч увечері щока неба аж горить:
сніг ще рожевий, вікон мандарин.
Сліди всотують в себе сутінь,
холод забиває дихання,
рукавичка у теплі усміхається:
до завтра, каже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001564
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2023
фестиваль в грузовом аэропорту –
стихи на стенах товарных вагонов и контейнеров
документация исследования людоедского кейса
в бессмысленном городке
наклеена на правила безопасности
хеппенинг в кабине с заблокированными кнопками
рычагами штурвалами
грузчики в форме нквд
пузо самолета открывается и закрывается
немного обгоняя медленный ритм медленной музыки
представление на пружинках под крышей
огромного и полнопустого словно китай ангара
смех большая бутылка бехеровки
стилизованная под макет самолета
мерцание бодиарта неотапливаемых помещений
презентация неба презентация земли
дискуссия рельсов молчание взлётной полосы
в тренде растрёпанный парашют
плетущийся по земле за спиной
и ты между небом и землей
сидишь на грузовом кране
радостно удерживая обеими ногами
крюк от падения вниз
не желая знать как мало осталось
до падения в реализм
2019
(Перевод с украинского)
РЕАЛІЗМ ІІ
фестиваль у вантажному аеропорті –
вірші на стінах товарних вагонів і контейнерів
документацію дослідження людожерського кейсу
в безглуздому містечку
наклеєно на правила безпеки
хепенінг у кабіні з заблокованими кнопками
штурвалами й важелями
вантажники у формі нквд
пузо літака відчиняється і зачиняється
трохи обганяючи повільний ритм повільної музики
вистава на пружинках під дахом
величезного і повньопорожного як китай ангару
сміх велика пляшка бехерівки
стилізована під макет літака
ряботиння бодіарт неопалюваних приміщень
презентація неба презентація землі
дискусія рейок мовчання злітної смуги
у тренді розпатланий парашут
що плентається по землі за спиною
і ти між небою і землем
сидиш на вантажному крані
радісно втримуючи обома ногами
гак від падіння униз
не бажаючи знати як мало лишилося
до падіння у реалізм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2023
Но здесь, понимаете, не только чернозём.
Бывают другие почвы.
Чуткие сыпучие песчаники, комки влажной глины,
каштановая распашка юга, серое подножие леса,
тревожный болотный торф,
меловая порода – долгая память о море,
и жёлтый коварный лёс,
и солончак прилиманский, на котором удерживается
лишь жёсткое и колючее –
тоже кому-то нужны.
Ибо это такая земля, из которой растёт жизнь.
Всё, что было важным и жгучим –
таким остаётся.
Всё, что бежало, задыхаясь,
чтобы выговориться наконец,
выкручивало истощённые руки текстам –
остаётся здесь
и растет.
Земля такая: что ни воткнёшь – всё растет.
Воткнешь войну – за ночь вырастает
отчаянная казацкая держава.
Посадишь оторванную ногу, а вырастет
победитель
в международном спринте.
Закопаешь
перерезанную замертво пуповину.
вырастет
способность любить снова.
Ибо любовь, что в детстве вставала на ноги,
а взрослой – опускалась на колени в подворотне
и отсасывала у пустоты, глотала,
утирая губы – оставалась любовью.
Поскальзываясь в грязной яме и расшатываясь –
всегда оставалась любовью,
оставалась здесь
и устало, молча росла.
Ибо все здешние ножи из одной стали,
ибо они, окровавленные, обнимаются после боя,
ибо рута растет между ними из каждой почвы.
Ибо когда защищаешь себя – усталости нет.
13.12.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* *
Але тут, розумієте, не лише чорнозем.
Бувають інші ґрунти.
Чутливі сипкі піщаники, грудки вологої глини,
каштанова оранка півдня, сіре підніжжя лісу,
тривожний болотяний торф,
крейдяна порода – довга пам'ять про море,
і жовтий підступний льос,
і солончак прилиманський, на якому втримується
лише цупке і колюче –
також комусь потрібні.
Бо це така земля, з якої життя росте.
Усе, що було важливим, пекучим –
таким і лишається.
Все, що бігло задихано,
щоби виговоритися нарешті,
викручувало вихудлі руки текстам –
залишається тут
і росте.
Земля така: що не встромиш – усе росте.
Встромиш війну – за ніч виростає
відчайдушна козацька держава.
Посадиш відірвану ногу, а виросте
переможець
у міжнародному спринті.
Закопаєш
перерізану замертво пуповину –
виросте
здатність любити знову.
Бо любов, що малою спиналась на ноги,
а дорослою – опускалася на коліна у підворітні,
і відсмоктувала у порожнечі, ковтала,
втираючи губи – залишалась любов’ю.
Ковзаючись у баюрі бруду й розхитуючись –
завжди залишалась любов’ю,
залишалася тут
і втомлено, мовчки росла.
Бо всі тутешні ножі з однієї сталі,
бо вони, закривавлені, обіймаються після бою,
бо рута росте поміж ними з кожного ґрунту.
Бо коли захищаєш себе – для тебе немає втоми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2023
воздух без названия говорит мне уже написанное секретарь
этой горы кафка насекомое говорит замок хамам
место для преобразования
выходит последним
за ним
воздух и свет
я не забываю на стене пропускаю выступ
спрашиваю кто на лице твоём цвет или несколько букв
нет говорит нет я затаил только одно
джон доу затаил только одно
джон доу я тебе ныне не имярек
в шеренге в отношениях
ты читал моё дело
так что
выключи свет и новости извини
2022
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001172
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2023
сквозь
подвижную желтизну огня
среди приглушённого дневного с
вета
движется здание
на ощупь
беззвучно падают деревья
каждоветренной ночью
когда никто не слышит
в дыхании слышится
протяжное хриплое
ма
30.11.2023
(Перевод с украинского)
* * *
крізь
рухому жовтизну вогню
серед придушеного денного с
вітла
рухається будівля
навпомацьки
беззвучно падають дерева
щовітряної ночі
коли ніхто не чує
у диханні вчувається
протягнуте хрипке
ма
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001072
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2023
мерцание предсердий
затихает
на островке белого шума
посреди сиреневого поля упорядоченной немоты
цепляешься за него как за льдину
запах
кислого молока
наслаивает ещё один пласт чабрецовой пущи
на круг воспоминаний
[рефрен]
постепенно
набухшая капля отрывается от своей основы
замирает на бледной поверхности утреннего мрака
[ ]
ждёт
вспышки твоего пробуждения
24.11.2023
(Перевод с украинского)
* * *
мерехтіння передсердь
затихає
на острівці білого шуму
посеред бузкового поля впорядкованої німоти
чіпляєшся за нього як за кригу
запах
кислого молока
нагортає ще один пласт чебрецевої пущі
на коло спогадів
[рефрен]
поступово
набрякла крапля відривається від своєї основи
завмирає на блідій поверхні вранішнього мороку
[ ]
чекає
спалаху твого пробудження
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001071
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2023
разгрызли корни неба
будет коробка
а в той коробке
ещё коробка
и ещё...
а в самой маленькой
мудрит над новой коробкой
коробщик
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
розгризли коріння неба
буде коробка
а в тій коробці
ще коробка
і ще...
а в найменшій
мудрує нову коробку
коробщик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001009
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2023
удивляешься, что синичка
едет на зеркале
фуникулёра осеннего
но
не удивишься, если весь мир
выращен из зеркала
осеннего фуникулера
2020
(Перевод с украинского)
- - -
дивуєшся, що синичка
їде на дзеркалі
фунікулера осіннього
але
не здивуєшся, якщо цілий світ
вирощено із дзеркала
осіннього фунікулера
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001008
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2023
собака без правой ноги
чёрно-белой
человек с правой ногой от Барби
лично я хромаю на левую ногу
у ретро-автомобиля владельцы которого
не вернулись из эвакуации
вместо заднего правого колеса
какой-то железный
карандаш
это им нарисована
данная улица
спускается она
и никак не спустится
именно по ней мы пропрыгали
несколько шагов аки пугала
к
пониманию мировой гармонии
11.11.2023
(Перевод с украинского)
КРОКИ ДО
собака без правої ноги
чорно-білої
людина з правою ногою від Барбі
особисто я кульгаю на ногу ліву
в ретро-автівки що її власники
не приїхали з евакуації
замість заднього правого колеса
якийсь залізний
олівець
це ним намальовано
означену вулицю
котра спускається
і ніяк не спуститься
саме нею ми прострибали
кілька опудальних кроків
до
розуміння світової гармонії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000837
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2023
собака без правой ноги
чёрно-белой
человек с правой ногой от Барби
лично я хромаю на левую ногу
у ретро-автомобиля владельцы которого
не вернулись из эвакуации
вместо заднего правого колеса
какой-то железный
карандаш
это им нарисована
данная улица
спускается она
и никак не спустится
именно по ней мы пропрыгали
несколько шагов аки пугала
к
пониманию мировой гармонии
11.11.2023
(Перевод с украинского)
КРОКИ ДО
собака без правої ноги
чорно-білої
людина з правою ногою від Барбі
особисто я кульгаю на ногу ліву
в ретро-автівки що її власники
не приїхали з евакуації
замість заднього правого колеса
якийсь залізний
олівець
це ним намальовано
означену вулицю
котра спускається
і ніяк не спуститься
саме нею ми прострибали
кілька опудальних кроків
до
розуміння світової гармонії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000832
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2023
дед бил не добил
баба била не добила
рвение туда-сюда ходило как маятник
а теперь метроном и коготком по стене
белая мышка хвостом махнула
оккупантская фикса золотая
упала и не разбилась
уже не смеётся рыдает
здесь мне смотри остаются
холод голод и крошки в книгах
есть они воистину есть
генрих людовик и маргарита
семенко едет и едет
с книгой за щекой
замертвопетленный
зуб мудрости
потому что так страшно сильно болит
2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
дід бив не добив
баба била не добила
потяг був туди сюди наче маятник
а тепер метроном і кігтиком по стіні
біла мишка хвостом махнула
окупантська фікса золота
сміється на кутні
впала і не розбилася
тут мені дивись залишаються
холод голод і крихти в книжках
є вони воістину є
генріх людовік і маргарита
семенко їде і їде
з книгою за щокою
замертвопетльований
зуб мудрості
тому що так страшно дуже болить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000723
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2023
[b]старый дедушка в деменции
[/b]забыл, что я уже второй год в армии,
забыл, что в стране война.
как прекратить ему завидовать
30.11.2023
(Перевод с украинского)
[b]старенький дідусь у деменції[/b]
забув, що я вже другий рік у війську,
забув, що в країні війна.
як припинити йому заздрити
30.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000621
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2023
"Я верну себе свою жизнь
обещаю"
написано маркером на стене одного
популярного заведения в Киеве
там и кофе и пирожные и модная одежда ожерелья музыка и балконы с невероятным видом
я видел
как туман обнимает небоскрёб
нежно и тихо.
"Любви не существует"
написано на другом этаже этого заведения
а ещё не существует моря
не существует воздуха
не существует снов
и меня
но кофе здесь хороший
снизу кто-то дописал:
"Солнце, кто заставил тебя так думать?"
а я расскажу вам, кто:
болото, по которому трудно дойти до блиндажа с позиции
мины, что падают рядом
завязанная туго на шее верёвка зимы
части людей
разбросанные
причудливо и неряшливо
затерянные в поле
сон, что заставляет кричать
дождь, когда тебе ещё несколько дней ждать смены
и солнце
что спряталось в подвале
из-за воздушной тревоги
действительно
кто заставил тебя так думать, солнце?
Короткий отпуск
несколько дней провожу вместе с милой
вижусь с друзьями
леплю из глины
впервые за два года выпекаю чизкейк
он так себе получился
вместе с подругой наблюдаем
как кошка зимы схватила мышь улицы
держит
я могу дышать
дорогу напротив перебегает девушка
держа за поводок большого худого пса
кое-где выныривают последние этажи хрущёвок
будто пловцы баттерфляем
мерцают гирляндами
ещё немного
и я снова захочу стать частицей
обычного города
выгуливать большого пса
жарить яичницу
пить кофе в симпатичных книжных с высокими полками
это опасно
это очень опасно
спокойная жизнь это болезнь
выбрось эти мысли
как использованные бахилы
беги отсюда
в свой блиндаж
в своё болото
в свои мины
я верну себе жизнь
я верну себе жизнь?
Обещаю.
02.12.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* * *
«Я поверну собі своє життя
обіцяю»
написано маркером на стіні одного
популярного закладу Києва
там і кава і тістечка і модний одяг намисто музика та балкони з неймовірним виглядом
я бачив
як туман обіймає хмарочос
ніжно та тихо.
«Любові не існує»
написано на іншому поверсі цього закладу
а ще не існує моря
не існує повітря
не існує снів
і мене
але кава тут добра
знизу хтось дописав:
«Сонце, хто тебе змусив так думати?»
а я розкажу вам, хто:
болото, по якому важко дійти до бліндажу із позиції
міни, які падають поруч
завʼязана туго на шиї мотузка зими
частини людини
розкидані
розгублені по полю
химерно та неохайно
сон, який змушує кричати
дощ, коли тобі ще кілька днів чекати на зміну
і сонце
яке заховалось в підвал
бо повітряна тривога
дійсно
хто тебе так змусив думати, сонце?
Коротка відпустка
кілька днів разом з дорогою
я бачусь із друзями
ліплю з глини
вперше за два роки випікаю чізкейк
який так собі вдався
разом з подругою спостерігаємо
як кішка зими схопила мишку вулиці
тримає
я можу дихати
дорогу напроти перебігає дівчина
тримаючи за повідок великого худого пса
десь виринають останні поверхи хрущовок
наче плавці батерфляєм
мерехтять гірляндами
ще трохи
і я знову захочу стати частиною
звичайного міста
вигулювати великого пса
смажити яєшню
пити каву в симпатичних книгарнях з високими полицями
це небезпечно
це дуже небезпечно
спокійне життя це хвороба
викинь ці думки
наче використані бахіли
втікай звідси
в свій бліндаж
в своє болото
в свої міни
я поверну собі життя
я поверну собі життя?
Обіцяю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000619
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2023
Кто бы мог подумать
шесть лет войны
разве мог я знать
когда ребёнком собирал спелые яблоки
в конце августа.
Кто бы мог подумать
я бродил вместе с другом по городской промзоне
собирая металл
остатки запчастей на дороге
30 копеек за килограмм
да еще и обвешивают
чтобы купить немного Южной ночи и поиграть в Халф-Лайф
а теперь я собираю в посадке
останки ребят
людей
будто и выглядит как человек
или часть человека
но нет на свете ничего
настолько холодного.
Нужно создать приложение
карту Лесного кладбища
столбик номер 58
от него 4 шага вперед
и третья могила справа – его
путеводитель по кладбищу
все только об этом и будут говорить.
Длинный жёлтый автобус-гармошка
под номером 10
всего несколько на маршруте
25 копеек за проезд
всегда наполнен людьми
как рынок накануне первого сентября
нужно крепко прижимать рюкзак или сумку
потому что ходят воры
незаметно разрезают кожзам
забирают последние деньги
но сегодня у меня выкрали нечто большее:
море.
Меня проглатывает кит печали
я здесь
как Иона
но не могу выбраться
уже шесть лет
хотя это всегда продолжается
войны не заканчиваются
заканчиваются люди
кто бы мог подумать.
01.12.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* * *
Хто б міг подумати
шість років війни
хіба я міг знати
коли в дитинстві збирав стиглі яблука
на кінці серпня.
Хто б міг подумати
я блукав разом з другом по промзоні міста
збираючи метал
залишки запчастин на дорозі
30 копійок за кілограм
та ще й обважують
щоб купити трохи Південної ночі та пограти в Халф-Лайф
а тепер я збираю в посадці
залишки хлопців
людей
наче і виглядає як людина
чи частина людини
немає на світі нічого
настільки холодного.
Потрібно створити додаток
карту Лісового кладовища
стовпчик номер 58
від нього 4 кроки вперед
і третя могила праворуч - його
путівник кладовищем
всі лиш про це і говоритимуть.
Довгий жовтий автобус-гармошка
під номер 10
всього декілька на маршруті
25 копійок проїзд
завжди наповнений людьми
як ринок напередодні «першого вересня»
потрібно міцно притискувати сумки чи наплічник
бо ходять крадії
непомітно розрізають шкірзам
забирають останні гроші
але сьогодні в мене викрали дещо більше:
море.
Мене ковтає кит суму
я тут
наче Йона
та не можу вибратися
вже шість років
хоча це триває завжди
війни не закінчуються
закінчуються люди
хто б міг подумати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000542
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2023
искушает
ибо кушает каждого из нас
кто к чему тонок
кто к чему сладок
кто к ветру из тьмы
кто к дыму кто к крику
к способу идти
забирать жизнь
и смерть
кожа к коже присутствие
войны среди туч
пуля к пуле
листок к листку
в бомбоубежище тело к телу
все немеют и ветер
зависает над выглоданной крышей
кто здесь был кто здесь ел
паутину бетон уголь
кто давился слезами
видишь думаю ветер война означает
не то что когда-то и не то что всегда
в новостях лакомства в жилах вода
уже соленая
ещё чистая
2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
спокушає
бо кушає кожного з нас
хто до чого тонкий
хто до чого солодкий
хтось до вітру з пітьми
хтось до диму до крику
до способу йти
забирати життя
і смерть
шкіра до шкіри присутність
війни поміж хмар
куля до кулі
листок до листка
в бомбосховищі тіло до тіла
всі німіють і вітер
зависає над вижертим дахом
хто тут був хто тут їв
павутину вугілля бетон
хто давився сльозами
бачиш думаю вітре війна означає
не те що колись і завжди
у новинах смаколики в жилах вода
вже солона
ще чиста
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000219
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2023
а
запоздало требуя зелень –
дирижируешь уличным макетом
подвижным контуром растерянности
мелочность сдвига
рассыпается
несобственной вещью
слишком функциональной для гудения смерти
б
машинные сизифы
оступаются в тумане
пачкают верхние метражерки
спускаешься в капающую геометрию
как в приключение
уверенный лишь в первой итерации
пусть даже с частичной потерей себя
изображаешь множество
переодетых в снегождь множеств
вторая итерация так же отдалена
как любая надежда
в
легко
говорить о тяжести
когда ты прищепка на острове
не только в сезон мембран
взрывы запятые взрывы о чём тут будить
вратарей с блуждающей разрядкой
чусть камня прокуренного
чтобы принять решение
о движении тела как семантического челнока
в патогенной среде для пристройки иллюзий
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000140
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2023
* * *
а
«можем вынести войну
только если её выдумаем
– говорит флейтист –
пусть остаётся фантомом ютюба
вытесненной (фото)иллюзией»
нормированная погрешность:
сокращать мерцательные
упражнения
в банках с пауками
наслаждаться в раю
вонью издохшей мыши
инвестировать в зрение:
распад и нервный смех
прогулки по радиусам тревоги
зелёную спинку мухи
на прозревшем яблоке
(избегать оскаленных теней)
отчаяние
вот надёжное слово для
замены одного города на другой
одного типа тревожности на следующий
никогда не быть собой (довоенным?
немного ребячливым?)
в грубом наброске ритма / стабильности
б
даже шёпотом четырёх лун
очищай колодку
всё чем выцвести
дальнозоркому
в километровом брюхе
: пластические комбинации клювов
: удаление фабрикатов
двенадцатитоновая
внутренность: венская
хлебница ночного кошмара
прогуляем хотя бы «и» облачное
«раздавай карты и не двигайся»
2022
(Из цикла "Тыльная сторона ладони")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000044
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2023
Ты создаёшь давление на поверхности
Провоцируя сопротивление материалов
Тычина пишет о сирени в ботсаду
И пентухах на бедрах
Твоих
Твоё
Тело твой враг но
Также ветреная адриатика
Бледная громовая безвестность
Я немного стесняюсь
Выложить целый список
Это как молиться в пещерах
Тонуть в колодцах
Где давление ничто
Как собственно молитва
Истинная вера
В холодной воде докембрия
Что-то несущественное спит за наши грехи
За каждого
Кто не отвёз пса на ревакцинацию
Забыл забрать малого с музыки
Из соображений исключительно поэтических
Ради холода
Ради воды
Подчиняясь закадровому
Встань и иди
Сядь и корчись
Истинная вера Это фамилия и имя
Первой любви моей
Смешной любительницы твёрдых форм
Что оказывала на меня постоянное давление
Из-за моей поверхностности
Из-за некоторого высокомерия моего
Ныне же будешь со мной
Кстати лизать тебе
Было не столько потребностью
Сколько необходимостью
Если ты понимаешь в чём разница
Осенний лес например
Осеннее озеро
Это необходимость до той лишь
Я потерял мысль
Я умираю
От нежности когда ты говоришь антон
Я видишь в воде по щиколотки
Моё тело ворон
Да да о модница
Григорий Сковорода
Универсальный протагонист докультурной эры
Когда от пророка не ожидали страстотерпия
Скорей согласия с предложенными последовательностями обстоятельств
Как громовые бёдра твои
Обоюдоострые ладони твои
И если пророчества
Это причина или следствие необходимости
Почему бы не делать их задним числом
Словом
Тычина
Простите Сковорода
Призывал рыть колодец в своей душе
Сам же выкопал только
Собственную могилу
Что скорей всего неправда
Мир не ловит нас
Партия не ведёт
Счастливые не смеются
Спасибо и прости
19.11.2023
(Перевод с украинского)
* * *
Ти чиниш тиск на поверхні
Провокуючи спротив матеріалів
Тичина пише про бузок в ботсаді
Й пентухи на стегнах
Твоїх
Твоє
тіло твій ворог але
Також вітряна адріатика
Бліда громова безвість
Я трохи соромлюся
Викласти цілий список
Це як молитись в печерах
Тонути в криницях
Де тиск є ніщо
Як власне молитва
Істинна віра
В холодній воді докембрію
Щось неважливе спить за наші гріхи
за кожного
Хто не відвіз пса на ревакцинацію
Забув забрати малого з музики
З міркувань виключно поетичних
Ради холоду
Ради води
Корячись закадровому
Встань і ходи
Сядь і корчись
Істинна віра Це прізвище та імʼя
Першої любові моєї
Смішної любительки твердих форм
Що чинила на мене постійний тиск
Через мою поверхневість
Через деяку зверхність мою
Нині ж будеш зі мною
До речі лизати тобі
Було не так потребою
Як необхідністю
Якщо ти розумієш в чому різниця
Осінній ліс наприклад
Осіннє озеро
Є необхідність до тої лиш
Я загубив думку
Я помираю
Від млості коли ти кажеш антон
Я бачиш по литки в воді
Моє тіло ворон
Так так чепурнице
Григорій Сковорода
Універсальний протагоніст докультурної ери
Коли від пророка не очікували страстотерпіння
Скорше згоди з запропонованими послідовностями обставин
Як громові стегна твої
Двосічні долоні твої
І якщо пророцтва
Є причина чи наслідок необхідності
Чому б не робити їх заднім числом
Словом
Тичина
Перепрошую Сковорода
Закликав рити криницю в своїй душі
Сам же викопав лиш
Власну могилу
Що скорше за все неправда
Світ не ловить нас
Партія не веде
Щасливі не сміються
Дякую і пробач
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000043
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2023
Круглого не существует
Красивого не существует
Не существует полезного
Всё начинается с
Чистого безумия
В животе кашалота
Столько разнообразных вещей
Саратоги
Быльца
Пугающие напитки
Ты кричишь волк
Ты зовёшь волков
В животе кашалота
Есть немного волков
Сладкого
Не существует нет
Ничего нужного
Квадратного
Ещё не время
Волки подождут
В дебрях смердящих
Ты любишь царапаться и
Любить уёбков
Ничего быстрого летучего внутри
Ползают улитки
Плавают бумажные
Кораблики внутри
Кашалота
Кастрюля
Сковородка
Большое зеркало
По сути ничего
Кроме манной каши
Моря её
17.11.2023
(Перевод с украинского)
ora pro nobis
Круглого не існує
Красивого не існує
Не існує корисного
Все починається із
Чистого безуму
В животі кашалота
Стільки багато різноманітних речей
Саратоги
Бильця
Жаскі напої
Ти кричиш вовк
Ти кличеш вовків
В животі кашалота
є трохи вовків
Солодкого
не існує немає
Нічого потрібного
Квадратного
Ще не тепер
Вовки зачекають
У дебрях смердючих
Ти любиш дряпатись і
любити уйобків
Нічого швидкого леткого всередині
Повзають равлики
Плавають паперові
кораблики усередині
Кашалота
Каструля
Пательня
Велике свічадо
По суті нічого
Крім манної каші
моря її
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999854
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2023
ангел чья правда дождь
идёт шумит
воды утрамбовывает
от порога до моря
чтобы не шатко было идти
праведникам
невинно убитым
с крыш и с затылков
смывает он беззащитность
пепел кровь
у него и к этому есть сноровка
вижу чистое лицо его
щёлочь разъела лишь крылья и руки
всплывает железо элизия
слеза глаз пощипывает
мне и ему
2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
ангел правда якого дощ
йде шумить
води втрамбовує
від порогу до моря
щоб не хистко було іти
праведникам
невинно убитим
з дахів і з потилиць
змиває беззахисність
попіл кров
має хист і до цього
бачу чисте його лице
луг роз’їв тільки крила і руки
спливає єлисейське залізо
сльоза око пощипує
мені і йому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999700
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2023
разбитый светофор
язык вывесил
и шелестит на ветру
мы община
всегда ощущаем
какой сейчас цвет
26.11.2023
(Перевод с украинского)
МИ ГРОМАДА
світлофор розбитий
язика вивісив
і шелестить на вітрі
ми громада
завжди відчуваємо
котрий зараз колір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999507
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2023
***
Марьяне Савке
ивасик-"тезей"-телесик
уже с усами
воюет в всу
сине-жёлтая субмарина в чёрном зеркале
вся как последнее солнце
сине-жёлтая субмарина в чёрном зеркале
вся как яйцо райцо
синее небо и море цветов
и на кладбище военный оркестр
"мертвый пивень" играет во львове под ратушей
"мертвый пивень" играет под ратушей в ливерпуле
чёрное зеркало чёрное зеркало
с трещиной поперёк слегка запотело
сине-жёлтая субмарина в чёрном зеркале
запотевшая лежит поперёк трещины
а кто-кто в сине-жёлтой субмарине живёт?
мы живём мы люди добрые
мы живём и наши живут соседи
люди добрые живут в субмарине
добрые люди в субмарине живут
мы живем в стране которой не нужны серые подводные лодки
наша сине-жёлтая субмарина пшеница рожь и небо
наша сине-жёлтая субмарина поля подсолнухов и небо
или даже небо и всякая пашня или моря рапса
наша сине-жёлтая субмарина море одуванчиков и небо
наша сине-жёлтая субмарина небо и всё что под небом
наша сине-жёлтая субмарина небо и всё что под небом
меняется и течет
мы живём как обычно лёгкой жизнью
после второй мировой войны как обычно
мы живем как обычно и во время геноцида
и после геноцида как обычно
мы живем во время и после этой войны как обычно
hostia подзабытое наполовину устаревшее слово
как обычно мы на наших цветущих плодородных кровавых землях
живём лёгкой кровавой жизнью
полная хата людей наши дети наши гости
и синее небо и море цветов мы как обычно живём
и военные оркестры и море цветов
на марсовом поле во львове
но обычно не только
дрожит чёрное зеркало
дрожит на стеклянной поверхности трещина поперёк
дрожат мелкие тёмные капли слёз
и всё расплывается
земли воды и небеса
всё расплывается
ивасик-телесик конечно уже с усами воюет в всу
ходит в зелёной пиксельной вышиванке носит кикимору
смотрит в небо
смотрит на одичалое поле на море цветов
на одичалый двор смотрит с трещиной от взрыва
море цветов видит как пустоту и как бездну
слышит как в ливерпуле под ратушей играет военный оркестр
хочет вдохнуть пьянящий воздух
но где-то поблизости здесь пожарища
и голова кружится и дух забивает
от вони тяжёлой сладковатой
после великой нашей общей победы
бородатый мальчик иван телесик
вернётся с войны домой и расскажет детям
о страшной нелепой стране серых подводных лодок
серых белых ночей серого полярного сияния
расскажет нерождённым детям и убитым своим землякам
о мёртвом подводном курске
о мёртвой прадавней курщине слободской
где когда ещё там жили добрые люди
были синее небо пшеница рожь и море цветов
где когда ещё там жили добрые люди
были вышиванки и расписные печи
а когда там не стало людей остались
одни голодные кикиморы по недобитым хатам
и всякая подлая нечисть по избам
после великой нашей общей победы
бородатый мальчик иван телесик
вернётся с войны домой и расскажет
о жёлтой подводной лодке
в которой кто-то поплыл бы к солнцу потихоньку бы грёб
если бы не голубое небо не море зелени
если бы не музыка
особенно во львове и ливерпуле
после великой нашей общей победы
бородатый мальчик иван телесик герой
вернется с войны домой
и когда-нибудь на ночь глядя расскажет ребёнку сказку
о крылатой сине-жёлтой подводной лодке
как она вынырнула недалеко от села бочарово
когда днепр понёс вражью кровь в смоленское болото
как лодка вынырнула из вражьей крови из крови вынырнула
и встрепенулась и полетела и защебетала и запела
и как от пения того сгинула на гнилых трясинах
всякая проклятая и заклятая нечисть
и как ту нечисть что не сгинула в клочья изрубил тезей
везде на отчей своей земле и конечно в тавриде
или о сине-жёлтой субмарине расскажет внукам своим дед иван
о сине-жёлтой субмарине в чёрном море или в азове
о сине-жёлтой субмарине со всеми хорошими людьми на борту
и со всеми соседями
расскажет дед внукам о добрых людях что умеют жить лёгкой жизнью
когда у каждого есть всё чего только хочет душа
и голубое небо и море зелени конечно
и музыка в ливерпуле львове мариуполе и джанкое
или расскажет своим праправнукам уже очень старый иван
как после победы в страшной последней войне
ивасик-телесик герой всу возвращался домой
сначала на крылышках гуся через всё синее небо а потом сквозь элизиум
сквозь толщу преломления золотого света в лодочке домой
бородатый мальчик в лодочке домой
домой
2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
Мар’яні Савці
івасик-”тезей”-телесик
вже з вусами
воює у зсу
синьо-жовта субмарина в чорному дзеркалі
вся ніби останнє сонце
синьо-жовта субмарина в чорному дзеркалі
вся ніби яйце райце
синє небо і море квітів
і на цвинтарі військовий оркестр
“мертвий півень” грає у львові під ратушею
“мертвий півень” грає під ратушею у ліверпулі
чорне дзеркало чорне дзеркало
має тріщину впоперек і ледь запітніло
синьо-жовта субмарина в чорному дзеркалі
запітніла лежить упоперек тріщини
а хто-хто в синьо-жовтій субмарині живе?
ми живемо ми люди добрі
ми живемо і наші живуть сусіди
люди добрі живуть в субмарині
добрі люди в субмарині живуть
ми живемо в країні якій не потрібні сірі підводні човни
наша синьо-жовта субмарина пшениця жито і небо
наша синьо-жовта субмарина поля соняшників і небо
або навіть небо і всяка пашниця чи моря ріпаку
наша синьо-жовта субмарина море кульбаб і небо
наша синьо-жовта субмарина небо і все що під небом
наша синьо-жовта субмарина небо і все що під небом міняється і тече
ми живемо звичайно легким життям
після другої світової звичайно
ми живемо звичайно і під час геноциду
і після геноциду звичайно
ми живемо під час і після цієї війни звичайно
hostia призабуте напівзастаріле слово
звичайно ми на наших квітучих родючих кривавих землях
живемо легким кривавим життям
повна хата людей наші діти і наші гості
і синє небо і море квітів звичайно ми живемо
і військові оркестри і море квітів
на марсовому полі у львові
але звичайно не тільки
дрижить чорне дзеркало
дрижить на скляній поверхні тріщина впоперек
дрижать темні дрібненькі краплини сліз
і все розпливається
і землі і води і небеса
все розпливається
івасик-телесик звичайно вже з вусами воює у зсу
ходить в зеленій піксельній вишиванці носить кікімору
дивиться в небо
дивиться на здичавіле поле на море квітів
на здичавіле подвір’я дивиться з тріщиною від вибуху
море квітів бачить як порожнечу і як безодню
чує як у ліверпулі під ратушею грає військовий оркестр
хоче вдихнути п’янке повітря
та десь поблизу тут згарища
і запаморочує і дух забиває
сопух важкий солодкавий
після великої нашої спільної перемоги
бородатий хлопчик іван телесик
повернеться із війни додому розкаже дітям
про страшну недолугу країну сірих підводних човнів
сірих білих ночей сірого полярного сяйва
розкаже ненародженим дітям і вбитим своїм землякам
про мертвий підводний курськ
про мертву прадавню курщину слобідську
де коли ще там жили добрі люди
було синє небо пшениця жито і море квітів
де коли ще там жили добрі люди
були вишиванки й мальовані печі
а коли там не стало людей лишилися
самі голодні кікімори по недобитих хатах
та всяка підла нечисть по ізбах
після великої нашої спільної перемоги
бородатий хлопчик іван телесик
повернеться із війни додому розкаже
про жовтий підводний човен
в якому хтось був би поплив до сонця помалу веслуючи
якби не блакитне небо не море зелені
якби не музика
особливо у львові та ліверпулі
після великої нашої спільної перемоги
бородатий хлопчик іван телесик герой
повернеться із війни додому
і колись він надобраніч розкаже дитині казку
про крилатий синьо-жовтий підводний човен
як він виринув недалеко від села бочарово
коли дніпро поніс кров ворожу у смоленське болото
як він виринув із ворожої крові з крові виринув
і стрепенувся і полетів і защебетав і запіяв
і як від того співу вигибла на гнилих мочарах
всяка клята заклята нечисть
і як ту нечисть яка не вигибла вщент порубав тезей
скрізь на отчій своїй землі і звичайно в тавриді
або про синьо-жовту субмарину розкаже внукам своїм дід іван
про синьо-жовту субмарину в чорному морі чи в азові
про синьо-жовту субмарину з усіма добрими людьми на борту
і з усіма їхніми сусідами
розкаже дід онукам про добрих людей які вміють жити легким життям
коли кожен має все чого тільки прагне душа
і блакитне небо і море зелені звичайно
і музику в ліверпулі львові маріуполі та джанкої
або розкаже своїм праправнукам вже дуже старий іван
як після перемоги в страшній останній війні
івасик-телесик герой зсу повертався додому
спершу на крилятках у гусятка через усе синє небо а тоді крізь елізіум
крізь товщі заломлення золотого світла у човенці додому
бородатий хлопчик у човенці додому
додому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999464
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2023
Садишься в броню
как в лодку
прикрываешь глаза
тактическими очками
вместо монеток
и заплываешь в Стикс посадки.
Водитель-механик Харон
уверенно мчит
в неизвестность и первозданность
гудит двигатель
как первое слово
сегодня твой Бог носит лёгкие плиты
мультикамовые брюки с наколенниками
хотя они больше нужны нам
чем Богу
он заряжает пулемётную ленту
и кто знает
понравятся ли ему твои
тактические очки с барахолки
и кто знает
где заканчивается Стикс
и куда тебя занесёт течение.
Главное
поправь очки
прижми к груди оружие
и дыши
дыши
дыши
ведь
когда
ещё.
10.11.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Сідаєш в броню
наче у човен
накладаєш на очі
тактичні окуляри
замість монеток
і запливаєш у Стікс посадки.
Водій-механік Харон
впевненно мчить
у невідомість і достеменність
гуде двигун
наче перше слово
сьогодні твій Бог носить легкі плити
мультикамові брюки з наколінниками
хоча вони більше треба нам
аніж Богу
заряджає кулеметну стрічку
і хто його знає
чи сподобаються йому твої
тактичні окуляри з барахолки
і хто знає
де закінчується Стікс
і куди тебе занесе течія.
Головне
поправ окуляри
міцно притисни зброю до грудей
і дихай
дихай
дихай
бо
коли
ще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999245
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2023
сегодня я видел как умирает солдат
ему оторвало ногу на авдеевском коксохиме
военные медики
эвакуировали его под миномётным огнем
наложили турникет
привезли на стабилизационный пункт
пытались запустить сердце
британская репортёрша джейн
фотографировала работу врачей
общий план: доктор со спины
крупный план: молодое лицо бойца
не больше тридцати –
отмечает она
и продолжает снимать
фотографии должны разлететься по мировым сми
ведь всех сейчас интересует авдеевка
все хотят видеть
как прощается с жизнью
боец сил специальных операций
разорванная одежда с пятнами свежей крови
луч солнца что разделяет операционную
на светлой стороне
доктор говорит о повреждённых ребрах
и пробитом лёгком
но продолжает манипуляции
шансов на спасение всё меньше
джейн движется по тёмной стороне
ищет удачный ракурс
медперсонал суетится и мешает ей
сделать финальный кадр
поехали отсюда
говорю я
и забираю её на двор
мы молча садимся в машину
кажется она немного обижена
кажется я тоже
сразу за блокпостом
внезапно начинается ливень
17.11.2023
(Перевод с украинского)
ФІНАЛЬНИЙ КАДР
сьогодні я бачив як помирає солдат
йому відірвало ногу на авдіївському коксохімі
військові медики
евакуювали його під мінометним вогнем
наклали турнікет
привезли на стабілізаційний пункт
намагалися запустити серце
британська репортерка джейн
фотографувала роботу лікарів
загальний план: доктор зі спини
крупний план: молоде обличчя бійця
не більше тридцяти –
зазначає вона
і продовжує знімати
фотографії мають розлетітися світовими змі
адже зараз всіх цікавить авдіївка
всі хочуть бачити
як прощається із життям
боєць сил спеціальних операцій
розірваний одяг з плямами свіжої крові
промінь сонця що розділяє операційну
на світлому боці
доктор говорить про ушкоджені ребра
і пробиту легеню
але продовжує маніпуляції
шансів на порятунок все менше
джейн рухається по темній стороні
шукає вдалий ракурс
медперсонал метушиться і заважає їй
зробити фінальний кадр
поїхали звідси
кажу я
і забираю її на двір
мовчки сідаємо в машину
здається вона трохи ображена
здається я теж
одразу за блокпостом
раптово починається злива
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2023
В прифронтовом городе
или наверно уже фронтовом
ладно
все уже знают это город
Купянск
с обгоревшими торговыми вывесками
и разбитыми бутиками в центре
с памятником непокорённому Сурку
из гипса и какой-то сетки
теперь и у Сурка есть раны
но мы говорим
что пока стоит сурок
стоит и город
маленький зубастый непокорённый зверь.
Здесь
можно сказать
воздушная тревога по умолчанию
а тишину включают лишь на короткое время
но и она условная
ствол и танк достают по краям.
В городе
где стоит на страже непокорённый Сурок
и свисают остатки больших букв
с вывесок аптек и салонов мобильной связи
солнце исчезло
будто его проглотили
как глотают слово
когда играют в молчанку
как кит глотает головоногого моллюска
было солнце и вот нет
уже неделю.
Когда мы уезжали
дали пятак сурку
эй чувак
через несколько дней вернёмся
покинули пределы города
словно сбросили с себя длинный серый тренч
вынырнули из воды
или из-под одеяла
нас накрыло волной света
мы дрейфовали на луче
будто на доске для серфинга.
(говорят я часто использую метафоры о еде
а ещё вспоминаю про море и сёрфинг
действительно
почему я вспоминаю
про море и сёрфинг
а иногда про чаек
что крадут твою картошку фри
щедро смазанную густым майонезом
ну вот опять)
мы закидывались светом
как опиоидами
выбегали на мокрое скошенное поле
ложились на холодную землю
будто на тёплый морской песок.
и растворялись
так рафинированный сахар растворяется
в гранёном стакане
с металлической подставкой
в руках у студентки
что возвращается домой
в плацкарте "Ковель-Киев".
Солнышко
не хочет
на войну
позову представителей военкомата.
10.11.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
В прифронтовому місті
чи певне уже фронтовому
добре
усі вже знають це місто
Купʼянськ
з обгорілими торговими вивісками
та розбитими бутиками у центрі міста
з памʼятником нескореному Бабаку
з гіпсу і якоїсь сітки
бо і в Бабака тепер є рани
але ми говоримо
що допоки стоїть бабак
стоїть і місто
маленький зубастий нескорений звір.
Тут
можна сказати
повітряна тривога по-замовчуванню
а тишу вмикають лиш на короткий час
але й вона умовна
бо тут і стволка і танчік на краях дістає.
В місті
тримає варту нескорений Бабак
звисають залишки великих літер
з вивісок аптек та салонів мобільного звʼязку
зникло сонце
от так наче його проковтнули
так як ковтають слово
коли грають у мовчанку
так як кит ковтає головоногого молюска
от є тобі й немає
вже який тиждень.
Коли ми поїхали
дали пʼятак бабаку
ей чюваче
за кілька днів повернемось
покинули межі міста
наче скинули з себе довгий сірий тренч
випірнули з води
чи з -під ковдри
нас накрило хвилею світла
ми дрейфували на промінні
наче на дошці для серфінгу
( кажуть я часто використовую метафори про їжу
а також згадую про море та серфінг
дійсно
чому я згадую
про море та серфінг
а інколи й про чайок
які викрадають твою картоплю-фрі
щедро змащену густим майонезом
ну от знову )
ми закидуваличь світлом
наче опіоїдами
вибігали на мокре скошене поле
лягали на холодну землю
наче на теплий морський пісок
і розчинялись
як рафінований цукор розчиняється
в гранованій склянці
з металевою підставкою
в руках у студентки
що повертається додому
в плацкарті «Ковель-Київ».
Сонечко
не хоче
на війну
покличу представників військкомату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998739
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2023
Мы читаем стихи
в худмузее, перед полным залом,
залитым летним солнцем.
Через четыре месяца
зал засыпан
разбитой штукатуркой, битым стеклом,
а на улице – воронка, полная воды.
Мы читаем стихи
с коллегой на общей сцене,
обнимаемся, просим друг друга
беречь себя. Через шесть месяцев
проводим мероприятие в память о ней;
разговоры даются с трудом.
Мы читаем стихи
в блэкаутной темноте, а поэтому наизусть, любимые,
ведь за книгой долго и холодно идти,
вынырнув из-под одеяла.
Мы читаем стихи
не всегда вовремя, как тот мой товарищ,
что в блиндажах на юге сидел
с электронками моих сборников;
Я не успела ему написать, как этим дорожу,
прежде чем он вернулся домой в последний раз, мёртвый.
Мы читаем стихи
старых поэтов, ищем способ пережить еще одну осень, вслушиваемся, как
они называют вдруг дорогие нам имена;
это другие люди, но эхом откликаются наши;
делимся книгами, как хлебом, потому что и это
язык любви.
Мы читаем стихи, читаем стихи,
будто выхаркиваем с хрипом сгусток любви из горла,
выкашливаем дым
необъяснимого и нестерпимого;
проговариваем заклинания, вычерчиваем
меловой круг;
я еще не уехала, но уже скучаю;
мы читаем стихи, читаем стихи,
чёртово поэзоцентрическое сообщество,
расплачиваемся купюрами с лицами наших поэтов
и ждем от них больших ответов
на страшные вопросы.
Мы читаем стихи.
Потом все расходятся.
И каждый раз остаётся в углу та клыкастая тварь
с лицом цвета мяса;
приседает на корточки,
когтем стучит по земле – и земля содрогается.
Отойди, говорю ей, отойди и не трогай
моих А., Б., В.
Мой алфавит любви.
Это по нему я буду писать стихи.
Мне их потом
читать.
7.11.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* * *
Ми читаємо вірші
перед повною залою в худмузеї,
залитою літнім сонцем.
За чотири місяці
зала засипана
трощеною штукатуркою, битим склом,
а на вулиці – вирва, повна води.
Ми читаємо вірші
з колегою на спільній сцені,
обіймаємось, просимо одна одну
берегти себе. За шість місяців
проводимо захід у пам'ять про неї;
розмови даються важко.
Ми читаємо вірші
в блекаутній темряві, а тому напам'ять, улюблені,
бо по книжку довго й холодно йти,
випірнувши з-під ковдри.
Ми читаємо вірші
не завжди вчасно, як той мій товариш,
що у бліндажах на півдні сидів
із електронками моїх збірок;
не встигла йому відписати, як дорожу цим,
перш ніж він вернувся додому востаннє, мертвий.
Ми читаємо вірші
старих поетів, шукаючи способу пережити ще одну осінь, вслухаємось, як
вони знічев'я називають дорогі імена;
то інші люди, але нам відлунюють наші;
ділимося книжками, як хлібом, бо й це
мова любові.
Ми читаємо вірші, читаємо вірші,
наче вихриплюючи згусток любові з горла,
викашлюючи дим
непояснюваного і нестерпного;
промовляючи заклинання, креслячи
крейдяне коло;
я іще недалеко поїхала, але уже скучаю;
ми читаємо вірші, читаємо вірші,
бісова поезоцентрична спільнота,
розраховуємось купюрами з обличчями наших поетів,
і чекаємо від них великих відповідей
на страшні питання.
Ми читаємо вірші.
Потім усі розходяться.
І щоразу в кутку лишається ота ікласта потвора
із обличчям м'ясного кольору;
присідає навпочіпки,
стукає пазурем по землі – і земля здригається.
Відійди, кажу їй, відійди й не чіпай
моїх А., Б., В.
Мою абетку любові.
Це з неї я писатиму вірші.
Мені їх потім
читати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998544
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2023
каждая любовь
в каждом каждая
как нить воздуха
что даёт дышать и не даёт
пока война все слова забирает
возле сердца и просто так
немного на вырост
выдох и вдох
я не хотела знать как дышать
знать хотела а дышать нет
этот воздух сильней меня
2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
кожна любов
у кожному кожна
як нитка повітря
що дає дихати і не дає
доки війна всі слова забирає
коло серця і просто так
трохи на виріст
видих і вдих
я не хотіла знати як дихати
знати хотіла а дихати ні
це повітря сильніше за мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998452
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2023
Нейросеть Ульяна говорит
Дом погружён в туман, однако
этот
туман
так же нелучезарен, как и застывшее поле
с приколоченными к земле
деревьями. Только птица над головами
требует, хрипит и жужжит. Не в наших силах
с нею
связать
возмущённый крик хозяина. Знаем лишь, что она
будет излучать до последнего.
В каюте остаётся обёртка от варенья,
вязкой плотности голоса. Ветер двигает
посторонний город, перемещает памятники. Улицы
шёпотом спрашивают, слышат ответ, едят с руки.
Природа
складывает знаки на страницы энциклопедии;
гибель приливов –
рыба задыхается в воде, пока числа
не растворятся полностью. Всё уничтожается
координатами: месяцы, единицы
и смерть.
"Вы и вправду сумасшедший, от
вас разит любовью" – "Это от молока, нас обоих
обрызгало молоком".
Два глаза похожи, как отец с сыном:
тёмно-коричневые, оловянные,
затвердевшие.
(Из цикла «Дружеские беседы с роботами»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998284
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2023
Марианна Кияновська
***
Владимиру Вакуленко
истинно говорю было
в небе над Украиной
красное полярное сияние войны –
биолюминисценция крови
на зеленой траве –
как багровая мгла над побоищем
жгучая и мерцающая
нашим сотням небесным –
кто знает сколько их теперь
наших сотен небесных
с наших кровавых ратных полей
из наших убитых небесных городов
из наших разбомбленных драмтеатров
и женщинам и детям и нерождённым –
открылся элизиум
тяготы остались все на земле
сомнения раны боль камни из пращ камни c пожарищ
кресты и надгробия с уничтоженных кладбищ
кирпич из руин железо из железобетона
на дне моря рек и озер
на обочинах дорог металл и мёртвые бабочки
ласточки и другие покойные вещи
обгоревшие часы простреленные мониторы
куличики с пулей во лбу
машинки с детских площадок
перегаженная мебель развалины книг
на земле на полу соль черепица кирпич
разбитый вдребезги асфальт
на крышах на дне моря рек и озер
на обочинах дорог фарфор
и вышитые рушники
но этот элизиум открылся
и для всех наших лошадей собак и кошек
верных друзей
домашних любимцев
что за отчизну и родных своих людей
приняли колотые огнестрельные рубленые раны
животные были святыми невинными
свято преданными своим самым близким людям
в уютных храмах квартир и домов
добродетельные и светлосердные почти пророки
они отдали свою жизнь за любовь и в любви
они оставили после себя у своих хозяев
память чистую и светлую ибо никто из них не был обузой
в меру обласканности и прочих заслуг
истинно говорю в небе над Украиной
открылся элизиум
и явил себя всюду по всему миру
красное полярное сияние
как зеница
как Око
линза элизиума
показала
нашим сотням небесным –
кто знает сколько их сейчас
наших сотен небесных
с наших кровавых ратных полей
из наших убитых небесных городов
из наших разбомбленных драмтеатров
и женщинам и детям и нерождённым –
матерей их убийц
отцов их убийц
детей их убийц
и нерождённых
детей их убийц
сестёр и братьев их палачей
повсюду по всему миру
но особенно в россии
а ещё
линза элизиума
показала
всем нашим лошадям собакам и кошкам
верным друзьям нашим
домашним любимцам –
домашних любимцев
матерей убийц их хозяев
отцов убийц их хозяев
детей убийц их хозяев
сестёр и братьев палачей их хозяев
повсюду по всему миру
но особенно в россии
истинно говорю сорвался великий солнечный ветер
и сорвал великий покров
и вот открылось
настанет день
и всплывёт горячее как кровь железо элизиума
и зашевелится горячее как кровь железо на наших ратных полях
и вздохнёт горячее как кровь железо в ранах погибших и в ранах наших руин
и завопят сто миллионов российских мин где-то в наших садах на детских площадках в лесах
на лугах между покосов
и вознесутся в безбрежную бездну неба
ибо истинно говорю
у биолюминисценции крови
есть своя цена
своя правда
своя бесконечная память
ибо у элизиума есть особая сила
сила любви
и сила возмездия
истинно говорю
настанет день
и упадут сто миллионов российских мин
горячих как кровь
на головы наших убийц
особенно в россии
31.10.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
Володимирові Вакуленку
істинно кажу було
в небі над Україною
червоне полярне сяйво війни —
біолюмінісценція крові
на зеленій траві —
як багряна імла над побоїщем
пекуча і мерехтка
нашим сотням небесним —
хтозна скільки їх зараз
наших сотень небесних
з наших кривавих ратних полів
з наших вбитих небесних міст
з наших розбомблених драмтеатрів
і жінкам і дітям і ненародженим —
відчинився елізіум
тягарі всі лишилися на землі
сумніви рани біль камені з пращ і пожарищ
хрести і надгробки зі знищених цвинтарів
цегла з руїн залізо з залізобетону
на дні моря рік та озер
на узбіччях доріг метал і мертві метелики
ластівки й інші покійні речі
обгорілі годинники прострелені монітори
пасочки з кулею в голові
машинки з дитячих майданчиків
занечищені меблі румовища книг
на землі на підлозі сіль цегла і черепиця
розбитий на друзки асфальт
на дахах на дні моря рік та озер
на узбіччях доріг порцеляна
і вишивані рушники
але цей елізіум відчинився
і для всіх наших коней собак котів
вірних друзів
домашніх улюбленців
які за вітчизну і рідних своїх людей
приняли колоті вогнепальні рубані рани
які були святими невинними
свято відданими найдорожчим усім своїм
в затишних храмах осель і домівок
доброчесні та світлосерді майже пророки
які віддали своє життя в любові і за любов
які лишили по собі у своїх господарів
пам’ять чисту і світлу бо жодне з них не тягар
на міру голубленості та інших заслуг
істинно кажу в небі над україною
відчинився елізіум
та явив себе всюди по всьому світу
червоне полярне сяйво
як зіниця
як Око
лінза елізіуму
показала
нашим сотням небесним —
хтозна скільки їх зараз
наших сотень небесних
з наших кривавих ратних полів
з наших вбитих небесних міст
з наших розбомблених драмтеатрів
і жінкам і дітям і ненародженим —
матерів їхніх убивць
батьків їхніх убивць
дітей їхніх убивць
і ненароджених
дітей їхніх убивць
сестер і братів їхніх катів
усюди по всьому світу
але особливо в росії
а ще
лінза елізіуму
показала
всім нашим коням собакам котам
вірним друзям нашим
домашнім улюбленцям —
домашніх улюбленців
матерів убивць їхніх господарів
батьків убивць їхніх господарів
дітей убивць їхніх господарів
сестер і братів катів їхніх господарів
усюди по всьому світу
але особливо в росії
істинно кажу зірвався великий сонячний вітер
зірвав великий покров
і ось відкрилося
настане день
і спливе гаряче як кров залізо елізіума
і заворушиться гаряче як кров залізо на наших ратних полях
і зітхне гаряче як кров залізо у ранах загиблих і в ранах наших руїн
і заволають сто мільйонів російських мін десь у наших садах на дитячих майданчиках у лісах
межи сіножатей
і піднімуться у безмежну безодню неба
бо істинно кажу
біолюмінісценція крові
має свою ціну
свою правду
свою нескінченну пам’ять
бо елізіум має свою особливу силу
силу любові
і силу відплати
істинно кажу
настане день
і впадуть сто мільйонів російських мін
гарячих як кров
на голови наших вбивць
особливо в росії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998013
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2023
остаётся
неполновесный запас
поздней осени
до начала массированных атак
новости новостей:
после взрыва ракетоносца
несколько ответных ударов по днепру
в каждом слепом пятне магнитный воздух
очередной уровень смысловых потерь
треки на исцарапанной поверхности
медленные имена будущих жертв
говоришь даже не об опасности потерять себя
а словно движешься вдоль смутной пекинской оперы
меняешь наклон и размер сновидческого шрифта
открываешь окно чтобы ощутить
жёлтую полусферу посреди лужи
надпись «радости» на выбеленной шине
в туннельной реальности
все анкетные ответы «нет» кроме последнего
дополнительные материалы
дышат где невозможно дышать
жизнь внутри катастрофы
уже не утомляет
лишь набрасывает призрачное покрывало
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997867
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2023
Из цикла «Хайкуку»
*
рассыпал на пол душистый перец
да кукушка время неумолимо
словно клинок самурая
*
генетический маршал
прячет
свою тень
среди веток
рябины с белыми плодами
до поры до времени
пока весной
кукушка
не станет его фаворитом
*
угощаю
крошками от грецких орехов
синичек у гаража
как делал когда-то мой отец
иногда зимой
возвожу это в культ
и верю
что теперь
весной
кукушка
расскажет мне
как гамма-лучи
влияют
на поведение маргариток
*
купил у остановки
бесшипную ежевику
(сорт из штата арканзас
называется heaven can wait
как песня
iron maiden
высокие вкусовые качества
высокое содержание антиоксидантов
антоцианов)
у дядьки
на плече которого
сидела
жёлтая кукушка
а может
это дядька сидел
на плече
у жёлтой кукушки
действительно
пока вспоминаю
как оно было
на самом деле
небеса
небеса могут подождать
(Перевод с украинского)
*
розсипав на підлогу духмяний перець
так зозуле час невблаганний
наче клинок самурая
*
генетичний маршал
ховає
свою тінь
серед гілок
горобини з білими плодами
до пори і до часу
коли навесні
зозуля
стане його фаворитом
*
пригощаю
крихтами з волоських горіхів
синичок біля гаража
як робив колись мій батько
інколи взимку
зводжу це в культ
і вірю
що тепер
навесні
зозуля
розкаже мені
як гамма-промені
впливають
на поведінку маргариток
*
купив біля зупинки
безшипну ожину
(сорт зі штату арканзас
називається heaven can wait
як пісня
iron maiden
високі смакові якості
високий вміст антиоксидантів
антоціанів)
у дядька
на плечі якого
сиділа
жовта зозуля
а може
то дядько сидів
на плечі
жовтої зозулі
і дійсно
поки пригадую
як воно було
насправді
небеса
небеса можуть почекати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997610
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2023
Опустевший класс майской школы,
Где отдыхает
Пианино;
Опустевшая университетская аудитория,
Где крутится колёсико
Невидимого
Интервью;
Опустевшая красная комната для встреч
Посреди парка
Под открытым небом –
Голубем носишься между ними
В ожидании
Дверей темноты,
В ожидании
Неевклидовых лоскутков
Света,
Когда чёрные комнаты для встреч
Заполнят фигуры,
Когда парк заговорит на ночном языке,
А ты ответишь на заячьем.
28.10.2023
(Перевод с украинского)
НІЧНОЮ МОВОЮ
Спорожнілий клас травневої школи,
Де відпочиває
Піаніно;
Спорожніла університетська аудиторія,
Де крутиться коліщатко
Невидимого
Інтерв’ю;
Спорожніла червона кімната для зустрічей,
Посеред парку,
Просто неба —
Голубом носишся поміж ними
В очікуванні,
Дверей темряви,
В очікуванні
Неевклідових клаптиків
Світла,
Коли чорні кімнати для зустрічей
Сповнять постаті,
Коли парк заговорить нічною мовою,
А ти відповіси — заячою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997452
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.10.2023
20 октября
Классная работа
выкурить полпачки красных
я не курю
поэтому тут двоечка
заварить растворимый кофе
и чабрец
который
в высоких горах
маленькие дети
собрали
своими маленькими ладошками
спрятаться от дождя
надышаться лесом
записать координаты
записать день в блокнотик памяти
не умереть
наверное
хотя мёртвые не умирают
наверное
слушать
как дышит лес
как дышат побратимы
как разрываются снаряды
как падают побитые сосны
бедные сосны
блаженные сосны
ибо они Бога узрят
представить
что лес это море
с кораблями техники
с рыбой птиц
с бризом хвои
и
сновидения на домашку
но тут опять
двоечка.
20.10.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
20 жовтня
Класна робота
випалити пів пачки червоних
я не палю
тому тут двієчка
заварити розчинної кави
та чебрецю
якого
у високих горах
маленькі діти
назбирали
своїми маленьким долоньками
сховатись від дощу
надихатись лісом
записати координати
записати день в блокнотик памʼяті
не вмерти
напевне
хоча мертві не вмирають
напевне
слухати
як дихає ліс
як дихають побратими
як розриваються снаряди
як падають побиті сосни
бідні сосни
блаженні сосни
бо вони Бога побачать
уявити
що ліс це море
з кораблями техніки
з рибою птахів
з бризом хвої
і
сновидіння на домашку
але тут знову
двієчка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.10.2023
Помнишь, как это бывает:
в сгоревшем доме уцелела печь.
В небо трубит закопчённым дымоходом,
прямо в ухо
давно оглохшему богу.
Столько хлеба выносила
в горячей утробе,
стольких детей убаюкивала на спине,
столько стариковских костей обогрела
за долгие зимы,
что не может просто так взять
и перестать быть.
И слишком горько
строить вокруг неё
новый дом,
и она не оторвётся от земли,
чтобы куда-нибудь уйти.
Но вот, осталась,
и приходится с этим считаться.
И когда на другой стороне мира спросили вдруг,
есть ли у Украины собственный язык,
в три секунды
между болью и нервным смехом
на миг уместилось чувство,
будто кто-то язык такой отрицает –
обгорелый, упорный.
17.10.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* * *
Пам'ятаєш, як це буває:
у згорілих будинках ціліє піч.
Сурмить у небо закіптюженим комином,
просто у вухо
давно оглухлому богові.
Стільки хлібин вúносила
у гарячій утробі,
стількох дітей виколихала на спині,
стільки старечих костей обігріла
крізь довгі зими,
що не може просто так узяти
і перестати бути.
І надто гірко
будувати навколо неї
нову домівку,
і вона не одірветься від землі,
щоби піти деінде.
Але от, залишилася,
і доводиться з цим рахуватися.
І коли на іншому боці світу спитали раптом,
чи є в України власна мова,
у три секунди
між болем і нервовим сміхом
на мить умістилося відчуття,
ніби хтось її таку заперечує –
обгорілу і вперту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997087
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.10.2023
Сколько бы я ни старался
выехал по-серому
взял дорогой компас
смазал гранатомет специальным средством
заказанным из штатов
белым и мягким
как детский крем для рук
взял гранат
чтобы хватило с запасом
хорошо замаскировал позицию
не выхожу из окопа
без необходимости
даже надел броник
но всё равно
мышь надгрызла мой последний протеиновый батончик
со вкусом банана
я сердит
я очень сердит.
18.10.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Скільки б я не старався
виїхав по-сірому
взяв дорогий компас
змастив гранатомет спеціальним мастилом
замовленим із штатів
білим і мʼяким
наче дитячий крем для рук
взяв пострілів
щоб вистачило зазделегідь
гарно замаскував позицію
не виходжу з окопу
без необхідності
навіть одягнув броник
та все одно
мишка надгризла мій останній протеїновий батончик
зі смаком банану
я сердитий
я дуже сердитий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996899
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2023
а
в такие недели кажется
что мировая война уже началась
всё то чудовищное
о чём невозможно забыть
происходит не только в моей стране
слова сострадания –
пусть они побудут здесь, внутри
стихотворения, хорошо?
б
: рекоснЫ в обратной проекции
тающие следы на поверхности шума
[на пепле бросени тончайшей]
предпочесть безболезненный вариант vs
упереться в сценку
[оторванной от функционала
динамической] модели тела
в
тенерог ловизны
:есть ли потенциал для рвучания?
почва травмированная плоской картинкой
ловушкой старости
г
вот и раскучиваю длинносны
в туманоиде иноберга
герфест-ошечник выпускает азы
могурухнуть в тебя говорит
пробивая все этажи
почему не поможет? умеет помочь
лишь механизму что вставляет спицы в колёса
вкладывает бутылку в каплю-окно
д
атакамс
уже в деле
октябрь 2023
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996784
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2023
воздушная тревога
муха с нами
в ванну прятаться
прилетела
дочка
читает ей сказку
23.10.2023
(Перевод с украинского)
---
повітряна тривога
муха з нами
у ванну ховатися
прилетіла
дочка
читає їй казку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996782
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2023
Что я могу отдать
слёзы
сон
лес и птиц
руку
ногу
или обе руки
или обе ноги.
Здесь холодные стены
здесь продувает сквозь окна
и нет пены слов
чтобы это всё залатать
ни нитки
ни иглы
ни ткани.
С деревянной крыши
в два наката
осыпается песок
на шлем
на ладони
в кофе
размешиваю его как сахар
броник обвивает тело
как плющ старые кирпичные стены.
Что я мог бы отдать
яблоко
монету
всю свою одежду
руки разбросанные по лесу
ноги разбросанные по лесу
становятся травой.
Осыпается песок
последняя чашка кофе
горького
как полынь
которой натирал руки
чтобы перебить запах дешёвых сигарет Три короля
и родители не узнали
только почему ладони пахнут травой
потому что раны
становятся птицами
руки
становятся травой
ноги
становятся травой
а сны?
16.10.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Що я можу віддати
сльози
сон
ліс і птахів
руку
ногу
чи обидві руки
чи обидві ноги.
Тут холодні стіни
тут продуває крізь вікна
і не має піни слова
щоб це все залатати
ні нитки
ні голки
ні тканини.
З деревʼяного даху
в два накати
обсипається пісок
на шолом
на долоні
в каву
розміщую його наче цукор
броник обвиває тіло
наче плющ старі цегляні стіни.
Що я міг би віддати
яблуко
монету
увесь свій одяг
руки розкидані по лісу
ноги розкидані по лісу
стають травою.
Обсипається пісок
остання чашка кави
гіркої
як полин
яким натирав руки
щоб перебити запах дешевих цигарок Три королі
і батьки не дізнались
тільки чому долоні пахнуть травою
бо рани
стають птахами
руки
стають травою
ноги
стають травою
а сни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996504
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2023
Олег Коцарев
---
страна художников
полоса вдоль границы бескорыстно отражает реку
флаг из двух половин:
изумрудной и салатовой
дорога перпендикулярная течению
каждый раз снова манит пересечь реку
координация ив
домики из красного кирпича
домики с ушками
присыпки меловых склонов
кручи перфорированы ласточками
берего
вы
ми
если бы эта женщина прокатила на своём
старинном велосипеде
мимо вспышки самоудовлетворённой колонн в городках
с родинками барокко и византии
мимо села богомазов
в стране художников постоянно заканчиваются холмы
надо куда-то спускаться
снова перпендикулярно
и дорогу снова съели козы
что-то дрожит
что-то звенит
новозамедленный поезд замер
спущенный с неба
глубоко
в траву
в стране художников на пункте останова
украли платформу
12.10.2023
(Перевод с украинского)
---
країна художників
смуга вздовж кордону що віддзеркалює річку щиро
прапор із двох половин:
смарагдової та салатової
шлях перпендикулярний до течій
щоразу знову надить перетнути річку
координація верб
будиночки з червоної цегли
будиночки з вушками
присипки крейдяних схилів
кручі перфоровано ластівками
берего
ви
ми
якби ця жінка покатала на своєму
старовинному велосипеді
повз спалах самозадоволений колон у містечках
із родимками візантії й бароко
повз богомазьке село
у країні художників постійно закінчуються пагорби
треба кудись спускатися
знов перпендикулярно
і шлях знову з’їли кози
щось тремтить
щось дзвенить
нововповільнений поїзд завмер
спущений з неба
глибоко
у траву
у країні художників на зупинному пункті
вкрали платформу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996354
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2023
а
в направлении ветра скелет собаки
человеконапрасен :опечаток идёт по следу
умеренно проклятого поэта
: навьюченность мёртвыми планами
краткий путь деградации
от свободы к засилью статических переменных
[i]бояться будущего
бояться прошлого
чувствовать бессилие в настоящем
[/i]
сочекус озвонка
мажеты поледие
срезовым кранахом
молчание – коммуникация
: быстрей журчания швабр
ребёнок на самокате
проносится мимо больничного корпуса
звучит сирена
[i]won't you come out to play?[/i]
в руинах сельского продуктового магазина
около полусотни убитых
тело шестилетнего мальчика засыпано обломками
подсчёт жертв по найденным частям тел
настолько сильный взрыв
что пол и возраст часто под вопросом
[i]как же вы твари за*бали
как же вы за*бали[/i]
в половине пятого стрёкот зенитных пулемётов
ворог застосовує хибні цілі
ймовірно в комбінації із керованими авіаційними ракетами
одно и то же сотни ночей и сотни дней
б
крепостная модель нотких
капель с испорченными шлюзами
отмирающая предпосылка
фабрики беспощадных эмоций
внедрение зависимости
непосредственный вызов конструкторов
у перегруженных классов
бесплодная попытка нормальности
выдувает из головы строчку за строчкой
[взрывы(не)здесь | убийства(не)здесь]
кромешный ад в конце недели
Киев – Днепр – Киев, октябрь 2023 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.10.2023
печаль шоссе дорог гаражей
стоянок для грузовиков авторемонтных мастерских
мёртвых птиц газет на обочине
мостов бюро ритуальных услуг
электростанций церквей церквей церквей
бездомного заснувшего на тротуаре
уборщиков в оранжевых жилетах
высоких труб широких рек
я слушаю песню америки а ты
слушаешь песню америки? кто слушает
песню америки? туристы на таймс сквер
хопперовы отшельники в ночном дайнере
дети на футбольном поле в темноте
нью-джерси нью-йорк коннектикут
104 и 6 FM. 92 и 5 фм. 101 фм.
грусть луны под запотевшим стеклом неба
грусть лета повернувшего к осени
осени только что споткнувшейся
в длинные ночи в холодные короткие дни
куда нас ведет эта бесконечная дорожная разметка
лодки на чернильной реке огни огни
билборды с биллом похудевшим на 250 фунтов
печаль билбордов с биллом печаль одиноких
засвеченных окон в длинных домах
размазанных небрежно по небу
последних полос маженты печаль часа
глубоких синих сумерек жёлтых фонарей
такого тёмного молчаливого автобуса где каждый
пассажир отделён от другого так раздельны островки
надежды и отчаяния что совсем друг друга не касаются
и в самом деле куда они все ведут
эти слишком длинные слишком широкие дороги
22.09.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
++americana melancholica++
печаль шосе доріг гаражів
стоянок для вантажівок авторемонтних майстерень
мертвих пташок газет на узбіччі
мостів бюро ритуальних послуг
електростанцій церков церков церков
бездомного заснулого на тротуарі
прибиральників в оранжевих жилетах
високих труб широких рік
я слухаю пісню америки а ти
слухаєш пісню америки? хто слухає
пісню америки? туристи на таймз сквер
гопперові самітники в нічному дайнері
діти на футбольному полі у пітьмі
нью-джерсі нью-йорк коннектикут
104 і 6 FM. 92 і 5 фм. 101 фм.
печаль місяця за запотілим склом неба
печаль літа що повернуло на осінь
осені що щойно спотикнулась
у довші ночі в холодніші коротші дні
куди нас веде ця нескінченна дорожня розмітка
човни на чорнильній ріці вогні вогні
білборди з біллом що схуднув на 250 фунтів
печаль білбордів з біллом печаль поодиноких
засвічених вікон у довгих будинках
розмащених недбало по небу
останніх пасмуг магенти печаль години
глибокої синьої сутені жовтих ліхтарів
такого темного мовчазного автобуса в якому кожен
пасажир від іншого окремий як осібні острівці
надії і відчаю ніяк між собою не дотичні
і справді куди вони всі ведуть
ці задовгі ці заширокі дороги
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995280
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2023
Ракеты – как паломники – слоняются от города к городу,
Усталость наливается металлом и тянет вниз,
Но путь продолжается,
Перелистывая в порядке надлежащем
Члены
Предложения.
Птицы разгоняются по касательной.
Паутина дрожит.
Кто ты, город назначения?
У нас будет мало времени на знакомство.
Если бы можно,
Если бы можно было
Запомнить
Улыбчивые мордочки
Твоих крыш.
23.09.2023
(Перевод с украинского)
ЯКБИ Ж МОЖНА БУЛО ЗАПАМ’ЯТАТИ
Ракети — мов паломники — тиняються від міста до міста,
Металіє втома і тягне донизу,
Але шлях триває,
Гортаючи порядком належним
Члени
Речення.
Птахи розганяються по дотичній.
Павутиння тремтить.
Хто ти, місто призначення?
У нас буде мало часу на знайомство.
Якби ж можна,
Якби ж можна було
Запам’ятати
Всміхнені мордочки
Твоїх дахів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995014
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2023
бессмысленно отрицать
что мы все живём в музее
какой бы кому зал ни достался
повезло или нет со смотрителями
солнышко светит на экспозицию
осознать себя её частью –
такое облегчение
понимаешь: едва ли не единственный посетитель
нашего учреждения – ветер
вот ему и продадим
книжечки
краеведческой поэзии
чувственные
безальтернативные
безнадёжные артефакты
20.09.2023
(Перевод с украинского)
МУЗЕЙ
безглуздо заперечувати
що ми всі живемо в музеї
хай яка вже кому зала трапилася
пощастило чи ні з наглядачами
сонечко світить на експозицію
усвідомити себе її частиною —
така полегша
розумієш: чи не єдиний відвідувач
нашої установи — вітер
от йому й продамо
книжечки
краєзнавчої поезії
чуттєві
безальтернативні
безнадійні артефакти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994832
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2023
Сегодня будет много
стихов о лесе.
Стихотворение первое:
пожар.
Стихотворение второе:
это дым
не туман.
Стихотворение третье:
а звери?
Стихотворение четвертое:
ни одной птицы
где хищники
только мины.
Стихотворение пятое:
дует ветер
и здесь нужна помощь
международных партнеров:
майских ливней
или январских снегопадов.
Стихотворение шестое:
упало дерево
сон
снаряд.
Стихотворение седьмое:
пытаюсь
разглядеть
человека.
Интересно
какое стихотворение
лес
написал бы о нас?
24.09.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Сьогодні буде багато
віршів про ліс.
Вірш перший:
пожежа.
Вірш другий:
це дим
не туман.
Вірш третій:
а звірі?
Вірш четвертий:
жодного птаха
де хижаки
лише міни.
Вірш пʼятий:
дме вітер
та тут потрібна допомога
міжнародних партнерів:
травневих злив
чи січневих снігопадів.
Вірш шостий:
впало дерево
сон
снаряд.
Вірш сьомий:
намагаюсь
розгледіти
людину.
Цікаво
який би вірш
ліс
написав би про нас?
24.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994769
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2023
* * *
а
туннель совсем не дикого
одомашненного бессилия
попытки обойти его слева и
справа и слева и справа по
лесорубке театральных биноклей
каждая неделя на вес недели
равномерные удары металла о дерево
мальчик собирает камни роняет их себе на ботинок
услышанное по диагонали к ветру
накручивает семейство
на зелёный контейнер
дьявол осенней депрессии совсем рядом
«скажи кислому чтобы он хайку научил танцевать»
б [хайку из комментариев]
после долгого перерыва
опять обстреливают инфрастуктуру
утром повредили газопровод
*
находимся в точке истории
где резня в буче лучше видна
чем абстракции вудстока
*
какой там гриммельсгаузен
рутинные зверства российской армии
геноцид as it is
в
первый день с лёгким вирусом
движение (за чашкой кофе)
«непрерывное без цели направления
исхода и прибытия» (делёз)
громкие лапы голубей
слишком убедительное притворство
становится ещё уже – до
каких степеней сжатия?
(у этого проекта нет ничего кроме тела
кроме тяжёлых следов по бетону
затемняющих очков и боксёрских серёг в ушах)
не вопрос а ответ потери сознания
синдикат стихотворения:
уже не хаос но жилище мучительной разработки
г
прокручиваю видео
ракетного удара
по российскому штабу флота –
вот на что можно смотреть бесконечно
(ждём чуть толстые
слегка озорные ракеты атакмс
в любых доступных количествах)
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994609
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2023
связанные окоченевшие тела
простреленные головы
ужасающе вывернутые ноги
брошенные на песке части лиц
чёрные и тёмно-бронзовые пожарища
всё это оставлено как данность
без следов сопротивления
без криков
предсмертного ужаса
боли истязаний
неистового зверства
возможно мольбы
л ю д е й
этого сейчас не видно
но ведь всё это было
з д е с ь
всего несколько часов назад
и теперь эти метаданные
собраны и не отправлены
никуда
их не вместит ни один мемориал
памятник или символ
их не примет бог
они будут рядом
вечными формами немоты
04.04.2022
(Перевод с украинского)
***
зв‘язані скачанілі тіла
прострелені голови
страхітливо вивернуті ноги
покинуті над піском частини облич
чорні й темно-бронзові згарища
все це залишено як даність
без слідів спротиву
без криків
передсмертного жаху
болю катувань
нестямного звірства
можливо благань
л ю д е й
цього зараз не видно
але ж все це було
т у т
всього декілька годин тому
і тепер ці метадані
зібрані та не відправлені
нікуди
їх не вмістить жоден меморіал
пам‘ятник чи символ
їх не прийме бог
вони будуть поряд
вічними формами німоти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994563
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2023
Мы попали во второй год сурка
того наверно
что является символом Купянска
в лесу хорошо
разбегались мышки
осень поглощает и окопы
и людей
и сны
мы возвращаемся поздно вечером
листаем ленту новостей.
Понедельник.
Силы обороны уничтожили более 500 оккупантов за сутки.
Воины атаковали Клещеевку.
Бойцы закрепились на юге.
США объявили о новом пакете помощи.
Вторник.
Пресс-секретарь отметила удачные атаки ребят под Клещеевкой.
У бойцов значительные успехи на юге.
Более 450 российских военных было уничтожено за сутки.
Южная Корея выделит Украине транш.
Среда.
Бои за Клещеевку продолжаются.
На юге враг отступает.
Уничтожено 650 оккупантов.
Предоставят ли Украине F-16?
Четверг.
Контрнаступление продолжается.
На юге Бахмута продвижение.
540 мёртвых оккупантов за сутки.
Норвегия готова согласовать поставку самолётов.
Пятница.
Враг до сих пор в Клещеевке, но зажат и загнан, как зверь, которого вот-вот отловят.
700 российских боевиков отправляются в ад.
Вопрос о самолётах в ближайший месяц не решится.
Суббота.
Силы обороны отбили атаку на Авдеевку.
Закрепились на юге.
Оккупанты умерли.
Самолёты когда-нибудь дадут.
Воскресенье.
Всё то же самое.
Понедельник.
Контрл цэ контрл вэ.
В лесу хорошо
но надо возвращаться
смыть пыль и песок
остатки масла на пальцах
+12
вода в летнем душе совсем не приветлива
я снова листаю ленту
а мог бы прочитать что-то июльское
и это совпало бы
такое впечатление
что теперь новости
смм менеджеры
пишут на неделю вперед
или на месяц
а может на год
хотя каждый день трудный
бои не утихают
большой блендер войны
перемешивает людей мысли сны на больших оборотах
тесто времени вязкое и кислое
откройте мне дверь
долбаную красную дверь
я включаю красный свет
чтобы не заметили.
Движутся трамваи
плавно и спокойно
будто лодки
поскрипывают
как старые аттракционы в парках
люди на остановках покачиваются
словно желе
пахнет выпечкой
1984
только не это
мы
теряемся между строк
жизнь сводится к контрл цэ контрл вэ
и так каждый день
и так во всём
даже в любви.
Хотелось бы
чтобы главными новостями в ленте были
например:
фермер из Закарпатья нашел пятикилограммовый белый гриб
община маленького села построила мусороперерабатывающий завод
наступила осень
циклоны или антициклоны
но мир пока совсем другой
перевёрнутый по своей оси
скачущий
как попрыгунчик.
Я должен произнести
такие тяжёлые и важные
несколько слов:
ничего нового.
Понедельник...
11.09.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Ми потрапили в другий рік бабака
того напевне
що символ Купʼянська
в лісі добре
розбігались мишки
осінь поглинає що окопи
що людей
що сни
ми повертаємось пізно ввечері
гортаємо стрічку новин.
Понеділок.
Сили оборони знищили понад 500 окупантів за добу.
Воїни атакували в Кліщіївці.
Бійці закріпились на півдні.
США оголосила про новий пакет допомоги.
Вівторок.
Речниця зазначила про вдалі атаки хлопців під Кліщієвкою.
бійці мають значні успіхи на півдні.
Понад 450 російських військових було знищено за добу.
Південна Корея виділить Україні транш.
Середа.
Бої за Кліщіївку тривають.
На півдні ворог відступає.
Знищено 650 окупантів.
Чи нададуть Україні F-16?
Четвер.
Контрнаступ продовжується.
На півдні Бахмута маємо просування.
540 мертвих окупантів за добу.
Норвегія готова погодити постачання літаків.
Пʼятниця.
Ворог досі в Кліщіївці, але затиснутий і загнаний, наче звір, якого от-от вполюють.
700 російських бойовиків прямують до пекла.
Питання про літаки в найближчий місяць не вирішиться.
Субота.
Сили оборони відбили атаку на Авдіївку.
На півдні закріпились.
Окупанти померли.
Літаки колись дадуть.
Неділя.
Все те саме.
Понеділок.
Контрл це контрл ве.
В лісі добре
та потрібно повертатись
змити пил та пісок
залишки мастила на пальцях
+12
вода в літньому душі зовсім не привітна
я знову гортаю стрічку
а міг б прочитати щось з липня
і це співпало би
таке враження
що тепер новини
смм менеджери
пишуть на тиждень вперед
чи на місяць
а може на рік
хоча кожен день важкий
бої не вщухають
великий блендер війни
змішує людей думки сни на великих обертах
тісто часу гливке та кисле
відкрийте мені двері
довбані червоні двері
я вмикаю червоне світло
щоб не помітили.
Рухаються трамваї
плавно і спокійно
наче човни
поскрипують
як старі атракціони в парках
люди на зупинках погойдуються
наче желе
пахне випічкою
1984
тільки не це
ми
губимось між рядків
життя зводиться до контрл це контрл ве
і так на кожен день
і так щодо всього
і навіть любові.
Хотілось би
щоб головними новинами в стрічці були
наприклад:
фермер із Закарпаття знайшов 5 кілограмовий білий гриб
громада маленького села побудувала смітттєпереробний завод
настала осінь
циклони чи антициклони
та поки світ зовсім інший
перевернутий по своїй осі
стрибає
як попригунчик.
Я мушу вимовити
такі важкі та важливі
декілька слів:
нічого нового.
Понеділок...
11.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994253
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2023
наконец этот край перестал себя принуждать и
принял присущую ему форму осени
прекратил жалкие потуги солнца нелепых кусочков синевы
мелких каких-то ягод рассыпанных среди мха
каких-то детей на каких-то велосипедах нет хватит
теперь он искривленное в притворной улыбке лицо
наконец-то расслабил наконец-то подставил
– внезапно беззащитное – небесной воде
теперь этот край отпустил себя
и внезапно стал настоящим
стряхнул на землю лавину яблок
расплющил их красные и розовые бока
разломал потайные ящики их тел
потроха перемешал с травой
воздух наполнил
запахом яблочной смерти
теперь в каждом дворе развеваются
флаги стеклянных паутин
а на фонарях как на мачтах
ночь натягивается тяжёлыми полотнами дождя.
наконец
наконец этот край
стал ко мне равнодушен
перестал неуместно и фальшиво
строить мне глазки стал
другим собой и такого я до сих пор не знала
неуклюжим увальнем в мокрой одежде
неряхой с темными полумесяцами ногтей
молчуном что выйдя из леса только и думает
как поскорей вернуться в лес
этот край стал ко мне равнодушен а значит наверно самое время
ненароком полюбить его
как любят кого-то случайно увиденного
из окна автомобиля что лишь на мгновение останавливается
на перекрёстке а вообще проезжает так быстро
что не можешь даже как следует рассмотреть лицо
так и будешь теперь любить
только выхваченное фарами
очертание бледной щеки
только прилипшую ко лбу
темную прядь волос
10.09.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
нарешті цей край перестав себе силувати і
набув притаманної йому форми осені
припинив жалюгідні потуги сонця недолугих шматочків блакиті
дрібних якихось ягід розсипаних серед мохів
якихось дітей на якихось велосипедах годі ні
тепер він скривлене в удаваній посмішці обличчя
нарешті розслабив нарешті підставив
— раптово беззахисне — небесній воді
тепер цей край відпустив себе
зненацька став справжнім
на землю струсонув лавину яблук
поруйнував їхні червоні й рожеві боки
розтрощив потаємні скриньки їхніх тіл
тельбухи перемішав із травою
повітря наповнив
запахом яблучної смерті
тепер кожен двір майорить
прапорами скляних павутин
а на ліхтарях як на щоглах
ніч напинається важкими полотнами дощу
нарешті
нарешті цей край
до мене збайдужів
припинив пускати в мій бік
недоречні фальшиві бісики став
іншим собою якого я досі не знала
вайлуватим незграбою в мокрому одязі
нечупарою з темними півмісяцями нігтів
кимось мовчазним хто вийшов із лісу і
тільки й може думати аби пошвидше вернути у ліс
цей край до мене збайдужів а отже можливо час
мені ненароком полюбити його
як люблять когось випадково побаченого
з вікна автомобіля який лише на мить спиняється
на перехресті а взагалі проїжджає так швидко
що ти не можеш навіть як слід розгледіти обличчя
так і любитимеш тепер
тільки вихоплений фарами
обрис блідої щоки
тільки прилипле до чола
темне пасмо волосся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994042
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2023
а
фрагменты реальности
стараются выпасть из чистовиков
[i]добиться неустановленного успеха[/i]
: два контекста
найденному верить (или) –> вычёркивать
объекты малой связности
б
разумные инструменты отданы детям
уголки губ в шоколаде
по умолчанию паратаксис
роскошь не думать о войне
ребёнок фальшивит этюды на скрипке
в
потерянное (не)место начинает
путешествие снизу вверх
уступая губы страницам молочая
при слишком большой вложенности
во внутренних классах
работают виртуальные асфальтоукладчики
кто-то украл хэштег во время войны
иерархия неуправляемых сборок
что ни день чтонино чь
минус один вражеский корабль
хвала морским беспилотникам
и ракетам шторм шедоу
г
режущая часть свиста свернулась
ка к прокисшее молоко
оторванная ноличья шкурка
в аргументах мЕлькобы оглушительный мелос
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994014
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2023
Маленькие беременные колонны
на балконе,
за руки держась,
перебегают
с одного берега концертного зала
на другой,
а над ними вздыхает
колонна критская.
В окне каждый может
увидеть площадь
с иллюминированными домами.
Сейчас цвет,
которым фасад освещён –
зелёный,
но каких только красок
не было:
и красная, и синяя,
а местные краеведы
даже говорят,
что была и чёрная.
Кто только не выходил
под тот дом –
и толпа песчаная,
и многоногий упругий хищник,
и одиночки-пуговки,
и те, кто падал
от выстрелов из этого окна.
Но всегда
– точней, регулярно –
под высоченным потолком зала
музыка плавала и прыгала
то форелью, а то косаткой,
кому-то блеском лаская ухо,
а кому-то отгрызая
лишнюю ногу,
то форелью, а то косаткой,
и рояль внизу
каждый раз открывался
самой звонкой чёрной раковиной,
предупреждая
тех
на той стороне:
"Берегитесь!"
2016
(Перевод с украинского)
ШАНУЙТЕСЯ!
Маленькі вагітні колони
на балконі,
за руки тримаючись,
перебігають
з одного берега концертної зали
на другий,
а над ними зітхає
колона критська.
У вікні кожен може
побачити площу
з ілюмінованими будинками.
Зараз колір,
яким фасад освітлено –
це зелений,
та ж котрих тільки барв
не було:
і червона, і синя,
а місцеві краєзнавці
навіть кажуть,
що й чорна була.
Хто лиш не виходив
під той будинок –
і натовп піщаний,
і багатоногий пружний хижак,
і одинички-ґудзички,
і такі, що падали
від пострілів з цього вікна.
Але завжди
й регулярно
під височенною стелею зали
музика плавала і стрибала
то фореллю, а то косаткою,
комусь блиском пестячи вухо,
а комусь відгризаючи
зайву ногу,
то фореллю, а то косаткою,
і рояль унизу
щораз відкривається
найдзвінкішою чорною мушлею,
попереджаючи
тих
на тім боці:
«Шануйтеся!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993841
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2023
Благословен каждый
кто защищён бетонным перекрытием
или брёвнами в четыре наката
кто укрыт в тени высоких сосен
или широких лиственных деревьев
скажет он лесу
что желает защиты
и тот его сохранит
в окопах своих укроет его.
Кейсэвак будет спасать тебя
а контрбатарейка
наверно
будет молчать
застенчиво.
Ибо солнце и ветер
травы и звери
это правда и вера.
Не будешь бояться
"птиц" с тепловизорами среди ночи
и миномётов
что убивают в полдень
противопехотные мины и лепестки
не встретятся на пути твоём
ибо уверовал ты в инженеров и тропы
уверовал ты
в кошки щупы и миноискатели
уверовал ты
в своё зрение
уверовал ты
в глубину окопа
уверовал
ты в войну
но всякое может случиться
и только Господь леса
в активных наушниках
слышит
как бегают муравьи
как взлетает птица
и как
стучит
твоё
сердце.
05.09.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
Псалом 90
Благословен кожен
хто має бетонне перекриття
чи колоди в чотири накати
хто схований в тіні високих самотніх сосен
чи широких листяних дерев
той скаже до лісу
що бажає його
й він його збереже
і в окопах його заховаєшся ти.
Кейсевак стерегтиме тебе
контрбатерейка
напевне
мовчатиме
соромʼязлива.
Бо сонце й вітер
трави і звірі:
правда й віра.
Не будеш боятись
«пташок» з тепловізором серед ночі
і мінометів
які нищать опівдні
протипіхотні міни та пелюстки
не траплятимуться на твоєму шляху
бо увірував ти у стежки та інженерів
увірував ти
у щупи кішки та міношукачі
увірував ти
в своє око
увірував ти
в глибину окопу
увірував
ти у війну
але всяке може бути
лише Господь лісу
в активних навушниках
чує
як бігають мурахи
як злетів птах
та
стукіт
твого
серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993688
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2023
(Из цикла «Волеизъявление»)
[b]воля как онтология человека[/b]
ты, не стены твоего дома
ты, не твой двор
ты, не твой магазин
ты, не твои соседи
ты, не твоя любимая
ты, не твои предки, не твои дети
ты, не корень и не почва
ты, не пространство, где передвигается твое тело
ты, не твоё тело
ты, не твой страх или храбрость
ты, не набор убеждений, представлений и верований
ты, не генетическая сумма
ты, суть и жизнь
ты, свободная неопределённость
ты, исход в трансцендентность
ты, взгляд на то, что может становиться взглядами
ты любишь, потому что любовь любит через тебя
ты веришь, потому что вера верит через тебя
желаешь и волеешь, потому что становишься жилищем воли
твою жизнь можно прекратить, но
завоевать тебя невозможно
2022
(Перевод с украинского)
[b]воля як онтологія людини[/b]
ти, не стіни твого дому
ти, не твоє подвір‘я
ти, не твій магазин
ти, не твої сусіди
ти, не твоя кохана
ти, не твої пращури і не твої діти
ти, не корінь і не ґрунт
ти, не простір, яким пересувається твоє тіло
ти, не твоє тіло
ти, не твій страх чи хоробрість
ти, не набір переконань, уявлень і вірувань
ти, не генетична сума
ти, суть і життя
ти, вільна невизначальність
ти, витік у трансцендентність
ти, погляд на те, що може ставати поглядами
ти любиш, тому, що любов любить крізь тебе
ти віриш, тому, що віра вірить крізь тебе
ти волиш і волієш, тому, що стаєш домівкою волі
твоє життя можна припинити, але
завоювати тебе неможливо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993558
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2023
* * *
а
отрезая точные магистрали
зрения
без головы без камня в голове постановочный
избыток материальности
[под моросящим вождиком]
пирОга улиток пока
хотя бы в одном из повторений
обстриженные канаты живут собственной жизнью
б
взаймы
вывески аэротромбов
условность становятся телом
в цикле обратной связи
сокращаются площади
наклонных плоскостей истории
пена пенится мыло мылится море приходит в бешенство
в
обмениваясь инструментом
/раскрепощённым сходством
плотностью
непрозрачной речи/
с нулями на входе
и длиннопалыми рокадами на выходе
: ошибка интеграции
при потерянном равновесии
повторение как резонанс
как выход из повторения
г
думать – отрывать слова
даже на берегу блюза
навстречу слепцам веретённых линий
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993530
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2023
оказалась внутренне неготовой
к завтрашнему сочельнику и Рождеству,
наверное, будет у нас их тоже два –
за себя и за того парня
покупать ни живую ни мёртвую ёлку
рука не поднимается –
сколько в Украине лесов сгорело
будет у нас в этом году воображаемая ёлка
с мерцающим светом свечей
в тёмных окнах
буду помнить это Рождество по тому,
что расплакалась в трамвае от колядки
«эти пустые места за столом называются, сын мой, родом,
эту колядку не умеет петь никто из нас, не начинай,
в этой молитве нет слов, просто каждый молчит о своём...»
так будто мы всегда знали глубину этой боли
но надеялись, что удастся перейти по мелководью
23.12.2022
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993447
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2023
На правом плече моём вырос чёрный лес
чёрные стволы
хрупких сосен
застыли в молитве то ли к ветру
то ли к человеку
то ли ко сну
а может ищут в стоге сена иголку памяти.
На левом плече моём
разросся чёрный город
как чёрный хлеб
в нём люди
проходят мимо пустых коробок домов
с завязанными глазами
ещё немного
и город проглотит анаконда тьмы.
На спине моей
кладбища из автомобилей
поездов
фабрик
кофеен
ни одной уцелевшей кондитерской
забудь про эклеры с фисташковым кремом
на веки вечные.
Ноги мои
корни
врастаю и разрастаюсь
вместе со всем
что на мне разместилось
Бог подсматривает в монокуляр луны
звёзды рассыпались по небу
как веснушки
я буду здесь
я останусь
ноги мои корни
на мне города и леса
кладбища кофеен и парков
буду хвататься за соломинку памяти
буду молиться Отче наш ветру и траве.
Аминь.
3.9.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
На правому плечі в мене виріс чорний ліс
чорні стовбури
тендітних сосен
застигли в молитві чи то до вітру
чи то до людини
чи то до сну
чи шукають в копиці сіна голку памʼяті.
На лівому плечі у мене
розрослося чорне місто
як чорний хліб
в ньому люди
проходять повз пусті коробки будинків
із завʼязаними очима
ще трохи
і місто проковтне анаконда темряви.
На спині моїй
кладовища з автівок
потягів
фабрик
кавʼярень
жодної вцілілої кондитерської
забудь про еклери з фісташковим кремом
на віки вічні.
Ноги мої
коріння
я вростаю і розростаюсь
разом зі всім
що на мені розмістилось
Бог підглядає в монокуляр місяця
зорі розсипались небом
наче ластовиння
я буду тут
я залишусь
ноги мої коріння
на мені міста та ліси
кладовища кавʼярень та парків
хапатимусь за соломинку памʼяті
молитимусь Отче наш до вітру та трави.
Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993109
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2023
ещё несколькими прожекторами слепит
глаза хрипит в лёгких
уже заселённый
загромождённый снегом холод
но и он и
зашоренное дуновение войны
неуловимым броском
летят тебе в голову
2022
(Из цикла «Волеизъявление»)
(Перевод с украинского)
воля як антагоністичний об’єкт
кількома ще світлами разить
очі хрипить в легенях
вже заселений
захаращений снігом холод
але і він і
зашорений подув війни
невловимим кидком
летять тобі в голову
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992982
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2023
радость моя белая
пташечка моя безхвостая
синичка в пазухе неба
мышка в колодце зимы
как он касается нас когда падает этот белый
как светлеют от него лица дворы
как кажется тогда что жизнь ещё свежа и хрустка словно простыня
что дорога в яблочный рай начинается за старыми корпусами больницы
что никто не прогонит из нашего сада эти деревья
что ах мышка стрелки часов бегут и вперёд и назад
а если захотят и совсем останавливаются
отрастают криво обстриженные волосы старых кукол
звери не умирают
а птичьи косточки фарфоровых чашек срастаются
белый белый приди засыпь нас засыпь
смотри какие мы глупые
как осенние мухи
что цокают о стекло
и оглушённые падают
смотри как мы упираемся как мы возимся
как выплевываем сквозь зубы твёрдые и заслюненные слова
как прячем страх свой в мокрую капусту тела
как плачем от бессилия когда никто не видит
усыпи нас белый усыпь
научи нас быть зёрнами спрятанными глубоко в яблоках
репейниками в собачьей шерсти
пустыми улиточьими домиками в траве
научи нас спать как спят кролики в норах
ровно и быстро дыша
научи меня быть мышью
в глубоком колодце зимы
когда я смотрю вверх
я хочу всегда видеть над собой
круглую и холодную
монету неба
(Перевод с украинского)
Оригинал:
радосте
радосте моя біла
пташечко моя безхвоста
синичко у пазусі неба
мишко в колодязі зими
як він торкає нас коли падає цей білий
як світлішають від нього обличчя двори
як здається тоді що життя ще свіже й хрустке як простирадло
що дорога в яблучний рай починається за старими корпусами лікарні
що ніхто не прожене із нашого саду цих дерев
що ах мишко стрілки годинників біжать і вперед і назад
а захочуть то й зовсім спиняються
відростає обстрижене криво волосся старих ляльок
звірі не помирають
а пташині кісточки порцелянових чашок зростаються
білий білий ходи засип нас засип
дивись які ми дурні
як осінні мухи
що цокаються об скло
і причмелені падають
дивись як ми комизимося вовтузимося
як випльовуємо крізь зуби тверді й заслинені слова
як ховаємо страх свій у мокру капусту тіла
як плачемо коли ніхто не бачить від безсилля
присип нас білий приспи
навчи нас бути зернинами захованими глибоко в яблуках
реп‘яхами в собачій шерсті
порожніми равликовими хатками в траві
навчи нас спати як сплять кролі у норах
рівно і швидко дихаючи
навчи мене бути мишею
в глибокому колодязі зими
коли я дивлюся вгору
я хочу завжди бачити над собою
круглу й холодну
монету неба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992901
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2023
Мой любимый киножанр
роуд-муви
и недаром
моя война
срежиссирована по всем законам жанра
мы переезжали
раз 30
или 40
наверное
сотни тысяч километров дорог помнят
трение колёс наших
изношенных автомобилей.
У каждого дома
своя история
дом живёт и разрастается
как мох
или человек
или Бог
а Бог взрослеет?
Дома коллаборантов
всегда раздражают
они сбежали в россию
часто потом в Европу
да и живут себе в новых домах
а их родные жилища
пишут новую историю.
Одна женщина
в спешке покинула свой дом
оставив привязанным большого красивого пса
двор с розами
погреб с консервацией
холодильник с русской сгущёнкой и красным маком
кстати
должен прибавить ещё один к множеству грехов
конфеты оказались вкусными
это было сладкое начало осени
каждое утро разливалось парное молоко тумана
ты прыгал в него
и плыл брассом
один за другим
освобождались наши города и посёлки
а в них люди и поля
сады, домашние животные и фермерский скот
мы съехали из этого дома через 3 дня
прилетело прямо во двор.
Другая коллаборантка
больших масштабов
через Эстонию вернулась на освобожденную территорию
зашла в квартиру
куда нам полиция разрешила заселиться
чтобы забрать носки, постельное белье, тапочки
и мыло
привезённое из турецких отелей
теперь она за решеткой
грехами её можно затопить Вселенную
это не про конфеты
в конце концов.
Часто
за домами хороших людей присматривают соседи
по разрешению хозяев дают ключи
мы бережно относимся к жилью
как в 70-е к чайным фарфоровым сервизам
в такие дома мы заходим осторожно
чтобы никого не всполошить.
Рассматривать полки с книгами
с радостью находить Кобзаря
возле большой советской энциклопедии
грамоты или медали
за победы в городских соревнованиях
по лёгкой атлетике или пауэрлифтингу
развешанные на стенах
как иконы
ну что же
давайте поговорим о Боге.
но постойте
мы если говорим
то только о Боге.
Расскажу об особом доме
однозначно особых людей
изо всех вещей
что я перенес в шкаф с дивана
самое интересное
что нашёл
старые деревянные колодки
и довольно качественную обувь ручной работы
синие велюровые мокасины
бежевые кожаные туфли на каблуках
похожие на обувь какой-нибудь привлекательной владелицы салона в одном из типичных вестернов
а ещё
среди книг
я нашел специальный термометр
для измерения температуры проявителей фотоплёнки
о
насколько же это мои люди
как будто
я – новая проекция
диафильм людей
выехавших из дома.
Что касается Бога
он стоял прямо передо мной
у подоконника
спрятанный
под слоем тонкого стекла
обрамлённый лакированным деревом
тихо и спокойно на меня смотрел
бледный
как печка
а я смотрел на него
мы изучали друг друга
словно
при первой встрече
осторожно и бережно
чтобы не спугнуть
ладошка Бога была поднята
типа давай пятак, парень
Он мне молча говорил
ничего не произнося
я его слушал
закрыв уши ладонями
Жаль
что не было переводчика
в конце концов
я решил спрятаться от Бога
уложив его
на тщательно протёртом от пыли шкафу
пусть отдыхает
я до сих пор Его не слышу
может быть
задремал.
Мне от дедушки остались
12 плёночных фотоаппаратов
апостолов чёрно-белых историй
они смотрели в глаза человеку
человек смотрел в глаза устройству
осторожно
как я на Бога в лакированной деревянной раме
за стеклом
тоньше плёнки
что появляется
на остывающем какао
тогда он впервые изучал меня
сохраню.
На чердаке я нашел целый сундук с
колодками
их уже немного прогрызли древесные черви
они были запылены
это ж представить себе
всё село
ходило в синих мокасинах
или бежевых ботинках
столько всего
можно узнать
о человеке
и так мало
о Боге
так мало и о
себе
сохраню.
А Красный Мак был вкусный
и нет, мне не стыдно.
Пойду посмотрю
дремлет ли Бог до сих пор.
Сохраню.
13.08.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Мій улюблений кіножанр
роад-муві
і недарма
моя війна
зрежисована по всіх законах жанру
ми переїздили
разів 30
чи 40
певне
сотні тисяч кілометрів доріг памʼятають
тертя наших колес
заношених автівок.
В кожного будинку
своя історія
будинок живе та розростається
як мох
чи людина
чи Бог
а Бог дорослішає?
Будинки колоборантів
завжди дратують
вони утекли в росію
часто потім в Європу
та й живуть собі в нових будинках
а їхні рідні домівки
пишуть нову історію.
Одна жінка
поспіхом покинула свій дім
лишила привʼязаним великого красивого пса
подвірʼя з трояндами
льох з консерваціями
холодильник з російською згущівкою та червоним маком
до речі
маю додати ще один до безлічі гріхів
цукерки виявились смачними
то був солодкий початок осені
щоранку розливалось парне молоко туману
ти стрибав у нього
пропливав брасом
один за одним
звільнювались наші міста і села
люди і поля
садки, домашні тварини та свійська худоба
ми зʼїхали з цього будинку через 3 дні
прилетіло прямісінько на подвірʼя.
Інша колоборантка
великих масштабів
через Естонію повернулась на звільнену територію
зайшла в квартиру
в яку нам поліція дозволила заселитись
щоб забрати шкарпетки, білизну та капці
і мило
привезене із турецьких готелів
тепер пані за ґратами
гріхами її можна затопити Всесвіт
це не про цукерки.
врешті.
Часто
за будинками хороших людей наглядають сусіди
із дозволу надають ключі
ми бережно ставимось до житла
наче у 70ті до чайних фарфорових сервізів
в такі будинки ми заходимо обережно
щоб нікого не сполохати.
Розглядати полиці з книгами
з радістю знаходити Кобзаря
поряд з великою радянською енциклопедію
грамоти чи медалі
за перемоги у міських змаганнях
з легкої атлетики чи пауерліфтингу
розвішені на стінах
наче ікони
ну що ж
поговоримо про Бога
але зачекайте
ми коли говоримо
то лише про Бога.
Розповім про особливий будинок
однозначно особливих людей
зі всіх речей
які я переніс до шафи з дивану
найцікавіше
що знайшов
старі деревʼяні колодки
і досить якісне взуття ручної роботи
сині велюрові мокасини
бежеві шкіряні туфлі на каблуках
схожі на взуття якоїсь привабливої власниці салону в одному з типових вестернів
а ще
поміж книг
я знайшов спеціальний термометр
для вимірювання температури проявників фотоплівки
о
настільки ж мої люди
наче
я це нова проекція
діафільм людей
які виїхали з будинку.
І щодо Бога
він стояв прямісінько перед мною
під підвіконням
захований
під шаром тонкого скла
обрамлений полакованим деревом
тихо і спокійно на мене дивився
блідий
наче грубка
я дивився на нього
ми вивчали один одного
наче
при першій зустрічі
обережно і охайно
щоб не сполохати
долонька Бога була піднятою
типу давай пʼятак, хлопче
Він до мене мовчки говорив
не промовляючи
я його слухав
накривши вуха долонями
шкода
що не було перекладача
врешті
я вирішив заховатись від Бога
заховавши його
на ретельно протертій від пилу шафі
най відпочине
я досі Його не чую
можливо
задрімав.
Мені від дідуся залишились
12 плівкових фотоапаратів
апостолів чорно-білих історій
вони дивилися в очі людини
людина дивилась в очі пристрою
обережно
так, як я з Богом в полакованій деревʼяній рамі
за склом
тоншим з шкірку
яка зʼявляється на какао
яке холоне
тоді він вперше вивчав мене
збережу.
На горищі я знайшов цілу скриню із
колодками
які вже трохи прогризли деревʼяні червʼяки
які просто запилені
це ж уявити собі
все село
ходило у синіх мокасинах
чи бежевих черевичках
стільки всього
можна дізнатись
про людину
і так мало
про Бога
так мало про
себе
збережу.
А Червоний Мак був смачним
і ні, мені не соромно.
Піду, подивлюсь
чи Бог досі дрімає.
Збережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992702
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2023
а
остриженная мелодия
человек в мантии человека
(ну его нафиг сравнение:
будут нас бомбить или нет?)
з днем незалежності: цей коментар
може порушити стандарти пильноти
[без житваря на о’дних усиках мапы]
не могу говорить о войне
речь cломанная от неё отскакивает
б
картонные юбочки недостаточно разрушены
наваривают желтизну
наживку облака
конструируют дым онлайн
в
магнаты количественны судя по запаху
варварский архив
не вычеркнут полностью
но размещён внутри бумажного дерева
прорвётся ли пузырь и хлынет ли
на плоскость рутинное безумие
г
энергетику тяжело ранили прошлой зимой
говорят в эту зиму хотят добить
не думается об этом в жару
но август уже кончается лето вот-вот пройдёт
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992434
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2023
что мы произнесём кроме проклятия
на что мы способны кроме ненависти
каждый раз приближаясь к линии фронта
я хочу взять в руки автомат вместо микрофона
но я говорю себе – ты должен рассказать о них
я говорю себе – ты здесь один такой так делай что должен:
задавай дебильные вопросы
выжимай эмоцию высасывай человечность
создавай контент
пусть расскажут
как поскальзывались на вывернутых кишках
как из каски вытекал русский мозг
как все мы ржали когда она сказала –
это весь интеллект российской федерации который у нас есть в наличии
я замылю ваши лица
я прикрою очертания смерти
на фабрике цинизма и лжи
я стану за свой станок
дмитрий лазуткин
внук лётчика второй мировой
великой отечественной как оказалось – не последней
который в семь лет расспрашивал деда
убивал ли он людей своими бомбами
который в десять лет купил газету украинский националист
который в двадцать лет танцевал на рейве в майке сделано в ссср
но в тридцать – дрался с ментами
и в 2014-м тоже
хотел больше всего – развалить табло мусору в шлеме
я думаю сейчас – что нас всех объединяло
я думаю всё время - какими огнями сияла наша любовь
какими раскалёнными углями поджигала планету наша ярость
мы провалили свои экзамены так бодро
мы испортили свои биографии так игриво
и вот теперь
когда сатана будит моих детей среди ночи
я еду в бусе окрашенном в зелёный цвет
с такими же неадекватами как я
с такими не стыдно и умереть
ангелок из штаба сухопутных войск
какая-то неописуемо красивая девка в военной форме
разведчик с суровым лицом
это народ с плохим музыкальным вкусом
и чёткой гражданской позицией
высокие деревья нас поддерживают
тёплый асфальт нас подталкивает
неизвестность – встречает
так что будем внимательны
будем настойчивы
ведь ставки сделаны
ведь рулетка крутится
и работает камера
мы такие охуенные
что не можем проиграть
мы такие охуенные
что будем жить вечно
(Перевод с украинского)
ВУГЛЕДАР
що ми вимовимо окрім прокляття
на що ми здатні окрім ненависті
щоразу наближаючись до лінії фронту
я хочу взяти в руки автомат замість мікрофона
але кажу собі – ти маєш розповісти про них
я кажу собі – ти тут один такий то роби що мусиш:
став дебільні запитання
вичавлюй емоцію висмоктуй людяність
створюй контент
нехай розкажуть
як послизалися на вивернутих кишках
як з каски витікав російський мозок
як всі ми ржали коли вона казала –
це весь інтелект російської федерації який маємо у наявності
я замилю ваші обличчя
я прикрию обриси смерті
на фабриці брехні й цинізму
я стану за свій верстат
дмитро лазуткін
онук льотчика другої світової
великої вітчизняної як виявилося – не останньої
який у сім років розпитував діда
чи він вбивав людей своїми бомбами
який у десять років купив газету український націоналіст
який у двадцять років танцював на рейві у майці зроблено в срср
але у тридцять – бився з ментами
і у 2014-му також
хотів понад усе – розвалити табло мусору в шоломі
я думаю зараз – що нас усіх єднало
я думаю повсякчас – якими вогнями сяяла наша любов
якими жаринами запалювала планету наша лють
ми провалили свої іспити так бадьоро
ми зіпсували свої біографії так грайливо
і ось тепер
коли сатана будить моїх дітей серед ночі
я їду в бусі пофарбованому у зелений колір
з такими ж неадекватами як я
з такими – з якими не соромно й померти
ангелик зі штабу сухопутних військ
якась невимовно красива дівка у військовій формі
розвідник з суворим обличчям
цей народ з поганим музичним смаком
і чіткою громадянською позицією
високі дерева нас підтримують
теплий асфальт нас підштовхує
невідомість – зустрічає
тож будемо уважними
будемо наполегливими
бо ставки зроблено
бо крутиться рулетка
і працює камера
ми такі охуєнні
що не можемо програти
ми такі охуєнні
що будемо жити вічно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992387
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2023
так трудно кого-то ненавидеть после долгого дня
когда расстояние между нами утренними и нами вечерними
растёт как тени деревьев на меже
когда последние лучи солнца ломаются словно копья
о спину большого зверя ночи
что надвигается из-за горизонта
в такой час
трудно сказать ране не утишай боль
сердцу – греми как колокол во время пожара
телу – скрутись узлом и дрожи не отпускай
в такой час особенно непросто
распахивать каменную ниву ржавым железом
вслепую сеять маленькие зерна ярости в черноту
надеяться на горький урожай из горького зерна
ибо слышишь уже отшуршали в сумерках птицы
видишь уже деревья сошлись во тьме к воротам
а те кто обидел нас
до сих пор блуждают по полям не зная дороги
спотыкаясь беспомощно в темноте
в конце концов любая рана – всего лишь ров
яма в земле из которой выдернули упрямый длинный корень
нора из которой выкурили лису и долго гнали по полям под дождём
жёлоб выдавленный беспомощным колесом на раскисшей дороге
скоро по ней пройдут ветер дождь а потом трава трава
вьюнок лебеда пырей репейник болиголов затянут неровные края
земля залижет свою расцарапанную память
зелёным шершавым языком
вот и мы
забываем ненавидеть во сне
и только растём как трава
покрывая целую землю
своей цепкой и ломкой
никому не нужной
любовью
2021
(Перевод с украинского)
Оригинал:
vesper
так важко когось ненавидіти після довгого дня
коли відстань між нами ранішніми й нами вечірніми
довшає як тіні дерев на межі
коли останні промені сонця ламаються як списи
об спину великого звіра ночі
що суне з‑за обрію
такої години
важко сказати рані не гойся боли
серцю — калатай як дзвін на пожежу
тілові — скрутися вузлом і тремти не відпускай
такої години особливо непросто
боронувати камінну ниву іржавим залізом
наосліп сіяти маленькі зерна люті в чорноту
сподіватися з гіркого збіжжя гіркого врожаю
бо чуєш уже відшаруділи в сутіні птахи
бачиш уже дерева зійшлися в пітьмі до воріт
а ті хто скривдив нас
і досі блукають полями не знаючи дороги
спотикаючися безпорадно в пітьмі
зрештою будь-яка рана то тільки рівчак
яма в землі з якої видерли упертий довгий корінь
нора з якої викурили лисицю і довго гнали полями під дощем
ринва виїдена безпомічним колесом на розкислій дорозі
скоро по неї прийде вітер дощ потім трава трава
берізка лобода пирій реп’ях болиголов затягнуть нерівні краї
земля залиже свою розшарпану пам’ять
зеленим шерехатим язиком
от і ми
забуваємо ненавидіти вві сні
й тільки ростемо як трава
вкриваючи цілу землю
своєю чіпкою ламкою
нікому не потрібною
любов’ю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992296
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2023
На горизонте лесные пожары
около 10 вспышек в разных местах
дым поглощает сёла
скатывается с городских холмов
разворачивается
как свиток
красиво и страшно
парадоксы и апории
быстроногий Ахилл танкового снаряда
никогда не догонит черепаху блиндажа
попадёт или же в молоко
А там
где догорают или только занимаются высокие сосны
что должны были качаться и качаться
такая у них в жизни участь
там ребята
прячутся в норы еще глубже
чтобы не дышать дымом
чтобы не растворяться в его крепком
химическом растворе
это край мира
нашего на сегодня мира
за ним
опасные земли с динозаврами САУ
и птеродактилями ланцетов
что залетают за пределы своего жуткого мира
выходят из своих жилищ пьяные тролли фабок
и падают
потеряв равновесие
на свободную
покрытую дымом землю.
А пока
осень готовится стрелять в лето
я напиваюсь дымом
как молоком
засыпаю
и считаю не слонят
а лишь гранаты
сколько их осталось в коробках и лентах
засыпаю.
08.08.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
На горизонті лісові пожежі
близько 10 спалахів в різних місцях
дим поглинає села
скочується з пагорбів міста
розгортається
наче сувій
красиво і страшно
парадокси і апорії
прудконогий Ахіл танкового снаряду
ніколи не наздожене черепаху бліндажа
влучить або ж в молоко.
А там
де догорають або лиш займаються вогнем високі сосни
що мали гойдатися і гойдатись
така в них участь у житті
там хлопці
ховаються в нірки ще глибше
щоб не дихати димом
щоб не розчинятись в його міцному
хімічному розчині
це край світу
нашого на сьогодні світу
за ним
небезпечні землі з динозаврами САУ
та птеродактилями ланцетів
які залітають за межі свого страшного світу
виходять з своїх осель спʼянілі тролі фабок
і падають
втративши рівновагу
на вільну
вкриту димом землю.
А поки
осінь готується стріляти в літо
я напиваюсь димом
наче молоком
засинаю
я не рахую слоненят
а лише гранати
скільки залишилось в коробах та стрічках
засинаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992126
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2023
Из книги «Закладка» (2022)
Репортёр
поднимать руки
открывать ладони миру
вскрывать души
как консервы
мы хорошо умеем
делать вид что
нам всё удалось
но перелётные птицы
падают на бетонные плиты
оглохшими от
ракетных ударов
я спрашиваю
тебя
мой друг
пересидевший
в подвале
весь этот ужас
что с вами
было?
самое худшее
говорит
это страх
животный страх
перед силой которую не можешь остановить
перед пулями
что стучат
в бетонные блоки
страх потерять то
чем жил и за что боролся
страх осознать
что всё это ничего не стоит
что вы ощутили когда
бомба упала рядом с вашим домом?
вы знали
о чём говорить
с теми
кто ворвался в ваш дом?
теперь
вы готовы убивать?
край облака
цепляется за крышу
многоэтажки
язык ночи
шепчет слова ненависти
я продолжаю
задавать вопросы
ты что
репортёр?
выкрикивает кто-то
да
я репортер
не сомневайтесь
я расскажу
всю правду
(Перевод с украинского)
РЕПОРТЕР
здіймати руки
і відкривати долоні світу
вскривати душі
ніби консерви
ми добре вміємо
робити вигляд що
нам все вдалося
але перелітні птахи
падають на бетонні плити
оглухлими від
ракетних ударів
я запитую
тебе
мій друже
котрий пересидів
у підвалі
весь цей жах
що було
з вами?
найгірше
каже
це страх
тваринний страх
перед силою яку не можеш зупинити
перед кулями
які стукають
у бетонні блоки
страх втратити те
чим жив за що боровся
страх усвідомити
що все це не вартує нічого
що ви відчули коли
бомба впала поруч з вашим будинком?
чи знали ви
про що говорити
з тими
хто вдерся у ваш дім?
тепер
ви готові вбивати?
край хмари
чіпляється за дах
багатоповерхівки
мова ночі
вишіптує слова ненависті
я продовжую
ставити питання
ти що
репортер?
вигукує хтось
так
я репортер
не сумнівайтеся
я розкажу
всю правду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991786
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2023
а
проточный шаблон
[входные данные: F-16]
контрольные точки
с медленным износом
о летучая рыба
августовской ночи
не хочу ни влюблённости ни премиальных пирожных
а хочу самую большую
в европе эскадрилью
б
слово повисло
на кривом турнике в виде сноски
расслабленные летние дни для спокойной работы
для раскрашенных под зубную пасту вагонов метро
и взрывов на площадях уносящих десятки жизней
в
у психопомпов нет морали
делают вид что не обрушены
странно понятые рамки приличия
точечная номенклатура пока ещё детских хвостов
мёртвое изнутри движение
транскрибируется потерянными (д’)очками
в почти безъязыкий город
в текст надломленный цифрами посередине
такой же прочный квадрат раскрепляет
правила энтропии
похоже подключенные к другой сети
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991744
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2023
Вот сейчас нет войны
говорит дама своей подруге
они – за соседним столиком
удивлённая женщина смотрит на свою собеседницу
будто узнала
что завтра Армагеддон
ну в Киеве нет
добавляет дама.
Не хотел бы я быть занудой
с целой телегой морали
и развозить мораль
под громкоговоритель:
масло меняем на картошку
печальтесь а не веселитесь.
Но вспоминаю о лесополосах
где нужно убить и выжить
когда ты мишень и охотник
голодные игры
делать бы ещё прямые эфиры по национальному телевидению
как мы бежим
переползая кусты
чтобы выйти из зоны поражения
как мы залегаем между ветками
чтобы они защитили.
Воздушная тревога
немедленно пройдите в укрытие
женский голос разносится по уже безлюдным ночным улицам Подола
стелется
как туман
как фата на плече
взволнованной невесты
А на войне
думаю я
нет воздушных тревог
там: быджжжжжж!
ложись!
бабах!
Все живы?
Длинные улицы Валов
будто Бог растянул две гигантские жевательные резинки
освещаются фонарями
висящими над скамейками
множество невидимых людей
пьёт невидимые напитки
и смеётся невидимым смехом.
Я не буду занудой
нет на войне воздушных тревог:
быджжжж!
бабах!
Все живы?
06.08.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
От зараз немає війни
говорить пані своїй подрузі
вони - за сусіднім столиком
здивована жінка подивилась на свою співбесідницю
як ніби дізналась
що завтра Армагедон
ну, в Києві немає
додає пані.
Я не хотів би бути цією нудною людиною
з візком моралі
розвозити її
з гучномомовцем:
міняємо олію на картоплю
сумуйте а не веселіться.
Та згадую посадки
це - вбити та вижити
коли ти мішень і мисливець
голодні ігри
треба ще робити прямі ефіри на національному телебаченню
як ми біжимо
переповзаючи кущі
щоб вийти з-під зони ураження
як ми залягаємо між гілками
бо вони можуть захистити.
Повітряна тривога
негайно зайдіть в укриття
жіночий голос розноситься уже безлюдними нічними вулицями Подолу
стелиться
як туман
як фата на плечі нареченої
що хвилюється.
А на війні
думаю я
немає повітряних тривог
там: биджжжжжж!
лягай!
бабах!
Всі живі?
Довгі вулиці валів
наче Бог розтягнув дві велетенські жуйки
освітлюються ліхтарями
над лавками
безліччі невидимих людей
пʼють невидимі напої
та сміються невидимим сміхом.
Я не буду нудною людиною
на війні немає повітряних тривог:
биджжжж!
Бабах!
Всі живі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991683
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2023
эти дни перед отъездами – невозможно их пережить
как невозможно добежать до конца дистанции когда колет в боку и темнеет в глазах
как невозможно донырнуть до белой далекой раковины на дне когда вода над тобой тяжелеет становится больше и мягче начинает казаться теплей
как невозможно дойти до конца длинной-предлинной улицы ведущей к железнодорожному вокзалу за три минуты до отправления поезда с неуклюжим грохочущим чемоданом на колесиках
как невозможно сказать ему что-нибудь в спину когда он так поворачивается и выходит из комнаты
как невозможно во сне принести маме воды в кружке из которой вода всё время выливается а мама больна мама без воды вот-вот умрет
как невозможно точно воспроизвести в воображении своё лицо в зеркале десять лет назад и то каким оно было смотреть в зеркало изнутри того лица
как невозможно не видеть перед глазами голубя раздавленного колесом автомобиля
как невозможно найти во тьме кнопку выключателя на стене чужой гостиничной комнаты
как невозможно спрятать красное пятно на юбке когда оно так широко расплывается а тебе нечем его закрыть и нет стены к которой можно прислониться
как невозможно сказать умершим всё что мы хотели им сказать
как невозможно остановить дождь
самого себя обнять
открыть квартиру в которой только что замкнул ключи
предотвратить взросление
приход зимы и смерти
невозможно пережить дни перед теми днями когда тебя не будет здесь где ты сейчас
ибо здесь где ты сейчас тебя не будет уже никогда
2021
(Перевод с украинского)
Оригинал:
дні перед від‘їздами
ці дні перед від’їздами які неможливо пережити
як неможливо добігти до кінця дистанції коли коле в боці й темніє в очах
як неможливо допірнути до білої далекої мушлі на дні коли вода над тобою важчає більшає м’якшає починає здаватися теплішою
як неможливо дійти до кінця довгої довгої вулиці що веде до залізничного вокзалу за три хвилини до відправлення потягу з незграбною гримливою валізою на коліщатках
як неможливо сказати йому щось у спину коли він отак повертається і виходить із кімнати
як неможливо уві сні принести мамі води у кухлику з якого вода нескінченно виливається а мама хвора мама без води ось-ось помре
як неможливо відтворити в уяві точно своє обличчя в дзеркалі десять років тому і те як воно було дивитися в дзеркало зсередини того обличчя
як неможливо не бачити перед очима голуба розчавленого колесом автомобіля
як неможливо знайти у пітьмі кнопку вимикача на стіні чужої готельної кімнати
як неможливо сховати червону пляму на спідниці коли червона пляма на спідниці так широко розпливається а ти не маєш чим її затулити не маєш стіни до якої присунутися
як неможливо сказати померлим усе що ми хотіли їм сказати
як неможливо зупинити дощ
самого себе обійняти
відкрити квартиру у якій щойно замкнув ключі
відвернути дорослішання
прихід зими і смерті
неможливо пережити дні перед днями коли тебе не буде тут де ти зараз є
бо тут де ти зараз є тебе не буде вже ніколи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991516
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2023
только туча соответствует суровому требованию
вечера сего ко всему –
чёрный силуэт на призакатном небе
и пусть ветер не пытается
отвлечь проверяльщиц
от всего остального
пусть не бегает пусть не машет
пусть не закрывает-открывает
непропорциональные окна
капель этажей
13.05.2023
(Перевод с украинского)
---
тільки хмарина відповідає суворій вимозі
вечора сього до всього —
чорний силует на призахідному небі
і хай вітер не намагається
відволікти перевіряльниць
від всього іншого
хай не бігає хай не махає
хай не зачиняє-відчиняє
непропорційні вікна
крапель поверхів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2023
прямая дорога в ад
по ссылке не открывается
человекосвойственно
тень возить
по брусочкам уваги
дажев ойну
/сложарукивлочках/
растрясён
красный квадрат на станции
туннель омг сметой на глаз
от моста пара головешек
шаги вокруг
отражённого времени
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2023
а
не уверен
совсем не уверен
что по-прежнему могу писать что-либо
похожее на стихи
что стихи по-прежнему существуют
не утратили химическую связь
не разложились на составные части
на то что поджигает стекло
и то что живёт дольше дня
б
слова уходят из речи в них мало опоры
шаткий язык для блэкаутов
присвоение малых сих множеств
поименно залипших на склоне:
«мы именно там где нас нет»
в
есть ни-
кому подпереть
супрематизм ложек немытых
посреди рекурсивных ремонтов
и водорослей пахучих
индексирование опасного настоящего
чёрными мантиями
гарантийными купальниками
на трэшечку отсутствия быта
г
стратегия ненависти
метод ищущий вложенный метод
война генерирующая грамматику войны
пока выученное не станет святым:
святая мясорубка
святое лицемерие
комфортная машина убийства
д
лучше захлебнуться
чем держать на холодном пайке
куски оторванные от предметов
принимая во внимание
исключения
при долгой загрузке фрагментов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991157
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2023
Когда ты станешь классиком
твои фото с подписью
будут продавать втридорога
говорит моя подруга
фигассиком
отвечаю я
я могу стать классиком
только если погибну на войне
да и то
разве что в шутку
может
когда-нибудь опубликуют книгу
издадут её на грант
но никто не прочтёт
книга будет исчезать
едва возьмут её в руки
а ещё
я могу получить Нобелевскую
Нобелевскую премию по мечтам
этого добра у меня хватает
если бы за мои мечты можно было рассчитываться в кофейне
моё сердце уже остановилось бы от такого количества кофеина
я бы не погиб на войне
не стал бы классиком
фигассиком
за окном: люди
не думал
что для меня эта фраза будет иметь такое значение
и вообще я не поэт
пишу кое-что
но всё больше и больше в моих стихах
проявляется некто другой
как на плёнке в фотобачке
(кстати, как перевести фотобачок?)
и быть может
этот некто
даже
научится ходить
понятия не имею
что со мной
человек
расскажите мне
как быть человеком
это моя фобия.
А пока я живу в собственном мире
антиутопии-утопии
Большой брат высоких деревьев на Валах Подола
Большая сестра длинной прямой улицы
Большой дед ветра
Большая тётка солнца
наблюдают за мной
я под полным контролем
и
внезапно вспоминаю май
последний май зимы
вспоминаю ребят-побратимов
город Дружковку
один из многих промышленных городов Донбасса
как по нему расползаются красные змеи трамваев
осторожно проходят крокодилы маршруток
город жил и дышал
судорожно
как человек
которого только что откачали непрямым массажем сердца
или дыханием как говорится рот-в-рот
город сладкий
здесь производят самую вкусную халву
город глинистый
теперь еще больше гончаров заказывают глину из Дружковки
потому что в Славянске нет доступа ко всем месторождениям
я вспоминаю солнце
что жонглирует Землёй.
А пока
пью эспрессо-тоник
хотите вас подразню: ЭКСПРЕССО-ТОНИК
за окном: люди
вы слышите?
За окном: люди!
Не хватает лишь
кусочка дружковской халвы
и
ребят.
06.08.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Коли ти станеш класиком
твої фото з підписом
продаватимуть утридорога
каже моя подруга
фігасиком
відповідаю я
я можу стати класиком
лише якщо загину на війні
і то
хіба жартома
може
колись видадуть в книзі
виданій на грант
яку ніхто не прочитає
вона щезатиме
як тільки братимеш її у долоні
а ще
я можу отримати Нобелівську
Нобелівську премію з мрії
цього добра в мене вистачає
як би за мої мрії можна було розраховуватись у кавʼярні
моє б серце уже зупинилось від такої кількості кофеїну
я не загинув би на війні
не став би класиком
фігасикои
за вікном: люди
не думав
що для мене цей вислів матиме таке важливе значення
а взагалі я не поет
пишу що-небудь
але все більше і більше в моїх віршах
хтось проявляється
наче на плівці у фотобачку
( до речі, як перекласти фотобачок ? )
і можливо
цей хтось
навіть
навчиться ходити
уявлення немаю
що зі мною
людина
розкажіть мені
як бути людиною
це моя фобія.
А поки я живу в своєму світі
антиутопіії-утопії
Великий брат високих дерев на Валах Подолу
Велика сестра довгої прямої вулиці
Великий дід вітру
Велика тітка сонця
спостерігають за мною
я під повним контролем
і
раптово згадую травень
останній травень зими
я згадую хлопців
місто Дружківку
одне з багатьох промислових міст Донбасу
як по-ньому розповзаються червоні змії трамваїв
обережно проходять крокодили маршруток
місто жило та дихало
судомно
як людина
яку щойно відкачали непрямим масажем серця
чи подихом як то кажуть з рота-в-рот
місто солодке
тут виготовляють найсмачнішу халву
місто гливке
тепер ще більше гончарів замовляють глину з Дружківки
бо в Словʼянську немає доступу до усіх родовищ
я згадую сонце
яке жонглює Землею.
А поки
я пʼю еспресо-тонік
хочете вас подратую: ЕКСПРЕСО-ТОНІК
за вікном: люди
ви чуєте?
За вікном: люди!
Не вистачає лише
шматочка дружківської халви
і
хлопців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991029
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2023
мир где мы проснулись в то утро был печальней
чем раньше. я видела деревья с колышущимися ветвями птиц с белыми
горлышками людей уносимых ветром снегом маленьких съёжившихся
– и не могла никого из них любить. в то утро
мы проснулись в мир чьё золотое спокойное лицо
вдруг отвернулось от нас чьи золотые спокойные глаза
смотрели мимо нас так словно мы были героями фильма настолько старого
что можно и не обращать внимания на экран ведь всё равно знаешь
кто влюбится а кто прыгнет с моста. мы проснулись
в такое старое кино мой ангел что не имеем в нём даже голосов
только жесты резкие как жесты птиц только драматические контрасты
когда тёмные глаза широко раскрываются на белом лице впуская
внутрь зимнее утро непрошеное воспоминание смерть. в самом ли деле мы
не умерли мой ангел и если так то почему тогда мы всё ещё
здесь для чего эта кровать этот стол это окно
а главное зачем тогда растёт из моего горла этот голос
иной проще чем прежний похожий на голую ветку
таким не описать буйство лета и судороги любви но
можно начертить на мокром вечернем снегу простые слова
слово "снег" слово "печаль" слово "возраст" слово "ночь"
слова что не должны длиться не должны оставаться здесь надолго
не должны быть прочитаны. уже завтра они будут выглядеть
совсем как птичьи следы или отпечаток мокрой ветки
которую обронило дерево и которую ребенок
поднял и понёс туда куда повёрнуто
дня спокойное золотое лицо
где нас нет
2021
(Перевод с украинского)
Оригинал:
дня золоте лице
світ у якому ми того ранку прокинулися був печальнішим
ніж досі. я бачила дерева з коливким гіллям птахів із білими
горлечками людей несених вітром снігом малих зіщулених
— і не могла нікого з них любити. того ранку
ми прокинулися в світ чиє золоте спокійне лице
раптом відвернулося від нас чиї золоті спокійні очі
дивилися повз нас так наче ми були герої фільму такого старого
що можна й не зважати на екран бо все одно знаєш
хто закохається а хто стрибне з мосту. ми прокинулися
в таке старе кіно мій янголе що в ньому не маємо навіть голосів
тільки жести різкі як жести птахів тільки драматичні контрасти
коли темні очі широко розплющуються на білому лиці впускаючи
всередину зимовий ранок непрохану згадку смерть. а чи ж ми
не померли мій янголе якщо так то чому тоді ми все ще
тут для чого це ліжко цей стіл це вікно
а головне для чого тоді росте з мого горла цей голос
інакший простіший ніж дотепер такий як гола гілка
голос яким не описати буяння літа й судоми любові але яким
можна креслити на мокрому вечірньому снігу прості слова
слово «сніг» слово «сум» слово «вік» слово «ніч»
слова що не мусять тривати не мусять залишатися тут надовго
не мусять бути читаними. вже назавтра вони виглядатимуть
достоту як пташині сліди або відбиток мокрої гілки
яку зронило дерево і яку дитина
піднявши понесла туди куди повернуте
дня спокійне золоте лице
де нас немає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990820
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2023
да да именно так я и хотела бы говорить как в шахту лифта
как говорит женщина сжигающая на улице кучу старой бумаги
пламя танцует но лица её не видно
я хотела бы говорить как женщина у которой нет лица и нет тела
женщина похожая на свет автомобильных огней на стене
что пробегает и исчезает никого не задевая
только в комнате на мгновение становится видней
я хотела бы говорить как говорят в замочную скважину или трещину в кирпичной стене
хотела бы лететь и не падать как уносимая ветром пластиковая сумка
что поднимается до шестого потом до девятого этажа
это так течёт здесь между домами воздух
это так течём между стенами мы
не увиденные просыпаемся не увиденные засыпаем
неслышимые кричим шепчем говорим
в ванных на кухнях на пожарных лестницах
на балконах в тёмных подъездах
именно так я и хотела бы говорить
как вспышка ночного огня над морем
как женщина что идёт по улице пьяная и поёт
так будто никто не слышит
только бог
2021
(Перевод с украинского)
Оригинал:
vox
так так саме так я й хотіла б говорити як у шахту ліфта
як говорить жінка що палить на вулиці купу старого паперу
полум‘я танцює але її лиця не видно
я хотіла б говорити як жінка яка не має лиця не має тіла
жінка схожа на світло автомобільних вогнів на стіні
що пробігає й зникає не зачіпаючи нікого
тільки в кімнаті на мить стає видніше
я хотіла б говорити як говорять у замкову шпарину у тріщину в цегляній стіні
хотіла б летіти й не падати як несена вітром пластикова торбина
що здіймається до шостого потім до дев‘ятого поверху
це так тече тут між будинками повітря
це так течемо між стінами ми
небачені прокидаємось небачені засинаємо
нечутні кричимо шепочемо говоримо
у ванних на кухнях на пожежних сходах
на балконах у темних під‘їздах
саме так я й хотіла б говорити
як спалах нічного вогню над морем
як жінка що співає ідучи вулицею п‘яна
так наче ніхто не чує
тільки бог
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990533
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2023
Узнавать о смерти посреди крика жизни – оглушительно.
На мгновение цепенеть от новости, её тёмной вязкой материи,
это тебе не прозрачный стеклянный шарик для игры,
не голубой марбл, хотя, говорят, именно такова наша планета где-то там, откуда мне не видно.
Среди тысячелетних руин всё равно проглядывают руины моей страны.
Но это не музей, малышка,
хотя многим здесь так легко попросту перейти к другой витрине.
Вчитаться в описание ещё одного экспоната,
задуматься о величии цивилизации.
Когда я смотрю на терракотовую фигурку без ноги –
вижу последствия обстрелов.
В разбитых черепках я узнаю чашки, из которых только что пили.
Смотрю на очертания лилий на фреске – и вижу их на похоронах.
Смотрю на южные травы – и вижу твои волосы.
Смотрю на воду – и вижу твой прозрачный взгляд.
Смотрю на ветер, что гонит волны, и вижу будущий шквал, реквием победы.
2023
(Перевод с украинского)
Дивитися і бачити
Дізнаватися про смерть посеред крику життя – оглушливо.
На мить ціпеніти від новини, її темної в’язкої матерії,
це тобі не прозора скляна кулька для гри,
не блакитний марбл, хоч, кажуть, саме такою є наша планета десь там, звідки мені не видно.
Серед тисячолітніх руїн все одно прозирають руїни моєї країни.
Але це не музей, крихітко,
хоч багатьом тут так легко просто перейти до іншої вітрини.
Вчитатися в опис ще одного експонату,
задуматися над величчю цивілізації.
Коли я дивлюся на теракотову фігурку без ноги –
то бачу наслідки обстрілів.
У розбитих черепках я впізнаю горнятка, з яких щойно пили.
Дивлюся на обриси лілій на фресці – і бачу їх на похороні.
Дивлюсь на південні трави – і бачу твоє волосся.
Дивлюся на воду – і бачу твій прозорий погляд.
Дивлюся на вітер, що жене хвилі, і бачу майбутній шквал, реквієм перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990405
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023
Теперь похороны молодых парней и девушек
в сёлах и местечках
это обычная часть жизни
событие
которое обязательно происходит
на которое каждый раз приходит меньше и меньше посетителей.
"Сегодня мы прощаемся
с преданным нашей стране и своим родителям парнем
он мог бы
косить бурьян во дворе
весной обмазывать стволы яблонь известью
наполнять мешки только что смолотым зерном
обводить всех защитников на футбольном поле и забивать феноменальный гол в левую девятку
смаковать булочку с абрикосовым вареньем
ходить
бегать
дышать
смотреть
он
18-й парень из нашей общины
из тех
кто упокоился навсегда
под палящим солнцем
под разъярённым ветром и дождём
на кладбище
что разрастается
как грибы после дождя
вряд ли кто-то здесь остаётся
дальше санаторий "Лёгкое облачко".
Заканчивает свою речь
глава общины
люди подходят к закрытому гробу
расположенному на площади посреди села
прощаются
небо серое
как порох
тяжёлое
как небоскрёбы.
Тогда
слово переходит к священнику.
он говорит
чтобы мы вытерли слёзы
он практически кричит на нас
говорит
доставайте носовые платки ненависти
и мести
нужно вынимать
как осколки из ладони
вредные занозы прошлого
будет больно
что же вы хотели
ответственность
говорит он
трудней чем слезы.
"Звенит январская вьюга
И ливни хлещут упруго
И звёзды мчатся по кругу
И шумят города
Не видят люди друг друга
Проходят мимо друг друга.
Теряют люди друг друга..."
На этом слова песни из советского беззаботного фильма обрываются
женщина берет трубку
я на похоронах
говорит женщина
я не могу говорить
наберу позже
бросает телефон на дно чёрной сумочки из кожезама
ладонью вытирает пот на лице
продолжает слушать отца.
Парни в форме
которых привлекли к процессии
чтобы нести гроб
и флаг
чтобы стрелять в небо
время от времени берут трубку
или сами кому-то звонят
за час до этого
ракета прилетела на территорию их военной части
а кто
кто 200
спрашивает один из них
что там братья Романенко
бросает трубку
опускает голову
земля усыпана яблоками.
Мы садимся в старый ободранный автобус
он довезёт нас до кладбища
часть потолка из фанеры свисает и
бьётся о стекло
плесень на стенах
кажется
вот-вот поглотит всё
кто-то сидит
кто-то стоит рядом с гробом
мы оглядываемся с хлопцами
узнаём этот
сладковато-терпкий трупный запах
который едва пробивается
как свет сквозь щели блиндажа
эй водитель помедленней
кричат ему
ты куда несёшься
острие флага на длинной палке
выглядывает из открытой двери
бьётся о ветки деревьев
падает папировка и ещё зелёные сливы.
Самое трудное
это бросать три горсти земли
будто это пудовые гири
последнее
что ты можешь отдать человеку
это же точно не лучший подарок
вряд ли
провожая близкого человека в дорогу
ты насыплешь ему сырой земли в карманы
может быть
подаришь книгу
пакет с круассанами
открытку
или обнимешь.
Склонившись над гробом произносишь
слова
они вырываются
слабые и неуверенные
как птенцы в первый полёт
например: прости
прости
что флаг сбил яблоки
прости за ту женщину с телефоном
прости что сливы до сих пор зелёные
прости...
Три горсти земли
самое малое и самое большое
что ты можешь сегодня отдать
тяжёлые
как подвесные мосты.
01.08.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Тепер поховання молодих хлопців та дівчат
у селах і містечках
це звична частина життя
як подія
яка неодмінно відбудеться
на котру щоразу приходить менше і менше відвідувачів.
«Сьогодні ми прощаємось
із відданим нашій країні та своїм батькам хлопцем
він міг би
косити бурʼян у подвірʼї
навесні обмащувати стовбури яблунь вапном
наповнювати мішки щойно змеленим зерном
обводити всіх захисників на футбольному полі та забивати феноменальний гол у ліву девʼятку
смакувати булочкою з абрикосовим варенням
ходити
бігати
дихати
дивитись
він
18ий хлопець з нашої громади
з тих
хто спочине назавжди
під палаючим сонцем
під розлюченим вітром та дощем
кладовища
яке розростається
як гриби після дощу
наврядчи хтось тут залишається
далі у санаторій «Легкої хмаринки».
Закінчує свою промову
голова громади
люди підходять до закритої труни
розміщеною на площі села
прощаються
небо сіре
наче порох
важке
як хмарочоси.
Тоді
слово переходить до священника
він говорить про те
щоб ми обтерли сльози
він практично кричить на нас
каже
діставайте носовички ненависті
і помсти
потрібно виймати
як скалки з долоні
шкідливі занозини минулого
буде боляче
що ж ви хотіли
відповідальність
каже він
важча за сльози.
«Звенит январская вьюга
И ливни хлещут упруго
И звёзды мчатся по кругу
И шумят города
Не видят люди друг друга
Проходят мимо друг друга
Теряют люди друг друга...»
На цьому слова пісні з радянського безтурботного фільму обриваються
жіночка бере слухавку
я на похоронах
говорить жіночка
я не можу говорить
наберу пізніше
кидає телефон на дно чорної сумочки із шкірзаму
долонею витирає піт на обличчі
продовжує слухати отця.
Хлопці по формі
яких залучили до процесії
щоб нести труну
прапор
стріляти в небо
час від часу беруть слухавку
самі ж комусь телефонують
за годину до цього
ракета прилетіла на територію їхньої військової частини
а хто
хто 200
запитує один з них
що брати Романенки
кидає слухавку
опускає голову додолу
земля встелена яблуками.
Ми сідаємо в старий обдертий автобус
який довезе нас до кладовища
частина стелі з фанери звисає та
бʼється об скло
пліснява на стінах
здається
ось-ось поглине усе
хтось сидить
хтось стоїть поруч з труною
ми оглядаємося із хлопцями
впізнаємо цей
солодкаво-терпкий трупний запах
який ледь пробивається
як світло крізь шпаринки бліндажа
ей водій повільніше
гукають йому
ти куди несешся
вістря прапору на довгій палиці
визирає з відчинених дверей
бʼється об гілки дерев
падає паперівка та ще зелені сливи.
Найважче
це кидати три жменьки землі
наче це пудові гирі
останнє
що ти можеш віддати людині
це ж точно не найкращий подарунок
наврчяд чи
проводжаючи близьку людину у дорогу
ти насиплеш їй вогкої землі у кишені
можливо
подаруєш книгу
пакет з круасанами
листівку
обіймеш.
Схилившись перед труною кажеш
слова
вони вириваються
слабкі та невпевнені
як пташенята у перший політ
наприклад: пробач
пробач
що прапор збив яблука
пробач, за ту жіночку з телефоном
пробач, що сливи досі зелені
пробач...
Три жменьки землі
найменше і найбільше
що ти можеш сьогодні віддати
важкі
як підвісні мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990378
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023
телефон оливково-поцарапанный
так хочет заменить
воздушную тревогу
на
воздушный шарик
24.07.2023
(Перевод с украинского)
БАЖАННЯ
телефон оливково-подряпаний
так хоче замінити
повітряну тривогу
на
повітряну кульку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990227
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2023
глаза
круглые –
быть может сова
а может и рыцарь в шлеме
с магнитными руками –
под ними танцуют обезьяны:
кто собеседник мой ночной?
с кем поделюсь я
отчаянием в средневековых пейзажах?
как за неделю привыкаешь к хорошему
к тому что дроны с тихой смертью не летят
и нет нужды сорвавшись по сирене
отскакивать в двустенный коридор
пережидать чтобы железо захлебнулось
к тому что сын сопит (обидевшись на папу)
к тому что островов не видно в море (^)
и дымка дальняя скользит с холма на холм
с уснувшей запятой (,) на каменную точку (;)
считаешь дни до возвращения в бездну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990200
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2023
люби и делай что угодно
по списку в котором вмещаешься весь
вмещаешься вся
из которого отмщается природа
а также свобода
вылетает в витражное окно
когда сквозь портал проносят корону
хочешь я буду для тебя самым огромным
лето шершней в зеркале крокодила
полное танцев мороженого и демократии
хочешь я буду кем хочешь
только делай
всё что захочешь
вода
это список воды
слишком плотный не вонзить лезвия
слишком медленный не дождаться
утро ночь шершней в голове
почти уже не поэта
что больше даже не собирается умирать
витражная заноза
с розой отсечённой от христа
белого украшенного цветами
цисгендерного
печального
так же и свобода
возможно является пережитком времён
мира и благополучия
откуда я знаю
откуда я знаю тебя
моё белое подтаявшее мороженое
моя белая печальная демократия
почти забытая в конце
списка что в основном состоит из
слова волк
волк волк волк
так выглядит список
28.07.2023
(Перевод с украинского)
до серпневої сповіді
люби і роби що завгодно
за списком в якому вміщаєшся весь
вміщаєшся вся
з якого виміщується природа
так само свобода
виліта у вітражне вікно
коли крізь портал проносять корону
хочеш я буду для тебе найвеличезнішим
літо шершнів у дзеркалі крокодила
повне танців морозива і демократії
хочеш я буду ким хочеш
тільки роби
усе що захочеш
вода
це список води
защільний не встромити леза
заповільний не дочекатися
ранку ніч шершнів у голові
майже вже не поета
що більше навіть не збирається помирати
вітражна скалка
з трояндою відтятою від христа
білого уквітчаного
цисгендерного
зажуреного
так само свобода
можливо є пережиток доби
миру й добробуту
звідки я знаю
звідки я знаю тебе
моє біле підтале морозиво
моя біла зажурена демократія
майже забута наприкінці
списку що здебільшого складається зі
слова вовк
вовк вовк вовк
так виглядає список
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990114
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2023
висишь со скамейки коленями в небо
читаешь микророманы туч
щупаешь пятнышками во взгляде гравюры сосновых веток
и слышишь
как муравей муравью крылья съедает
муравей муравью lupus est
встаёшь со скамейки
спасаешь крылья ещё одного муравья
и не понимаешь –
куда делся тот фиолетовый акцент
что вёл так долго
по краешку дымки
по хребту ощущения?
19.07.2023
(Перевод с украинского)
ФІОЛЕТОВИЙ АКЦЕНТ
висиш із лавки колінами в небо
читаєш мікроромани хмар
мацаєш цяточками в погляді гравюри соснових гілок
і чуєш
як мураха мурасі крила з’їдає
мураха мурасі lupus est
підводишся з лавки
рятуєш крила ще однієї мурахи
і не розумієш —
де подівся той фіолетовий акцент
що вів так довго
краєчком серпанку
хребтом відчуття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2023
1. Невыразимое
вот вот вот
здесь здесь
оно лежит
это невыразимое
тяжёлое
как мёртвое тело
дорогого человека
долгое
как ночь когда
должны бомбить
возьми невыразимое
под мокрые от крови подмышки
тащи его
оставляй следы
пусть наутро
их будет видно
издалека
2. Поэтесса не может писать о войне
не жертва
не участница
не защитница
не наблюдательница
не посторонний человек
а кто тогда
война раздала всем роли - какая твоя?
зажимать ладонью рот?
пиши пиши
неудержательница языка за зубами
внезапно замолкла когда казалось бы
самое время говорить но
что сказать когда там
всё кругом кричит
воют сирены
трещат высокие дома
пищат колесики эвакочемоданов
визжат отчаянно кривые рты
выбитых окон
она посылает сообщение
"прямо сейчас рядом грохот
и летают истребители"
ты не знаешь
что ей ответить
3. Весна
в моей
несмотря-ни-на-что-стране
женщина которую не могу назвать по имени
ожидает войну и весну
она достаёт из шкафа наше общее будущее
прикладывает его к себе перед зеркалом
улыбается
и только когда на заднем плане
включается сирена воздушной тревоги
её улыбка блёкнет увядает
она неохотно опускает руки
сворачивает наше будущее
прячет его в шкаф
не сезон
4. Деревянные боги
что вы знали мои деревянные боги
мои хитроумные золотые лисицы
когда мой самолёт
оставлял под собой
серое чёрное рыжее
ноябрьское поле под борисполем
зеркальные заплаты осенней воды
что вы видели
со своей запылённой
книжной полки когда я
приносила вам
шишки листья камушки
благодаря за
я думала
новую работу
успешный переезд
наконец выданную визу
а оказалось
за вечер в котором никто не стреляет
за город в который не въезжают танки
за то что эта почти-восемнадцатилетка
не должна никого убивать
не должна гибнуть
5. Так выглядит лицо
вот как выглядит лицо моей дочери
она вот-вот скажет мне
мама ты читала новости
мама война
вот как выглядит лицо
корейского мальчика
он спрашивает "учительница, у вас всё хорошо?"
он спрашивает "учительница, как там ваши?"
он спрашивает
"учительница, это двадцать первый век
ну какого же хрена?"
6. Доброволец
отец моего ребенка
стоит в очереди
чтобы записаться добровольцем
в тероборону
обычно мы редко созваниваемся
но теперь...
но теперь
очередь длинная
стоят с самого утра
голос в телефоне бодрый
почти весёлый
как ты,
вечно измученный своей язвой
не способный сварить суп
забить гвоздь вынести мусор
вовремя полить цветы
убедить кота не драть диван,
как ты будешь держать оружие
как ты будешь стрелять
в кровавых мальчиков из перми
в кровавых мальчиков из-под иркутска
в мальчиков обученных убивать
я знаю
ты будешь стрелять метко
7. Серьги
cобираясь на работу
вдруг ловлю себя на мысли
не стоит ли надеть
какие-нибудь серьги попроще
если сегодня там
кого-то не станет
что я буду делать
заплаканная
разъяренная
беспомощная
дура
в этих весёлых
в этих ярких
8. Когда ты спишь
мне легче когда ты спишь
мне кажется что когда ты спишь
ты не можешь умереть
ведь во сне
ты и так слишком близко
к тому, другому миру
где уже никто не стреляет
тем более когда ты спишь
я не сплю
а значит в каком-то смысле
стою на страже
если не тебя
(ты так далеко)
то этого дня
этого света
на шесть часов впереди тебя
несу это утреннее солнце
как развевающееся знамя
и над страной живых
и над страной мёртвых
их пограничники
развесили винтовки на деревьях
лениво улеглись на траве
эти две страны
еще не разорвали
дипломатических отношений
9. Февраль
мы думали пересечь этот февраль
как любой другой месяц –
он разве что короче
пересечь как переходят маленькую реку
день за днём
с камня на камень
постоять перейдя
на зелёном берегу весны
а эта река ревёт и хватает нас за ноги
такая красная пенистая скользкая
воистину лютая
по колено во мраке
мы в спешке сооружаем плоты
наши закатанные штанины
тяжелеют
наливаются
может победой
может смертью
10. Булка
над рекой с булкой в руках
я притворяюсь, что смерти не существует
весна идёт над сливами жужжит
весна идёт весна уже в нанкине
войска идут в киеве войска
над рекой с булкой в руках
я притворяюсь, что смерти не существует
а смерть идёт а смерть уже жужжит
над сливами, над вишнями, айвой
безжалостны пчёл металлических жала
весна идёт весна уже в Нанкине
войска идут в киеве войска
читаю ленту
плачу прямо в булку
11. Тревога
тревога
сидит у меня на шее
будто мохнатый бес
с человеческим лицом
с лицом маленького человека
с большой чёрной тенью
которая ложится на пол-Европы
гоголевщина достоевщина
кровавые топоры смутные времена
чума на пороге враг у ворот
европа пугается
европа осторожно отступает
растерянно пытаясь
оттереть красные брызги
со своих лакированных ботинок
12. Свои
каждый разбомбленный дом на фото
сначала кажется своим
у каждого ребенка
спящего в киевском метро
лицо
твоей дочери
новости происходят не с нами
происходят с нами
женщина на фото
закрывающая ладонью в отчаянии
жалобно скривившийся рот
я не знаю этой женщины
я знаю эту женщину
24-26.02.2022
(Перевод с украинского)
Оригинал:
Київ - Нанкін
1. невимовне
ось ось ось
тут тут
воно лежить
це невимовне
важке
як мертве тіло
дорогої людини
довге
як ніч коли
мають бомбити
бери невимовне
попід мокрі від крові пахви
тягни його
лишай сліди
нехай на ранок
їх буде видно
здалеку
2. поетка не може писати про війну
не жертва
не учасниця
не захисниця
не спостерігачка
не стороння особа
а хто тоді
війна роздала всім ролі – яка твоя?
затискати долонею рота?
пиши пиши
невтримувачка язика за зубами
раптово змовкла коли здавалося б
саме час говорити але
що сказати коли там
усе довкола кричить
волають сирени
тріщать високі дими
пищать коліщатка евакваліз
виють розпачливо криві роти
вибитих вікон
вона надсилає повідомлення
«поруч просто зараз гримить
літають винищувачі»
ти не знаєш
що їй відповісти
3. весна
в моїй
попри-все-країні
жінка яку я не можу назвати на ім’я
чекає на весну і війну
вона дістає із шафи наше спільне майбутнє
прикладає його до себе перед дзеркалом
посміхається
і тільки коли на задньому плані
вмикається сирена повітряної тривоги
її посмішка блякне в’яне
вона неохоче опускає руки
згортає наше майбутнє
ховає його до шафи
не сезон
4. дерев‘яні боги
що ви знали мої дерев‘яні боги
мої хитромудрі золоті лисиці
коли мій літак
залишав під собою
сіре чорне руде
листопадове поле під борисполем
дзеркальні латки осінньої води
що ви бачили
зі своєї запилюженої
книжкової полиці коли я
приносила вам
шишки листочки камінці
дякуючи за
я думала
нову роботу
успішний переїзд
нарешті видану візу
а виявилося
за вечір у якому ніхто не стріляє
за місто в яке не в‘їжджають танки
за те що ця майже-вісімнадцятирічка
не мусить нікого вбивати
не мусить гинути
5. так виглядає обличчя
ось так виглядає обличчя моєї дитини
яка от-от мені скаже
мамо ти читала новини
мамо війна
ось так виглядає обличчя
корейського хлопчика
який питає «вчителько, у вас усе добре?»
який питає «вчителько як там ваші?»
який питає
«вчителько це двадцять перше століття
якого ж хріна?»
6. доброволець
батько моєї дитини
стоїть у черзі
аби записатися добровольцем
в тероборону
зазвичай ми рідко дзвонимося
але тут…
але тут.
черга довга
стоять ще зранку
голос у телефоні бадьорий
майже веселий
як ти,
вічно замучений своєю виразкою
неспроможний зварити суп
забити цвях винести сміття
вчасно полити квіти
переконати кота не дерти диван,
як ти триматимеш зброю
як ти стрілятимеш у
кривавих хлопчиків із пермі
кривавих хлопчиків з-під іркутська
хлопчиків навчених убивати
я знаю
ти стрілятимеш влучно
7. сережки
збираючися на роботу
я раптом ловлю себе на думці
чи не варто вдягти
якісь простіші сережки
якщо сьогодні там
когось не стане
що я робитиму
заплакана
розлючена
безпомічна
дурепа
в цих веселих
в цих яскравих
8. коли ти спиш
мені легше коли ти спиш
бо мені здається що коли ти спиш
ти не можеш померти
адже вві сні
ти і так надто близько
до того, іншого світу
де вже ніхто не стріляє
тим паче коли ти спиш
я не сплю
а отже в певному сенсі
стою на варті
якщо не тебе
(ти так далеко)
то цього дня
цього світла
на шість годин попереду тебе
несу це ранкове сонце як стяг
що розвівається
і над країною живих
і над країною мертвих
їхні прикордонники
розвісили гвинтівки на деревах
полягали ліниво на траві
ці дві країни
ще не розірвали
дипломатичних відносин
9. лютий
ми думали перейти цей лютий
як будь-який інший місяць —
хіба коротший
перейти як переходять маленьку річку
день у день
з каменя на камінь
постояти перейшовши
на зеленому березі весни
натомість ця ріка реве й хапає нас за ноги
така червона пінява слизька
воістину люта
по коліно в мороці
ми похапцем риштуємо плоти
наші підкочені холоші
важніють
наливаються
може перемогою
може смертю
10. булка
над річкою і з булкою в руках
я прикидаюся, що смерті не існує
весна іде над сливами дзижчить
весна іде весна уже в нанкіні
війська ідуть у києві війська
над річкою і з булкою в руках
я прикидаюся що смерті не існує
а смерть іде а смерть уже дзижчить
над сливами над вишнями й айвою
безжальні жала металевих бджіл
весна іде весна уже в нанкіні
війська ідуть у києві війська
читаю стрічку
плачу просто в булку
11. тривога
тривога
сидить у мене на шиї
як волохатий біс
біс із людським обличчям
біс із обличчям маленького чоловічка
з великою чорною тінню
яка лягає на пів європи
гоголівщина достоєвщина
криваві сокири смутні часи
чума на порозі ворог біля воріт
європа сахається
європа обережно відступає
розгублено намагаючися
відтерти червоні бризки
зі своїх лакованих черевиків
12. свої
кожен розбомблений дім на фото
спершу здається cвоїм
кожна дитина що спить у київському метро
має обличчя
твоєї доньки
новини стаються не з нами
стаються з нами
жінка на фото
що затуляє розпачливою долонею
жалібно скривлений рот
я не знаю цієї жінки
я знаю цю жінку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989778
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2023
Он переехал в Бучу в середине марта 2021-го
снял маленькую квартиру в цоколе и завёл кота
шерсть у которого была цвета помадки на эклере.
Он ходил на английский, в тренажёрку и на исповедь.
он любил смотреть, как падает снег
и в тумане исчезает улица.
Он слушал Радиохед, старые альбомы Океана Эльзы, дождь, гром и стук сердца девушки
с которой засыпал в маленькой цокольной квартире
и просыпался в маленькой цокольной квартире
целовал её тёплое лицо
прижимался к её липкому телу
ладонью нырял в волны её волос
и барахтался там, как мушка в паутине.
Она покинула его осенью
как птицы покидают леса
как инженеры фабрику по окончанию смены
и уехала в Польшу
чтобы там остаться.
Он взял кота, похожего на пирожное
и сказал: кот, нам надо ехать
у нас, как утро
как жизнь
как болезнь
настала холодная
словно лёд
война
урок под названием "Спокойная жизнь" закончился.
В тумане исчезает улица
падает дождь
его совсем не слушают
кот выбежал в поле, имя его ветер.
На кресте как на id-карточке написано:
здесь покоится номер 234 вечная память.
Она мечтала о путешествии в Патагонию
о романе с рок-музыкантом
о реинкарнации в царицу или в рыбу.
Планировала написать книгу
о том, что память
хрупкая, словно корка на крем-брюле
уязвимая, как любовь
рассыпается, как песок между пальцами
исчезает
и нет её.
Она любила свой велосипед.
мороженое со сгущёнкой
собирала пожелтевшие листья
как марки
любила рассматривать облака
рассыпанные будто поп-корн
неряшливым мальчиком в кинотеатре.
Путешествовала по горам в одиночку
чтобы принимать ингаляции лесом и воздухом
собирала мяту с иван-чаем
собирала звёзды, раскладывая в память, как в фото-альбом.
Её отец погиб в четырнадцатом
ей было четырнадцать, когда мама уехала в Италию
и не вернулась.
У ней не было отношений, потому что всё ждала рок-музыканта.
Когда зима решила остаться
как минимум до следующей осени
громко и болезненно сообщив об этом
и пахнуло на улицах
тишиной пугающей
огнём и землёй
и разлетелось вороньё
она не растерялась
достала с верхней полки бутылочку
с высушенным иван-чаем и чабрецом
заварила травы
налила в термос
и понесла на посты
парням из теробороны.
На кресте будто татуировкой выбито:
здесь покоится номер 457 вечная память.
Она жила рядом с парком
в небольшом доме
кормила белок
кормила собак
кормила пьяниц
была хранительницей осени
хранительницей воспоминаний
рассыпанных, как сахар.
Ей было 54 года.
она работала в коммунальном предприятии
носила синюю робу "Эпицентр"
и ездила на велосипеде.
Красила ногти в багряный
красила губы в багряный
и каждую ночь к ней приходили багряные сны
Она смотрела "Говорит Украина"
вытирала слёзы белым носовым платком
вспоминала детство
каким тогда тёплым было солнце
перед сном читала Кокотюху
и прыгала, словно пловец в воду, в свои сны
багряные, как ногти
багряные, как губы.
Ждала субботы
чтобы вытереть пыль в комнатах
постирать одежду
приготовить шарлотку
и думать о прошлом.
Её убили пятого марта
когда она поворачивала к своей улице
на велосипеде
убили, как ночь убивает день
как осень убивает лето
распяли очередью из кпвт.
На кресте как на доске объявлений написано:
здесь покоится номер 451 вечная память.
На улицах и в полях
появлялись новые Голгофы
только пули вместо гвоздей
только артиллерия вместо копий.
Хотелось
считать дни до лета
считать котят
считать детей
считать звёзды
считать до ста, засыпая.
Здесь покоится номер 176 вечная память
здесь покоится номер 201 вечная память
здесь покоится номер 163 вечная память
здесь покоится номер 308 вечная память.
13.08.2022
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021
винайняв маленьку квартиру у цоколі і завів кота
шерсть якого була кольору помадки на еклері.
Він ходив на англійську, в тренажерку та на сповіді
він любив дивитись, як падає сніг
та в тумані зникає вулиця.
Він слухав Радіохед, старі альбоми Океану Ельзи дощ, грім і стукіт серця дівчинки
з якою засинав у маленькій цокольній квартирі
і прокидався у маленькій цокольній квартирі
цілував її тепле обличчя
пригортався до її липкого тіла
пірнав долонею у хвилі її волосся
та борсався там, наче мушка на павутині.
Вона покинула його восени
так як птахи покидають ліси
так як інженери фабрику по-закінченню зміни
і поїхала в Польщу
щоб там залишитись.
Він взяв кота, схожого на тістечко
і сказав: кіт, нам треба їхати
з нами, як ранок
як життя
як хвороба
сталась холодна
як крига
війна
урок що зветься "Спокійне життя" закінчився.
У тумані зникає вулиця
падає дощ
його зовсім не слухають
кіт вибіг у поле і ім'я його вітер.
На хресті наче на id-картці написано:
тут спочиває номер 234 вічна пам'ять.
Вона мріяла про мандрівку в Патагонію
про роман з рок-музикантом
про реєнкарнацію в царицю чи в рибу.
Планувала написати книгу
про те, що пам'ять
крихка наче кірка на крем-брюле
вразлива, наче кохання
розсипається, як пісок поміж пальців
і зникає
щезає
немає.
Вона любила свій велосипед
морозиво зі згущівкою
збирала пожовкле листя
наче марки
любила розглядати хмари
розсипані наче поп-корн
неохайним хлопчиком в кінотеатрі.
Мандрувала у гори наодинці
щоб приймати інгаляції лісом та повітрям
збирала м'яту та іван-чай
збирала зорі, розкладаючи в пам'ять, наче у фото-альбом.
Її батько загинув у чортинадцятому
їй було чотирнадцять, коли мама поїхала в Італію
та не повернулась.
Вона не мала стосунків, бо все чекала на рок-музиканта.
Коли зима вирішила залишитись
щонайменше до наступної осені
гучно і боляче сповістивши про це
і пахнуло на вулицях
тишею жахаючою
вогнем і землею
розліталося вороння
тоді вона не розгубилися
дістала із верхньої полиці пляшечку
із висушеним іван-чаєм та чебрецем
заварила трави
розлила у термос
та понесла на пости
хлопцям із тероборони.
На хресті наче татуюванням закарбовано:
тут спочиває номер 457 вічна пам'ять.
Вона жила поруч з парком
у невеликому будинку
годувала білок
годувала собак
годувала п'яниць
була хранителькою осені
і хранителькою спогадів
розсипаних, як цукор.
Їй було 54
вона працювала у комунальному підприємстві
носила синю робу "Епіцентр"
та їздила на велосипеді.
Фарбувала нігті у багряний
фарбувала губи у багряний
і щоночі до неї приходили багряні сни.
Вона дивилась "Говорить Україна"
витирала сльози білим носовичком
згадувала дитинство
яким тоді теплим було сонце
перед сном читала Кокотюху
та стрибала, наче плавець у воду, в свої сни
багряні, як нігті
багряні, як губи.
Чекала на суботу
щоб витерти пилюку в кімнатах
випрати одяг
приготувати шарлотку
та думати про минуле.
Її вбили п'ятого березня
коли вона повертала на свою вулицю
їдучи на велосипеді
вбили, як ніч вбиває день
як осінь вбиває літо
розіпнули чергою кпвт.
На хресті наче на дошці оголошень написано:
тут спочиває номер 451 вічна пам'ять.
На вулицях та на полях
з'являлись нові Голгофи
тільки кулі замість цвяхів
тільки артилерія замість списів.
Хотілося
рахувати дні до літа
рахувати кошенят
рахувати дітей
рахувати зорі
рахувати до ста, засинаючи.
Тут спочиває номер 176 вічна пам'ять
тут спочиває номер 201 вічна пам'ять
тут спочиває номер 163 вічна пам'ять
тут спочиває номер 308 вічна пам'ять.
13.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2023
Тот миг перед рассветом,
когда мы становимся –
статуи,
когда голоса наши –
из-под воды,
аффилированной наконец
с травяным запахом,
когда с ветви неба
на нас
засыпает
незримая тень совы.
10.07.2023
(Перевод с украинского)
---
Та мить перед світанком,
коли ми стаємо —
статуї,
коли голоси наші —
з-під води,
афільованої нарешті
з трав’яним запахом,
коли з гілки неба
на нас
засинає
невидима тінь сови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989331
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2023
Тарас
пронзённый пулями
будто уколами смерти
перед тем
как невидимые парни в изношенном мультикаме
пришли забрать его с собой
чтобы перенести
в другое поле
усеянное маками и васильками
через посадку
из черешен вишен и яблонь
сказал спокойно и тихо:
"Вот и закончилась моя история".
Человек заканчивается
как заканчивается хлеб
в магазине спального микрорайона
как заканчивается вода из-под крана
при аварии на магистральном трубопроводе
как заканчивается лето
как заканчиваются силы у марафонца
как заканчивается день
как заканчивается свет во время блэкаута
как заканчиваются патроны во время боя
как заканчивается ссора между супругами на кухне
как заканчивается разговор
как заканчивается свидание
как заканчивается путешествие
как заканчивается вино в чаше для евхаристии.
Так что
сегодня
я не буду ставить точку
02.01.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
Тарас
пронизаний кулями
наче уколами смерті
перед тим
як невидимі хлопці в зношеному мультикамі
прийдуть забрати його з собою
щоб завести
в інше поле
всіяне маками та волошками
через посадку
з черешень, вишень та яблунь
сказав спокійно та тихо:
"Ось і закінчилась моя історія".
Людина закінчується
як закінчується хліб
в магазині спального мікрорайону
як закінчується вода з під крану
коли сталась аварія на магістральному трубопроводі
як закінчується літо
як закінчуються сили в марафонця
як закінчується день
як закінчується світло під час блекауту
як закінчуються набої під час бою
як закінчується конфлікт між подружжям, що трапився на кухні
як закінчується розмова
як закінчується побачення
як закінчується мандрівка
як закінчується вино в чаші для євхаристії.
Тож
сьогодні
я не буду ставити крапочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989158
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2023
многий этаж < сокращение до слова < пылающий
за ним взморщенная партия розгих
отключает речь с гарантией
виртуальность измерений / срезов
ущественное кожество
слепки сленга
осыпанные помётом
мощностью в N долболюбов
окулла с поднятой на меч зимой
утверждается что оборотни стареют
в поле нечистот
и жестов без нормы
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988905
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2023
Если война
это фильм
то не обязательно ужасы
в моём случае
роуд-муви
(а какой у вас любимый роуд-муви?)
когда мчишься мимо пустыни степей
мимо горных хребтов терриконов
каньонов линий укреплений
наперегонки с перекати-полем солнца
останавливаешься в заброшенных мотелях
на тебя всё время охотятся
и ты всё время охотишься на кого-то
всё
игры закончились
иногда
сбываются желания
хоп
и у мивины в окопе такой вкус
будто её приготовил Эктор Хименес-Браво
открываются неизведанные миры
как например город
пересечённый волнистыми линиями рельсов
по которым перемещаются жёлтые жуки трамваев
город
что находится в 25 км от ада
здесь производят самую сладкую халву во Вселенной
это что-то вроде "Трассы 60"
вперемешку со "Старикам здесь не место".
Если война это песня
то песня без слов
и песня без нот
без музыки
такую
пели человеку
перед сотворением мира
песня без песни и песня песен.
Если война это время года
я вас удивлю
выберу последний день лета
ещё чуть-чуть
казалось бы
и всё разрушится
но ты даже в посадке на нуле
выныриваешь из окопа
словно дельфин
смотришь
как раздавленный грейпфрут солнца
расползается по горизонту
и слушаешь
как снова поют птицы.
Я могу долго думать над тем
какова эта война
что она и кто
но так никогда и не пойму
и наоборот
война знает меня
как облупленного
знает меня
как сына
и
почему-то
бережет.
19.06.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
Якщо війна
це фільм
тоді не обов'язково жахи
в моєму випадку
роад-муві
( а який у вас улюблений роад-муві? )
коли мчиш повз пустелі степів
минаєш гірські хребти териконів
каньйони ліній укріплень
наввипередки з перекотиполем-сонця
зупиняєшся в закинутих мотелях
та на тебе весь час полюють
і ти весь час полюєш на когось
все
ігри закінчились
іноді
збуваються бажання
хоп
і мівіна в окопі смакує
наче її приготував Ектор Хіменес-Браво
відкриваються незвідані світи
Як от місто
котре перетинають хвилясті лінії колій
по яких переміщуються жовті жуки трамваїв
міста
яке знаходиться за 25 км від пекла
тут виробляють найсолодшу халва у Всесвіті
це щось як "Траса 60"
навперемішки з "Старим тут не місце".
Якщо війна це пісня
то пісня без слів
і пісня без нот
без музики
така
яку співали до людини
перед створенням світі
пісня без пісні і пісня пісень.
Якщо війна це пора року
я вас здивую
виберу останній день літа
ще трохи
здавалось би
і все зруйнується
але ти навіть у посадці на нулі
виринаєш з окопу
наче дельфін
дивишся
як розчавлений грейпфрут сонця
розповзається по горизонту
і слухаєш
як знову співають птахи.
Я довго можу думати над тим
яка війна
що вона і хто
на ніколи не вгадаю
напротивагу їй
яка знає мене
як облупленого
знає мене
як сина
і
чомусь
береже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988852
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2023
бабушка казибе с улицы стрижевских
продавала сигареты поштучно
когда нам было по двенадцать лет
мы подходили к ярко-зелёным воротам и звали
бабкатя а иногда дважды
бабкатя бабкатя
ворота чуть-чуть приоткрывались
и выползала из них
серо-синяя рука
мы сыпали мелочь
в сухую потрескавшуюся ладонь
она сразу же исчезала
и появлялась другая
с двумя или тремя сигаретами
а иногда выходил дед
её муж и это означало
что баба катя заболела
в эти дни
сигареты продавал нам он
кто-то рассыпал глаза
по его седому лицу
а когда собирал
то один забыл
глаз под лоб закатился
там и лежал
никогда на нас
не смотрел
2021
(Перевод с украинского)
КАЗІБЕ
бабуся казібе з вулиці стрижевських
продавала цигарки поштучно
коли нам було по дванадцять років
ми підходили до яскраво-зелених воріт і гукали
бабкатя а іноді двічі
бабкатя бабкатя
ворота ледь-ледь прочинялися
і з них виповзала
сіро-синя рука
ми сипали дріб'язок
у суху потріскану долоню
вона одразу ж зникала
і з'являлася друга
з двома чи трьома цигарками
а інколи виходив дід
її чоловік і це означало
що баба катя захворіла
у ці дні
він продавав нам цигарки
хтось розсипав очі
його сивим лицем
а як збирав
то одне забув
під лоб закотилося
там і лежало
ніколи на нас
не дивилося
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988850
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2023
Переклади з книги "Neptune’s projects":
[b]Поляроїди Нептуна[/b]
(за картиною «Морський пейзаж (Море-море)» Герхарда Ріхтера)
Море наді мною. Море піді мною.
Кому потрібний фільтр для неба?
Ці хвилі чинять опір наративу, метафорі –
як добре не мати певності,
реальність стає нечіткою – наче сон
скругляє свої краї, недосконалий у своїй досконалості.
Мене лихоманить, і я допускаю фіаско вашої експедиції
з вистеження айсбергів; нерішучість – це прокляття, як і пошук.
Теперішнє іржавіє в мені. Чи то відпочиває?
У вас, мабуть, є мрія. Але все, чого хочеться мені –
це світло. І дівчина із зеленою стрічкою у волоссі,
що читає прогноз морської погоди, доки я дрейфую в сон.
[b]Верхівка харчового ланцюжка[/b]
Поглянь! Я – та істота, що
тебе замінить – і тебе, і тебе також,
бо я ідеально пристосована до
створеної вами біосфери, а вся
іронія в тому, що ви самі не змогли пристосуватися
вчасно, встановити навісні зябра, фільтри
на шкіру, витискати кров із морів. Ви
мали б змогу жити далі, про це свідчить
антропоценовий шар, що спливає
раз у раз на поверхню з пекучого слизу,
але ви так нічого й не зробили: було багато
тривожних сигналів, і все можна було змінити. Та я радий:
здавалося, наче ви маєте дозвіл від Бога на пожиттєву
оренду планети. Але види приходять, відходять –
змиріться. Б’юся об заклад, динозаври
також не хотіли залишитися лише на дитячому ТБ.
[b]Неможлива нація[/b]
Однієї речі ніяк не можуть
навчити нас в Ітоні:
не гратися із сірниками.
[b]Імперська космічна хвороба[/b]
Чи прокидаються імперії о 4-ій ранку
від занепокоєння, що більше їх не чіпатимуть?
Бажають позбутися військової слави,
але похмурішають: відсутність вдячності
згущується до гніву. Бачте,
важко позбутися звички до слави.
++++++++++++++++++++++++++++++
Переводы на русский:
Стихи Риши Дастидара на русском:
[i]Поляроиды Нептуна[/i]
(по картине "Морской пейзаж (Море-море)" Герхарда Рихтера)
Море надо мной. Море подо мной.
Кому нужен фильтр для неба?
Эти валы сопротивляются нарративу, метафоре –
как прекрасно не быть уверенным,
реальность становится нечёткой – так сон
скругляет свои края, несовершенный в своём совершенстве.
Я в лихорадке, я допускаю провал вашей экспедиции,
выслеживающей айсберг; нерешительность — это проклятие, как и поиск.
Современность ржавеет во мне. Или же отдыхает?
У вас может быть мечта. Но всё, чего хочется мне –
это свет. И девушка с зелёной лентой в волосах,
что читает прогноз морской погоды, когда я дрейфую в сон.
[i]Вершина пищевой цепочки[/i]
Смотри! Я – то существо, что
тебя заменит – и тебя, и тебя тоже,
потому что я идеально приспособлено к
созданной вами биосфере, а вся
ирония в том, что вы сами не смогли приспособиться
вовремя, установить навесные жабры, фильтры
на кожу, добывать кровь из морей. Вы
могли бы выжить, об этом свидетельствует
антропоценовый слой, всплывающий
то и дело на поверхность из жаркой слизи,
но вы так ничего и не сделали: было много
тревожных сигналов, и всё можно было поменять. А я и рад:
казалось, вы арендуете планету у Бога, чтоб оставаться
на ней всегда. Но виды приходят, уходят –
смиритесь. Держу пари, динозавры
тоже не хотели остаться лишь на детском ТВ.
[i]Невозможная нация[/i]
Одной вещи никак не могут
научить нас в Итоне:
не играть со спичками.
[i]Имперская космическая болезнь[/i]
Просыпаются ли империи в 4 утра
от беспокойства, что их больше не тронут?
Желают избавиться от военной славы,
но мрачнеют: отсутствие благодарности
сгущается до гнева. Не получается
отвыкнуть от славы, знаете ли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Тело "В."
скреплённое жёсткими носилками
я могу взять его в одиночку
чтобы закинуть в "броню"
где-то 50 на 50 см
как рюкзак
"Д.В."
самый большой из нас
123 кг веса
о таких всегда шутят:
да ну тебя брать на задание
потом не вытянешь
теперь его раздутое тело
пытаемся перебросить в чёрный плотный пакет
из-под кителя вываливается несколько вёдер червей
тело "П." без левой ноги
самый лёгкий из всех
пехотинец "А."
даже целый на вид.
До места высадки
15 мин между искромсанными полотнами посадок
усеянных телами и оружием
мы едем
мешок с "Д.В."
бьётся о мою ногу
его тело мягкое и тёплое
как одежда
я натягиваю респиратор
но нужно дышать
боже дайте мне подышать!
просто
воздухом
надо отдышаться
когда меня спросят
чем пахнет война
отвечу:
смердит
я ещё долго буду смывать с себя эти сладко-терпкие остатки трупного запаха.
Я смотрю на себя в зеркало
моё лицо разорвано пополам
нет левой руки
исчезла нога
человек исчезает
развеивается
как цветок
стирается
как рисунки мелом на асфальте после дождя.
Я хочу кричать
но кричит всё вокруг
кричит моя тишина
кричит солнце
кричат птицы и леса
люди и насекомые
ааааа!
хватит!
остановитесь!
но это так не работает
Хотелось бы
забирать ребёнка из школы
забирать девушку после работы
забирать пиджак из химчистки
но кто-то шепчет:
нет нет нет
это так не работает
мальчик
ты должен забирать хороших парней
размером 50 см на 50 см.
должен касаться тёплого мёртвого тела "Д.В."
ты же всего лишь
че
ло
век.
Возможно
я написал самое ужасное стихотворение
руки до сих пор смердят
я вытираю их мятой
может быть
перебью.
Ребята поедут домой
к свету и памяти
к солнцу и воде
к листьям и траве
к ветру
к тишине
к началу и концу
ко всему
В который раз я смотрю в зеркало
тщательно и долго
там:
ничего.
26.05.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал
***
Тіло "В."
перемотане жорсткими ношами
я можу його взяти самотужки
жоб закинути у "броню"
десь 50 на 50 см
наче наплічник
"Д.В."
найбільший з нас
123 кг свої ваги
як то кажуть
про таких завжди жартують:
та ну тебе брати на завдання
потім не витягнеш
тепер його роздуте тіло
намагаємось перекинути в чорний цупкий пакет
з під кителя вивалюється декілька відер черв'яків
тіло "П." без лівої ноги
найлегший зі всіх
піхотинець "А."
навіть цілий на вигляд.
До місця висадки
15 хв поміж пошматованих полотен посадок
всіяних тілами та зброєю
ми їдемо
мішок з "Д.В."
б'єтья об мою ногу
його тіло м'яке та тепле
наче одяг
я натягую распіратор
але треба дихати
боже дайте мені подихати!
просто
повітря
треба відихатись
коли мене запитають
чим пахне війна:
відповім:
смердить
я ще довго змиватиму з себе ці солодко-терпкі залишки трупного смороду.
Я дивлюсь на себе в дзеркало
моє обличчя розірване навпіл
немає лівої руки
зникла нога
людина зникає
розвіюється
як квітка
стирається
як малюнки крейдою на асфальті після дощу.
Я хочу кричати
та кричить все навколо
кричить моя тиша
кричить сонце
кричать птахи і ліси
люди і комахи
ааааа!
годі!
зупиніться!
та це так не працює.
Хотілось
забирати дитину з школи
забирати дівчину після роботи
забирати піджак із хімчистки
та хтось шепоче:
ні ні ні
це так не працює
хлопчику
ти маєш забирати хороших хлопців
розміром 50 см на 50 см
маєш торкатись теплого мертвого тіла "Д.В."
ти ж всього навсього
лю
ди
на.
Можливо
я написав найжахливіший вірш
руки досі смердять
обтираю їх м'ятою
можливо
переб'ю.
Хлопці поїдуть додому
до світла й до пам'яті
до сонця і води
до листя та трави
до вітру
до тиші
до початку і кінця
до всього.
Я вкотре дивлюсь в дзеркало
ретельно і довго
там:
нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988557
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2023
куда подевались старые женщины
кричавшие ¡intent!
в подвале библиотеки имени крупской
после того как прошли
сами сквозь себя
будто караван
пришельцев
сквозь игольное ушко
не отвечай кукушка
сильвио мануэлю
что танцует
у реки
на пустом постаменте
для памятника жертвам
голодомора
(Перевод с украинского)
*
куди поділися старі жінки
що кричали ¡intent!
у підвалі бібліотеки імені крупської
після того як пройшли
самі крізь себе
ніби караван
прибульців
крізь вушко голки
не відповідай зозуле
сільвіо мануелю
який танцює
біля річки
на порожньому постаменті
для пам’ятника жертвам
голодомору
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988321
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2023
Предыдущих обитателей этих изогнутых улочек
Разбрасывал столько раз
Смешливый открытый блендер истории,
Что нынешние жить стали так,
Словно были здесь и будут всегда,
Словно следы их в летней пыли –
Неотъемлемая часть экосистемы.
И говорят словами, можно подумать,
Неповторимыми,
Носят символы на шёлковых шнурках,
Недоговаривают в каждом предложении
Что-то понятное своим,
Какую-то тайну,
Смыслы спускают под землю
На цепях недосказанности,
Что интригуют и тянут,
Но если поймаешь,
Придётся расстроиться:
Никакой
Тайны нет.
Вечер холодеет в гулких улиц руслах,
Шагают шаткие группки
На собрание фальшивых масонов;
Фигура никак не откроет двери
Собрание благородных потомков;
Из окна, высокого, словно шкаф,
Выглядывает и чуть дрожит
На майском ветру
Глава отделения вагнерианцев.
Вечер холодает, а ветер нет.
Уличные звуки говорят на разных языках.
Недосказанное лежит под каштанами.
Нет для вас другой весны.
2021
НЕДОСКАЗАНЕ
Попередніх мешканців цих гнутих вуличок
Стільки разів розкидав
Сміхотливий відкритий блендер історії,
Що нинішні жити стали так,
Ніби були тут і будуть завжди,
Ніби сліди їхні в літній пилюці –
Невід’ємна частина екосистеми.
Й говорять словами, можна подумати,
Неповторними,
Носять символи на шовкових шворках,
Недоговорюють в кожному реченні
Щось зрозуміле своїм,
Якусь таємницю,
Сенси спускають під землю
На ланцюгах недосказаності,
Що інтригують і тягнуть,
Але як упіймаєш,
Доведеться смутитись:
Жодної
Таємниці немає.
Вечір холоне в лунких вулиць річищах,
Крокують хиткі гуртки
На зібрання фальшивих масонів;
Постать ніяк не відчинить двері
Зібрання шляхетних нащадків;
З вікна, високого, наче шафа,
Визирає і ледве тремтить
На травневому вітрі
Голова відділення вагнеріанців.
Вечір холоне, а вітер ні.
Вуличні звуки говорять різними мовами.
Недосказане лежить під каштанами.
Іншої весни для вас немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988320
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2023
Из цикла «Хайкуку»
*
любимая моя
в некоторых пабликах
пишут
мёртвая рыба может продаваться
в нашем городе
не понимаю
для чего смотреть в глаза
мёртвой рыбы
разве в них можно увидеть
что небо
обмелело настолько
и кукушка
уже
не помещается
в нём
выпадает
как из того гнезда
где росла когда-то
птенцы
(Перевод с украинского)
*
кохана моя
у деяких пабліках
пишуть
мертва риба може продаватися
в нашому місті
не розумію
задля чого дивитись в очі
мертвої риби
хіба в них можна побачити
що небо
обміліло настільки
і зозуля
вже
не уміщується
в ньому
випадає
як із того гнізда
де зростала колись
пташенята
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988238
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2023
как обстоятельно и смело решали
что пора уже выйти из тени!
как отваживались!
как скандировали ритмично
выйти из тени!
выйти из тени!
как делали наконец этот шаг
через тёмную границу!
как выходили из тени!
как тянули за собой равнодушных
и колеблющихся!
и кто же мог подумать
что на солнце – жарко?
2021
ВИЙТИ З ТІНІ
як ретельно й сміливо вирішували
що вже час вийти з тіні!
як наважувались!
як скандували ритмічно
вийти з тіні!
вийти з тіні!
як робили нарешті той крок
через темну межу!
як виходили з тіні
тягнучи за собою байдужих
і тих що вагались!
та хто ж міг подумати
що на сонці – спекотно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2023