він вже повністю наповнений брудом
після її 100 кроку по колу
бо вона,як за́вжди не знімає мешти
він,як і минулого разу-не мовить ні слова
вона гупотить по ньому ще дужче
каблуком розірвавши кінцеву точку опори
він,як вперше дякує,ніби це дарунок
вона,як і вчора-рани його перекриває глу́мом
він вже мав би піднятись і змити ці будні
поки вона знімає мешти у новому домі
та він знає,що зрештою вона поверне́ться
бо крім нього-її бруд більше нікому не треба
і якби він мав ще раніше вибір
стерти всі її сліди на своїх доріжках
він би ніколи не звернув на нього увагу
аби вона за́вжди була комусь потрібна
