Як часом іде щось в душі не по планах,
Я з сумом дивлюсь крізь відкрите вікно...
Ти скажеш: "Буває...". І далі по справах
Спішиш, щоб забути скоріше про то.
І впоратись інколи важко з собою,
Бо настрій диктує так часто війна...
Байдуже : "Буває..." Й стурбовано знову
Біжиш, більш важливі у тебе діла...
А серце не чує, не хоче, не може,
Й чекає підтримки, турботи, тепла.
Коротке: "Буває..." Холодне й порожнє.
А що? Слів інакших для мене нема?
14.04.2024
