Білі хмари дерев
Не торкаються стежок,
На яких ми згубили сліди
По яких вже тепер нікуди не прийти
Без яких вже тепер
Не лишитись в лісах
У яких нездійсненність дерев
Залишається сенсом свободи:
Від коріння свого не втекти
Воно черпає воду
І тримає усе ж на землі...
І дерева були кораблями колись
Чи плекали неписані лики ікон
...
Що дерева тобі?
А для мене - небесний канон
Без кінця і початку
Якщо в них паперова душа
Що усе ж береже для вогню,
Наче жертву, усе
Що лишаю тобі навмання ...
2024
