Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: jogasan: Ми дочекались Великодня - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Zorg, 22.04.2024 - 16:20
(13) Ми дочекались Велико́дня. Слава Богу!(12) Два роки тому́ ще не знали, чи колись (12) Ми виживемо у цій війні триклятій... (12) Якщо ти в церкві - за загиблих помолись. (11) А хтось про цю Подію вже не скажить, (10) Христос Воскрес! - нікому не гукне, (13) Воістину Воскрес! - вже більше не почує, (10) Душа до Бога ближче вже буде́. (11) І люди, що загинули раптово, (12) Чекали Свята, Божу ласку і тепло... (11) На пасочку, на крашанку чекали, (12) А дочекались "подарунок" у житло... (11) І хлопчик той, що мав би десь два рочки, (10) Пройшов свій шлях і янголом вже є... (11) І дівчина, якій було б шістнадцять, (10) До мами з своїм хлопцем не прийде... (13) Чи можна ворога пробачити в це Свято? - (10) Солдатів запитайте на "нулі", (11) Які життям оплачують нам Свято, (10) Щоб ми із вами пасочки пекли. 1) Отсутствие стихотворного метра. 2) Отсутствие рифмы. свято-свято не рифма. 3) Использование таких слов, как пасочки, рочки - ярко подчеркивают инфантильность и авторский примитивизм. 4) Авторское ударение в слове буде́ и вовсе вызывает смех. После прочтения не вызывает никаких эмоций, кроме сожалений о потраченном времени. Безвкусно, поэтически безграмотно и примитивно.
Добре, раз ти розібрав мій вірш, тоді і я попрацюю над твоїм. Хоча це віршом важко назвати, але ти поет і ти так бачиш. Маю на увазі те, що ти раз п'ять мені накрапав одного і того ж на сторінці з віршом, де ти мені нахамив. Насолоджуйся:
"В яскравий день, а може й серед ночі Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину." - То був мій сон, який я бачив знову, І відчуття тріумфу лоскотало дупу, Себе я тішив думкою такою, Бо я Вєлік, а всі навколо мухи. Прокинувся ж я якось серед ночі, Заснути вже не міг - хотілось дрина, А ще я пригадав сіркові очі, Свою незграбну і убогу писанину. І стало соромно мені за свої дії, Заплакав я тоді, немов мала дитина, Бо усвідомив, що невдаха-лиходій я, І що я дуже, дуже кончена людина. Як вийшло так? Я ж був вєлікім Зоргом... В своєму генії купався з головою, Мене носили, ніби я для всіх був Богом, Але я з "бездарью" зійшовся у двобої. Писати я почав дурню і бикувати, І посміховиськом тепер для всіх здавався, Тепер оленем мене будуть називати, Коли б, і хто, до мене часом не звертався. Тому прокинувшись бо вже цієї ночі, Дошкандибав я до дзеркал, що у сортирі, Зібрав всю слину я, і харкнув собі в очі - Тепер до ср*ки моя клята писанина. Розбери ще цей вірш.) Дійсно цікаво де і що я порушив у поетичній грамоті.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
Ти випадково не в цирку працюєш? Щось ти по колу ходити почав. Я це вже читав, давай щось нове, це вже не цікаво, тим більше я тобі його дописав. А так як мого тексту там більше, то з твого боку це виглядає як дешевий плагіат.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
Скучний ти...
Виглядає з твого боку, як закляття від мене, типу: "Чур меня, чур меня". Достойна відповідь вєлікого майстра... А якщо чесно то я тобі по-справжньому вдячний, що ти так розклав мій вірш. Я для себе дійсно зробив певні висновки і буду над ними працювати. Дійсно дякую. Якби ти замість хамства попердній вірш допоміг розібрати, я б тебе дійсно вважав би авторитетом і прислухався б до порад. Я ж не спорю що той вірш не ідеальний, але ставити на мені хрест і хамити тобі ніхто права не давав. Доречі, ти відкривав на цьому сайти розділ "Про клуб"? Ознайомився з тим, для чого це все створено? Надіюсь що так, бо ти реально тут забагато на себе взяв. Бачиш, я можу з тобою по-людські спілкуватися, а тому надіюсь, що ти як розумна людина вибачишся і ми будемо дружити.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
О, знову мантра пішла)
Зорг, ти що мене боїшся?... Не бійся, дурачок, я не ображу, я не такий як ти.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
Бачу ти сьогодні знервований...
Хоча мені було приємна твоя увага до мого твору. Чесно. Ще раз дякую. Добре, я тебе сьогодні не чіпатиму, а то через мене В тебе думки плутаються і ти не можеш зосередитись на поезії. Тому, не чіпаю, а ти можеш ще переглянути мої вірші і розібрати, що я не так зробив. Буду щиро вдячний за критику твору і злий за хамство щодо мене особисто. Все, добре зникаю, тільки не нервуй) P.S. Ще одне. Але це лише тобі на вушко, щоб ніхто не почув: Не скидай більше той непотріб, ти ж бачиш наскільки ганебно ти його написав. 8 разів показувати це людям не варто. Будь розумником.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
Я ж тобі вище написав, щоб ти відпочив, а ти такий невгамовний, трудоголік. Бачу написав нову мантру, о вєлікій? Добре, я тобі її теж допишу:
Догоревшая свеча разлила повсюду тишь. Что ж ты, дятел, замолчал и как прежде не стучишь? Тиша ця лякає Зорга - Це навіяв друг із моргу... В голові не чутно стукіт Дятла, що робив той грюкіт. Не лякайся ти так, хлопчик. Просто, вийди на балкончик, Прокричи на всю горлянку Краще, щоб це було зранку: "Дятел, дятел! Повернись, В голові знов заселись, Я без тебе помираю, Що писати більш не знаю." Він одразу повернеться, За роботу знов візьметься, В голові все загудить Тиша зникне у ту ж мить. І буде тобі знов щастя, Зникнуть в тебе всі напасті, Станеш знову ти Вєлікім - Зоргом Страшним, но "безликим"..
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
Зануда ти... Я думав ти відпочив, набрався сил і напишеш щось більш достойне, а ти знову стару мантру завів. Ще так бездарно написану.
Почитай вище, я ж дописав тобі вже її..
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
Зорг, люди почали сумувати без твоєї маячні... Вже всі напам'ять вивчили ці мантри, талановито написані тобою і бездарно дописані мною. Напиши вже хоча б нову мантру, не будь занудою, бо з'явилось відчутття, що в тебе творча криза...
Ти раніше писав, що навіть ще не починав мене знищувати. Хотів уточнити, ці мантри, які в тебе зависли в коментах, - це ще для тебе розминка чи ти вже почав моє знищення? Якщо розминка, то я з нетерпінням чекаю чогось такого, що варте хоча б твого олівця, о вєлікій! А може просто вибачся за хамство (так роблять дійсно великі люди, коли розуміють, що були неправі, бо це вказує на їх статусність і розум), і давай дружити? 😉
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину. |
|
|