Розлетілись по білому світі
Слів моїх золоті пелюстки.
Хоч душа залишається в літі,
Та мій слід замітають піски...
Попри думи такі невеселі
Я крізь натовп самотності йду...
Серед буднів людської пустелі,
Може воду живильну знайду.
І роздам її всім по краплині,
Щоб довкола життя розцвіло.
Вірю, знаю я, що в Україні
Є цілюще живе джерело!
Б'ється пульсом у кожній стеблинці,
З кожним подихом сенс ожива.
Ми єдиний народ - українці!
Ми живем, доки мова жива!
