Прости мене за нескінченну втому,
Яку тобі приносив кожен день,
До дружнього та прИязного дому
Не принесу тобі старих пісень.
Нас разом більше не побачать люди,
Всі ті, кого і другом не назвеш,
Не вдарять більше себе в груди
За першість не свою. Для тебе теж
Хоч намагався бути щирим другом
Я став незрозумілим, а проте,
Прости мене, вчорашнім сумом
Усе проходить, дружба не пройдЕ.
Не ходить дружба там, де не чувАють,
Один до одного любові не несуть.
Прости, як словом добрим не згадають,
Прости, якщо провину доведуть...
Серед прощЕння дух життя палає
Допоки б'ється серце без жалю,
Допоки Бог усі гріхи прощає,
Живу для тебе,
вірю
і люблю!
Олександр Сичов