Було це давно. Жив-був коваль. Був він справжнім майстром, зробити підкову, огорожу чи викувати меч , так зверталися до нього мешканці села де він жив та і мешканці інших сіл.
Були у коваля три сина. Добрими вони були працівниками і людьми , але не ладили поміж собою. Як не мирив їх батько, нічого не допомагало, сварилися сини поміж собою, або ж і не розмовляли один з одним.
Пройшов час, став старим коваль. І коли він відчув, що смерть його близька, то попросив усіх трьох синів прийти до нього. Зібрались сини коло батька, а той каже
- Смерть моя близько, сини мої, але більш сумно на душі не од того, що помираю, а що ви не можете жити дружньо. То ж заповідаю вам дім і господарство, продасте їх. А на виручені гроші купите кожен собі хату, подалі один від одного. А тепер хочу з кожним з вас по окремості поговорити, залишись старший сину, а ви ідіть.
Вийшли з кімнати середній і молодший сини, а батько каже старшому
- Зробив я зброю, сину. Такої зброї не має ні у кого у нашій окрузі, і далеко за її межами. Сильна ця зброя, з нею можна одному і на ведмедя іти. Покажу я тобі цю рушницю і навчу нею користуватись, але тобі не віддам, а сховаю так, що ти не зможеш її знайти. Але якщо прийде біда, то ти цю рушницю знайдеш, я вірю в це.
Як сказав коваль, так і зробив. Навчив він сина вправлятись з рушницею , а потім каже
- Йди, мовчи про цю рушницю і поклич середнього брата.
Зайшов до батька середній син , а батько йому каже
- Дам я тобі рушницю, але не навчу як нею користуватись і не дам патронів до неї. Сховай цю зброю вона тобі колись знадобиться. Я вірю, що якщо прийде біда у твій дім, то ти знайдеш того, хто вміє управлятись з цією рушницею і знайдеш того у кого бойові набої до рушниці. А зараз сховай рушницю під плащ і не кажи за неї нікому. І поклич до мене молодшого брата.
Розповів коваль молодшому сину, що є зброя і що вона сильна і дав молодшому сину бойові набої до цієї зброї. Сказав коваль сину сховати ті патрони і нікому про них не говорити. Сказав коваль сину, що можливо прийде час і він знайде зброю до якої бойові набої і того, хто вміє користуватись тією зброєю.
Пройшов час, помер коваль. Його сини продали батьківський маєток і почали жити зі своїми сім*ями подалі один від одного , в різних куточках великого села.
Тільки облаштувались сини, тільки завелись худобою у господарстві, як в лісі, що був біля села, з*явився нечуваний і небачений звір. Був великий той звір як ведмідь, спритний як пантера, хитрий як лис, злий як вовк і ненажерливий як гієна.
Багато шкоди наробив той звір мешканцям села. Поїдав він худобу то з одного то з іншого двору, і навіть руйнував будівлі, таку мав силу.
Що тільки не робили мешканці села, які пастки на звіра не ставили, нічого не допомагало.
Зруйнував звір маєток і поїв худобу молодшого брата. І пішов той жити до своїх друзів. А не до братів, бо ж брати лише зраділи з його горя.
Та пройшов час і той звір поїв худобу та зруйнував маєтки спочатку середнього, а потім і старшого братів і ті стали жити у своїх знайомих і бідувати.
Пройшов рік після смерті батька. Так трапилось що брати прийшли на могилу до батька всі в один час. Зустрілись брати, почали згадувати батька, потім почали говорити про біди од лихого звіра і старший брат каже
- Перед смертю батько показав мені рушницю, навчив нею користуватись, але де її заховав не сказав.
- Я заховав батькову рушницю біля лісу - каже середній брат.
- А у мене є бойові набої до цієї рушниці! – вигукнув молодший брат.
Зраділи брати і рішили разом поквитатись з лихим звіром.
Ніхто в селі не вірив, що брати зможуть справитись з звіром, бо ні спис ні стріли не брали страховисько. Але брати наважились вполювати того звіра, вистежили його і старший брат з трьох пострілів таки вбив чудовисько.
У подяку мешканці села допомогли братам збудувати будинки, що стояли по сусідству. Брати зажили щасливо і дружньо, ходили один до одного в гості і більше не сварилися.
Якось зібрались вони утрьох і старший брат каже
- Батько мені сьогодні приснився.
- І мені в цю ніч батько снився – каже середні брат.
- Дайте но і я перекажу свій сон - каже молодший брат – батько нічого не казав, а лише усміхався.
Так трьом братам, в одну ніч, приснився той самий сон. І стало у братів на душі радісно, а потім і трохи сумно. Усі троє братів подумали ,- навіщо ж було раніше ворогувати поміж собою. Але сум поволі пройшов і брати усе говорили про батька, якою він був доброю і розумною людиною
ID:
1026478
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Байка
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 14.11.2024 20:58:57
© дата внесення змiн: 14.11.2024 20:58:57
автор: artur gladysh
Вкажіть причину вашої скарги
|
