Білий Фіат Добло залишили біля лісу,
Далі йшли пішки, нічною імлою, до Тиси,
На березі випили рому, саме пропав інтернет,
Сіли в старенький човен і попливли вперед...
Трупи прибило до берега другого травня, о сьомій:
Гнилі, нетутешні, словом невідомі.
Слідчий важко кряхтів, поливаючи бензином Фіат -
Кретини зіпсували весь настрій травневих свят...
Зіппо не хотіла горіти, сірники просиріли -
Дерева гнулись, небо хмурилось, погода моросіла...
Слідчого знайшли через місяць, нижче за течією,
З кулею в потилиці, чужою, не своєю...
Ріка шуміла, розділяючи два паралельні світи,
Ліс вмирав і не хотів рости...
Час зупинився. Господь покинув цей чат...
Від себе не втічеш, солдат ти чи не солдат...