Заросли козацькиї могили,
Полином забуті заросли.
Котрий рік нещасної країни,
Гинуть кращі доньки та сини.
Знов орда шматує рідну землю,
Все палає, стогне та реве.
Повернулись в казку наче древню,
Де спочатку зло у верх бере.
Страшний жах народ разом долає,
Об' єднавшись в міцну сильну рать.
Й знов серця козацькії палають,
В бій соколи українськії летять.
Ворогів ми будем стрімко бити,
Як і зовні так і поміж нас,
Щоб народ України зганьбити,
Вже не міг ніхто довічний час.
Заросли козацькії могили,
Вже червоним маком заросли.
Вічна пам'ять людям України,
Нас що боронили від війни!
