Перегорнувсь листок. Ним відкружляла осінь
Між злота про́жилок вписавши мокрі букви.
Вогкі від сліз пішли у зиму щирі й босі
Не озираючись на вкриті млою звуки.
Розмиті, впоперек й поздовж, спливали в тишу.
В ній залишалися самі до дзвону весел.
З дощів-джерел спивали відчайдушний лишок
Забинтувавши душу при́листками весен.
А там вже й випарами речень перестиглих
Візьмуться шкелка літ, пітніючи у втечі.
Лиш попри землю мандруватимуть, бо встигли
Пізнати силу тих слідів, що від предтечі.
І підійде словесний хліб на фраз опарі
Впаде у теплі літні ви́сивілі скроні.
За ним, збереться сумом, вирушить у парі
Той перелітний лист, що п'є тепло з долоні.
Марія Дребіт
21.01.2025 Португалія
