Якби я мав ідеальний слух,
і чув би, перед себе, кожен шурхіт,
як сердечка б'ються метеликів і мух,
та чув би зір космічний гуркіт.
То серце б слухав я твоє,
і ловив би кожен спраглий подих,
бо диво ти для мене є,
й нема такого у природи.
Якби я мав безкрайній зір ,
і аж за небокрай сягав би оком,
та бачив краплі на вершинах гір-
сліди сніжинок, талих ненароком.
Тоді шукав би я стежки,
де ти ідеш, обласкана промінням,
що сонце шле для тебе, залюбки ,
а я втішався би таким видінням.
Якби я мав унікальний смак,
і відчував ,як бджоли ласують медом,
як спрагло п'є з джерела молодий рисак,
спітнілий від погоні, оспіваний поетом.
Все рівно б я шукав жаги,
манливих губ у поцілунку,
нехай не ображаються боги:
нема солодшого у світі трунку...
Звичайний я, моя кохана знай,
і поезія оця- не театральна ,
ти головне в кінці її шукай:
моя любов до тебе унікальна!
ID:
1031285
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.01.2025 12:12:00
© дата внесення змiн: 22.01.2025 12:12:00
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
