Час сміється не над жартами, а над їх наслідками..
(Щось на давно забутому)
Часто вбачаючи у коштах ресурс, можливостей запас
Не помічає очевидного
Багато хто із нас
В погоні за грошима, владою
Ми витрачаємо запас
Отого самого безцінного, найочевиднішого - час
Як мало часу нам зосталось
Як іще мало утекло
А скільки вільного ти маєш
після роботи, до кіно?
На що ти витратиш хвилини,
Які згадатимеш в труні
Напевне, точно, на роботу!
З'явилась думка в глибині
Я працював, отримав гроші,
Он на поличці там лежать
Ось, про що думати нам треба
Як смерть прийде посіви жать
Мені не вистачило часу поговорити з рідними
Не вистачало розповісти все те, що десь у глибині
Я не зростала прям відвертой
Та й в нас не прийнято любить
Розповідати про усе-усе, в напів досказанності жить
І залишилось море болю, жалю, невисказанних фраз..
А гроші , гроші звісно маю
Але за них не купиш час.
