ЗЛАТА І СОНЦЕ
Ходить Злата по дворі.
Сяє сонечко вгорі,
Щедро кидає проміння
На траву і на каміння,
Білій гусці на крило,
А дівчаті – на чоло.
Мружить Злата оченята
І запитує у тата:
- Звідки в сонця промінці,
Довгі, наче олівці?
- Бог промінчики дав сонцю,
Щоб в будинки крізь віконця
Йшли, тепло несли людині
І рослині, і тварині, -
Відповів татусь дитині.
Сонечко в небесній сині
Це почуло, потягнулось,
Тату й Златі усміхнулось.
У ЛІСОВІЙ ШКОЛІ
Свинка Мальва, Стрибчик – зайчик,
Хрюк – кабан, і песик Гавчик,
Два коти – Сірко і Кася,
В першому навчались класі.
Вчителька – сова оката,
Вчила їх усіх читати,
Рахувати, малювати,
Майструвати і писати –
Не як-будь – каліграфічно.
Ще й виховувала слічно.
Про любов казала важно.
Учні слухали уважно!
Були згідні, що любити
Треба небо, землю, вмиту
Дощиком, зігріту сонцем,
З плодом чи із цвітом ґронце,
Одне одного, як казку,
І господарів – за ласку.
Вчилися чотири роки.
Знань набрали без мороки.
Жили довго. Все уміли.
Щиро світові раділи.
Примітка. Слічно (галицький діалект) – гарно.
ID:
1032290
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 04.02.2025 10:16:42
© дата внесення змiн: 04.02.2025 10:16:42
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
