У вікно я виглядаю
Й погляд в небо підіймаю.
Дійсність це, чи може, сон це?
В небі світить ясне сонце
І не тільки світить, й гріє
Промінцями та леліє
Тіло, серце, душу мило.
Почуття в мені збудило
Добрії, приємні, світлі,
Що, немов квітки розквітлі,
У мені цвітуть, буяють
І мене переповняють
Силою, щоб далі жити
В світі цім, також робити,
Щоб ще ліпш жилось на ньому,
І не лиш мені, а всьому
Й всім впродовж життя усього,
Бо й дано воно для цього,
Навіть хай колись й минеться
В нас життя, коли торкнеться
У неждану мить з тобою
Нас смерть гострою косою.
Так, минеться і навіки,
Та поки живі, мов ріки,
Хай у всіх нас протікають
І творити надихають
Від світання до смеркання
Світлі думи й почування
Протягом життя усього
Й кожну мить, що є у нього.
Євген Ковальчук, 02. 03. 2021
