Ти знаєш, я хочу з тобою
Сніданок, вечерю й рутину.
Де ранки несуть нам без бою
Звичайну, щасливу годину.
Де кави лиш півгорнятка,
Бо вчасно допити — не вдасться.
Де тиша мовчить у кімнатах,
Бо тиша — це теж наше щастя.
Щоб вечір засвічував вікна,
Щоб чай огортало тепле світло,
Щоб просто дивитись на тебе
І для тебе бути цілим світом...
Щоб знати: мене ти відчуєш
У подиху ранку і в тиші.
Бо щастя — це ті, хто нас чує,
Навіть коли ми мовчимо.
