І не горю, і ясний блиск я не втрачаю,
розсічений мечем подол мого життя,
колись я був у вигнанні із раю,
палахкотіла в казані душа моя.
І бачив горе, що бриніло,
в очах людських кипучою сльозой,
блакитне небо спомином чорніло,
вкривалась ніч пахучою смолой.
Я йшов дорогою один,
я так був зморений жагою,
я був як всі - любимий божий син,
окроплений іорданською водою.
І хто я? Де я? В чому суть?
не встиг я запитать в Хреста святого,
мені вже кайдани кують,
вина у кухоль ллють хмільного.
Все крутять,вертять білий світ,
трактують все під свою втіху,
прекрасне поле в сухоцвіт,
бісячим мордам на потіху.
Я йду один, із пекла в дім,
де народивсь і виріс дух незламний,
не услужив душі я їм,
я просто був Іуда безталанний.
І йду тепер… там синь, там твердь,
між небом і землею блукаю,
і хто ж я? де моя духовна жердь?
чи грішний, чи святий - не знаю….
ID:
1034239
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.02.2025 10:39:12
© дата внесення змiн: 27.02.2025 10:39:12
автор: Римма Іляшенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
