Вже благає ніч гріха і зваби,
Вже весняна ніч кричить від болю,
Ти моя неублаганна радість,
Порятунок мій в твоїх долонях!
Якщо доведеться мені знову
Усмиряти бунтівливе тіло,
Ти сама скажи нарешті слово,
Що його почути не хотіла.
Знову цей самум поганський віє,
Знов затьмарення, падіння жаскі!
Пам’ятай, якщо я дичавію,
То від бур рятує тільки ласка!
Julian Tuwim Erotyk
Już się o grzechy noce proszą,
Już z wiosny znów jak z bólu krzyczę,
Nieubłaganą mnie rozkoszą
Zakuj w ramiona ratownicze!
A jeśli zacznę się na nowo
Wyrywać zbuntowanym ciałem,
Powiedz mi wreszcie pierwsze słowo,
Którego nigdy nie słyszałem.
Bo znów pogański samum wieje
W pędach, zawrotach, burzach, blaskach!
Pamiętaj: kiedy znów zdziczeję,
Odrzyj mnie z wichrów i ugłaskaj
