На пару днів із бою,
З війни прийшов солдат,
До рідного порога,
Де не звучить набат.
В очах безмежна втома:
"Чому ми там одні?
Чому нас не замінять
В пекельному вогні..."
Тут мир, війни немає,
Тут гамір, навіть сміх,
Він третій рік воює,
Невже один за всіх?
Він не виходить з дому,
Навкруг якесь не те,
Тут не живуть війною...
Там ж віхола мете.
Жорстока і безжальна,
Калічить й нищить плоть
Під рев гармат у полі
З приказом:"Не відходь!!!"
А за вікном весна,
Лелеки повернули,
Два світосприйняття
В один і той же час.
Й в сумних очах солдата:
"Ви зрозумійте нас..."
10.03.2025 р.
