А ти був на Голгофі, як Христа розпинали люди,
Ми своїми гріхами всі Йому будували хреста,
Все життя кожен з нас забиває ті цвяхи облуди,
І брехнею як оцтом, мочить Богові спраглі уста.
І ти був в тім саду, де цілунками зраджував Сина,
Відрікався так само, поки півень співав до зорі,
Розпинаєш ще й досі у душі своїй Бога, людино,
Ділять одяг Христовий, усі грішники тут на землі.
Він помре на хресті і воскресне, прийме усі муки,
Кожен гріх всіх людей забере Він на себе здаля,
Ти і я, ми ще й досі забиваємо цвяхи в ті руки,
Сподіваючись раю, тут на грішній планеті Земля.
Зупинися на мить, поки смерть це життя не забрала,
Є ще в кожного шанс, ще світильник надії горить,
Розпинаючи Бога, не забудьмо, що Суд незабаром,
Що отой кожен цвях ще і в нашій душі від болить.
Галина Грицина.
